Ухвала

від 24.12.2021 по справі 2-265/10

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-265/10

6/368/63/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2021 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

при секретарі Лєвшин Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу за заявою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Прядка Андрія Михайловича, боржник: ОСОБА_1 , стягувач: ТОВ Вердикт капітал про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, -

ВСТАНОВИВ:

приватний виконавець виконавчого округу Київської області Прядко Андрій Михайлович звернувся із поданням до суду та просить суд Тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до погашення заборгованості за виконавчим документом в повному обсязі, про що винести відповідну ухвалу, обґрунтовуючи заяву наступним.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Прядка Андрія Михайловича знаходиться виконавче провадження № 65319611 з виконання виконавчого листа № 2-265/2010, виданого 12.08.2010 року Кагарлицьким районним судом Київської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Індустріально-експортний банк заборгованість за кредитним договором в сумі 26 620, 90 доларів США , що за офіційним курсом НБУ станом на 01.02.2010 року, складає 212 940,58 грн., де 19 031, 04 доларів США ( еквівалент в гривнях 152229,29 грн.) поточна заборгованість по кредиту; 4 454, 12 доларів США ( еквівалент в гривнях 35628,51 грн.) прострочена заборгованість по кредиту; 301,32 доларів США (еквівалент в гривнях 2410,26 грн.) поточна процентна винагорода; 2271,71 доларів США (еквівалент в гривнях 18 171,41 грн.) прострочена процентна винагорода; 562,71 доларів США (еквівалент в гривнях 4501,12 грн.) пеня за несвоєчасне погашення кредиту, процентної та комісійної винагороди та 1700 грн. судового збору, 120 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Ухвалою суду від 26.11.2012 року № 014/6-38/12-ц замінено сторону стягувача Публічного Акціонерного Товариства Креді Агріколь Банк на його правонаступника ТОВ Кредекс Фінанс , назва якого згодом була змінена на ТОВ ВЕРДИКТ КАПІТАЛ .

05.05.2021 року постановою Приватного виконавця відкрито виконавче провадження № 65319611. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення постанову про відкриття виконавчого провадження боржник отримав 15.05.2021.

Окрім цього, з метою забезпечення реального виконання рішення суду 05.05.2021 винесено постанову про арешт майна та коштів боржника у межах суми звернення стягнення, про що боржник повідомлений належним чином.

Вжитими приватним виконавцем заходами встановлено, що ліквідного рухомого та нерухомого майна за боржником не зареєстровано. Коштів на виявлених рахунках боржника у банківських установах в розмірі, достатньому для задоволення вимог стягувача - недостатньо. Боржник офіційно ніде не працює, пенсію не отримує.

Таким чином, боржник фактично ігнорує законні вимоги приватного виконавця та ухиляється від виконання рішення суду.

З дати набрання законної сили рішення суду та станом на день звернення до суду з даним поданням, боржник всю суму боргу на користь стягувана не сплатив, жодних дій для реального, фактичного та в повному обсязі виконання не вчинив, що вказує на ухилення від виконання рішення суду.

Крім того, в порушення п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження боржником не було надано декларацію про доходи та майно, про рахунки в банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб.

Про обставини, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо) або про інші підстави, внаслідок виникнення яких боржник був позбавлений можливості скористатися правами, наданими йому Законом України Про виконавче провадження та які можуть бути підставою для відкладення виконавцем проведення виконавчих дій боржник не повідомив та з письмовими заявами до виконавця не звертався.

З метою реалізації функції Держави щодо забезпечення виконання судових рішень (ст. 129-1 Конституції України), а також належної реалізації повноважень та обов`язків, покладених на приватного виконавця Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів та Законом України Про виконавче провадження при виконанні судових рішень, приймаючи до уваги дії (бездіяльність) боржника, що ускладнюють виконання рішення, виконавець вважає, що є необхідність у зверненні до суду з поданням про обмеження боржника у праві виїзду за кордон України. Необхідність обумовлена тим, що на сьогодні виконавцем здійснені усі можливі та необхідні дії, спрямовані на виконання судового рішення, проте виконання рішення унеможливлюється внаслідок ігнорування боржником законних вимог приватного виконавця та вчинення дій (бездіяльності), які спрямовані на ухилення від виконання рішення.

Як визначено у ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Закон України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. За п.5 ч. 1 ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Пунктом 8 ст. 19 Закону України Про Державну прикордонну службу України визначено, що на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду - виїзду осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних та уповноважених законом державних органів, у тому числі доручень органів доходів і зборів щодо інформування органів доходів і зборів про факт наміру перетинання державного кордону України особами, стосовно яких органами доходів і зборів було виявлено порушення митних правил.

Як вбачається з роз`яснень Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27 травня 2008 року №25-32/463, наявність в особи невиконаних зобов`язань є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України, причому питання щодо такого обмеження вирішується судом.

Указом Президента України Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень суду від 24 березня 2008 року №261/08 визнано за необхідне вжиття додаткових заходів, спрямованих на посилення забезпечення захисту конституційних прав і свобод людини щодо належного виконання рішень судів, підвищення ефективності виконання рішень судів.

Одним із таких засобів може бути тимчасове обмеження особам (боржникам) у праві виїзді за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого, причому таке обмеження можливе на підставі рішення за поданням державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Відповідно до статей 3, 4, 18, 19, 24, 25, 26 ЗУ Про виконавче провадження боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати у встановленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з відкриття виконавчого провадження декларацію

про доходи та майно боржника, зокрема про майно яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в іпотеці або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч.5 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

На запит приватного виконавця, щодо перетину боржником державного кордону України, Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 03.09.2021 року надано відповідь про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетинає державний кордон України.

Враховуючи викладене, рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від його виконання, мало того вільно виїжджає за межі України, не вживаючи заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.

Отже, боржником рішення виконано не було, що призвело до вжиття відносно нього вищевказаних заходів примусового виконання.

Статтею 18 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, ст. 441 ІЩКУ тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів і посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Ефективність застосування до боржників, які не виконують рішення судів, такого заходу як тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, підтверджується наявністю відповідної судової практики в аналогічних спорах, що підтверджується ухвалами по справах № № 338/1744/15-ц, 2-535/11, 345/2250/18, а також 753/86/20.

Так, враховуючи повноту вчинення виконавчих дій, наявність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання судового рішення щодо стягнення значної суми грошових коштів у якості погашення заборгованості, з урахуванням того, що боржник, не виконуючи рішення суду, здійснює виїзди за межі України, з метою повного, своєчасного виконання рішення суду.

Заявник - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Прядко Андрій Михайлович в судове засідання не з`явився, подавши до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у відсутність та подання задовольнити.

Боржника ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Представник стягувача в особі ТОВ Вердикт капітал в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, заяв та клопотань не надходило.

Розгляд справи відбувається відповідно до вимог ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши заяву та додані документи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Прядка Андрія Михайловича на виконані знаходився виконавчий лист № 2-265/2010 від 12.08.2010 р. Кагарлицького районного суду Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Індустріально-експортний банк заборгованість за кредитним договором в сумі 26 620, 90 доларів США , що за офіційним курсом НБУ станом на 01.02.2010 року, складає 212 940,58 грн., де 19 031, 04 доларів США ( еквівалент в гривнях 152229,29 грн.) поточна заборгованість по кредиту; 4 454, 12 доларів США ( еквівалент в гривнях 35628,51 грн.) прострочена заборгованість по кредиту; 301,32 доларів США (еквівалент в гривнях 2410,26 грн.) поточна процентна винагорода; 2271,71 доларів США (еквівалент в гривнях 18 171,41 грн.) прострочена процентна винагорода; 562,71 доларів США (еквівалент в гривнях 4501,12 грн.) пеня за несвоєчасне погашення кредиту, процентної та комісійної винагороди та 1700 грн. судового збору, 120 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Ухвалою суду від 26.11.2012 року № 014/6-38/12-ц замінено сторону стягувача Публічного Акціонерного Товариства Креді Агріколь Банк на його правонаступника ТОВ Кредекс Фінанс , назва якого згодом була змінена на ТОВ ВЕРДИКТ КАПІТАЛ .

05.05.2021 року постановою Приватного виконавця відкрито виконавче провадження № 65319611. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення постанову про відкриття виконавчого провадження боржник отримав 15.05.2021.

Копію постанови направлені сторонам виконавчого провадження якою боржника зобов`язано було виконати вимоги виконавчого документа.

Боржником рішення суду в добровільному порядку не виконано, у зв`язку з чим державним виконавцем проведено дії щодо розшуку майна, належного Боржнику шляхом направлення запитів до реєструючих установ.

Державним виконавцем в рамках виконавчого провадження було вжито вичерпні заходи примусового виконання рішення, що підтверджують повноту вчинення виконавчих дій, а саме: накладено арешт на кошти та майно боржника. Перевірено майновий стан боржника, направлені запити до ДФС України, Управління ПФУ, зроблено запит до реєстру прав на нерухоме майно в порядку доступу державних виконавців.

Згідно повідомлення ДФС України інформація про номери рахунків, відкриті у банках та інших фінансових установах України боржником - фізичною особою-підприємцем до ДФС України від відповідних фінансових установ не надходила.

Згідно повідомлення ДФС України інформація стосовно боржника - фізичної особи щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що за боржником нерухоме майн не зареєстровано.

Окрім цього, з метою забезпечення реального виконання рішення суду 05.05.2021 винесено постанову про арешт майна та коштів боржника у межах суми звернення стягнення, про що боржник повідомлений належним чином.

Вжитими приватним виконавцем заходами встановлено, що ліквідного рухомого та нерухомого майна за боржником не зареєстровано. Коштів на виявлених рахунках боржника у банківських установах в розмірі, достатньому для задоволення вимог стягувача - недостатньо. Боржник офіційно ніде не працює, пенсію не отримує.

Таким чином, боржник фактично ігнорує законні вимоги приватного виконавця та ухиляється від виконання рішення суду.

З дати набрання законної сили рішення суду та станом на день звернення до суду з даним поданням, боржник всю суму боргу на користь стягувана не сплатив, жодних дій для реального, фактичного та в повному обсязі виконання не вчинив, що вказує на ухилення від виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, що передбачені законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними і цьому Пакті.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтю 10 цього закону перераховані заходи примусового виконання рішень. Так, заходами примусового виконання рішень є:

1)звернення стягнення на кошти,цінні папери,інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2)звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3)вилучення в боржника і передача стягувану предметів, зазначених у рішенні;

4)заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Серед іншого, виконавець має право відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Так, в ході здійснення виконавчого провадження державним виконавцем було встановлено, що боржник: не має рахунків в Україні; не працює; не отримує доходу; не має рухомого майна; відсутнє будь-яке нерухоме майно; на виклик боржник не з`явився, що стало підставою для звернення державного виконавця до суду з поданням про обмеження права виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .

У справі Soering vs UK від 7 липня 1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд.

Також у справі Горнсбі проти Греції Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

У контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини та основоположних свобод майном є кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, які є остаточними та підлягають виконанню ( Бурдов проти Росії (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, рішення від 7 травня 2002 р., п.40).

У справі Жовнер проти України в п. 33 суд нагадує, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby c. Grece) від 19 березня 1997 року, Збірник рішень 1997-II, с. 510-511, параграф 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії" (Bourdov c. Russie), N 59498/00, параграф 34, від 7 травня 2002 року; рішення у справі "Ясіун`єне проти Литви" (Jasiuniene c. Lituanie), N 41510/98, параграф 27, від 6 березня 2003 р.; та рішення по справі "Руйану проти Румунії" (Ruianu c. Roumanie), N 34647/97, від 17 червня 2003 року).

Тому, тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_1 до погашення ним заборгованості за виконавчим провадженням, є єдиним ефективним можливим заходом примусового виконання рішення, який буде дієвим чинником для погашення боргу.

Ст.33 Конституції України відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , відповідно до якого у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

ч. 3 ст. 441 ЦПК України , відповідно до якої суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні;

п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України , відповідно до якого право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів

Отже, на національному рішення таке обмеження передбачене.

Відповідно до ст. 129-1Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили,обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування,підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,- і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Аналіз практики ЄСПЛ, сформованої лише протягом 2020 року, вказує на те, що виконання судових рішень залишається одним з найпоширеніших проблемних питань, з яким звертаються до цього Суду.

Такими проблемами є, як правило, невиконання або несвоєчасне виконання постановленого на користь особи рішення суду та відсутність ефективного засобу правового захисту у національній правовій системі; крім того, досить часто Суд у таких справах констатує порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (право на справедливий суд) у поєднанні зі статтею 1 першого Протоколу до Конвенції (захист права власності), а також порушення статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб правового захисту) (рішення ЄСПЛ від 14 січня 2020 року у справі Andreyev v. Russia (заява № 28852/06); від 28 січня 2020 року у справі Yunusova v. Russia (заява № 5489/10); від 04 лютого 2020 року у справі Shibayeva v. Russia (закон № 13813/06); від 10 березня 2020 року у справі Indayeva and Sultanov v. Russia (заяви № 58821/08 та 18360/13); від 16 січня 2020 року у справі Sinadinovska v. North Macedonia (заява № 27881/06); від 11 лютого 2020 року у справі Shmatova and others v. Russia (заява № 36539/08); від 20 лютого 2020 року Livanиiж and others v. Bosnia and Herzegovina (заява № 15313/15); від 05 березня 2020 року у справі Kladniиanin v. Serbia (заява № 137/10); від 2 липня 2020 року у справі Dmytrenko and Bezdorozhniy v. Ukraine (заяви № 59552/11 та № 7096/12), а також від 8 жовтня 2020 року у справі Gogiж v. Croatia (заява № 1605/14).

На державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Виконання рішення суду є необхідним в демократичному суспільстві та є складовою права на справедливий суд.

За відсутності на території України будь-яких активів, роботи, соціальних зв`язків, на переконання колегії суддів, існує загроза того, що боржник може виїхати за закордон і рішення суду залишиться невиконаним.

Тому обмеження у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 , за вищенаведених обставин, є справедливим обмеженням у демократичному суспільстві, яке носить тимчасовий характер та є дієвою юридичною санкцією, яка зумовить припинення нехтування своїми обов`язками та змусить боржника віднайти можливості та дієві способи для виконання рішення суду.

Враховуючи вище наведене, суд вважає, що наразі обмеження боржника у праві виїзду за кордон є пропорційним меті його застосування, у даному випадку дотримано справедливий баланс між правами людини і публічним інтересом.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, тому подання підлягає до задоволення.

Керуючись ст.. 441 ЦПК України та Законом України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України , суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву приватного виконавця виконавчого округу Київської області Прядка Андрія Михайловича, боржник: ОСОБА_1 , стягувач: ТОВ Вердикт капітал про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа задовольнити.

Тимчасово обмежити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документа, до повного виконання зобов`язань, покладених на нього з виконання виконавчого листа № 2-265/2010 від 12.08.2010 року про стягнення боргу на користь ТОВ "Вердикт капітал".

Виконання ухвали доручити Державній прикордонній службі України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26).

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст судового рішення складено 24.12.2021 р.

Суддя І.І. Шевченко