Постанова

від 29.12.2021 по справі 755/14633/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2021 року м. Київ

Справа № 755/14633/21

Апеляційне провадження №22-ц/824/16317/2021

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва постановлену під головуванням судді Катющенко В.П. 07 жовтня 2021 року у м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ан-Логістік про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, визнання трудового договору розірваним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В

У серпні 2021 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №11 від 26 липня 2021 року Про звільнення з посади ;

- розірвати трудовий договір, укладений сторонами 27 червня 2019 року на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням позивача;

- стягнути з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судові витрати.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ан-Логістік про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, визнання трудового договору розірваним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - визнано неподаною та повернуто позивачу.

Ухвала суду мотивована тим, що позивач не виконала в повному обсязі вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунув недоліки в повному обсязі, а саме не визначив розмір суми середнього заробітку, що підлягає до стягнення на день звернення до суду з позовом та сплатив судовий не в повному обсязі.

Не погодилась із зазначеним судовим рішенням позивач, її представником подано апеляційну скаргу, так як вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права. Позивач вказує на те, що у заяві про усунення недоліків було вказано початкову дату вимушеного прогулу 23 травня 2020 року, визначений середній заробіток в розмірі 6500 грн та ціна позову в розмірі 97500 грн. При цьому, вказані вимоги суду не є обґрунтованими, так як чинне процесуальне законодавство не містить таких вимог, а визначення суми середнього заробітку проводиться на час ухвалення рішення суду, що унеможливлює його визначення при зверненні до суду позовом.

На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. А відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 11 від 26 липня 2021 року Про звільнення з посади ;

- розірвати трудовий договір, укладений сторонами 27 червня 2019 року на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням позивача;

- стягнути з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судові витрати.

Зі змісту позовної заяви та переліку додатків не вбачається визначення позивачем ціни позову та долучення документів на підтвердження сплати судового збору.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 вересня 2021 року позовну заяву залишено без руху з підстав недодержання вимог, викладених у ст.ст. 175,177 ЦПК України. При постановленні даної ухвали судом першої інстанції були наведені вказані норми процесуального закону та правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 щодо порядку оплати судового збору у справах про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Судом вказано на те, що позивачу слід визначити розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу станом на день звернення до суду з цим позовом, та виходячи з його розміру, враховуючи ставки судового збору, що встановлені Законом України Про судовий збір , та з урахуванням ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік , сплатити судовий збір за таку позовну вимогу майнового характеру, а також сплатити судовий збір у розмірі 1816,00 грн (908,00 грн х 2) за позовними вимогами немайнового характеру про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та про розірвання трудового договору, та надати суду відповідні підтверджуючі документи щодо цього або ж надати суду документи, що підтверджують інші підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону /а.с.11/.

На виконання вказаної ухвали суду представником позивача була подана заява в якій вказується, що на переконання позивача датою початку вимушеного прогулу є 23 травня 2020 року. Щодо розміру суми середнього заробітку, то позивач вказує на відсутність достовірних даних, але вказує що вважає своїм середньомісячним заробітком суму в розмірі 6500 грн. Також позивачем визначена ціна позову в розмірі 97500 грн, яка розрахована шляхом множення суми середньомісячного заробітку на кількість місяців вимушеного прогулу. У додатках до цієї заяви значаться: платіжні документи про сплату судового збору та копія адвокатського запиту у двох примірниках /а.с.13-14/.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2021 року позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ан-Логістік про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, визнання трудового договору розірваним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - визнано неподаною та повернуто позивачу.

Підставами повернення судом вказано на відсутність визначення розміру суми середнього заробітку, що підлягає до стягнення на день звернення до суду з позовом та сплата судового збору не в повному обсязі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людини при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

За правилом ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з положеннями ст.ст. 185-187 ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.

Статтею 175 ЦПК України встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява.

Зокрема, згідно з п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюють ся.

В порядку визначеному п.1 ч. 1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 185 ЦПК України).

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п 'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 175, 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду: - позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; - позовної заяви немайнового характеру, яка подана: фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік установлено у 2021 році прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 2021 року - 2 270 гривні.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 вказала на те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України Про оплату праці , тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1ст.5 Закону України Про судовий збір , згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що розміщення норм статей 116, 117 Кодексу законів про працю України в розділі VII Оплата праці є логічно вмотивованим, оскільки ними встановлено відповідальність роботодавців за затримку виплат коштів винагороди за виконану працівниками роботу, які повинні бути виплачені при їх звільненні. Проте таке розташування вказаних норм права не свідчить про належність середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до структури заробітної плати.

З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві, поданій згідно штампу поштового відділення 25 серпня 2021 року, позивачем дійсно не було вказано ціну позову та не надано документів на підтвердження сплати судового збору.

При постановленні ухвали про залишення позовної заяви без руху, судом першої інстанції були наведені норми чинного законодавства та мотиви з яких він виходив визначаючи недоліки позовної заяви.

Разом з цим, на виконання вимог ухвали суду від 08 вересня 2021 року, позивачем була подана заява про усунення недоліків де було вказано: період прострочення, середньомісячний заробіток позивача та надані документи про сплату судового збору.

З ухвали суду про повернення позовної заяви вбачається, що позивачем надані платіжні документи про сплату судового збору у розмірі 975,00 грн та 1816,00 грн.

Таким чином, позивачем виконані вимоги суду щодо сплати суми судового збору за вимоги немайнового характеру у розмірі 1816 грн. Також позивачем сплачено 975,00 грн в порядку сплати судового збору за вимоги майнового характеру щодо стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка визначена в розмірі 97500,00 грн, тобто сплачено 1 % від суми заявлених позовних вимог, як на то було вказано судом першої інстанції в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху. Таким чином, визначені судом недоліки позовної заяви були усунуті позивачем.

При цьому слід зазначити, що судом не було визначено вимогу щодо порядку усунення недоліків, зокрема, шляхом подання позовної заявив новій редакції, а тому подання позивачем заяви в довільній формі і в одному екземплярі не суперечить вимогам ухвали суду.

Також на даній стадії розгляду справи не може бути оцінено судом питання обґрунтованості і доведеності заявлених позовних вимог, тому посилання суду на те, що позивач не визначив розміру суми середнього заробітку, що підлягає до стягнення, з огляду на визначену ним суму в ролзмірі 97500 грн, не можна визнати обгрунтованим.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про невиконання позивачем вимог ухвали суду від 08 вересня 2021 року та не відповідність, у зв`язку з цим, позовної заяви ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ан-Логістік про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, визнання трудового договору розірваним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вимогам ст.ст. 175,177 ЦПК України не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах чинного процесуального законодавства.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2021 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: А.М. Андрієнко

Н.В. Поліщук