Рішення
від 08.12.2021 по справі 761/18520/18
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/18520/18

Провадження № 2/761/282/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Горюк В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю Барвінок-3000 , Товариства з обмеженою відповідальністю Данконі Інвест , ОСОБА_4 , Обслуговуючого кооперативу Ідея , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Леончук Ірина Аркадіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бєлломі Олена Віталіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щадко Оксана Іларіївна, про поділ майна подружжя, визнання договорів удаваними та недійсними, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Товариства з обмеженою відповідальністю Арена Сіті, ЛТД , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , про поділ майна подружжя, визнання договорів частково недійсними та переведення прав покупця, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання майна особистою приватною власністю, визнання боргу спільним боргом подружжя та визнання солідарним боржником, та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності та поділ майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю Барвінок-3000 , Товариства з обмеженою відповідальністю Данконі Інвест , ОСОБА_4 , Обслуговуючого кооперативу Ідея , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Леончук Ірина Аркадіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бєлломі Олена Віталіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щадко Оксана Іларіївна, про визнання майна особистою приватною власністю,

ВСТАНОВИВ:

18.05.2018 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус КМНО Леончук І.А., приватний нотаріус КМНО Бєлломі О.В., приватний нотаріус КМНО Щадко О.І., про поділ майна подружжя, визнання договорів удаваними та недійсними.

Ухвалою від 13.06.2018 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 25.06.2020 р. задоволено клопотання представника ОСОБА_1 , а саме об`єднано в одне провадження цивільну справу № 761/18520/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус КМНО Леончук І.А., приватний нотаріус КМНО Бєлломі О.В., приватний нотаріус КМНО Щадко О.І., про поділ майна подружжя, визнання договорів удаваними та недійсними, з цивільною справою № 761/43947/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності та поділ майна подружжя.

Ухвалою від 25.06.2020 р. задоволено клопотання представника ОСОБА_1 , а саме залучено до участі у справі ТОВ Барвінок-3000 , ТОВ Данконі Інвест , ОСОБА_4 , ОК Ідея та ОСОБА_5 як співвідповідачів, прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою від 25.06.2020 р. задоволено клопотання представника ОСОБА_2 , а саме прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ Барвінок-3000 , ТОВ Данконі Інвест , ОСОБА_4 , ОК Ідея , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус КМНО Леончук І.А., приватний нотаріус КМНО Бєлломі О.В., приватний нотаріус КМНО Щадко О.І., про поділ майна подружжя, визнання договорів удаваними та недійсними, та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності та поділ майна подружжя, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ТОВ Арена Сіті, ЛТД , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , про поділ майна подружжя, визнання договорів частково недійсними та переведення прав покупця, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання майна особистою приватною власністю, визнання боргу спільним боргом подружжя та визнання солідарним боржником.

Ухвалою від 14.09.2020 р. задоволено клопотання представника ОСОБА_1 , а саме прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ Барвінок-3000 , ТОВ Данконі Інвест , ОСОБА_4 , ОК Ідея , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус КМНО Леончук І.А., приватний нотаріус КМНО Бєлломі О.В., приватний нотаріус КМНО Щадко О.І., про поділ майна подружжя, визнання договорів удаваними та недійсними, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ТОВ Арена Сіті, ЛТД , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , про поділ майна подружжя, визнання договорів частково недійсними та переведення прав покупця, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання майна особистою приватною власністю, визнання боргу спільним боргом подружжя та визнання солідарним боржником, а також первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності та поділ майна подружжя, зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ Барвінок-3000 , ТОВ Данконі Інвест , ОСОБА_4 , ОК Ідея , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус КМНО Леончук І.А., приватний нотаріус КМНО Бєлломі О.В., приватний нотаріус КМНО Щадко О.І., про визнання майна особистою приватною власністю.

Ухвалами від 14.09.2020 р. задоволені клопотання представника ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 про витребування доказів.

Ухвалою від 10.12.2020 р. задоволено клопотання представника ОСОБА_1 , призначено у справі судово-технічну експертизу документів та зупинено провадження у справі.

Ухвалою від 12.02.2021 р. поновлено провадження у справі, оскільки на адресу суду від експертної установи повернулись матеріали справи, в зв`язку з тим, що у вказаній установі відсутні експерти, які мають спеціалізацію для проведення призначеної експертизи.

Ухвала від 01.03.2021 р. задоволено заяву ОСОБА_1 , проведення призначеної у справі ухвалою від 10.12.2020 р. судово-технічної експертизи документів, доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, для чого до вказаної експертної установи вирішено направити матеріали справи, а провадження у справі зупинити.

Ухвалою від 12.07.2021 р. поновлено провадження у справі, оскільки на адресу суду від експертної установи повернулись матеріали справи разом з клопотанням експерта щодо надання оригіналів документів, однак вказане клопотання виконано не було.

Ухвалою від 06.09.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 11.11.2021 р. задоволено заяву ОСОБА_1 , прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині вимог до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, а саме: - нежитлового приміщення АДРЕСА_1 ; - 47/100 частин нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; - 1/3 частини нежитлового приміщення АДРЕСА_3 ; - 1/3 чистини нежитлового приміщення АДРЕСА_4 , а також закрито провадження у справі в даній частині.

Позовні вимоги за первісними та зустрічними позовами обґрунтовано тим, що 16.07.2011 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 укладено шлюб, який зареєстрований Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 659. Від вказаного шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_8 мають спільну дитину - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з матір`ю ОСОБА_8 . Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 08.11.2018 р. у справі № 753/11299/18 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 розірвано, при цьому у даному рішенні встановлено, що шлюбні відносини припинені з 30.03.2017 р. Разом з тим, оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо поділу спільного сумісного майна, тому вони звернулись до суду з відповідними позовами.

Враховуючи позов ОСОБА_8 , заяву про зміну предмета позову і збільшення розміру позовних вимог від 23.06.2020 р. та заяву про відмову від позову в частині вимог від 11.11.2021 р., а також її зустрічний позов, суд розглядає такі позовні вимоги ОСОБА_8 :

1. Визнати недійсними та скасувати протокол установчих зборів ТОВ Барвінок-3000 (код ЄДРПОУ 42020030) № 1 від 21.03.2018 р. та акт приймання-передачі нерухомого майна №№ 1207, 1208 від 03.04.2018 р. у частині передання ТОВ Барвінок-3000 нежитлових приміщень АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 894989880382;

2. Визнати недійсними та скасувати протокол установчих зборів ТОВ Барвінок-3000 (код ЄДРПОУ 42020030) № 1 від 21.03.2018 р. та акт приймання-передачі нерухомого майна в„–в„– 1207, 1208 від 03.04.2018 р. у частині передання ТОВ Барвінок-3000 18/100 частин нежитлового приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 148256180000;

3. Визнати недійсними та скасувати кооперативну угоду № 1/17 від 23.06.2016 р., укладену між ОК Ідея та ОСОБА_4 та акт прийому-передачі квартири від 20.10.2016 р., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1067292732224;

4. Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_5 квартиру, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1067292732224;

5. Визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_2 :

- об`єкт нерухомого майна: квартира, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 37,1 кв.м. (житлова площа - 18.1 кв.м.), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1067292732224;

- об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення №№ 1, 2, 3, 4 (групи приміщень № 55) (в літ.А) з облаштуванням додаткового входу, загальною площею 98,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 894989880382;

- об`єкт нерухомого майна: 18/100 частини нежитлового приміщення, загальною площею 139,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 148256180000;

- об`єкт нерухомого майна: комплекс будівель та споруд № 2, загальною площею 599,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, с/рада Катеринопільська, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 281582012220;

- грошові кошти у сумі 5757955,00 грн.;

6. В порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , визнати за ОСОБА_8 право власності:

- на об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення №№ 1, 2, 3, 4 (групи приміщень № 55) (в літ.А) з облаштуванням додаткового входу, загальною площею 98,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 894989880382;

- на об`єкт нерухомого майна: 18/100 частини нежитлового приміщення, загальною площею 139,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 148256180000;

- на об`єкт нерухомого майна: квартиру, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 37,1 кв.м. (житлова площа - 18,1 кв.м.), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1067292732224;

- на майнові права на однокімнатну квартиру, проектний номер АДРЕСА_8 ) зі стоянками по АДРЕСА_9 ;

7. В порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , визнати за ОСОБА_2 право власності:

- на об`єкт нерухомого майна: комплекс будівель та споруд № 2, загальною площею 599,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, с/рада Катеринопільська, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 281582012220;

- на грошові кошти у сумі 5757955,00 грн.;

8. Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_8 квартири АДРЕСА_10 та АДРЕСА_11 .

Враховуючи зустрічний позов ОСОБА_2 та поданий ним позов від 12.11.2019 р., суд розглядає такі позовні вимоги ОСОБА_2 :

1. Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 наступне нерухоме майно, як таке, що набуте у шлюбі за особисті кошти, а саме:

- групу приміщень № 2 в літ.А, загальною площею 25,2 кв.м., які складають 18/100 частин від нежилих приміщень загальною площею 139,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 ;

- нежитлові приміщення №№ 1, 2, 3, 4 (групи приміщень № 55) (в літ.А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 ;

2. Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 комплекс будівель та споруд № 2, загальною площею 599,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, с/рада Катеринопільська, в порядку поділу спільного майна подружжя;

3. Визнати грошовий борг ОСОБА_2 перед ОСОБА_10 згідно договору позики від 02.08.2012 р. в сумі 615000,00 грн., перед ОСОБА_11 згідно договору позики від 12.08.2013 р. в сумі 1028000,00 грн., перед ОСОБА_12 згідно договору грошового займу від 29.01.2014 р. в сумі 280000,00 грн., перед ОСОБА_13 згідно договору позики від 20.06.2015 р. в сумі 1000000,00 грн., а всього борг у загальній сумі 2923000,00 грн. спільним боргом подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_8 , та визнати ОСОБА_8 солідарним боржником за вказаними зобов`язаннями;

4. Визнати частково недійсним у частині покупця договір купівлі-продажу транспортного засобу № 99А/14 від 12.12.2014 р., зокрема транспортного засобу марки Lexus NX 300h , номер кузова НОМЕР_1 , укладеного між ТОВ Арена Сервіс, ЛТД (продавець) та ОСОБА_7 (покупець), перевівши право покупця за цим договором на ОСОБА_8 ;

5. Визнати транспортний засіб марки Lexus NX 300h , номер кузова НОМЕР_1 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_8 , включивши його в обсяг спільного майна подружжя, що підлягає поділу;

6. В порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , визнати за ОСОБА_8 право власності:

- на комбайн зернозбиральний марки Claas Dominator 204-Mega , 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- на транспортний засіб марки Lexus NX 300h , номер кузова НОМЕР_1 ;

7. Визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_8 квартири АДРЕСА_10 та АДРЕСА_11 ;

8. В порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , визнати за ОСОБА_2 право власності:

- на 1/2 частину квартири АДРЕСА_12 ;

- на 1/2 частину квартири АДРЕСА_11 .

ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги за первісним та зустрічним позовом ОСОБА_1 підтримали, просили суд задовольнити їх у повному обсязі, при цьому проти позовних вимог за первісним та зустрічним позовом ОСОБА_2 заперечили, просили суд відмовити у їх задоволенні.

Представники ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним та зустрічним позовом ОСОБА_2 підтримали, просили суд задовольнити їх у повному обсязі, при цьому проти позовних вимог за первісним та зустрічним позовом ОСОБА_1 заперечили, просили суд відмовити у їх задоволенні.

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позовних вимог за первісним та зустрічним позовом ОСОБА_1 заперечив, при цьому проти позовних вимог за первісним та зустрічним позовом ОСОБА_2 не заперечував.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, своїх представників до суду не направили, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомили.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, що з`явились в судове засідання, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 16.07.2011 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 укладено шлюб, який зареєстрований Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 659. Від вказаного шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_8 мають спільну дитину - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з матір`ю ОСОБА_8 . Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 08.11.2018 р. у справі № 753/11299/18 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 розірвано, при цьому у даному рішенні встановлено, що шлюбні відносини припинені з 30.03.2017 р.

Так щодо вимог, що стосуються нежитлових приміщені №№ 1, 2, 3, 4 (групи приміщень № 55) (в літ.А) з облаштуванням додаткового входу, загальною площею 98,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 , а також 18/100 частин нежитлового приміщення, загальною площею 139,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , необхідно зазначити наступне.

ОСОБА_8 змінювала свої позовні вимоги щодо зазначених об`єктів нерухомості та остаточно сформулювала їх у заяві від 23.06.2020 р., зокрема просить:

- визнати недійсними та скасувати протокол установчих зборів ТОВ Барвінок-3000 (код ЄДРПОУ 42020030) № 1 від 21.03.2018 р. та акт приймання-передачі нерухомого майна №№ 1207, 1208 від 03.04.2018 р. у частині передання ТОВ Барвінок-3000 нежитлових приміщень АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 894989880382;

- визнати недійсними та скасувати протокол установчих зборів ТОВ Барвінок-3000 (код ЄДРПОУ 42020030) № 1 від 21.03.2018 р. та акт приймання-передачі нерухомого майна в„–в„– 1207, 1208 від 03.04.2018 р. у частині передання ТОВ Барвінок-3000 18/100 частин нежитлового приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 148256180000;

- визнати вказані об`єкти нерухомості об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_2 та в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_8 право особистої приватної власності на це майно.

ОСОБА_2 у своєму зустрічному позові щодо вказаних об`єктів виклав наступні вимоги, згідно з якими просить визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 наступне нерухоме майно, як таке, що набуте у шлюбі за особисті кошти, а саме:

- групу приміщень № 2 в літ.А, загальною площею 25,2 кв.м., які складають 18/100 частин від нежилих приміщень загальною площею 139,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 ;

- нежитлові приміщення №№ 1, 2, 3, 4 (групи приміщень № 55) (в літ.А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 .

Судом встановлено, що 04.09.2013 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_14 укладено договір купівлі-продажу 18/100 частин нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 .

Купівлю-продаж об`єкту здійснено за 267300,00 грн. Договір посвідчено приватним нотаріусом КМНО Леончук І.А. та зареєстровано в реєстрі за № 2280. Відповідно до п.10 договору ОСОБА_8 надала згоду на укладення цього договору.

Крім того, 06.04.2016 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_15 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (групи приміщень № 55), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 .

Купівлю-продаж нежитлових приміщень здійснено за 600000,00 грн. Договір посвідчено приватним нотаріусом КМНО Леончук І.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 655. Згідно з п.10 договору ОСОБА_8 надала згоду на укладення цього договору.

На підставі протоколу установчих зборів учасників ТОВ Барвінок-3000 № 1 від 21.03.2018 р. та акту приймання-передачі майна від 03.04.2018 р. ОСОБА_2 передав, а ТОВ Барвінок-3000 прийняло у власність (до статутного капіталу) зазначені нежитлові приміщення.

У своїх позовах ОСОБА_8 зазначає, що вказане майно незаконно вибуло зі спільної сумісної власності, а тому просить визнати недійсними та скасувати протоколи установчих зборів і акти приймання-передачі майна, а також в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право приватної власності на ці об`єкти.

Позовні вимоги ОСОБА_8 щодо скасування передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ Барвінок-3000 обґрунтовані тим, що вона не надавала жодної згоди на передачу нежитлових приміщень вказаному товариству, а отже зміну власника здійснено всупереч інтересів сім`ї з метою приховання ОСОБА_2 спільного сумісного майна.

ОСОБА_2 у своєму зустрічному позові зазначає, що вказані нежитлові приміщення є об`єктами особистої приватної власності та набуті ним не в інтересах сім`ї, а для використання їх у підприємницькій діяльності, яку він здійснює як фізична особа-підприємець, та за кошти, отримані ним від ведення підприємницької діяльності.

Разом з тим, ТОВ Барвінок-3000 у відзиві на позов просить залишити без задоволення позовну заяву ОСОБА_8 та вказує, що ОСОБА_2 придбав вказане нерухоме майно за власні кошти, отримані від підприємницької діяльності до укладення шлюбу.

Так, судом встановлено, що на час розгляду справи власником вказаних нежитлових приміщень є ТОВ Барвінок-3000 . Зазначене підтверджується наданим ТОВ Барвінок-3000 протоколом установчих зборів учасників ТОВ Барвінок-3000 № 1 від 21.03.2018 р. та актом приймання-передачі майна від 03.04.2018 р.

Згідно з протоколом установчих зборів ТОВ Барвінок-3000 № 1 від 21.03.2018 р. учасник товариства ОСОБА_2 вирішив створити ТОВ Барвінок-3000 , визначив його місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_5 . Розмір статутного капіталу - 298831,43 грн. Статутний капітал ОСОБА_2 вносить у майновій формі, шляхом внесення протягом одного року з дня державної реєстрації товариства наступного майна:

- нежитлових приміщень №№ 1, 2, 3, 4 (групи приміщень № 55) (в літ.А)з облаштуванням додаткового входу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 98,2 кв.м., які належать ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Леончук І.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 655;

- групи приміщень № 2 в літ.А, загальною площею 25,2 кв.м., які складають 18/100 частин нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , які належать ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Леончук І.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2280.

Право власності на частину нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 за ТОВ Барвінок-3000 зареєстровано 22.05.2018 р., а право власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_5 -20.06.2018 р.

Реєстрація права власності за ТОВ Барвінок-3000 на вказані об`єкти нерухомості відбулась на підставі протоколу установчих зборів учасників ТОВ Барвінок-3000 № 1 від 21.03.2018 р. та акту приймання-передачі нерухомого майна від 03.04.2018 р., укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Барвінок-3000 .

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ТОВ Барвінок-3000 під час розгляду справи не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що придбання об`єктів нерухомості здійснювалось за рахунок коштів саме ФОП ОСОБА_2 або за рахунок особистих коштів ОСОБА_2 .

Щодо грошових коштів, за які вказані нежитлові приміщення були набуті у власність, ОСОБА_8 зазначає про те, що для придбання вказаного майна використовувались кошти родини, у тому числі кошти в сумі 200000,00 грн., які 12.02.2015 р. отримано у АТ АБ Укргазбанк , як гарантовану суму за договором банківського вкладу Наш найкращий депозит № 453166/2012 від 27.10.2012 р., укладеному між ОСОБА_8 та ПАТ ВіЕйБі Банк . Також на придбання цього майна частково використані кошти з вкладу у ПАТ КБ ПриватБанк , який відкритий на підставі договору № SAMDN80000729397274 від 03.10.2012 р.

Копії вказаних договорів банківських вкладів були надані ОСОБА_2 разом з відзивом на позовну заяву та містяться у матеріалах справи.

ОСОБА_2 наполягає на тому, що зазначені два об`єкти нерухомості були придбані за кошти ФОП ОСОБА_2 від попередньої діяльності. Так, на підтвердження цих доводів ним надано податкові декларації за період з 2010 року по 2016 рік із задекларованими відомостями про дохід, отриманий від підприємницької діяльності.

У зустрічному позові ОСОБА_2 зазначено про те, що вказані приміщення придбані під час перебування у шлюбі для здійснення діяльності ФОП ОСОБА_2 , який було зареєстровано у 2005 році. Одним із зареєстрованих видів діяльності ФОП ОСОБА_2 у 2014 році було надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20).

Також ОСОБА_2 надано договори оренди вказаних нежитлових приміщень, а саме договір № 25 від 23.09.2016 р., укладений між ФОП ОСОБА_2 і ТОВ Юридичне бюро Стайлінг та договір № 01/03 від 01.03.2018 р., укладений між ФОП ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_16 .

Суд вважає, що наявність вказаних договорів оренди жодним чином не свідчить про те, що майно було особистою приватною власністю ОСОБА_2 , тому що першочергово це майно придбане під час перебування сторін у шлюбі за їх спільні кошти, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 .

Крім того, договір оренди № 25 з ТОВ Юридичне бюро Стайлінг та договір оренди № 01/03 з ФОП ОСОБА_16 , на які ОСОБА_2 посилається як на доказ мети використання приміщень для здійснення підприємницької діяльності, укладені 03.10.2016 р. та 01.03.2018 р. відповідно, що становлять значний проміжок часу між датами їх придбання (договори купівлі-продажу від 04.12.2013 р. та 06.04.2016 р.) та надання в оренду, а отже ці докази та наявність певних КВЕД у ФОП ОСОБА_2 , суд вважає недостатніми для доведення вказаних обставин.

Наявність доходу у податковій звітності також ніяким чином не підтверджує те, що саме доходи від здійснення підприємницької діяльності використані для придбання нерухомого майна, а не спільні кошти подружжя.

Таким чином, ОСОБА_2 презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано, матеріали справи не містять належних доказів того, що спірне майно придбане за його особисті кошти.

Судом приймається до уваги факт зміни правової позиції ОСОБА_2 щодо цих об`єктів нерухомості у відзиві на позов та у його зустрічному позові, викладеному в новій редакції від 10.03.2020 р., зокрема у відзиві ОСОБА_2 вказує про те, що ці об`єкти є спільною власністю подружжя, а у зустрічному позові (в новій редакції від 10.03.2020 р.) про те, що вони є його особистою приватною власністю та набуті за власні кошти.

Внаслідок передачі майна до статутного капіталу відбулась зміна власника зі ОСОБА_2 на ТОВ Барвінок-3000 , однак ОСОБА_2 був власником та керівником цього товариства, тобто міг розпоряджатись цим майном на власний розсуд, а ОСОБА_8 була позбавлена такого права.

Суд враховує доводи ОСОБА_8 про те, що вона не знала про вибуття майна зі спільної сумісної власності, не надавала згоди на це, а також те, що на час відчуження ОСОБА_2 нерухомого майна, шлюбні відносини між ними вже були припинені.

Враховуючи вказані обставини та надані сторонами докази, а також принцип презумпції спільності майна подружжя набутого під час шлюбу, закріплений у ст. 60 СК України, та відображений в постанові Верховного Суду від 12.10.2021 р. у справі № 622/299/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 р. у справі № 372/504/17, суд приходить до висновку, що на момент передачі майна у статутний капітал ТОВ Барвінок-3000 , об`єкти нерухомості, зокрема: нежитлові приміщення №№ 1, 2, 3, 4 (групи приміщень № 55) (в літ.А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 ; група приміщень АДРЕСА_13 , які складають 18/100 частин нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , перебували у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 р. в справі № 372/504/17 сформулювала висновок про застосування норм права, згідно з яким відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України та статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності.

Відповідно до пункту 48 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 (у редакції станом на 01.03.2018 р.) для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) подаються:

1) документ, що посвідчує право власності особи на майно, що передається у власність юридичної особи (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

2) акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна.

Справжність підписів на акті приймання-передачі майна або іншому документі, що підтверджує факт передачі такого майна, засвідчується відповідно до Закону України Про нотаріат ;

3) рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом (у разі, коли передача майна здійснюється іншою юридичною особою);

4) письмова згода всіх співвласників (у разі, коли передача здійснюється щодо майна, що перебуває у спільній власності).

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладанні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладання одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладання договору, якій потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (ст. 65 СК України).

Судом встановлено, що під час передачі ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ Барвінок-3000 спірного нерухомого майна письмової згоди на їх відчуження від ОСОБА_8 отримувалось, а тому вимоги ч.3 ст. 65 СК України та ч.3 ст. 369 ЦК України дотримано не було.

Визначаючи справжній зміст дій ОСОБА_2 , суд враховує, що ТОВ Барвінок-3000 створене (зареєстроване) ним 26.03.2018 р., а нежитлові приміщення передані до статутного капіталу товариства 03.04.2018 р., а тому приходить до висновку, що дії ОСОБА_2 щодо відчуження вказаних об`єктів нерухомості на користь створеного ним товариства без згоди ОСОБА_8 на таке відчуження, свідчать про використання зазначеного майна не в інтересах сім`ї, що відповідно до ч.4 ст. 65 СК України не створює обов`язків для ОСОБА_8 .

Вказані дії були вчинені ОСОБА_2 у період, коли шлюбні відносини з ОСОБА_8 фактично були припинені, що підтверджується копією рішення Дарницького районного суду м.Києва від 08.11.2018 р. у справі № 753/11299/18.

Зазначені факти враховуються судом при наданні оцінки правомірності дій та мотивів ОСОБА_2 та ТОВ Барвінок-3000 щодо вказаного нерухомого майна.

У даному випадку правочини щодо відчуження нежитлових приміщень на користь ТОВ Барвінок-3000 оформлені протоколом № 1 установчих зборів товариства від 21.03.2018 р. та актом приймання-передачі нерухомого майна від 03.04.2018 р.

Визначаючи характер правовідносин сторін судом встановлено, що спільне майно вибуло із власності подружжя й перейшло до ТОВ Барвінок-3000 на підставі протоколу № 1 установчих зборів товариства від 21.03.2018 р. та акту приймання-передачі майна від 03.04.2018 р., в результаті якого були набуті, змінені, припинені права і обов`язки ТОВ Барвінок-3000 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .

За змістом ст.ст. 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.4 ст. 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ч.2 ст. 65 СК України).

Оскарження правочину, оформленого протоколом установчих зборів та актом у розумінні положень статті 202 ЦК України, суд вважає належним способом захисту цивільних прав та обов`язків згідно зі ст. 16 ЦК України (постанова Верховного Суду від 01.03.2021 р. у справі № 753/10236/14-ц).

Відповідно до ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відсутність згоди одного із співвласників - колишнього подружжя на розпорядження нерухомим майном є підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном недійсним, зокрема така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 р. у справі № 372/504/17, у постанові Верховного Суду у від 15.06.2020 р. у справі № 430/1281/14-ц, у постанові Верховного Суду від 09.06.2021 р. у справі № 638/3852/17, а також висновку щодо презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу, викладеному упостанові Верховного Суду від 30.06.2021 р. у справі № 576/525/20,постанові Верховного Суду від 05.07.2021 р. у справі № 591/692/19,постанові Верховного Суду від 04.08.2021 р. у справі № 310/6618/17,постанові Верховного Суду від 29.09.2021 р. у справі № 453/320/16-ц, постанові Верховного Суду від 12.10.2021 р. у справі № 622/299/19, постанові Верховного Суду від 18.10.2021 р. у справі № 752/6635/19.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відчуження вказаних об`єктів нерухомого майна на користь ТОВ Барвінок-3000 шляхом внесення до статутного капіталу товариства не відповідає вимогам статей 215, 203 ЦК України та не містило волевиявлення ОСОБА_8 на їх відчуження, а тому приходить до висновку про задоволення вимог ОСОБА_8 , зокрема вважає необхідним визнати недійсними та скасувати протокол установчих зборів ТОВ Барвінок-3000 № 1 від 21.03.2018 р. та акт приймання-передачі нерухомого майна АДРЕСА_6 , та нежитлових приміщень АДРЕСА_5 , а також визнати ці об`єкти нерухомості об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, які підлягають врахуванню при поділі їх майна.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 , викладені ним у зустрічному позові, зокрема щодо визнання вказаних об`єктів нерухомого майна особистою приватною власністю, задоволенню не підлягають у зв`язку з недоведеністю обставин, на які він посилається.

Стосовно комплексу будівель та споруд № 2, загальною площею 599,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, с/рада Катеринопільська, необхідно зазначити наступне.

Так, ОСОБА_8 у своєму позові вказує на те, що зазначений об`єкт нерухомості придбано під час перебування нею у шлюбі з ОСОБА_2 на ім`я останнього, у зв`язку з чим просить визнати його об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на це майно.

Разом з тим, ОСОБА_2 у зустрічному позові також зазначає, що вказане нерухоме майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та просить в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на вказане майно.

Судом встановлено, що під час перебування у шлюбі 30.01.2014 р. ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М., було набуто у власність комплекс будівель та споруд № 2, загальною площею 599,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, с/рада Катеринопільська.

Вказані обставини сторонами не заперечувались, а саме те, що право власності на вказане майно набуте під час перебування ними у шлюбі та відповідно є їх спільною сумісною власністю.

Таким чином, дослідивши надані сторонами докази та вислухавши думку сторін, суд вважає, що комплекс будівель та споруд № 2, загальною площею 599,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, с/рада Катеринопільська, є спільною сумісною власністю подружжя, а тому позовні вимоги у частині поділу вказаного об`єкта нерухомості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо майнових прав на однокімнатну квартиру з проектним номером АДРЕСА_14 , судом встановлено наступне.

ОСОБА_8 у своїх позовах просить визнати вказані майнові права об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на квартиру. Також зазначає для набуття майнових прав на квартиру сплачувались грошові кошти, які були спільною власністю подружжя.

У відзиві на позов ОСОБА_2 вказує, що майнові права на об`єкт нерухомості не можуть бути визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки ОСОБА_8 не надано жодного доказу на підтвердження заявлених вимог.

Разом з тим, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, наданих ПП АН БК Ріел на виконання ухвали від 14.09.2020 р. про витребування доказів, 22.04.2016 р. між ОСОБА_2 та ПП Агентство нерухомості Будівельна корпорація Ріел укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, посвідчено приватним нотаріусом КМНО Петрушком Р.С.

Так, згідно з цим попереднім договором сторони зобов`язуються до 30.03.2018 р. укласти договір купівлі-продажу однокімнатної квартири, проектний номер 67, загальною орієнтовною площею 40,77 кв.м., 1-ша секція на 2-му поверсі багатоповерхового житлового будинку (перша черга будівництва, будинок 4) зі стоянками, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 .

На виконання умов попереднього договору, протягом квітня-вересня 2016 року, ОСОБА_2 сплачено забезпечувальний платіж у сумі 563500,00 грн.

Згідно з платіжними дорученнями № 11 від 16.10.2019 р. та № 1235 від 30.01.2020 р. ПП АН БК Ріел повернула на рахунок ОСОБА_2 , відкритого у АТ Кредобанк , забезпечувальний платіж згідно з попереднім договором купівлі-продажу квартири від 22.04.2016 р. у сумі 563500,00 грн.

Отже, грошові кошти в сумі 563500,00 грн., що були сплачені за майнові права на однокімнатну квартиру з проектним номером АДРЕСА_14 , були повернуті на рахунок ОСОБА_2 .

Водночас, ОСОБА_2 не надано будь-яких доказів, які підтверджують те, що вказані грошові кошти, які були сплачені за майнові права та у подальшому повернуті на його рахунок, були його особистими коштами.

Відповідно до п.6.8 попереднього договору купівлі-продажу квартири від 22.04.2016 р. даний договір укладається за згодою другого з подружжя покупця, справжність підпису якої засвідчено нотаріально.

При цьому, докази того, що грошові кошти були частково або повністю використані в інтересах сім`ї та/або передані ОСОБА_8 у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, судом встановлено, що 16.10.2019 р. та 30.01.2020 р. на рахунок ОСОБА_2 , відкритого у АТ Кредобанк , надійшли (повернулись) грошові кошти, що були сплачені у квітні-вересні 2016 року за майнові права на однокімнатну квартиру з проектним номером АДРЕСА_14 .

Враховуючи вказані обставини та презумпцію спільної власності подружжя на майно, суд приходить до висновку, що вказані грошові кошти є спільною сумісною власністю подружжя, а тому поділу підлягають не майнові права на однокімнатну квартиру з проектним номером АДРЕСА_14 , а грошові кошти в сумі 563500,00 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги наявні у матеріалах справи докази та встановлені обставини, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_8 підлягають частковому задоволенню, а саме підлягаютьвизнанню об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділу грошові кошти в сумі 563500,00 грн., сплачені за майнові права на однокімнатну квартиру з проектним номером АДРЕСА_14 , та у подальшому повернуті на рахунок ОСОБА_2 .

Щодо грошових коштів у сумі 5757955,00 грн., судом встановлено.

ОСОБА_8 у своїх позовах просить визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя грошові кошти в сумі 5757955,00 грн. та в порядку поділу спільного майна подружжя визнати їх приватною власністю ОСОБА_2 , обґрунтовуючи це тим, що під час шлюбу внаслідок продажу трьох об`єктів нерухомого майна ОСОБА_2 отримав грошові кошти у сумі 5757955,00 грн., які протягом всього часу знаходяться в його розпорядженні.

ОСОБА_2 вважає необґрунтованими вимоги щодо вказаних грошових коштів та зазначає, що грошові кошти в сумі 5757955,00 грн. за продаж нерухомого майна не отримував, а дії ОСОБА_8 та ОСОБА_6 щодо продажу цього майна були спрямовані на позбавлення його власності.

Так, судом встановлено, що протягом 2013 року (під час шлюбу) на ім`я ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу набуто три об`єкти нерухомого майна, зокрема: нежитлові приміщення № 1 (групи приміщень № 12) та № 1 (групи приміщень № 13) (в літ.А), загальною площею 47,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_15 ; нежитлове приміщення № 50 (в літ.А), загальною площею 51,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_16 ; нежитлове приміщення № 1 (групи приміщень № 20), нежитлове приміщення (групи приміщень № 21) (в літ.Д), загальною площею 92,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_17 .

При цьому, під час розгляду справи сторонами не заперечувався факт того, що вказані три об`єкти нерухомості були спільною сумісною власністю подружжя.

З матеріалів справи вбачається, що 30.03.2017 р. між ОСОБА_2 (як продавцем) та ОСОБА_6 (як покупцем) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 1 (групи приміщень № 12) та № 1 (групи приміщень № 13) (в літ.А), загальною площею 47,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_15 , за домовленістю сторін продаж нежитлових приміщень вчинено за 886845,00 грн. Відповідно до п.2.2 договору, підписання продавцем та нотаріальне посвідчення цього договору свідчить про проведення з ним покупцем повного розрахунку та відсутність будь-яких фінансових і матеріальних претензій до покупця.

Разом з тим, 30.03.2017 р. між ОСОБА_2 (як продавцем) та ОСОБА_6 (як покупцем) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 1 (групи приміщень № 20), нежитлового приміщення (групи приміщень № 21) (в літ.Д), загальною площею 92,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_17 , за домовленістю сторін продаж нежитлових приміщень вчинено за 3352251,00 грн. Відповідно до п.2.2 договору підписання продавцем та нотаріальне посвідчення цього договору свідчить про проведення з ним покупцем повного розрахунку та відсутність будь-яких фінансових і матеріальних претензій до покупця.

Також, 31.03.2017 р. між ОСОБА_2 (як продавцем) та ОСОБА_6 (як покупцем) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 50 (в літ.А), загальною площею 51,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_16 , за домовленістю сторін продаж нежитлового приміщення вчинено за 1518589,00 грн. Відповідно до п.2.2 договору підписання продавцем та нотаріальне посвідчення цього договору свідчить про проведення з ним покупцем повного розрахунку та відсутність будь-яких фінансових і матеріальних претензій до покупця.

Таким чином, загальна вартість вищевказаних об`єктів нерухомості відповідно до договорів купівлі-продажу становила 5757955,00 грн.

Судом перевірено доводи ОСОБА_2 щодо неотримання коштів за продаж вказаних трьох об`єктів нерухомості та встановлено, що вони не відповідають дійсності та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

На підтвердження факту повного розрахунку за вказаними договорами ОСОБА_2 власноруч написано три заяви, які були нотаріально посвідчені, що підтверджується їх копіями, які перебувають у матеріалах справи.

Крім того, судом встановлено, що отримання ОСОБА_2 коштів підтверджується інформацією та документами з ПАТ КБ Акордбанк та АТ Комерційний Індустріальний Банк , які були надані суду на виконання вимог ухвали від 13.08.2020 р. про витруювання доказів.

Відповідно до інформації ПАТ КБ АКОРДБАНК від 29.09.2020 р. ОСОБА_2 30.03.2017 р. відкрито рахунок № НОМЕР_3 , на який у той же день зараховано грошові кошти у сумі 886845,00 грн., у якості оплата за нежитлові приміщення № 1 (групи приміщень № 12) та № 1 (групи приміщень № 13) (в літ.А), загальною площею 47,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_15 , згідно з договором купівлі-продажу від 30.03.2017 р. Також, 31.03.2017 р. зараховано від ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 1518589,00 грн. як оплата за нежитлове приміщення № 50 (в літ.А), загальною площею 51,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_16 , згідно з договором купівлі-продажу від 31.03.2017 р. Зазначене підтверджується випискою по вказаному рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_2 .

Згідно з листом АТ Комерційний Індустріальний Банк від 15.09.2020 р. ОСОБА_2 31.03.2017 р. відкрито рахунок № НОМЕР_4 , на який у той же день зараховано від ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 3352521,00 грн. як оплата за нежитлове приміщення № 1 (групи приміщень № 20), нежитлове приміщення (групи приміщень № 21) (в літ.Д), загальною площею 92,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_17 , згідно з договором купівлі-продажу від 30.03.2017 р. Зазначене підтверджується випискою по вказаному рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_2 .

Зазначені обставини свідчать про те, що 30.03.2017 р. та 31.03.2017 р. ОСОБА_8 та ОСОБА_2 набули у спільну сумісну власність грошові кошти на загальну суму 5757955,00 грн., які були зараховані на рахунки ОСОБА_2 .

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 використав вказані кошти в інтересах сім`ї та/або передав їх ОСОБА_8 .

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що грошові кошти у сумі 5 757 955,00 грн. підлягають визнанню об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділу між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .

Стосовно квартир АДРЕСА_10 та АДРЕСА_11 , суд зазначає наступне.

ОСОБА_2 у своїх позовах пред`явлено до ОСОБА_8 вимогу про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання за ним права власності на 1/2 частину кожної з вказаних квартир.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 стверджує, що майнові права на квартири набуті ОСОБА_8 за час перебування з ним у шлюбі на підставі двох договорів про участь у фонді інвестування будівництва, укладених ОСОБА_8 з ПАТ Банк інвестицій та заощаджень . Предметом цих договорів є передача грошових коштів Управителю в управління на праві довірчої власності з метою подальшого отримання у власність нерухомого майна (квартир).

ОСОБА_2 вважає, що в силу положень ст.ст. 60, 61 СК України такі майнові права на квартири виникли й у нього, тому просить суд визнати квартири об`єктом спільною сумісною власністю подружжя та визнати за ним право власності на 1/2 частину кожної з квартир.

Разом з тим, ОСОБА_8 подано зустрічний позов з вимогами до ОСОБА_2 про визнання квартир АДРЕСА_10 та АДРЕСА_11 особистою приватною власністю.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_8 стверджує, що право власності на квартири АДРЕСА_10 та АДРЕСА_11 зареєстровано за нею 15.12.2018 р., тобто вже після розірвання шлюбу, а загальна вартість цих квартир, яку вона сплатила самостійно власними коштами для набуття на них права власності, а також подальші ремонті роботи та їх утримання, майже вдвічі перевищує вартість спірних квартир.

Судом встановлено, що під час перебування у шлюбі між ОСОБА_8 та ПАТ Банк інвестицій та заощаджень (далі - Управитель) укладено договори про участь у фонді інвестування будівництва, зокрема: договір № 36 від 26.05.2015 р. та договір № 121 від 19.02.2016 р. про передачу грошових коштів Управителю в управління на праві довірчої власності з метою подальшого отримання у власність нерухомого майна (квартир).

На виконання зазначених договорів під час перебування у шлюбі ОСОБА_8 сплачено грошові кошти у наступних розмірах: 250920,00 грн. - на виконання умов договору № 36 від 26.06.2015 р.; 262720,00 грн. - на виконання умов договору № 121 від 19.02.2016 р.

Крім того, 27.11.2018 р. на виконання вказаних договорів ОСОБА_8 сплатила на рахунок Управителя 52568,90 грн., а також 42323,48 грн. на виконання договору № 1-2711 про надання послуг ФОП ОСОБА_17 (консультаційні послуги щодо підбору об`єктів нерухомості та передачі об`єктів нерухомості).

Після цього ОСОБА_8 отримала від Управителя наступні документи: довідку № 1 від 27.11.2018 р. про право довірителя на набуття у власність об`єкта інвестування: квартиру АДРЕСА_18 , змінено на квартиру АДРЕСА_12 ; довідку № 1 від 27.11.2018 р. про право довірителя на набуття у власність об`єкта інвестування: квартиру АДРЕСА_19 , змінено на квартиру АДРЕСА_11 .

Право власності на квартири АДРЕСА_10 та АДРЕСА_11 зареєстровано за ОСОБА_8 15.12.2018 р.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на квартири виникло на підставі довідок про право довірителя на набуття у власність об`єктів інвестування та на підставі технічних паспортів.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 та позовні вимоги ОСОБА_8 з приводу квартир АДРЕСА_10 та АДРЕСА_11 підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Частина 4 статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов`язки. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 р. у справі № 520/1740/15-ц.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, зокрема, договори про участь у фонді інвестування будівництва (договір № 36 від 26.05.2015 р. та договір № 121 від 19.02.2016 р.), укладені між ОСОБА_8 та ПАТ Банк інвестицій та заощаджень , суд вважає, що за своєю суттю ці договори є договорами купівлі-продажу майнових прав.

Грошові кошти в розмірі 250920,00 грн. та 262720,00 грн., які визначені як пай за цими договорами, були сплачені у період перебування сторін у шлюбі, що підтверджується платіжними дорученнями від 26.06.2015 р. та 19.02.2016 р.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що квартири АДРЕСА_10 та АДРЕСА_11 підлягають визнанню об`єктами права спільної сумісної власності подружжя та поділу.

Щодо квартири АДРЕСА_20 , судом встановлено наступне.

Так, ОСОБА_8 у своїх позовах просить визнати недійсною та скасувати кооперативну угоду № 1/17 від 23.06.2016 р, укладену між ОК Ідея та ОСОБА_4 , та акт прийому-передачі квартири від 20.10.2016 р., витребувати вказану квартиру з незаконного володіння ОСОБА_5 , а також визнати квартиру об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та порядку поділу визнати за нею право власності на квартиру.

Позовні вимоги ОСОБА_8 обґрунтовує тим, що квартиру набуто у спільну сумісну власність 26.01.2017 р., тобто у період перебування з ОСОБА_2 у шлюбі. В подальшому квартиру декілька разів було незаконно відчужено, що призвело до її вибуття з спільної сумісної власності.

У відзиві на позов від 04.07.2018 р. ОСОБА_2 зазначено про те, що 29.06.2016 р. на підставі кооперативної угоди № 1/17 про сплату пайового внеску ним була придбана зазначене квартира.

У відзиві від 07.07.2020 р. ОСОБА_2 вказує, що квартиру набуто у спільну сумісну власність подружжя на підставі кооперативної угоди № 1/17 від 23.06.2016 р. та оформлено на його ім`я, проте у подальшому квартира неправомірно вибула з його власності.

При цьому, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 просить відмовити на підставі того, що на час розгляду справи майно у власності жодного з подружжя не перебуває та відсутня можливість визначити реальну вартість цього об`єкта нерухомості.

Разом з тим, ОК Ідея також подано відзив на позов, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 , посилаючись на правомірність набуття ОСОБА_4 права власності на спірну квартиру. Також ОК Ідея зазначає про те, що ОСОБА_2 не було виконано зобов`язання зі сплати кооперативного внеску (паю) і кооперативна угода між ОК Ідея та ОСОБА_2 стосується іншої квартири, ніж та, щодо якої висунуто вимоги.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що під час перебування з ОСОБА_8 у шлюбі ОСОБА_2 на підставі кооперативної угоди про сплату пайового внеску № 1/17 від 29.06.2016 р., укладеної між ним та ОК Ідея , технічного паспорту від 23.09.2016 р., довідки ОК Ідея від 01.11.2016 р. та акту прийому-передачі квартири від 01.11.2016 р., набуто у власність вказану квартиру, що 26.01.2017 р. зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зазначені обставини підтверджуються документами, які долучені до матеріалів справи ОСОБА_2 разом з відзивом від 04.07.2018 р., інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та поясненнями сторін.

Відповідно до наявних матеріалів, зокрема інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.06.2020 р., вбачається, що спірна квартира відчужувалась декілька разів, а саме 21.10.2016 р., 26.01.2017 р., 14.09.2017 р., 26.09.2017 р., 30.07.2018 р. та 10.08.2018 р.

Судом досліджено всі зміни, які призвели до переходу права власності від ОСОБА_2 до ОСОБА_4 від 30.07.2018 р. та встановлено наступне.

ОСОБА_2 на підставі кооперативної угоди № 1/17 від 23.03.2016 р. про сплату пайового внеску, акту прийому-передачі квартири та технічного паспорту набув право власності на квартиру, яке 26.01.2017 р. було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Сторонами в судовому засіданні підтверджено та судом встановлено, що ОСОБА_2 набув у власність квартиру АДРЕСА_20 , на підставі кооперативної угоди № 1/17 від 23.03.2016 р., тобто під час перебування ним у шлюбі з ОСОБА_8 .

Відповідно до довідки, виданої головою правління ОК Ідея ОСОБА_22, станом на 07.07.2016 р. ОСОБА_2 згідно з умовами кооперативної угоди про сплату пайового внеску № 1/17 від 29.06.2016 р., вніс суму у розмірі 423200,00 грн.

Зазначені обставини також встановлені у рішенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.08.2021 р. в справі № 359/7343/19, яким відмовлено ОК Ідея в задоволенні позову до ОСОБА_2 про розірвання кооперативної угоди про сплату пайового внеску. Вказане рішення набрало законної сили.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 30.07.2018 р. відбувся перехід права власності на квартиру від ОСОБА_2 до ОСОБА_18 .

Відповідно до заявлених позовних вимог ОСОБА_8 просить визнати недійсною та скасувати кооперативну угоду № 1/17 від 23.06.2016 р., укладену між ОК Ідея та ОСОБА_4 та акт прийому-передачі квартири від 20.10.2016 р., витребувати квартиру з незаконного володіння ОСОБА_5 , а також визнати квартиру об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та в порядку поділу визнати за нею право власності на квартиру.

Відповідно до ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсність правочину може бути прямо встановлена або законом, або судом.

Враховуючи вищевикладене, вислухавши пояснення сторін та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_8 про визнання недійсною та скасування кооперативної угоди № 1/17 від 23.06.2016 р., укладеної між ОК Ідея та ОСОБА_4 , не підлягає задоволення з огляду на те, що ОСОБА_8 не зазначила, з яких саме підстав ця угода підлягає визнанню недійсною та не надала на підтвердження своїх доводів достатніх доказів.

З огляду на зазначене, суд вважає, що оскільки позовна вимога ОСОБА_8 про визнання недійсною та скасування кооперативної угоди № 1/17 від 23.06.2016 р., укладеної між ОК Ідея та ОСОБА_4 , задоволенню не підлягає, а тому суд приходить до висновку, що й похідні від неї вимоги з приводу витребування квартири з незаконного володіння ОСОБА_5 , визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та в порядку поділу визнання за ОСОБА_8 право власності на квартиру, також не підлягають задоволенню.

Щодо комбайна зернозбирального марки Claas Dominator 204-Mega , 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , суд зазначає наступне.

ОСОБА_2 у своєму зустрічному позові просить визнати за ОСОБА_8 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на комбайн зернозбиральний марки Claas Dominator 204-Mega , 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовуються тим, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_5 , виданим на підставі договору купівлі-продажу (договору комісії) № 0057-167 від 10.05.2016 р., він набув у власність вказаний комбайн.

При цьому, ОСОБА_2 зазначає, що він придбавав комбайн для використання у діяльності ТОВ СФГ Гермес відповідно до договору оренди сільськогосподарської техніки № 0106-2016, укладеного між ТОВ СФГ Гермес і ФОП ОСОБА_2 , та 01.06.2016 р. передав його в оренду ТОВ СФГ Гермес , однак корпоративні права ТОВ СФГ Гермес перейшли у власність ОСОБА_6

ОСОБА_8 у відзиві на зустрічний позов ОСОБА_2 вказує, що позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними, не відповідають дійсності та спростовуються тим, що рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 21.11.2019 р. у справі № 204/5567/19, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, задоволено позов ОСОБА_19 до ОСОБА_2 та встановлено факт набуття ОСОБА_2 права власності на комбайн проти волі дійсного власника майна - ОСОБА_19 , а саме: визнано недійсним договір купівлі-продажу комбайну № 0057-167 від 10.05.2016 р.; визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію машини, згідно з яким власником комбайну став ОСОБА_2 ; зобов`язано Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області скасувати державну реєстрацію права власності на комбайн за ОСОБА_2 та відновити становище шляхом поновлення реєстрації права власності на комбайн за ОСОБА_19 .

ОСОБА_8 стверджує, що комбайн не є спільною сумісною власністю подружжя, не є набутим під час шлюбу у спільну сумісну власність, не придбаний за спільні кошти та не може бути включений до переліку майна, яке підлягає поділу, оскільки належить іншій особі.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 09.09.2020 р. у справі № 204/5567/19 зупинено дію рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 21.11.2019 р. до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

З огляду на зазначене, суд не враховує доводи ОСОБА_8 щодо обставин, встановлених у справі № 204/5567/19. Інші докази щодо належності комбайну іншій особі у матеріалах справи відсутні.

Судом встановлено, що під час перебування у шлюбі ОСОБА_2 набуто право власності на комбайн зернозбиральний марки Claas Dominator 204-Mega , 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_5 від 18.05.2016 р.

Враховуючи презумпцію спільності власності подружжя, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 у частині включення комбайну в спільне сумісне майно подружжя та його поділу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З приводу транспортного засобу марки Lexus NX 300h , номер кузова НОМЕР_1 , судом встановлено наступне.

У зустрічному позові ОСОБА_2 просить визнати недійсним у частині покупця договір купівлі-продажу транспортного засобу № 99А/14 від 12.12.2014 р., зокрема транспортного засобу марки Lexus NX 300h , номер кузова НОМЕР_1 , укладеного між ТОВ Арена Сервіс, ЛТД (продавець) та ОСОБА_7 (покупець), перевівши право покупця за цим договором на ОСОБА_8 . Визнати транспортний засіб об`єктом спільної сумісної власності подружжя, включивши його в обсяг спільного майна, що підлягає поділу та в порядку поділу майна визнати за ОСОБА_8 право власності на нього.

Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані тим, що між ТОВ Арена Сервіс, ЛТД та ОСОБА_7 12.12.2014 р. укладено договір купівлі-продажу № 99А/14, відповідно до якого продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язується оплатити товар - новий транспортний засіб марки Lexus NX 300h , номер кузова НОМЕР_1 , характеристика якого вказана у п.4.1 договору. Ціна товару за договором склала 926320,00 грн.

На виконання договору 20.12.2014 р. підписана видаткова накладна № РН-0000826 від 20.12.2014 р., акт приймання-передання товару до договору купівлі-продажу № 99А/14 від 12.12.2014 р., акт приймання-передання документів до договору купівлі-продажу № 99А/14 від 12.12.2014 р.

У період з 12.12.2014 р. по 04.02.2015 р. сплачено повну вартість автомобіля у розмірі 926320,00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями.

ОСОБА_2 стверджує, що кошти на придбання транспортного засобу були спільним майном подружжя, а таке придбання здійснювалось фактично для ОСОБА_8 , яка з часу придбання по теперішній час на постійній основі користується цим транспортним засобом, а не ОСОБА_7 , яка лише формально вказана покупцем у договорі купівлі-продажу.

На підтвердження доводів ОСОБА_2 разом із зустрічним позовом надано висновок № 3-31/07 за результатами проведення почеркознавчого дослідження від 31.07.2018 р., проведеного експертом Українського центру судових експертиз Ткачук І.А., відповідно до якого підписи на документах щодо транспортного засобу (видатковій накладній № РН-0000826, акті приймання-передання товару, акті приймання-передачі документів до договору) виконані ОСОБА_1

ОСОБА_2 вважає, що реальним покупцем транспортного засобу є ОСОБА_8 , а кошти на його придбання були спільним майном подружжя, його майнові права щодо даного об`єкта спільної сумісної власності є порушеними, тому він заявив позовну вимогу про визнання недійним договору купівлі-продажу транспортного засобу в частині покупця та переведення права покупця на ОСОБА_8 .

ОСОБА_8 зазначає, що рухоме майно не має ніякого відношення до спільної сумісної власності подружжя, оскільки належить сторонній особі. Посилання на те, що транспортний засіб купувався за спільні сімейні кошти є необґрунтованим та не підтверджується ніякими доказами. Вважає, що висновок почеркознавчого дослідження № 3-31/07 від 31.07.2018 р. не є належним, допустимим та достовірним доказом, а тому не може бути врахований судом. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у даній частині просить відмовити.

Разом з тим, ОСОБА_7 у відзиві на зустрічний позов зазначила, що доводи ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, оскільки вона є одноособовим власником транспортного засобу, а кошти ОСОБА_2 та ОСОБА_8 не мають ніякого відношення до купівлі нею транспортного засобу. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 просила відмовити.

ТОВ Арена Сервіс, ЛТД у відзиві на зустрічну позовну заяву зазначено, що між ОСОБА_7 та ТОВ Арена Сервіс, ЛТД 12.12.2014 р. укладено договір купівлі-продажу, який був зареєстрований на ім`я ОСОБА_7 . Оплата за придбаний транспортного засобу була здійснена ОСОБА_7 , будь-які інші відомості про інших власників у ТОВ Арена Сервіс, ЛТД відсутні. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 також просило відмовити.

Судом встановлено, що як на підставу для задоволення позовних вимог щодо транспортного засобу ОСОБА_2 посилається на висновок № 3-31/07 за результатами почеркознавчого дослідження від 31.07.2018 р., проведеного експертом Українського центру судових експертиз Ткачук І.А., відповідно до якого підписи на документах виконані ОСОБА_8 .

Зі змісту вказаного висновку вбачається, що для дослідження експерту надані документи, походження та зміст яких є невідомим суду. При цьому, це стосується як документів на транспортний засіб, так і документів, з яких взяті зразки підпису.

При цьому, у висновку не вказано відомості про посаду експерта та відсутні можливість з його змісту встановити інформацію про наявність кваліфікації у судового експерта Ткачук І.А .

Також у висновку відсутнє попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та не вказано про те, що його підготовлено для подання до суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про судове експертизу судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Згідно зі ст. 7 Закону України Про судову експертизу судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Згідно з ч.3 ст. 10 Закону України Про судову експертизу до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ч.6 ст. 102 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством..

Згідно з ч.5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Відповідно до ч.7 ст. 102 ЦПК України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

У висновку почеркознавчого дослідження № 3-31/07 від 31.07.2018 р. відсутнє попередження про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відсутні відомості про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

За таких обставин, суд вважає, що висновок почеркознавчого дослідження № 3-31/07 від 31.07.2018 р. не є належним, допустимим та достовірним доказом, а тому не приймає його до уваги.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 р. у справі № 522/1029/18, постановах Верховного Суд від 30.06.2021 р. у справі № 523/7115/18, від 01.04.2020 р. у справі № 676/90/17-ц, від 25.05.2020 р. у справі № 475/793/17 та від 21.10 2020 р. у справі № 303/2642/18.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Враховуючи те, що висновок експерта не є належним та допустимим доказом, а інші докази на підтвердження позовних вимог щодо транспортного засобу матеріали справи не містять, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не доведено обставин, на які він посилається як на підставу для своїх вимог, а тому відмовляє ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог у частині, що стосується транспортного засобу марки Lexus NX 300h , номер кузова НОМЕР_1 .

Щодо боргових зобов`язань на суму 2923000,00 грн., суд зазначає наступне.

ОСОБА_2 у своєму зустрічному позові просить визнати грошовий борг ОСОБА_2 перед ОСОБА_10 згідно договору позики від 02.08.2012 р. в сумі 615000,00 грн., перед ОСОБА_11 згідно договору позики від 12.08.2013 р. в сумі 1028000,00 грн., перед ОСОБА_12 згідно договору грошового займу від 29.01.2014 р. в сумі 280000,00 грн., перед ОСОБА_13 згідно договору позики від 20.06.2015 р. в сумі 1000000,00 грн., а всього борг у загальній сумі 2923000,00 грн., спільним боргом подружжя, а ОСОБА_8 - солідарним боржником за вказаними зобов`язаннями.

ОСОБА_2 стверджує, що під час перебування у шлюбі з ОСОБА_8 , в інтересах сім`ї було укладено чотири вищевказані договори на загальну суму 2923000,00 грн.

Так, 02.08.2012 р. між ОСОБА_10 та ОСОБА_2 укладено договір позики на суму 615000,00 грн. зі строком повернення не пізніше 31.12.2017 р.

ОСОБА_2 зазначає, що вказані кошти були витрачені в інтересах сім`ї на придбання квартири АДРЕСА_21 , загальною площею 84,5 кв.м. та вартістю 612346,00 грн., набуту на підставі договору купівлі-продажу квартири від 07.08.2012 р.

12.08.2013 р. між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 укладено договір позики на суму 1028000,00 грн. зі строком повернення не пізніше 11.08.2013 р.

ОСОБА_2 вказує, що кошти за договором були витрачені в інтересах сім`ї на придбання трьох об`єктів нерухомості: нежитлові приміщення № 1 (групи приміщень № 12) та № 1 (групи приміщень № 13) (в літ.А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_15 , на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.08.2013 р., вартістю 372840,00 грн.; нежитлове приміщення № 1 (групи приміщень № 20), нежитлове приміщення (групи приміщень № 21) (в літ.Д), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_17 , на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.09.2013 р., вартістю 644000,00 грн.; нежитлове приміщення № 50 (в літ.А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_16 , на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 26.09.2013 р., вартістю 654260,00 грн.

29.01.2014 р. між ОСОБА_12 та ОСОБА_2 укладено договір грошового займу на суму 280000,00 грн. зі строком повернення не пізніше 29.01.2018 р.

Згідно із зустрічним позовом ОСОБА_2 вказані кошти були витрачені в інтересах сім`ї на придбання квартири АДРЕСА_22 , вартістю 279470,00 грн., на підставі договору купівлі-продажу від 30.01.2014 р.

20.06.2015 р. між ОСОБА_13 та ОСОБА_2 укладено договір позики на суму 1000000,00 грн. зі строком повернення не пізніше 01.02.2018 р.

У зустрічному позові ОСОБА_2 стверджує, що вказані кошти були витрачені в інтересах сім`ї на придбання майнових прав відповідно до договору № 36 від 26.06.2015 р. про участь у фонді фінансування будівництва виду А , вул.Маршала Рибалка, 3-А із ПАТ Банк Інвестицій та заощаджень , відповідно до якого ОСОБА_8 взяла участь у ФФБ і набула майнові права на об`єкт інвестування однокімнатної квартири № 1306, орієнтовною площею 27,88 кв.м., загальною вартістю 250920,00 грн. та майнових прав відповідно до договору № 121 від 19.02.2016 р. про участь у ФФБ виду А , вул.Маршала Рибалка, 3-А із ПАТ Банк Інвестицій та заощаджень , відповідно до якого ОСОБА_8 взяла участь у ФФБ і набула майнові права на об`єкт інвестування однокімнатної квартири № 1307, орієнтовною площею 32,84 кв.м., загальною вартістю 262720,00 грн.

ОСОБА_2 у зустрічному позові вказує, що були здійснені додаткові витрати за договором доручення, укладеним 26.06.2015 р. між ОСОБА_8 і ФОП ОСОБА_21 , та договором доручення, укладеним 29.07.2015 р. між ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_21 .

У зустрічному позові зазначено, що боргові зобов`язання, витрачені в інтересах сім`ї, залишились непогашеними, позикодавці за усіма договорами мають боргові претензії, тому ОСОБА_2 просить визнати борг за вказаними договорами на загальну суму 2923000, 00 грн. спільним боргом подружжя та визнати ОСОБА_8 солідарним боржником за вказаними зобов`язаннями.

Разом з тим, ОСОБА_8 у своїх позовах зазначає, що про існування договорів дізналась тільки після отримання відзиву на позов та зустрічного позову ОСОБА_2 , раніше про наявність цих договорів не знала, при цьому ніколи не отримувала та не використовувала кошти за цими договорами на придбання нерухомого майна або на інші потреби сім`ї. Водночас ОСОБА_2 вказані кошти на придбання нерухомого майна також не використовував, про що він зазначає у своєму зустрічному позові.

ОСОБА_8 стверджує, що договори позики взагалі не укладалися, мають штучний характер, а грошові кошти за цими договорами ОСОБА_2 фактично не отримував. Також вона не надавала згоду на те, щоб ОСОБА_2 укладав ці договори позики. ОСОБА_8 вказує про те, що у матеріалах справи відсутнє будь-яке підтвердження того, що гроші за договорами позики були використані на придбання саме тих об`єктів, про які ОСОБА_2 вказує у зустрічному позові.

Представником ОСОБА_8 в підготовчому судовому засіданні заявлено клопотання про призначення у справі судово-технічної експертизи документів з метою встановлення дійсного часу складення правочинів та написання розписок, за якими ОСОБА_2 отримано у борг грошові кошти.

Ухвалою від 10.12.2020 р. задоволено клопотання представника ОСОБА_8 та призначено судово-технічну експертизу документів. Також зобов`язано ОСОБА_2 у строк до 30.12.2020 р. надати суду на час проведення експертизи документів оригінал вказаних договорів та розписок, складених ОСОБА_2 на виконання вказаних договорів.

Ухвалою від 01.03.2021 р. задоволено заяву ОСОБА_8 та доручено проведення призначеної у справі ухвалою від 10.12.2020 р. судово-технічної експертизи документів експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 13645/21-34 від 29.06.2021 р. повідомлено суд про те, що ухвали від 10.12.2020 р. та від 01.03.2021 р. про призначення судово-технічної експертизи документів залишаються без виконання, оскільки клопотання експерта від 23.04.2021 р. про надання оригіналів досліджуваних документів не виконано, що унеможливлює організацію проведення експертизи.

Таким чином, призначена судом експертиза для встановлення дійсного часу складання наданих ОСОБА_2 правочинів, не була проведена з вини ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що він не надав оригінали документів, при цьому причин їх ненадання не повідомив.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи ОСОБА_2 не надано оригіналів документів, якими він обґрунтовує позовні вимоги щодо боргових зобов`язань на суму 2923000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи зі змісту ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.2 ст. 78, ст. 79 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з приписами ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ч.6 ст. 95 ЦПК України якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно зі ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав у своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Підстав звільнення від доказування, визначених ст. 82 ЦПК України судом не встановлено.

З огляду на вищевикладене, суд не бере до уваги докази, якими ОСОБА_2 обґрунтовує позовні вимоги щодо боргових зобов`язань, а саме договори на суму 2923000,00 грн., розписки, претензії та відповіді на претензії.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2 не довів використання грошових коштів, одержаних від договорів позики та грошового займу, в інтересах сім`ї, зокрема, на придбання нерухомого майна, майнових прав тощо, при цьому доведення цих юридично важливих обставин є його процесуальним обов`язком.

Враховуючи вищевикладене, вислухавши надані сторонами пояснення та повно, об`єктивно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання спільним боргом подружжя 2923000,00 грн. та визнання ОСОБА_8 солідарним боржником за вказаними зобов`язаннями, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У зв`язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Саме про таке застосування норм статей 57, 60 СК України зазначено у постановах Верховного Суду України від 01.07.2015 р. у справі № 6-612цс15, від 16.12.2015 р. у справі № 6-2641цс15, від 26.11.2020 р. у справі № 263/11354/17.

Поділ майна подружжя здійснюється за наслідком установлення всього обсягу спільно нажитого майна, наявного на час фактичного припинення шлюбних відносин.

Верховний Суд у постанові від 28.07.2021 р. у справі № 487/3037/16-ц зазначив, що під час вирішення справи щодо поділу майна подружжя суди повинні враховувати все майно подружжя, в тому числі й рухоме та нерухоме, позовні вимоги про поділ такого майна взаємопов`язані між собою.

Так, суд в силу встановлених під час розгляду даної справи обставин дійшов до висновку, що під час перебування ОСОБА_2 з ОСОБА_8 в зареєстрованому шлюбі у їх спільну сумісну власність набуто наступне майно, на яке поширюється статус спільного сумісного майна подружжя, що матиме наслідком поділ такого майна, а саме:

- нежитлові приміщення №№ 1, 2, 3, 4 (групи приміщень № 55) (в літ.А) з облаштуванням додаткового входу, загальною площею 98,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 . Вартість об`єкта складає 1271800,00 грн., що підтверджується звітом про незалежну оцінку від 19.04.2018 р.;

- 18/100 частин нежитлового приміщення, загальною площею 139,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 . Вартість об`єкту складає 521712,00 грн., що підтверджується звітом про незалежну оцінку від 19.04.2018 р.;

- комплекс будівель та споруд № 2, загальною площею 599,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, с/рада Катеринопільська. Вартість об`єкта складає 99400,00 грн., що підтверджується звітом про незалежну оцінку від 19.04.2018 р.;

- грошові кошти у сумі 563500,00 грн. за майнові права на однокімнатну квартиру, проектний номер 67, загальною орієнтовною площею 40,77 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , які 16.10.2019 р. та 30.10.2020 р. надійшли на рахунок ОСОБА_2 у АТ Кредобанк ;

- квартира АДРЕСА_12 . Вартість об`єкта складає 1170480,66 грн., що підтверджується звітом про незалежну оцінку нерухомого майна від 27.06.2018 р.;

- квартира АДРЕСА_11 . Вартість об`єкта складає 1227116,82 грн., що підтверджується звітом про незалежну оцінку нерухомого майна від 27.06.2018 р.;

- грошові кошти у сумі 5757955,00 грн., які 30.03.2017 р. та 31.03.2017 р. надійшли на рахунки ОСОБА_2 , відкриті у ПАТ КБ Акордбанк та АТ Комерційний Індустріальний Банк як: 1) оплата за нежитлові приміщення № 1 (групи приміщень № 12) та № 1 (групи приміщень № 13) (в літ.А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_15 , згідно з договором купівлі-продажу від 30.03.2017 р.; 2) оплата за нежитлове приміщення № 50 (в літ.А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_16 , згідно з договором купівлі-продажу від 31.03.2017 р.; 3) оплата за нежитлове приміщення № 1 (групи приміщень № 20), нежитлове приміщення (групи приміщень № 21) (в літ.Д), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_17 , згідно з договором купівлі-продажу від 30.03.2017 р.;

- комбайн зернозбиральний марки Claas Dominator 204-Mega , 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 1651269,70 грн., що підтверджується звітом про визначення ринкової вартості об`єкту - сільгосптехніка від 22.06.2018 р.

Таким чином, поділу між сторонами підлягає нерухоме майно загальною вартістю 4290509,48 грн., рухоме майно вартістю 1651269,70 грн. та грошові кошти у сумі 6321455,00 грн., що разом складає 12263234,20 грн.

Згідно з ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК України).

Відповідно до положень ч.1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток.

При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо.

Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (пункт 22 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 р. № 11).

При вирішенні спору суд виходить з того, що за час перебування у шлюбі сторони набули у власність окремі об`єкти нерухомого майна та грошові кошти.

Сторонами не заявлені вимоги про поділ неподільних об`єктів зі стягненням компенсації за втрату частки у неподільному об`єкті спільної власності.

Такий спосіб поділу майна відповідає приписам ст.ст. 60, 63, 69, 70 СК України.

Вирішуючи по суті даний спір, суд виходить з того, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).

При вирішенні питання щодо розподілу зазначених спільного сумісного майна між сторонами, суд враховує, що основним завданням суду є вирішення спору між сторонами, тобто здійснення судом своєї базової функції - це ухвалення обов`язкового рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не створює новий спір для цих самих сторін, які не можуть між собою дійти порозуміння у позасудовому порядку (постанови Верховного Суду від 18.12.2018 р. у справі № 61-22089св18, від 08.09.2021 р. у справі № 216/3170/16-ц).

Судом встановлено, що у власності ОСОБА_2 перебуває таке спільне майно: грошові кошти у сумі 5757955,00 грн. (отримані від продажу трьох об`єктів нерухомого майна); грошові кошти у сумі 563500,00 грн. (отримані за майнові права на однокімнатну квартиру, проектний номер АДРЕСА_14 ); комплекс будівель та споруд № 2, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, с/рада Катеринопільська, вартістю 99400,00 грн.; комбайн зернозбиральний марки Claas Dominator 204-Mega , 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 1651269,70 грн., а разом - 8072124,70 грн.

Разом з тим, у власності ОСОБА_8 перебуває квартира АДРЕСА_12 , вартістю 1170480,66 грн. та квартира АДРЕСА_11 , вартістю 1227116,82 грн., що разом складає 2397597,48 грн.

Водночас, ТОВ Барвінок-3000 належать два об`єкти нерухомого майна, які підлягають поділу між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , загальною вартістю 1793512,00 грн., а саме: - нежитлові приміщення №№ 1, 2, 3, 4 (групи приміщень № 55) (в літ.А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 , вартістю 1271800,00 грн.; - 18/100 частин нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , вартістю 521712,00 грн.

Враховуючи фактичне перебування та порядок користування спірним майном кожним із подружжя, що склався на час розгляду справи, дії ОСОБА_2 щодо відчуження майна, проживання дитини разом з ОСОБА_8 , та приймаючи до уваги оцінку вартості спірного майна, суд приходить до висновку про поділ спільного майна подружжя у наступному порядку:

- нерухоме майно загальною вартістю 4191109,48 грн. (квартири АДРЕСА_10 та АДРЕСА_11 та два об`єкти нерухомості, які були передані у статутний капітал ТОВ Барвінок-3000 ) та грошові кошти у сумі 1940507,61 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_2 , що разом складає 6131617,09 грн., необхідно визнати особистою приватною власність ОСОБА_8 ;

- нерухоме майно вартістю 99400,00 грн. (комплекс будівель та споруд № 2, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, с/рада Катеринопільська), рухоме майно (комбайн зернозбиральний марки Claas Dominator 204-Mega , 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ) вартістю 1651269,70 грн. та грошові кошти у сумі 4380947,39 грн., що разом складає 6131617,09 грн., необхідно визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 ;

- задля забезпечення принципу рівності часток подружжя у спільній сумісній власності з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_8 1940507,61 грн., що є різницею від вартості отриманого у власність кожного з подружжя майна (щоб частка ОСОБА_8 була рівною з часткою ОСОБА_2 та складала 6131617,09 грн.).

Таким чином, суд вважає, що при такому поділі зберігається принцип рівності часток, оскільки вартість нерухомого майна, яке визнається особистою приватною власності ОСОБА_8 , складає 4191109,48 грн., а грошові кошти, нерухоме та рухоме майно, яке визнаються особистою приватною власністю ОСОБА_2 , складають 6131617,09 грн. (при цьому поділу між сторонами підлягає нерухоме майно загальною вартістю 4290509,48 грн. та грошові кошти у сумі 6321455,00 грн., що разом складає 12263234,20 грн.).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 р.).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати недійсними та скасувати протокол установчих зборів ТОВ Барвінок-3000 (код ЄДРПОУ 42020030) № 1 від 21.03.2018 р. та акт приймання-передачі нерухомого майна №№ 1207, 1208 від 03.04.2018 р. у частині передання ТОВ Барвінок-3000 нежитлових приміщень АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 894989880382.

Визнати недійсними та скасувати протокол установчих зборів ТОВ Барвінок-3000 (код ЄДРПОУ 42020030) № 1 від 21.03.2018 р. та акт приймання-передачі нерухомого майна АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 148256180000.

Визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- нежитлові приміщення №№ 1, 2, 3, 4 (групи приміщень № 55) (в літ.А) з облаштуванням додаткового входу, загальною площею 98,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 894989880382;

- 18/100 частини нежитлового приміщення, загальною площею 139,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 148256180000;

- комплекс будівель та споруд № 2, загальною площею 599,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, с/рада Катеринопільська, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 281582012220;

- грошові кошти у сумі 5757955,00 грн.

- грошові кошти у сумі 563500,00 грн. за майнові права на однокімнатну квартиру, проектний номер 67, загальною орієнтовною площею 40,77 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 ;

- комбайн зернозбиральний марки Claas Dominator 204-Mega , 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- квартиру АДРЕСА_12 ;

- квартиру АДРЕСА_11 .

В порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- визнати за ОСОБА_1 право власності:

- на нежитлові приміщення №№ 1, 2, 3, 4 (групи приміщень № 55) (в літ.А) з облаштуванням додаткового входу, загальною площею 98,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 894989880382;

- на 18/100 частини нежитлового приміщення, загальною площею 139,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 148256180000;

- на квартиру АДРЕСА_12 ;

- на квартиру АДРЕСА_11 ;

- на грошові кошти у сумі 1940507 (один мільйон дев`ятсот сорок тисяч п`ятсот сім) грн. 61 коп., які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

- визнати за ОСОБА_2 право власності:

- на комплекс будівель та споруд № 2, загальною площею 599,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, с/рада Катеринопільська, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 281582012220;

- на комбайн зернозбиральний марки Claas Dominator 204-Mega , 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- на грошові кошти у сумі 4380947 (чотири мільйони триста вісімдесят тисяч дев`ятсот сорок сім) грн. 39 коп.

В решті вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя:

СудШевченківський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення08.12.2021
Оприлюднено29.12.2021
Номер документу102270541
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —761/18520/18

Ухвала від 29.03.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Невідома Тетяна Олексіївна

Ухвала від 29.03.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Невідома Тетяна Олексіївна

Постанова від 08.12.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ігнатенко Вадим Миколайович

Рішення від 08.12.2021

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Савицький О. А.

Ухвала від 22.12.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ігнатенко Вадим Миколайович

Ухвала від 22.12.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ігнатенко Вадим Миколайович

Ухвала від 08.12.2021

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Савицький О. А.

Рішення від 08.12.2021

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Савицький О. А.

Ухвала від 08.12.2021

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Савицький О. А.

Постанова від 25.11.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Левенець Борис Борисович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні