Рішення

від 18.10.2021 по справі 932/13101/19

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/13101/19

Провадження № 2/932/2319/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі - Скопа Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС-НК , Товариства з обмеженою відповідальністю БРОНТОРГ , ОСОБА_2 про припинення та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

02 вересня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС-НК , ОСОБА_2 , Комунального підприємства Центр реєстрації та надання послуг Нивотрудівської сільської ради, зазначивши третьою особою - Товариство з обмеженою відповідальністю БРОНТОРГ , про визнання недійними правочинів, скасування реєстраційних дій, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Протоколом австоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2019 року суддя Литвиненко І.Ю. був визначений для розгляду даної справи.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 вересня 2019 року було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Ухвалою судді від 04 вересня 2019 року за клопотанням позивача витребувано письмові докази у справі.

Ухвалою судді від 04 вересня 2019 року задоволена заява представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

На підставі розпорядження в.о.керівника апарату суду від 16.09.2020 року за № 333 та Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2020 року справу передано для розгляду судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Яковлеву Д.О.

Ухвалою від 24 вересня 2020 року суддею Яковлевим Д.О. було прийнято в провадження вищезазначену справу, призначено проведення підготовчого засідання.

На підставі розпорядження в.о.керівника апарату суду від 26.01.2021 року за № 37 та Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2021 року справу передано 18.02.2021 року для розгляду судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Кудрявцевій Т.О.

Ухвалою від 18.02.2021 року суддею було прийнято до свого провадження вищезазначену справу, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

09 червня 2021 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС-НК , Товариства з обмеженою відповідальністю БРОНТОРГ , ОСОБА_2 про припинення та визнання права власності, в якій позивач із врахуванням уточнення, просив суд: визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 128,5 кв.м., та поновити за ним реєстрацію права власності на зазначену квартиру у розділі 214995712101, який є реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна; припинити право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС-НК (ідентифікаційний код юридичної особи: 43029929, 49000, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, буд. 44) на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 74,5 кв.м. (номер запису про право власності 31817118), яке було зареєстровано 01.06.2019 року на підставі рішення Державного реєстратора Комунального підприємства Центр реєстрації та надання послуг Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальова Сергія Вадимовича, та скасувати запис про реєстрацію права власності 31817118 у розділі 1423772712101 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна) з закриттям цього розділу державної реєстрації прав (ч.2 ст.14 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ), та припинити право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС-НК (ідентифікаційний код юридичної особи: 43029929, 49000, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, буд. 44) на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 54 кв. м (запис про реєстрацію права 260379761), яке було зареєстровано 31.05.2019 року на підставі рішення Державного реєстратора Комунального підприємства Центр реєстрації та надання послуг Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальова Сергія Вадимовича, та скасувати запис про право власності 31817205 у розділі 1423733612101 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна) з закриттям цього розділу державної реєстрації прав (ч.2 ст.14 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Сполучених Штатів Америки, та проживає на постійній основі в Сполучених Штатах Америки. На підставі договору купівлі-продажу від 16.07.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В., який зареєстрований в реєстрі за № 3183, його належить квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 128,5 кв.м. Під час укладення зазначеного договору від імені покупця (позивача) діяв його представник, адже він постійно проживає в США та до 2018 року взагалі не відвідував Україну. 22.10.2013 року на вищезазначену квартиру було виготовлено новий технічний паспорт, у зв`язку з переплануванням зі збільшенням площі з 127,8 кв.м до 128,5 кв.м., також про це був складений Акт від 22.10.2013 року щодо збільшення площі квартири. 10.12.2013 року після перепланування і збільшення площі квартири він - позивач отримав Свідоцтво про право власності на квартиру індексний номер: 14293793, серія НОМЕР_1 , видане Державним реєстратором Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області База Д.А., а також отримав Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 14298413 від 10.12.2013 року. У лютому 2018 року він з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно довідався, що став жертвою шахраїв, які на підставі нікчемного правочину шляхом підробки його підпису на Акті приймання-передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю БРОНТОРГ від 23.10.2017 року заволоділи його квартирою. 21.11.2017 ТОВ БРОНТОРГ зареєструвало за собою право власності на квартиру на підставі рішення Державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Замфіра О.М. № 38262246 від 21.11.2017 р. Копія зазначеного Акту була засвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Новіковою Н.А., яка у наданій суду відповіді зазначила, що вона не посвідчувала справжність підписів на зазначеному акті, а тільки посвідчувала його копію.

Позивач зазначає, що ніколи не був ні учасником, ні засновником ТОВ БРОНТОРГ , а тому в принципі не міг робити такі внески. Дані факти підтверджуються Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ТОВ БРОНТОРГ № 1003619856 станом на 11.10.2017 та № 1003614700 станом на 18.12.2017 року. У подальшому його квартиру формально виключно на бумазі, а не реально було поділено на два самостійних об`єкта нерухомості: квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 74,5 кв.м., та квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 54 кв.м. Потім вищезазначені дві квартири, які існують виключно на папері, було відчужено ОСОБА_2 на підставі двох договорів купівлі-продажу від 11.01.2018 року, посвідчених приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтакса І.В., після чого зазначені квартири були передані до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС-НК , за яким на даний час зареєстровано право приватної власності на ці квартири.

Позивач також вказує на те, що оригінали усіх правовстановлюючих документів до цього часу знаходяться у нього, квартира до цього часу є одним об`єктом нерухомого майна (реально вона ніколи не поділялася на частини чи в окремі об`єкти) та перебуває у його володінні, яке від його імені здійснює уповноважений ним представник. Зазначені обставини підтверджуються новим технічним паспортом від 07.06.2021 року на його квартиру, загальною площею 128,5 кв. м., який виготовлено саме на ім`я ОСОБА_1 . Тому квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 74,5 кв.м та квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 54 кв.м., на які нібито була поділена належна ОСОБА_3 квартира, реально ніколи не існували. Саме тому він у уточненій позовній заяві посилається на те, що не має необхідності у віндикації та заявляє виключно негаторний позов.

Також позивач посилається на положення ст.392 ЦК України, відповідно до якого власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тому він зазначає, що для належного та ефективного захисту його прав з врахуванням нікчемності Акту приймання-передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю БРОНТОРГ від 23.10.2017 року та позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.06.2019 року по справі №916/3156/17, немає необхідності окремо визнавати нікчемним вищезазначений Акт чи окремо встановлювати у суді факт його нікчемності. Також не має необхідності окремо визнавати недійсними усі подальші незаконні правочини з майном позивача, адже вони є похідними від нікчемного правочину - Акту приймання-передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю БРОНТОРГ від 23.10.2017 року. Тому він вважає, що для ефективного та належного захисту судом його порушеного права власності достатньо буде визнання судом за ним права власності відповідно до ст. 392 ЦК України на його вищезазначену квартиру, яке не визнається іншими особами, а також припинення права власності за відповідачами на дві квартири площею 74,5 кв.м. та площею 54 кв.м., на які формально тільки на папері було поділено належну йому квартиру, та які були та є невід`ємними складовими частинами його квартири, загальною площею 128,5 кв. м.

Ухвалою суду від 09.06.2021 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.08.2021 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

В судове засідання з`явився позивач не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, його представник 18.10.2021 року надав суду письмову заяву, в якій просив проводити розгляд даної справи без його участі та на підставі наявних у справі доказів, позовні вимоги, викладені в уточненій позовній заяві, підтримав та просив їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представники відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС-НК та Товариства з обмеженою відповідальністю БРОНТОРГ , а також відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, своїм правом на надання відзиву не скористалися, причину неявки не повідомили.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе на підставі ст. 223, 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін, без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1, 2 ст. 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч.1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

У відповідності до ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 3 ЦК України, передбачено неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно ж до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до закріпленого в ст. 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно вимог статті 1 Першого протоколу Конвенції про права людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Тлумачення цього положення як захисту права власності було здійснено Європейським судом з прав людини у справі Маркс проти Бельгії , в рішення у якій суд зазначив: Визнаючи, що кожен має право мирно володіти своїм майном, ст. 1 у своїй суті забезпечує право власності .

У рішенні по справі Спорронг та Льонрот проти Швеції суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав. Рішенням у справі Прессос компанія Нав`єра А.О. та інші проти Бельгії Європейським судом встановлено, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом ужиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Сполучених Штатів Америки, що підтверджується паспортом Сполучених Штатів Америки Тип Р , Код USA № НОМЕР_2 , виданим Державним департаментом 12 січня 2017 року, позивач постійно проживає в Сполучених Штатах Америки.

На підставі договору купівлі-продажу від 16.07.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В., який зареєстрований в реєстрі за № 3183, ОСОБА_1 належала квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 127,5 кв. м. Під час укладення зазначеного договору від імені покупця - ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 16.10.2009 року діяв його представник, громадянин Сполучених Штатів Америки ОСОБА_5 , про що зазначено у тексті вищезазначеного договору купівлі-продажу.

22.10.2013 року на вищезазначену квартиру було виготовлено новий технічний паспорт у зв`язку з переобладнанням квартири після його узаконення.

Розпорядженням Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради (УЖГ ДМР) від 12.11.2013 року № 743 площа квартири АДРЕСА_2 ) збільшилася на 1 кв.м. з 127,8 кв.м до 128,5 кв.м. Відмітка про узаконення міститься у вищезазначеному технічному паспорті на квартиру, в якому також міститься Акт від 22.10.2013 року, складений щодо збільшення площі квартири.

10.12.2013 року після узаконення перепланування зі збільшенням на 1 кв.м. площі квартири позивач отримав Свідоцтво про право власності на квартиру індексний номер: 14293793, серія САК № 590740, видане Державним реєстратором Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області База Д.А., а також отримав Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 14298413 від 10.12.2013 року.

У лютому 2018 року позивач з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно довідався, що невідомі йому особи шляхом підробки його підпису на Акті приймання-передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю БРОНТОРГ , датованого 23.10.2017 року, переоформили право власності на його квартиру на користь ТОВ БРОНТОРГ . З цього приводу за заявою позивача Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області було відкрито досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018040640000617, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.03.2018 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, потерпілим у даному кримінальному провадженні є ОСОБА_6 .

Також встановлено, що 21.11.2017 року ТОВ БРОНТОРГ на підставі нотаріально посвідченої копії зазначеного Акту, яка була посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Новіковою Н.А., звернулося до Державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Замфіра О.М., який прийняв рішення № 38262246 від 21.11.2017 року про реєстрацію права власності на належну ОСОБА_7 квартиру за ТОВ БРОНТОРГ .

Як вбачається з відповіді від 21.01.2019 року приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Новікової Н.А. на виконання ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 11.12.2018 року, нею не проводилась нотаріальна дія, а саме: посвідчення справжньості підписів на акті приймання-передачі від 23.10.2017 року, тому надати належним чином завірену копію оригіналу акту-приймання передачі є неможливим у зв`язку з його відсутністю у архіві. Тобто, фактично зазначеним нотаріусом було посвідчено тільки відповідність копії зазначеного акту з оригіналом цього акту, а не справжність підписів осіб, прізвище яких зазначені підписантами акту.

Разом з цим, судом встановлено, що позивач ніколи не був ні учасником, ні засновником ТОВ БРОНТОРГ , що підтверджується Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ТОВ БРОНТОРГ № 1003619856 станом на 11.10.2017 та № 1003614700 станом на 18.12.2017 року.

На виконання ухвали суду про витребування інформації про перетин державного кордону ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином Сполучених Штатів Америки (паспорт Сполучених Штатів Америки Тип Р , Код USA № НОМЕР_2 виданий Державним департаментом 12 січня 2017 року) Державна прикордонна служба України надала суду відповідь від 09.06.2021 року про те, що за останні п`ять років у службі ідсутні відомості про перетин ОСОБА_1 державного кордону України. Тому суд приходить до висновку, що принаймні за період з 09.06.2016 року по 09.06.2021 року ОСОБА_7 не відвідував Україну, тобто станом на дату складання вказаного Акту 23.10.2017 року ОСОБА_1 не перебував на території України.

Також в матеріалах справи міститься Звіт Відділу мостів і тунелів Транспортного управління Нью-Йорка від 18.11.2017 року з деталізованою випискою Нью-Йоркського сервісного центру про оплату за перетин платних мостів ОСОБА_8 за період з 17.10.2017 року по 16.11.2017 року, з якого, зокрема, вбачається, що 23.10.2017 року 19:00 год. ОСОБА_1 сплатив 5,76 доларів США за проїзд мостом Веррацано-Нерроуз , чим підтверджується перебування у вказаний день позивача в США та його відсутність в Україні.

Відповідно до положень ст. 144 ЦК України, статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів. Відповідно до ст. 87 ГК України, сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний капітал товариства. Виходячи з вказаних норм права, лише учасники товариства можуть вносити у вигляді вкладів майно в статутний капітал товариства.

Відповідно до положень ч.1 ст. 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відтак для фактичної реалізації вказаних намірів одночасно необхідне відповідне волевиявлення учасника товариства та самого товариства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 був затверджений Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (що був чинним на час виникнення спірних правовідносин), який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Згідно п. 50 Порядку для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв`язку з внесенням до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 - 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав акт приймання-передачі об`єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи. Отже, в розумінні даного національного законодавства акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду є правочином, який в свою чергу підтверджує волевиявлення сторін, а також має юридичні наслідки - факт набуття та припинення права власності на нерухоме майно.

Враховуючи вищезазначене, оскарження правочину, оформленого актом приймання-передачі об`єкта нерухомого майна, є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків відповідно до положень ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 29.04.2015 зі справи № 903/134/13-г, та Верховного суду, викладеними у постанові від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16.

Відповідно до п. 48 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) подаються: документ, що посвідчує право власності особи на майно, що передається у власність юридичної особи; акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна. Справжність підписів на акті приймання-передачі майна або іншому документі, що підтверджує факт передачі такого майна, засвідчується відповідно до Закону України Про нотаріат , та інші документи, зазначені у цьому Порядку.

Таким чином, судом встановлено, що: правовстановлюючи документи, які посвідчують право власності особи на майно, що передається у власність юридичної особи (оригінали: договору купівлі-продажу від 16.07.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В., який зареєстрований в реєстрі за № 3183; Свідоцтва про право власності на квартиру індексний номер: 14293793, серія САК № 590740, видане Державним реєстратором Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області База Д.А., та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 14298413 від 10.12.2013 року) знаходяться у позивача; акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна (Акт приймання-передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю БРОНТОРГ ) датовано 23.10.2017 року, натомість судом встановлено, що за останні п`ять років з 09.06.2016 року по 09.06.2021 року ОСОБА_7 не відвідував Україну, тому станом на 23.10.2017 року він не перебував на території України та не міг підписати зазначений Акт, що не спростовано відповідачами. Справжність підписів на акті приймання-передачі майна або іншому документі, що підтверджує факт передачі такого майна, не було засвідчено відповідно до Закону України Про нотаріат , що підтверджується листом приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Новікової Н.А. від 21.01.2019 року, а лише було завірену копію з зазначеного акту, як передбачено в підпункті 2) пункту 48 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 та був чинним станом на 23.10.2017 року; позивач ніколи не був учасником чи засновниом ТОВ БРОНТОРГ .

Будь-яких належних та допустимих доказів в спростування зазначеного відповідачами суду не надано, крім того, ТОВ БРОНТОРГ не надано для огляду в судовому засіданні оригінали: Акту приймання-передачі майна, що підлягає обов`язковій реєстрації до статутного капіталу ТОВ БРОНТОРГ від 23.10.2017 року та Протоколу №5 Загальних зборів учасників ТОВ БРОНТОРГ від 23.10.2017 року, чим не виконано ухвалу суду.

З огляду на встановлені обставини та надані докази, суд поза розумним сумнівом приходить до висновку про нікчемність (ст. 228 ЦК України) Акту приймання-передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю БРОНТОРГ , датованого 23.10.2017 року, у якому зазначено, що він підписаний ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ч.1,3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень ч.1,2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У відповідності до положень ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 04 червня 2019 року за результатами розгляду справи №916/3156/17 дійшла наступного правового висновку: Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №577/5321/17, щодо того, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними. Велика Палата Верховного Суду також погоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі №6-308цс16, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №369/2770/16-ц і від 07 листопада 2018 року у справі №357/3394/16-ц щодо того, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемний правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Така позиція відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) під час розгляду спорів у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав .

У постанові №9 від 01.11.2009 року Про визнання правочинів недійсними Верховний Суд України зазначає наступне: Судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину… Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як

однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

З наданих представником позивача інформаційних виписок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що у подальшому ТОВ БРОНТОРГ було виключно на папері, а не реально, поділено належну ОСОБА_1 квартиру, загальною площею 128,5 кв.м., на два самостійних об`єкта нерухомості: квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 74,5 кв.м. та квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 54 кв.м.

Відповідно до технічного паспорту від 07.06.2021 року на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею128,5 кв.м., який виготовлено на ім`я ОСОБА_1 , копія якого міститься в матеріалах справи, вбачається, що належна позивачу квартира, загальною площею 128,5 кв.м., до цього часу є одним об`єктом нерухомого майна та перебуває у його володінні та користуванні, і зазначена квартира ніколи в натурі не поділялася на дві окремі квартири. Вказаним підтверджуються доводи позивача про те, що реального поділу належної ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 128,5 кв.м., на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 74,5 кв.м., та квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 54 кв.м., не було.

Також судом встановлено, що у подальшому на підставі двох договорів купівлі-продажу від 11.01.2018 року, посвідчених приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтакса І.В., ТОВ БРОНТОРГ здійснило відчуження ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 .

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.03.2019 у справі № 200/4209/19 було накладено арешт на вищезазначені квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , на які формально була розподілена квартира ОСОБА_1 та відповідні відомості були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 27.03.2019 року.

Державним реєстратором Комунального підприємства Центр реєстрації та надання послуг Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальовим С.В. 01.06.2019 року безпідставно скасовані зазначені вище обтяження на підставі підробленої ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.04.2019 року у справі № 2/4587/19. Вказане підтверджується листом голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.06.2021 року про те, що серед обліково-статистичних даних автономної системи документообігу суду КП Д-3 реєстраційні відомості щодо винесення Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 24.04.2019 року ухвали у справі № 2/4587/19 про скасування арешту на квартири АДРЕСА_2 , а також реєстраційні відомості щодо перебування в провадженні суду справи з єдиним унікальним номером № 2/4587/19 відсутні, а також Інформаційною довідкою по квартирі АДРЕСА_2 та інформаційною довідкою по квартирі АДРЕСА_2 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1423733612101).

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 09.06.2021 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було надано суду належним чином засвідчену копію актового запису № 5550 від 29.03.2019 року про смерть ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був директором Товариства з обмеженою відповідальністю БРОНТОРГ та засновником Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС-НК , що підтверджується копіями реєстраційних справ на вказані товариства. Разом з цим, згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю СЕРВІС-НК було створено ОСОБА_9 30.05.2019 року, тобто через два місяці після дати смерті ОСОБА_9 .

Також встановлено, що після незаконного скасування вищевказаних обтяжень, ОСОБА_2 на підставі Актів приймання-передачі до статутного капіталу № б/н від 31.05.2019 року до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС-НК , яке було зареєстроване на померлого на той час ОСОБА_9 , було внесено дві зазначені квартири, за яким на даний час зареєстровано право приватної власності на ці квартири. Дана реєстраційна дія також була здійснена державним реєстратором Комунального підприємства Центр реєстрації та надання послуг Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальовим С.В. 31.05.2019 року.

Вказані обставини підтверджуються Інформаційною довідкою № 175771991 від 31.07.2019 року та Інформаційною довідкою № 175776152 від 31.07.2019 року.

Відповідно до положень ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

16.06.2020 року Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19) зробила правовий висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Тому не є ефективним способом захисту права власника для мети витребування ним його майна з чужого незаконного володіння оспорювання не тільки рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, але й договорів, інших правочинів щодо спірного майна та документів, що посвідчують відповідне право. Останні не є підставами набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності. Суд відмовив у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки саме з огляду на те, що визнання цього договору недійсним не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на спірну земельну ділянку та для її витребування. А власне таке витребування є метою власника.

Тому суд приходить до висновку, що для належного та ефективного відновлення порушеного права позивача, з врахуванням вищезазначеного та позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.06.2019 року, та позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 16.05.2020 року по справі №372/266/15-ц, немає необхідності окремо визнавати нікчемним вищезазначений Акт та визнавати недійсними усі подальші незаконні правочини з майном позивача, адже вони є похідними від нікчемного правочину - Акту приймання-передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю БРОНТОРГ від 23.10.2017 року.

Для поновлення порушеного права позивача суд вважає, що достатнім буде визнання судом за ним права власності на його квартиру, яке не визнається іншими особами, та припинення права власності за відповідачами на невід`ємні складові частини квартири позивача - дві квартири, на які формально було поділено квартиру ОСОБА_10 .

Відповідно до положень ст. 14 Закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень : 1. Розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі: 1) знищення об`єкта нерухомого майна; 2) поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна; 3) державної реєстрації права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна, щодо якого в Державному реєстрі прав відкрито розділ як на об`єкт незавершеного будівництва; 4) скасування державної реєстрації земельної ділянки.

У разі наявності в Державному реєстрі прав двох і більше розділів на один об`єкт нерухомого майна в результаті допущення технічної помилки закривається розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа, відкриті пізніше. Закритий розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа не підлягають поновленню. У разі скасування рішення державного реєстратора про закриття розділу Державного реєстру прав на об`єкт нерухомого майна відкривається новий розділ та формується нова реєстраційна справа відповідно до цього Закону.

2. У разі знищення об`єкта нерухомого майна або скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. Розділ Державного реєстру прав закривається державним реєстратором одночасно із проведенням державної реєстрації припинення речових прав, обтяжень речових прав, про що державний реєстратор обов`язково невідкладно повідомляє відповідного користувача, обтяжувача.

3. У разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. На кожний новостворений об`єкт нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, а також присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об`єктів.

Відомості про речові права, обтяження речових прав щодо об`єкта, що поділяється, або при виділі частки з цього об`єкта одночасно з відкриттям розділів Державного реєстру прав на кожний новостворений об`єкт переносяться до таких розділів. Якщо правочином або актом відповідного органу встановлено, що речові права, обтяження речових прав не поширюються на всі новостворені об`єкти нерухомого майна, відомості про такі права, обтяження переносяться лише до розділів, відкритих для новостворених об`єктів, яких вони стосуються.

У разі наявності зареєстрованих речових прав, похідних від права власності, та/або обтяжень речових прав щодо об`єкта, що поділяється, або при виділі частки з цього об`єкта за результатом перенесення відомостей про такі права, обтяження державний реєстратор обов`язково невідкладно повідомляє відповідного користувача, обтяжувача про закриття розділу Державного реєстру прав та перенесення відомостей про речові права, обтяження.

4. У разі об`єднання об`єктів нерухомого майна відповідні розділи Державного реєстру прав та реєстраційні справи закриваються, а реєстраційні номери таких об`єктів скасовуються. Для новоствореного об`єкта нерухомого майна відкривається новий розділ у Державному реєстрі прав та формується нова реєстраційна справа, а також присвоюється новий реєстраційний номер такому об`єкту.

Відомості про речові права, обтяження речових прав щодо об`єктів, що об`єднуються, одночасно з відкриттям розділу Державного реєстру прав на новостворений об`єкт переносяться до такого розділу.

У разі наявності зареєстрованих речових прав, похідних від права власності, та/або обтяжень речових прав щодо об`єктів, що об`єднуються, за результатом перенесення відомостей про такі права, обтяження державний реєстратор обов`язково невідкладно повідомляє відповідного користувача, обтяжувача про закриття розділу Державного реєстру прав та перенесення відомостей про речові права, обтяження.

5. У разі проведення державної реєстрації права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна, щодо якого в Державному реєстрі прав відкрито розділ як на об`єкт незавершеного будівництва, відповідний розділ та реєстраційна справа щодо об`єкта незавершеного будівництва закриваються, а реєстраційний номер такого об`єкта скасовується. Для новоствореного об`єкта нерухомого майна відкривається новий розділ у Державному реєстрі прав та формується нова реєстраційна справа, а також присвоюється новий реєстраційний номер такому об`єкту.

Відомості про речові права, обтяження речових прав щодо об`єкта незавершеного будівництва одночасно із відкриттям розділу Державного реєстру прав на новостворений об`єкт переносяться до такого розділу.

У разі наявності зареєстрованих обтяжень речових прав щодо об`єкта незавершеного будівництва за результатом перенесення відомостей про такі обтяження державний реєстратор обов`язково невідкладно повідомляє відповідного обтяжувача про закриття розділу Державного реєстру прав та перенесення відомостей про обтяження.

6. У разі закриття розділу Державного реєстру прав у зв`язку з наявністю в цьому реєстрі двох і більше розділів на один об`єкт нерухомого майна в результаті допущення технічної помилки розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа, відкриті пізніше, закриваються, а реєстраційний номер такого об`єкта скасовується.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в розділі Державного реєстру прав, що закривається як помилковий, одночасно із закриттям такого розділу переносяться до розділу Державного реєстру прав, відкритого раніше на об`єкт нерухомого майна.

У разі наявності зареєстрованих речових прав, похідних від права власності, та/або обтяжень речових прав, відомості про які містяться в розділі Державного реєстру прав, що закривається як помилковий, за результатом перенесення відомостей про такі права, обтяження державний реєстратор обов`язково невідкладно повідомляє відповідного користувача, обтяжувача про закриття розділу Державного реєстру прав та перенесення відомостей про речові права, обтяження.

У разі якщо у зв`язку з наявністю в Державному реєстрі прав двох і більше розділів на один об`єкт нерухомого майна в результаті допущення технічної помилки виявлено суперечності між зареєстрованими речовими правами, закриття розділу Державного реєстру прав здійснюється виключно на підставі судового рішення.

7. У разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно в разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.

Відповідно до положень ст. 15 Закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи Закону України Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна :

1. Реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта.

2. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.

3. Скасований реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна не може бути присвоєний іншому об`єкту нерухомого майна.

Інформація про скасовані реєстраційні номери зберігається у Державному реєстрі прав протягом усього часу існування цього реєстру.

Відповідно до положень ч.2 ст.5 ЦПК України Способи захисту, які застосовуються судом у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тому для належного та ефективного захисту прав позивача є також необхідність у припинені судом відповідних записів про реєстрацію прав на фізично неіснуючі квартири та закриття відповідних розділів про реєстрацію нерухомого майна, що дасть можливість виконати рішення суду, та поновити права ОСОБА_7 .

Таким чином, з огляду на вищевстановлені судом обставини, суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 128,5 кв. м., та поновлення реєстрації права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_7 у розділі 214995712101, який є реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна.

Підлягають також задоволенню позовні вимоги позивача і про припинення права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС-НК на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 74,5 кв.м. (номер запису про право власності 31817118), яке було зареєстровано 01.06.2019 року на підставі рішення Державного реєстратора Комунального підприємства Центр реєстрації та надання послуг Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальовим С.В., та скасування запису про реєстрацію права власності 31817118 у розділі 1423772712101 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна) з закриттям цього розділу державної реєстрації прав (ч.2 ст.14 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ); про припинення права приватної власності ТОВ СЕРВІС-НК на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 54 кв.м. (запис про реєстрацію права 260379761), яке було зареєстровано 31.05.2019 року на підставі рішення Державного реєстратора Комунального підприємства Центр реєстрації та надання послуг Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальовим С.В., та скасування запису про право власності 31817205 у розділі 1423733612101 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна) з закриттям цього розділу державної реєстрації прав (ч.2 ст.14 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Будь-яких доказів в спростування позовних вимог позивача відповідачами суду не надано.

На підставі ст. 141 ЦК України з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача понесені витрати по справі - сплачений судовий збір в сумі 4226 грн. 20 коп. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС-НК , Товариства з обмеженою відповідальністю БРОНТОРГ , ОСОБА_2 про припинення та визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин Сполучених Штатів Америки, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , паспорт громадянина Сполучених Штатів Америки Тип Р , Код USA № НОМЕР_2 , виданий Державним департаментом Сполучених Штатів Америки 12 січня 2017 року, право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 128,5 кв. м., та поновити реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_7 у розділі 214995712101, який є реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна.

Припинити право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС-НК (ідентифікаційний код юридичної особи: 43029929, 49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 44) на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 74,5 кв.м. (номер запису про право власності 31817118), яке було зареєстровано 01.06.2019 року на підставі рішення Державного реєстратора Комунального підприємства Центр реєстрації та надання послуг Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальовим Сергієм Вадимовичем, та скасувати запис про реєстрацію право власності 31817118 у розділі 1423772712101 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна) з закриттям цього розділу державної реєстрації прав (ч.2 ст.14 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Припинити право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС-НК (ідентифікаційний код юридичної особи: 43029929, 49000, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, буд. 44) на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 54 кв.м. (запис про реєстрацію права 260379761), яке було зареєстровано 31.05.2019 року на підставі рішення Державного реєстратора Комунального підприємства Центр реєстрації та надання послуг Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальовим Сергієм Вадимовичем, та скасувати запис про право власності 31817205 у розділі 1423733612101 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна) з закриттям цього розділу державної реєстрації прав (ч.2 ст.14 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень )

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС-НК , ідентифікаційний код юридичної особи 43029929, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин Сполучених Штатів Америки, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , паспорт громадянина Сполучених Штатів Америки Тип Р , Код USA № НОМЕР_2 , виданий Державним департаментом Сполучених Штатів Америки 12 січня 2017 року, понесені витрати по справі - сплачений судовий збір в сумі 4226 грн. 20 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БРОНТОРГ , ідентифікаційний код юридичної особи 41656354, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин Сполучених Штатів Америки, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , паспорт громадянина Сполучених Штатів Америки Тип Р , Код USA № НОМЕР_2 , виданий Державним департаментом Сполучених Штатів Америки 12 січня 2017 року, понесені витрати по справі - сплачений судовий збір в сумі 4226 грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин Сполучених Штатів Америки, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , паспорт громадянина Сполучених Штатів Америки Тип Р , Код USA № НОМЕР_2 , виданий Державним департаментом Сполучених Штатів Америки 12 січня 2017 року, понесені витрати по справі - сплачений судовий збір в сумі 4226 грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Т.О. Кудрявцева