Постанова

від 14.12.2021 по справі 560/1961/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1961/21

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук А.М.

Суддя-доповідач: Капустинський М.М.

14 грудня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Матохнюка Д.Б.

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,

представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року (повний текст рішення складено 09.08.2021 у м.Хмельницький) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Либідь-К" до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування припису, постанови -,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Либідь-К" звернулося до адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області з позовом в якому просив визнати протиправним та скасувати припис №ХМ15788/529/АВ-П401 від 08 грудня 2020 року Управління Держпраці у Хмельницькій області та визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №22/38 від 29 грудня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що інспекторами управління Держпраці у Хмельницькій області на підставі направлення від 09.11.2020 №630/20 складено припис про усунення виявлених порушень №ХМ15788/529/АВ-П401 від 08.12.2020 та постанову про накладення штрафу №22/38 від 29.12.2020. В акті інспекційного відвідування юридичної особи відповідачем зазначено, що ТОВ "Либідь-К" не оформило належним чином трудові відносини із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зазначає, що в результаті встановленого відповідачем порушення постановою №22/38 від 29.12.2020 застосовано до позивача штраф в розмірі 150000 грн. Вважає припис та постанову про накладення штрафу протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Либідь-К" до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування припису №ХМ15788/529/АВ-П401 від 08 грудня 2020 року, постанови №22/38 від 29 грудня 2020 року - відмовлено.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Позивачем у справі подано до суду апеляційну скаргу в якій, з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права просили його скасувати, прийняти нову постанову - про задоволення позову.

Відповідачем на апеляційну скаргу подано відзив де зазначено, що Управлінням Держпраці при проведенні інспекційного відвідування прийняті оскаржуваного припису та оскаржуваної постанови про накладення штрафу на позивача дотримано усіх вимог чинного законодавства. Просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача заперечив щодо задоволення апеляційної скарги.

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що підставою для здійснення інспекційного відвідування ТОВ Либідь-К стало не безпосередньо звернення громадянина, а пп.3 п.5 Порядку №823 - рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із службової записки головного державного інспектора, який розглядав звернення громадянина й прийшов до висновку про використання у позивача праці неоформлених працівників. Тому, погоджувати проведення заходу контролю з центральним органом виконавчої влади потреби не було.

Щодо суті виявлених порушень то позивачем не наведено достатніх аргументів, які б доводили неправомірність припису та постанови Управління Держпраці у Хмельницькій області. Натомість суб`єктом владних повноважень з посиланням на вимоги чинного законодавства доведено законність та обґрунтованість оскаржуваних припису та постанови.

Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін, колегія суддів вважає за необхідне зазначити насутпне.

Як встановлено, першим заступником начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області прийнято наказ від 09.11.2020 №201 про здійснення інспекційних відвідувань посадовими особами Управління на підставі звернення громадянина та рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із службової записки головного державного інспектора. За результатами перевірки складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ХМ15788/529/АВ від 23.11.2020.

В акті зафіксовано порушення позивачем ст.24 КЗпП України та вимог Постанови КМУ від 17.05.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", що виявилося у використанні праці трьох найманих працівників без належного оформлення трудових правовідносин.

08 грудня 2020 року інспекторами праці складено припис №ХМ15788/529/АВ-П401, яким зобов`язано директора ТОВ "Либідь-К" усунути виявлені порушення.

На підставі акта інспекційного відвідування від 23.11.2020 №ХМ15788/529/АВ перший заступник начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області виніс постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №22/38 від 29.12.2020, згідно якої на ТОВ "Либідь-К" накладено штраф у розмірі 150000 грн.

Не погоджуючись із вказаним приписом та постановою, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні у цій справі правовідносини урегульовані, зокрема, статтею 259 КЗпП України, Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V), а також Порядком №823, який був чинним на момент призначення та проведення інспекційного відвідування.

Правові та організаційні засади, основні принципи та порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено Законом №877-V.

Згідно з цим Законом орган державного нагляду має право здійснювати планові, позапланові заходи здійснення державного нагляду. Підстави, порядок їх здійснення та необхідні розпорядчі документи органу державного нагляду, визначені статтями 5, 6, 7 цього Закону №877-V.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону №877-V, підставою для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання ч.1 ст.259 КЗпП України, постановою від 21.08.2019 №823, Кабінет Міністрів України затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823), який визначав процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю. (далі - об`єкт відвідування).

Згідно Порядку №823 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

За правилами п. 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів; ДФС та її територіальних органів; Пенсійного фонду України та його територіальних органів; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю; 8) доручення Перем"єр-міністра України; 9) звернення Уповноваженого Верховеної Ради України з прав людини; 10) запит народного депутата України; 11) невиконання вимог припису інспектора праці.

Суд першої інстанції дійшов висновку, про те що інспекційне відвідування щодо позивача проведено за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із службової записки головного державного інспектора, який розглядав звернення громадянина й прийшов до висновку про використання у позивача праці неоформлених працівників, підстава п. 5 Порядку №823.

При цьому, як встановлено судом, інформація, аналіз якої слугував підставою для прийняття рішення про проведення перевірки, була викладена в службовій записці Головного державного інспектора Управління Т.В. Романюк (а.с.56,т.1).

Цією службовою запискою до відома керівництва доведено інформацію про звернення від 20.10.2021 року від фізичної особи ОСОБА_4 щодо неналежного оформлення трудових відносин з найманими працівниками у ТОВ "Либідь К".

Оскільки іншої, крім звернення фізичної особи, інформації та джерел її отримання службова записка не містила, а тому фактичним джерелом інформації було звернення фізичної особи.

Разом з тим, за змістом підпунктів 1, 2 пункту 5 Порядку №823 підставою для проведення інспекційного відвідування може бути звернення не будь-якої фізичної особи, а лише особи, щодо якої порушено законодавство про працю.

Як встановлено судом першої інстанції звернення фізичної особи ОСОБА_4 , яке стало підставою для проведення інспекційного відвідування, містило лише повідомлення про порушення законодавства про працю щодо осіб, зайнятих на роботах у ТОВ "Либідь К". Однак дані, що такі порушення мають місце безпосередньо щодо неї, як особи, яка направила таке звернення, були відсутні. Не встановлено таких даних і під час розгляду справи.

Більше того, у відповіді виконавчого комітету Староконстянтинівської міської ради від 28.05.2021 року №63/52-40-1378/2021 на адвокатський запит Михайла Вонсовича значиться про відсутність реєстрації ОСОБА_4 за зазначеною в зверненні адресою, як його місця проживання, так і відсутність вулиці "Ценнтральна" в с.Веснянка .

Оскільки звернення ОСОБА_4 не відповідало вимогам щодо звернення, які можуть бути підставою для інспекційного відвідування відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 5 Порядку №823, а тому проведення заходу контролю за відсутності передбачених законом підстав до цього не може вважатись законним.

Крім того, відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до статті 3 цього Закону одним з основних принципів державного нагляду (контролю) є неприпустимість проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами.

Відповідно до статті 5 Закону України Про звернення громадян від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР) звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

За правилами частини першої статті 8 цього Закону письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Як встановлено судами, звернення, яке стало підставою для проведення заходу контролю, не відповідало вимогам Закону №393/96-ВР, оскільки не містило імені та по батькові заявника та його дійсного місця проживання.

Таким чином, звернення ОСОБА_4 не підлягало розгляду, а проведення заходу державного контролю на підставі такого звернення суперечило принципу державного нагляду (контролю) щодо неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24.09.2019 у справі №818/312/16, від 02.06.2021 року у справі №520/11145/19.

Крім того, Верховний Суд у справі №420/5913/19 з посиланням на висновки Верховного Суду у справі №826/17123/18, дійшов висновку, що таким підставам позову, як порушення процедури призначення та проведення перевірки, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень законодавства.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції у даній справі грунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, в зв"язку з чим оскаржене рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, сплачений позивачем судовий збір (а.с.1, т.1; а.с.8, т.2) в загальній сумі 11350,00 грн. підлягає відшкодуванню на його користь.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Либідь-К" до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування припису, постанови - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Либідь-К" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати припис Управління Держпраці у Хмельницькій області №ХМ15788/529/АВ-П401 від 08 грудня 2020 року та постанову про накладення штрафу №22/38 від 29 грудня 2020 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Либідь-К за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Хмельницькій області 11350,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 23 грудня 2021 року.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Ватаманюк Р.В. Матохнюк Д.Б.