Постанова

від 14.02.2022 по справі 922/799/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року м. Харків Справа № 922/799/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Мартюхіна Н.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Траконта", м. Миколаїв, (вх.№206 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 29.12.2021р. у справі №922/799/20 (суддя Пономаренко Т.О., постановлену в м.Харків, дата складення повного тексту - 31.12.2021р.) постановлену за результатами розгляду скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Траконта" на постанову про повернення виконавчого документа (вх.№29730 від 16.12.2021р.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Траконта",м. Миколаїв,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське підприємство "Буденерго", м. Харків,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.05.2020 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Траконта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське підприємство "Буденерго" задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське підприємство "Буденерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Траконта" суму основного богу у розмірі 87000,00грн., 3% річних у розмірі 2145,21грн.та суму сплаченого судового збору в розмірі 2102,00грн. (т.1 а.с.70-76)

07.08.2020р. на виконання вказаного рішення видано відповідний судовий наказ (т.1 а.с.92).

16.12.2021р. стягувачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Траконта" подано до господарського суду Харківської області скаргу на постанову про повернення виконавчого документа (вх.№29730 т.1 а.с.101-109), в якій просив суд:

- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сокуренко І.О. від 22.11.2021р. у виконавчому провадженні №64961406 про повернення без виконання наказу господарського суду у Харківській області від 07.08.2020р. у справі №922/799/20;

- зобов`язати державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника): відновити виконавче провадження №64961406, провести перевірку майнового стану боржника у порядку, встановленому ч.8 ст.48 ЗУ Про виконавче провадження, отримати в податкових органах інформацію про наявні у боржника рахунки в установах банків та податкову інформацію про його фінансовий стан, звернути стягнення на кошти боржника в порядку, визначеному ст.52 ЗУ Про виконавче провадження, а також вжити усіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення у встановленому законодавством порядку.

В обґрунтування наявності підстав для задоволення вказаної скарги стягувач посилався на те, що державним виконавцем Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було безпідставно винесено постанову від 22.11.2021р. у ВП №64961406 про повернення без виконання наказу господарського суду у Харківській області від 07.08.2020р. у справі №922/799/20 на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", а саме у зв`язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Стягувач наголошував на порушенні державним виконавцем приписів частини 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", якою встановлено обов`язок останнього щодо періодичності проведення перевірки майнового стану боржника, що також підтверджується відомостями з Автоматизованої системи виконавчого провадження з якої вбачається, що остання дія по перевірці майнового стану боржника була проведена ще 26.03.2021р., тобто в день винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, стягувач зазначав про порушення державним виконавцем приписів частини 1 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", якою встановлено обов`язок виконавця звертати стягнення на кошти боржника, що перебувають в касах та інших сховищах, а також положень частини 2 статті 36 вказаного Закону, якою передбачено направлення виконавцем відповідних запитів до податкових органів стосовно фінансового стану боржника, що також підтверджується відомостями з Автоматизованої системи виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.12.2021р. у справі №922/799/20 відмовлено в задоволенні скарги (вх.№29730 від 16.12.2021р.) представника стягувача на постанову про повернення виконавчого документа по справі №922/799/20.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 11, 18, 326, 327, 339 Господарського процесуального кодексу України, статей 1, 5, 18, 26, 37, 52, 56 Закону України "Про виконавче провадження" мотивовані тим, що вчинення старшим державним виконавцем заходів щодо примусового виконання наказу підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями матеріалів виконавчого провадження ВП №64961406, натомість скаржником на підтвердження того, що документи виконавчого провадження, що підтверджують обставини викладені в постанові до АСВП не вносилися, не надає жодного доказу на підтвердження зазначеного, зокрема в матеріалах справи відсутній витяг з АСВП, який би підтверджував обставини зазначені скаржником.

У зв`язку із вказаними обставинами, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що стягувачем не було доведено належними та допустимими доказами в чому саме полягала протиправність винесеної головним державним виконавцем постанови, адже вчинення таких дій прямо передбачено пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" та відповідно відмовлено в задоволенні поданої скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Траконта" з ухвалою місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 24.12.2021р. у справі №922/799/20 та прийняти рішення нове рішення, яким задовольнити скаргу (вх.№29730 від 16.12.2021р.) на постанову про повернення виконавчого документа по справі №922/799/20. Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 24.12.2021р. у справі №922/799/20.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам, викладеним в скарзі на постанову про повернення виконавчого документа.

Зокрема, апелянт посилається на те, що відмовляючи в задоволенні скарги місцевий господарський суд посилався на те, що копіями матеріалів виконавчого провадження №64961406 підтверджуються обставини вчинення старшим державним виконавцем заходів щодо примусового виконання наказу, проте, вказані обставини не відповідають дійсності, з огляду на те, що державний виконавець Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) під час проведення виконавчого провадження ВП №64961406, яке тривало майже 7 місяців здійснював перевірку майнового стану боржника та заходи з отримання інформації про його доходи без належного дотримання вимог частини восьмої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" (вибіркове та/або одноразове проведення таких заходів, не проведення їх взагалі протягом тривалого часу, - тобто з порушенням періодичності такого проведення, передбаченої згаданою нормою Закону).

Крім того, апелянт зауважує, що повернення виконавчого документу у зв`язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення та у зв`язку із неможливістю з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи є самостійними підставами передбаченими окремими положеннями статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", а саме частинами 2 та 5 вказаної статті.

Зі змісту акту складеного державним виконавцем 17.11.2021р. за результатами виїзду за юридичною адресою боржника встановлено його відсутність за вказаною адресою, що підпадає під правове регулювання положень частини 5 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Натомість, постанову про повернення виконавчого документу стягувачу державним виконавцем було винесено саме на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", тобто, у зв`язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

Проте, місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали вказаним обставинам не було надано правової оцінки.

Окрім викладеного, апелянт посилаючись на положення пункту 5 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. за №512/5, зазначає, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні документи, на підставі яких старший державний виконавець Рудна Ірина Сергіївна прийняла виконавче провадження №64961406 до свого виконання, а тому вона не мала права приймати відповідну оскаржувану постанову про повернення виконавчого документу без виконання.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2022р., у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Бородіної Л.І., для розгляду справи №922/799/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2022р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Траконта" строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 29.12.2021р. у справі №922/799/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Траконта" на ухвалу господарського суду Харківської області від 29.12.2021р. у справі №922/799/20; встановлено сторонам у справі строк до 09.02.2022р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання; встановлено учасникам справи строк до 09.02.2022р. для подання заяв і клопотань та призначено справу до розгляду на 14.02.2022р.

03.02.2022р. Немишлянським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№1351), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Траконта", ухвалу господарського суду Харківської області від 29.12.2021р. у справі №922/799/20 залишити без змін.

У судове засідання Східного апеляційного господарського суду 14.02.2022р. уповноважені представники сторін не з`явились, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повернутими на адресу апеляційного господарського суду повідомленнями про вручення поштових відправлень (т.1 а.с.163-167).

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що провадження у даній справі підлягає закриттю враховуючи наступне.

Так, статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 Конституційний Суд України).

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статей 18 та 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 339 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи зміст наведених норм, розглядаючи скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця щодо їх (рішень, дій, бездіяльності) правомірності/неправомірності, суд має надати оцінку законності дій останнього, тобто встановити, чи було ним дотримано приписи законодавства, які регламентують його діяльність у спірних правовідносинах, та саме в залежності від вказаних обставин, дійти висновку про задоволення або відмову у задоволенні скарги.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 18.07.2018р. у справі №915/1294/13, законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

При цьому здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено обов`язки державного виконавця, а саме: виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно частин 1 та 4 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Частиною 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Частинами 1 та 2 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно (частини 5 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2021р. до відділу Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшла заява стягувача про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області у справі №922/799/20 про стягнення з ТОВ "Проектно-конструкторське підприємство "Буденерго" на користь ТОВ "Траконта" заборгованості у сумі 91247,21грн. (т.1 а.с.148)

На підставі вказаної заяви, 26.03.2021р. державним виконавцем Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64961406 з примусового виконанню наказу господарського суду Харківської області від 07.08.2020р. у справі №922/799/20, про стягнення виконавчого збору в сумі 9124,72грн. та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (т.1 а.с.110, 157, 159).

З відомостей, які містяться в Автоматизованій системі виконавчих проваджень вбачається, що 26.03.2021р. Міністерством внутрішніх справ України було надано інформацію про відсутність транспортних засобів зареєстрованих за боржником (т.1 а.с.154-155).

Крім того, 26.03.2021р. Державною фіскальною службою було надано інформацію про відкриті рахунки боржника в АТ "Райффайзен Банк Аваль" ( НОМЕР_1 - код валюти рахунку 980, НОМЕР_2 - код валюти рахунку 980) та в АТ "КБ "Приватбанк" ( НОМЕР_3 - код валюти рахунку 980) (т.1 а.с.161) .

08.04.2021р. державним виконавцем Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було винесено постанову про арешт коштів боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми стягнення та витрат виконавчого провадження у розмірі 150,00грн., всього на суму 100521,93грн. (т.1 а.с.163).

З відомостей, які містяться в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, також вбачається, що 08.04.2021р. державним виконавцем було направлено на адресу АТ "Райффайзен Банк Аваль" та АТ "КБ "Приватбанк" вказану постанову про арешт коштів боржника. Також, державний виконавець просив банківські установи надати інформацію про залишки коштів, про арешт коштів, про зупинення видаткових операцій по рахунках боржника (т.1 а.с.162,164).

Листом №81-15-8/8-4890-БТ від 31.05.2021р. АТ "Райффайзен Банк Аваль" було повідомлено державного виконавця про накладення арешту на кошти в межах суми 100521,93грн., що містяться на рахунках боржника НОМЕР_1 , НОМЕР_2 . Проте залишок коштів на рахунках відсутній для виконання відповідної постанови (т.1 а.с.171).

Аналогічне повідомлення було надано АТ "КБ "Приватбанк", згідно якого було накладено арешт на рахунок боржника № НОМЕР_3 . Залишок коштів на рахунку також відсутній (т.1 а.с.166).

08.04.2021р. державним виконавцем Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сокуренко І.О. було винесено постанову про арешт майна боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження 100521,93грн. (т.1 а.с.168), що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень від 07.07.2021р. (т.1 а.с.172).

07.07.2021р. державним виконавцем було здійснено відповідний запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та встановлено, що за боржником права власності на нерухоме майно відсутні (т.1 а.с.173-174).

Відповідно до статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2021р. державним виконавцем було здійснено виїзд за адресою боржника, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: Харківська область, м.Харків, Салтівське шосе, буд.242-Б, кв.209, за результатами якого було складено відповідний акт (т.1 а.с.177).

Зі змісту вказаного акту вбачається, що юридична особа не знаходиться за вказаною адресою. Сусіди підтвердили, що проживає якась інша особа. Від права підпису відмовились.

22.11.2021р. державним виконавцем Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: згідно відповіді ДФС України у боржника відсутні відкриті рахунки у банківських установах. Згідно довідки БД НАІС транспортні засоби не зареєстровані; згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що за боржником права власності на нерухоме майно відсутні. Відповідно до акта державного виконавця майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, відсутнє. Здійснені державним виконавцем, відповідно до Закону, заходи щодо розшуку майна виявилися безрезультатними (т.1 а.с.184).

Колегія суддів зазначає, що згідно з частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Отже, згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець повинен періодично проводити перевірки з метою належного виконання рішення суду, періодичність проведення перевірок майнового стану боржника чітко визначена Законом України "Про виконавче провадження", і такі перевірки не мають вчинятись виконавцем одноразово. Тобто, такі перевірки мають вчинятися виконавцем систематично.

При цьому, сам факт здійснення окремих дії щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.07.2018р. у справі №915/1294/13, від 07.08.2018р. у справі №910/25970/14, від 23.08.2018р. у справі №911/167/17.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

Відповідно до пункту 2 розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження виконавцем до Системи обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов`язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії.

З відомостей, які містяться в Автоматизованій системі виконавчих проваджень вбачається, що за період з 26.03.2021р. (дата відкриття виконавчого провадження) по 22.11.2021р. (дата повернення виконавчого документу) державним виконавцем було здійснено лише три запити та відповідно отримано лише три відповіді, а саме: 26.03.2021р. до Міністерства внутрішніх справ України, 26.03.2021р. до Державної фіскальної служби та запит 07.07.2021р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Поряд з цим, ані в матеріалах справи ані в Автоматизованій системі виконавчих проваджень не міститься інформації щодо здійснення державним виконавцем дій передбачених частиною 1 статті 52 Закону України Про виконавче провадження щодо проведення перевірки наявності коштів у боржника, що перебувають в касах та інших сховищах.

Крім того, відсутня будь-яка інформація щодо направлення державним виконавцем відповідних запитів до податкових органів стосовно фінансового стану боржника та проведення перевірки майнового стану за його місцезнаходженням, що свідчить про порушення приписів частини 2 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження".

Окрім викладеного, судова колегія зауважує, що повернення виконавчого документу у зв`язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення та у звязку із неможливістю з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи є самостійними підставами передбаченими окремими положеннями статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", а саме частинами 2 та 5 вказаної статті.

Зі змісту акту складеного державним виконавцем 17.11.2021р. за результатами виїзду за юридичною адресою боржника встановлено його відсутність за вказаною адресою, що підпадає під правове регулювання положень частини 5 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Натомість, постанову про повернення виконавчого документу стягувачу державним виконавцем було винесено саме на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", тобто, у зв`язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що державний виконавець Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) під час проведення виконавчого провадження ВП №64961406, яке тривало 7 місяців. здійснював перевірку майнового стану боржника та заходи з отримання інформації про його доходи без належного дотримання вимог частини восьмої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" (вибіркове та/або одноразове проведення таких заходів, не проведення їх взагалі протягом тривалого часу, - тобто з порушенням періодичності такого проведення, передбаченої згаданою нормою Закону).

З огляду на встановленні під час апеляційного перегляду даної справи обставини, судова колегія вважає, що відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника, та як результат - про передчасність наявності підстав для повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, за наведених обставин постанова державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 22.11.2021р. у виконавчому провадженні №64961406 про повернення без виконання наказу господарського суду у Харківській області від 07.08.2020р. у справі №922/799/20 визнається судом апеляційної інстанції неправомірною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Частиною 1 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2018р. у справі № 17/116/2011 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019р. у справі № 914/3587/14.

Оскільки дії державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо винесення постанови від 22.11.2021р. у виконавчому провадженні №64961406 про повернення без виконання наказу господарського суду у Харківській області від 07.08.2020р. у справі №922/799/20 визнані судом апеляційної інстанції неправомірними, а постанова про повернення виконавчого документу без виконання такою, що підлягає скасуванню, судова колегія, враховуючи положення ч. 2 ст. ст. 343 ГПК України, з метою усунення порушення та поновлення порушеного права апелянта, вважає за необхідне зобов`язати державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника): відновити виконавче провадження №64961406, провести перевірку майнового стану боржника у порядку, встановленому ч.8 ст.48 ЗУ Про виконавче провадження, отримати в податкових органах інформацію про наявні у боржника рахунки в установах банків та податкову інформацію про його фінансовий стан, звернути стягнення на кошти боржника в порядку, визначеному ст.52 ЗУ Про виконавче провадження, а також вжити усіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення у встановленому законодавством порядку.

Поряд з цим, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо відсутності в матеріалах виконавчого провадження документів, на підставі яких старший державний виконавець Рудна Ірина Сергіївна прийняла виконавче провадження №64961406 до свого виконання, що свідчить про відсутність правових підстав для винесення вказаною особою постанови про повернення виконавчого документу без виконання, оскільки предметом апеляційного перегляду в межах даної справи є дослідження питання щодо порушення державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови приписів частини 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", якою встановлено періодичність проведення перевірок майнового стану боржника.

Згідно зі статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Положеннями статті 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено право на звернення до суду стороною виконавчого провадження із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до частини 1 статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина 3 статті 343 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не було повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Траконта" підлягає задоволенню, ухвала господарського суду Харківської області від 29.12.2021р. у справі №922/799/20 підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення скарги на постанову про повернення виконавчого документа (вх.№29730 від 16.12.2021р.), з підстав викладених в мотивувальній частині даної постанови.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, судова колегія керується приписами статі 129 Господарського процесуального кодексу України, та покладає витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, пп. 1, 4 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Траконта" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 29.12.2021р. у справі №922/799/20 скасувати.

Задовольнити скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Траконта" на постанову про повернення виконавчого документа (вх.№29730 від 16.12.2021р.).

Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 22.11.2021р. у виконавчому провадженні №64961406 про повернення без виконання наказу господарського суду у Харківській області від 07.08.2020р. по справі №922/799/20.

Зобов`язати державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника): відновити виконавче провадження №64961406, провести перевірку майнового стану боржника у порядку, встановленому ч.8 ст.48 ЗУ Про виконавче провадження, отримати в податкових органах інформацію про наявні у боржника рахунки в установах банків та податкову інформацію про його фінансовий стан, звернути стягнення на кошти боржника в порядку, визначеному ст.52 ЗУ Про виконавче провадження, а також вжити усіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення у встановленому законодавством порядку.

Стягнути з Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (61105, м.Харків, проспект Гагаріна, 181, літ. "Ж-8 " , код ЄДРПОУ 44045469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Траконта" (54031, м.Миколаїв, вул. Електронна, 81/4, код ЄДРПОУ 23618895) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2481,00грн.

Господарському суду Харківської області видати відповідний судовий наказ.

Повний текст постанови складено 18 лютого 2022р.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Н.О. Мартюхіна