Постанова

від 28.02.2023 по справі 580/6082/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/6082/21 Головуючий у 1 інстанції: Руденко А.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Кузьмишиної О.М.

За участю секретаря Заміхановської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою Черкаської митниці на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековторсвіт» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ековторсвіт» (далі - ТОВ «Ековторсвіт») звернувся до суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Київської митниці Держмитслужби від 16.06.2021 №0000026/7.819-03 та №0000027/7.819-03.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Київської митниці Держмитслужби від 16.06.2021 №000026/7.819-03 Держмитслужби в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Ековторсвіт» податкового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, частково в сумі 18 259 гривень 07 копійок, та штрафу у сумі 6269 гривень 27 копійок, всього у сумі 24 528 гривень 34 копійки.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Київської митниці Держмитслужби Держмитслужби від 16.06.2021 №000027/7.819-03 в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Ековторсвіт» податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість частково в сумі 3651 гривень 82 копійки, та штрафу у сумі 1253 гривні 86 копійок, всього у сумі 4 905 гривень 68 копійок.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Черкаська митниця звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що судом першої інстанції не було враховано, що, відповідно до Закону України від 13.05.2020 №591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)», на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України (абзац десятий пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31.05.2017 ТОВ «Ековторсвіт» (позивач) уклало Договір поставки №31052017 з компанією «GMA GROUP SPOLKA Z ORGANIKCZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA» (постачальник) на поставку вторсировини (відходів) у вигляді пресованих ПЕТ пляшок, спресованої поліетиленової плівки, пресованих флаконів із поліетилену.

Митне оформлення товарів, поставлених за вказаним контрактом, здійснено за митними деклараціями від 13.02.2018 №UA902050/2018/501360, від 04.04.2018 №UA902050/2018/503237, від 10.08.2018 №UA902050/2018/507709, від 26.11.2018 №№UA902050/2018/511689 (товар 1), згідно яких товар був задекларований як «Пакувальна плівка і плівкові вироби з полімерів етилен, бувші у користуванні (вторинна сировина» у товарній підкатегорії 3915 10 00 00 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД).

ТОВ «Ековторсвіт» під час декларування товарів «Пакувальна плівка і плівкові вироби з полімерів етилен, бувші у користуванні (вторинна сировина» у товарній підкатегорії 3915 10 00 00 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) (товар 1) для отримання пільг і звільнення від оподаткування (застосування преференції по сплаті ввізного мита за кодом пільги « 410-товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС» надав:

- за МД від 04.04.2018 №UA902050/2018/503237 (товар 1) сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 30.03.2018 №PL.MF.AN 0010174;

- за МД від 13.02.2018 №UA902050/2018/501360 (товар 1) інвойс від 09.02.2018 №01/02/2018, що містить декларацію інвойс, надану експортером компанією «GMA GROUP SP z.o.o.» до вищевказаного інвойсу;

-за МД від 10.08.2018 №UA902050/2018/507709 (товар 1) - інвойс від 08.08.2018 №02/08/2018, що містить декларацію інвойс, надану експортером компанією «GMA GROUP SP z.o.o.» до вищевказаного інвойсу;

-за МД від 26.11.2018 №№UA902050/2018/511689 (товар 1) - інвойс від 22.11.2018 №02/11/2018, що містить декларацію інвойс, надану експортером компанією «GMA GROUP SP z.o.o.» до вищевказаного інвойсу;

Згідно з відомостями відповідних граф товару 1 вказаних митних декларацій, ТОВ «Ековторсвіт» задекларувало:

-в графах 34 «Код країни походження»: EU (Європейський Союз) надано інвойси №01/02/2018 від 09.02.2018, №05/03/2018 від 29.03.2018, №02/08/2018 від 08.08.2018, №02/11/2108 від 22.11.2018, в яких вказано, що країна походження Польща (PL);

-в графах 36 митних декларацій зазначено код преференції по ввізному миту за кодом пільги « 410; підстава надання пільги - абз. 1 ч. 1 ст. 29 додатка 1-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу 1V «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1687-V11.

Відповідно до положень абзацу першого частини першої статті 29 додатка 1-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу 1V «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1687-V11 для товарів товарної підкатегорії 3915 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, що ввозяться на митну територію України та походять з країн Європейського Союзу, протягом 2018 року застосовувалась ставка ввізного мита 0%.

Черкаська митниця ДФС звернулась до Держмитслужби з листом від 12.12.2018 №1802/8/23-70-19-01-35 про направлення запитів до Республіки Польща щодо проведення перевірки преференційних документів, наданих ТОВ «Ековторсвіт» під час митного оформлення товарів «Пакувальна плівка і плівкові вироби з полімерів етилен, бувші у користуванні (вторинна сировина» за митними деклараціями від 13.02.2018 №UA902050/2018/501360, від 04.04.2018 №UA902050/2018/503237, від 10.08.2018 №UA902050/2018/507709, від 26.11.2018 №№UA902050/2018/511689 (товар 1).

Відповідно до інформації, отриманої листом регіонального управління доходів у Любліні (уповноваженого органу Республіки Польща) від 08.07.2020 №0601-IGG.4331.3.2020KD, за результатами перевірки з верифікації сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 30.03.2018 №PL/MF/AN 0010174 є автентичним (дійсно видавався) проте експортер не зміг довести преференційний статус походження товару, що вказаний у сертифікаті, тому товар не відповідає вимогам преференційного походження згідно з положеннями Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Також, відповідно до інформації, отриманої листом регіонального управління доходів у Вроцлаві (уповноваженого органу Республіки Польща) від 03.09.2020 №0201- IGG.4331.2-4.2020, за результатами перевірки з верифікації декларацій інвойси №01/02/2018 від 09.02.2018, №02/08/2018 від 08.08.2018, №02/11/2018 від 22.11.2018 не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у цих інвойсах, так як експортером не надано доказів, які б підтверджували преференційне походження товарів з ЄС.

На підставі отриманої інформації відповідач провів документальну невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, обгрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування митними платежами під час митного оформлення товарів «Пакувальна плівка і плівкові вироби з полімерів етилену бувші у використанні (вторинна сировина)», за результатами якої склав Акт перевірки від 30.04.2021 №8/21/7.8-19-03/38948071.

Згідно з вказаним Актом перевірки, встановлено порушення позивачем положень статей 44 та 257, частин четвертої та п`ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України, положень Закону України від 19.09.2013 №584 «Про Митний тариф України» в частині застосування розміру ставок ввізного мита за відповідними товарними підкатегоріями; положень пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті митних платежів на загальну суму 30092,50 грн. в тому числі ввізного мита на суму 25077,07 грн та податку на додану вартість на суму 5015,43 грн.

На підставі Акту перевірки від 30.04.2021 №8/21/7.8-19-03/38948071 винесені податкове повідомлення-рішення від 16.06.2021 №0000026/7.819-03, яким збільшено суму грошового зобов`язання на 31346,35 грн, з них за платежем «мита на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності» у розмірі 25077,07 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 6269,27 грн, та податкове повідомлення-рішення від 16.06.2021 №0000027/7.819-03, яким збільшено суму грошового зобов`язання на 6269,29 грн, з них за платежем «податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів» у розмірі 5015,43 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 1253,86 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові аспекти спірних питань, що виникли у межах справних правовідносин, врегульовані положеннями національного та міжнародного законодавства.

Так, згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України), базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Отже, сума податку на додану вартість залежить від розміру мита, що підлягає сплаті та включається до ціни товару.

Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 Митного кодексу України (далі - МК України), встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Стаття 276 МК України визначає, що платниками мита є: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 277 МК України, об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Отже, аналіз такого правового регулювання дає підстави для висновку, що платники податків, визначені статтею 272 МК України, при ввезені відповідного товару (який є об`єктом оподаткування відповідно до частини першої статі 277 МК України) на митну територію України зобов`язані сплачувати ввізне мито.

Частиною першою статті 280 МК України передбачено, що в Україні застосовуються такі види ставок мита: 1) адвалорна - у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування; 2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу; 3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.

За приписами частин 3-4 статті 280 МК України, ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Згідно частини 5 статті 280 МК України, ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

За змістом частини другої статті 36 МК України, країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 6 статті 36 МК України, положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, Київська митниця Держмитслужби провела документальну невиїзну перевірку ТОВ «Ековторсвіт» дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, обгрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями від 13.02.2018 №UА902050/2018/501360 (товар №1), від 04.04.2018 №UА902050/2018/503237 (товар №1), від 10.08.2018 №UА902050/2018/507709 (товар №1), від 26.11.2018 №UА902050/2018/511689 (товар №1), за результатами якої складено Акт перевірки від 30.04.2021 №8/21/7.8-19-03/38948071.

Із Акту перевірки вбачається, що Черкаська митниця ДФС звернулась до Держмитслужби з листом від 12.12.2018 №1802/8/23-70-19-01-35 про направлення запитів до Республіки Польща щодо проведення перевірки преференційних документів, наданих ТОВ «Ековторсвіт» під час митного оформлення товарів «Пакувальна плівка і плівкові вироби з полімерів етилен, бувші у користуванні (вторинна сировина» за митними деклараціями від 13.02.2018 №UA902050/2018/501360, від 04.04.2018 №UA902050/2018/503237, від 10.08.2018 №UA902050/2018/507709, від 26.11.2018 №№UA902050/2018/511689 (товар 1).

Відповідно до інформації, отриманої листом регіонального управління доходів у Любліні (уповноваженого органу Республіки Польща) від 08.07.2020 №0601-IGG.4331.3.2020KD, за результатами перевірки з верифікації сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 30.03.2018 №PL/MF/AN 0010174 є автентичним (дійсно видавався) проте експортер не зміг довести преференційний статус походження товару, що вказаний у сертифікаті, тому товар не відповідає вимогам преференційного походження згідно з положеннями Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Також, згідно інформації, отриманої листом регіонального управління доходів у Вроцлаві (уповноваженого органу Республіки Польща) від 03.09.2020 №0201- IGG.4331.2-4.2020, за результатами перевірки з верифікації декларацій інвойси №01/02/2018 від 09.02.2018, №02/08/2018 від 08.08.2018, №02/11/2018 від 22.11.2018 не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у цих інвойсах, так як експортером не надано доказів, які б підтверджували преференційне походження товарів з Європейського Союзу.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем положень статей 44 та 257, частин четвертої та п`ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України; положень Закону України від 19.09.2013 №584 «Про Митний тариф України» в частині застосування розміру ставок ввізного мита за відповідними товарними підкатегоріями; - положень пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті митних платежів на загальну суму 30092,50 грн. в тому числі ввізного мита на суму 25077,07 грн та податку на додану вартість на суму 5015,43 грн.

На підставі Акту перевірки Київською митницею Держмитслужби винесені:

- податкове повідомлення-рішення від 16.06.2021 №0000026/7.819-03, яким збільшено суму грошового зобов`язання на 31346,35 грн, з них за платежем «мита на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності» у розмірі 25077,07 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 6269,27 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 16.06.2021 №0000027/7.819-03, яким збільшено суму грошового зобов`язання на 6269,29 грн, з них за платежем «податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів» у розмірі 5015,43 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 1253,86 грн.

За змістом частини 2 статті 36 МК України, країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 6 статті 36 МК України, положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 43 МК України передбачено, що документами, які підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат. Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями. Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару. Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 43 МК України, у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості. Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Стаття 44 МК України визначає порядок підтвердження країни походження товару.

За змістом 1-2 статті 44 МК України, для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов`язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

З 01 січня 2016 року застосуванню підлягає Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року (далі - Угода про асоціацію), розділом IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами -, що походять з територій Сторін.

Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію, для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).

Згідно зі статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію, для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Кожна Сторона, виходячи із положень частини першої статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до статті 2 розділу ІІ «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу І до Угоди про асоціацію, з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу : (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Частиною першою статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію. Згідно з положеннями цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Таким чином, аналіз наведених норм міжнародного законодавства та законодавства України дає підстави для висновку, що однією із передумов для використання переваг, передбачених Угодою про асоціацію, є надання документа, що підтверджує походження товару, зокрема, сертифіката з перевезення товару EUR.1.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові 16 вересня 2020 року у справі № 460/621/19.

Також, висновок про те, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 та сертифікат про походження товару є підставою для застосування до товару тарифної преференції викладений у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 1.380.2019.002337.

Отже, відповідно до приписів статті 43 та частини 3 статті 44 МК України, документами, що підтверджують країну походження товару, зокрема, є сертифікат про походження товару. При цьому, на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, сертифікат про походження товару подається обов`язково.

Таким чином, наявність сертифікату з перевезення товару EUR.1 є обов`язковою та визначальною умовою для застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного позивачем товару.

Матеріалами справи свідчать, що при декларуванні товарів позивачем були надані:

- за МД від 04.04.2018 №UA902050/2018/503237 (товар 1) сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 30.03.2018 №PL.MF.AN 0010174;

-за МД від 13.02.2018 №UA902050/2018/501360 (товар 1) інвойс від 09.02.2018 №01/02/2018, що містить декларацію інвойс, надану експортером компанією «GMA GROUP SP z.o.o.» до вищевказаного інвойсу;

-за МД від 10.08.2018 №UA902050/2018/507709 (товар 1) - інвойс від 08.08.2018 №02/08/2018, що містить декларацію інвойс, надану експортером компанією «GMA GROUP SP z.o.o.» до вищевказаного інвойсу;

-за МД від 26.11.2018 №№UA902050/2018/511689 (товар 1) - інвойс від 22.11.2018 №02/11/2018, що містить декларацію інвойс, надану експортером компанією «GMA GROUP SP z.o.o.» до вищевказаного інвойсу.

Згідно Акту перевірки, при проведенні перевірки достовірності сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 30.03.2018 №PL.MF.AN 0010174 та декларацій інвойсів встановлено, що відповідно до інформації, отриманої листом регіонального управління доходів у Любліні (уповноваженого органу Республіки Польща) від 08.07.2020 №0601-IGG.4331.3.2020KD, за результатами перевірки з верифікації сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 30.03.2018 №PL/MF/AN 0010174 є автентичним (дійсно видавався) проте експортер не зміг довести преференційний статус походження товару, що вказаний у сертифікаті, тому товар не відповідає вимогам преференційного походження згідно з положеннями Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Також, відповідно до інформації, отриманої листом регіонального управління доходів у Вроцлаві (уповноваженого органу Республіки Польща) від 03.09.2020 №0201- IGG.4331.2-4.2020, за результатами перевірки з верифікації декларацій інвойси №01/02/2018 від 09.02.2018, №02/08/2018 від 08.08.2018, №02/11/2018 від 22.11.2018 не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у цих інвойсах, так як експортером не надано доказів, які б підтверджували преференційне походження товарів з ЄС.

Водночас, позивач не надав відповідачу додаткових документів, які б підтверджували країну походження товарів з ЄС.

Враховуючи, що вказані відповіді не містить достатньої інформації для визначення достовірності справжнього походження товарів, відповідно до частини шостої статті 33 розділу V1 «Домовленості про адміністративне співробітництво» Протоколу 1 Угоди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач зобов`язаний відмовити позивачу у наданні права на преференції.

Таким чином, ТОВ «Ековторсвіт» порушено вимоги статей 44 та 257, частин четвертої та п`ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України, положень Закону України від 19.09.2013 №584 «Про Митний тариф України» в частині застосування розміру ставок ввізного мита за відповідними товарними підкатегоріями; положень пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті митних платежів на загальну суму 30092,50 грн. в тому, числі ввізного мита на суму 25077,07 грн та податку на додану вартість на суму 5015,43 грн.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно розрахунку податкового зобов`язання та штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 16.06.2021 №0000026/7.819-03, позивачу донараховане ввізне мито у сумі 6593,42 грн за МК UA902050 від 13.02.2018 та у сумі 11665,65 грн. за МК UA902050 від 04.04.2018.

Відповідно до розрахунку податкового зобов`язання та штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 16.06.2021 №0000027/7.819-03, позивачу донараховано ПДВ у сумі 1318,69 грн за МК UA902050 від 13.02.2018 та у сумі 2333,13 грн. за МК UA902050 від 04.04.2018.

На переконання суду першої інстанції, вказані податкові зобов`язання нараховані безпідставно, оскільки, від дати ввезення товарів за вказаними митними деклараціями до дати прийняття податкових повідомлень-рішень пройшло більше ніж 1095 днів.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 345 МК України, документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Згідно п. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

Водночас, в силу вимог абзацу 10 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

З 12 березня 2020 року по 31 грудня 2021 року на усій території України встановлено карантин, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами), від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) та від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

З огляду на зазначене, оскільки, податкові повідомлення-рішення Київської митниці Держмитслужби від 16.06.2021 №0000026/7.819-03 та №0000027/7.819-03 прийняті під час дії карантину, та, відповідно, зупинення перебігу строків давності, передбачених статтею 102 ПК України, висновок суду першої інстанції про пропуск відповідачем при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень строків давності є необгрунтовним.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековторсвіт», а тому, рішення суду підлягає скасуванню в частині з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог, в іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині з прийняттям нового рішення в цій частині.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 286, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Черкаської митниці задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року в частині задоволення позовних вимог - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Кузьмишина О.М.

Повний текст постанови виготовлено 06.03.2023 р.