Рішення

від 22.11.2021 по справі 580/6082/21

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року справа № 580/6082/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі : головуючого судді - Руденко Алли,

за участю:

секретаря судового засідання - Міщенко Д.,

представника позивача - адвоката Радченко О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ековторсвіт до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Ековторсвіт» з позовною заявою до Київської митниці Держмитслужби, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.06.2021 №0000026/7.819-03 та №0000027/7.819-03.

Обгрунтовуючи позовну заяву зазначив, що відповідно до договору поставки, укладеного з компанією GMA GROUP SPOLKA Z ORGANIKCZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (постачальник), позивачем була ввезена в Україну вторсировина (відходи) у вигляді пресованих ПЕТ пляшок, спресованої поліетиленової плівки, пресованих флаконів із поліетилену. При поставці товар був задекларований як Пакувальна плівка і плівкові вироби з полімерів етилен, бувші у користуванні (вторинна сировина у товарній підкатегорії 3915 10 00 00 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) та була застосована преференційна ставка ввізного мита щодо товарів, які імпортуються з території ЄС та мають преференційне походження, за зниженим рівнем ставок ввізного мита, передбачених пунктом 1 статті 29 розділу 1V Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1687-V11 (далі - Угода)

У подальшому проведеною перевіркою не підтверджено право позивача на отримання преференції та сплати ввізного мита за заниженим тарифом у зв`язку з тим, що від уповноваженого органу Республіки Польща регіонального управління доходів у Любліні від 08.07.2020 №0601-IGG.4331.3.2020KD надійшла відповідь про те, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 30.03.2018 №PL/MF/AN 0010174 є автентичним (дійсно видавався), однак експортер не зміг довести преференційний статус походження товару. Також не було підтверджене походження товарів з країни ЄС відповідно до декларацій інвойсів.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення, згідно з якими визначив позивачу податкові зобов`язання з ввізного мита та податку на додану вартість та застосував штрафні санкції.

Позивач не погоджується з донарахованими податками з тих підстав, що у відповідача не було підстав для проведення перевірки; при митному оформленні товарів ним були подані всі необхідні документи і він не зобов`язаний перевіряти їх достовірність; сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 30.03.2018 №PL/MF/AN 0010174 є автентичним (дійсно видавався); вина позивача відсутня; відповідач порушив строки давності для нарахування податкових зобов`язань.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Ухвалою суду від 11.11.2021 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

Представник відповідача у судове засідання не прибув. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений шляхом направлення судової повістки на електронну пошту.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Враховуючи, що відповідач не повідомив про причини неявки свого представника у судове засідання, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини.

31.05.2017 ТОВ Ековторсвіт (позивач) уклало договір поставки №31052017 з компанією GMA GROUP SPOLKA Z ORGANIKCZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (постачальник) на поставку вторсировини (відходів) у вигляді пресованих ПЕТ пляшок, спресованої поліетиленової плівки, пресованих флаконів із поліетилену.

Митне оформлення товарів, поставлених за вказаним контрактом, здійснено за митними деклараціями від 13.02.2018 №UA902050/2018/501360, від 04.04.2018 №UA902050/2018/503237, від 10.08.2018 №UA902050/2018/507709, від 26.11.2018 №№UA902050/2018/511689 (товар 1), згідно яких товар був задекларований як Пакувальна плівка і плівкові вироби з полімерів етилен, бувші у користуванні (вторинна сировина у товарній підкатегорії 3915 10 00 00 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД).

Позивач під час декларування товарів Пакувальна плівка і плівкові вироби з полімерів етилен, бувші у користуванні (вторинна сировина у товарній підкатегорії 3915 10 00 00 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) (товар 1) для отримання пільг і звільнення від оподаткування (застосування преференції по сплаті ввізного мита за кодом пільги 410-товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС надав:

за МД від 04.04.2018 №UA902050/2018/503237 (товар 1) - сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 30.03.2018 №PL.MF.AN 0010174;

- за МД від 13.02.2018 №UA902050/2018/501360 (товар 1) - інвойс від 09.02.2018 №01/02/2018, що містить декларацію інвойс, надану експортером компанією GMA GROUP SP z.o.o. до вищевказаного інвойсу;

- за МД від 10.08.2018 №UA902050/2018/507709 (товар 1) - інвойс від 08.08.2018 №02/08/2018, що містить декларацію інвойс, надану експортером компанією GMA GROUP SP z.o.o. до вищевказаного інвойсу;

- за МД від 26.11.2018 №№UA902050/2018/511689 (товар 1) - інвойс від 22.11.2018 №02/11/2018, що містить декларацію інвойс, надану експортером компанією GMA GROUP SP z.o.o. до вищевказаного інвойсу;

Згідно з відомостями відповідних граф товару 1 вказаних митних декларацій позивач задекларував:

- в графах 34 Код країни походження : EU (Європейський Союз) - надано інвойси №01/02/2018 від 09.02.2018, №05/03/2018 від 29.03.2018, №02/08/2018 від 08.08.2018, №02/11/2108 від 22.11.2018, в яких вказано, що країна походження Польща (PL);

- в графах 36 митних декларацій зазначено код преференції по ввізному миту за кодом пільги 410; підстава надання пільги - абз. 1 ч. 1 ст. 29 додатка 1-А Тарифний графік України до глави 1 розділу 1V Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1687-V11.

Відповідно до положень абзацу першого частини першої статті 29 додатка 1-А Тарифний графік України до глави 1 розділу 1V Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1687-V11 для товарів товарної підкатегорії 3915 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, що ввозяться на митну територію України та походять з країн Європейського Союзу, протягом 2018 року застосовувалась ставка ввізного мита 0%.

Черкаська митниця ДФС звернулась до Держмитслужби з листом від 12.12.2018 №1802/8/23-70-19-01-35 про направлення запитів до Республіки Польща щодо проведення перевірки преференційних документів, наданих ТОВ Ековторсвіт під час митного оформлення товарів Пакувальна плівка і плівкові вироби з полімерів етилен, бувші у користуванні (вторинна сировина за митними деклараціями від 13.02.2018 №UA902050/2018/501360, від 04.04.2018 №UA902050/2018/503237, від 10.08.2018 №UA902050/2018/507709, від 26.11.2018 №№UA902050/2018/511689 (товар 1).

Відповідно до інформації, отриманої листом регіонального управління доходів у Любліні від 08.07.2020 №0601-IGG.4331.3.2020KD, за результатами перевірки з верифікації сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 30.03.2018 №PL/MF/AN 0010174 є автентичним (дійсно видавався) проте експортер не зміг довести преференційний статус походження товару, що вказаний у сертифікаті, тому товар не відповідає вимогам преференційного походження згідно з положеннями Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Також відповідно до інформації, отриманої листом регіонального управління доходів у Вроцлаві від 03.09.2020 №0201- IGG.4331.2-4.2020, за результатами перевірки з верифікації декларацій інвойси №01/02/2018 від 09.02.2018, №02/08/2018 від 08.08.2018, №02/11/2018 від 22.11.2018 не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у цих інвойсах, так як експортером не надано доказів, які б підтверджували преференційне походження товарів з ЄС.

На підставі отриманої інформації відповідач провів документальну невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, обгрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування митними платежами під час митного оформлення товарів Пакувальна плівка і плівкові вироби з полімерів етилену бувші у використанні (вторинна сировина) , за результатами якої склав акт перевірки від 30.04.2021 №8/21/7.8-19-03/38948071.

Згідно з вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем положень статей 44 та 257, частин четвертої та п`ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України, положень Закону України від 19.09.2013 №584 Про Митний тариф України в частині застосування розміру ставок ввізного мита за відповідними товарними підкатегоріями; положень пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті митних платежів на загальну суму 30092,50 грн. в тому числі ввізного мита на суму 25077,07 грн та податку на додану вартість на суму 5015,43 грн.

На підставі акта перевірки від 30.04.2021 №8/21/7.8-19-03/38948071 винесені податкове повідомлення-рішення від 16.06.2021 №0000026/7.819-03, яким збільшено суму грошового зобов`язання на 31346,35 грн, з них за платежем мита на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності у розмірі 25077,07 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 6269,27 грн, та податкове повідомлення-рішення від 16.06.2021 №0000027/7.819-03, яким збільшено суму грошового зобов`язання на 6269,29 грн, з них за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів у розмірі 5015,43 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 1253,86 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями. Позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим у справі обставинам суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України , Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (ч. 2 ст. 1 МК України ).

Відповідно до ч. 7 ст. 336 МК України митний контроль здійснюється посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Частиною 1 ст. 345 МК України передбачено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до вимог ч. 3, ч. 4 ст. 345 МК України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Під час проведення документальної перевірки посадові особи органу доходів і зборів повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з`ясування питань перевірки.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Судом встановлено, що відповідачу надійшов лист регіонального управління доходів у Любліні від 08.07.2020 №0601-IGG.4331.3.2020KD, згідно з яким за результатами перевірки з верифікації сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 30.03.2018 №PL/MF/AN 0010174 є автентичним (дійсно видавався) проте експортер не зміг довести преференційний статус походження товару, що вказаний у сертифікаті, тому товар не відповідає вимогам преференційного походження згідно з положеннями Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, та лист регіонального управління доходів у Вроцлаві від 03.09.2020 №0201- IGG.4331.2-4.2020, згідно з яким за результатами перевірки з верифікації декларацій інвойси №01/02/2018 від 09.02.2018, №02/08/2018 від 08.08.2018, №02/11/2018 від 22.11.2018 не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у цих інвойсах, так як експортером не надано доказів, які б підтверджували преференційне походження товарів з ЄС.

Отже документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, обгрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями від 13.02.2018 №UA902050/2018/501360, від 04.04.2018 №UA902050/2018/503237, від 10.08.2018 №UA902050/2018/507709, від 26.11.2018 №№UA902050/2018/511689 (товар 1) здійснена на законних підставах.

Згідно з ч. 2 ст. 1 МК України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 271 МК України , мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України .

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України . До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України .

Згідно ч. 1 ст. 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Статтею 278 МК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Відповідно до вимог п.п. "в" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України ) об`єктом оподаткування податком на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (п. 187.8 ст. 187 ПК України ).

Згідно п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39 1 цього Кодексу.

Пунктом 54.4 ст. 54 ПК України передбачено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

З матеріалів справи вбачається, що у даній справі спір між сторонами стосується виключно встановлення країни походження (виробника) товару, який ввозився позивачем на митну територію України, та як наслідок наявності чи відсутності права позивача на застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного товару.

Згідно ч.ч. 1-3, 6 ст. 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 36 МК України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

З 01.01.2016 для митного оформлення в України товарів вироблених на території ЄС застосовується Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (далі - Угода про асоціацію), а саме розділ IV "Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею" яким встановлено порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Відповідно до вимог статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди ("Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва").

Згідно зі статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави "мито" включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Кожна Сторона відповідно до частини 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до пункту "а" статті 2 розділу ІІ "Визначення концепції "походження товарів" Протоколу І до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу мають вважатися такими, що походять з Європейського Союзу.

Частиною 1 статті 16 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(а) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або

(b) у випадках. вказаних у статті 22(1) даного Протоколу - декларація, що надалі іменуватиметься декларацією інвойс , надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку 1V до даного протоколу.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера. Експортер, який подає заяву на видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього протоколу.

Відповідно до статті 22 розділу V Підтвердження походження Протоколу 1 Угоди:

1. Декларація інвойс, зазначена в статті 16(1) (b) даного Протоколу може бути складена:

(а) затвердженим експортером у розумінні статті 23 даного Протоколу, або

(b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро;

2. Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського союзу або україни і відповідають іншим вимогам даного протоколу.

3. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього протоколу.

Відповідно до частини третьої статті 3 розділу V1 Домовленості про адміністративне співробітництво Протоколу 1 Угоди перевірка підтверджень походження має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Відповідно до частини шостої статті 33 розділу V1 Домовленості про адміністративне співробітництво Протоколу 1 Угоди якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Частинами 1, 3, 6 статті 43 МК України встановлено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару,

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Згідно ч. 3 ст. 44 Митного кодексу України у разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

За змістом вказаних приписів преференційні ставки ввізного мита застосовуються у разі ввезення товарів походженням з країн ЄС за умови підтвердження країни походження сертифікатом з перевезення товару EUR.1 або декларацією інвойсом, складеною (а) затвердженим експортером у розумінні статті 23 даного Протоколу, або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Митні органи наділені правом перевіряти обставини щодо країни походження товарів, та у разі якщо відповідь митних органів країни експортера не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Судом встановлено, що при декларуванні товарів позивачем були надані:

за МД від 04.04.2018 №UA902050/2018/503237 (товар 1) - сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 30.03.2018 №PL.MF.AN 0010174;

- за МД від 13.02.2018 №UA902050/2018/501360 (товар 1) - інвойс від 09.02.2018 №01/02/2018, що містить декларацію інвойс, надану експортером компанією GMA GROUP SP z.o.o. до вищевказаного інвойсу;

- за МД від 10.08.2018 №UA902050/2018/507709 (товар 1) - інвойс від 08.08.2018 №02/08/2018, що містить декларацію інвойс, надану експортером компанією GMA GROUP SP z.o.o. до вищевказаного інвойсу;

- за МД від 26.11.2018 №№UA902050/2018/511689 (товар 1) - інвойс від 22.11.2018 №02/11/2018, що містить декларацію інвойс, надану експортером компанією GMA GROUP SP z.o.o. до вищевказаного інвойсу.

При проведенні перевірки достовірності сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 30.03.2018 №PL.MF.AN 0010174 та декларацій інвойсів встановлено, що відповідно до інформації, отриманої листом регіонального управління доходів у Любліні від 08.07.2020 №0601-IGG.4331.3.2020KD, за результатами перевірки з верифікації сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 30.03.2018 №PL/MF/AN 0010174 є автентичним (дійсно видавався) проте експортер не зміг довести преференційний статус походження товару, що вказаний у сертифікаті, тому товар не відповідає вимогам преференційного походження згідно з положеннями Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Також відповідно до інформації, отриманої листом регіонального управління доходів у Вроцлаві від 03.09.2020 №0201- IGG.4331.2-4.2020, за результатами перевірки з верифікації декларацій інвойси №01/02/2018 від 09.02.2018, №02/08/2018 від 08.08.2018, №02/11/2018 від 22.11.2018 не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у цих інвойсах, так як експортером не надано доказів, які б підтверджували преференційне походження товарів з ЄС.

Позивач не надав відповідачу додаткових документів, які б підтверджували країну походження товарів з ЄС.

Враховуючи, що вказані відповіді не містить достатньої інформації для визначення достовірності справжнього походження товарів, відповідно до частини шостої статті 33 розділу V1 Домовленості про адміністративне співробітництво Протоколу 1 Угоди відповідач зобов`язаний відмовити позивачу у наданні права на преференції.

За вказаних обставин суд погоджується з висновком відповідача про те, що позивачем порушені положення статей 44 та 257, частин четвертої та п`ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України, положень Закону України від 19.09.2013 №584 Про Митний тариф України в частині застосування розміру ставок ввізного мита за відповідними товарними підкатегоріями; положень пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті митних платежів на загальну суму 30092,50 грн. в тому числі ввізного мита на суму 25077,07 грн та податку на додану вартість на суму 5015,43 грн.

Посилання позивача на ті обставини, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 30.03.2018 №PL/MF/AN 0010174 є автентичним (дійсно видавався) суд вважає необгрунтованим, оскільки підставою для застосування преференційних ставок ввізного мита є юридичний факт щодо походження товару з країн ЄС, а не сама по собі наявність сертифіката перевезення EUR.1 чи декларації інвойса.

З цих же підстав суд вважає необгрунтованим посилання позивача на відсутність його обов`язку перевіряти дійсність сертифіката з перевезення товару EUR.1 та декларацій інвойсів,.

Щодо визначення податкових зобов`язань за спірними податковими повідомленнями- рішеннями суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 345 МК України документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

В свою чергу відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

Судом встановлено, що згідно розрахунку податкового зобов`язання та штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 16.06.2021 №0000026/7.819-03 позивачу донараховане ввізне мито у сумі 6593,42 грн за МК UA902050 від 13.02.2018 та у сумі 11665,65 грн. за МК UA902050 від 04.04.2018.

Також згідно розрахунку податкового зобов`язання та штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 16.06.2021 №0000027/7.819-03 позивачу донараховано ПДВ у сумі 1318,69 грн за МК UA902050 від 13.02.2018 та у сумі 2333,13 грн. за МК UA902050 від 04.04.2018.

Враховуючи, що від дати ввезення товарів за вказаними митними деклараціями до дати прийняття податкових повідомлень-рішень пройшло більше ніж 1095 днів, вказані податкові зобов`язання нараховані безпідставно.

Щодо застосування штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Згідно спірних податкових повідомлень-рішень штрафні санкції застосовані на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу, яким передбачено, що вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що відповідно до акту перевірки підставою для її проведення є пункт 2 частини другої статті 351 МК України, а саме: надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Водночас згідно п. 54.4 ст. 54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Отже донарахування податкових зобов`язань за ввізним митом та ПДВ здійснені на підставі п. 54.4 ст. 54 Податкового кодексу України, що не є підставою для застосування штрафних санкцій відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 16.06.2021 №0000026/7.819-03 підлягає скасуванню частково, в сумі донарахованих податкових зобов`язань з ввізного мита 18259,07 грн (6593,42 грн +11665,65 грн), та штрафних санкцій у сумі 6269,27 грн., всього 24528,34 грн; податкове повідомлення-рішення від 16.06.2021 №0000027/7.819-03 підлягає скасуванню частково, в сумі донарахованих податкових зобов`язань з ПДВ 3651,82 грн (1318,69 грн +2333,13 грн), та штрафних санкцій у сумі 1253,86 грн., всього в сумі 4905,68 грн.

Враховуючи вищезазначене позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Позивач при поданні позову сплатив судовий збір у сумі 2270 грн за кожне податкове повідомлення-рішення.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 16.06.2021 №0000026/7.819-03 загальна сума донараховного ввізного мита та штрафних санкцій становить 31346,34 грн, скасовано в сумі 24528,34 грн, що складає 78,25%.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 16.06.2021 №0000027/7.819-03 загальна сума донараховного ввізного мита та штрафних санкцій становить 6269,29 грн, скасовано в сумі 4905,68 грн, що складає 78,25%.

Судовий збір, що покладається на відповідача, складає 3552,56 грн. (2270х78,25%=1776,28х2).

Керуючись ст. 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Київської митниці Держмитслужби від 16.06.2021 №000026/7.819-03 Держмитслужби (бул. Вацлава Гавела, 8, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43337359) в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю Ековторсвіт (вул. Гоголя, 421, м. Черкаси, 18005, код ЄДРПОУ 38948071) податкового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, частково в сумі 18 259 гривень 07 копійок, та штрафу у сумі 6269 гривень 27 копійок, всього у сумі 24 528 гривень 34 копійки.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Київської митниці Держмитслужби Держмитслужби (бул. Вацлава Гавела, 8, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43337359) від 16.06.2021 №000027/7.819-03 в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю Ековторсвіт (вул. Гоголя, 421, м. Черкаси, 18005, код ЄДРПОУ 38948071) податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість частково в сумі 3651 гривень 82 копійки, та штрафу у сумі 1253 гривні 86 копійок, всього у сумі 4 905 гривень 68 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (бул. Вацлава Гавела, 8, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43337359) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ековторсвіт (вул. Гоголя, 421, м. Черкаси, 18005, код ЄДРПОУ 38948071) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3 552(три тисячі п`ятсот п`ятдесят дві) гривні 56 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 24 грудня 2021 року.

Головуючий Алла РУДЕНКО