Рішення

від 31.12.2021 по справі 813/3423/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2021 року справа №813/3423/15

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного історико-архітектурного заповідника у м.Львові, Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу до Львівської обласної державної адміністрації, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Громадської організації Правозахисний центр імені генерала УНР В.Сікевича , Кабінету Міністрів України, Міністерства культури України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, про скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулися з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (том 3, а.с.118) просять:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження відповідача від 05.05.2015 року №188/0/5-15 Про охорону пам`яток культурної спадщини, що розташовані на території м.Львова ;

- зобов`язати відповідача здійснити поворот виконання рішення, а саме п.п.2, 3, 4, 6.3 розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 05.05.2015 року №188/0/5-15 Про охорону пам`яток культурної спадщини, що розташовані на території м.Львова .

Посилаються на те, що Державний історико-архітектурний заповідник у м.Львові утворений Радою Міністрів Української РСР, а не Львівською обласною державною адміністрацією; відповідач, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 року №1339-р, лише провів державну реєстрацію Заповідника - відновив його діяльність. Зазначив, що ні у Законі України Про місцеві державні адміністрації , ні у Законі України Про охорону культурної спадщини , не міститься повноважень Львівської обласної державної адміністрації щодо створення чи припинення діяльності Державного історико-архітектурного заповідника. Вказане у сукупності, на думку позивача, свідчить про неправомірність прийнятого відповідачем рішення від 05.05.2015 року №188/0/5-15 Про охорону пам`яток культурної спадщини, що розташовані на території м.Львова . Просять позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що оскаржуване розпорядження прийняте з метою забезпечення збереження об`єктів культурної спадщини в межах території, що включена до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у м.Львові. Між тим, вказав, що спірним рішенням ліквідовано тільки дирекцію заповідника, а не сам заповідник та його межі. За таких обставин, вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерства культури України, надійшли пояснення на позовну заяву, зі змісту яких слідує, що Львівська обласна державна адміністрація має законні підстави своїм розпорядженням припинити діяльність юридичної особи - Державний історико-архітектурний заповідник у м.Львові.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Кабінету Міністрів України, надійшли пояснення на позовну заяву, зі змісту яких слідує, що засновником Державного історико-архітектурного заповідника у м.Львові є Рада Міністрів Української РСР, правонаступником якої є Кабінет Міністрів України. У зв`язку із цим, вказала, що лише засновник - Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про припинення діяльності заповідника шляхом ліквідації. Водночас зазначила, що Кабінет Міністрів України не передавав відповідачу жодних повноважень щодо створення чи ліквідації Державного історико-архітектурного заповідника у м.Львові, як-то передбачено приписами ст.14 Закону України Про місцеві державні адміністрації . Натомість, Львівська обласна державна адміністрація ліквідувала об`єкт, щодо якого не забезпечила виконання покладених на неї зобов`язань, а у листі-відповіді Адміністрації Президента України від 13.01.2015 року №5/1-113/0/2-15/3-26 зазначила, що завершено процес відновлення діяльності Державного історико-архітектурного заповідника у м.Львові .

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , надійшли пояснення на позовну заяву, зі змісту яких слідує, що остання не погоджується зі спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, надійшли пояснення на позовну заяву, зі змісту яких слідує, що останнє підтримує позовні вимоги позивачів.

Від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерства закордонних справ України та ОСОБА_2 , надійшли клопотання, в яких просять розгляд справи здійснювати за відсутності їх уповноважених представників.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Громадської організації Правозахисний центр імені генерала УНР В.Сікевича , жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Ухвалою судді Кедик М.В. від 20.07.2015 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою суду від 20.07.2015 року відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 05.05.2015 року №188/0/5-15 Про охорону пам`яток культурної спадщини, що розташовані на території м.Львова .

Ухвалою суду від 10.09.2015 року відмовлено у задоволенні клопотання голови ліквідаційної комісії Онишко Р.О. про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 22.09.2015 року позовну заяву у цій справі залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16.11.2015 року скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2015 року про залишення позовної заяви без розгляду, а справу скеровано до суду першої інстанції на продовження розгляду.

Ухвалою судді Кузана Р.І. від 23.12.2015 року у справі №813/6103/15 об`єднано для спільного розгляду адміністративну справу №813/6103/15 та справу №813/3423/15 (на стадії попереднього судового засідання), присвоївши їм №813/3423/15.

Ухвалою суду від 28.01.2016 року у справі №813/3423/15 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача Державного історико-архітектурного заповідника у м.Львові Ковалишин О.С. про відвід судді Кедик М.В. від розгляду адміністративної справи №813/3423/15.

Ухвалою суду від 04.03.2016 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Ухвалою суду від 25.10.2016 року повернуто позивачам (Об`єднанню Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництву Американського Об`єднання Комітетів року) їх заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 14.11.2016 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №813/3771/16.

12.12.2017 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Кедик М.В. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею обрано суддю Ланкевича А.З.

Ухвалою суду від 08.02.2018 року продовжено зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №813/3771/16 (№К/9901/5535/17).

Ухвалою суду від 07.09.2021 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 02.12.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача, Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, про надання часу для примирення та зупинення провадження у справі.

Протокольною ухвалою судді від 08.12.2021 року постановлено перейти в письмове провадження.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

12.06.1975 року Радою Міністрів Української РСР видано постанову №297 Про створення Державного історико-культурного заповідника у м.Львові (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України №451 від 05.08.1992 року).

На виконання постанови Ради Міністрів Української РСР від 12.06.1975 року №297 виконавчим комітетом Львівської обласної ради трудящих прийнято рішення №321 від 09.07.1975 року, яким затверджено Положення про Державний історико-культурний заповідник у м.Львові (далі - ДІАЗ у м.Львові).

24.06.1993 року Львівською міською радою прийнято ухвалу №27, згідно якої встановлено межі історико-культурної заповідної території м.Львова.

В подальшому, Указом Президента України Про збереження історичної забудови в центральній частині м.Львова від 02.07.1997 року №603/97 постановлено Львівській обласній державній адміністрації розробити у двомісячний строк комплексну програму збереження історичної забудови м.Львова і подати її на затвердження Кабінету Міністрів України.

На виконання Указу Президента від 02.07.1997 року №603/97 Кабінетом Міністрів України 15.11.1997 року видано постанову №1266, якою затверджено Комплексну програму збереження історичної забудови м.Львова.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1761 занесено ДІАЗ у м.Львові до Державного реєстру нерухомих пам`яток України національного значення (розділ Заповідники ).

Пунктом 6 постанови Верховної Ради України від 12.09.2002 року №140-IV Про інформацію Кабінету Міністрів України про здійснення державної політики щодо виконання законів України Про природно-заповідний фонд України і Про охорону культурної спадщини та про дотримання посадовими особами вимог чинного законодавства стосовно Національного заповідника Хортиця й інших історико-культурних заповідників і об`єктів природно-заповідного фонду рекомендовано Кабінету Міністрів України відновити діяльність Львівського державного історико-архітектурного заповідника.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 №1338-р затверджено план заходів, спрямованих на відновлення діяльності ДІАЗ у м.Львові, яким, серед іншого, передбачено доручити Львівській обласній державній адміністрації в строк до 15.02.2010 року провести державну реєстрацію заповідника у ЄДР та постійно здійснювати захист заповідника від загрози знищення, руйнування або пошкодження.

Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.03.2010 року №228/0/5-10 прийнято рішення Про відновлення діяльності Державного історико-культурного заповідника у м.Львові , згідно якого: 1) визначено межі ДІАЗ у м.Львові з урахуванням меж архітектурних ансамблів і комплексів, включених до Списку Світової Спадщини ЮНЕСКО, згідно з описом, що додається; 2) затверджено Положення про ДІАЗ у м.Львові у новій редакції; 3) управлінню охорони культурної спадщини облдержадміністрації: 3.1. здійснити заходи щодо державної реєстрації ДІАЗ у м.Львові; 3.2. після державної реєстрації звернутися до Міністерства регіонального розвитку та будівництва України про передачу його до сфери управління Мінрегіонбуду.

12.05.2010 року виконавчим комітетом Львівської міської ради проведено державну реєстрацію ДІАЗ у м.Львові.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.05.2011 року №437-р Про внесення змін до плану заходів, спрямованих на відновлення діяльності Державного історико-архітектурного заповідника у м.Львові виключено з розпорядження №1338-р положення щодо передачі заповідника до сфери управління Мінрегіонбуду.

Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 05.05.2015 року №188/0/5-15 Про охорону пам`яток культурної спадщини, що розташовані на території м.Львова (далі - Розпорядження №188/0/5-15):

1) створено Громадську наглядову раду з питань охорони пам`яток культурної спадщини, розташованих на території, що включена до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у м.Львові та затверджено її склад;

2) припинено діяльність юридичної особи - ДІАЗ шляхом ліквідації;

3) створено комісію з припинення діяльності ДІАЗ та затверджено її склад;

4) голові ліквідаційної комісії здійснити процедуру припинення юридичної особи - ДІАЗ у м.Львові відповідно до вимог чинного законодавства;

5) встановлено, що претензії кредиторів приймаються протягом 2 місяців з дня публікації оголошення про припинення діяльності юридичної особи - ДІАЗ у м.Львові;

6) відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей облдержадміністрації: 6.1 розробити та подати на затвердження голові обласної державної адміністрації Положення про Громадську наглядову раду в термін до 01 червня 2015 року; 6.2. персонально попередити працівників ДІАЗ у м.Львові про наступне вивільнення; 6.3. забезпечити виконання розпорядження голови обласної державної адміністрації про припинення діяльності юридичної особи - ДІАЗ у м.Львові у відповідності до Цивільного кодексу України.

Листом відповідача від 13.01.2015 року №5/1-114/0/2-15/3-26 Про виконання п.7 доручення Президента України за результатами засідання Громадської гуманітарної ради , адресованим Адміністрації Президента України повідомлено, серед іншого, про завершення процесу щодо відновлення ДІАЗ у м.Львові.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивачі не погоджуються з бездіяльністю відповідача щодо відновлення діяльності ДІАЗ у м.Львові; вказують, що назва спірного розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 05.05.2015 року №188/0/5-15 Про охорону пам`яток культурної спадщини, що розташовані на території м.Львова не відповідає змісту цього документу; крім того, таке, на їх думку, прийняте не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведене і зумовило їх звернутися до суду за судовим захистом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 року за №1805-III, державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

Згідно п.7 ч.1 ст.5 цього Закону, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить управління в порядку, встановленому законом, історико-культурними заповідниками державного значення.

Поряд з тим, відповідно до ст.ст.18, 20 Закону України Про місцеві державні адміністрації (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), до повноважень місцевих державних адміністрацій (в т.ч. обласних) віднесено організацію охорони, реставрації та використання пам`яток архітектури і містобудування, палацово-паркових, паркових та історико-культурних ландшафтів, а також охорону пам`яток історії та культури.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.6 Закону України Про охорону культурної спадщини (далі - Закон №1805-III), до повноважень органів охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить здійснення функцій управління заповідниками, музеями-заповідниками, що перебувають відповідно у державній власності, згідно із законом.

Таким чином, до повноважень Львівської обласної державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини віднесено лише функції контролю, охорони, реставрації, використання та управління відповідними об`єктами культурної спадщини. При цьому, щодо заповідників на законодавчому рівні передбачено лише функції щодо управління ними.

Водночас, згідно ст.4 Закону №1805-III, оголошення ансамблів і комплексів пам`яток заповідниками чи музеями-заповідниками віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст.33 Закону №1805-III, ансамблі і комплекси пам`яток, які становлять виняткову археологічну, естетичну, етнографічну, історичну, мистецьку, наукову чи художню цінність, можуть бути оголошені рішеннями Кабінету Міністрів України державними історико-культурними (історико-архітектурними, архітектурно-історичними, історико-меморіальними, історико-археологічними, історико-етнографічними) заповідниками чи музеями-заповідниками, охорона яких здійснюється відповідно до цього Закону та інших законів.

Порядок створення історико-культурних заповідників та музеїв-заповідників і типові положення про них затверджуються Кабінетом Міністрів України.

На виконання ст.33 Закону №1805-III постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2003 року №1149 затверджено типове Положення про державний історико-культурний заповідник, яке передбачає обов`язкове зазначення відомостей про розпорядження Кабінету Міністрів України, на підставі якого утворено відповідний заповідник.

Отже, станом на час виникнення спірних правовідносин та прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження, до повноважень відповідача не відносилось оголошення ансамблів і комплексів пам`яток заповідниками, а відтак і ліквідація заповідників заповідників як юридичних осіб.

Згідно ст.ст.104, 110 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; 3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Крім того, статтею 33 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

За змістом п.24 Положення про ДІАЗ у м.Львові, ліквідація Заповідника здійснюється в порядку, встановленому чинним законодавством України.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що оскільки засновником ДІАЗ у м.Львові є Рада Міністрів Української РСР, правонаступником якої є Кабінет Міністрів України, то лише засновник - Кабінет Міністрів України - може приймати рішення про припинення діяльності заповідника шляхом його ліквідації.

Разом з тим, суд враховує, що в силу вимог ч.2 ст.14 Закону України Про місцеві державні адміністрації Кабінет Міністрів України в межах, визначених законами України, може передавати місцевим державним адміністраціям окремі повноваження органів виконавчої влади вищого рівня.

Проте, як встановив суд та не спростовано наявними у справі доказами, Львівській обласній державній адміністрації не передавались повноваження щодо управління ДІАЗ у м.Львові.

Суд враховує, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 №1338-р доручено Львівській обласній державній адміністрації в строк до 15.02.2010 року провести державну реєстрацію заповідника у ЄДР та постійно здійснювати захист заповідника від загрози знищення, руйнування або пошкодження.

Натомість, відповідач ліквідував об`єкт, не забезпечивши виконання покладених на нього зобов`язань, а у листі-відповіді Адміністрації Президента України від 13.01.2015 року №5/1-114/0/2-15/3-26 повідомив про завершення процесу відновлення ДІАЗ у м.Львові.

Більше того, розглядаючи справу №813/3771/16 за позовом Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Львівської обласної державної адміністрації про визнання неправомірними дій щодо заявлення Львівської обласної державної адміністрації засновником та органом управління Державного історико-архітектурного заповідника у м.Львові та ін., Верховний Суд у постанові від 07.07.2021 року вказав, що виходячи із змісту розпорядження Кабінету Міністрів України №1338 від 11.11.2009 року, відповідач у спірних правовідносинах виступав уповноваженою засновником особою на вчинення дій щодо державної реєстрації ДІАЗ у м.Львові як юридичної особи .

Зазначеним судовим рішенням, яке набрало законної сили, підтверджено відсутність у Львівської обласної державної адміністрації повноважень приймати рішення щодо державної реєстрації/ліквідації ДІАЗ у м.Львові як юридичної особи, у зв`язку із тим, що така не є його засновником.

Враховуючи, що оскаржуваним розпорядженням відповідача від 05.05.2015 року №188/0/5-15 визначено процедуру ліквідації ДІАЗ у м.Львові, відтак, у контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що таке не відповідає критеріям, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України. А тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити поворот виконання рішення, а саме п.п.2, 3, 4, 6.3 розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 05.05.2015 року №188/0/5-15 Про охорону пам`яток культурної спадщини, що розташовані на території м.Львова , суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Водночас, у ст.ст.380, 381 Кодексу адміністративного судочинства України визначено правила повороту виконання судових рішень. Однак у вказаних процесуальних нормах не передбачено можливості здійснювати поворот виконання рішень суб`єктів владних повноважень.

Крім цього, позивачами не викладено жодних обставин, якими б вони обґрунтовували заявлену вимогу.

За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні цієї вимоги належить відмовити.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачам пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 05.05.2015 року №188/0/5-15 Про охорону пам`яток культурної спадщини, що розташовані на території м.Львова .

У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Львівської обласної державної адміністрації здійснити поворот виконання рішення, а саме п.п.2, 3, 4, 6.3 розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 05.05.2015 року №188/0/5-15 Про охорону пам`яток культурної спадщини, що розташовані на території м.Львова - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: вул.Винниченка, 18, м.Львів, 79008; код ЄДРПОУ: 00022562) на користь Державного історико-архітектурного заповідника у м.Львові (місцезнаходження: вул.Коперника, 40-А, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 37122943) судовий збір в сумі 255 (двісті п`ятдесят п`ять) гривень 78 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: вул.Винниченка, 18, м.Львів, 79008; код ЄДРПОУ: 00022562) на користь Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам`яток історії та культури (місцезнаходження: вул.Коперника, 40 А, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 03922220) судовий збір в сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: вул.Винниченка, 18, м.Львів, 79008; код ЄДРПОУ: 00022562) на користь Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу (місцезнаходження: вул.Олени Кульчицької, 1/94, м.Львів, 79054; код ЄДРПОУ: 21720365) судовий збір в сумі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.