Ухвала

від 29.12.2021 по справі 760/29118/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-кп/824/4990/2021 Головуючий у І-й інст..: ОСОБА_1

Категорія: ст. 392 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

Головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду виділені матеріали кримінального провадження №12021100090002829 по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.3 ст.185 КК України,

за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_8

захисника ОСОБА_7

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою продовжено тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою до 06.02.2022 включно. Одночасно визначено заставу - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 45 400 (сорок п`ять тисяч чотириста) гривень, і в разі внесення застави покладено на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з м.Києва без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- докласти зусиль до пошуку роботи.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 відмовлено.

Мотивуючи прийняте рішення, суд вказав на наявність реального ризику переховування від суду, який на день розгляду справи не зменшився, на що також вказує відсутність у ОСОБА_6 утриманців; дані про особу обвинуваченого, який не працює, іншого постійного джерела доходів не має, що свідчить про наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення. Також зауважив, що ОСОБА_6 має місце проживання у м. Києві, проте в провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

В доповненій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить змінити ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Звертає увагу на відсутність будь-яких даних, які б свідчили про існування ризиків переховування від суду, здійснення впливу на потерпілого, свідків, вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Зазначає про наявність постійного місця проживання, стійких соціальних зв`язків ОСОБА_6 .

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який проти неї заперечив, провівши судові дебати, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Так, відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування/продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов`язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як вважає колегія суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.

Враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисних корисливих злочинів, беручи до уваги ступінь суспільної небезпечності злочинів, який ставиться обвинуваченому у вину та існування обґрунтованих ризиків, що обвинувачений може вчинити нові злочини та переховуватись від суду, колегія суддів дійшла обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилається в своїй апеляційній скарзі захисник.

Доводи апеляційної скарги про те, що докази сторони обвинувачення стосовно існуючих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є недостатніми та не обґрунтованими, не заслуговують на увагу.

Так, однією з підстав для обрання/продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а в контексті ч. 1 ст. 178 КПК України судом мають враховуватися, серед іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Разом з тим, з огляду на стадію кримінального провадження, в якому ОСОБА_6 вже висунуто обвинувачення і триває судовий розгляд у суді першої інстанції, не підлягають окремому вирішенню питання, пов`язані з оцінкою доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності, для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а суд повинен зважити на характер, тяжкість і наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та оцінити ризики, якщо прокурор доведе їх існування. При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Колегія суддів вважає, що матеріали провадження містять дані, які доводять існування ризику втечі обвинуваченого ОСОБА_6 , тому достатньо вмотивованим є висновок суду щодо необхідності тримання останнього під вартою, щоб завадити цьому.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про обрання щодо ОСОБА_6 альтернативного виду запобіжного заходу у виді застави в межах, визначених п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, який достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не є завідомо непомірним для нього.

Дослідивши належним чином всі матеріали провадження, дані, які характеризують особу обвинуваченого та інші передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України обставини, зокрема і ті на які він посилається в апеляційній скарзі, суд навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, а тому підстав для застосування щодо ОСОБА_6 більш м`яких запобіжних заходів не вбачається.

Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не виявлено.

Таким чином, рішення суду є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм кримінального процесуального закону з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об`єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, у зв`язку з чим приходить до висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду без зміни.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року щодо ОСОБА_6 без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4