Рішення

від 30.11.2021 по справі 214/8567/15-ц

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/8567/15-ц

2/214/1377/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 листопада 2021 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Прасолова В.М.

при секретарі- Петренко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська науково-виробнича комерційна фірма Резец, ЛТД , про виплату середньої заробітної плати, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який неодноразово уточнила до ТОВ ДНВКФ Резец, ЛТД , в якому, в остаточній редакції від 1 квітня 2021 року просить: стягнути з ТОВ ДНВКФ Резец, ЛТД на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки заробітної плати, за період з 01.01.2015 року по 01.01.2021 року в розмірі 86 423,04 грн.; стягнути з ТОВ ДНВКФ Резец, ЛТД на користь ОСОБА_1 за період з вересня 2012 року по вересень 2015 року компенсацію (індексацію) за кожен місяць затримки відповідно до індексу споживчих цін 25 416,19 грн.; стягнути ТОВ ДНВКФ Резец, ЛТД на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 6229,47 грн.

В обґрунтування позову в останній редакції наводить наступне. В липні 2012 року вона, ОСОБА_2 , була прийнята на посаду бармена до ТОВ ДНВКФ РЕЗЕЦ, ЛТД в кафе Матіс , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (юр. адреса адреса: ж. м. Парус б. 3. кв. 48. м. Дніпропетровськ Дніпропетровська область обл., ЄДРПОУ 20199953) 01.01.2013 року її було звільнено з займаної посади згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України. Нею була подана позовна заява про стягнення невиплаченої заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки. ТОВ ДНВКФ РЕЗЕЦ, ЛТД за рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.05.2015 року було стягнено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 34809,28 грн. за період 01.09.2012 р. по 01.01.2015р. Вказана сума виплачена у вересні 2015 року. Однак індексація на вказану суму не була нарахована та виплачена. Вказана сума виплачена без нарахування індексації у вересні 2015 року, тобто не проведена виплата всіх сум, що належать їй від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Відтак за період з 01.01.2015 р. по теперішній час не виплачена середній заробіток, що передбачено законодавством ст. 117 КЗпП України. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 09 серпня 2016 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 02 вересня 2016 року про виправлення описки, додаткове рішення цього ж суду від 04 жовтня 2016 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2016 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення індексації середнього заробітку за час затримки розрахунку скасовано, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України Про індексацію грошових доходів населення (в редакції від 1 січня 2003 року), згідно з нормами ст. ст. 1,2 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів й послуг. Об`єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру. Згідно з ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Індексація не нараховувалась відповідачем та відповідно не виплачувалась взагалі, що передбачено ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника - виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться день звільнення. Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі статтею 34 Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати" і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частин заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постаново Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеним постановою від 23 квітня 1999 року № 692), підприємствами, установами, організаціями усі форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплат нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавці якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на оди відсоток. Зазначає, що відповідно відповідач повинен виплатити їй компенсацію (індексацію) за кожен місяць затримки відповідно до індексу споживчих цін по день фактичного розрахунку в розмірі: 25416,19 грн. Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справ що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь і самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Таким чином, передбачений ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умов невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 11 цього Кодексу, а наявність рішення суду, яким підтверджується факт порушення строків проведення розрахунку з працівником не звільняє його від виконання цього обов`язку. Відповідно ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належим звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Для вирішення даної справи по суті, для визначення суми за весь час затримки по день його фактичного розрахунку, базою для розрахунку є середній заробіток працівника (ст. 117 КЗпП України).1200,32 грн. х 72 міс. = 86423,04 грн.; 1200,32 грн. - середній заробіток; 72 міс. - кількість місяців затримки виплати заробітної плати з 01.01.2015 р. по 01.01.2021 р. Сума заборгованості, яку відповідач повинен сплатити відшкодування за затримку по день фактичного розрахунку, становить 86423,04 грн. Зазначає, що вказані дії з боку відповідача є порушенням її законних прав на працю, які завдали їй моральних страждань. Моральна шкода, завдана їй в результаті незаконного звільнення, полягає у наступному. Зазначає, що вказані незаконні дії відповідача призвели до її моральних переживань, вона втратила душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, не має засобів для забезпечення належного рівня життя. Всі зазначені моральні страждання нанесені їй незаконними діями відповідача негативно відображаються на її здоров`ї, яке погіршується, що підтверджується випискою із медичної картки. При цьому збільшуються матеріальні витрати на лікування, їй необхідно сплачувати за обстеження та ліки. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Враховуючи викладені обставини, а також положення ст. 237-1 КЗпП Україні відповідач повинен відшкодувати їй моральну шкоду, яку вона оцінює в 6229,47 грн. Наполягає, що згідно положень чинного законодавства України, відповідач зобов`язаний виплатити їй середню заробітну плату за весь час затримки, починаючи з 01.01.2015 року, а також відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 6229,47 грн. Відповідно до ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної без обмеження будь-яким строком.

В редакції позову від 18 липня 2016 року, тобто редакції по якій 9 серпня 2016 року судом першої інстанції винесено рішення по даній справі, позивачка просила стягнути середній заробіток за час затримки заробітної плати за період з 1 січня 2015 року по 1 липня 2016 року в сумі 22806 грн. 08 коп. та середній заробіток по день фактичного розрахунку, індексацію та моральну шкоду в сумі 6229 грн. 47 коп. При цьому як в позові від 18 липня, так і в позові від 1 квітня 2021 року вказаний один і той же розмір моральної шкоди, в обґрунтування розміру моральної шкоди, наведені одні і ті ж обставини.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09.08.2016 року по справі №214/8576/15-ц, яка розглядається, з урахуванням ухвали цього ж суду від 02.09.2016 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ ДНВКФ Резец, ЛТД на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час утримання розрахунку з 01.01.2015 року до 31.07.2015 року в розмірі 8402,24 грн. та моральну шкоду - 300 грн.

Додатковим рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.10.2016 року рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09.08.2016 року по справі №214/8576/15-ц зазначено, що в іншій частині позовних вимог відмовлено.

29 листопада 2016 року рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг) у справі № 214/8567/15-ц додатково було стягнуто з відповідача індексацію середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 01.01.2015 року по 31.07.2015 року в розмірі 58 (п`ятдесят вісім) гривен 12 копійок.

В частині позовних вимог про стягнення індексації середнього заробітку за час затримки розрахунку наведені рішення суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції по цивільній справі № 214/8567/15-ц ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року скасовано та направлено виключно в цій частині на новий розгляд.

Отже, зважаючи на загадане рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ та зміст остаточно уточнених позовних вимог, суду належить розглянути позовні вимоги про стягнення індексації та про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 1 серпня 2016 року по 1 січня 2021 року та дослідити докази, які стосуються цих вимог. При цьому суд враховує, що порівняно з позовом в редакції від 18 липня 2016 року позивачкою в позові від 1 квітня 2021 року змінений період, за який вона просить стягнути середній заробіток, а отже ці вимоги належить вирішити. Стосовно позову від 1 квітня 2021 року в частині стягнення моральної шкоди суд приймає до уваги, що ці позовні вимоги, які після 18 липня 2016 року на змінювалися, розглянути судом і по ним прийнято рішення, яке набрало законної сили. Тому ухвалою суду від 30 листопада 2021 року закрито провадження по справі в частині позовних вимог, викладених в остаточній редакції від 1 квітня 2021 року про стягнення моральної шкоди та про стягнення середнього заробітку за період по 1 липня 2016 року.

В ході розгляду справи представником відповідача було надано відзив. В обґрунтування якого зазначено наступне. ОСОБА_1 працювала у ТОВ ДНВКФ Резец, ЛТД у липні - серпні 2012 року на посаді бармена, а у подальшому 01.01.2013 року була звільнена за прогул за відсутність на робочому місці протягом жовтня -грудня 2012 року. Згідно штатного розкладу у серпні 2012 року зарплата бармена становила - 1200 грн. 00 коп., а до виплати після вирахування податків та зборів - 983 грн. 28 коп. Згідно до рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг) від 07.08.2014 року у справі №214/3725/13-ц з відповідача було стягнуто позивачу грошові кошти у розмірі 983 грн. 28 коп., в якості не виплаченої заробітної плати за серпень 2012 року, в іншій частині позовних вимог у тому числі щодо стягнення індексації було відмовлено. 13.10.2014 року на виконання рішення суду другої інстанції Ленінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції було стягнуто з відповідача грошові кошти у розмірі 983 грн. 28 коп., й у подальшому 20.10.2014 року виконавче провадження з цього питання було закрито, що підтверджується у тому числі даними витягу з Єдиного реєстру боржників. 10 грудня 2014 року ухвалою Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ цивільну справу № 214/3725/13-ц було направлено на новий розгляд в частині позовних вимог про стягнення компенсації (індексації) за кожен місяць затримки відповідно до індексу споживчих цін по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди. 25 лютого 2015 року Саксаганським районним судом м. Кривий Ріг Дніпропетровської області під час нового розгляду справи № 214/3725/13-ц було стягнуто з відповідача на користь позивача компенсацію (індексацію) за кожен місяць затримки у розмірі 125 гри. 47 коп. з огляду на те що 2012-2013р.р. рівень інфляції не перевищував 101% розрахунок було здійснено за відповідні місяці 2014 року до жовтня 2014 року, оскільки 13.10.2014 року виплата була здійснена через Ленінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції. В цій частині рішення суду першої інстанції залишилось в силі. 05 травня 2015 року рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг) у справі № 214/3725/13-ц було стягнуто з відповідача грошові кошти у розмірі 34 809 грн. 29 коп. рахунок відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 500 грн. моральної шкоди за період з 01.09.2012 року по 01.01.2015 року. 31 липня 2015 року з відповідача Ленінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції було стягнуто грошові кошти у розмірі 34 809 грн. 29 коп. в рахунок відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 500 грн. моральної шкоди та судові витрати. В листопаді 2016 року позивач подав до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області новий позов, щодо стягнення з відповідача середньої заробітної плати, індексації, моральної шкоди та інше - справа № 214/8567/15-ц, яка на даний час знаходиться на новому розгляді. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 серпня 2016 року, в якому виправлено описку ухвалою суду від 02 вересня 2016 року та виправлено арифметичну помилку ухвалою суду від 10 жовтня 2016 року, з відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку 01.01.2015 року по 31.07.2015 (тобто до моменту фактичного стягнення з відповідача грошових коштів виконавчою службою) в розмірі 8402 грн. 24 коп. та моральну шкоду в розмірі 300 грн. 29 листопада 2016 року рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг) у справі № 214/8567/15-ц додатково було стягнуто з відповідача індексацію середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 01.01.2015 року по 31.07.2015 року в розмірі 58 (п`ятдесят вісім) гривен 12 копійок., але в цій частині - позовних вимог про стягнення індексації середнього заробітку за час затримки розрахунку - рішення суду інстанції ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ цивільну № 214/8567/15-ц було скасовано та направлено виключно в цій частині на новий розгляд. 01 грудня 2017 року з відповідача Ленінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на виконання рішення рішенням Апеляційного Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг) у справі № 214/8567/15-ц було стягнуто грошові кошти у тому числі середній заробіток за час затримки розрахунку 01.01.2015 року по 31.07.2015 року в розмірі 8402.24 грн. Також станом на сьогоднішній день позивачем було подано уточнення до позовної заяви про сплату середньої заробітної плати, згідно до якої позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки заробітної плати, за період з 01.01.2015 по 01.12.2017 року в розмірі 42 011 грн. 20 коп., компенсацію (індексацію) за кожен місяць затримки відповідно до індексу споживчих цін у розмірі 25 416 грн. 19 коп.. моральну шкоду у розмірі 6 229 грн. 47 коп., а також судові витрати. Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки заробітної плати, за період з 01.01.2015 по 01.12.2017 року в розмірі 42011 грн. 20 коп. зазначає наступне. Позивач посилається на ст. 117 КЗпП України - відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, згідно до якої: в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Згідно до ст. 116 КЗпП України - строки розрахунку при звільненні: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити оспорювану ним суму. З урахуванням зазначеного вище, а також матеріалів справи № 214/3725/13-ц та 214/8567/15-ц з відповідача було стягнуто на користь позивача 13.10.2014 грошові кошти у розмірі 983 грн. 28 коп. в якості не виплаченої заробітної плати за серпень 2012 року, а також 31.07.2015 грошові кошти у розмірі 34 809 грн. 29 коп. в рахунок відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 01.12.2017 середній заробіток за час затримки розрахунку з 01.01.2015 року по 31.07.2015 року (за затримку в розрахунку до моменту списано грошових коштів у розмірі 34 809 грн. 29 коп. виконавчою службою) в розмірі 8402,24 підтверджується наявною у справі постановою про закриття виконавчого провадження №5330346 від 07.12.2017. Вказує, що таким чином відповідачем було виплачено позивачу грошові кошти у вигляді середньої заробітної плати не тільки до моменту фактичного розрахунку 13.10.2014, а ще й у проміжок з жовтня 2014 по 31.07.2015, оскільки саме 31.07.2015 Ленінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції було фактично виконано рішення апеляційного суду Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг) від 05.05.2015 щодо стягнення середньої заробітної плати за період з 01.09.2015 по 01.01.2015. З огляду на це зазначення у позовній заяві твердження про те, що з 01.01.2015 по теперішній час позивачу не виплачено заробітну плату є не тільки безпідставним, але й таким що суперечить фактичним обставинам справи, тобто позивач свідомо вводить суд в оману. Звертає особливу увагу суду на те, що: згідно п. 21 Постанови Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 р. Про практику застосування судами законодавства про працю , зазначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, не слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначенняпенсії. Позивачем таку довідку надано до суду не було. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно до доданої до відзиву Довідки за формою № 100, середньомісячна нарахована заробітна плата ОСОБА_1 за період її роботи на ТОВ "ДНВКФ Резец, ЛТД складає 790 коп. а середньомісячна заробітна плата до виплати складає 648 грн. 08 коп. (з урахуванням того що у липні 2012 року вона працювала не повний місяць, а лише 7 календарних днів). Таким чином середній заробіток у розмірі 1200 грн. 03 коп. який позивачем було використано в якості бази розрахунку є неналежним та безпідставним, а тому розрахунок також проведено не належним чином. Також питання щодо стягнення з відповідача середнього заробітку не є предметом розгляду даної справи, оскільки її було направлено на новий розгляд виключно у частині позовних вимог про стягнення індексації середнього заробітку за час затримки розрахунку. З урахуванням зазначеного вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за затримки заробітної плати, за період з 01.01.2015 по 01.12.2017 в розмірі 42 011 грн. 20 коп. відповідач не визнає у повному обсязі. Щодо стягнення з відповідача компенсації (індексацію) за кожен місяць затримки відповідно до індексу споживчих цін у розмірі 25 416 грн. 19 коп. Позивачем до уточнення до позовної заяви додано "Розрахунок сум індексації за час затримки" - Додаток 1, який фактично є лише таблицею без зазначення порядку та алгоритму обрахування сум індексації. Згідно до Додатку 1 обчислення було здійснено позивачем з огляду на розмір "не виплаченої " заробітної плати у сумі - 1200 грн. 38 коп., за період з 01.10.2012 по 01.10.2015. Дане твердження позивача також не відповідає дійсності, оскільки розмір заробітної плати за яка підлягала виплаті за серпень 2012 року та була виплачена відповідачем 13.10.2014 складав 983 28 коп. Тобто, розрахунки, яким би чином вони здійснені не були обчислювалися на підставі не належних та не достовірних даних. Згідно з ч. ч. 1-4ст. 4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 %. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Індекс інфляції, або, що теж саме, індекс споживчих цін - показник, що характеризує зміни загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Відповідно до ст. 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Звертає увагу суду на те, що за рішенням Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 25 лютого 2015 року у справі № 214/3725/13-ц вже було стягнуто з відповідача на користь позивача компенсацію (індексацію) за кожен місяць затримки у розмірі 125 грн. 47 коп., яка була розрахована з використанням індексу інфляції, а питання щодо індексації розміру середньої заробітної плати у розмірі 34 809 гри. 29 коп. до моменту фактичного розрахунку за період з 01.09.2012 по фактичний розрахунок 13.10.2014, а згідно рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг) від 05.05.2012 по 01.01.2015 вже також було вирішено під час розгляду справи № 214/3725/13-ц, а тому не може бути предметом розгляду даної справи. З урахуванням зазначеного вимоги позивача щодо стягнення компенсації (індексацію) за кожен місяць затримки відповідно до індексу споживчих цін у розмірі 25 416 грн. 19 коп. відповідач не визнає у повному обсязі. Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 6229 грн. 47 коп., звертає увагу суду на наступне. Позивачка в тексті уточнень до позовної зави (2-га сторінка документу) зазначає, що вказані дії з боку відповідача є порушенням моїх законних прав на працю, які завдали мені моральних страждань, моральна шкода завдана мені в результаті незаконного звільнення, полягає в наступному: Вказані незаконні дії відповідача призвели до моїх моральних переживань, я втратила душевний спокій, постійно перебуваю у роздратованому стані, не маю засобів для забезпечення належного рівня життя. Всі зазначені моральні страждання нанесені незаконними діями відповідача негативно відображаються на моєму здоров`ї , яке погіршується, що підтверджується випискою із медичної картки. При цьому збільшуються матеріальні витрати на лікування, мені необхідно сплачувати за обстеження та ліки" - але жодних медичних документів надано не було. Але ж предметом розгляду даного судового спору не є не законне звільнення, яке згідно до матеріалів справи № 214/3725/13-ц було законним звільненням за прогул, оскільки позивачка не з`являлася на своєму робочому місці більше 3х місяців. Отже відповідачем не було завдано жодних моральних страждань з приводу її звільнення. Причина встановлення інвалідності позивача, згідно до матеріалів справи, відноситься до загальних захворювань, тобто не пов`язана з професійною діяльністю та/або виконанням позивачем своїх посадових обов`язків, відповідач як роботодавець не має жодного відношення до причини виникнення захворювань ОСОБА_1 а також його перебігу протягом життя. Щодо інших "моральних страждань" як то перебування у роздратованому стані та або "втрати душевного спокою", позивачем не надано жодних доказів щодо наявності таких фактів, та зв`язку діями відповідача, у тому числі відсутні будь-які належні докази, в чому саме полягала втрата нормальних життєвих зв`язків позивача, якщо б такі мали місце. Оскільки немає жодних правових підстав для стягнення з відповідача грошових коштів, стягнення з відповідача судового збору є незаконним та необґрунтованим.

Також в ході розгляду справи від представника відповідача, неодноразово надходили письмові пояснення, заперечення, в яких, відповідач зазначає, що не погоджується з вимогами позивача, та просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ ДНВКФ Резец, ЛТД у цивільній справі №214/8567/15-ц у повному обсязі.

У судове засідання 30.11.2021 року позивачка не з`явилася, подала до суду заяву, згідно якої просить розглядати справу за її відсутності та за відсутності її представника. Також зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити, на підставі письмових доказів, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач у судове засідання 30.11.2021 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання заяв не надавав, відзиву на уточнену позовну заяву в останній редакції не надав, у зв`язку з чим на підставі ст.ст.223, 280 ЦПК України, судом проведено заочний розгляд справи.

У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: виписка (т.№1, а.с.91), платіжні доручення (т.№1,а.с.10-105), постанова (т.№3, а.с.23), виконавчий лист (т.№3, а.с.24), постанова (т.№3, а.с.27), виконавчий лист (т.№3, а.с.28) розрахунок суми індексації за час затримки (т.№3 а.с. 97).

Суд, керуючись вимогами ст.77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків. Виписку (т.№1, а.с.91), платіжні доручення (т.№1,а.с.10-105), постанову (т.№3, а.с.23), виконавчий лист (т.№3, а.с.24), постанову (т.№3, а.с.27), виконавчий лист (т.№3, а.с.28) розрахунок суми індексації за час затримки (т.№3 а.с. 97) суд вважає належними доказами, так як вони стосуються сум, які належить стягнути з відповідача.

Суд, відповідно до ст.78 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.

Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази є достовірними.

Керуючись вимогами ст.80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.

Судом встановлено, що в липні 2012 року, ОСОБА_1 була прийнята на посаду барменом до ТОВ ДНВКФ Резец, ЛТД в кафе Матіс , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Наказом від 01.01.2013 року №V 0101-13У ОСОБА_1 звільнена із займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.05.2015 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди скасовано та ухвалено нове рішення по справі №214/3725/13-ц про часткове задоволення позову в цій частині. Таким чином, з ТОВ ДНВКФ РЕЗЕЦ, ЛТД за рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.05.2015 року по справі №214/3725/13-ц було стягнено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 34809,28 грн. за період 01.09.2012 р. по 01.01.2015р. Вказана сума виплачена позивачці у вересні 2015 року. Однак індексація на вказану суму не була нарахована та виплачена. Вказана сума виплачена без нарахування індексації у вересні 2015 року.

Згідно ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Як це встановлено рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 травня 2015 року по справі 214/3725/13-ц, яке набрало законної сили та розглядалося за участю позивачки ОСОБА_1 тавідповідача ТОВ Дніпропетровська науково виробнича комерційна фірма Резец, ЛТД , затримка у виплати заробітної плати почалася з 1 вересня 2012 року, середній заробіток позивачки становить 1200 грн. 32 коп. Тому твердження відповідача про інший розмір середнього заробітку суд вважає таким, що суперечить положенням ст.82 ЦПК України, а тому є необґрунтованим і суд на бере до уваги при вирішенні справи.

Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами Конституції України, ЦК України, КЗпП України, Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати , Закону України Про оплату праці , Закону України Про індексацію грошових доходів населення .

Як передбачено ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статею 15 Закону України Про оплату праці передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 33 Закону України Про оплату праці встановлено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України Про індексацію грошових доходів населення (в редакції від 1 січня 2003 року), згідно з нормами ст. ст. 1, 2 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів й послуг. Об`єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 %. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

На підставі ч. 5 ст. 4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , в разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з 06 березня 2003 року (дати опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення ).

Статтею 34 Закону України Про оплату праці передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (01 січня 2001 року).

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до ст. 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Із роз`яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці № 13 від 24 грудня 1999 року, не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника, суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Індексація не нараховувалась відповідачем та відповідно не виплачувалась взагалі, що передбачено ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника - виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться день звільнення.

Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі статтею 34 Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати" і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частин заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постаново Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеним постановою від 23 квітня 1999 року № 692), підприємствами, установами, організаціями усі форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплат нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавці якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Зважаючи на вищевикладене суд приходить до переконання, що відповідач повинен виплатити ОСОБА_1 індексацію за кожен місяць затримки з 1 жовтня 2012 року по 1 жовтня 2015 року відповідно до індексу споживчих цін по день фактичного розрахунку в розмірі 25416 грн. 19 коп.

Відповідно ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Судом встановлено, що позивачці за рішенням суду позивачем сплачено 34809,28 грн., ця сума визначена судом без врахування індексації. Рішенням суду по справі, яка розглядається, з урахуванням змісту первісних позовних вимог, на користь позивачки стягнутий середній заробіток з 1 січня 2015 року по 31 липня 2015 року. Враховуючи, що на час постановлення судом рішення 9 серпня 2016 року позивачка просила стягнути середній заробіток за період з 1 січня 2015 року по 1 липня 2016 року, слід дійти висновку, що ці позовні вимоги, тобто які стосуються стягнення середнього заробітку по 1 липня 2016 року вирішені і по них рішення суду набрало законної сили. Тому ухвалою суду від 30 листопада 2021 року справа в частині стягнення середнього заробітку по 1 липня 2016 року закрита. В уточненому позові позивачка просить стягнути середній заробіток з 1 січня 2015 року по 1 січня 2021 року. Враховуючи викладене суд вважає, що необхідно вирішити питання про стягнення середнього заробітку за період, по якому судом не приймалося раніше рішення, а саме з 1 липня 2016 року по 1 січня 2021 року. Для вирішення даної справи по суті, для визначення суми за весь час затримки по день його фактичного розрахунку за період з 1 липня 2016 року по 1 січня 2021 року, тобто за 54 місяці, базою для розрахунку є середній заробіток ОСОБА_1 , який становив 1200,32 грн. Тому стягненню з позивача належить сума у розмірі 64817 грн. 28 коп. з наступного розрахунку: (1200 грн. 32 коп. - середній заробіток, 54 - кількість місяців затримки виплати індексації заробітної плати, яку відповідач повинен був нарахувати та сплатити позивачці за затримку фактичного розрахунку).

Таким чином, суд приходить до переконання, що позивачка, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 15, 16 ЦК України, звернулася до суду за захистом свого права.

Отже, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 12 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, та ст. 13 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, суд, з урахуванням того, що по частині вимог провадження закрито, вважає, що позов підлягає повному задоволенню.

Суд приходить до переконання, що задоволення позову відповідає такому передбаченому ст.2 ЦК України завданню цивільного судочинства як справедливе вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушеного права позивачів.

Щодо вирішення питання про розподіл витрат у справі, суд виходить з наступного. За змістом ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно ст. 5 Закону України Про судовий збір , від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати. Отже позивачка звільнена від сплати судового збору та не сплачувала судовий збір. Позивачка заявила три позовних вимоги, тому розмір судового збору дорівнює: за вимоги про стягнення середнього заробітку у сумі 86423,04 грн. - 908 грн. 00 коп.; за вимоги про стягнення індексації в сумі 25416,19 грн. - 908 грн. 00 коп.; за вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 6229,47 грн. - 908 грн.00 коп., а усього - 2724 грн. 00 коп. Рішенням суду від 9 серпня 2016 року з відповідача стягнути судовий збір в сумі 1378 грн. 00 коп. Отже сума судового збору, яка підлягає компенсації дорівнює 1346 грн. 00 коп.

Керуючисьст. 43 Конституції України, ст.ст. 115, 116, 117, 233 КЗпП України, ст.ст.1,2,3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати , ст.ст.1,15.33,34 Закону України Про оплату праці , ст.ст.1,2,4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 276, 280-282, 354 ЦПК України, суд, --

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська науково-виробнича комерційна фірма Резец, ЛТД - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська науково-виробнича комерційна фірма Резец, ЛТД (юридична адреса ж.м. Парус, б.3 кв. 48 м. Дніпропетровськ Дніпропетровська область ЄДРПОУ 20199953) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , середній заробіток за час затримки заробітної плати, за період з 1 липня 2016 року по 1 січня 2021 року в розмірі 64817 грн. 28 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська науково-виробнича комерційна фірма Резец, ЛТД (юридична адреса ж.м. Парус, б.3 кв. 48 м. Дніпропетровськ Дніпропетровська область ЄДРПОУ 20199953) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 за період з вересня 2012 року по вересень 2015 року компенсацію (індексацію) за кожен місяць затримки відповідно до індексу споживчих цін 25 416,19 грн.

Компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір у сумі 1346 грн. 00 коп.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 6 грудня 2021 року.

Головуючий суддя: В.М. Прасолов