Ухвала

від 28.12.2021 по справі 909/95/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/95/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

28.12.2021 м. Івано-Франківськ Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі судового засідання Сегін І. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Барабаш Наталії Володимирівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа у справі № 909/95/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НЕО-ЛАБ" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 115 204 грн заборгованості за договором про надання послуг,

в с т а н о в и в :

16 червня 2021 р., Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення про задоволення позову у справі № 909/95/21 за позовом ТОВ "НЕО-ЛАБ" про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 115 204 грн заборгованості за договором про надання послуг ТОВ "НЕО-ЛАБ" від 25 січня 2019 р. № МЦ-19/01/25.

26 липня 2021 р., на виконання цього рішення суд видав відповідний наказ.

23 грудня 2021 р. до суду надійшло подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Барабаш Н. В. про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за кордон без вилучення паспорта громадянина України до виконання зобов`язань, покладених на неї відповідно до наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 26 липня 2021 р. Подання обґрунтоване тим, що боржник ухиляється від виконання рішення у даній справі, зокрема, не вживає заходів щодо його виконання за рахунок належного йому майна і доходів та не з`являється до державного виконавця на неодноразові виклики.

24 грудня 2021 р., суд призначив судове засідання по розгляду цього подання на 28 грудня 2021 р.

В судове засідання державний виконавець не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, суд встановив таке.

16 червня 2021 р., Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення про задоволення позову у справі № 909/95/21 та стягнув з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ "НЕО-ЛАБ" 115 204 грн заборгованості за договором про надання послуг ТОВ "НЕО-ЛАБ" від 25 січня 2019 р. № МЦ-19/01/25.

26 липня 2021 р., на виконання цього рішення суд видав відповідний наказ, який стягувач пред`явив до виконання до відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

17 серпня 2021 р., старшим державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 66526676 з виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 26 липня 2021 р. у справі № 909/95/19. Також державним виконавцем винесено постанови про накладення арешту на грошові кошти та майно боржника.

29 вересня та 19 жовтня 2021 р., державний виконавець надіслав ОСОБА_1 виклики та зобов`язав боржника з`явитись до виконавця, однак, як зазначив виконавець, боржник до виконавця не з`явився.

24 листопада 2021 р., стягувач звернувся до державного виконавця із заявою про застосування до боржника заходів виконавчого провадження, а саме встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання рішення.

23 грудня 2021 р., до суду надійшло подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Барабаш Н. В. про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за кордон без вилучення паспорта громадянина України до виконання зобов`язань, покладених на неї відповідно до наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 26 липня 2021 р.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах, урегульовано розділом V Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно з статтею 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").

За змістом ст. 337 ГПК України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Право виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, на звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, обумовлено в пункті 19 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними у "Судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" від 01 лютого 2013 р., ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" - це будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом. Саме по собі невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. Відсутність майна у боржника не свідчить про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, свобода пересування гарантована статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка передбачає, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. При цьому, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

За змістом ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, кожна людина має право покидати будь - яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

В рішення від 26 листопада 2009 р. у справі "Гочев проти Болгарії" Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у частині 3 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 33 Конституції України, згідно з якою кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом, та ст. 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право положеннями ЦК України віднесено до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 та ст. 313 ЦК України, особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Тож обмеження у праві виїзду за межі України є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, а тому з метою уникнення порушення конституційних прав особи може бути застосоване в останню чергу, що узгоджується з приписами статті 337 ГПК України, оскільки задоволення подання виконавця, може призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке гарантовано Конституцією України.

В даному випадку, державним виконавцем не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження факту умисного ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань, як-от розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна чи інші незаконні дії. Саме лише нез`явлення боржника на черговий виклик державного виконавця та не надання пояснень щодо причин не виконання рішення суду не є достатнім аргументом для висновку про ухилення божника від виконання рішення суду, що є обов`язковою умовою для застосування до нього виключного заходу - обмеження у праві виїзду за кордон. При цьому державним виконавцем не наведено суду жодного аргументу, яким чином обмеження у праві виїзду боржника за межі України забезпечить реальне виконання судового рішення.

Враховуючи наведене, правових підстав для застосування до боржника виключного заходу забезпечення виконання рішення, передбаченого статтею 337 ГПУ України, суд не вбачає.

Керуючись статтями 234, 235, 337 ГПК України, суд

у х в а л и в:

в задоволенні подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Барабаш Наталії Володимирівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа у справі № 909/95/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НЕО-ЛАБ" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 115 204 грн заборгованості за договором про надання послуг - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у визначені статтями 256, 257 ГПК України строк та порядку.

Суддя І. В. Ткаченко

Повний текст ухвали складено 29 грудня 2021 р.