Постанова

від 14.12.2021 по справі 522/24929/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4524/21

Номер справи місцевого суду: 522/24929/15-ц

Головуючий у першій інстанції Науменко А. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Тищенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору - Приватного підприємства - Фірма Асоль , Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним договору та додаткових угод, скасування свідоцтв про право власності та визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи - Приватне підприємство - Фірма Асоль , Виконавчий комітет Одеської міської ради про визнання права власності, визнання додаткових угод та свідоцтв недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про інвестування в будівництво та додаткових угод до договору, скасування свідоцтв про право власності та визнання права власності, мотивовуючи це тим, що він є вітчимом ОСОБА_4 та маючи дохід від підприємницької діяльності звернувся до будівельної фірми ППФ Асоль з метою придбання квартири. 03 квітня 2005 року ОСОБА_4 уклав з ППФ Асоль договори про інвестування в будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 та додаткову угоду до цього Договору, відповідно до яких ОСОБА_4 після введення будинку в експлуатацію отримує у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 83,8 кв.м. вартістю 258375 грн., та два паркінги №37 та 38 загальною площею 18 кв.м. кожний вартістю 31800 грн. Грошові кошти для здійснення інвестиційних внесків надавались ОСОБА_3 починаючи з 12 квітня 2005 року і по 14 листопада 2006 року. Втім, у зв`язку з затримкою у введенні будинку в експлуатацію у встановлені договором строки отримати правовстановлюючі документи у 2006 році вони не змогли. 21 жовтня 2006 року ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_1 шлюб. Незадовго до подання позовної заяви позивачу стало відомо, що 21 грудня 2009 року після внесення всіх інвестиційних внесків між ППФ Асоль , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладені додаткові угоди до інвестиційних договорів, відповідно до яких ОСОБА_1 введено як другого інвестора в рівних частинах та 20 січня 2010 року за актами приймання-передачі передане нерухоме майно, а 15 грудня 2010 року отримані свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 та парковочні місця АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 на ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в рівних частках кожному. Посилаючись на те, що грошові кошти на придбання спірної квартири та двох паркінгів надавав позивач, про оформлення права власності на відповідачів у рівних частках йому нічого відомо не було, просив визнати недійсними інвестиційні договори, додаткові угоди та скасувати свідоцтва про право власності видані на ім`я відповідачів, визнати право власності на спірні об`єкти нерухомості за позивачем. Відповідач ОСОБА_4 надав суду нотаріально посвідчену заяву від 15 січня 2016 року про визнання у повному обсязі позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , за участю третіх осіб ППФ Асоль , виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним договору, скасування свідоцтв про право власності та визнання права власності по справі №522/24929/15-ц.

Разом з тим, 12 червня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи ППФ Асоль , виконавчий комітет Одеської міської ради, який в процесі слухання справи уточнив та просив суд визнати додаткову угоду №1 до Договору №47/стр від 03.04.2005 р., додаткову угоду №1 до Договору №46/п від 03.04.2005 р. та додаткову угоду №1 до Договору №47/п від 03.04.2005 р. недійсними, скасувати свідоцтва про право власності від 15.12.2010 р. на квартиру АДРЕСА_5 , на парковочні місця №37 та № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_6 та визнати право особистої власності на зазначене майно за ОСОБА_4 , посилаючись на те, що грошові кошти на дане майно надавалися його батьком.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2018 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсною Додаткову угоду №1 до Договору №47/стр від 03.04.2005 р про інвестування в будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , укладену 21.12.2009 року між Приватним підприємством - фірмою Асоль (ідентифікаційний код 20937967) та ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Визнано недійсною Додаткову угоду №1 до Договору №46/п від 03.04.2005 р. про інвестування в будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , укладену 21.12.2009 року між Приватним підприємством - фірмою Асоль (ідентифікаційний код 20937967) та ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Визнано недійсною Додаткову угоду №1 до Договору №47/п від 03.04.2005 р. про інвестування в будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , укладену 21.12.2009 року між Приватним підприємством - фірмою Асоль (ідентифікаційний код 20937967) та ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Скасовано свідоцтво про право власності НОМЕР_2 від 15.12.2010 року, видане виконавчим комітетом Одської міської ради на квартиру АДРЕСА_7 , загальною площею 83,8 кв.м., житловою 41,3 кв.м. Скасовано свідоцтво про право власності НОМЕР_3 від 15.12.2010 року, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради на парковочне місце № НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 18,0 кв.м . Скасовано свідоцтво про право власності НОМЕР_5 від 15.12.2010 року, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради на парковочне місце № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 18,0 кв.м. Визнано за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_7 , що складається з приміщень загальною площею 83,8 кв.м, житловою площею 41,3 кв.м. Визнано за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на парковочне місце № НОМЕР_4 загальною площею 18,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 . Визнано за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на парковочне місце № НОМЕР_1 загальною площею 18,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 .

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких просять:

* представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вимог;

* ОСОБА_3 - рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2018 року змінити та визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_7 та визнати за ним право власності на парковочні місця № 37, 38 за зазначеною адресою

посилаючись на порушення районним судом норм матеріального і процесуального права.

Будучи належним чином повідомленими в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України про дату, час і місце розгляду справи, відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання на 14.12.2021 року на 14-30 г. не з`явилися, про причини не явки суду не повідомили.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_5 , слід відмовити на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що:

- інвестором спірного майна виступав ОСОБА_4 , а будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що інвестором спірної квартири та двох паркінгів виступала інша особа - ОСОБА_3 матеріали справи не містять, а посилання представника позивача ОСОБА_3 на те, що на час укладення договору інвестування, додаткової угоди до цього договору, внесення інвестиційних внесків, ОСОБА_4 не мав самостійного заробітку, трудову діяльність не здійснював, а отже не міг придбати спірне майно за власні кошти засновані на припущеннях;

- довідка, видана ДПІ у Малиновському районі м.Одеси, про доходи ОСОБА_3 за 2004 рік у розмірі 210 000 грн., за 2005 рік - 340 000 грн. (а.с.33-34), а також довідка, що видана приватним нотаріусом Мирошниченко Н.М. про здійснення продажу земельної ділянки за 227 475 грн. 06.09.2005 року (а.с.56) свідчить лише про отримання доходу позивачем ОСОБА_3 , який є достатнім для інвестування квартири та двох паркінгів, однак не підтримує факт здійснення та укладення договору інвестування ОСОБА_3 ;

- договори інвестування укладались ОСОБА_4 до укладення шлюбу, внесення внесків здійснювалось ОСОБА_4 також до укладення шлюбу, а тому підстав вважати, що придбання квартири та двох паркінгів відбулось за рахунок коштів подружжя немає;

- додаткова угода №1 до договору №47/стр від 03.04.2005 року про інвестування в будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 ; Додаткова угода №1 до договору №46/п від 03.04.2005 року про інвестування в будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 ; Додаткова угода №1 до договору №47/п від 03.04.2005 року про інвестування в будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі яких новим соінвестором разом із ОСОБА_4 стала ОСОБА_1 , підписані не ОСОБА_4 , а іншою особою.

Проте повністю погодитися з усіма такими висновками районного суду не можна.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

- предметом спору є право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_8 та два паркінги №37 та 38, загальною площею 18 кв.м. кожний, що розташовані на автостоянці за цією ж адресою;

- право власності на предмет спору зареєстровано за ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в рівних частках кожному, на праві спільної часткової власності, на підставі інвестиційного договору та додаткових угод до цих договорів, які наразі оспорюються;

- ОСОБА_3 є вітчимом відповідача ОСОБА_4 , що визнано сторонами у справі та, в порядку частини 1 статті 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню;

- відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 21 жовтня 2006 року (т.1 а.с.32);

- 03 квітня 2005 року між ОСОБА_4 та ППФ Асоль був укладений договір №47/стр про інвестування в будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , відповідно до якого ППФ Асоль зобов`язалась виконати будівельно-монтажні роботи на житловому будинку по АДРЕСА_1 та ввести житловий будинок в експлуатацію в 4-му кварталі 2006 року та після введення в експлуатацію будинку надати всі необхідні документи для передання інвестору двокімнатної квартири АДРЕСА_2 загальною площею 83,8 кв.м. загальною вартістю 258 375 грн., а ОСОБА_4 зобов`язався вносити грошові кошти на будівництво поетапно починаючи з третього квартала 2005 року закінчуючи четвертим кварталом 2006 року ( т.1 а.с. 12- 14);

- 03 квітня 2005 року між ОСОБА_4 та ППФ Асоль були укладені інвестиційні договори №46/п та №47/п, відповідно до яких ППФ Асоль зобов`язувалось передати у власність інвестора - ОСОБА_4 парковочні місця № 37 та № НОМЕР_1 загальною площею 18 кв.м. кожне в житловому будинку, що будується за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 зобов`язувався прийняти їх та сплатити інвестицію у розмірі 15 900 грн. за одне парковочне місце (т.1 а.с.15-18);

- в цей же день між ОСОБА_4 та ППФ Асоль укладено Додаткову угоду №1 до Договору №47/стр від 03.04.2005 року якою розділ 2 Договору доповнено п.2.8. щодо передачі двох гаражних місць №37 та 38 на підземній автостоянці цього ж дому загальною площею по 18 кв.м кожний, загальною вартістю 31 800 гривень (т. 1 а.с.19);

- за інформацією наведеною у довідці виданої ППФ Асоль від 26 червня 2015 року внесення інвестиційних внесків ОСОБА_4 за договором №47/стр від 03.04.2005 року про інвестування в будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 здійснювалось внесками у період з 12 квітня 2005 року по 14 листопада 2006 року ( т.1 а.с. 24);

- відповідно до даних, що міститься у відповіді ППФ Асоль на запит від 30.10.2015 року інвестиційний внесок за договором №46/п від 03.04.2005 року та договором №47/п від 03.04.2005 року був внесений ОСОБА_4 одним внеском в сумі по 15 900 грн. по кожному договору (т.1 а.с. 25);

- 21 жовтня 2006 року ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу виданим міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції 21 жовтня 2006 року, актовий запис №1972 (а.с.32);

- 21 грудня 2009 між ППФ Асоль , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до договору №47/стр від 03 квітня 2005 року про інвестування в будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , відповідно до якої сторони дійшли згоди ввести в договір №47/стр від 03 квітня 2005 року другого інвестора (в рівних долях) ОСОБА_1 (т.1 а. с. 20);

- також, 21 грудня 2009 між ППФ Асоль , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до договору №47/п від 03 квітня 2005 року про інвестування в будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , відповідно до якої сторони дійшли згоди ввести в договір №47/п від 03 квітня 2005 року другого інвестора (в рівних долях) ОСОБА_1 (т.1 а. с. 22);

- також, 21 грудня 2009 між ППФ Асоль , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до договору №46/п від 03 квітня 2005 року про інвестування в будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , відповідно до якої сторони дійшли згоди ввести в договір №46/п від 03 квітня 2005 року другого інвестора (в рівних долях) ОСОБА_1 (т.1 а. с. 21);

- 20 січня 2010 року були оформленні Акти прийому-передачі квартири та двох паркінгів (т.2 а. с. 143-145);

- 15 грудня 2010 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі договору №47/стр про інвестування у будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 від 03 квітня 2005 року, додаткової угоди №1 від 21 грудня 2009 року, акту прийому-передачі від 20 січня 2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 видане свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 , в рівних частках, на праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_7 , що складається з приміщень загальною площею 83,8 кв.м, житловою площею 41,3 кв.м. (т. 1 а. с. 27).

В цей же день Виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі договору №47/п про інвестування у будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 від 03 квітня 2005 року, додаткової угоди №1 від 21 грудня 2009 року, акту прийому-передачі від 20 січня 2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 видане свідоцтво про право власності № НОМЕР_3 , в рівних частках, на праві спільної часткової власності на парковочне місце № НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_6 , що складається з приміщення загальною площею 18,0 кв.м, та свідоцтво про право власності НОМЕР_5 від 15.12.2010 року, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради, на парковочне місце № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_6 , що складається з приміщення загальною площею 18,0 кв.м. (т 1. а. с. 29, 31)

Колегія суддів виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою - п`ятою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України Про інвестиційну діяльність основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Частиною 1 статті 5 цього ж закону передбачено, що суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестори - суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 6 цієї ж статті доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Встановивши? що у відповідності до наданих до справи документів інвестором спірного майна виступав ОСОБА_4 , а будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що інвестором спірної квартири та двох паркінгів виступала інша особа - ОСОБА_3 матеріали справи не містять, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3 .

При цьому суд вірно зазначив, що сама по собі фінансова спроможність ОСОБА_3 здійснювати інвестування спірної квартири та двох паркінгів і відсутність відомостей про доходи ОСОБА_4 не є безумовною і достатньою підставою для задоволення вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним договору та додаткових угод, скасування свідоцтв про право власності та визнання права власності на спірні об`єкти інвестування за ОСОБА_3 .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 в цій частині рішення суду першої інстанції не спростовують і зведені лише до незгоди з висновком райсуду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Враховуючи наведене апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення.

Що стосується апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з такого.

Суд першої інстанції вірно встановив, що зі змісту наданих до справи документів вбачається, що інвестування спірних об`єктів здійснювалося ОСОБА_4 .

Право власності на 1/2 частину спірної квартири та двох паркінгів у ОСОБА_1 виникло на підставі укладених 21.12.2009 року між ППФ Асоль , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 додаткових угод до договорів інвестування на ці об`єкти, внаслідок яких ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 стала соінвестором і після передачі даного майна забудовником за актами прийому-передачі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 набули право власності на зазначене майно.

При таких обставинах та виходячи з наведених у позові ОСОБА_4 обґрунтувань, що він не підписував додаткових угод до договорів інвестування, на підставі яких ОСОБА_1 стала соінвестором об`єктів нерухомості, визначальним є перевірка саме цих обставин.

Відповідно до висновку №17-2884/01 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи №522/24929/15-ц складеного 28 грудня 2017 року Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України підписи від імені ОСОБА_4 у примірниках Додаткової угоди №1 до договору №46/п від 03.04.2005 р. про інвестування в будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 ; Додаткової угоди №1 до договору №47/п від 03.04.2005 р. про інвестування в будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 ; акту приймання-передачі, на підставі якого було отримано свідоцтво про право власності на: квартиру АДРЕСА_2 (САЕ 069720 від 15.12.2010 р.); на парковочне місце №37 (САЕ 069718 від 15.12.2010 р.); на парковочне місце №38 ( НОМЕР_5 від 15.12.2010 р.) виконані не самим ОСОБА_4 , а іншою особою з наслідуванням його підписам.

Будучи не згодною з даним висновком експертизи, у клопотанні про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи представник ОСОБА_1 звернувся до районного суду з клопотанням про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи. В якому зазначив, що висновок експерта не лише є неповним у зв`язку з ненаданням відповіді щодо належності або неналежності відповідачці підпису у досліджуваній додатковій угоді, а й у зв`язку з тим, що експерт надаючи висновок про те, що підписи від імені ОСОБА_4 у примірниках Додаткової угоди №1 до договору № 46/п від 03.04.2005 року про інвестування в будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 ; Додаткової угоди №1 до договору № 47/п від 03.04.2005 року про інвестування в будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 ; акту приймання-передачі, на підставі якого було отримано свідоцтво про право власності на: квартиру № 27 (САЕ 069720 від 15.12.2010 року); на парковочне місце № 37 (САЕ 069718 від 15.12.2010 року); на парковочне місце № 38 ( НОМЕР_5 від 15.12.2010 року) виконані не самим ОСОБА_4 , а іншою особою з наслідуванням його підписам, фактично досліджував експериментальні зразки підписів ОСОБА_4 , які судом не відбиралися, а були представлені експерту безпосередньо самим ОСОБА_4 , у зв`язку з чим заявник ставить під сумнів, що представлені безпосередньо ОСОБА_4 до експретної установи експериментальні зразки підпису дійсно були виконані самим ОСОБА_4 або що вони виконані ОСОБА_4 навмисно зміненим підписом.

Дане клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_6 судом першої інстанції залишено без задоволення.

В суді апеляційної інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулася до суду апеляційної інстанції з аналогічним клопотанням і попросила його задовольнити.

Судом апеляційної інстанції виходячи з досліджених матеріалів справи встановлено, що судом після вирішення питання про призначення судової почеркознавчої експертизи щодо належності підписів у додаткових угодах та актах прийому-передачі виконаних від імені ОСОБА_4 самому ОСОБА_4 не вирішувалося питання про відбір у ОСОБА_4 в присутності сторін в судовому засіданні експериментальних зразків його підпису . До експертної установи експериметальні зразки підписів ОСОБА_4 були представлені безпосередньо ОСОБА_4 . При цьому з матеріалів справи достовірно не вбачається, яким чином встановлювалася особа, чиї підписі містяться в експериментальних зразках підписів ОСОБА_4 , які досліджувалися експертом, хто саме, де і за яких обставин відбирав експериментальні зразки підписів ОСОБА_4 і чи дійсно ці експериментальні зразки підписів належать самому ОСОБА_4 .

У зв`язку з наведеним, ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.10.2019 року була призначена повторна судова почеркознавча експертиза, на вирішення якої експертові були поставлені наступні питання:

- чи виконано підписи від імені ОСОБА_4 в примірниках наступних документів: Дополнительного соглашения № 1 к договору № 47/стр от 03 апреля 2005 года об инвестировании в строительство жилого дома по адрессу: АДРЕСА_1 від 21.12.2009 року; Дополнительного соглашения № 1 к договору № 46/п от 03 апреля 2005 года об инвестировании в строительство жилого дома по адрессу: АДРЕСА_1 від 21.12.2009року; Дополнительного соглашения № 1 к договору № 47/п от 03 апреля 2005 года об инвестировании в строительство жилого дома по адрессу: АДРЕСА_1 від 21.12.2009року ОСОБА_4 або іншою особою з наслідуванням його підпису?;

-чи виконано підписи від імені ОСОБА_4 в примірниках наступних документів: акті приймання-передачі від 20.01.2010 року, на підставі якого було отримано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_5 (САЕ 069720 від 15.12.2010 року); акті від 20.01.2010 року на парковочне місце № 37 (САЕ 069718 від 15.12.2010 року); акті від 20.01.2010 року на парковочне місце № 38 (САЕ 069719 від 15.12.2010 року) - ОСОБА_4 чи іншою особою з наслідуванням його підпису?

- чи виконано підписи від імені ОСОБА_4 в примірниках наступних документів: Дополнительного соглашения № 1 к договору № 47/стр от 3 апреля 2005 года об инвестировании в строительство жилого дома по адрессу: АДРЕСА_1 від 21.12.2009 року; Дополнительного соглашения № 1 к договору № 46/п от 03 апреля 2005 года об инвестировании в строительство жилого дома по адрессу: АДРЕСА_1 від 21.12.2009 року; Дополнительного соглашения № 1 к договору № 47/п от 03 апреля 2005 года об инвестировании в строительство жилого дома по адрессу: АДРЕСА_1 від 21.12.2009 року; акті приймання-передачі від 20.01.2010 року, на підставі якого було отримано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_5 (САЕ 069720 від 15.12.2010 року); акті від 20.01.2010 року на парковочне місце № 37 (САЕ 069718 від 15.12.2010року); акті від 20.01.2010 року на парковочне місце № 38 (САЕ 069719 від 15.12.2010 року) - ОСОБА_4 навмисно зміненим почерком; -чи виконано експериментальні зразки підписів доданих до висновку № 17-2884/01 судово почеркознавчої експертизи за матеріалами справи № 5322/24929/15-ц ОСОБА_4 навмисно зміненим почерком або іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_4 . Проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи доручено експертам Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл.проф. М.С.Бокаріуса, витрати за проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи покладено на ОСОБА_1 .

Згідно з висновком повторної судово-почеркознавчої експертизи Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл.проф. М.С.Бокаріуса № 16438 від 18.12.2020 року підписи від імені ОСОБА_4 у документах: Дополнительное соглашение № 1 к договору № 47/стр от 03 апреля 2005 года об инвестировании в строительство жилого дома по адрессу: АДРЕСА_1 від 21.12.2009 року; Дополнительное соглашение № 1 к договору № 46/п от 03 апреля 2005 года об инвестировании в строительство жилого дома по адрессу: АДРЕСА_1 від 21.12.2009 року; Дополнительное соглашение № 1 к договору № 47/п от 03 апреля 2005 года об инвестировании в строительство жилого дома по адрессу: АДРЕСА_1 від 21.12.2009 року виконані ОСОБА_4 . Діагностичні ознаки, які б свідчили про впилив на ОСОБА_4 у момент виконання ним зазначених підписів штучних збігаючих факторів - відсутні. Підписи від імені ОСОБА_4 у документах : акт приймання-передачі від 20.01.2010 року, на підставі якого було отримано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_5 (САЕ 069720 від 15.12.2010 року); акт від 20.01.2010 року на парковочне місце № 37 (САЕ 069718 від 15.12.2010 року); акт від 20.01.2010 року на парковочне місце № 38 (САЕ 069719 від 15.12.2010 року) виконані не ОСОБА_4 а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_4 (під впливом штучного збиваючого фактору) (т. 4 а. с. 208-238).

Будучи не згодним з висновком судово-почеркознавчої експертизи Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл.проф. М.С.Бокаріуса № 16438 від 18.12.2020 року представником ОСОБА_4 заявлено клопотання про призначення нової повторної експертизи, яке залишено ухвалою Одеського апеляційного суду без задоволення у відповідності до наведених в ухвалі обґрунтувань (т.5 а. с. 75-76).

Також представником ОСОБА_4 до справи додано рецензію ТОВ Одеський нуковий інститут судових експертиз на висновок судово-почеркознавчої експертизи Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл.проф. М.С.Бокаріуса № 16438 від 18.12.2020 року, виконаний ОСОБА_7 , яка має відповідний стаж експертної роботи з 2001 по 2020 роки, відповідно до якої висновки судових експертів, якими виконано повторну судово-почеркознавчу експертизу є помилковими.

Проте додана до справи рецензія на висновок повторної судово-почеркознавчої експертизи Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл.проф. М.С.Бокаріуса № 16438 від 18.12.2020 року не може бути прийнятою, як належний та допустимий доказ у розумінні на статті 77, 78 ЦПК України на спростування висновку повторної судово-почеркознавчої експертизи, оскільки не узгоджується з п. 1, 2 розділу 1 та п. 1 розділу 2 Порядку проведення рецензування висновків судових експертів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 355/5 від 03.02.2020 року, відповідно до якого цей Порядок визначає процедуру проведення та оформлення результатів рецензування висновків судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України, судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, а також проектів висновків фахівців, які мають намір отримати кваліфікацію судового експерта. Метою рецензування висновків судових експертів є вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків. Рецензування не проводиться з метою спростування чи підтвердження висновків .

Колегією суддів разом з тим було задоволено клопотання представника ОСОБА_4 про допит експертів Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл.проф. М.С.Бокаріуса, якими складено висновок повторної судово-почеркознавчої експертизи Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл.проф. М.С.Бокаріуса № 16438 від 18.12.2020 року.

Допит експертів здійснювався в режимі відео-конференції з Московським районним судом м. Харкова в присутності представників ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які з`явилися до Одеського апеляційного суду і скористалися наданою можливістю задати експертам запитання.

Будучи допитанми під присягу експерти Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл.проф. М.С.Бокаріуса свій висновок повністю підтримали і категорично наполягали, що підписи у документах: Дополнительное соглашение № 1 к договору № 47/стр от 03 апреля 2005 года об инвестировании в строительство жилого дома по адрессу: АДРЕСА_1 від 21.12.2009 року; Дополнительное соглашение № 1 к договору № 46/п от 03 апреля 2005 года об инвестировании в строительство жилого дома по адрессу: АДРЕСА_1 від 21.12.2009 року; Дополнительное соглашение № 1 к договору № 47/п от 03 апреля 2005 года об инвестировании в строительство жилого дома по адрессу: АДРЕСА_1 від 21.12.2009 року виконані ОСОБА_4 . Діагностичні ознаки, які б свідчили про вплив на ОСОБА_4 у момент виконання ним зазначених підписів штучних збігаючих факторів - відсутні. Інші досліджувані документи - акти приймання передачі об`єктів нерухомості виконані не ОСОБА_4 , а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_4 (під впливом штучного збиваючого фактору)

Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини, колегія суддів не погоджується з висновком районного суду про визнання недійсними Додаткової угоди №1 до Договору №47/стр від 03.04.2005 року про інвестування в будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , укладену 21.12.2009 року між Приватним підприємством - фірмою Асоль (ідентифікаційний код 20937967) та ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , Додаткової угоди №1 до Договору №46/п від 03.04.2005 року про інвестування в будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , укладеної 21.12.2009 року між Приватним підприємством - фірмою Асоль (ідентифікаційний код 20937967) та ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , Додаткової угоди № 1 до Договору №47/п від 03.04.2005 року про інвестування в будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , укладену 21.12.2009 року між Приватним підприємством - фірмою Асоль (ідентифікаційний код 20937967) та ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , оскільки обґрунтуванням цих заявлених вимог були доводи позовної заяви ОСОБА_4 , що підписи в даних документах виконані від його імені йому не належать.

Колегія суддів враховує, що під час призначення первісної експертизи було порушено порядок відбору експериментальних зразків підпису ОСОБА_4 , який представив відповідні зразки свого експериментального підпису в судовому засіданні, що надало підставу для обгрунтованого сумніву, що представлені експериментальні зразки підпису ОСОБА_4 дійсно виконані самим ОСОБА_4 і, як слідство, підставу для призначення апеляційним судом повторної судово-почеркознавчої експертизи

Враховуючи наведене, колегія суддів приймає до уваги висновок судово-почеркознавчої експертизи Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл.проф. М.С.Бокаріуса № 16438 від 18.12.2020 року і відповідно не враховує висновок первісної судово-почеркознавчої експертизи №17-2884/01 за матеріалами цивільної справи №522/24929/15-ц складеного 28 грудня 2017 року Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України.

Встановивши, що зазначені додаткові угоди, на підставі яких ОСОБА_1 стала соінвестором спірного нерухомого майна, підписані саме ОСОБА_4 без впливу штучних збиваючих факторів, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_4 про визнання недійсними додаткових угод.

При цьому підпис замість ОСОБА_4 актів про приймання-передачу об`єктів в експлуатацію жодним чином не впливає на обґрунтованість і правильність цього висновку апеляційного суду.

Відмова у вимогах про визнання недійсними Додаткової угоди від 21.12.2009 року №1 до Договору №47/стр від 03.04.2005 року про інвестування в будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 між Приватним підприємством - фірмою Асоль (ідентифікаційний код 20937967) та ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , Додаткової угоди від 21.12.2009 року №1 до Договору №46/п від 03.04.2005 року про інвестування в будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 між Приватним підприємством - фірмою Асоль (ідентифікаційний код 20937967) та ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , Додаткової угоди від 21.12.2009 року №1 до Договору №47/п від 03.04.2005 року про інвестування в будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 між Приватним підприємством - фірмою Асоль (ідентифікаційний код 20937967) та ОСОБА_4 та ОСОБА_1 унеможливлює задоволення похідних вимог про скасування свідоцтв про право власності на спірні об`єкти, видані виконавчим комітетом Одеської міської ради 15.12.2010 року та про визнання права власності на зазначені об`єкти за ОСОБА_4 одноособово.

Враховуючи наведене рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог ОСОБА_4 про визнання додаткових угод недійсними, скасування свідоцтв про право власності, визнання права власності підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про залишення цих вимог без задоволення. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Таким чином, апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково у відповідності до підстав та обґрунтувань, які наведені в цій постанові суду апеляційної інстанції.

У відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, у разі ухвалення нового судового рішення апеляційний суд змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права власності, визнання додаткових угод недійсними та скасування свідоцтв скасовано та ухвалено нове судове рішення про залишення позову ОСОБА_4 без задоволення, судовий збір сплачений ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги у розмірі 10 695 грн. 83 коп. та судовий збір сплачений ОСОБА_1 за проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи у розмірі 17978 грн. 40 коп., висновок якої прийнятий апеляційним судом до уваги при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 , з позивача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у загальному розмірі 28 674 грн. 23 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання додаткових угод недійсними, скасування свідоцтв про право власності, визнання права власності - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи Приватне підприємство - Фірма Асоль , Виконавчий комітет Одеської міської ради про визнання права власності, визнання додаткових угод та свідоцтв недійсними - залишити без задоволення.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати у загальному розмірі 28 674 грн. 23 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 30.12.2021 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова