Постанова

від 29.12.2021 по справі 523/13247/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3595/21

Номер справи місцевого суду: 523/13247/19

Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2021 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М. , Князюка О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Добровольський 151/3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті частки співвласника, на рішенняСуворовського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Сувертак І.В. 02 березня 2020 року у м. Одеса , -

встановила:

У серпні 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Добровольський 151/3 звернулось з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 грудня 2016р. по 31 липня 2019р. в сумі 3906,24 грн., що складається з основного боргу - 3653,22 грн., інфляційних витрат 195,94 грн., 3% річних - 57,08 грн., а також просило стягнути судові витрати у розмірі 1921 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 08 лютого 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріаль ного округу Одеської області Єсіною Л.М., реєстр №710, зареєстрованого в ОМБТІ та РОН кн.429 пр.стр. 141 реєстр №303, є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 31.3 кв.м.

Багатоквартирний будинок, у якому розташована квартира, перебуває в управлінні Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Добровольський 151/3 , створеного 08 червня 2016 для забезпечення прав співвласників на спільне майно, задо волення потреби в ефективному управлінні належним їм майном, підтриманні об`єкта в належному технічному стані, організації забезпечення потреб мешканців об`єкта в житлово-комунальних послугах.

ОСОБА_1 відмовляється сплачувати частку спів власника у загальному обсязі внесків і платежів, розраховану пропорційно до загальної площі квартири 31,3 кв.м, зокрема, за утримання будинку та прибудинкової території.

Так, за період з 01 грудня 2016 року по 31 липня 2019 року власнику квартири АДРЕСА_1 було нараховано до сплати 3653,22грн. в рахунок внесків за спожиті житлово-комунальні послуги.

Окрім основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 195 гривні 94 копійок, три відсотки річних у розмірі 57 гривень 08 копійку та судовий збір у розмірі 1921 гривень 00 копійок.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 02 березня 2020 року позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Добровольський 151/3 було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Добровольський 151/3 заборгованість щодо сплати частки співвласника за внесками на утримання багатоквартирного будинку - за утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 грудня 2016р. по 31 липня 2019р. в сумі 3906,24 грн., що складається з основного боргу у розмірі 3653,22 грн., інфляційних витрат 195,94 грн., 3% річних - 57,08 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Добровольський 151/3 судовий збір, сплачений за подання позову до суду, в сумі 1921,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити .

Апеляційна скарга мотивована тим, що Протокол №3 загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Добровольський 151/3 від 10 вересня 2017 року, на підставі якого здійснювалась частина нарахувань за позовом, є недійсним, у зв`язку із чим позовні вимоги позивача не могли бути задоволені.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення , виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 31.3 кв.м. (а.с. 25).

Багатоквартирний будинок, у якому розташована квартира, перебуває в управлінні Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Добровольський 151/3 , створеного 08 червня 2016 року для забезпечення прав співвласників на спільне майно, задоволення потреби в ефективному управлінні належним їм майном, підтриманні об`єкта в належному технічному стані, організації забезпечення потреб мешканців об`єкта в житлово-комунальних послугах. (а.с. 14-16).

Багатоквартирний будинок знаходиться в управлінні об`єднання з 01 грудня 2016 року, про що складено Акт приймання-передачі. (а.с. 23-24).

Як встановлено cтаттею 17 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , об`єднання має право, відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема, утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність; приймати рішення про надходження та витрати коштів об`єднання; виступати замовником робіт з капітального ремонту, реконструкції багатоквартирного будинку; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.

Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління, окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.

Вказані правовідносини врегульовано Статутом та Законами України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку .

Виходячи з положень cтатті 15 Закону України Про об`єднання співвласників багато квартирного будинку , співвласник зобов`язаний, в тому числі: забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітально го ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі тощо.

У зв`язку із наведеним, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 , як власник кватири у багатоквартирному будинку, зобов`язаний сплачувати частку співвласника у загальному обсязі внесків і платежів, встановлену пропорційно до загальної площі квартир.

Однак, ОСОБА_1 відмовляється сплачувати частку співвласника, зокрема, згідно інформації по фінансово-особовому рахунку1513029,. відкритому об`єднанням на ім`я боржника власнику квартири АДРЕСА_1 , за період з 01 грудня 2016 року по 31 липня 2019 року нараховано до сплати загалом 4323.35 грн. за спожиті житлово-комунальні послуги, в тому числі:

витрати на утримання будинку і прибудинкової території 3592.40 грн.;

витрати на каналізацію - 400.00 грн.:

витрати на вивіз сміття - 330.95 грн.;

з яких відповідачем сплачено - 670,13 грн.

В зв`язку із чим, за вказаний період у відповідача виникла заборгованість у розмірі 3653,22 грн. (а.с. 12,13).

Згідно ст.13 Закону Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , ст.20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , відповідач зобов`язаний регулярно, щомісяця оплачувати житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ст.ст. 10, 66-68 ЖК України, громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, наймачі - користувачі зобов`язані своєчасно вносити плату за житлово - комунальні послуги.

Згідно ст.179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями , які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до Правил користування приміщенням житлових будинків і прибудинковими територіями затвердженими постановою КМ України від 08 жовтня 1992 р. № 572, користування приміщеннями житлових будинків здійснюється згідно з свідоцтвом на право власності, договором найму (оренди) або іншим документом, що підтверджує право власності чи користування. Власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; Власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно ч.1 ст.13 Закону України Про житлово-комунальні послуги , залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Матеріалами справи встановлено, що відповідач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 42).

Як власник квартири у багатоквартирному будинку, відповідач є співвласником спільного майна багатоквартирного будинку, при цьому, спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія.

Судом вірно встановлено, що відповідач, у порушення п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 р. № 572, не сплачував в повному обсязі за спожиті ним комунальні послуги та послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території за період з 01 грудня 2016р. по 31 липня 2019р., у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 3653,22 грн.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг між ОСББ Добровольський 151/3 та відповідачем сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правова позиція Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі 6-59цс13).

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі викладеного, суд першої інстанції вірно вважав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиті ОСОБА_1 комунальні послуги та послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території за період з 01 грудня 2016р. по 31 липня 2019р. у розмірі 3653,22 грн. доведеними та такими, що підлягають до задоволення.

В частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних позовні вимоги також підлягали задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01 грудня 2016 року по 31 липня 2019 року позивач надавав послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами; розрахунком належних до стягнення платежів.

З огляду на викладене правовідносини, які виникли між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житловокомунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.

Крім того, обов`язок сплатити за надані й спожиті послуги випливає також з положення частини першої статті 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов`язки випливають із дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства.

Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини третьої статті 6, статей 627, 630 ЦК України та статей 19, 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги .

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що закріплена у пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши наявність у відповідачів заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, колегія суддів погоджується із висновком суду про наявність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості із урахуванням інфляційних витрат у сумі 195,94 грн. та 3% річних у сумі 57,08 грн.

Аналогічна позиція сформульована у постановах Верховного Суду: від 19 серпня 2019 року у справі № 462/4403/15-ц (провадження № 61-33073св18); від 01 серпня 2019 року у справі № 644/5029/16-ц (провадження № 61-27671св18); від 03 липня 2019 року у справі № 640/17718/16-ц (провадження № 61-26541св18).Розрахунок позивача щодо відсотків та інфляційних витрат перевірений судом та відповідає нормам ЦК України, ЦПК України.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання у апеляційній скарзі ОСОБА_1 про те, що Протокол №3 загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Добровольський 151/3 від 10 вересня 2017 року, на підставі якого здійснювалась частина нарахувань за позовом, є недійсним, у зв`язку із чим позовні вимоги позивача не могли бути задоволені.

Колегія суддів зауважує, що недійсність Протоколу №3 загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Добровольський 151/3 від 10 вересня 2017 року не є предметом розгляду даної справи, а згідно ч. 6 ст.367 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, колегія суддів враховує, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01 березня 2021 року у справі №523/2946/20, яке набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Добровольський 151/3 про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів, оформлених протоколом №3 від 10 вересня 2017 р., було відмовлено.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 березня 2020 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2 а - 2 г ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 29 грудня 2021 року.

Судді Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова

О.В. Князюк

О.М. Таварткіладзе