Рішення

від 12.08.2021 по справі 521/6146/21

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/6146/21

Провадження № 2/521/3319/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2021 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Леонова О.С.,

при секретарі судового засідання - Філозофенко А.С.,

за участі:

представника позивача - адвоката Ніц А.С.,

представника відповідача - адвоката Погорілого О.В.,

представника відповідача - Павленко О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Промбуддеталь про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина:

Короткий зміст заявлених вимог:

Позивач звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з вищевказаною позовною заявою, в якій просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ Промбуддеталь від 25.02.2020 року про звільнення ОСОБА_1 за згодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на роботі у ТОВ Промбуддеталь з 26.02.2020 року; стягнути з ТОВ Промбуддеталь на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 лютого 2020 року по 26 квітня 2021 року у сумі 70 080,00 грн. (сімдесят тисяч вісімдесят грн. 00 коп.)

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача вказав, що ОСОБА_1 працював в ТОВ Промбуддеталь починаючи з 15.09.2017 р. та йому нещодавно стало відомо з відомостей в електронній трудовій книжці (електронний кабінет ПФУ), що його було звільнено 25.02.2020р. на підставі п.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін).

Зазначив, що така інформація позивачу до відома не була доведена, копії наказу про звільнення він не отримував і особисто заяву на звільнення не писав. Також вказав, що заробітна плата йому нараховувалась, але не виплачувалась, у зв`язку з чим 16.04.2021 р. Овідіопольским районним судом Одеської області видано судовий наказ №509/1767/21 про стягнення з відповідача 123 687,13 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Також представник позивача зазначив, що звернувся до відповідача із відповідним адвокатським запитом з проханням надати копію заяви позивача про звільнення та копію наказу, однак на момент звернення з цим позовом запитувані документи відповідачем не надані у зв`язку з чим також подав клопотання про витребування доказів. Одночасно позивачем вказано, що на день звільнення він перебував за кордоном.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20.05.2021 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засідання з викликом сторін.

23.06.2019 року представником відповідача адвокатом Погорілим О.В. було подано відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача заперечував проти задоволення позову, мотивуючи заперечення тим, що позивач жодного дня не працював на ТОВ Промбуддеталь та не виконував трудових функцій, а також вказав, про те що в силу родинних відносин, які існували до розірвання шлюбних відносин позивача із донькою директора ТОВ Промбуддеталь він був зарахований до штату підприємства, але фактично жодного дня на ньому не працював. Також відповідачем зазначено про те, що користуючись довірою директора ТОВ Промбуддеталь ОСОБА_2 позивачу було нараховані відповідні пенсійні внески, але позивач був відсутній на підприємстві.

Разом із поданням відзиву на позовну заяву представником подано клопотання про виклик та допит свідків і розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача адвокат Ніц А.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити з підстав наведених у позовній заяві, а також просив залишити без розгляду подані раніше клопотання про витребування доказів, а саме копію наказу від 25.02.2020 року, копію заяви про звільнення від 25.02.2020 року.

Представник відповідача адвокат Погорілий О.В.в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, з підстав наведених у відзиві, надав відповідні письмові пояснення від осіб, що були зазначені у відзиві як свідки, а також просив залишити без розгляду подані раніше клопотання про виклик та допит свідка ОСОБА_3 і клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

2. Мотивувальна частина.

Фактичні обставини, встановлені судом:

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом досліджені надані позивачем роздруківки скріншоту з особистого кабінету позивача в Пенсійному фонді України станом на 12.04.2021 р. з якого вбачається, що в особовому кабінеті ОСОБА_1 здійснено запис, що 19.09.2017 року ТОВ Промбуддеталь прийняло на роботу ОСОБА_1 , посада та підстава не зазначено. Крім того, здійснено запис, що 25.02.2020 року ОСОБА_1 звільнено з роботи ТОВ Промбуддеталь , посада не зазначена, підстава ст. 36 п.1 КЗпПУ.

Згідно індивідуальної відомості про застраховану особу надану за період, що наявний в Реєстрі застрахованих осіб (довідка Пенсійного фонду форми ОК-5) від 12.04.2021р. здійснено запис, що з вересня 2017 року по лютий 2020 року ТОВ Промбуддеталь надавало відомості про суму заробітку для нарахування пенсії та відомості про сплату страхового внеску.

Представники відповідача адвокат Погорілий О.В. та допитана в якості свідка директор ТОВ Промбуддеталь ОСОБА_2 в судовому засіданні визнали, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не подавалось заяви про прийняття його на роботу до ТОВ Промбуддеталь , йому не надавалась трудова книжка та він не був допущений до роботи на ТОВ Промбуддеталь . Окремо звернули увагу, що на ТОВ Промбуддеталь не видавався наказ від 25.02.2020 року про звільнення ОСОБА_1 , та ним не подавалась заява про звільнення від 25.02.2020 року. Фактично ТОВ Промбуддеталь сплачувало страхові внески до пенсійного фонду України за ОСОБА_1 лише з метою отримання ним пенсійного стажу. Такі податки сплачувались підприємством за ОСОБА_1 як члена сім`ї засновника підприємства. У лютому 2020 року підприємство надало до Пенсійного фонду України інформацію про припинення виплат страхових внесків за ОСОБА_1 , оскільки він перестав бути членом сім`ї.

Представник позивача в судовому засіданні визнав, що ОСОБА_1 за фахом є моряк та періодично ходить в рейси на судах закордонного плавання. Представник зазначив, що ОСОБА_1 виконувалась робота на ТОВ Промбуддеталь за допомогою віддаленого доступу до програмного забезпечення, однак пояснення, щодо якого саме програмного забезпечення, яку посаду займав ОСОБА_1 , його посадові обов`язки та робочий розклад суду не надав.

Будь яких інших доказів, що підтверджують прийняття ОСОБА_1 на роботу уТОВ Промбуддеталь , перебування позивача у трудових відносинах з ТОВ Промбуддеталь у період з вересня 2017 року по лютий 2020 року до суду не надано, також не надано до суду доказіввиконання ОСОБА_1 трудових функцій, підпорядкування ОСОБА_1 правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення ОСОБА_1 умов праці, виплати ОСОБА_1 винагороди за виконану роботу, звільнення ОСОБА_1 з підприємства від 25.02.2020 року.

Судом не приймаються до уваги посилання представника позивача на відповідний наказ Овідіопольского районного суду Одеської області у справі від 16.04.2021 р. №509/1767/21 про стягнення з відповідача 123 687,13 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з огляду на те, що відповідно до п.7 ч.1 ст. 168 ЦПК України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу судом не розглядається обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. Окрім того, згідно відомостей єдиного державного реєстру судових рішень вказаний наказ скасований судом 13 травня 2021 року.

Судом також не приймаються до розгляду надані представником відповідача в судовому засіданні письмові пояснення свідків, скріплені печаткою відповідача, в яких викладені обставини щодо відсутності виконання трудових обов`язків позивачем та відсутності його на підприємстві оскільки зазначені пояснення отримані з порушенням порядку, визначеного ст..ст.90-93, 230-234 ЦПК та не є показами свідків, що мають відповідний процесуальний статус допитаних в судовому засіданні.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором - є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами ч. ч. 1, 3 та 4 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За нормами ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За положеннями статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема, при укладенні контракту; при укладенні трудового договору з фізичною особою.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи (частини друга - четверта статті 24 КЗпП України).

Таким чином, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною третьою статті 94 КЗпП України встановлено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Отже, підставою виплати заробітної плати є наявність трудових відносин між сторонами, які в свою чергу виникають шляхом укладення між сторонами трудового договору.

Суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема виконання працівником обов`язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 522/4807/15-ц (провадження №61-13454св18).

Судом встановлено, що позивачем у встановленому законом порядку не подано відповідачу заяву про прийняття його на роботу та не надано відповідачу трудову книжку.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові у постанові від 13 квітня 2020 року у справі № 344/2293/19.

В свою чергу, позивачем, на підтвердження доводів щодо існування між ним та відповідачем трудових відносин не надано належних доказів, а саме щодо: допущення його до роботи, виконання трудової функції та обсягу робіт, ознайомлення його з правилами внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві. Виконання позивачем трудових функцій на підприємстві судом не встановлено. Крім того, позивач зазначає про те що він ніколи не отримував заробітну плату.

Надані позивачем скріншоти з особистого електронного кабінету ОСОБА_1 не є належними доказами в розумінні ст. 77, 78, 79, 80 ЦПК України існування трудових відносин між позивачем та ТОВ Промбуддеталь .

З огляду на вищенаведене, за результатами судового розгляду суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 13, 76, 81, 259 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Промбуддеталь (ЄДРПОУ: 22510167, місцезнаходження: 65496, Одеська обл., Овідіопольський р-н., смт. Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги, 58) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.07.2021 року.

Головуючий суддя О.С. Леонов

12.08.21