Ухвала

від 29.12.2021 по справі 922/799/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"29" грудня 2021 р. м. ХарківСправа № 922/799/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши скаргу (вх.№29730 від 16.12.2021) представника стягувача на постанову про повернення виконавчого документа по справі :

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Траконта" (54031, м. Миколаїв, вул. Електронна, 81/4; код ЄДРПОУ: 23618895)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське підприємство "Буденерго" (61171, м. Харків, Салтівське шосе, 242-Б, кв. 209; код ЄДРПОУ: 32239630)

стягнення коштів

за участю представників:

позивача (стягувача) - не з`явився;

відповідача (боржника) - не з`явився;

головного державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Харків) - Рудної І.С., посвідчення №95806 від 21.12.2021.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області перебувала справа №922/799/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Траконта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське підприємство "Буденерго" про стягнення заборгованості основного боргу у розмірі 87 000,00грн., та 3% річних у розмірі 2 145,21грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.05.2020 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Траконта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське підприємство "Буденерго" задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське підприємство "Буденерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Траконта" суму основного богу у розмірі 87 000,00 грн., 3% річних у розмірі 2 145 ,21 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

07.08.2020 на виконання вищезазначеного рішення видано відповідний наказ.

16.12.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області від представника стягувача надійшла скарга (вх.№29730 від 16.12.2021) на постанову про повернення виконавчого документа, в якій просить суд:

- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сокуренко І.О. від 22.11.2021 у виконавчому провадженні №64961406 про повернення без виконання наказу Господарського суду у Харківській області від 07.08.2020 по справі №922/799/20;

- зобов`язати державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника): відновити виконавче провадження №64961406, провести перевірку майнового стану боржника у порядку, встановленому ч.8 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження» , отримати в податкових органах інформацію про наявні у боржника рахунки в установах банків та податкову інформацію про його фінансовий стан, звернути стягнення на кошти боржника в порядку, визначеному ст.52 ЗУ «Про виконавче провадження» , а також вжити усіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення у встановленому законодавством порядку.

Разом із скаргою, представник стягувача звернувся із клопотанням про витребування у Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) матеріали виконавчого провадження №64961406.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.12.2021 прийнято матеріали скарги (вх.№29730 від 16.12.2021) представника стягувача на постанову про повернення виконавчого документа до розгляду. Розгляд призначено на 22 грудня 2021 року о(об) 11:20. Зобов`язано Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження для долучення до матеріалів справи та відзив на скаргу, з нормативно-документальним обґрунтуванням заперечень проти скарги, якщо такі є. Запропоновано стягувачу надати суду письмові заперечення проти скарги, якщо такі є.

22.12.2021 на електронну скриньку суду від головного державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшов відзив на скаргу (вх.№7927 від 22.12.2021).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.12.2021 судове засідання з розгляду скарги (вх.№29730 від 16.12.2021) представника стягувача на постанову про повернення виконавчого документа відкласти на 29.12.2021. Зобов`язано Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) виконати ухвалу господарського суду Харківської області від 17.12.2021. Попереджено Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про наслідки невиконання учасником справи його обов`язків у відповідності до ст.42 ГПК України. Роз`яснено стягувачу, боржнику, державному виконавцю про наслідки неявки в судове засідання відповідно до статті 342 ГПК України.

В той же день, через канцелярію суду від головного державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшов вищезазначений відзив разом з копіями матеріалів виконавчого провадження для долучення до матеріалів справи.

Присутній в судовому засіданні 29.12.2021 головний державний виконавець Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) проти задоволення скарги заперечував та просив суд в її задоволення відмовити в повному обсязі.

Стягувач та боржник явку своїх представників в судове засідання 29.12.2021 не забезпечили. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Так, процесуальні документи щодо розгляду скарги направлялися всім учасника справи у відповідності до вимог ГПК України.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду скарги у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

При цьому, відповідно до ч.2 ст.342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи викладене, беручи до уваги 10-денний строк встановлений нормами ГПК України для розгляду відповідної скарги, суд дійшов висновку, що неявка стягувача та боржника (їх представників) не перешкоджає розгляду скарги (вх.№29730 від 16.12.2021) представника стягувача на постанову про повернення виконавчого документа у даній справі.

Розглянувши скаргу (вх.№29730 від 16.12.2021) представника стягувача на постанову про повернення виконавчого документа, судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.05.2020 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Траконта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське підприємство "Буденерго" задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське підприємство "Буденерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Траконта" суму основного богу у розмірі 87 000,00 грн., 3% річних у розмірі 2 145 ,21 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

07.08.2020 на виконання вищезазначеного рішення видано відповідний наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське підприємство "Буденерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Траконта" суми основного богу у розмірі 87 000,00 грн., 3% річних у розмірі 2 145,21 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

25.03.2021 до відділу Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшла заява стягувача про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі №922/799/20 про стягнення з ТОВ «Проектно-конструкторське підприємство «БУДЕНЕРГО» на користь ТОВ "Траконта" заборгованості у сумі 91247,21 грн.

26.03.2021 державним виконавцем Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сокуренко І.О. було відкрито виконавче провадження №64961406 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Харківської області від 07.08.2020 по справі №922/799/20 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-конструкторське підприємство «Буденерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Траконта» суми основного боргу у розмірі 87000,00 грн., 3% річних у розмірі 2145,21 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 2102,00 грн.

07.12.2021 при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження №64961406 (ідентифікатор доступу БАДБД26Б5ААЗ) через автоматизовану систему виконавчого провадження, представнику стягувана стало відомо, що 22.11.2021 державним виконавцем Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Рудною І.С. прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.

Як стверджує скаржник, станом на 14.12.2021 вищезазначену постанову з виконавчим документом стягувач не одержував. При цьому до АСВП державним виконавцем не внесені відомості, що підтверджують її направлення на адресу стягувана рекомендованим поштовим відправленням.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 26.03.2021 державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

26.03.2021, МВС було надано інформацію про відсутність зареєстрованих транспортних засобів за боржником.

В той же день, ДФСУ було надано інформацію про відкриті рахунки боржника ТОВ «Проектно-конструкторське підприємство «БУДЕНЕРГО» в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ КБ «Приватбанк» .

08.04.2021 державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено, зокрема, стягувачу на електронну адресу, яку останній вказав в заві про примусове виконання рішення.

В той же день, було винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено рекомендованим листом до АТ «Райффайзен Банк Аваль» .

Листом №81-15-8/8-4890-БТ від 31.05.2021 АТ «Райффайзен Банк Аваль» повідомив про те, що залишок коштів на рахунку боржника відсутній для виконання відповідної постанови.

17.11.2021 державним виконавцем було складено акт, яким встановлено те, що за юридичною адресою боржник не знаходиться. Сусіди підтвердили те, що там проживає якась особа. Від права підпису відмовилися.

22.11.2021 головним державним виконавцем Рудною І.С. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №64961406.

Як вбачається з вищезазначеної постанови, державним виконавцем було встановлено, що згідно відповіді ДФС України у боржника відсутні відкриті рахунки у банківських установах. Згідно довідки БД НАІС транспортні засоби не зареєстровані; згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що за боржником права власності на нерухоме майно відсутні. Відповідно до акта державного виконавця майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, відсутнє. Здійснені державним виконавцем, відповідно до Закону, заходи щодо розшуку майна виявилися безрезультатними.

Інформаційні довідки, на які посилається головний державний виконавець в постанові наявні в матеріалах виконавчого провадження ВП №64961406.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2021 стягувач TOB «ТРАКОНТА» отримав відповідно до трекінгу поштових відправлень постанову про повернення виконавчого документа разом із наказом.

Натомість скаржник стверджує, що державним виконавцем до АСВП не внесено жодного документа виконавчого провадження, який би підтверджував викладені в постанові обставини.

07.12.2021 скаржник на електронну адресу Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було надіслано клопотання, яке було засвідчено електронним цифровим підписом, про внесення до АСВП документів виконавчого провадження, що підтверджують обставини, викладені в постанові. Проте, станом на 14.12.2021 року документи виконавчого провадження, що підтверджують обставини, викладені в постанові, до АСВП не внесені. Мало того державним виконавцем 26.03.2021 року до АСВП були внесені відомості (Запит до ДФС), згідно яких у боржника були відкриті рахунки в банківських установах, у зв`язку з чим 08.04.2021 була прийнята постанова про арешт коштів боржника і начебто направлена для виконання. В клопотанні також було поставлено питання про внесення до АСВП документів виконавчого провадження, що підтверджують одержання та виконання банківськими установами постанови про арешт коштів боржника від 08.04.2021, але безрезультатно. В АСВП відсутні документи виконавчого провадження про те, що державний виконавець проводив перевірку наявності коштів, що знаходяться у касах та інших сховищах боржника. В АСВП відсутні документи виконавчого провадження про направлення запитів до податкового органу стосовно фінансового стану боржника та проведення перевірка майнового стану за його місцезнаходженням. Таким чином, на переконання скаржника, обставини, що зазначені в постанові та стали підставою для її прийняття, не підтверджуються документами виконавчого провадження. При цьому державним виконавцем не виконані вимоги статей 36,46, 52 Закону України «Про виконавче провадження» стосовно вжиття заходів по розшуку майна боржника, перевірки майнового стану за місцем його знаходження та звернення стягнення на кошти, що знаходяться в касах та інших сховищах боржника, а також на його рахунках в установах банків.

Дослідивши матеріали справи, скаргу та подані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частинами 1, 2 статті 18 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 статті 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною 3 статті 327 ГПК України встановлено, що наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Частиною 2 статті 11 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 р. та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012 р. вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.

Оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.97, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Як уже було встановлено раніше, позивач звернувся до Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на підставі наказу господарського суду Харківської області від 07.08.2020.

Відповідно до приписів ст.339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції; про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду (ст. 340 ГПК України).

Скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій; пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ст. 341 ГПК України).

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду; якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника. (ст.342 ГПК України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Так, статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» , арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Так, з наданих до суду доказів вбачається, що головного державним виконавцем, на виконання вимог статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» , відкрито виконавче провадження та, зокрема, винесено постанови про накладення арешту на майно боржника в межах суми бору.

Проте, відповідною банківською установою було повідомлено головного державного виконавця неможливість виконання вищезазначеної постанови з підстав недостатності коштів на рахунках боржника.

Відповідно до ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

Судом встановлено, що на виконання вимог ч.3 ст.18, ч.4 ст.24 та ч.2 ст.37 Закону України Про виконавче провадження старшим державним виконавцем, дії якого оскаржуються, було вчинено заходи щодо примусового виконання рішення суду в даній справі та складено відповідний акт.

Вчинення старшим державним виконавцем заходів щодо примусового виконання наказу підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями матеріалів виконавчого провадження ВП №№64961406.

Натомість скаржник, стверджуючи що станом на 14.12.2021 документи виконавчого провадження, що підтверджують обставини викладені в постанові до АСВП не вносилися, не надає жодного доказу на підтвердження зазначеного, зокрема в матеріалах справи відсутній витяг з АСВП, який би підтверджував обставини зазначені скаржником.

Разом з цим, в матеріалах справи міститься список поштових відправлень та роздруківка із сайту Укрпошти, що підтверджують отримання стягувачем 08.12.2021 постанови про повернення виконавчого документа від 22.11.2021, які спростовують твердження скаржника про ненадсилання головним державним виконавцем, дії якого оскаржуються, постанови про повернення виконавчого документа на адресу стягувачу та неотримання такої постанови останнім.

Суд зазначає, що скаржником не доведено належними та допустимими доказами у чому саме полягала протиправність винесеної головним державним виконавцем постанови, адже вчинення таких дій прямо передбачено п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження .

У відповідності до пунктів 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Враховуючи вищезазначене та досліджені обставини справи в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги (вх.№29730 від 16.12.2021) представника стягувача на постанову про повернення виконавчого документа по справі № 922/799/20.

Керуючись ст.234, 339- 343 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги (вх.№29730 від 16.12.2021) представника стягувача на постанову про повернення виконавчого документа по справі № 922/799/20 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 255-257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 31.12.2021.

Суддя Пономаренко Т.О.