Рішення

від 29.12.2021 по справі 369/12074/19

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/12074/19

Провадження № 2/369/420/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2021 м. Київ

29.12.2021 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючої судді Ковальчук Л.М., за участю секретаря Колесніка О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сонячний 8 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Мельничук (попереднє прізвище - Чорнобук) Ірини Анатоліївни , державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Києво-Святошинського районного управління юстиції Борсука Івана Яковича, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та визнання недійсним свідоцтва про право власності -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Чорнобук (Мельничук) Ірини Анатоліївни від 12.01.2016, індексний номер 27793371, про реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) відповідачем за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення 10А, загальною площею 20,96 кв.м, у будинку АДРЕСА_1 ;

визнати протиправними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Борсука Івана Яковича щодо видачі ОСОБА_1 свідоцтва про права власності, індексний номер 51559729, на нежитлове приміщення 10А, загальною площею 20,96 кв.м, у будинку АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним свідоцтво про право власності, індексний номер 51559729, на нежитлове приміщення 10А, загальною площею 20,96 кв.м, у будинку АДРЕСА_1 , що видано 12.01.2016 державним реєстратором Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Борсуком Іваном Яковичем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що співвласникам буд. АДРЕСА_1 , належать на праві приватної власності квартири та нежитлові приміщення і на праві спільної сумісної власності - приміщення загального користування, допоміжні приміщення.

Зі слів позивача, 30.10.2017 від співвласника будинку - власника квартири в„– 22 - ОСОБА_3 позивачу стало відомо, що приміщення сміттєзбірника секції 1 поверху 1 буд. АДРЕСА_1 , зареєстроване на праві власності як нежитлове приміщення №10-А за відповідачем ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16.09.2015 № 06/2015.

Позивач стверджує, що в дійсності це приміщення відсутнє, а відповідачі мали на увазі групу допоміжних приміщень, які на праві спільної сумісної власності належать власникам квартир буд. АДРЕСА_1 та відповідає даним при прийнятті будинку в експлуатацію 26.03.2008 КП Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області поповерхового плану 1 поверху 1 секції будинку, згідно з якими це є сміттєзбірник літ. LXXX площею 14,8 кв.м, кладова літ. LXXXI площею 1,3 кв.м, а також частина асфальтного вимощення будинку перед вхідними дверима сміттєзбірника площею 4,96 кв.м.

Позивач вказує, що відповідно до Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта від 26.03.2008, затвердженого розпорядженням від 31.03.2008 №241, первинної та єдиної інвентаризації новозбудованого буд. АДРЕСА_1 , приміщення 10-А не було запроектовано, побудовано та прийнято в експлуатацію.

З позицією позивача, були відсутні правові підстави видавати відповідачу ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на вказане нежитлове приміщення та, відповідно, для прийняття рішення про реєстрацію права власності за ним.

У зв`язку з викладеним позивач, посилаючись на вимоги законодавства, звернувся до суду за захистом свого права.

21.10.2019 ухвалою судді позовну заяву було повернуто позивачу.

Постановою Київського апеляційного суду від 03.12.2019 було ухвалу Києво-Святошинського районного суду скасовано та повернуто справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

26.12.2019 ухвалою судді було відкрито провадження в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження.

28.12.2019 ухвалою суду було накладено арешт на приміщення АДРЕСА_1 .

11.03.2020 ухвалою суду було витребувано з Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 126) належним чином засвідчену копію реєстраційної справи, сформованої 25.12.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Борсуком Іваном Яковичем, індексний номер 27793371 про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) за відповідачем ОСОБА_1 на нежитлове приміщення 10А, загальною площею 20,96 кв.м, будинку АДРЕСА_1 із видачею на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Мельничук (Чорнобук) Ірини Анатоліївни від 12.01.2016, індексний номер 27793371 про реєстрацію права власності свідоцтва про право власності, індексний номер 51559729 на вказане приміщення.

14.05.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_1 , в якому останній вказує на те, що спірне нежитлове приміщення належить йому на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 16.05.2015 №06/2015, укладеного між ним там ТОВ Спеціалізоване будівельне підприємство ПРОМСПЕЦБУД .

Відповідач вказує на те, що в 2007 році УК ЕКОСОРБ в статусі замовника будівництва було розпочато будівництво комплексу Західний , в тому числі й багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_7 .

Відповідач стверджує, що 25.06.2013 між УК ЕСКОСОРБ та ТОВ СБП ПРОМСЦЕБУД було укладено Договір №01/06/2013 купівлі-продажу майнових прав, яким встановлено, що УК ЕКОСОРБ зобов`язалось на підставі укладеного між сторонами договору пайової участі у будівництві житлового будинку №36-351-ЧК-НЖ від 05.12.2008 виконати будівництво житлового будинку, в якому міститься об`єкт пайової частини, а ТОВ СБП ПРОМСПЕЦБУД зобов`язалось виконати будівельно-монтажні роботи.

Зі слів відповідача, 12.09.2015 між сторонами договору було підписано Акт Прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості згідно з вищевказаним договором, відповідно до якого УК ЕКСОБОР передало, а ТОВ СБП ПРОМСПЕЦБУД прийняло нежитлове приміщення, що в буд. АДРЕСА_1 .

Відповідач вказав, що 16.09.2015 між ТОВ СБП ПРОМСПЕЦБУД та ним було укладено договір № 06/2015 купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення, предметом якого було відчуження нежитлового приміщення № 10-А в секції № 1, поверх 0, загальною площею 20,96 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . У цей же день відповідачем та ТОВ СБП ПРОМСПЕЦБУД було підписано Акт прийому-передачі майнових прав на вказане нежитлове приміщення.

25.12.2015 відповідач звернувся до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Києво-Святошинського районного управління юстиції із заявою про реєстрацію права власності на дане нерухоме майно.

Відповідач наполягав на тому, що право власності на спірне нежитлове приміщення зареєстроване за ним відповідно до вимог законодавства, чинного на час його реєстрації. Також вказував на те, що позивач не є стороною договорів купівлі-продажу майнових прав, на момент виникнення у нього підстав для реєстрації права власності його не існувало.

Враховуючи вищенаведені обставини відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову.

Крім того, позивач вказав на пропуск позивачем позовної давності, просив відмовити і на цій підставі у задоволенні позову.

08.02.2019 до суду надійшло пояснення відповідача Борсука І.Я. , в якому останній вказує на те, що на сьогоднішній день він не є працівником Реєстраційної служби Києво-Святошинського району Київської області, проте, дійсно, у 2016 році був державним реєстратором. Стверджував, що всі рішення щодо реєстрації права власності або відмову у реєстрації права власності приймались виключно Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області, а працівники територіальних підрозділів були зобов`язані виконати дане рішення відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 23.02.2015 №240/5. Вказував на те, що він не приймав рішення про державну реєстрацію прав щодо спірного приміщення.

Також відповідач вказує на те, що на даний момент Реєстраційна служба Києво-Святошинського району Київської області ліквідована.

У зв`язку із викладеним відповідач вважав, що не може бути відповідачем у цій справі.

13.05.2020 до суду на ухвалу від 11.03.2020 надійшли належним чином засвідчені копії документів за індексним номер 27793371 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 .

04.11.2020 ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання також не прибули, представник відповідача подав заяву про розгляд справи у їх відсутність, позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

Інші відповідачі в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені, причини своєї неявки суду не повідомили.

У зв`язку з неявкою сторін та їх представників у судове засідання в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що у 2005 році на замовлення УК ЕСКОСОРБ (замовлення № 210508) було АТ КИЇВПРОЕКТ виготовлено проект житлової забудови з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 . Доказів того, що саме за цим проектом було збудовано та введено в експлуатацію будинок, в якому знаходиться спірне нежитлове приміщення, суду надано не було.

Відповідно до Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта від 26.03.2008, затвердженого розпорядженням № 241 від 31.03.2008 Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області та зареєстрованого в Управлінні ДАБК Київської області 26.03.2008 за № 29.03.08 житлова забудова з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 було прийнято в експлуатацію.

25.06.2013 між УК ЕСКОСОРБ та ТОВ СБП ПРОМСЦЕБУД було укладено Договір №01/06/2013 купівлі-продажу майнових прав, яким встановлено, що УК ЕКОСОРБ зобов`язалось на підставі укладеного між сторонами договору пайової участі у будівництві житлового будинку №36-351-ЧК-НЖ від 05.12.2008 виконати будівництво житлового будинку, в якому міститься об`єкт пайової частини, а ТОВ СБП ПРОМСПЕЦБУД зобов`язалось виконати будівельно-монтажні роботи.

12.09.2015 між УК ЕСКОСОРБ та ТОВ СБП ПРОМСЦЕБУД було підписано Акт Прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості згідно з вищевказаним договором, відповідно до якого УК ЕКСОБОР передало, а ТОВ СБП ПРОМСПЕЦБУД прийняло нежитлове приміщення, що в буд. АДРЕСА_1 .

16.09.2015 між ТОВ СБП ПРОМСПЕЦБУД та ОСОБА_1 було укладено договір № 06/2015 купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення, предметом якого було відчуження нежитлового приміщення № 10-А в секції № 1, поверх 0, загальною площею 20,96 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . У цей же день ОСОБА_1 та ТОВ СБП ПРОМСПЕЦБУД було підписано Акт прийому-передачі майнових прав на вказане нежитлове приміщення.

ОСОБА_1 подав заяву про державну реєстрацію прав на вказане нежитлове приміщення, а також копії свого паспорта, технічного паспорта на нежитлове приміщення, договору № 06/2015 купівлі-продажу майнових прав на технічне приміщення від 16.09.2015, акту прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості від 16.09.2015 та довідки ТОВ СБП Промспецбуд № 06 від 26.09.2015.

12.01.2016 державним реєстратором Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Борсуком І.Я. було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 за індексним № 51559729.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.01.2016 №51559809 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 12.01.2016, виданого Реєстраційною службою Києво-Святошинського РУЮ Київської області, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 27793371 від 12.01.2016, Чорнобук Ірина Анатоліївна , Управління державної реєстрації ГТУЮ у Київській області.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сонячний 8 було зареєстровано 28.12.2015 під записом № 1 339 102 0000 012170, ідентифікаційний код юридичної особи: 40199927.

Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає за необхідне проаналізувати наступні правові норми та правові висновки Верховного Суду.

У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Виходячи зі змісту ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист його прав і свобод у судовому порядку.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права. 2) визнання правочину недійсним. 3) припинення дії, яка порушує право. 4) відновлення становища, яке існувало до порушення. 5) примусове виконання обов`язку в натурі. 6) зміна правовідношення. 7) припинення правовідношення. 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди. 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною другою ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Статтею 4 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено, що власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава.

Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку (стаття 5 вказаного Закону).

Відповідно до Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку до допоміжних належать приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

У додатку Б до ДБН В.2.2.-15-2005 Житлові будинки. Основні положення надані терміни та визначення понять, де, зокрема вказано, що Приміщення технічні - приміщення для розміщення обладнання теплових вузлів, бойлерних електрощитових, венткамер, комутаторів, радіовузлів, машинних відділень, ліфтів, холодильних установок тощо) .

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 25.08.2009 за № 927/11207, допоміжні приміщення житлового будинку призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування населення.

Відповідно до ч.ч. 18, 19 ст. 18 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку встановлено, що колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об`єднання, у тримісячний строк з дня державної реєстрації об`єднання забезпечує передачу йому примірника технічної чи іншої документації на будинок, а також документа, на підставі якого багатоквартирний будинок прийнято в експлуатацію, технічного паспорта і планів інженерних мереж.

У разі відсутності документації на багатоквартирний будинок, колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об`єднання відновлює її за власний рахунок.

У постанові Великої Палати верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц вказано, що у житлових будинках можуть бути як допоможні, так і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема, способу і порядку їх використання.

У постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 910/6393/20 було підкреслено, що відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин по справі, роз`яснює їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням встановлених судом обставин у справі та проаналізованих правових норм суд приходить до наступних висновків.

З технічного паспорту на спірне нежитлове приміщення вбачається, що воно складається з тамбуру та 2 нежитлових кімнат.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що належне ОСОБА_1 спірне нежитлове приміщення є саме тими приміщеннями, на які вказує позивач і що на час відчуження майнових прав на нього воно дійсно використовувалось для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування населення. З наданих суду креслень та проектів неможливо встановити, що на них дійсно зображено це приміщення, його функціональне призначення.

Тобто, позивачем не було надано доказів того, що спірне нежитлове приміщення є допоміжним приміщенням, призначеним для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування населення, що надає йому статус приміщення загального користування.

А отже, позивачем не було доведено факту порушення прав співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 реєстрацією за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення у цьому будинку, що є підставою для відмови у позові.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову по суті, то відсутні підстави для застосування позовної давності до вимог позивача.

У зв`язку із тим, що у задоволені позову відмовлено, на підставі ст. 141 ЦПК України суд залишає судові витрати за відповідачем.

Крім того, оскільки у задоволенні позову було відмовлено, суд в порядку ч. 9 ст. 158 ЦПК України скасовує вжиті у цій справі заходи забезпечення позову.

При цьому, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даному рішенні, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Враховуючи викладене, керуючись ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 321, 328, 382 ЦК України, ст.ст. 18 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , ст.ст. 4, 5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , ст.ст. 4, 5, 76-82, 84, 141, 158, 259, 263-268, 280-281, 351, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сонячний 8 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Мельничук (попереднє прізвище - Чорнобук) Ірини Анатоліївни , державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Києво-Святошинського районного управління юстиції Борсука Івана Яковича про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та визнання недійсним свідоцтва про право власності - відмовити.

Скасувати накладений відповідно до ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.12.2019 у цій справі арешт на приміщення АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сонячний 8 , код ЄДРПОУ 40199927, адреса: 08130, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Коцюбинського, 8.

Відповідач 1: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач 2: державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Мельничук (попереднє прізвище - Чорнобук) Ірина Анатоліївна , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_6 .

Відповідач 3: державний реєстратор відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Києво-Святошинського районного управління юстиції Борсук Іван Якович, РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_8.

Суддя Л.М. Ковальчук