Рішення

від 31.12.2021 по справі 469/601/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 грудня 2021 р. № 469/601/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Березанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Березанського районного суду Миколаївської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Березанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області (надалі - відповідач) про:

- визнання протиправними дії Березанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області щодо ненадання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю) площею 9,99 га по КСП «Дружба» ;

- зобов`язання Березанської селищної ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю) площею 9,99 га по КСП «Дружба» , як новоприйнятому в члени КСП «Дружба» .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10 лютого 1997 року ОСОБА_1 був прийнятий в члени колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» Березанського району Миколаївської області різноробочим, в якому пропрацював до 25 листопада 2004 року. Державний акт на право колективної власності на землю колективне сільськогосподарське підприємство «Дружба» с. Ташине отримало 29 листопада 1995 року. Позивач був прийнятий в члени КСП вже після того як його землі було розпайовано. Рішенням № 11 XI сесії XXIII скликання Ташинської сільської ради від 14.04.2000 року було передано земельні ділянки громадянам України у приватну власність, як новоприйнятим у члени КСП «Дружба» , які мають право на земельну частку (пай) із земель резервного фонду сільської ради загальною площею 339,66 га ріллі, згідно списку громадян, доданого до рішення. Згідно додатку до рішення 11 сесії 23 скликання Ташинської сільської ради від 14.04.2000 року вбачається, що ОСОБА_1 також було передано у приватну власність земельну частку (пай). 10 березня 2021 року позивач звернувся через свого представника до Березанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області із заявою про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проектної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). 16 квітня 2021 року рішенням позачергової VIII сесії VIII скликання № 24 позивачу було відмовлено у дозволі на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю) по КСП "Дружба» з метою подальшого відведення її у власність в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не відноситься до кола осіб, які мають право на земельну частку (пай) і, що вільні землі сільськогосподарського призначення комунальної чи невизначеної форм власності (резервного фонду) в межах території Березанської селищної ради (колишньої Ташинської сільської ради), які можливо використати для передачі у приватну власність членам сільськогосподарських підприємств, виділених згідно рішення № 2 Ташинської сільської ради від 14 квітня 2000 року, у розмірі земельної частки (паю) по КСП «Дружба» , станом на 11.03.2021 року відсутні. Проте, з наведеною позицією Березанської селищної ради позивач не згоден та вважає її протиправною, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою від 14.07.2021 року Березанський районний суд Миколаївської області передав адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Березанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії за підсудністю до Миколаївського окружного адміністративного суду.

11.08.2021 року матеріали адміністративної справи № 469/601/21 надійшли до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 469/601/21 розподілено до розгляду судді Лебедєвій Г.В.

Ухвалою суду від 16.08.2021 року на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду уточненої позовної заяви із зазначенням своєї адреси електронної пошти та офіційної електронної адреси відповідача Березанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області; із зазначенням свого номеру засобів зв`язку та номеру засобів зв`язку відповідача - Березанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області; із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків, за його наявності, або номер і серію паспорта, номер засобу зв`язку та адресу електронної пошти представника позивача Старчеус О.П., яка підписала позовну заяву.

30.08.2021 року за вх. №20753 через канцелярію суду від позивача до суду надійшла заява щодо усунення недоліків позовної заяви разом із копією уточненого адміністративного позову для суду та відповідача.

Ухвалою від 02.09.2021 року суд продовжив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 24.09.2021 року.

20 вересня 2021 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява щодо усунення недоліків позовної заяви разом із копією уточненого адміністративного позову для суду та відповідача.

Ухвалою від 27.09.2021 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 469/601/21 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку ст. 262 КАС України.

До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Березанської селищної ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 11.03.2021 року за вх.№ 09-05/287 на адресу відповідача надійшла заява возивача про надання йому дозвіл на розробку проектної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). 16.04.2021 року на засіданні позачергової VIII сесії VIII скликання Березанської селищної ради прийнято рішення за №24 «Про відмову щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 » . Відмова мотивована тим, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Вказав, що сертифікат на право на земельну частку (пай) позивачу не видавався. Зазначив, що рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 17.01.2020 року у цивільній справі №469/1687/17 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено та встановлено, що позивач не відноситься до кола осіб, які мають право на земельну частку (пай). Тобто, позивачем не надано інших документів, що посвідчують право на земельну частку пай, перелік яких визначено частиною 2 статті 2 Закону № 899, але є рішення суду про відмову у визнанні права на земельну частку (пай). Отже, Березанська селищна рада вважає, що право на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва по КСП «Дружба» в розмірі земельної частки (паю) позивач не має, а тому рішення позачергової VIII сесії VIII скликання Березанської селищної ради від 16.04.2021 року за №24 «Про відмову щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 » є правомірним.

07.12.2021 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 вказав, що порушення його права сталося на етапі виготовлення технічної документації із складання державних актів на право приватної власності на землю, оскільки сільською радою його не було включено у списки осіб, яким надавався дозвіл на виготовлення цієї документації. Вказав, що рішенням 14 сесії XXIII скликання Ташинської сільської ради № 5 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації зі складання державних актів. Із списку, який додано до цього рішення, вбачається, що технічна документація зі складання державних актів на право приватної власності на землю, була затверджена тим громадянам, яким разом з позивачем було передано у приватну власність земельні ділянки, новоприйнятим членам КСП «Дружба» , які мають право на земельну частку (пай) у відповідності до розрахунку наявності земельних часток (паїв) із земель резервного фонду Ташинської сільської ради загальною площею 339,66 га ріллі, згідно списку громадян, направленого КСП «Дружба» , крім ОСОБА_1 . З пункту 3 зазначеного рішення вбачається, що вищевказаним громадянам необхідно виготовити державні акти на право власності на землю. Таким чином, своїми діями відповідач позбавив позивача можливості виготовити державний акт на право приватної власності на землю, а саме своїм рішенням № 5 14 сесії XXXIII скликання не включив ОСОБА_1 у список громадян, яким надавався дозвіл на виготовлення технічної документації зі складання державних актів на право приватної власності на землю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 в березні 2021 року звернувся до Березанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної діялянки в натурі (на місцевості), враховуючи положення статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власника земельних часток (паїв)".

Рішенням Березанської селищної ради позачергової VIII сесії VIII скликання № 24 від 16 квітня 2021 року позивачу було відмовлено у дозволі на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю) по КСП "Дружба» з метою подальшого відведення її у власність в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не відноситься до кола осіб, які мають право на земельну частку (пай) і, що вільні землі сільськогосподарського призначення комунальної чи невизначеної форм власності (резервного фонду) в межах території Березанської селищної ради (колишньої Ташинської сільської ради), які можливо використати для передачі у приватну власність членам сільськогосподарських підприємств, виділених згідно рішення № 2 Ташинської сільської ради від 14 квітня 2000 року, у розмірі земельної частки (паю) по КСП «Дружба» , станом на 11.03.2021 року відсутні.

Не погоджуючись з таким рішенням Березанської селищної ради, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995року №720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі Указ) визначено, що право на земельний пай мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами цього підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, визначено Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 5 червня 2003 року N 899-IV (далі Закон N899-IV), статтею 3 якого встановлено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища). У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Згідно ст. 2 Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до статті 5 Закону N 899-IV сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Приписами статті 9 Закону № 899-IV (у редакції Закону від 02.06.2015 року № 497-VIII) визначався порядок розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

Так, розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування.

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.

Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Окрім цього, за визначенням, наведеним у частині першій статті 13 Закону № 899-IV, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Згідно з частинами 2, 4 статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Постановою Кабінету Міністрів України №122 від 04.02.2004 року затверджено Порядок організації робіт та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв). Цей Порядок визначає процедуру розподілу земельних ділянок, що підлягають паюванню, між власниками земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Пунктами 2, 3 цього Порядку передбачено, що організація робіт з розподілу земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок згідно з проектом.

У разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про: внесення змін до проекту розробником документації із землеустрою з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору); надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

У разі неприйняття сільською, селищною, міською радою рішення щодо внесення змін до проекту або надання таких ділянок із земель запасу чи резервного фонду питання вирішується у судовому порядку.

Аналіз цих законодавчих норм свідчить, що органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) із земель колективної власності КПС чи за рахунок земель запасу чи резервного фонду комунальної власності.

Таким чином для офіційного визнання і підтвердження державою факту набуття права власності на земельну ділянку (пай), особі необхідно здійснити наступні дії: звернутися до відповідної сільської, селищної міської ради (якщо земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту) або районної державної адміністрації (якщо земельна ділянка розташована за межами населених пунктів) із письмовим клопотанням про передачу у власність відповідної земельної ділянки та надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

До заяви необхідно додати: копію сертифікату за земельну частку (пай), копію свідоцтва про вступ у спадщину або нотаріально посвідчений договір про набуття права власності на земельну частку (пай) або рішення суду про визнання права власності на земельну частку (пай); після отримання рішення відповідного органу місцевого самоврядування чи розпорядження районної державної адміністрації, власнику земельної частки (паю) необхідно звернутися до землевпорядної організації та укласти договір на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

За результатами розробки даної технічної документації власнику видають Витяг з Державного земельного кадастру.

Отримавши Витяг з Державного земельного кадастру, власнику земельної ділянки необхідно звернутися до державного реєстратора або до нотаріуса, та здійснити реєстрацію права власності на земельну ділянку.

За результатами реєстрації особа отримує Свідоцтво на право власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 815/1415/16.

Отже, право громадян як співвласників колективної власності на землю набувається з дня видачі в установленому порядку державного акту на право колективної власності на землю з обов`язковим додатком - списком громадян, які є членами сільськогосподарського підприємства.

Зі змісту наведеного вбачається, що право на земельну частку пай набуває особа, яка на момент одержання підприємством акту на право колективної власності на землю була його членом.

Судом встановлено, що КСП Дружба отримало державний акт на право колективної власності на землю для ведення сільськогосподарського виробництва в межах території Ташинської сільської ради 21 листопада 1995 року.

У списку членів КСП Дружба , який було додано до державного акту, прізвище позивача не значиться.

В члени КСП Дружба ОСОБА_1 було прийнято 10 лютого 1997 року.

Отже, на момент одержання КСП Дружба державного акту на право колективної власності на землю (21 листопада 1995 року) позивач не був членом цього підприємства, а тому не набув права на земельну частку (пай) при паюванні колективних земель відповідно до Указу.

Водночас, пунктом 7 Указу також передбачено створення (під час передачі земель у колективну власність) резервного фонду, який використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Умови та порядок перерозподілу земель резервного фонду, в тому числі і щодо новоприйнятих членів сільськогосподарських підприємств, містять Рекомендації щодо порядку перерозподілу земель резервного фонду з метою використання їх за цільовим призначенням, схвалені НТР Держкомзему України від 21 серпня 1998 року (далі Рекомендації).

За пунктом 2.1 розділу 2 Рекомендацій орган місцевого самоврядування на підставі заяв новоприйнятих членів сільськогосподарського підприємства та клопотання комісії по перерозподілу приймає рішення про передачу у колективну власність із резервного фонду земельної ділянки у розмірах суми площ середніх земельних часток (паїв) цих громадян.

Юридичний і технічний процес передачі земель резервного фонду в колективну власність здійснюється землевпорядними організаціями, які мають на це право за договорами з відповідними господарствами. Матеріали оформляються в технічну документацію, яка розглядається і затверджується відповідним органом місцевого самоврядування.

Виготовляється технічна документація щодо передачі земель з резервного фонду в колективну власність (пункт 2.4 розділу 2 Рекомендацій).

Оформлення та видача новоприйнятим членам господарств сертифікатів на право на земельну частку (пай) проводиться у відповідності з вимогами пунктів 9, 10, 11 Методичних рекомендацій щодо паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, затверджених Держкомземом України 20.02.96 N 11 (пункт 2.5 розділу 2 Рекомендацій).

Організацію виділення в натурі земельних ділянок резервного фонду урегульовано нормами розділу 5 Рекомендацій.

Отже, процес отримання земельної частки (паю) з земель резервного фонду передбачає такі етапи як подання особою заяви про це; рішення комісії по перерозподілу з відповідним клопотанням; рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки із резервного фонду у колективну власність новоприйнятих членів (при цьому розмір ділянки визначається сумою площ середніх земельних часток (паїв) цих громадян); складання та затвердження технічної документації; оформлення та видача сертифікатів на земельну частку (аналогічний процесу паювання за Указом); виділення землі в натурі.

При цьому порядок передачі земельних ділянок з резервного фонду новоприйнятим членам КСП (розділ 2 Рекомендацій ) не передбачає ухвалення рішення органу місцевого самоврядування про передачу ділянок у приватну власність (на відміну від порядку перерозподілу земель резервного фонду для інших осіб пункт 3.2 розділу 3 Рекомендацій).

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що права осіб, які набули право на земельну частку(пай) в процесі розпаювання земель колективної власності за Указом, відмінні від прав осіб, прийнятих до КСП після розпаювання землі, а саме вони регулюються різними нормами, мають різні умови та реалізуються в іншому порядку.

Аналіз цих особливостей та відмінності земельних прав осіб, які мали право на земельну частку (пай) в процесі розпаювання, та осіб, перелічених у пункті 7 Указу, дає підстави для висновку, що права останніх (при дотриманні інших умов) могли бути поновлені не шляхом визнання права на земельну частку (пай), а шляхом визнання права на земельну ділянку з резервного фонду у розмірі, встановленому рішенням місцевої ради.

Судом встановлено, що 22 січня 2000 року на загальних зборах (зборах правління) КСП Дружба прийняте рішення, яким затверджено списки та ініційоване клопотання перед Ташинською сільською радою про виділення землі (паїв) новим членам КСП з резервного фонду. До цих списків включено позивача.

За змістом рішенням Ташинської сільської ради № 11 від 14 квітня 2000 року (пункт 1) земельні ділянки з резервного фонду передані у власність новоприйнятим членам КСП Дружба згідно списку, до якого включено і позивача.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про передачу у колективну власність новоприйнятих членів КСП земельної ділянки із резервного фонду (пункт 2.1 розділу 2 Рекомендацій); про складення та затвердження технічної документації органом місцевого самоврядування (пункт 2.4 розділу 2 Рекомендацій); про виготовлення та видачу сертифікатів на ім`я осіб, які були включені до списку (пункт 2.5 розділу 2 Рекомендацій).

Позивач звернувся до суду з позовом до Березанської районної державної адміністрації (третя особа Ташинська сільська рада) про визнання права на земельну частку (пай).

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 17 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що, оскільки позивач на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акту на право колективної власності на землю не був членом КСП Дружба , то не набув права на земельну частку (пай).

В апеляційній скарзі позивач просив рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги. Апелянт посилався на те, що має право на земельну частку (пай) як новоприйнятий член господарства з резервного фонду.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 9 квітня 2020 року по справі № 469/1687/17-ц апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення. Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 17 січня 2020 року було змінено. Доповнено судове рішення висновками в редакції мотивувальної частини цієї постанови.

Миколаївський апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що на момент одержання КСП Дружба державного акту на право колективної власності на землю (21 листопада 1995 року) позивач не був членом цього підприємства, а тому не набув права на земельну частку (пай) при паюванні колективних земель відповідно до Указу.

Щодо доводів позивача з приводу наявності права на земельну частку з земель резервного фонду як новоприйнятий член КСП, Миколаївський апеляційний суд у постанові зазначив, що позивач хоча і посилався на порушення його прав як новоприйнятого члена КСП в процесі передачі землі з резервного фонду у колективну власність, але не обґрунтовував свій позов (підстави позову) фактами порушення порядку, передбаченого Рекомендаціями; доказів цього не надав.

Таким чином, Миколаївський апеляційний суд у Постанові від 9 квітня 2020 року по справі № 469/1687/17-ц дійшов висновку про те, що позивач не довів порушення права на земельну частку (пай) як в процесі розпаювання колективних земель відповідно до Указу, так і в процесі передачі землі з резервного фонду у колективну власність новоприйнятих членів КСП, а тому апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення.

Разом з тим, в матеріалах справи навявне рішення Ташинської сільської ради від 30.01.2001 року №9 Про затвердження технічної документації зі складання державних актів на право приватної власності на землю , згідно списку, до якого позивача вже не включено.

Проте ці обставини можуть свідчити про можливе порушення прав позивача на стадії виготовлення технічної документації, оформлення, видачі сертифікатів.

Такий спір має інший характер (спір щодо права на земельну ділянку та інших учасників).

Слід зазначити, що позивач не оскаржував дії або бездіяльність відповідача, які призвели до порушення його прав як новоприйнятого члена КСП, в процесі виготовлення технічної документації, оформлення, видачі сертифікатів.

Разом з тим, ОСОБА_1 в березні 2021 року звернувся до Березанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної діялянки в натурі (на місцевості), враховуючи положення статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власника земельних часток (паїв)".

Рішенням Березанської селищної ради позачергової VIII сесії VIII скликання № 24 від 16 квітня 2021 року позивачу було відмовлено у дозволі на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю) по КСП "Дружба» з метою подальшого відведення її у власність в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не відноситься до кола осіб, які мають право на земельну частку (пай) і, що вільні землі сільськогосподарського призначення комунальної чи невизначеної форм власності (резервного фонду) в межах території Березанської селищної ради (колишньої Ташинської сільської ради), які можливо використати для передачі у приватну власність членам сільськогосподарських підприємств, виділених згідно рішення № 2 Ташинської сільської ради від 14 квітня 2000 року, у розмірі земельної частки (паю) по КСП «Дружба» , станом на 11.03.2021 року відсутні.

Як вбачається з заяви позивача, він просив надати йому дозвіл на розробку проектної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), посилаючись на ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 5 червня 2003 року N 899-IV (далі Закон N899-IV).

Однак до заяви позивачем не було додано ані копію сертифікату за земельну частку (пай) ані рішення суду про визнання права власності на земельну частку (пай), тобто доказів на підтвердження того, що він має право на земельну частку (пай).

Оскільки позивач право на земельну ділянку у встановленому законом порядку не набув, вимоги про виділ такої ділянки в натурі не ґрунтуються на вимогах закону.

Рішення Ташинської сільської ради № 11 від 14 квітня 2000 року не є підставою для надання дозволу на розробку проектної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Абзацом другим пункту 8 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України встановлено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Частиною одинадцятою статті 25 Земельного кодексу України № 2768-ІІІ визначено, що резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Відповідно до ч.1,2 ст.118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Згідно ч.1,2 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара. Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

Відповідно до ч. 6, 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з тим позивач не звертався до Ташинської сільської ради із заявою про надання йому земельної ділянки у порядку, визначеному Земельним Кодексом України (для будівництва і обслуговування житлового будинку, для садівництва, для ведення особистого селянського господарства тощо), а звертався з заявою про надання йому дозволу на розробку проектної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), посилаючись на ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 5 червня 2003 року N 899-IV (далі Закон N899-IV).

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги що позивачем не було надано до заяви документів, що посвідчують право на земельну частку (пай), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю) площею 9,99 га по КСП Дружба .

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Березанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області (вул. Центральна, 33, смт. Березанка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57401, ідентифікаційний код 04376624) про визнання протиправними дії Березанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області щодо ненадання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю) площею 9,99 га по КСП Дружба ; зобов`язання Березанської селищної ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю) площею 9,99 га по КСП Дружба , як новоприйнятому в члени КСП Дружба - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 31.12.2021 року.

Суддя Г. В. Лебедєва