Постанова

від 09.12.2021 по справі 815/1446/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7290/21

Номер справи місцевого суду: 815/1446/18

Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів: Громіка Р.Д., Дришлюка І.А.,

при секретарі: Павлючук Ю.В.,

за участю: адвокатів позивача Саласіна М.А. - Єпіхіної Ю.О. та Кравченко І.В.,

представника Міністерства юстиції України - Мартинюк О.М.,

представника ТОВ БК Гіперіон - Прометної Н.В.,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Єпіхіної Юлії Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю Сіббудінвест , Товариства з обмеженою відповідальністю Рамтек Турз , Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гіперіон про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 23.03.2018 №895/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зобов`язання Міністерства юстиції України вчинити дії щодо поновлення реєстраційних дій, скасованих на підставі наказу Міністерства юстиції України від 23.03.2018 №895/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень шляхом скасування рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Мінюсту України Сторчака С.П. від 23.03.2018 №40279503, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилася справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідністю Будівельна компанія Гіперіон , в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 23.03.2018 року №895/5 Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , зобов`язати Міністерство юстиції України поновити скасовані ним реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.01.2018 року №39185058, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Манютою С.В., - від 19.01.2018 року №39279716, від 07.02.2018 №39568426, прийняті державним реєстратором прав на нерухоме майно комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Махортовим І.О., - від 21.03.2018 року №№40240455, 40241092, прийняті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О.Б., шляхом видання відповідного наказу.

25 квітня 2018 року позивач уточнив свої вимоги та просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 23.03.2018 №895/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ; зобов`язати Міністерство юстиції України поновити скасовані ним реєстраційні записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна - цілісний майновий комплекс , загальною площею 14,6 кв.м, адреса об`єкта: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1460502451101, а саме: запис про право власності №24368309 від 10.01.2018, запис про право власності №25357190 від 21.03.2018, запис про право власності №25357758 від 21.03.2018, які внесені на підставі:

- рішення державного реєстратора Комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Манюти С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.01.2018, індексний №39185058;

- рішення державного реєстратора Комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.01.2018, індексний №39279716;

- рішення державного реєстратора Комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.02.2018 №39568426;

- рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюка О.Б. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.03.2018 №40240455;

- рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюка О.Б. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.03.2018 №40241092.

В обґрунтування позовних вимог позивачем ОСОБА_1 зазначено, що 05.02.2018 року до Міністерства юстиції України ТОВ Будівельна компанія Гіперіон подала скаргу на рішення державного реєстратора комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Манюти С.В. за індексним номером 39185058 від 12.01.2018р.. Як вказує позивач, на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 22.03.2018р. за результатами розгляду скарги ТОВ Будівельна компанія Гіперіон від 05.03.2018р. №05/03/18-01, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.03.2018р. за №7499-33-18, виданий оскаржуваний наказ №895/5 від 23.03.2018р. Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , яким частково задоволено скаргу ТОВ Будівельна Компанія Гіперіон від 05.03.2018 року №05/03/18-01, зокрема, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.01.2018р. №39185058, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Манютою С.В., від 19.01.2018р. №39279716, від 07.02.2018р. №39568426, прийняті державним реєстратором прав на нерухоме майно комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Махортовим І.О., від 21.03.2018р. №№ 40240455, 40241092, прийняті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О.Б. та внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів, які були внесені на підставі цих рішень.

Наказ Міністерства юстиції України №895/5 від 23.03.2018 року Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є протиправним, прийнятим із порушенням норм чинного законодавства, та таким, що порушує охоронювані законом права та інтереси позивача, зокрема, право власності на майно, з огляду на наступне.

Позивач, на підставі двох нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 21.03.2018р. є власником цілісного майнового комплексу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 29,2 кв.м., який в цілому складається з: літ А - операторська, літ. Б - допоміжне, І - бетонозмішувальний вузол, ІІ - фундамент під бетонозмішувальним вузлом, III - місце під зберігання інертних матеріалів , IV - місце для замивання автобетонозмішувачів, VII - вимощення, №2 підземна галерея, №1 - приймальний пристрій інертних матеріалів; №3 - зовнішній похилий конвеєр, №4 - пристрій для розподілення, завантаження інертних матеріалів. Продаж цього майна здійснено загалом за 700 000 грн., які сплачені покупцем на користь продавця в повному обсязі, що підтверджується квитанціями банку. При укладенні цих договорів нотаріусом відповідно до своєї компетенції було перевірено наявність у продавця майна усіх необхідних документів, що підтверджують його право власності на майно та прийнято рішення про вчинення нотаріальної дії - нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу та нотаріусом ОСОБА_2 , як державним реєстратором в межах та у спосіб, що визначений Законом України Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень , здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно за №№40240455, 40241092.

Зазначені вище нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 21.03.2018 року є документами, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав на цілісний майновий комплекс, і на даний час ці договори є чинними, ніким не оспорюваними та не скасованими, судові рішення про визнання цих договорів недійсними відсутні, а отже на думку позивача, посилання у спірному наказі Міністерства юстиції України №895/5 від 23.03.2018 року на ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень в якості підстави для скасування подальших реєстраційних дій є протиправним. Скасування Міністерством юстиції державної реєстрації за наявності чинних правовстановлюючих документів не передбачено ані Законом України Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень , ані будь-яким іншим нормативно-правовим актом та є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Відповідно до інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ТОВ Будівельна компанія Гіперіон є власником будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 13 597,7 кв.м. При цьому, як стверджує позивач, якщо ретельно порівняти об`єкти нерухомості, що належать ТОВ Будівельна компанія Гіперіон та позивачу, то вбачається, що це абсолютно різні об`єкти нерухомості, у яких спільною є виключно адреса. За цією ж самою адресою зареєстровані й інші об'єкти нерухомого майна, що належать на праві власності різним юридичним та фізичним особам, зокрема, це нежитлові будівлі загальною площею 13 940,3 кв.м, що належать на праві власності ТОВ Одеський завод металевих виробів , промислова база загальною площею 5 055,2 кв.м., що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та інші. Спільна адреса не є підставою для визнання дій реєстратора з реєстрації права власності на інше нерухоме майно за цією ж адресою незаконними та не є підставою для скасування права власності.

Відповідачем при розгляді скарги ТОВ Будівельна компанія Гіперіон суттєво порушено процедуру розгляду, передбачену Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128.

Нормативно обґрунтовуючи свої доводи положеннями п.п. 8-11 Порядку №1128, позивач вказує, що Комісія, встановивши, що на даний час право власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 29,2 кв.м, який є предметом скарги, зареєстровано за ОСОБА_1 , зобов`язана була повідомити його завчасно про час та місце розгляду скарги на рішення про реєстрацію права власності, однак, в порушення вимог Порядку №1128, такі дії вчинено не було. Крім того, як зазначає позивач, право власності за позивачем на спірне майно було зареєстроване 21.03.2018 року, тоді як комісія прийняла висновок, який став підставою для видання оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України, вже 22.03.2018 року, що свідчить про абсолютну неможливість повідомлення позивача, як заінтересованої особи, про час та місце розгляду скарги комісією та є порушенням його прав, що є підставою для скасування наказу Міністерства юстиції України №895/5 від 23.03.2018 року.

Його було позбавлено можливості бути присутнім під час розгляду скарги, за результатами розгляду якої скасована державна реєстрація права власності позивача на нерухоме майно, що йому належить за нотаріально посвідченими договорами, внаслідок грубих порушень процедурних норм, що регулюють порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (Порядок №1128), єдиним можливим способом відновлення порушених прав позивача є скасування оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 23.03.2018 р. №895/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , та відновлення становища, що існувало до прийняття владним органом - Міністерством юстиції України протиправного рішення, шляхом поновлення скасованих реєстраційних дій.

Прийнявши оспорюваний наказ відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки скасував не тільки рішення, які просив скасувати скаржник - ТОВ БК Гіперіон , а й подальші реєстраційні дії, що є порушенням Конституції України, Закону України Про державну службу , Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016р. №37/5.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року скасовано та постановлено постанову про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 .. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 23 травня 2018 року №895/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень . Зобов`язано Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення реєстраційних дій, скасованих на підставі наказу Міністерства юстиції України від 23 травня 2018 року №895/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень шляхом скасування рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Мінюсту України Сторчака С.П. від 23 березня 2018 року №40279503. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 3 524 грн..

Постановою Верховного Суду від 05 березня 2020 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року скасовано. Провадження у справі закрито. Позивачу роз`яснено, що розгляд справи віднесено до юрисдикції цивільного суду та що він вправі протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю Сіббудінвест , Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Будова , Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гіперіон про визнання протиправним та скасування наказу та про зобов`язання вчинити певні дії передано до Малиновського районного суду м. Одеси.

23 квітня 2020 року позивач ОСОБА_1 подав позовну заяву у відповідності до вимог ЦПК України та просив визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 23.03.2018 №895/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зобов`язати Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення реєстраційних дій, скасованих на підставі наказу Міністерства юстиції України від 23.03.2018 № 895/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень шляхом скасування рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Мінюсту України Сторчака С.П. від 23.03.2018 №40279503.

В процесі розгляду справи стало відомо, що ТОВ Нова будова , код ЄДРПОУ 39544950, змінило назву на ТОВ Рамтек Турз , код ЄДРПОУ 39544950.

В останнє судове засідання представник позивача не з`явилася, сповіщена належним чином. Надала суду заяву про слухання справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Інші учасники судового процесу до суду не з`явилися, сповіщені належним чином. В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву та пояснення третьої особи ТОВ Будівельна компанія Гіперіон .

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю Сіббудінвест , Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ Рамтек Турз , Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гіперіон про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 23.03.2018 №895/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зобов`язання Міністерства юстиції України вчинити дії щодо поновлення реєстраційних дій, скасованих на підставі наказу Міністерства юстиції України від 23.03.2018 №895/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень шляхом скасування рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Мінюсту України Сторчака С.П. від 23.03.2018 №40279503, залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі адвокат Єпіхіна Юлія Олександрівна в інтересах позивача ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити в нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, у відзивах представника відповідача, Міністерства юстиції України, ОСОБА_5 та третьої особи, ТОВ Будівельна компанія Гіперіон , на апеляційну скаргу, у відповіді адвоката Єпіхіної Юлії Олександрівни в інтересах позивача ОСОБА_1 на відзив третьої особи, ТОВ Будівельна компанія Гіперіон , на апеляційну скаргу, додаткові письмові пояснення до відзиву третьої особи, ТОВ Будівельна компанія Гіперіон , на апеляційну скаргу, та пояснення по справі адвоката Кравченко Ігоря Валентиновича в інтересах позивача ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За загальними правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон), Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі - Порядку №1127), Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1128 (далі - Порядок №1128), в редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають право власності; речові права, похідні від права власності.

Частиною 4 статті 3 Закону визначено, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно із частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 10 Закону державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

Стаття 22 Закону встановлює вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав, частина 1 якої визначає, що документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначені підстави для державної реєстрації прав, і зокрема, відповідно, до п.1, п.14 державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

При цьому, частиною 2 статті 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження визначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до частин другої і десятої статті 18, частини першої статті 20, частин другої і третьої статті 32, частини третьої статті 34 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року №553), затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно із п.п. 6 - 8 Порядку №1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав. Державний реєстратор, уповноважена особа за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв, на якій заявник (за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній) проставляє власний підпис.

Під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа обов`язково зазначають відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав, передбачені Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141.

За бажанням заявника - власника об`єкта нерухомого майна в заяві зазначається електронна адреса такого власника для здійснення з ним зворотного зв`язку у передбачених законодавством випадках.

Відповідно до п.п. 12, 18, 19, 40 Порядку №1127, розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав. За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав. Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та цим Порядком.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 березня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гіперіон за вих. №05/03/18-01 подано до Міністерства юстиції України скаргу, у якій, керуючись ч. 9 ст. 37, ст. 37-1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст. ст. 16 - 18 Закону України Про звернення громадян , Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, просило:

1) задовольнити повністю скаргу на рішення державного реєстратора Комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Манюта Сергія Васильовича за індексним номером 39185058 від 12.01.2018 року шляхом прийняття рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав;

2) провести перевірку правомірності прийнятого рішення за індексним номером 39185058 від 12.01.2018 року державного реєстратора комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Манюта Сергія Васильовича та анулювати доступ Державного реєстратора до реєстру речових прав;

3) скасувати акредитацію суб`єкта державної реєстрації. Вказана скарга із додатками на 58 аркушах зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.03.2018 року за №8, про що свідчить відтиск відповідного штампу на першому аркуші даної скарги.

В обґрунтування своєї скарги ТОВ Будівельна компанія Гіперіон зазначало, що ТОВ БК Гіперіон є власником об`єкта нерухомого майна (будівель та споруд), розташованого за адресою: Україна, Одеська область, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, будинок №31, до складу якого входить: Г1 - трансформаторна, Г2 - трансформаторна, Г5 - трансформаторна, Д1 - компресорна, Р - побутовий корпус ТЦ, С - арматурний цех, С1 - касетний цех, С2 - роздягальня, С3 - склад, Т - спецсклад, Т1 - склад, Т2 - склад, У - прохідна, У1 - депо, Ф1 - склад, Х - склад ППМ, Х1 - склад, Ф - склад, Ю - залізнична вагова з навісом, БЗВ №4, БЗВ №5, ІV - галерея інертних матеріалів, V - спец склад, VІ - бомбосховище, Х - басейн, Х1 - замощення, ХІІ - стрілочний перевод (№5), ХІІІ - виставочна колія (під`їзна колія №1), №1-11 - огорожа, загальною площею 13 597,7 кв.м., право власності на яке зареєстровано у Державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору про поділ нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю. за реєстровим №1717, за записом про право власності: 21427005 від 17.07.2017р., договору про внесення змін та доповнень до договору про поділ нерухомого майна від 02.10.2017р.. Відповідно до договору оренди №1, укладеного між ТОВ БК Гіперіон та ТОВ БМК Симетрія 16 травня 2016 року ТОВ БК Гіперіон передало в оренду об`єкти нерухомого майна та обладнання (виробниче, технологічне та устаткування), загальною площею нерухомого майна 13 597,7 кв.м. (площа із врахуванням додаткових угод), до складу яких входять виробниче обладнання та устаткування, що розміщені на об`єкті нерухомого майна, а також технологічне обладнання, яке забезпечує виробничий цикл в умовах користування належним ТОВ БК Гіперіон об`єктом нерухомого майна строком до 31.12.2018 року. Протягом строку дії цього договору оренди було внесено зміни до нього (додаткова угода №2 від 01.03.2017р., додаткова угода №2 від 15.10.2017р.) щодо складу майна, у зв`язку із відчуженням частини об`єктів нерухомого майна на користь третіх осіб. Станом на 27.10.2017р. та по цей час у користуванні ТОВ БМК Симетрія знаходиться 13 597,7 кв.м., у складі яких є, в тому числі, IV - галерея інертних матеріалів. Відповідно до даних Технічного паспорту, складеного ТОВ Південьжитлобуд на замовлення власника ТОВ БК Гіперіон 13.11.2017р., зокрема, загальна площа галереї інертних матеріалів IV - складає 64 600,00 кв.м. При цьому, виробничий цикл експлуатації включає в себе як використання рухомого, так і нерухомого майна у складі IV галерея інертних матеріалів та забезпечується наступним: підземна галерея з технологічним устаткуванням (обладнанням) від ділянки №1, ділянки №2, ділянки №3 до похилого конвеєру; місцем (площадкою) під зберігання інертних матеріалів (площею 10 000 кв.м., поділених на ділянки №1, №2, №3, №4, №5); приймальні пристрої інертних матеріалів в ділянках №1, №2, №3, №4, №5; підземна галерея з технологічним устаткуванням (обладнанням) від ділянки №2 до похилого конвеєру; зовнішніх похилих конвеєрів №1 та №2; пристроїв для розподілення завантаження інертних матеріалів в бункери бетонозмішувального вузла №1, №2, №3; фундамент під бетонозмішувальними вузлами (БЗВ) №1, №2; №3; місця під зберігання хімічних добавок - 150 кв.м.; місця для стоянки авто бетонозмішувачів; місця для замивання автобетонозмішувачів (рициклінінгові ями) площею 400 кв.м., приміщення (операторські) для розміщення пультів управління бетонно-змішувальних вузлів. 01 січня 2017 року між ТОВ БМК Симетрія та ТОВ Транс Юг Сервіс укладено договір оренди №1 щодо передачі в суборенду, строком до 31.12.2017р. об`єкту, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 у складі: місце під зберігання інертних матеріалів (площею 2 000 кв. м. ділянка №1); приймальний пристрій інертних матеріалів в ділянці №1; підземна галерея з усім обладнанням від ділянки №1 до похилого конвеєру; зовнішній похилий конвеєр; пристрій для розподілення завантаження інертних матеріалів в бункери бетонозмішувального вузла (каретка); фундамент під бетонозмішувальним вузлом (БЗВ); місце під зберігання хімічних добавок - 72 кв.м.; місце для стоянки автобетонозмішувачів в рамках відведеної площадки площею 252 кв.м., місце для замивки автобетонозмішувачів, площею 60 кв.м. та 315 кв.м. битове приміщення - 15 кв.м.; приміщення майстерні - 36 кв.м.; ємність для води - 20 кубометрів, пересувний військово-битовий пункт без шасі. Об`єкт оренди передавався для розміщення на ньому рухомого майна - бетонно-змішувального вузла (БЗВ СІМЕМ МОБІ МІКС 3 000, серійний номер 2.209.0365, 2006 року випуску), який використовується Орендарем для виробництва бетонної суміші з подальшим її вивезенням, транспортування, складування та зберігання сипучих матеріалів. Розміщення виробничого обладнання, що належить ТОВ Транс Юг Сервіс (документи, підтверджуючі право власності на це виробниче обладнання орендарем не надавалися) БЗВ СІМЕМ МОБІ МІКС 3 000, серійний номер 2.209.0365, 2006 року випуску передбачалось на фундаменті під бетонозмішувальним вузлом, яке передано в оренду. БЗУ (бетонно-змішувальний вузол) - є обладнанням багаторазового використання, яке призначене для встановлення в необхідному місці з можливістю подальшого переїзду на інше місце, має збірну/розбірну конструкцію для більш зручного його переміщення. Цільове призначенням об`єкта нерухомого майна зокрема - галереї інертних матеріалів - це складування інертних матеріалів у місці зберігання та подальше їх використання шляхом транспортування з галереї інертних матеріалів комплексним технологічним процесом подачі до необхідних конвеєрів з подальшим відвантаженням у бетонно-змішувальний вузол. Таким чином, встановлене інженерне устаткування (що є рухомим майном) є складовою частиною галереї інертних матеріалів (нерухомого майна). Скаржник зазначає, що галерея інертних матеріалів на даний час забезпечує технологічний процес транспортування інертних матеріалів на три бетонно-змішувальні вузли, які встановлені на території Товариства та підключені до технологічного процесу.

Посилаючись на ст. 181 ЦК України, скаржник вказує, що виробниче обладнання не може вважатися нерухомим майном та є таким, яке можна переміщувати у просторі, та таке переміщення не призведе до знецінення обладнання та зміни його призначення. 23 лютого ТОВ БК Гіперіон , отримавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дізналося, що увесь склад об`єкту оренди, зокрема рухомого майна та нерухомого майна, переданий ТОВ Транс Юг Сервіс , зареєстровано за ТОВ Нова Будова (засновником цих товариств є одна і та сама людина).

У відповідності до отриманої інформації з Державного реєстру речових прав, 12.01.2018 року державним реєстратором Комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Манютою Сергієм Васильовичем прийнято рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), за індексним номером 391850508 та зареєстровано право власності з номером запису про право власності 24368309 за ТОВ Нова Будова , яке стало власником цілісного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 29,2 кв.м.

Підставою для внесення реєстрації речового права на нерухоме майно стали: договір купівлі-продажу 26 січня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М. за реєстраційним №193, укладений між ТОВ Бетон Юг та ТОВ Нова Будова (код ЄДРПОУ 3954450); технічний паспорт від 06.02.2018р., видавник ТОВ ПрофПоект ; довідка серія та номер: 652548, видана 06.02.2018, видавник ТОВ ПрофПроект ; акт прийому-передачі від 26.01.2018р. між ТОВ Бетон Юг та ТОВ Нова Будова .

З огляду на вищевикладене ТОВ БК Гіперіон зазначає, що,

по-перше, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав об`єкт нерухомого майна під назвою Цілісний майновий комплекс площею 29,2 кв.м. не відповідає ознакам цілісного майнового комплексу як такого, зокрема, у розумінні статті 191 ЦК України, ст. 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 року №2269-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440 Про затвердження Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав .

По-друге, загальна площа об`єкта нерухомого майна під назвою Цілісний майновий комплекс площею 29,2 кв.м. не може вважитись ознакою такого майнового комплексу, тому що у логічній постановці та у разі вживання термінів площа об`єкту нерухомості - цілісного майнового комплексу не може бути 29,2 квадратних метра.

По-третє, відомості про складові частин об`єкта нерухомого майна, право на які зареєстровано за номером запису про прав власності: 24368309, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1460502451101 (перелік зазначений у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) за TOB Hова Будова містить в своєму складі: невід`ємну частину нерухомого майна, яке належить ТОВ БК Гіперіон на праві власності та складає частину споруди - галереї інертних матеріалів (орієнтовно 1/5 складової частини галереї інертних матеріалів), що також належить ТОВ БК Гіперіон на праві власності.

ТОВ БК Гіперіон зазначає, що державним реєстратором при прийнятті рішення щодо відкриття розділу:

- не враховано наявність у базі даних за цією ж адресою інших зареєстрованих об`єктів нерухомого майна з наявними спорудами, зокрема галереї інертних матеріалів, що привело до подвійної реєстрації майна з частковим оформленням нерухомого та рухомого майна тобто, державний реєстратор порушив п. 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрі України від 25 грудня 2015 року №1127, зокрема ним:

- не встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав;

- не витребувано від заявника документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, тому що за цією ж адресою зареєстрований інший об`єкт нерухомого майна;

- здійснено реєстрацію об`єкта нерухомого майна у розмірі частки 1/1.

Окрім того, у своїй скарзі ТОВ БК Гіперіон зазначає, що державний реєстратор при прийнятті рішення щодо відкриття розділу порушив ч. 3 статті 20 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки договір купівлі-продажу від 26 січня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М. за реєстровим №193, укладений між ТОВ Бетон Юг та ТОВ Нова Будова мав би бути зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М. у день укладення такого договору.

Також, у скарзі скаржником наведені об`єкти, які підлягають технічній інвентаризації із зазначенням того, що відноситься до рухомого майна, до нерухомого майна (невід`ємної частини галереї інертних матеріалів).

Окрім цього, у скарзі повідомлено про відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання (т. 1, а.с. 218-220).

22 березня 2018 року за вих. №22/03/18-01 ТОВ Будівельна компанія Гіперіон подано до Міністерства юстиції України уточнення до скарги на рішення державного реєстратора разом із додатком на 36 аркушах - інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.03.2018 року, яка міститься на 35 аркушах.

В уточненні зазначено, що станом на день розгляду скарги на рішення державного реєстратора стало відомо, що власник нерухомого майна, який був зареєстрований у державному реєстрі речових прав, здійснив відчуження такого майна, надавши документи до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюка О.Б., і враховуючи цю обставину, керуючись частиною 9 статті 37, статтею 37-1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , статтями16- 18 Закону України Про звернення громадян , Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, ТОВ Будівельна компанія Гіперіон просило врахувати цю обставину та:

1) задовольнити скаргу повністю, з урахуванням доповнень;

2) скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Манюти Сергія Васильовича за індексним номером 39185058 від 12.01.2018р.;

3) скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Махортова Ігоря Олександровича за індексним номером 39279716 від 19.01.2018р.;

4) скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Манюти Сергія Васильовича за індексним номером 39568426 від 07.02.2018р.;

5) скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюка О.Б. за індексним номером 40240455 від 21.03.2018р.;

6) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюка О.Б. за індексним номером 40241092 від 21.03.2018 р. (т. 1 а.с. 221, т. 3 а.с. 47-66)

Згідно витягу з протоколу №26 засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 22.03.2018 року, вищевказані уточнення, які є доповненнями до скарги від 05.03.2018 року №05/03/15-01, подано представником скаржника безпосередньо під час слухання скарги. (т. 3, а.с. 233-234, т. 4, а.с. 97-98).

Згідно висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 22.03.2018 року, розглянувши скаргу ТОВ БК Гіперіон від 05.03.2018 року №05/03/18/01 на дії та рішення державних реєстраторів прав на нерухоме майно КП Реєстраційна служба Одеської області Манюти Сергія Васильовича, ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюка Олега Борисовича, перевіривши відомості, що містяться в Державному реєстрі прав, Комісія, з урахуванням обставин, викладених у скарзі, відповідно до даних Державного реєстру прав встановила наступне:

1) Оскаржуване рішення 1 (від 12.01.2018 №39185058), прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Манютою С.В. за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ТОВ Сіббудінвест (через уповноважену особу), внесеної у базу даних заяв Державного реєстру прав 10.01.2018 року за №26223507 (далі - заява 1), до якої додані:

- договір, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Стройсервис-Инвест (продавець) та ТОВ Сіббудінвест (покупець), предметом якого є виробниче обладнання для виготовлення цементу у зборі БЗУ С1МЕМ МОБ1 МІКС 3 000, серійний номер 2.209.0365, 2006 року випуску, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М. 07.05.2014 за реєстровим номером 925 (далі - договір купівлі-продажу від 2014 року);

- акт прийому-передачі майна від 07.05.2014 (далі - акт від 2014 року);

- технічний паспорт на ЦМК, виготовлений 09.01.2018 товариством з обмеженою відповідальністю Профпроект , де зазначено, що загальна площа становить 14,6 кв.м (далі - технічний паспорт 1);

- довідка ТОВ Профпроект від 09.01.2018 №652548, у якій зазначено, що вона Видана власнику: - ТОВ Сіббудінвест , на підставі договору купівлі-продажу №925 від 07.05.2014 року. При проведенні технічної інвентаризації за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено, що даний об`єкт нерухомого майна не є виробничим обладнанням, а є відокремленим, має окремий вихід та має всі ознаки цілісного майнового комплексу та що його площа складає 14,6 кв.м. Згідно п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, зазначений об`єкт можливо вважати цілісним майновим комплексом за АДРЕСА_1 , загальною площею 14,6 кв.м (далі - довідка №652548-1).

На підставі оскаржуваного рішення від 12.01.2018 року №39185058 державний реєстратор Манюта С.В. відкрив розділ стосовно ЦМК та вніс запис про право власності №24368309 за ТОВ Сіббудінвест .

2) Оскаржуване рішення 2 (від 19.01.2018 року №39279716) прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Махортовим І.О. за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ТОВ Сіббудінвест (через уповноважену особу), внесеної в базу даних заяв Державного реєстру прав 19.01.2018 року за №26360204 (далі - заява 2), до якої додані:

- технічний паспорт на ЦМК, виготовлений 09.01.2018р. ТОВ Профпроект , де зазначено, що загальна площа становить 29,2 кв.м. (далі - технічний паспорт 2);

- довідку ТОВ Профпроект від 09.01.2018р. №652548 із зазначенням тих же самих даних, що й у довідці №652548-1, окрім площі ЦМК, яка зазначена як 29,2 кв.м. (далі - довідка №652548-2).

На підставі оскаржуваного рішення від 19.01.2018 року №39279716 державним реєстратором Махортовим І.О. внесено зміни до загальної площі ЦМК, а саме змінено загальну площу з 14,6 кв.м. на 29,2 кв.м., а також внесено зміни у записі про право власності №24368309 підстави виникнення права власності, а саме: технічний паспорт 1 та довідку №652548-1 змінено на технічний паспорт 2 та довідку №652548-2 відповідно.

3) Оскаржуване рішення 3 (від 07.02.2018 року №39568426), прийняте державним реєстратором Махортовим І.О. за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ТОВ Нова Будова (через уповноважену особу), внесеної в базу даних заяв Державного реєстру прав 07.02.2018 року за реєстраційним номером 26658418 (далі - зава 3), до якої додані:

- договір купівлі-продажу, укладений між ТОВ Бетон Юг (продавець) та ТОВ Нова Будова (покупець), предметом якого є виробниче обладнання для виготовлення цементу у зборі БЗУ СІМЕМ МОБІ МІКС 3 000, серійний номер 2.209.0365, 2006 року випуску, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М. 26.01.2018 за реєстровим номером 193 (далі - договір купівлі-продажу від 2018 року);

- акт прийому-передачі майна від 26.01.2018 року (далі - акт від 2018 року);

- технічний паспорт на ЦМК, виготовлений 06.02.2018р. ТОВ Профпроект , де зазначено, що загальна площа становить 29, 2 кв.м (далі - технічний паспорт 3);

- довідку ТОВ Профпроект від 06.02.2018 року №652548, у якій зазначено, що вона Видана власнику: - ТОВ Нова Будова , на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.2018р. При проведенні технічної інвентаризації за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що даний об`єкт нерухомого майна не є виробничим обладнанням, а є відокремленим, має окремий вихід та має всі ознаки цілісного майнового комплексу. Згідно п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, зазначений об`єкт можливо вважати цілісним майновим комплексом за АДРЕСА_1 , загальною площею 29,2 кв.м, який складається з: літ А - операторська, літ. Б - допоміжне, І - бетонозмішувальний вузол, ІІ - фундамент під бетонозмішувальним вузлом, III - місце під зберігання інертних матеріалів , IV - місце для зберіганнях добавок; V - місце для стоянки авто-бетонозмішувачів, VI - місце для замивання авто-бетонозмішувачів, VII - вимощення, №1 - приймальний пристрій інертних матеріалів; №2 - підземна галерея, №3 - зовнішній похилий конвеєр, №4 - пристрій для розподілення, завантаження інертних матеріалів (далі - довідка №652548-3). На підставі оскаржуваного рішення від 07.02.2018 року №39568426 внесено зміни до запису про право власності №24368309, а саме, змінено власника з ТОВ Сіббудінвест на ТОВ Нова Будова , а також, змінено у записі про право власності №24368309 підстави виникнення права власності, а саме договір купівлі-продажу від 2014 року, акт від 2014 року, технічний паспорт 2 та довідку №652548-2 змінено на договір купівлі-продажу від 2018 року, акт від 2018 року, технічний паспорт 3 та довідку №652548-3 відповідно.

4) Оскаржувані рішення 4 (від 21.03.2018 №№40240455, 40241092), прийняті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О.Б., за результатом розгляду відповідних заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_1 , до яких додано договори купівлі-продажу від 2018 року, акт від 2018 року, технічний паспорт 3 та довідку №652548-3 відповідно. На підставі оскаржуваних рішень від 21.03.2018 №№40240455, 40241092 зареєстровано перехід права власності на ЦМК від ТОВ Нова Будова до ОСОБА_1 , внаслідок чого внесено запис про припинення права власності за ТОВ Нова Будова та внесено два записи про право власності за ОСОБА_1 по 1/2 на ЦМК (т. 1 а.с. 212-217)

22 березня 2018 року Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги ТОВ БК Гіперіон від 05.03.2018 року №05/03/18/01, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.03.2018 року за №7499-33-18, з урахуванням доповнень до неї, складено висновок, згідно якого відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 26, пп. а , г п. 2 ч. 6 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п. 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1128 Комісія вирішила: 1) задовольнити скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гіперіон від 05.03.2018р. №05/03/18-01 частково; 2) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.01.2018 року №39185058, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської; області Манютою С.В., від 19.01.2018 року №39279716, від 07.02.2018 року №39568426, прийняті державним реєстратором прав на нерухоме майно комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Махортовим І.О., від 21.03.2018 року №№ 40240455, 40241092, прийняті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О.Б., та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів, які були внесені на підставі цих рішень; 3) тимчасово заблокувати доступ державним реєстраторам прав на нерухоме майно комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області ОСОБА_7 , ОСОБА_6 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 місяць; 4) у задоволенні інших вимог відмовити (т. 1, а.с. 212-217).

Судом встановлено, що відповідно до ч. 2, ч. 5 ст. 26, п.п. а , г п. 2 ч. 6 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п. 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1128, Міністерством юстиції України прийнято наказ №895/5 від 23.03.2018 року Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , яким, зокрема, наказано:

1) задовольнити скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Компанія Гіперіон від 05.03.2018 №05/03/18-01 частково;

2) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.01.2018р. №39185058, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Манютою С.В., від 19.01.2018 №39279716, від 07.02.2018 №39568426, прийняті державним реєстратором прав на нерухоме майно комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Махортовим І.О., від 21.03.2018 №№40240455, 40241092, прийняті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О.Б., та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів, які були внесені на підставі цих рішень;

3) тимчасово заблокувати доступ державним реєстраторам прав на нерухоме майно комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Манюті Сергію Васильовичу, ОСОБА_6 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць; 4) у задоволенні інших вимог відмовити.

У вказаному наказі Міністерства юстиції України №895/5 від 23.03.2018 року, підставою для його прийняття зазначено висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 22.03.2018 року за результатами розгляду скарги ТОВ БК Гіперіон від 05.03.2018 року №05/03/18-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.03.2018 року №7499-33-18 (т. 1, а.с. 16-17)

Судом встановлено, що 26.03.2018 року Міністерство юстиції України направлено вищевказаний наказ на адреси: ТОВ БК Гіперіон , державного реєстратора КП Реєстраційна служба Одеської області Манюті С.В., ТОВ Сіббудінвест , ТОВ Нова будова та ТОВ Стройсервіс-Інвест та роз`яснено, що відповідно до ч. 10 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду (т. 3 а.с. 74-76).

На виконання вимог ухвали суду від 24.09.2018 року представником Міністерства юстиції України наведено повний перелік документів, що слугували підставою для прийняття висновку Комісії від 22.03.2018 року та наказу Міністерства юстиції України від 23.03.2018 року №895/5, а саме:

1) скарга на рішення державного реєстратора ТОВ Гіперіон від 05.03.2018 року;

2) додатки до скарги на 58 арк.: договір про поділ нерухомого майна від 17.07.2018 року; договір про внесення змін та доповнень до договору про поділ нерухомого майна від 02.10.2017 року; договір оренди №2 від 02.05.2016 року; акт прийому-передачі від 02.05.2016 року; договір оренди №1 від 01.01.2017 року; акт прийому-передачі від 01.01.2017 року; балансова довідка №1 ТОВ БК Гіперіон ; лист фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 від 05.03.2018 року №00059518; кваліфікаційний сертифікат №002039 серії АЕ; технічний паспорт станом на 13.11.2017 року; кваліфікаційний сертифікат №001504 серії АЕ; інформація з Державного реєстру прав на нерухоме майнова Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.11.2017 року;

3) уточнення до скарги від 22.03.2018 року №22/03/15-1 з додатками на 36 арк.;

4) листи МЮ України від 15.03.2018 року №9499-33-18/19К, №3/7499-33-18/19К; №4/7499-33-18/19К; №2/7499-33-18/19К;

5) висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 22.03.2018 року (для прийняття оскаржуваного наказу).

Копії усіх вищевказаних документів містяться в матеріалах справи. Отже, як вбачається з викладеного, висновок Комісії від 22.03.2018 року та наказ Міністерства юстиції України від 23.03.2018 року №895/5, прийняті за результатом розгляду скарги ТОВ БК Гіперіон від 05.03.2018 року, уточнень до неї від 22.03.2018 року, з урахуванням у тому числі, доданих до них скаржником доказів.

Так, скарга ТОВ БК Гіперіон від 05.03.2018 року №05/03/18-1, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.03.2018 року №7499-33-18, з урахуванням доповнення до неї, обґрунтовувалась обставинами та доводами, які є ідентичними тим, що вказані ним як третьою особою у поясненнях до позовної заяви (т. 1, а.с. 223-232).

Як вказує третя особа - ТОВ БК Гіперіон станом на 27.10.2017 року та на даний час у користуванні ТОВ БМК Симетрія знаходиться об`єкт нерухомого майна площею 13 597,7 кв.м. у складі: в тому числі, IV - галерея інертних матеріалів.

Відповідно до Технічного паспорту, складеного ТОВ Південьжитлобуд на замовлення власника - ТОВ БК Гіперіон 13.11.2017р., зокрема, загальна площа галереї інертних матеріалів IV - складає 64 600,00 кв.м. Виробничий цикл експлуатації включає в себе як використання рухомого, так і нерухомого майна у складі IV галерея інертних матеріалів та забезпечується наступним: підземна галерея з технологічним устаткуванням (обладнанням) від ділянки №1, ділянки №2, ділянки №3 до похилого конвеєру; місцем (площадкою) під зберігання інертних матеріалів (площею 10 000 кв.м., поділених на ділянки №1, №2, №3, №4, №5); приймальні пристрої інертних матеріалів в ділянках №1, №2, №3, №4, №5; підземна галерея з технологічним устаткуванням (обладнанням) від ділянки №2 до похилого конвеєру; зовнішніх похилих конвеєрів №1 та №2; пристроїв для розподілення завантаження інертних матеріалів в бункери бетонозмішувального вузла №1, №2, №3; фундамент під бетонозмішувальними вузлами (БЗВ) №1, №2; №3; місця під зберігання хімічних добавок - 150 кв.м.; місця для стоянки автобетонозмішувачів; місця для замивання автобетонозмішувачів (рициклінінгові ями) площею 400 кв.м., приміщення (операторські) для розміщення пультів управління бетонно-змішувальних вузлів. 01 січня 2017 року між ТОВ БМК Симетрія та ТОВ Транс Югсервіс укладено договір оренди №1 щодо передачі в суборенду строком до 31.12.2017р. об`єкту, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 у складі: місце під зберігання інертних матеріалів (площею 2 000 кв.м. ділянка №1); приймальний пристрій інертних матеріалів в ділянці №1; підземна галерея з усім обладнанням від ділянки №1 до похилого конвеєру; зовнішній похилий конвеєр; пристрій для розподілення завантаження інертних матеріалів в бункери бетонозмішувального вузла (каретка); фундамент під бетонозмішувальним вузлом (БЗВ); місце під зберігання хімічних добавок - 72 кв.м.; місце для стоянки авто бетонозмішувачів в рамках відведеної площадки площею 252 кв.м., місце для замивки авто бетонозмішувачів, площею 60 кв.м. та 315 кв.м.; побутове приміщення - 15 кв.м.; приміщення майстерні - 36 кв.м.; ємність для води - 20 кубометрів, пересувний військово-битовий пункт без шасі.

Як вказує ТОВ БК Гіперіон , об`єкт оренди передавався для розміщення на ньому рухомого майна - бетонно-змішувального вузла (БЗВ СІМЕМ МОБІ МІКС 3 000, серійний номер 2.209.0365, 2006 року випуску) ТОВ Транс Югсервіс .

У поясненнях вказується, що 23.02.2018 року ТОВ БК Гіперіон з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що увесь склад об`єкту оренди, зокрема, рухомого майна та нерухомого майна, який переданий ТОВ Транс Югсервіс , - зареєстровано за ТОВ Нова Будова , засновником яких (цих обох товариств - ТОВ Транс Юг Сервіс та ТОВ Нова Будова ) є одна й таж сама особа.

Як вказує ТОВ БК Гіперіон у поясненнях, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав, 12.01.2018 року державним реєстратором комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Манютою С.В. прийнято рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), за індексним номером 391850508 та зареєстровано право власності з номером запису про право власності 24368309 за ТОВ Нова Будова , яке стало власником цілісного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 29,2 кв.м.

Підставою для внесення реєстрації речового права на нерухоме майно стали: договір купівлі-продажу від 26 січня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М. за реєстраційним №193, укладений між ТОВ Бетон Юг та ТОВ Нова Будова (код ЄДРПОУ 3954450); технічний паспорт від 06.02.2018 р., видавник ТОВ Профпроект ; довідка №652548, видана ТОВ Профпроект від 06.02.2018р. ; акт прийому-передачі від 26.01.2018р. між ТОВ Бетон-Юг та ТОВ Нова Будова .

Обґрунтовуючи свою позицію щодо незгоди із позовною заявою, ТОВ БК Гіперіон вважав, що, -

по-перше, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на об`єкт нерухомого майна під назвою Цілісний майновий комплекс площею 29,2 кв.м. не відповідає ознакам цілісного майнового комплексу як такого, зокрема, у розумінні статті 191 ЦК України, ст. 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 року №2269-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440 Про затвердження Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав .

По-друге, як зазначає третя особа, загальна площа об`єкта нерухомого майна під назвою Цілісний майновий комплекс площею 29,2 кв.м не може вважитись ознакою такого майнового комплексу.

По-третє, відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна, право на які було зареєстровано за номером запису про право власності: 24368309, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1460502451101 (перелік зазначений у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) за ТОВ Нова Будова містить в своєму складі: невід`ємну частину нерухомого майна (яке належить ТОВ БК Гіперіон на праві власності та складає частину споруди - галереї інертних матеріалів (орієнтовно 1/5 складової частини галереї інертних матеріалів), що також належить ТОВ БК Гіперіон на праві власності.

Як стверджує ТОВ БК Гіперіон , державним реєстратором при прийнятті рішення щодо відкриття розділу: не враховано наявність у базі даних за цією ж адресою інших зареєстрованих об`єктів нерухомого майна з наявними спорудами, зокрема галереї інертних матеріалів, що привело до подвійної реєстрації майна з частковим оформленням нерухомого та рухомого майна.

Тобто, державний реєстратор порушив п. 12 Порядку Державної реєстрації речових право на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, зокрема: - не встановив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав; - не витребував від заявника документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, тому що за цією ж адресою зареєстрований інший об`єкт нерухомого майна, та здійснив реєстрацію об`єкта нерухомого майна у розмірі частки 1/1.

Окрім цього, нормативно обґрунтовуючи власні доводи положеннями ч. 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001 року, ТОВ БК Гіперіон вказує, що битові приміщення, які обслуговують технічний процес виготовлення бетонної суміші не є нерухомим майном у розумінні ЦК України, і відповідно приміщення, які передані за договором оренди та позначені літ. А - операторська, літ. Б - допоміжне (пересувний вагончик), не є нерухомим майном та не підлягають державній реєстрації як об`єкти нерухомого майна, і знаходяться на балансі ТОВ БК Гіперіон як основі засоби.

Таким чином, КП Державна реєстраційна служба Одеської області здійснено відчуження майна, що належить ТОВ БК Гіперіон та здійснено подвійну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що належить ТОВ БК Гіперіон . До Реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відомості щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно без документів, що підтверджують право власності на об`єкти нерухомого майна та виробничого обладнання, відомості про які включені у склад об`єкту цілісного майнового комплексу та з грубими порушеннями діючого законодавства.

Як вказує ТОВ БК Гіперіон , дії вищезазначених осіб направлені на позбавлення ТОВ БК Гіперіон права власності на належне нерухоме майно, яке зареєстроване в Реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності: 21427005) відповідно до вимог чинного законодавства та виробничого обладнання (невід`ємною складовою частиною об`єкта нерухомого майна).

Окрім того, як припускає ТОВ БК Гіперіон , підставами таких дій стала попередня змова групи засновників та посадових осіб ТОВ Бетон Юг та ТОВ Нова Будова , ТОВ Сіббудінвест , ТОВ Профпроект , Державного реєстратора КП Реєстраційна служба Одеської області Манюти С.В., що призвело до того, що за період з 12 січня 2018 року по 21 березня 2018 року (тобто за неповних три місяці) чотири рази відбувалась незаконна перереєстрація майна, що належить на праві приватної власності ТОВ БК Гіперіон .

Також, у поясненнях ТОВ БК Гіперіон зазначено, що позивач у своєму уточненому позові посилається на протиправність наказу №895/5 від 23.03.2018 року та неправильне застосування Міністерством юстиції України, зокрема, ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , з огляду на чинність договорів купівлі-продажу, які стали підставою для незаконної реєстрацій права власності спочатку на ТОВ Транс Юг Сервіс , а потім на ТОВ Бетон Юг , ТОВ Нова Будова та власне, на позивача ОСОБА_1 .. При цьому, посилаючись на положення ст. 26, ст. 37 Закону України Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , третя особа зазначає, що наказ Міністерства юстиції України №895/5 від 23.03.2018 року Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень виданий в порядку, передбаченому законодавством та з урахуванням охоронюваних законом інтересів власника майна.

Щодо доводів про несвоєчасне повідомлення позивача, третя особа вказує, що представник позивача помилково посилається на п. 10, п. 11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, де зазначено, що копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника) не пізніше ніж за два дні до розгляду скарги по суті, оскільки такі зміни були внесені після розгляду скарги 22.03.2018 року, а саме, 18 квітня 2018 року.

Також, як зазначає третя особа, в матеріалах справи міститься роздруківка із сайту Міністерства юстиції України, з якої вбачається, що Міністерство юстиції України опублікувало оголошення про засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації 22.03.2018 року на офіційному веб-сайті, який є публічним та відкритим, та у повній мірі забезпечує заходи інформаційного ресурсу для зацікавлених осіб.

У поясненнях також зазначено, що Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації не повинна використовувати послідовно кожний спосіб повідомлення, оскільки законодавство передбачає альтернативні дії суб`єкта розгляду скарги щодо вибору способу повідомлення зацікавлених осіб. Так, суб`єкт розгляду скарги може застосовувати один із способів, зазначених у п. 10 Порядку №1128.

Як стверджує ТОВ БК Гіперіон у зв`язку з тим, що позивач ОСОБА_1 під час повідомлення сторін про розгляд скарги не був зацікавленою особою, останньому не направлялись копії скарги; направлення копій скарги іншим сторонам відбулось 15.03.2018, а повідомлення на офіційному сайті Міністерства юстиції України було здійснено напередодні розгляду скарги Комісією.

Як стверджує третя особа ТОВ БК Гіперіон , державними реєстраторами не перевірено подані документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав у зв`язку з тим, що договори купівлі-продажу датовані від 2014 та від 2018 років не зареєстровані в реєстрі прав у встановленому Законом порядку, що є обов`язковою умовою, а отже документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а також державними реєстраторами не перевірено подані документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав у зв`язку з тим, що виробниче обладнання для виготовлення цементу у зборі БЗУ СІМЕМ МОБІМЇКС 3 000, серійний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, що є предметом договорів купівлі-продажу від 2014 та від 2018 років, не підлягає державній реєстрації відповідно до статті 5 Закону, оскільки не є об`єктом нерухомого майна.

Що стосується рішень, прийнятих приватним нотаріусом Калінюком О.Б. №№40240455, 40241092 від 21.03.2018 року, то, як зазначає ТОВ БК Гіперіон , останні підлягають скасуванню, як такі, що випливають з факту скасування рішень №39185058 від 12.01.2018 року, №39279716 від 19.01.2018 року, №39568426 від 07.02.2018 року.

Розглянувши скаргу, подані скаржником документи, перевіривши відомості, що містяться в Державному реєстрі прав, встановивши обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, Комісія, посилаючись на положення ст. 3, ст. 5, п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 10, ч. 1, 2 ст. 18, абз.1 ч. 1 ст. 22, ст. 23, ч. 1, ч. 2 ст. 24, ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п. 12, абз. 1-3 п. 14, абз. 1 п. 18, п. 40 Порядку №1127, у висновку зазначає, що державними реєстраторами ОСОБА_7 та ОСОБА_6 при розгляді заяв 1-3 (про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: ТОВ Сіббудінвест , внесеної у базу даних заяв Державного реєстру прав 10.01.20148 року за №26223507; ТОВ Сіббудінвест , внесеної у базу даних заяв Державного реєстру прав 19.01.2018 року за №26360204; ТОВ Нова Будова , внесеної у базу даних заяв Державного реєстру прав 07.02.2018 року за №26658418) та прийнятті оскаржуваних рішень 1-3 (про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.01.2018 року №39185058, від 19.01.2018 року №39279716, від 07.02.2018 року №39568426) порушено законодавство у сфері державної реєстрації прав, а саме: статті 3, 5, 18, 22- 24, 27 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , пункти 12, 14 Порядку №1127, всупереч яким:

- не перевірено належним чином подані документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяв 1-3, оскільки до цих заяв не додано правовстановлюючий документ на цілісний майновий комплекс. Додані до заяв довідки за №652548-1, №652548-2, №652548-3, де зазначено про те, що предмети договорів купівлі-продажу від 2014 року та від 2018 року, а саме: виробниче обладнання для виготовлення цементу у зборі БЗУ СІМЕМ МОБІ МІКС 3 000, серійний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску - є цілісним майновим комплексом, не є правовстановлюючими документами у розумінні статті 27 Закону;

- не перевірено подані документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав у зв`язку з тим, що у продавців за договорами купівлі-продажу від 2014 та від 2018 років відсутня реєстрація права власності у встановленому Законом порядку, що є обов`язковим відповідно до статті 3 Закону, та не відмовлено у державній реєстрації прав у зв`язку з тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

- не перевірено подані документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав у зв`язку з тим, що виробниче обладнання для виготовлення цементу у зборі БЗУ СІМЕМ МОБІ МІКС 3 000, серійний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, що є предметом договорів купівлі-продажу від 2014 та від 2018 років, не підлягає державній реєстрації відповідно до статті 5 Закону, оскільки не є об`єктом нерухомого майна.

Відтак, у висновку зазначено, що Комісія приходить до висновку, що оскаржувані рішення 1-3 (про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.01.2018 року №39185058, від 19.01.2018 року №39279716, від 07.02.2018 року №39568426) підлягають скасуванню.

Після прийняття оскаржуваних рішень 1-3, приватним нотаріусом Калінюком О.Б. прийняті оскаржувані рішення 4 (від 21.03.2018 року №40240455, №40241092).

Як вказано у висновку, під час розгляду скарги по суті Комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі прав, і вирішує, зокрема, які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню (підпункт 5 пункту 8 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128).

Тобто, як вказано у висновку, оскаржувані рішення 4 (від 21.03.2018 року №40240455, №40241092) підлягають скасуванню як такі, що випливають з факту скасування оскаржуваних рішень 1-3 (від 12.01.2018 року №39185058, від 19.01.2018 року №39279716, від 07.02.2018 року №39568426).

Враховуючи вищезазначене, записи, які були внесені до Державного реєстру прав на підставі оскаржуваних рішень, підлягають скасуванню.

Таким чином, у висновку зазначено, що скасування оскаржуваних рішень, записів у Державному реєстрі прав щодо ЦМК є єдиним способом поновлення прав скаржника.

При цьому, документи, на які міститься посилання у висновку в часині оскаржуваних рішень, були надані до суду та містяться в матеріалах справи.

Суд погоджується із встановленими Комісією у висновку від 22.03.2018 року порушеннями, вчиненими державними реєстраторами, що слугувало підставою для прийняття оскаржуваного у даній справі наказу Міністерства юстиції України від 23.03.2018р. №895/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в частині скасування прийнятих державними реєстраторами рішень від 12.01.2018 року №39185058, від 19.01.2018 року №39279716, від 07.02.2018 року №39568426, та рішень від 21.03.2018 року №40240455, №40241092, та скасування записів, які були прийняті на підставі цих рішень, та доходячи до вказаного висновку, суд виходить з наступного.

Наказ Міністерства юстиції України від 23.03.2018р. №895/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийнято у зв`язку із встановленням порушень державними реєстраторами вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав, а саме: статей 3, 5, 18, 22- 24, 27 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , пунктів 12, 14 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127.

З висновку Комісії від 22.03.2018 року та з наявних в матеріалах реєстраційної справи документів судом встановлено наступне.

12 січня 2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно КП Реєстраційна служба Одеської області Манютою С.В. за результатами розгляду заяви ТОВ Сіббудінвест про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 10.01.2018 року за реєстраційним номером 26223507, яку подав ОСОБА_9 , згідно із ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п. 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №39185058, яким проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою АДРЕСА_1 за суб`єктом - ТОВ Сіббудінвест (т. 2 а.с. 38-39).

Також, вказаним рішенням вирішено, в тому числі, відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на підставі рішення від 12.01.2018 року №39185058 державним реєстратором прав на нерухоме майно КП Реєстраційна служба Одеської області Манютою С.В. відкрито розділ стосовно ЦМК та внесено запис про право власності №24368309 на об`єкт нерухомого майна - цілісний майновий комплекс з реєстраційним номером 1460502451101, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 14,6 кв.м. за ТОВ Сіббудінвест (т. 2 а.с. 40).

При цьому, згідно вказаного Витягу, підставою виникнення права власності є ті ж самі документи, що зазначені у висновку Комісії та містяться в матеріалах реєстраційної справи, а саме:

- технічний паспорт б/н, виданий 09.01.2018 року ТОВ Профпроект (т. 2 а.с. 42-46);

- акт приймання-передачі від 07.05.2014 року між ТОВ Стройсервис-Инвест , та ТОВ Сіббудінвест (т. 2 а.с. 50);

-договір №925 від 07.05.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М. (т. 2 а.с. 49);

- довідка №652548, видана 09.01.2018 року ТОВ Профпроект (т. 2 а.с. 48).

Слід зазначити, що 07.05.2014 року між ТОВ Стройсервис-Инвест (продавець) та ТОВ Сіббудінвест (покупець) укладено договір, згідно умов якого продавцем, на умовах, передбачених цим договором, передано у власність покупцю виробниче обладнання для виготовлення цементу у зборі БЗУ СІМЕМ МОБІ МІКС 3 000, серійний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску (т. 2 а.с. 49).

У п. 3.1 розділу 3 цього Договору Виникнення права власності зазначається, що право власності у покупця на відчужуваний об`єкт купівлі-продажу виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору та підписання сторонами акту прийому-передачі.

Згідно із п. 5.3 покупець зобов`язаний забезпечити належну, за цільовим призначенням та безпечну експлуатацію об`єкта купівлі-продажу, його збереження, необхідний ремонт, підтримання справного стану та придатність до експлуатації, запобігати його пошкодженню, погіршенню стану, знищенню, втраті чи псуванню, зменшенню вартості понад норми звичайного зносу, тощо.

07 травня 2014 року згідно акту прийому-передачі майна, ТОВ Стройсервис-Инвест передало, а ТОВ Сіббудінвест прийняло відповідно до договору від 07.05.2014 року виробниче обладнання для виготовлення цементу у зборі БЗУ СІМЕМ МОБІ МІКС 3 000, серійний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М. 07.05.2014 та зареєстрований за номером 925.

Судом встановлено, що 09.01.2018 року на замовлення ТОВ Сіббудінвест ТОВ Профпроект видано технічний паспорт на виробничий будинок ЦМК загальною площею 14,6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, ТОВ Профпроект 09.01.2018 за №652548, видано довідку ТОВ Сіббудінвест , в якій зазначено, що вона видана на підставі договору купівлі-продажу №925 від 07.05.2014 року про те, що при проведенні технічної інвентаризації за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено, що даний об`єкт нерухомого майна не є виробничим обладнанням, а є відокремлений, має окремий вихід та має всі ознаки цілісного майнового комплексу.

Згідно із п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, зазначений об`єкт можливо вважати цілісним майновим комплексом за АДРЕСА_1 , загальною площею 14,6 кв.м.

Також, судом встановлено, що державним реєстратором прав на нерухоме майно КП Реєстраційна служба Одеської області Махортовим І.О. за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ТОВ Сіббудінвест (через уповноважену особу), внесеної у базу даних заяв Державного реєстру прав 19.01.2018 року за №26360204 прийнято рішення від 19.01.2018 року №39279716 про реєстрацію змін до права власності (т. 2, а.с. 106-107).

На підставі оскаржуваного рішення від 19.01.2018 року №39279716 державним реєстратором Махортовим І.О. внесено зміни до загальної площі ЦМК, а саме змінено загальну площу з 14,6 кв.м. на 29,2 кв.м., а також внесено зміни у запис про право власності №24368309, та підставою виникнення права власності зазначені:

- технічний паспорт, виготовлений 09.01.2018р. ТОВ Профпроект , замість технічного паспорту від 09.01.2018р., виданого ТОВ Профпроект ;

- довідку ТОВ Профпроект від 09.01.2018р. №652548, замість довідки ТОВ Профпроект від 09.01.2018р. №652548.

Окрім того, державним реєстратором Махортовим І.О. за результатами розгляду заяви ТОВ Нова Будова про внесення змін до запису, внесеної у базу даних заяв Державного реєстру прав 07.02.2018 року за реєстраційним номером 26658418 (т. 2 а.с. 51) прийнято рішення від 07.02.2018 року №39568426 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 2 а.с. 55).

Згідно з витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, на підставі рішення від 07.02.2018 року №398568426 державним реєстратором прав на нерухоме майно КП Реєстраційна служба Одеської області Махортовим І.О. внесено зміни до запису про право власності №24368309, змінено у записі про право власності №24368309 підстави виникнення права власності, вказано відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна (т. 2 а.с. 56).

Так, підставами виникнення права власності у ТОВ Нова Будова на вказане майно зазначено: договір купівлі-продажу від 26.01.2018 року №193, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу; технічний паспорт, виготовлений 06.02.2018 року ТОВ Профпроект ; акт прийому-передачі майна від 26.01.2018 року між ТОВ Нова Будова та ТОВ Бетон Юг .

Судом встановлено, що 26.01.2018 року між ТОВ Бетон Юг (продавець) та ТОВ Нова Будова (покупець) укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого продавцем, на умовах, передбачених цим договором, передано у власність покупцю виробниче обладнання для виготовлення цементу у зборі БЗУ СІМЕМ МОБІ МІКС 3 000, серійний номер 2.209.0365, 2006 року випуску (т. 2, а.с. 62).

У п. 1.2 Договору вказано, що зазначений об`єкт купівлі-продажу належить продавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного ТОВ Бетон ЮГ з ТОВ Сіббудінвест 24.10.2014 року, акту прийому-передачі від 24.10.2014 року.

У п. 3.1 розділу 3 цього Договору Виникнення права власності зазначається, що право власності у покупця на відчужуваний об`єкт купівлі-продажу виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору та підписання сторонами акту прийому-передачі.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М. 26.06.2018 року та зареєстрований за номером 193.

26 січня 2018 року згідно акту прийому-передачі майна ТОВ Бетон Юг передало, а ТОВ Нова Будова прийняло виробниче обладнання для виготовлення цементу у зборі БЗУ СІМЕМ МОБІ МІКС 3 000, серійний номер 2.209.0365, 2006 року випуску (т. 2 а.с. 61).

06 лютого 2018 року на замовлення ТОВ Нова Будова ТОВ Профпроект видано технічний паспорт на виробничий будинок ЦМК загальною площею 29,2 кв.м. (поверх літ А -14,6 кв.м, поверх літ Б -14,6 кв.м,), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 57-60).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Профпроект 06.02.2018р. за №652548 видало довідку ТОВ Нова будова , у якій зазначено, що вона видана власнику: ТОВ Нова будова , на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.2018 року, та вказано, що при проведенні технічної інвентаризації за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено, що даний об`єкт нерухомого майна не є виробничим обладнанням, а є відокремленим, має окремий вихід та має всі ознаки цілісного майнового комплексу. Згідно із п.3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, зазначений об`єкт можливо вважати цілісним майновим комплексом за АДРЕСА_1 , загальною площею 29,2 кв.м, який складається з: літ А - операторська, літ. Б - допоміжне, І - бетонозмішувальний вузол, ІІ - фундамент під бетонозмішувальним вузлом, III - місце під зберігання інертних матеріалів , IV - місце для зберіганнях добавок; V - місце для стоянки авто-бетонозмішувачів, VI - місце для замивання авто-бетонозмішувачів, VII - вимощення, №1 - приймальний пристрій інертних матеріалів; №2 підземна галерея, №3 - зовнішній похилий конвеєр, №4 - пристрій для розподілення, завантаження інертних матеріалів (т. 2 а.с. 63).

Отже, як вбачається з викладеного: - по-перше, у договорах від 07.05.2014 року та від 26.01.2018 року зазначається, що право власності у покупців (ТОВ Сіббудінвест , ТОВ Нова будова ) на відчужуваний об`єкт купівлі-продажу виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору та підписання сторонами акту прийому-передачі. При цьому, у договорах не міститься умов щодо того, що право власності на об`єкт купівлі-продажу підлягає державній реєстрації після укладання його сторонами, підписання сторонами та нотаріального посвідчення. Водночас, вказані договори у розділі 3 Виникнення права власності не містять умов того, що право власності виникає у покупців з моменту державної реєстрації цього права в порядку, встановленому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та у відповідності із чинним законодавством; - по-друге, як вбачається з договору купівлі-продажу від 26.01.2018 року, укладеного між ТОВ Бетон Юг (продавець) та ТОВ Нова Будова (покупець) продавцем, на умовах, передбачених цим договором, передано у власність покупцю виробниче обладнання для виготовлення цементу у зборі БЗУ СІМЕМ МОБІ МІКС 3 000, серійний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, яке належить продавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного ТОВ Бетон ЮГ з ТОВ Сіббудінвест 24.10.2014 року, акту прийому-передачі від 24.10.2014 року.

Як вже встановлено судом, 07.05.2014 року між ТОВ Стройсервис-Инвест (продавець) та ТОВ Сіббудінвест (покупець) укладено договір, згідно умов якого продавцем, на умовах, передбачених цим договором, передано у власність покупцю виробниче обладнання для виготовлення цементу у зборі БЗУ СІМЕМ МОБІ МІКС 3 000, серійний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску.

Отже, як вбачається із викладеного, станом на 25.10.2014 року ТОВ Сіббудінвест вже не було власником виробничого обладнання для виготовлення цементу у зборі БЗУ СІМЕМ МОБІ МІКС 3 000, серійний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, оскільки продало його ТОВ Бетон Юг .

При цьому, як також встановлено судом, за результатами розгляду заяви ТОВ Сіббудінвест про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 10.01.2018 року за реєстраційним номером 26223507, державним реєстратором прав на нерухоме майно КП Реєстраційна служба Одеської області Манютою С.В. 12 січня 2018 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №39185058, яким проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою Одеська обл., м. Одеса, вул. Боровського Миколи, будинок 31 за суб`єктом - ТОВ Сіббудінвест (т. 2 а.с. 38).

Водночас, згідно вказаного Витягу, підставою виникнення права власності є:

- технічний паспорт б/н, виданий 09.01.2018 року ТОВ Профпроект (т. 2 а.с. 42-46);

- акт приймання-передачі від 07.05.2014 року між ТОВ Стройсервис-Инвест , та ТОВ Сіббудінвест (т. 2 а.с. 50);

- договір №925 від 07.05.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М. (т. 2 а.с. 49);

- довідка №652548, видана 09.01.2018 року ТОВ Профпроект (т. 2 а.с. 48).

Таким чином, викладене свідчить про те, що ТОВ Сіббудінвест , не будучи станом на 10.01.2018 року власником майна - виробничого обладнання для виготовлення цементу у зборі БЗУ СІМЕМ МОБІ МІКС 3 000, серійний номер 2.209.0365, 2006 року випуску, подало заяву про державну реєстрацію за собою права власності на це майно та в подальшому про внесення змін щодо права власності.

По-третє, зі змісту вищевказаних договорів вбачається, що ТОВ Сіббудінвест , ТОВ Нова будова придбали виробниче обладнання для виготовлення цементу у зборі БЗУ СІМЕМ МОБІ МІКС 3 000, серійний номер 2.209.0365, 2006 року випуску за договорами від 07.05.2014 року та від 26.01.2018 року, в яких не міститься жодних даних, що вказане майно - виробниче обладнання є нерухомим майном.

Більш того, ні у вказаних договорах, ні у актах приймання-передачі не вказувались жодні дані щодо площі цього об`єкту, його складових, а такі з`явились вперше лише на підставі довідки №652548, виданої ТОВ Профпроект 09.01.2018 року, та в подальшому 06.02.2018 року, у якій вказується, що при проведенні технічної інвентаризації за адресою: м. Одеса, вул. Боровського 31, було встановлено, що даний об`єкт нерухомого майна не є виробничим обладнанням, а є відокремленим, має окремий вихід та має всі ознаки цілісного майнового комплексу.

При цьому, як встановлено судом з матеріалів реєстраційної справи, жодних інших документів, передбачених статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядком 1127, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав.

Згідно із п.п. 10, 12, 25 Порядку №1127 під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа з оригіналів документів чи відповідно оформлених копій необхідних для державної реєстрації прав документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 цього Порядку, обов`язково виготовляє електронні копії шляхом сканування таких документів, які додаються до заяви. Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів. Заява, що долучалася до документів, поданих для державної реєстрації прав, інші заяви, що подавалися суб`єкту державної реєстрації прав або нотаріусу, документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав, а також інші документи, що були отримані у паперовій формі державним реєстратором під час розгляду заяви та не підлягають поверненню заявнику, долучаються до відповідної реєстраційної справи або зберігаються суб`єктом державної реєстрації прав, нотаріусом протягом трьох років.

Документи та/або відомості, сформовані державним реєстратором за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час розгляду заяви, а також електронні копії оригіналів документів чи відповідно оформлених копій документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 цього Порядку, виготовлені шляхом сканування та долучені до відповідної заяви, зберігаються в електронній формі у зазначеному Реєстрі.

При цьому, частиною 1 статті 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 вказаної статті у випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, речові права на який підлягають державній реєстрації.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону визначено, що розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках, як подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.

При цьому, частиною 1 статті 24 Закону встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема, заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно із ч. 2 статті 24 Закону за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

При цьому, не зважаючи на наведені та вищевказані судом положення законодавства, державними реєстраторами при поданні заяв та прийнятті вищевказаних рішень:

- не перевірено належним чином подані документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяв, оскільки до цих заяв не додано правовстановлюючий документ на цілісний майновий комплекс. Суд погоджується із позицією відповідача, що додані до заяв довідки за №652548, де зазначено про те, що предмети договорів купівлі-продажу від 2014 року та від 2018 року, а саме: виробниче обладнання для виготовлення цементу у зборі БЗУ СІМЕМ МОБІ МЇКС 3 000, серійний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску - є цілісним майновим комплексом, не є правовстановлюючими документами у розумінні статті 27 Закону;

- не перевірено подані документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав у зв`язку з тим, що у продавців за договорами купівлі-продажу від 2014 та від 2018 років відсутня реєстрація права власності у встановленому Законом порядку, що є обов`язковим відповідно до статті 3 Закону, та не відмовлено у державній реєстрації прав у зв`язку з тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

- не перевірено подані документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав у зв`язку з тим, що виробниче обладнання для виготовлення цементу у зборі БЗУ СІМЕМ МОБІ МІКС 3 000, серійний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, що є предметом договорів купівлі-продажу від 2014 та від 2018 років, не підлягає державній реєстрації відповідно до самих умов договорів купівлі продажу та статті 5 Закону, оскільки не є об`єктом нерухомого майна.

Тобто, при прийнятті оскаржуваних рішень, всупереч законодавству у сфері державної реєстрації прав не встановлено належним чином відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та не відмовлено у державній реєстрації прав, оскільки подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом для здійснення реєстрації речових прав.

Відповідно до п.п. 1,2 Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 №37/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2016 за №42/28172 (далі - Положення) Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації. Комісія у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, цим Положенням та іншими актами законодавства. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав визначений статтею 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Так, відповідно до ч. 1 вказаної статті рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно із ч. 2 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Як вбачається зі скарги ТОВ Гіперіон від 05.03.2018 року №05/03/18-01-01 (дата реєстрації в Міністерстві юстиції України 12.03.2018 року за вх. №8), з урахуванням уточненої скарги від 22.03.2018 року №22/03/18-01, вона містить усі необхідні реквізити, які визначені положеннями ч. 5 ст. 37 Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно ч. 6 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ", "д" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Відповідно до ч. 8 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 9 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Процедуру розгляду відповідно до Законів України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту (далі - суб`єкт оскарження), що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами (далі - суб`єкт розгляду скарги) визначає Порядок №1128.

Відповідно до п.п. 2, 4 Порядку №1128 для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом. Розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та / або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України Про звернення громадян з урахуванням особливостей, передбачених Законами, які обраховуються з моменту реєстрації її суб`єктом розгляду скарги.

Відповідно до п. 5 Порядку №1128 перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення:

1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги);

2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги;

3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб`єкта розгляду скарги.

Пунктом 8 Порядку №1128 визначено, що під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Відповідно до п.п. 12-14 Порядку №1128 за результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу. Якщо у скарзі заявлено дві або більше вимог, комісія надає правову оцінку кожній із них, яка включається до висновку комісії. Висновок комісії, на підставі якого суб`єктом розгляду скарги приймається рішення про задоволення скарги, обов`язково містить інформацію про те, що:

1) рішення, дії або бездіяльність суб`єкта оскарження не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації;

2) скарга підлягає задоволенню в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням у якій частині) шляхом прийняття суб`єктом розгляду скарги рішень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та пунктом 2 частини шостої статті 34 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем доведена правомірність скасування спірних рішень державних реєстраторів від 12.01.2018 року, 19.01.2018 року та від 07.02.2018 року.

При цьому, що стосується прийняття після вищевказаних рішень, приватним нотаріусом Калінюком О.Б. рішень від 21.03.2018 року №40240455, №40241092, суд зазначає наступне.

Як вказано у висновку, під час розгляду скарги по суті Комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі прав, і вирішує, зокрема, які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню (підпункт 5 пункту 8 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128).

Тобто, як вказано у висновку, оскаржувані рішення від 21.03.2018 року №40240455, №40241092 підлягають скасуванню як такі, що випливають з факту скасування оскаржуваних рішень від 12.01.2018 року №39185058, від 19.01.2018 року №39279716, від 07.02.2018 року №39568426.

Судом встановлено, що рішення від 21.03.2018 №№40240455, 40241092 прийняті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О.Б., за результатом розгляду відповідних заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_1 , до яких додано договори купівлі-продажу від 21.03.2018 року (т. 2 а.с. 85-86, 101а-102а), що зазначені як підстави виникнення права власності.

На підставі рішень від 21.03.2018 №№40240455, 40241092 зареєстровано перехід права власності на ЦМК від ТОВ Нова Будова до ОСОБА_1 , внаслідок чого внесено запис про припинення права власності за ТОВ Нова Будова та внесено два записи про право власності за ОСОБА_1 по 1/2 на ЦМК.

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи, ТОВ Нова будова (продавець) передає (продає) у власність, а ОСОБА_1 приймає (купує) у власність по 1/2 за кожним договором частки цілісного майнового комплексу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 29,2 кв.м. Цілісний майновий комплекс, 1/2 частка якого відчужується в цілому складається з: з: літ А - операторська, літ. Б - допоміжне, І - бітонозмішувальний вузол, ІІ - фундамент під бітонозмішувальним вузлом, III - місце під зберігання інертних матеріалів , IV - місце для зберігання хімічних добавок, V - місце для стоянки автобетонозмішувачів, VІ - місце для замивання автобетонозмішувачів, VII - вимощення, №2 - підземна галерея, №1 - приймальний пристрій інертних матеріалів; №3 - зовнішній похилий конвеєр, №4 - пристрій для розподілення, завантаження інертних матеріалів.

Відповідно до п. 2 вказаних Договорів цілісний майновий комплекс, 1/2 частка якого відчужується є власністю продавця на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого КП Реєстраційна служба Одеської області , 07.02.2018 року, індексний номер витягу 113226573, договору купівлі-продажу, посвідченого Марченко А.М., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 26.01.2018 року, за реєстровим №193; акту прийому-передачі майна, укладеного між ТОВ Бетон Юг та ТОВ Нова Будова 26.01.2018 року, технічного паспорту, виданого ТОВ Профпроект , 06.02.2018 року; довідки, виданої ТОВ Профпроект , 06.02.2018 року №652548.

Згідно із п. 12 вказаних договорів, право власності на відчужувану 1/2 частку цілісного майнового комплексу підлягає державній реєстрації, після укладення цих Договорів, їх підписання сторонами та нотаріального посвідчення. Право власності на відчужувану 1/2 частку цілісного майнового комплексу, виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього права в порядку, встановленому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та у відповідності з чинним законодавством.

Тобто, внесення записів приватним нотаріусом стосовно права власності на нерухоме майно позивача стало можливим внаслідок допущених державними реєстраторами порушень приписів чинного законодавства, порядку прийняття рішень та вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, тобто є похідними рішеннями, що випливають з факту скасування незаконних рішень та були вчинені за наслідком прийняття таких рішень.

Отже, зважаючи на вищевикладене судом та наведені положення законодавства, суд погоджується із позицією відповідача, що рішення від 21.03.2018 року №40240455, №40241092 підлягали скасуванню як такі, що випливають з факту скасування оскаржуваних рішень від 12.01.2018 року №39185058, від 19.01.2018 року №39279716, від 07.02.2018 року №39568426.

Враховуючи вищезазначене, записи, які були внесені до Державного реєстру прав на підставі оскаржуваних рішень, також підлягали скасуванню.

З урахуванням встановлених судом обставин та положень діючого законодавства, суд вважає, що порушення, які встановлені у висновку Комісії від 22.03.2018 року, що слугував підставою для прийняття спірного наказу від 23.03.2018 року №895/5 знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи, а наказ Міністерства юстиції України від 23.03.2018 року №895/5 про скасування відповідних рішень державних реєстраторів прийнято в межах компетенції, визначеної законом (ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень ).

При цьому, з урахуванням вищенаведеного, доводи позивача, що зазначені вище нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 21.03.2018 року є документами, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав на цілісний майновий комплекс, і на даний час ці договори є чинними, ніким не оспорюваними та не скасованими, судові рішення про визнання цих договорів недійсними відсутні, і отже, посилання у спірному наказі Міністерства юстиції України №895/5 від 23.03.2018 року на ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень у якості підстави для скасування подальших реєстраційних дій є протиправним, судом не беруться до уваги, оскільки Комісією надається оцінка рішенням державного реєстратора, перевіряються відомості, що містяться в Державному реєстрі речових прав чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та не вирішуються питання щодо недійсності цивільно-правового договору.

Питання щодо обов`язковості виконання умов вказаних договорів, правових наслідків їх укладення тощо, в разі їх виникнення, можуть бути вирішені сторонами такого договору, в тому числі при зверненні до суду в порядку господарського або ж цивільного судочинства, та не є предметом дослідження в адміністративному спорі.

При цьому, судом також відхиляються посилання позивача на процедурні порушення при розгляді скарги ТОВ БК Гіперіон через їх безпідставність та недоведеність при розгляді справи, з урахуванням наступного.

Щодо тверджень позивача про неповідомлення останнього про засідання комісії, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9 Порядку №1128 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду. Суб`єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

При цьому, згідно із п. 10 Порядку №1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів №286 від 18.04.2018) суб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

Таким чином, станом на дату розгляду скарги ТОВ БК Гіперіон суб`єкт розгляду скарги мав своєчасно повідомити особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги.

Отже, враховуючи викладене, твердження позивача, про обов`язок Комісії повідомити позивача про розгляд скарги не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, є нормативно необґрунтованим, оскільки такий обов`язок виник у Комісії вже після розгляду скарги ТОВ БК Гіперіон .

Водночас, суд зазначає, що посилаючись на неповідомлення позивача про розгляд скарги, представник позивача вказує, що були порушені його права щодо можливості бути присутнім та надати пояснення.

У скарзі ТОВ БК Гіперіон , в уточненнях до неї та наданих до скарги документах не було зазначено телефонного номеру позивача ОСОБА_1 а також адреси його електронної пошти.

При цьому, судом встановлено з матеріалів реєстраційної справи, що у поданих позивачем 21.03.2018 року заявах про державну реєстрацію прав та обтяжень (щодо права власності), ним у відповідній графі телефон/адреса електронної пошти не було зазначено жодних відомостей (т. 2, а.с. 64, 87)

Водночас, в матеріалах реєстраційної справи, а саме, в документах, поданих до реєстрації позивачем, також не міститься жодних даних щодо номеру телефону та адреси електронної пошти позивача ОСОБА_1 ..

В свою чергу, як встановлено судом, Комісією було виконано п. 9, п. 10 Порядку №1128 та розміщено на офіційному веб-сайті Мін`юсту оголошення про засідання комісії 22.03.2018 року, зокрема, щодо розгляду по суті скарги ТОВ БК Гіперіон від 05.03.2018 року №05/03/18-01, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.03.2018 року за №7499-33-18 (т. 4 а.с. 8).

Разом з цим, як встановлено судом, на виконання п. 9, п. 10 Порядку №1128 Міністерством юстиції України встановлено згідно відомостей з реєстрів телефонні номери суб`єктів оскарження та інших заінтересованих осіб, а саме, з наявної в матеріалах справи копії витягу з тому 3 реєстраційного журналу телефонограм відділу забезпечення діяльності Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації прав, судом встановлено, що 21.03.2018 року за порядковим номером 92 до нього внесено інформацію про те, що:

- номер засобу телефонного зв`язку скаржника 0674488366 не є дійсним;

- за номером телефонного зв`язку ТОВ Сіббудінвест 0487378339 вхідні дзвінки заблоковані оператором;

- інших засобів зв`язку не встановлено. (т. 3 а.с. 231-232, т. 4 а.с. 101-102)

Водночас, судом встановлено, що в скарзі ТОВ Гіперіон від 05.03.2018 року №05/03/18-01-01 (дата реєстрації в Міністерстві юстиції України 12.03.2018 року за вх. №8) відсутні як номери засобів зв`язку скаржника, так і номери засобів телефонного зв`язку ТОВ Сіббудінвест .

Із наданої до суду копії листа державного підприємства Національні інформаційні системи від 14.08.2018 року №3623/06-3-11, який складений у відповідь на лист директора Департаменту державної реєстрації та нотаріату В.М. Гайдук від 09.08.2018 року №140/19.5/36-18, судом встановлено, що оголошення про засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, яке відбулося 22.03.2018 року, було розміщено 21.03.2018 року (т. 3, а.с. 236, т. 4, а.с. 148)

При цьому, суд зауважує, що диспозиція зазначеної норми п. 10 Порядку №1128 передбачає альтернативні дії суб`єкта розгляду скарги щодо вибору способу повідомлення зацікавлених осіб. Суб`єкт розгляду скарги може застосовувати один із способів, зазначених у вказаній нормі, а черговість використання кожного конкретного способу визначається суб`єктом розгляду скарги в залежності від конкретних обставин та наявної у нього інформації.

Таким чином, судом встановлено, що Міністерство юстиції України, у відповідності до пп. 9, 10 Порядку №1128 своєчасно повідомлено осіб, запрошених до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту, а також, здійснено усі інші можливі дії щодо повідомлення скаржника, суб`єктів оскарження та інших заінтересованих осіб про засідання Комісії.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що він не міг дізнатися про розгляд скарги ТОВ БК Гіперіон , оскільки право власності на об`єкт нерухомого майна за ним зареєстровано лише 21.03.2018 року, окрім вищевказаного, зважаючи також на наступне.

З наявної в матеріалах справи роздруківки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 та ОСОБА_10 є засновниками товариства з обмеженою відповідальністю Промбетон (ідентифікаційний номер юридичної особи - 40461915) (т. 2 а.с. 150-153).

При цьому, ОСОБА_10 є також засновником, зокрема, ТОВ Нова Будова (ідентифікаційний номер юридичної особи - 39544950) (т. 2 а.с. 159-162).

В свою чергу, одним із зацікавлених осіб у розгляді скарги було ТОВ Нова Будова , на адресу якого відповідачем направлено лист, разом із копією скарги ТОВ БК Гіперіон від 05.03.2018 року №05/03/15-01.

Відповідно до п. 11 Порядку №1128 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

Суд зазначає, що положеннями п. 11 Порядку №1128 передбачено саме надання копії скарги та доданих до неї документів особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, а не обов`язок суб`єкта розгляду скарги направити вказані документи таким особам та надання відповідачем таких документів зацікавленим особам можливе за умови наявності відповідного звернення вказаних осіб до суб`єкта розгляду скарги.

З наявних доказів вбачається, що 15 березня 2018 року Міністерство юстиції України на адреси: державного реєстратора комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Манюка С.В., ТОВ Сіббудінвест , ТОВ Нова будова та ТОВ Стройсервіс-Інвест направило лист разом із копією скарги ТОВ БК Гіперіон від 05.03.2018 року №05/03/15-01 (т. 3 а.с. 65-66-зворотній бік, т. 4 а.с. 152-153).

У вказаних листах відповідачем зазначено, що додані до скарги документи можуть бути отримані адресатами за їх вимогою, а також у них повідомлено про те, що про дату, час та місце розгляду скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації буде опубліковано в підрозділі Засідання Комісії рубрики послуги на сайті Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України.

Отже, відповідачем було належним чином виконано положення п. 11 Порядку №1128 при розгляді скарги ТОВ БК Гіперіон .

При цьому, суд зазначає, що неотримання особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду згідно із п. 9 Порядку №1128.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наказ Міністерства юстиції України від 23.03.2018 року №895/5 Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень винесено у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень та задоволення позовних вимог в цій частині. Вимоги позивача про зобов`язання Міністерства юстиції України поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасовані записи є похідними від вимоги про скасування наказу, у зв`язку з чим задоволенню також не підлягають.

Тому підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ТОВ Сіббудінвест , ТОВ Нова Будова , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ БК Гіперіон , про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 23.03.2018 №895/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зобов`язання Міністерства юстиції України поновити скасовані ним реєстраційні записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, немає.

Посилання адвоката Єпіхіної Юлії Олександрівни в інтересах позивача ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд безпідставно не врахував, що порушення відповідачем порядку розгляду скарги є підставою для визнання в цілому протиправним висновку Комісії та як наслідок скасування наказу Мінюсту України та те, що скаргу прийнято від особи, ТОВ БК Гиперіон , яка не довела порушення своїх прав та законних інтересів оскаржуваними рішеннями державних реєстраторів, не приймаються до уваги за таких підстав.

Згідно із частинами 1-4 статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України , законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Необхідність визнання обов`язковості практики Європейського Суду з прав людини, що законодавчо ґрунтується на нормах пункту першого Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року , згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року №3477-IV, у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, вирішуючи питання стосовно застосування частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року (остаточне 13 квітня 2011 року) за заявою №28924/04 у параграфі 50 зазначено, наступне …суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 28- 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В пункті 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України (заява №63566/00 від 25 жовтня 2000 року, Суд нагадує, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Аналогічний висновок, висловлений Європейським судом з прав людини у п. 18 Рішення від 07 жовтня 2010 року (остаточне 21.02.2011р.) у справі Богатова проти України (заява №5232/04 від 27 січня 2004 року).

Більш детальніше щодо застосування складової частини принципу справедливого судочинства - обґрунтованості судового рішення Європейський суд з прав людини висловився у п. 58 Рішення від 10 лютого 2010 року (остаточне 10.05.2011р.) у справі Серявін та інш. проти України (заява №4904/04 від 23 грудня 2003 року), а саме Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі Белле проти Франції (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу І Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу І Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (див. рішення від 12 липня 2001 року у справі Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини ).

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі Плахтєєв та Плахтєєва проти України від 12 березня 2009 року (остаточне 12 червня 2009 року) за заявою №20347/03 у §35 зазначено, що, … якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі Ашинґдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, №93, сс. 24- 25, п. 57) .

Виходячи з висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні у справі Бочаров проти України від 17 березня 2011 року (остаточне - 17 червня 2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм поза розумним сумнівом (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого королівства ). Проте таке доведення може впливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між особою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі Салман проти Туреччини )

Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено у частині 1 статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача .

Колегія суддів вважає, що у даному випадку ні позивачем ОСОБА_1 , ні його представниками, адвокатами Епіхіної Ю.А., та Кравченко І.В., не доведено належним чином обґрунтованість вимог пред`явленого позову, а саме порушення відповідачем, Мінюстом України, порядку розгляду скарги, що є підставою для визнання в цілому протиправним висновку Комісії та як наслідок скасування наказу Мінюсту України та те, що скаргу прийнято від особи, ТОВ БК Гиперіон , яка не довела порушення своїх прав та законних інтересів оскаржуваними рішеннями державних реєстраторів. Й, навпаки, відповідачем, Міністерством юстиції України, надані належні, достовірні та достатні докази, якими повністю спростовуються підстави заявленого позову.

Так, у пункті 5 постанови №5 Пленуму Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 07 лютого 2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив, що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Верховний Суд у постанові від 24 січня 2020 року у справі №910/10987/18 зробив правовий висновок про те, що пункт 1 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15 .

З матеріалів справи вбачається, що належне ТОВ БК Гіперіон нерухоме майно цілісного майнового комплексу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок неправомірних дій державних реєстраторів перейшло у власність позивача ОСОБА_1 , що підтверджується наявними у справі матеріалами кримінального провадження.

На теперішній час позивач ОСОБА_1 поновив записи що до свого права власності на майно, належне ТОВ БК Гіперіон , які були скасовані наказом Міністерства юстиції України від 23.03.2018 №895/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень .

Аналізуючи зазначені норми процесуального та матеріального права, правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, застосовуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з`ясовуючи наведені обставина справи, що мають значення для правильного вирішення спору, наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції із достовірністю та об`єктивністю встановлено, що засідання Комісії з питань розгляду скарги у сфері державної реєстрації від 22.03.2018 року проведено у встановленому законодавством порядку. Прийнятий згідно висновку Комісії з питань розгляду скарги у сфері державної реєстрації від 22.03.2018 року, наказ Міністерства юстиції України від 23.03.2018 року №895/5 Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень винесено лише на підставі, в межах повноважень суб`єкта владних повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже законних підстав для скасування вказаного наказу та поновлення скасованих ним реєстраційних дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно немає.

За своєю юридичною природою позов - це матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених чи оспорюваних іншого особою (відповідачем).

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Таким чином, підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту є порушення, невизнання або оспорення відповідного права.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. А також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави та суспільні інтереси.

У абзаці 2 п. 11 постанови №14 Пленуму Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року Верховний Суд України роз`яснив, що, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Таким чином, суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні не доведено належним чином те, що відповідач, Міністерство юстиції України, порушує його права на спірне нерухоме майно, тому у відповідності до статей 15, 16 ЦК України його право не підлягає захисту судом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі №6-84цс14.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сутність добросовісності передбачає вірність зобов`язанням, повагу до прав інших суб`єктів, обов`язок до співставлення власних та чужих інтересів, унеможливлення заподіяння шкоди третім особам.

Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

На переконання суду апеляційного інстанції , такі дії позивача ОСОБА_1 щодо заволодіння спірним нерухомим майном, належним третьої особі, ТОВ БК Гіперіон неправомірно, необхідно оцінити як недобросовісні, спрямовані на порушення прав та законних інтересів третьої особи, що свідчить про наявність обставин, визначених частиною другою статті 13 ЦК України, неправомірна мета та недобросовісна поведінка позбавляють сторону права посилатися на такі обставини як на підставу та умови надання захисту судом.

Отже, суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, на предмет пропорційності співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою у контексті конституційного принципу верховенства права та права на справедливий розгляд, та керуючись критерієм поза розумним сумнівом , дав їм правильну оцінку та правильно виходив з того, що є законні підстави для відмови у задоволенні позову.

Інших правових доводів апеляційна скарга не містить.

У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28.10.2010 року, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45 ), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1) .

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Єпіхіної Юлії Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 24 грудня 2021 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М.Драгомерецький

А.І.Дришлюк

Р.Д.Громік