Рішення

від 29.12.2021 по справі 320/4902/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2021 року м. Київ № 320/4902/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Метіз до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Метіз (код: 36445090, адреса: 07300, Київська область, місто Вишгород, проспект Шевченка, 6а/45) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код: 43141377, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо віднесення Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Метіз до переліку платників податків, які відповідають критеріями ризиковості;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Метіз з переліку платників податків, які відповідають критеріями ризиковості.

Заявлені вимоги мотивовані протиправними, за твердженням позивача, діями відповідача щодо віднесення Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Метіз рішенням від 20.04.2021 №9091 до платників, що відповідають критеріям ризиковості платника податків та зокрема щодо встановлення ризиковості господарських операцій позивача.

Ухвалою суду від 17.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Запропоновано відповідачеві протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та всі необхідні документи які стали підставою віднесення позивача до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

10.06.2021 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Метіз відповідає вимогам пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків та контролюючим органом встановлено ризиковість господарських операцій позивача.

Ухвалою суду від 11.06.2021 відповідача у справі - Головне управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) замінено на правонаступника, яким є Головне управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, та в тому числі згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Метіз (код ЄДРПОУ: 36445090) зареєстроване 27.04.2009 (номер запису 13341020000003061) та з 28.04.2009 перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Київській області (Вишгородська ДПІ, Вишгородський р-н).

Видами діяльності позивача за КВЕД є: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); 25.93 Виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.

Товариство має статус платника податку на додану вартість від 08.05.2009 та індивідуальний податковий номер 364450910086 (підтверджується витягом з реєстру платників податку на додану вартість №1910084500045).

Зокрема, у відповідності до наданих позивачем доказів, убачається, що ТОВ Торгівельна компанія Метіз є діючим суб`єктом господарювання, має штат працюючих працівників в кількості 16 чоловік, має в наявності транспортні засоби та орендує офісне і складські приміщення.

Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Метіз 31.03.2021 отримано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної ГУ ДПС у Київської області №8064, відповідно до якого встановлено наявність ризикових операцій Товариства та що останнє відповідає критеріям ризиковості платника податків, зокрема пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

09.04.2021 через електронний кабінет Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Метіз на адресу відповідача подано пояснення разом з копіями відповідних документів щодо виключення Товариства з переліку ризикових підприємств.

20.04.2021 позивачем отримано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної ГУ ДПС у Київської області №9109, яким Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Метіз вирішено залишити по пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, оскільки у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій.

Власне, вказані обставини і слугували підставами звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом,

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до частини 1 статті 42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436- IV (із змінами та доповненнями, далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі: самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як зазначено в частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, судом встановлено, що ТОВ Торгівельна компанія Метіз (покупець) 01.08.2019 укладено: комерційний контракт №0908/19 з KOSKERLER CELIK HALAT ve MAK.SAN/TIC.A.S. (Турція) (продавець) та 01.09.2019 комерційний контракт №0109/2019 з HAS CELIK VE HALAT SAN TIC A.S (Турція) (продавець) на імпорт сталевих канатів, 08.11.2019 комерційний контакт №0811/19 з QUINGDAO HAILIFENG RIGGING CO., LTD (Китай) (продавець) на імпорт канатно-стропальної продукції, 02.10.2019 комерційний контракт №02/10-ТКМ-2019 з VALIMAR LTD (Болгарія) (продавець) на імпорт канатів (троси з чорних металів).

Як зазначено позивачем, вказані вище контрагенти Товариства є основними постачальниками продукції, яка реалізовувалась позивачем своїм основним замовникам, зокрема згідно договорів, укладених ТОВ Торгівельна компанія Метіз (постачальник) з: Публічним акціонерним товариством АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ (код 24432974) (замовник) (договір від 04.04.2019 №806), ТОВ МЕТІНВЕСТ СМЦ (код 32036829) (замовник) (договір від 11.11.2020 №МК3-1351206/11/20), ДП ЗАВОД ЕЛЕКТРОВАЖМАШ (код 00213121) (замовник) (договір від 01.09.2020 №238/04-975), ПрАТ ЗАПОРІЗЬКИЙ АБРАЗИВНИЙ КОМБІНАТ (замовник) (договір від 15.01.2020 №21).

За змістом викладеного позивачем, на виконання відповідних договорів, з метою належного оформлення та відображення у звітних бухгалтерських та податкових документах господарських операцій сторонами, були складені відповідні первинні документи, а саме рахунки на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та належним чином зареєстровані в ЄРПН податкові накладні.

Позивач стверджує, що до моменту укладання вказаних договорів, він пересвідчився щодо їх державної реєстрації та добропорядного статусу шляхом звернення із інформаційними запитами до відкритих джерел інформації (Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Реєстр платників ПДВ), а саме що на момент укладення та виконання правочинів, а також на момент звернення з даною позовною заявою у вказаних реєстрах була відсутня жодна інформація стосовно фіктивності або незаконного (протиправного) характеру діяльності контрагентів-постачальників та контрагентів-замовників, рівно як і відсутня інформація щодо непроведення державної реєстрації вказаних підприємств внаслідок дефектів у їх правовому статусі, відсутності у них затребуваних державою документів на посвідчення легальності, відсутності у них обов`язкових ознак для набуття правосуб`єктності (назва, організаційно - правова форма, юридична адреса, засновники та посадові особи, статутний фонд тощо) або відсутності цих підприємств за юридичною адресою.

В свою чергу, позивач наголошує на тому, що укладені між ним та його контрагентами договори містять повний перелік необхідних реквізитів та істотних умов, передбачених вимогами цивільного та господарського законодавства. Згадані правочини на момент укладення також втілювали у собі обопільні добровільні наміри та мету сторін - досягнення економічної вигоди (підприємницького доходу) шляхом взаємного виконання сторонами взятих на себе обов`язків з виконання робіт встановленої якості та у визначеному обсязі, а також оплати послуг за попередньо обумовленою сторонами ціною.

Таким чином, за доводами позивача відповідні правочини були реальними, товарними, взаємними, оплатними, такими, що відбулись в дійсності та потягнули за собою зміну в майновому стані всіх учасників, ці правочини були належним чином задокументовані, оформлені з дотриманням усіх вимог бухгалтерського законодавства первинними документами та відображені в податковій звітності ТОВ Торгівельна компанія Метіз .

Крім цього, як зазначено позивачем, всі вищевказані документи, які зокрема були подані до відповідача на підтвердження реальності відповідних господарських операцій позивача, не мають дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили б втрату первинними документами юридичної сили, та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Натомість, за змістом відзиву на позовну заяву, позиція відповідача ґрунтується на тому, що за результатами аналізу зареєстрованих податкових накладних/розрахунку коригування в ЄРПН було встановлено, що ТОВ Торгівельна компанія Метіз придбано товари у контрагентів-постачальників: ТзОВ ЗАХІДПРОМКАНАТ (код: 37831835), ТзОВ БРІДЖ ІНВЕСТ (код: 43324973), ТзОВ НЕО-ТРАНС-ТОРГ (код: 42360303), ТзОВ ІНСТАДЕЙ (код: 42684377), ТОВ ЛЕЙТІС КОМ (код: 42455599), ПП Пласт-Еко (код: 34303979), ТОВ ТД БІЛАЙЗ (код: 42449700), які знаходяться у переліку платників податку, які відповідають критеріями ризиковості платника податку на додану вартість, що свідчить про ймовірність ризикових операцій.

Крім цього, за твердженням відповідача позивачем не було надано жодних підтверджуючих документів про зберігання значного обсягу товарів, що свідчить про безтоварність господарських операцій.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.45 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.

Пунктом 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно підпункту 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом, серед іншого, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Відповідно до пункту 71.1 статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно пунктів 74.1, 74.3 статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю.

Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році від 07.12.2017 №2245-VIII (далі - Закон №2245-VIII) внесено зміни до пункту 201.16 статті 201 ПК України, згідно якого (у редакції, чинній з 31 грудня 2017 року) реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2245-VIII, Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України №1165 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.12.2019, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165).

Цей Порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.

Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту а або б пункту 185.1 статті 185, підпункту а або б пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

Згідно з пунктом 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку №1165).

Додатками №1 та №3 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість та Критерії ризиковості здійснення операцій відповідно.

Додатком 1 до Порядку №1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість: 1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах; 2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах; 3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами; 4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним провадженофінансово- господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками; 5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ); 6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; 7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України; 8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій

Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення.

У рішенні про відповідність критеріям ризиковості платника податку зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Додатком №4 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

Так, як встановлено судом, Комісією відповідача з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних було прийнято рішення від 31.03.2021 №8064 про відповідність платника податку на додану вартість - ТОВ Торгівельна компанія Метіз - пункту 8 Критеріям ризиковості платника податку.

При цьому суд звертає увагу, що внаслідок прийняття рішення (про включення платника до переліку ризикових платників податків) позивач потрапляє у стан правової невизначеності, позаяк контролюючий орган не повідомив, які саме документи необхідно подати для виключення платника податків з переліку ризикових.

09.04.2021 позивачем подано до контролюючого органу пояснення та копії документів щодо невідповідності платника податку - ТОВ Торгівельна компанія Метіз критеріям ризиковості платника податку.

20.04.2021 Комісією відповідача прийнято рішення №9109 про відповідність платника податку - ТОВ Торгівельна компанія Метіз критеріям ризиковості платника податку. В якості підстави для відповідності ТОВ Торгівельна компанія Метіз критеріям ризиковості платника податку, вказано пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку, з аналогічних підстав.

Зокрема, у відповідній графі рішення Комісії відповідача від 31.03.2021 №8064 щодо розшифровки податкової інформації, саме яка слугувала підставою для віднесення платника податку до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, зазначалося встановлено наявність ризикових операцій .

При цьому, у відповідній графі рішення Комісії відповідача від 20.04.2021 №9109 зазначалося лише посилання на пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Власне, позивачем у додаткових поясненнях до позовної заяви також зауважувалося на тому, що відповідні рішення Комісії відповідача не містять детального обґрунтування причин віднесення ТОВ Торгівельна компанія Метіз до платників, що відповідають критеріям ризиковості, а також конкретної інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування та на підставі якої позивачеві було встановлено відповідність пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Суд звертає увагу, що у вказаних вище рішеннях Комісії відповідача в рядках Податкова інформація не зазначено суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції. Натомість контролюючим органом лише процитовано зміст пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податків.

Таким чином, згадані вище рішення Комісії відповідача не містять обґрунтувань підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку.

Суд зазначає, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування, має обґрунтувати суду на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

При цьому не незважаючи на те, що затверджена Порядком №1165 форма рішення не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1 - 8 критеріїв ризиковості платника податку, дана обставина не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.01.2021 по справі №640/11321/20.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час розгляду даної адміністративної справи відповідачем не було надано суду ґрунтованих пояснень, підтверджених належними та допустимими доказами щодо наявності об`єктивних підстав для прийняття рішення про відповідність позивача пункту 8 Критеріям ризиковості платника податку. Зокрема, надану відповідачем схема руху ПДВ щодо контрагентів - постачальників позивача суд не може прийняти у якості доказів на підтвердження правомірності прийнятих відповідачем рішень, адже відсутні будь-які докази на користь того, що саме вказана інформація була підставою для прийняття відповідних рішень. При цьому, відповідачем не надано жодної оцінки щодо поданих позивачем доказів на підтвердження реальності його господарських операцій з іншими контрагентами, відповідні документи по яких надавались відповідачеві. В свою чергу, відповідачем також не було надано оцінки договорам, за якими позивачем здійснювалася оренда складських приміщень, а отже можливості зберігання значного обсягу товарів.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2018 по справі №815/2946/13-а зазначив, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Оскільки рішення відповідача від 31.03.2021 №8064 та від 20.04.2021 №9109 не містять конкретизації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку, а під час судового розгляду даної адміністративної справи відповідачем не було надано належних доказів наявності податкової інформації, що свідчила про наявність ознак здійснення ризикових операцій позивачем, з посиланнями на відповідні документи, та саме яка слугувала підставами для віднесення позивача до ризикових платників податку, суд робить висновок, що такі рішення відповідача не відповідають вимогам пункту 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже є протиправними.

Разом з цим, зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Так, Верховний Суд у постанові від 16.02.2021 по справі №280/3235/20 зазначив, що право на оскарження в судовому порядку рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника випливає з норм пункту 6 Порядку №1165, за якими у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Право на звернення до суду також передбачено в затвердженій формі рішення (додаток 4 до Порядку №1165), а саме "Рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку".

Як підсумок, з метою виконання частини 1 статті 2 та у відповідності до частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача при вирішенні даної адміністративної справи є саме визнання протиправним і скасування рішень Комісії відповідача про відповідність позивача пункту 8 Критеріям ризиковості платника податку.

Згідно з частиною 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо необхідності встановлення судового контролю в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України за виконанням рішення суду, слід зазначити наступне.

Так, у розумінні пункту 6 Порядку №1165 надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, є беззастережною підставою для виключення комісією регіонального рівня платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

За таких умов достатнім та належним способом захисту прав позивача в даному випадку є визнання протиправним та скасування рішень Комісії відповідача про відповідність/невідповідність платника податків на додану вартість критеріям ризиковості платника податків, що й матиме своїм наслідком виключення позивача з переліку ризикових платників податків.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю під час ухвалення судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення до суду з даним адміністративним позовом за реквізитами Київського окружного адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 05.05.2021 №1651, а відтак в силу вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України останній підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати Рішення Комісії Головного управління ДПС в Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (код: 44096797, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 31.03.2021 №8064 та від 20.04.2021 №9109.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Метіз (код: 36445090, адреса: 07300, Київська обл., м. Вишгород, просп. Шевченка, 6а/45) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код: 44096797, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 29.12.2021.

Суддя Панченко Н.Д.