Постанова

від 14.06.2023 по справі 815/1446/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 червня 2023 року

м. Київ

справа № 815/1446/18

провадження № 61-21341св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Міністерства юстиції України,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіббудінвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «Рамтек Турз», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон»,

розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником Кравченком Ігорем Валентиновичем , на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2021 року у складі судді Мазун І. А. та постанову Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень адміністративних судів

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіббудінвест» (далі - ТОВ «Сіббудінвест»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Рамтек Турз» (далі - ТОВ «Рамтек Турз»), Товариство з обмеженою відповідністю «Будівельна компанія «Гіперіон» (далі - ТОВ «БК «Гіперіон») про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05 лютого 2018 року до Міністерства юстиції України ТОВ «БК «Гіперіон» подала скаргу на рішення державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Манюти С. В. за індексним номером 39185058 від 12 січня 2018 року. На підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Комісія) від 22 березня 2018 року за результатами розгляду скарги ТОВ «БК «Гіперіон» від 05 березня 2018 року № 05/03/18-01, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 березня 2018 року за

№ 7499-33-18, виданий оспорюваний наказ № 895/5 від 23 березня 2018 року «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» (далі - Наказ), яким частково задоволено скаргу ТОВ «БК «Гіперіон» від 05 березня 2018 року, зокрема, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 січня 2018 року № 39185058, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Манютою С. В., від 19 січня 2018 року №39279716, від 07 лютого 2018 року №39568426, прийняті державним реєстратором прав на нерухоме майно комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І. О., від 21 березня 2018 року №№ 40240455, 40241092, прийняті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О. Б. та внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів, які були внесені на підставі цих рішень.

Наказ є протиправним та таким, що порушує охоронювані законом права та інтереси позивача, зокрема, право власності на майно. Позивач на підставі двох нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 21 березня 2018 року є власником цілісного майнового комплексу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 29,2 кв. м. Продаж цього майна здійснено загалом за 700 000 грн. При укладенні цих договорів нотаріусом перевірено наявність у продавця майна усіх необхідних документів, що підтверджують його право власності на майно та прийнято рішення про вчинення нотаріальної дії та нотаріусом Калінюком О. Б., як державним реєстратором в межах та у спосіб, що визначений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» (далі - Закон), здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно за № № 40240455, 40241092.

Скасування Міністерством юстиції державної реєстрації за наявності чинних правовстановлюючих документів не передбачено ані Законом, ані будь-яким іншим нормативно-правовим актом.

ТОВ «БК «Гіперіон» є власником будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 13 597,7 кв. м. При цьому, якщо порівняти об`єкти нерухомості, що належать ТОВ «БК «Гіперіон» та позивачу, то це абсолютно різні об`єкти нерухомості, у яких спільною є виключно адреса. За цією ж самою адресою зареєстровані й інші об`єкти нерухомого майна, що належать на праві власності різним юридичним та фізичним особам.

Відповідачем при розгляді скарги ТОВ «БК «Гіперіон» порушено процедуру розгляду, передбачену Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128). Встановивши, що на даний час право власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який є предметом скарги, зареєстровано за ОСОБА_1 , Комісія зобов`язана була повідомити його завчасно про час та місце розгляду скарги на рішення про реєстрацію права власності, однак такі дії вчинено не було, що є підставою для скасування Наказу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року скасовано та постановлено нову постанову про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано Наказ. Зобов`язано Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення реєстраційних дій, скасованих на підставі Наказу шляхом скасування рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Мінюсту України Сторчака С. П. від 23 березня 2018 року № 40279503. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 березня 2020 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року скасовано. Провадження у справі закрито. Позивачу роз`яснено, що розгляд справи віднесено до юрисдикції цивільного суду та що він вправі протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2020 року справу передано до Малиновського районного суду м. Одеси.

23 квітня 2020 року ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву та просив:

визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 23 березня 2018 року № 895/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень»;

зобов`язати Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення реєстраційних дій, скасованих на підставі наказу Міністерства юстиції України від 23 березня 2018 року № 895/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» шляхом скасування рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Мінюсту України Сторчака С. П. від 23 березня 2018 року № 40279503.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Комісія у висновку зазначає, що державними реєстраторами Манютою С. В. та Махортовим І. О. при розгляді заяв 1-3 (про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: ТОВ «Сіббудінвест», внесеної у базу даних заяв Державного реєстру прав 10 січня 20148 року за №26223507; ТОВ «Сіббудінвест», внесеної у базу даних заяв Державного реєстру прав 19 січня 2018 року за № 26360204; ТОВ «Нова Будова», внесеної у базу даних заяв Державного реєстру прав 07 лютого 2018 року за № 26658418) та прийнятті оскаржуваних рішень 1-3 (про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 січня 2018 року № 39185058, від 19 січня 2018 року № 39279716, від 07 лютого 2018 року № 39568426) порушено законодавство у сфері державної реєстрації прав, а саме: статті 3, 5, 18, 22, 23, 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункти 12, 14 Порядку № 1127.

Суд погоджується із встановленими Комісією у висновку від 22 березня 2018 року порушеннями, вчиненими державними реєстраторами, що слугувало підставою для прийняття оскаржуваного Наказу в частині скасування прийнятих державними реєстраторами рішень від 12 січня 2018 року № 39185058, від 19 січня 2018 року № 39279716, від 07 лютого 2018 року № 39568426, та рішень від 21 березня 2018 року № 40240455, № 40241092.

При цьому, державними реєстраторами при поданні заяв та прийнятті вказаних рішень всупереч законодавству у сфері державної реєстрації прав не встановлено належним чином відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та не відмовлено у державній реєстрації прав, оскільки подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом для здійснення реєстрації речових прав.

Судом встановлено, що рішення від 21 березня 2018 року №№ 40240455, 40241092 прийняті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О. Б. за результатом розгляду відповідних заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_1 , до яких додано договори купівлі-продажу від 21 березня 2018 року, що зазначені як підстави виникнення права власності. Внесення записів приватним нотаріусом стосовно права власності на нерухоме майно позивача стало можливим внаслідок допущених державними реєстраторами порушень приписів чинного законодавства та вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, тобто є похідними рішеннями, що випливають з факту скасування незаконних рішень та були вчинені за наслідком прийняття таких рішень.

Щодо тверджень позивача про неповідомлення останнього про засідання Комісії, то суд зазначає, що твердження позивача, про обов`язок Комісії повідомити позивача про розгляд скарги не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, є нормативно необґрунтованим. Водночас, у скарзі ТОВ «БК «Гіперіон», в уточненнях до неї та наданих до скарги документах не було зазначено телефонного номеру позивача ОСОБА_1 , а також адреси його електронної пошти. При цьому у поданих позивачем 21 березня 2018 року заявах про державну реєстрацію прав та обтяжень (щодо права власності) ним у відповідній графі «телефон/адреса електронної пошти» не було зазначено жодних відомостей. В свою чергу, Комісією було виконано п. 9, 10 Порядку №1128 та 21 березня 2018 року розміщено на офіційному веб-сайті Мін`юсту оголошення про засідання комісії 22 березня 2018 року, зокрема, щодо розгляду по суті скарги ТОВ «БК «Гіперіон» від 05 березня 2018 року № 05/03/18-01, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 березня 2018 року за

№ 7499-33-18. При цьому, диспозиція п. 10 Порядку № 1128 передбачає альтернативні дії суб`єкта розгляду скарги щодо вибору способу повідомлення зацікавлених осіб. Суб`єкт розгляду скарги може застосовувати один із способів, зазначених у вказаній нормі, а черговість використання кожного конкретного способу визначається суб`єктом розгляду скарги в залежності від конкретних обставин та наявної у нього інформації. Таким чином, Міністерство юстиції України своєчасно повідомлено осіб, запрошених до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту.

Тому суд доходить висновку, що Наказ винесено у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак відсутні підстави для його скасування. Вимоги позивача про зобов`язання Міністерства юстиції України поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасовані записи є похідними від вимоги про скасування Наказу, у зв`язку з чим задоволенню також не підлягають.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вказав, що ні позивачем ОСОБА_1 , ні його представниками, адвокатами Епіхіної Ю. А. та Кравченко І. В. не доведено належним чином обґрунтованість вимог пред`явленого позову. Зматеріалів справи вбачається, що належне ТОВ «БК «Гіперіон» нерухоме майно цілісного майнового комплексу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок неправомірних дій державних реєстраторів перейшло у власність позивача ОСОБА_1 . На цей час позивач ОСОБА_1 поновив записи щодо свого права власності на майно, належне ТОВ «БК «Гіперіон», які були скасовані Наказом. За таких підстав позивачем не доведено належним чином те, що відповідач порушує його права на спірне нерухоме майно, тому відповідно до статей 15, 16 ЦК України його право не підлягає захисту судом.

Аргументи учасників справи

У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 - Кравченко І. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування Наказу. В частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Міністерства юстиції України вчинити певні дії оскаржені судові рішення визнати нечинними у зв`язку з відмовою позивача від вказаних позовних вимог, а провадження у справі в цій частині закрити.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами неправомірно відхилені посилання позивача на процедурні порушення при розгляді скарги ТОВ «БК «Гіперіон». До повноважень Міністерства юстиції України, зокрема, належить розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність суб`єктів державної реєстрації і законодавством регламентовано відповідну чітку процедуру їх реалізації, яка вимагає запрошення суб`єкта оскарження до участі в розгляді скарги та його повідомлення про відповідну дату, час та місце. Оголошення від 21 березня 2018 року про розгляд скарги ТОВ «БК «Гіперіон» від 05 березня 2018 року, розміщене на офіційному сайті Мін`юсту, не є належним повідомленням ОСОБА_1 про розгляд його скарги.

Крім того, Законом та Порядком № 1128 взагалі не передбачено можливості подання уточнень до скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, з огляду на що відповідач не міг розглядати скаргу ТОВ «БК «Гіперіон» від 22 березня 2018 року як уточнення внаслідок переходу права власності на спірне майно до ОСОБА_1 , оскільки Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується (частина восьма статті 37 Закону). Тому відповідач мав право прийняти уточнену скаргу ТОВ «БК «Гіперіон» як нову скаргу та призначити її до розгляду із дотриманням загального порядку та процедури, передбаченої Порядком № 1128.

Внесення записів приватним нотаріусом Калінюком О. Б. стосовно права власності ОСОБА_1 є наслідком не допущених державними реєстраторами порушень приписів чинного законодавства, а наслідком посвідчення нотаріусом двох договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 21 березня 2018 року, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Нова Будова». Дійсність цих договорів в силу приписів статті 204 ЦК України презюмується. Отже, на підставі частини другої статті 12 Закону Комісія не має права скасовувати реєстраційні дії за наявності чинних правовстановлюючих документів. Ані з доданих до скарги документів, ані з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вбачається, що ТОВ «БК «Гіперіон» належать ті ж самі об`єкти, які є складовими цілісного майнового комплексу, який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 .

Касаційна скарга подається на судові рішення попередніх інстанцій лише в частині відмови в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 23 березня 2018 року № 895/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», в іншій частині судові рішення (в частині відмови в задоволенні похідної (другої) вимоги про зобов`язання до вчинення певних дій) не оскаржується, а позивач на підставі статей 49, 206, 408 ЦПК України вважає за необхідне відмовитись від таких вимог. Тому судовий збір сплачується в частині відмови в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування оспорюваного наказу Міністерства юстиції України.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії оскаржених судових рішень відмовлено.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 639/2837/19, у постановах Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі № 826/1632/17, від 28 березня 2018 року у справі № 826/19452/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 826/8976/17, від 25 липня 2018 року у справі №822/1763/16, від 03 липня 2018 року у справі № 802/1421/17, від 27 лютого 2018 року у справі № 826/4194/16, від 30 січня 2020 року у справі № 140/167/19, від 05 серпня 2020 року у справі № 807/2270/16, від 18 грудня 2020 року у справі № 807/203/16, від 25 вересня 2019 року у справі № 562/2502/16, 05 березня 2020 року у справі № 815/1446/18).

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022 року доповнення до касаційної скарги ОСОБА_1 , подані представником Кравченком І. В. , повернуто особі, яка їх подала.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії судових рішень відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року відзив Міністерства юстиції України на касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто без розгляду, справу призначено до судового розгляду.

10 травня 2023 року Верховний Суд направив запит щодо підтвердження відмови ОСОБА_1 від позову в частині вимог про зобов`язання Міністерства юстиції України вчинити певні дії та розуміння наслідків такої процесуальної дії, оскільки відповідне клопотання не містить таких відомостей. Запит отримано ОСОБА_1 та його адвокатом Кравченком І. В. 19 травня 2023 року. Підтвердження відмови від позову в частині на адресу суду станом на 14 червня 2023 року не надходило.

Рішення судів оскаржуються в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування Наказу. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 05 березня 2018 року ТОВ «БК «Гіперіон» подало до Міністерства юстиції України скаргу, у якій просило скасувати рішення про державну реєстрацію прав державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Манюта С. В. за індексним номером 39185058 від 12 січня 2018 року, яким здійснена реєстрація права власності за ТОВ «Нова Будова» на цілісний майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , площею 29,2 кв. м. Скарга мотивована тим, що зазначене майно є невід`ємною частиною нерухомого майна ТОВ «БК «Гіперіон», а саме майнового комплексу загальною площею 13 597,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Комісією 21 березня 2018 рокубуло розміщено на офіційному веб-сайті Мін`юсту оголошення про засідання комісії 22 березня 2018 рокущодо розгляду по суті скарги ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» від 05 березня 2018 року.

Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О. Б. прийняті рішення від 21 березня 2018 року№№ 40240455, 40241092, за результатом розгляду відповідних заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_1 , до яких додано договори купівлі-продажу від 21 березня 2018 року. На підставі цих рішень зареєстровано перехід права власності на цілісний майновий комплекс від ТОВ «Нова Будова» до ОСОБА_1 , внаслідок чого внесено запис про припинення права власності за ТОВ «Нова Будова» та внесено два записи про право власності за ОСОБА_1 по 1/2 частки.

22 березня 2018 року ТОВ «БК «Гіперіон»подало до Міністерства юстиції України уточнення до скарги на рішення державного реєстратора. Зазначено, що станом на день розгляду скарги стало відомо, що власник нерухомого майна, який був зареєстрований у державному реєстрі речових прав, здійснив відчуження такого майна, надавши документи до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюка О. Б., просило врахувати цю обставину та: 1) задовольнити скаргу повністю, з урахуванням доповнень; 2) скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Манюта С. В. за індексним номером 39185058 від 12 січня 2018 року; 3) скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Манюта С. В. за індексним номером 39279716 від 19січня 2018 року; 4) скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Манюта С. В. за індексним номером 39568426 від 07 лютого 2018 року; 5) скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюка О. Б. за індексним номером 40240455 від 21березня 2018 року; 6) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюка О. Б. за індексним номером 40241092 від 21 березня 2018 року.

22 березня 2018 року Комісією за результатами розгляду скарги ТОВ «БК «Гіперіон» від 05 березня 2018 року № 05/03/18/01, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 березня 2018 року за № 7499-33-18, з урахуванням доповнень до неї, складено висновок, згідно якого відповідно до частин другої-п`ятої статті 26, пп. «а», «г» п. 2 частини шостої статті 37 Закону, п. 12 Порядку № 1128 Комісія вирішила:

1) задовольнити скаргу ТОВ «БК «Гіперіон» від 05 березня 2018 року

№ 05/03/18-01 частково;

2) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 січня 2018 року № 39185058, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно КП «Реєстраційна служба Одеської; області» Манютою С. В., від 19 січня 2018 року № 39279716, від 07 лютого 2018 року № 39568426, прийняті державним реєстратором прав на нерухоме майно КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І. О., від 21 березня 2018 року № № 40240455, 40241092, прийняті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О. Б., та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів, які були внесені на підставі цих рішень;

3) тимчасово заблокувати доступ державним реєстраторам прав на нерухоме майно КП «Реєстраційна служба Одеської області» Манюті С. В., Махортову І. О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 місяць;

4) у задоволенні інших вимог відмовити.

Міністерством юстиції України прийнято відповідний Наказ.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої, дев`ятої, десятої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Порядокрозгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в адміністративній справі № 826/9341/17 (провадження № 11-318апп19) зазначено, що «спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою ОСОБА_1 з наказом Мін`юсту від 15 березня 2017 року № 1543/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень». Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача. Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно. Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2022 року у справі № 757/34482/19-ц (провадження № 61-2407св21), враховуючи висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в адміністративній справі № 826/9341/17 (провадження № 11-318апп19), зазначено, що «у справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , тобто особами, речові права на майно яких оспорюється та щодо яких здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому Міністерство юстиції України як орган, який здійснює повноваження у сфері державної реєстрації прав, є неналежним відповідачем у цій справі. У зв`язку з цим в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії необхідно відмовити із зазначеної підстави».

Схожі висновки наведені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2021 року у справа № 707/477/20 (провадження № 61-10084св20), від 31 травня 2022 року у справі № 727/842/20 (провадження № 61-932св21), від 19 жовтня 2022 року у справі № 369/757/20 (провадження № 61-6223св22), від 07 грудня 2022 року у справа № 607/10025/20 (провадження № 61-16978 св 21), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 31 серпня 2022 року у справі № 592/4422/20 (провадження № 61-4726св21).

Державний реєстратор є неналежним відповідачем у справі стосовно внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності на житловий будинок і земельну ділянку за третьою особою. Належним відповідачем у такій справі має бути третя особа, з якою позивач, на її думку, має право спільної сумісної власності на вказані об`єкти (висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, провадження № 14-512цс18, від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20), провадження № 12-83гс21). Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано (висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 820/4524/18, провадження № 11-948апп19, від 12 лютого 2020 року у справі № 2140/1950/18, провадження № 11-975апп19 та інших).

Між тим, якщо позивач вважає, що порушення його права власності на спірну квартиру відбулося у результаті прийняття Міністерством юстиції України оскаржуваного наказуу процедурі розгляду, визначеної статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» та Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, який позивач вважає неправомірним, то незважаючи на наявність спору між власниками нерухомого майна, Міністерство юстиції України також може бути належним відповідачем за вимогою про скасування наказу (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2023 року у справі №761/37884/19-ц (провадження № 61-1033св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року у справі № 143/549/21 (провадження № 61-19702св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 143/1020/20 (провадження № 61-5324св21)).

Наведені висновки узгоджуються з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 802/385/18-а (провадження № 11-369апп19), в якій зазначено, що «спір про скасування наказу Мін`юсту, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою було зареєстровано аналогічне право щодо тих же земельних ділянок. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь Мін`юсту та державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач чи третя особа вважають їх винними у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру».

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження

№11-377апп18), від 18 червня 2019 року у справі № 924/478/18 (провадження

№12-11гс19), від 12 лютого 2020 року у справі № 1840/3241/18 (провадження

№11-958апп19), від 17 лютого 2021 року у справі № 821/669/17 (провадження №11-309апп20).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)).

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.

У справі, що переглядається:

позивачем оскаржується Наказ, яким, зокрема скасовано рішення про державну реєстрацію щодо набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно на підставі договорів купівлі-продажу від 21березня 2018 року.Позивач не був заявником оскаржуваних реєстраційних дій, які були вчинені за заявою ТОВ «БК «Гіперіон». Цей спір стосується цивільних прав ОСОБА_1 на нерухоме майно, порушених ТОВ «БК «Гіперіон», за яким зареєстровано право власності на нерухоме майно - майновий комплекс за цією ж адресою. Наказ оспорюється у порядку статті 37 Закону. Позивач не пред`явив позовних вимог до ТОВ «БК «Гіперіон», клопотання про залучення його до участі у справі як співвідповідача не заявляв. У зв`язку з цим позовні вимоги ОСОБА_1 в оскарженій частині не підлягають задоволенню з підстав їх пред`явлення за неналежного складу відповідачів;

суди не врахували, що пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові, тому помилково послались як на підстави для відмови у його задоволенні на необґрунтованість позовних вимог, а суд апеляційної інстанції також на відсутність порушення відповідачем прав ОСОБА_1 .

За таких обставин суди правильно відмовили у задоволенні позову ОСОБА_1 в оскарженій частині, проте помилилися щодо мотивів такої відмови. Узв`язку з чим судові рішення в оскарженій частині слід змінити в мотивувальній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в оскарженій частині змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині залишити без змін.

Оскільки судові рішення змінено тільки в частині мотивів прийняття, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Оскільки позивач не підтвердив волевиявлення щодо відмови від позову в частині вимоги про зобов`язання вчинити певні дії, у задоволенні заяви про відмову від позовних вимог в цій частиніналежить відмовити.

Керуючись статтями 400, 408, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відмову від позову в частинівимог про зобов`язання Міністерства юстиції України вчинити певні дії.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 23 березня 2018 року № 895/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук