Ухвала

від 24.12.2021 по справі 820/7224/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 820/7224/16

адміністративне провадження № К/9901/44717/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 у справі №820/7224/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Антекс Захід до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

07.12.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 у справі №820/7224/16.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Касаційна скарга подана втретє. Попередньо подані касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 22.09.2021, від 04.11.2021 через відсутність належного викладення підстав касаційного оскарження. Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду, скаржник не зволікав з повторним зверненням до Суду після усунення недоліків касаційної скарги.

Підставою касаційного оскарження скаржником вказано пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про неправильне застосування судами попередніх інстанцій підпункту 60.1.3 пункту 60.1, пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 03.12.2020 у справі №816/4420/15, неправильне застосування пунктів 44.1, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у постанові від 06.08.2019 у справі №160/8441/18.

Також скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункти 1 та 4 частини 2 статті 353 КАС України, зазначено про недослідження судами зібраних у справі доказів, встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Верховний Суд зауважує, що пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України передбачено підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Разом з тим, контролюючим органом не обґрунтовано, які саме висновки судів попередніх інстанцій суперечать висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, не доведено подібність правовідносин у справах. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки.

Податковим органом не обґрунтовано заявлені підстави касаційного оскарження в розрізі кожного оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо порушення судами норм процесуального права, скаржником щодо одного й того ж епізоду щодо оподаткування роялті вказано взаємовиключні підстави - пункти 1 та 4 частини 2 статті 353 КАС України.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із наданою судами правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв`язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду. Посилання ж на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, передбачених частиною 2 статті 353 КАС України, належним чином не обґрунтовано і не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження судових рішень.

Верховний Суд зауважує, що за змістом касаційна скарга є подібною до попередніх. Верховним Судом в ухвалах по даній справі скаржнику вже були надані роз`яснення щодо викладення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України. Вчергове подана касаційна скарга так і не усуває недоліків, на які було вказано Верховним Судом, не містить додаткових обґрунтувань.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини 5 цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо належного оформлення касаційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 у справі №820/7224/16 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва