Рішення

від 25.05.2020 по справі 922/799/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/799/20 Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Траконта" (54031, м. Миколаїв, вул. Електронна, 81/4; код ЄДРПОУ: 23618895) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське підприємство "Буденерго" (61171, м. Харків, Салтівське шосе, 242-Б, кв. 209; код ЄДРПОУ: 32239630) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Траконта" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське підприємство "Буденерго", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальній сумі 89 145,21грн, з яких: 87 000,00грн. основного боргу та 3% річних у розмірі 2 145,21грн., а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 2 102,00грн. сплаченого судового збору.

В обґрунтування позову вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №16 від 15 лютого 2019 року в частині своєчасного розрахунку за фактично виконані роботи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 березня 2020 року прийнято позовну заяву (вх.№799/20 від 17 березня 2020 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Траконта" до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/799/20. Зазначено, що розгляд справи № 922/799/20 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (ст.251 ГПК України), строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (ч.4 ст.250 ГПК України) та встановити строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив з дня його отримання, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Позивачу встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання (ст. 251 ГПК України).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське підприємство "Буденерго" своїм правом, наданим відповідно до ст. 251 ГПК України, не скористався, відзив на позов не надав.

Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20 березня 2020 року була направлена на адресу відповідача - 61171, м. Харків, Салтівське шосе, 242-Б, кв.209, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як адреса місцезнаходження юридичної особи (а.с.35-44,т.1), повернулась до суду без доказів вручення відповідачеві з відміткою пошти "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

02 квітня 2020 року судом було повторно направлено на адресу відповідача (61171, м. Харків, Салтівське шосе, 242-Б, кв.209) ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 20 березня 2020 року, проте відповідна кореспонденція повернулась до суду без доказів вручення відповідачеві з відміткою пошти "адресат відсутній".

04 травня 2020 року секретарем судового засідання було оформлено телефонограму щодо порушення провадження у справі №922/799/20 на номер телефону відповідача, вказаний позивачем в позовній заяві як засіб зв'язку з відповідачем, проте відповідний абонент за вказаним номером телефону не відповів.

15 травня 2020 року секретарем судового засідання було повторно оформлено телефонограму про порушення провадження у справі №922/799/20 на зазначений в позовній заяві номер телефону відповідача, в результаті чого, останнім було прийнято зазначену телефонограму та повідомлено про бажання врегулювати спір мирним шляхом.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі відкрито 20 березня 2020 року, таким чином строк розгляду справи закінчується 19 травня 2020 року, однак, суд вважає, що в розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, розумний строк розгляду справи - це такий строк, який гарантує всім учасникам справи права на судовий захист.

Враховуючи вищевикладене, з метою належної підготовки справи для розгляду по суті, для забезпечення принципу змагальності для реалізації прав сторін на повне і об'єктивне встановлення всіх обставин справи, задля справедливого та неупередженого вирішення даного спору та у зв`язку з відпусткою судді Пономаренко Т.О., суд вважає за необхідне вийти за межі розгляду справи №922/463/20, встановлені статтею 248 ГПК України.

Разом з цим, суд наголошує, що здійснення подальшого перерозподілу означеної справи з підстав неможливості розгляду справи у строки, визначені ГПК України, призвело б до більш тривалого строку розгляду справи та до порушення принципу доступу до правосуддя.

Проте, станом на 25.05.2020 від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Реалізація норми ст.81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

15 лютого 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Траконта" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське підприємство "Буденерго" (замовник) було укладено договір на виконання робіт № 16 (надалі - Договір) (а.с.8-9,т.1).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, виконавець зобов'язується протягом 40 діб виконати роботи (послуги): обмурування передтопку котла Е10-14МТ у м. Миколаїв, вул. Проектна, 3, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи (послуги) на умовах цього договору.

Вартість по виконанню робіт (послуг) є договірною (додаток 1) та складає 350000,00 грн. без ГІДВ, у тому числі: матеріали - 200 000,00 грн., робота - 150 000,00 грн. (а.с.2.1.Договору).

Пунктом 2.2. Договору визначено, що оплата за договором здійснюється наступним чином:

Передоплата - 250 000,00 грн. без ПДВ замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця.

Остаточні розрахунки за виконані роботи в сумі 100 000,00 грн. без ПДВ, проводяться замовником протягом п'яти банківських днів з моменту підписання актів здачі-приймання виконаних робіт.

У випадку повного чи часткового невиконання своїх зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства України (п.4.1.Договору).

За несвоєчасну оплату вартості виконаних робіт (послуг) замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт (послуг), за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня (п.4.3.Договору).

Всі спори, що можуть виникати з приводу цього договору сторони намагаються вирішити шляхом переговорів. Якщо сторонам не вдасться вирішити спір шляхом переговорів, спір підлягає розгляду в Господарському суді, у порядку, встановленому законодавством України (п.4.4.Договору).

25 лютого 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Траконта" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське підприємство "Буденерго" (замовник) було укладено додаткову угоду про зміну договору №16 від 15.02.2019 (надалі - Додаткова угода) (а.с.10,т.1), якою внесли зміни до положення Договору, де пункт 2 викладено в такій редакції:

"п. 2.1. Вартість по виконанню робіт (послуг) є договірною та складає 415323,60 грн. без ПДВ, у тому числі: матеріали - 265 323,60 грн., робота - 150 000,00 грн.

п. 2.2. Оплата за договором здійснюється наступним чином:

2.2.1. Передоплата - 250 000,00 грн. без ПДВ замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця.

п.2.2.2. Остаточні розрахунки за виконані роботи в сумі 165 323,60 грн., без ПДВ проводяться замовником протягом п'яти банківських днів з моменту підписання актів здачі-приймання виконаних робіт.

Як вбачається з платіжного доручення №18 від 15.02.2019, відповідачем 15 лютого 2019 року було здійснено передоплату за роботи по обмуруванню предтопка згідно рахунку №19/02 від 15.02.2019 на рахунок позивача у розмірі 250 000,00 грн. (а.с.11,т.1).

Згідно платіжного доручення №52 від 26.03.2019, відповідачем додатково сплачено за матеріали згідно рахунку б/н від 25.03.2019 на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 60 323,60 грн. (а.с.12,т.1).

07 травня 2019 року сторонами було складено та підписано акт №21/04 прийому-здачі виконаних робіт, згідно якого роботи, передбачені п.1.1 Договору, виконані в повному обсязі, а їх вартість складає 397 323,60 грн. (а.с.13,т.1).

Проте, відповідачем свої зобов'язання в частині повної оплати виконаних робіт за Договором на виконання робіт №16 від 15.02.2019 виконано не було, у зв'язку з чим позивач надіслав на адресу відповідача претензію (вих.№51/10 від 08.10.2019), в якій просив останнього погасити основний борг у розмірі 87 000,00 грн. та пеню у розмірі 12 654,33 грн., надавши детальний розрахунок пені. Попередив, що у разі несплати спір буде розглядатися в господарському суді (а.с.14-15,т.1).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 629 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою Договір №16 від 15.02.2019 є договором підряду.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 2 статті 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 4 статті 882 Цивільного України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Судом встановлено та сторонами не заперечувався той факт, що позивачем було належним чином виконано роботи, передбачені договором на виконання робіт №16 від 15.02.2019. В результаті чого між сторонами було складено та підписано акт №21/04 прийому-здачі виконаних робіт від 07.05.2019.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч.1 ст.843 ЦК України).

В частині 1 статті 854 Цивільного України зазначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

В частині 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, відповідач у пункті 2.2.2. договору на виконання робіт №16 від 15.02.2019, з урахуванням додаткової угоди про зміну договору №16 від 15.02.2019, зобов'язався здійснити остаточні розрахунки за виконані роботи протягом п'яти банківських днів з моменту підписання актів здачі-приймання виконаних робіт.

Як свідчать матеріали справи, акт прийому здачі виконаних робіт було підписано та засвідчено печатками сторін 07.05.2019.

Таким чином, відповідач повинен був здійснити остаточні розрахунки за виконані роботи до 15.05.2019 (включно).

Крім цього, слід зазначити, що за змістом частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ст.617 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не виконано умов договору на виконання робіт №16 від 15.02.2019 щодо оплати виконаних робіт в повному обсязі.

Разом з тим, позивачем заборгованість відповідача за договором на виконання робіт №16 від 15.02.2019 у розмірі 87 000,00 грн. належним чином доведена, у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми боргу.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки 3% річних, суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними, а тому суд задовольняє позов у цій частині.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Траконта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське підприємство "Буденерго" -задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське підприємство "Буденерго" (61171, м. Харків, Салтівське шосе, 242-Б, кв.209; код ЄДРПОУ: 32239630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Траконта" (54031, м. Миколаїв, вул. Електронна, 81/4; код ЄДРПОУ: 23618895) суму основного богу у розмірі 87 000 (вісімдесят сім тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 2 145 (дві тисячі сто сорок п'ять) грн. 21 коп. та суму сплаченого судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п.п.17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу та п.4 Прикінцевих положень Кодексу.

Повне рішення складено "25" травня 2020 р.

Суддя Т.О. Пономаренко