Постанова

від 08.12.2021 по справі 522/14572/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1342/21

Номер справи місцевого суду: 522/14572/18

Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря - Ющак А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 липня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про захист права власності та стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви.

Відповідно до позовних вимог ОСОБА_1 , уточнених заявою від 29.11.2018 року та з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог, позивач просить суд:

- визнати дії ОСОБА_2 по демонтажу несучої стіни будинку АДРЕСА_1 , що проходить між коридором і кімнатами в квартирі АДРЕСА_2 , без згоди співвласників та без отримання права на виконання таких робіт - неправомірними;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі суми визначеною судовою будівельно-технічною експертизою 54 660,60 грн. та моральну шкоду в розмірі 25 000 грн., а так само витрати на проведення будівельно-технічної експертизи в розмірі 13 169,70 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 . Під квартирою позивачки на другому поверсі розташована квартира АДРЕСА_2 відповідачки ОСОБА_2 . З вересня 2017 року відповідачка виконує будівельні роботи по реконструкції квартири, в результаті чого відповідачкою знесена одна з несучих стін будинку. У жовтні в результаті самовільної реконструкції квартири АДРЕСА_2 в квартирі позивачки була пошкоджена несуча стіна, розташована над частково знесеною несучою стіною в квартирі АДРЕСА_2 . На несучій стіні в квартирі позивачки утворилася тріщина, двері заклинило, балки перекриттів підлоги - прогнулися, паркет деформувався. Крім того, позивачка вказує, що відповідач самоправно знищила частину внутрішньо-будинкового громадського водопровідного стояка, яка знаходилася в її квартирі. Такі дії спричинили те, що ОСОБА_1 не отримує послуги з водопостачання від ТОВ Інфокс . Моральну шкоду мотивує безкінечними будівельними роботами, наявність в квартирі пилу від якого не можна позбутися і який не лише забруднює все, але й пагубно впливає на здоров`я.

Позиція відповідача у суді першої інстанції.

У відзиві на позовну заяву вказано, що 09 листопада 2017 року відбувся залив квартири відповідача з вини позивача, як власника квартири, що розташована поверхом вище. Жоден наданий позивачем доказ не містить часу виникнення пошкоджень у квартирі позивача, тому відсутній причинний зв`язок між діями відповідача щодо ремонту квартири та завданою шкодою. Реконструкція квартири відповідача була вимушеною мірою, так як від систематичних заливів її квартири з боку позивача, прогнили всі перекриття та несучі стіни. Відповідач отримала декларацію про готовність об`єкта до експлуатації. Також вказує, що позивач незаконно та самостійно ще в 1986 році встановила у своїй квартирі додаткові два стояки з водопроводами відводу, а відповідач ніяких перешкод не вчиняє у користуванні системи водопостачання. Моральні страждання позивача не підтверджені жодним доказом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3 про захист права власності та стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без задоволення.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції

Відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому рішення суду необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу вмотивовано тим, що доводи апеляційної скарги знаходяться поза межами предмета доказування.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , про що свідчить договір дарування, укладений 16.02.2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та посвідчений державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори Масловою М.В. (т.1 а.с.33).

ОСОБА_2 є власником 3/100 частини квартири АДРЕСА_4 , про що свідчить договір дарування, укладений 23.09.1998 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , зареєстрований державним нотаріусом П`ятої одеської державної нотаріальної контори Сєвєровою Н.В. за №1-283 (т.1 а.с.179, 223).

Згідно із листа Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №С-3715 від 27.11.2017 року інформація про реєстрацію дозвільних документів за адресою: АДРЕСА_5 , відсутня, тому в результаті перевірки працівниками Управління ДАБК був складений акт, протокол та видано припис про зупинення будівельних робіт (т.1 а.с.11). Також відсутність дозвільних документів на здійснення ремонтних робіт підтверджується листом Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 10.11.2017 року (т.1 а.с.30).

На виконання ухвали суду про витребування доказів Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було надано матеріали позапланової перевірки законності проведення будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_5 (т.1 а.с.98-119), за результатами якої виконуючим обов`язки начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Р.К. складено постанову №583/17 від 16.11.2017 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 96 КУпАП (т.1 а.с.103-105).

Дійсно, ОСОБА_2 здійснювала будівельні роботи з реконструкції 3/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 з технічним та авторським наглядом та подавала декларацію про готовність об`єкта до експлуатації №ОД 141180091131 (т.1 а.с.202).

Також ОСОБА_2 має експертний висновок про загальний технічний стан несучих та огороджувальних конструкції будинку АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 , складений ТОВ Експреспроектбуд , згідно із якого: після проведення ремонтно-відновлюючих робіт квартири АДРЕСА_2 її експлуатація можлива з функціональним призначенням (т.1 а.с.203-210).

Наказом Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/218 ДАБК від 08.08.2018 року було скасовано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації №ОД 141180091131 від 09.01.2018 року.

ОСОБА_2 оскаржила вищевказаний Наказ про скасування Декларації про готовність об`єкта до експлуатації та рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/894/19 від 22.07.2019 року визнано протиправним та скасовано Наказ Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/218 ДАБК від 08.08.2018 року (т.2 а.с.135-144).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 року залишено без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 року (т.2 а.с.183).

Таким чином, декларація про готовність об`єкта до експлуатації №ОД 141180091131 залишилася чинною, адже Одеський окружний адміністративний дійшов висновку, що відповідачем не доказано обов`язок здійснення експертизи, зважаючи на те, що об`єкт будівництва (квартира ОСОБА_2 ) відноситься до об`єктів з незначними наслідками (ССІ) за класом наслідків (відповідальності).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Конституцією України та ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316,317,319,321 ЦК України).

Відповідно до акта власників домоволодіння, що розташоване на придомовій ділянці за адрсою: АДРЕСА_1 (власники квартир АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , та мешканці квартири АДРЕСА_8 ) станом на 03.11.2017 року в квартирі АДРЕСА_3 виявлені в коридорах розриви шпалер з яких проглядається тріщина стіни; всередині першої кімнати наявна наскрізна тріщина несучої стіни; всередині другої кімнати - розірвання шпалер з якого видно тріщину в стіні; двері першої та другої кімнат, що розташовані в отворах несучої стіни - не закриваються до кінця (т.1 а.с.14).

Згідно із висновку експерта №19-545 Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (судовий експерт Ковальов К.А.) від 26.06.2019 року, проведеного за заявою ОСОБА_1 для подання до суду у цивільній справі №522/14572/18 про захист права власності та стягнення відшкодування моральної та матеріальної шкоди, яка виникла внаслідок проведення незаконної реконструкції квартири відповідача, при натурному обстеженні квартири АДРЕСА_3 були встановлені наступні пошкодження:

- діагональна наскрізна тріщина з кута дверного отвіра між приміщеннями №1 та №6 уздовж внутрішньо несучої стіни зі сторони приміщення №1 довжиною 70 см.;

- розриви шпалер по периметру ніш над дверними отворами (вхід до приміщень №2, №5, №6) по внутрішній осьовій несучій стіні;

- діагональне відшарування шпалер у приміщенні №6 по перегороднці між приміщеннями №6 та №5;

- розрив шпалер по периметру дверного отвіра, прохід між приміщеннями №5 та №6, який закрито дерев`яним щитом у приміщені №6;

- горизонтальна тріщина довжиною 20 см (видима частина) з розривом шпалер зліва від кута дверного отвіра з середини кімнати №5 у напрямку кутової пічі з топковими дверцятами;

- нахил з від`єднанням кутової пічі від несучої внутрішньої стіни у приміщенні №5 у напрямку зовнішньої стіни;

- нахил підлоги у приміщенням №5 та №5 спостерігається у напрямку розташування кутової пічки з топковими дверцятами. У зв`язку з тим, що роботи з реконструкції квартири АДРЕСА_2 виконувалися без отримання права на виконання таких робіт і об`єкт вважається самовільно реконструйованим, згідно Акту Управління ДАБК Одеської міської ради, можливо була порушена технологія виконання робіт, що призвело до просідання або деформування елементів конструкції капітальної несучої внутрішньої стіни, що посприяло порушенню горизонтальної плоскості у вигляді ухилів підлог та заклинюванню міжкімнатних дверей у приміщеннях №5 та №6 квартири АДРЕСА_3 . Тому, має місце зв`язок між виникненням дефектів та пошкоджень у квартирі АДРЕСА_8 та проведенням реконструкції (будівельними роботами) у нижче розташованій квартирі АДРЕСА_2 (т.2 а.с.42-50).

Висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Таким чином, судовий експерт Ковальов К.А. зробив висновок про можливість порушення технології виконання будівельних робіт, на підставі того, що об`єкт є самовільно реконструйованим.

Як встановлено Одеським окружним адміністративним судом у рішенні від 22 липня 2019 року, справа №420/894/19, Управління ДАБК в акті перевірки, зазначаючи те, що об`єкт є самочинним будівництвом посилається на те, що під час перевірки встановлено, що у декларації про готовність до експлуатації об`єкта №ОД 141180091131 від 09.01.2018 р. вказано про те, що експертиза проектної документації проведена філією ДП УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРИЗА в Одеській області, код ЄДРПОУ 35850107, головний експерт Лисенко Г.І., сертифікат АЕ №004401, позитивний експертний звіт №16-1477-17 від 12.10.2017 р. Однак, згідно з листом ДП УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРИЗА в Одеській області №144/04 від 20.06.2018 р. експертиза проектної документації Реконструкції 3/100 частин домоволодіння без зміни геометричних розмірів фундаментів у планів за адресою: АДРЕСА_1 не здійснювалася.

Втім, як вказувалося вище, Одеський окружний адміністративний суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доказано необхідність проведення експертизи, тому факт самочинного будівництва відповідно спростовується.

Згідно із ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Пунктом 4 Постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 30.03.2012 року передбачено, що самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.

Втім, наявність істотних порушень норм та правил при будівництві, з матеріалів справи не вбачається.

Згідно із статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Тож, з огляду на те, що висновок судового експерта Ковальова К.А. містить припущення про можливість порушення технології виконання будівельних робіт, враховуючи, що судовий експерт Ковальов К.А. в судовому засіданні не надав категоричного ствердження про порушення відповідачем технології будівництва, зважаючи на те, що висновок експерта також ґрунтується на тому, що відповідачка здійснювала самочинне будівництво, що спростовано матеріалами справи, суд першої інстанції правильно відхилив експертний висновок.

Крім того, варто відзначити, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 знищила несучу стіну будинку, оскільки вона стверджує про проведення укріплень стін.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку ).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Частиною першою та другою статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на те, що матеріали справи не підтверджують втручання в несучу стіну будинку, то і наявність згоди співвласників на проведення реконструкції, не передбачається.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій ОСОБА_2 по демонтажу несучої стіни будинку АДРЕСА_1 , що проходить між коридором і кімнатами в квартирі АДРЕСА_2 , без згоди співвласників та без отримання права на виконання таких робіт, у зв`язку з їх необґрунтованістю задоволенню не підлягають.

Висновок №ED-2514-1-885.17 за результатами проведення будівельно-технічного експертного дослідження, складеного судовим експертом Чорною Ю.П. 21.11.2017 року (т.1 а.с.169-177) вірно не був взятий судом першої інстанції до уваги, оскільки не стосується предмету доказування, адже висновком встановлено наявність характерних слідів залиття квартири АДРЕСА_4 та розмір матеріальної шкоди, спричиненої ОСОБА_2 .

Також судом першої інстанції правильно не прийнято до уваги інші докази, що стосуються залиття квартири ОСОБА_2 , а не предмету спору, зокрема і рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі №2-348/11 від 23.11.2011 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (т.2 а.с.4-5).

Припинення постачання води до квартири позивачки підтверджується численними заявами, скаргами, звернення до ТОВ Інфокс в особі філії Інфоксводоканал та складення акту-претензії разом з власницею квартири АДРЕСА_6 про відсутність водопостачання з листопада 2017 року (т.1 а.с.17-22).

Втім, судом першої інстанції вірно не прийняті до уваги докази, що стосуються водопровідного стояка, зокрема і відключення водопостачання, адже ОСОБА_1 відмовилася від позовних вимог про відновлення громадського стояка внутрішньо-будинкової мережі водопостачання.

Щодо відшкодування ОСОБА_1 матеріальної шкоди за завдані їй збитки, суд першої інстанції правильно відзначив наступне.

Згідно із ст.22 ЦПК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, серед іншого, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до положень ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам особи, а також шкода завдана майну особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивачем доказано наявність пошкоджень її квартири, втім не доказано причинно-наслідковий зв`язок між проведенням реконструкції квартири ОСОБА_2 та наявними пошкодження квартири АДРЕСА_3 .

Підстави відхилення висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз вказані вище.

З огляду на вищевикладене, вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди також не підлягають задоволенню.

У задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції також правильно відмовив з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із положень ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року, роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Обов`язок доказування наявності моральної шкоди покладається на позивача.

Втім, матеріали справи не містять жодного доказу, щоб свідчив про заподіяння ОСОБА_1 моральних страждань, тому позивачем не доведено наявність моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Повний текст судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Згідно із ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Головуючий суддя Громік Р.Д. 20 грудня 2021 увільнений від роботи, що підтверджується довідкою №361д від 20.12.2021р. відділу кадрової роботи та управління персоналом. Суддя-учасник колегії Драгомерецький М.М. перебував у відпустці з 21 по 23 грудня 2021 року включно, що підтверджується довідкою №362д від 20.12.2021р. відділу кадрової роботи та управління персоналом.

Повне судове рішення виготовлено 24 грудня 2021 року.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судове рішення виготовлено 24 грудня 2021 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк