Постанова

від 14.12.2021 по справі 521/6146/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/10473/21

Номер справи місцевого суду: 521/6146/21

Головуючий у першій інстанції Леонов О. С.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2021 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Дубрянської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Промбуддеталь про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Леонова О.С. 02 серпня 2021 року у м. Одеса, -

встановила:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ТОВ Промбуддеталь про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с. 1-5).

В обгрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що він працював у ТОВ Промбуддеталь , починаючи з 15 вересня 2017 р., та з відомостей в електронній трудовій книжці (електронний кабінет ПФУ) позивачу стало відомо, що його було звільнено 25 лютого 2020 р. на підставі п.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін).

ОСОБА_1 зазначив, що така інформація позивачу до відома не була доведена, копії наказу про звільнення він не отримував і особисто заяву на звільнення не писав. Також вказав, що заробітна плата йому нараховувалась, але не виплачувалась, у зв`язку із чим 16 квітня 2021 р. Овідіопольским районним судом Одеської області було видано судовий наказ №509/1767/21 про стягнення з відповідача 123 687,13 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено (а.с. 71-76).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що норми КЗпП не зобов`язують укладати виключно письмовий трудовий договір, а накази про прийняття на роботу чи інші внутрішні документи работодавцем можуть бути приховані. На думку апелянта, трудові обов`язки та функції позивачем були викладені у заяві свідка, правову оцінку якій суд не надав. Крім того, як на підставу своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на Акт №ОД 686/366АВ від 14 вересня 2021 року, складений ГУ Держпраці в Одеській області за результатами проведення позапланового заходу щодо додержання законодавства про працю ТОВ Промбуддеталь (а.с. 78-82).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, з роздруківки скріншоту з особистого кабінету ОСОБА_1 у Пенсійному фонді України станом на 12 квітня 2021 р. вбачається, що в особовому кабінеті позивача здійснено запис, що 19 вересня 2017 року ТОВ Промбуддеталь прийняло на роботу ОСОБА_1 , посада та підстава не зазначено. Крім того, здійснено запис, що 25 лютого 2020 року ОСОБА_1 звільнено з роботи ТОВ Промбуддеталь , посада не зазначена, підстава ст. 36 п.1 КЗпПУ.

З індивідуальної відомості про застраховану особу надану за період, що наявний в Реєстрі застрахованих осіб (довідка Пенсійного фонду форми ОК-5) від 12 квітня 2021р. вбачається, що з вересня 2017 року по лютий 2020 року ТОВ Промбуддеталь надавало відомості про суму заробітку для нарахування пенсії та відомості про сплату страхового внеску.

Допитана в якості свідка директор ТОВ Промбуддеталь ОСОБА_2 в судовому засіданні визнала, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не подавалась заява про прийняття його на роботу до ТОВ Промбуддеталь , йому не надавалась трудова книжка та він не був допущений до роботи на ТОВ Промбуддеталь . Окремо звернула увагу, що на ТОВ Промбуддеталь не видавався наказ від 25 лютого 2020 року про звільнення ОСОБА_1 , та ним не подавалась заява про звільнення від 25 лютого2020 року. Фактично, ТОВ Промбуддеталь сплачувало страхові внески до пенсійного фонду України за ОСОБА_1 лише з метою отримання ним пенсійного стажу. Такі податки сплачувались підприємством за ОСОБА_1 як члена сім`ї засновника підприємства. У лютому 2020 року підприємство надало до Пенсійного фонду України інформацію про припинення виплат страхових внесків за ОСОБА_1 , оскільки він перестав бути членом сім`ї.

Представник позивача в судовому засіданні суду першої інстанції визнав, що ОСОБА_1 за фахом є моряком та періодично ходить в рейси на судах закордонного плавання. Представник зазначав, що ОСОБА_1 виконувалась робота на ТОВ Промбуддеталь за допомогою віддаленого доступу до програмного забезпечення, однак пояснень, щодо якого саме програмного забезпечення, яку посаду займав ОСОБА_1 , його посадові обов`язки та робочий розклад, судам першої та апеляційної інстанцій не надано.

Будь-яких інших доказів, що підтверджують прийняття ОСОБА_1 на роботу у ТОВ Промбуддеталь , перебування позивача у трудових відносинах з ТОВ Промбуддеталь у період з вересня 2017 року по лютий 2020 року, до судів першої та апеляційної інстанцій не надано, також не надано доказів виконання ОСОБА_1 трудових функцій, підпорядкування ОСОБА_1 правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення ОСОБА_1 умов праці, виплати ОСОБА_1 винагороди за виконану роботу, звільнення ОСОБА_1 з підприємства від 25 лютого 2020 року.

Судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги посилання представника позивача на судовий наказ Овідіопольского районного суду Одеської області у справі від 16.04.2021 р. №509/1767/21 про стягнення з відповідача 123 687,13 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з огляду на те, що відповідно до п.7 ч.1 ст. 168 ЦПК України, під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу судом не розглядається обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. Окрім того, згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, вказаний наказ скасований 13 травня 2021 року.

Згідно ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами ч. ч. 1, 3 та 4 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За положеннями статті 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема, при укладенні контракту; при укладенні трудового договору з фізичною особою.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи (частини друга - четверта статті 24 КЗпП України).

Таким чином, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Згідно частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною третьою статті 94 КЗпП України встановлено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Отже, підставою виплати заробітної плати є наявність трудових відносин між сторонами, які в свою чергу виникають шляхом укладення між сторонами трудового договору.

Суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема виконання працівником обов`язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 522/4807/15-ц (провадження №61-13454св18).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем у встановленому законом порядку не подано відповідачу заяву про прийняття його на роботу та не надано відповідачу трудову книжку.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові у постанові від 13 квітня 2020 року у справі № 344/2293/19.

В свою чергу, як вірно зазначено у рішенні суду - позивачем, на підтвердження доводів щодо існування між ним та відповідачем трудових відносин, не надано належних доказів, а саме щодо: допущення його до роботи, виконання трудової функції та обсягу робіт, ознайомлення його з правилами внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві. Виконання позивачем трудових функцій на підприємстві судом не встановлено. Крім того, позивачем зазначено про те, що він ніколи не отримував заробітну плату.

Колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що надані позивачем скріншоти з особистого електронного кабінету ОСОБА_1 не є належними доказами, у розумінні ст. 77, 78, 79, 80 ЦПК України, існування трудових відносин між позивачем та ТОВ Промбуддеталь .

З огляду на вищенаведене, за результатами судового розгляду, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що норми КЗпП не зобов`язують укладати виключно письмовий трудовий договір, а накази про прийняття на роботу чи інші внутрішні документи роботодавцем можуть бути приховані. На думку апелянта, трудові обов`язки та функції позивачем були викладені у заяві свідка, правову оцінку якій суд не надав.

Колегія суддів зауважує, щонаявна у матеріалах справи заява свідка ОСОБА_1 , в якій викладені дані щодо нібито виконання трудових обов`язків позивачем, подана до суду першої інстанції з порушенням порядку, визначеного ст..ст.90- 93, 230- 234 ЦПК, та не є показаннями свідка, що має відповідний процесуальний статус допитаного у судовому засіданні та попередженого судом про дачу завідомо неправдивих свідчень.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання у апеляційній скарзі ОСОБА_1 , як на підтвердження своїх вимог, на Акт №ОД 686/366АВ від 14 вересня 2021 року, складений ГУ Держпраці в Одеській області за результатами проведення позапланового заходу щодо додержання законодавства про працю ТОВ Промбуддеталь .

Так, у зазначеному Акті ГУ Держпраці в Одеській області встановлено, що викладені у Акті обставини свідчать про наявність трудового спору, механізм вирішення якого визначено Главою ХV КЗпП України.

При цьому колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 ані за результатами інспекційного відвідування, ані в межах судового розгляду даної справи не додано належних та допустимих доказів існування трудових відносин між ним та ТОВ Промбуддеталь .

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що викладені у акті перевірки відомості не є беззаперечним доказом вини відповідача у порушенні вимог законодавства про працю, за умови недоведеності того факту, що ОСОБА_1 дійсно працював у ТОВ Промбуддеталь , починаючи з 15 вересня 2017 р.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2021 рок постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 24 грудня 2021 року.

Головуючий С.О. Погорєлов

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе