Ухвала

від 29.09.2015 по справі 813/3423/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 876/8501/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Яворського І.О., Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову у справі №813/3423/15 за позовом Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові до Львівської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, Львівська обласна організація Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, Громадська організація Правозахисний центр імені генерала УНР ім. В.Сікевича , Представництво Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Державний історико-архітектурний заповідник у м. Львові звернувся до суду з позовом до Львівської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, Львівська обласна організація Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, Громадська організація Правозахисний центр імені генерала УНР ім. В.Сікевича , Представництво Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу, в якому просить:

1) визнати незаконним та скасувати розпорядження відповідача від 05.05.2015 року № 188/0/5-15 Про охорону пам'яток культурної спадщини, що розташовані на території м. Львова ;

2) зобов'язати відповідача вчинити дії, передбачені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 року № 1338-р Про затвердження плану заходів, спрямованих на відновлення діяльності Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові та Дорученням Президента України Львівській обласній державній адміністрації від 08.06.2011 року відновити діяльність Державного історико-архітектурного заповідника та забезпечити його захист від знищення, руйнування, пошкодження, зокрема, крім скасування розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 05.05.2015 року № 188/0/5-15 Про охорону пам'яток культурної спадщини, що розташовані на території м. Львова, зобов'язати відповідача невідкладно:

- провести повну інвентаризацію об'єктів та відновити на балансі Державного історико- архітектурного заповідника у м. Львові об'єкти історико-культурної спадщини та цінної забудови, інші об'єкти, які перебували на його балансі до 1991 року у повному обсязі;

- затвердити штат Державного історико-архітектурного заповідника в м. Львові і виділити відповідні кошти з бюджету Львівської області для утримання цих штатних одиниць;

- підготувати звіт про проведені заходи для збереження та належного використання об'єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО - Львів (Історичний центр), яким фактично є Державний історико-архітектурний заповідник, за реалізацію яких відповідала Львівська обласна державна адміністрація, відповідно до рекомендацій 37-ої сесії ЮНЕСКО;

- розробити план заходів із збереження пам'яток архітектури, занесених до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (які розташовані на території Державного історико-архітектурного заповідника);

- підготувати необхідні документи та здійснити організаційні заходи щодо передачі Державного історико-архітектурного заповідника в м. Львові до сфери управління Міністерства культури України та надання йому статусу національний .

Одночасно з позовною заявою, позивачем подано до суду клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 05.05.2015 року № 188/0/5-15 Про охорону пам'яток культурної спадщини, що розташовані на території м. Львова .

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не надано жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, вважаючи її винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить повністю задовольнити клопотання про забезпечення позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що ліквідація ДІАЗ формує передумови відчуження речових прав або неефективного їх використання, неналежного збереження пам'яток історії і культури, незворотного порушення речових і неречових прав держави Україна (а отже і кожного громадянина України), пов'язаних з функціонуванням ДІАЗ та окремими об'єктами історико-культурної спадщини на його території, землею, яка згідно ст.19 Земельного кодексу України відноситься до земель історико-культурного призначення, і які повинні бути закріплені винятково за ДІАЗ і належати державі Україна.

Апелянт стверджує, що через бездіяльність ЛОДА, незабезпечення ЛОДА виконання положень законодавства України, розпорядчих актів центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення діяльності ДІАЗ, землі та території цього заповідника є у власності неналежної особи. За відсутності забезпечення позову у справі №813/3423/15 за позовом ДІАЗ до ЛОДА про визнання про визнання незаконним та скасування розпорядження Львівської обласної державної адміністрації та зобов'язання вчинити дії існує очевидна загроза щодо неналежного розпорядження землями , які є на території ДІАЗ, відчуження або передача їх у користування третім особам з порушенням речових і не речових прав держави Україна, а отже кожного громадянина України.

Крім того, апелянт вважає, розпорядження Львівської обласної державної адміністрації Про охорону пам'яток культурної спадщини, що розташовані на території м. Львова № 188/0/5-15 від 05.05.2015 року суперечить розпорядчим актам центральних органів виконавчої влади України, зокрема Розпорядженню Кабінету Міністрів України Про затвердження плану заходів, спрямованих на відновлення діяльності Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові від 11.11.2009 року № 1338-р та розпорядчим актам Адміністрації Президента України (лист до Львівської ОДА № 02-01/662 від 13.02.2015 року, Доручення Президента України від 08.06.2011), через невиконання яких державі Україна можуть бути завдані непоправні збитки.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку що позивач не зазначив належних та достатніх аргументів, які свідчили б про те, що існує очевидна небезпека того, що у випадку невжиття судом вказаних заходів до забезпечення адміністративного позову виконання рішення у даній справі стане неможливим або для його виконання необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для забезпечення адміністративного позову згідно ч. 1 ст. 117 КАС України, а підстави які навів позивач, а саме існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди, свободам та інтересам держави не є обґрунтовані, не наведено переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, не подано суду належних та допустимих доказів наявності очевидної небезпеки правам, свободам та інтересам позивача, неможливості або ускладнення захисту їх без вжиття заходів забезпечення позову шляхом призупинення дії оскаржуваного розпорядження.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про забезпечення адміністративного позову у даній справі, прийняв законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.195, 196, п.п.1,2 ч.1 ст.197, п.1 ч.1 ст.199, ст.ст. 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову у справі №813/3423/15 за позовом Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові до Львівської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, Львівська обласна організація Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, Громадська організація Правозахисний центр імені генерала УНР ім. В.Сікевича , Представництво Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді І.О. Яворський

В.П. Сапіга

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 29.09.2015 року.