Ухвала

від 24.12.2021 по справі 734/232/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 734/232/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/805/21 Категорія - ч.2 ст.286 КК України Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5

з участю: прокурора ОСОБА_6

представника цивільного позивача - ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)

обвинуваченого ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12019270130000633 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 вересня 2021 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , громадянин України, не одружений, має на утриманні малолітню дитину, освіта середня-спеціальна, працює автослюсарем у ТОВ «ВАН ТРАНС», раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_9 звільнено від відбування основного покарання з випробовуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки та з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.

Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 10.12.2019 року на земельну ділянку кадастровий №3222988800:03:003:0027, площею 3,0499 га, розташовану на території Юхнівської сільської ради Миронівського району, Київської області, що належить на праві власності ОСОБА_9 .

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь:

- ОСОБА_11 - 24892,95 грн. матеріальної шкоди, 10000 грн. моральної шкоди, 5000 грн. витрат на правову допомогу та сплачений судовий збір у сумі 840,80 грн.;

- КНП «Чернігівська міська лікарня №2» - 17010 грн. витрат, пов`язаних із стаціонарним лікуванням потерпілих від кримінального правопорушення.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» на користь:

- ОСОБА_11 - страхове відшкодування завданої майнової шкоди в сумі 99000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.;

- ОСОБА_12 - страхове відшкодування завданої майнової шкоди в сумі 18214,14 грн. та 657,40 грн. моральної шкоди., а також витрати на правову допомогу у сумі 9459 грн.;

- ОСОБА_13 - страхове відшкодування завданої майнової шкоди в сумі 9117,38 грн. та 100 000 грн. моральної шкоди.

Відмовлено у задоволенні цивільного позову ОСОБА_14 до ОСОБА_9 про стягнення моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави 12717,81 грн. процесуальних витрат. Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.100 КПК України.

Вироком місцевого суду встановлено, що 07 жовтня 2019 року, близько 18.35 год., ОСОБА_9 , керуючи сідловим тягачем марки «МАN», р.н. НОМЕР_1 , в зчепленні з напівпричепом - контейнеровозом марки «НПС», р.н. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_15 та перебуває в оренді ТОВ «ВАН ТРАНС», рухався по автодорозі М-01 «Київ - Чернігів - Н.Яриловичі» в напрямку м. Київ. Проїжджаючи по правій смузі руху на 82 км + 735 м вказаної автодороги в напрямку м. Києва, неподалік смт. Козелець, Чернігівської області, ОСОБА_9 , в порушення вимог п.2.3 (б), 12.3 ПДР України, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та не зреагував на її зміну, і в момент виявлення перешкоди для руху, яку об`єктивно спроможний був виявити - автобуса марки «БАЗ», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_14 , який рухався попереду попутно в межах цієї смуги руху та почав змінювати напрямок і зменшувати швидкість руху для зупинки на правому узбіччі автодороги, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, не впорався з керуванням автопоїздом, внаслідок чого керований ним транспортний засіб здійснив зіткнення з автобусом марки «БАЗ», р.н. НОМЕР_3 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автобуса ОСОБА_14 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження; пасажир автобуса ОСОБА_12 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження; пасажир автобуса ОСОБА_13 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Порушення ОСОБА_9 вимог п.п.2.3 (б), 12.3 Правил дорожнього руху України стали причиною та умовою виникнення дорожньо-транспортної пригоди та знаходяться в причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Не погодившись із рішенням суду, захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини ОСОБА_9 та кваліфікацію його дій, просив призначити останньому покарання без позбавлення права керування транспортними засобами. Вказав, що суд не в повній мірі врахував обставини, які характеризують ОСОБА_9 лише з позитивної сторони, а також те, що він працює водієм, має водійський стаж 10 років. Позбавлення ОСОБА_9 права керування транспортними засобами поставить у скрутне становище його сім`ю, позбавить його можливості працювати та заробляти кошти, у тому числі і для відшкодування потерпілим заподіяної ним шкоди.

Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу з наведених вище підстав; думку прокурора, котрий просив залишити вирок місцевого суду без змін; представника цивільного позивача, який поклався на розсуд суду; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі захисником не оспорюються.

Згідно з положеннями ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінального правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Норми зазначеного Кодексу наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Призначаючи ОСОБА_9 міру покарання, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував ступінь суспільної небезпеки та тяжкість скоєного кримінального правопорушення; дані про його особу, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні малолітню дитину, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, частково відшкодував потерпілим завдану шкоду; врахував висновок органу пробації; обставини, які пом`якшують покарання щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Вказані вище обставини у своїй сукупності дають підстави для призначення обвинуваченому основного покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.2 ст.286 КК України, із звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України, та з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Проте, ОСОБА_9 , керуючи вантажним автомобілем, порушив правила безпеки дорожнього руху, створивши серйозну загрозу життю і здоров`ю для його учасників. Протиправні дії обвинуваченого призвели до тяжких непоправних наслідків у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим, тоді як відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя, здоров`я та безпека належать до найвищих соціальних цінностей.

Не знижує тяжкості й небезпечності кримінального правопорушення, скоєного обвинуваченим, характеристика ОСОБА_9 у загально-соціальному плані, а також його посткримінальна поведінка, спрямована на залагодження своєї провини.

Крім того, як убачається із копії військового квитка ОСОБА_9 (т.4, а.к.п.6), окрім спеціальності «водій», обвинувачений має також спеціальність «автослюсар», що не позбавляє його можливості працевлаштуватися саме за цією спеціальністю і на даний час він працює в ТОВ «ВАН ТРАНС» автослюсарем.

Тому призначене ОСОБА_9 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, визначене судом першої інстанції, з урахуванням обставин, які бралися ним до уваги при його призначенні, не становить «особистого надмірного тягаря для особи», адже воно відповідає справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи, з чим погоджується і колегія суддів.

Отже, всі обставини, на які посилається апелянт, судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_9 основного та додаткового покарання враховані, тому доводи про суворість призначеного обвинуваченому покарання не заслуговують на увагу і спростовуються вищенаведеним, у зв`язку з чим колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги сторони захисту.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 вересня 2021 року щодо ОСОБА_9 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4