Рішення

від 21.12.2021 по справі 200/11440/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2021 р. Справа№200/11440/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Голошивця І.О., при секретарі судового засідання - Шташаліс О.О., розглянув за правилами загального позовного провадження адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВІННЕРС до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування розпорядження № 403-р/л від 19.08.2021 про відмову у видачі ліцензії та зобов`язання вчинити певні дії.

Товариство з обмеженою відповідальністю ВІННЕРС звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування розпорядження № 403-р/л від 19.08.2021 про відмову у видачі ліцензії тазобов`язання вчинити певні дії.

Позов вмотивовано тим, що 01.10.2020 Товариство звернулося до Державної податкової служби України із заявою про видачу ліцензії на виробництво алкогольних напоїв. Разом із заявою про видачу ліцензії позивачем було надано в повному обсязі документи, передбачені Законом України № 481/95-ВР. Щодо наданих підприємством документів для отримання ліцензії, відповідачем при прийнятті роспорядження про відмову у видачі ліцензії будь-яких зауважень не зазначено. ТОВ Віннерс виконанні вимоги Закону № 481/95-ВР щодо надання у повному обсязі передбачених Законом документів. Позивач вважає, що додаткові вимоги до щодо необхідності попередньо отримати ліцензію на виробництво зернового дистиляту та мати зареєстровани місця зберигання зернового дистиляту - є протиправними.

Представник відповідача надав до суд відзив на адміністративний позов у якому зазначив, що виробництво в Україні віскі односолодового та напою горілчаного односолодового міцного можливо за умови наявності місць зберігання зернового дистиляту, внесеного до Єдиного реєстру та наявності ліцензії на виробництво зернового дистиляту, регламентованих статтею 12 Закону № 481 при виробництві алкогольних напоїв, одержаних шляхом перегонки. Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України листом від 29.12.2020 № 2611-06/76742-03 підтвердило позицію ДПС. Позивач просить суд зобов`язати Державну податкову службу розглянути заяву та прийняти рішення на користь ТОВ ВІННЕРС про видачу ліцензії, що за своєю суттю є формою втручання в дискреційні повноваження. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимог та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.09.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 19.10.2021.

19.10.2021 розгляд справи відкладено на 10.11.2021 для надання додаткових доказів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.11.2021 закрито підготовче провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.12.2021.

Представники сторін про розгляд справи були повідомленні належним чином.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ВІННЕРС зареєстроване, як юридична особа від 04.04.2012 та відповідно до статуту здійснює виробничу, торгівельну, посередницьку, будівельну та іншу діяльность з метою отримання доходу.

01.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Віннерс" звернулося до Державної податкової служби України із заявою про видачу ліцензії на виробництво алкогольних напоїв (код УКТ ЗЕД 220300 01 00, 2203 00 10 00, 2208 90 56 90, 2208 30 82 00).

Разом із заявою про видачу ліцензії позивачем надано платіжне доручення №179 від 15.06.2020, копію статуту, копію договору про надання лабораторних послуг №05/20 від 09.01.2020 року, копію атестата про акредитацію Донецької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №2017781 від 08.11.2019 року, копію виписки з Додатку до атестації акредитації Донецької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, копію атестату виробництва пива, зареєстрованого в Реєстрі органу оцінки відповідності ДП "Полтавстандартметрологія" 25.09.2020 за №UA.3.5.056.0004-20-1, довідки про визначення коду №№Е-46 Е-47 від 15.09.2020, копію атестата виробництва напою горілчаного односолодового міцного, зареєстрованого в Реєстрі органу сертифікації 10.06.2020 №ТЕR.3.АТ.0063-20, виданий ОС ДП "Тернопільстандартметрологія", експертний висновок №Е-061 від 23.06.2020, копію атестата виробництва віскі односолодового, зареєстрований в Реєстрі органу сертифікації 10.06.2020 №ТЕR.3.АТ.0063-2, виданий ОС ДП "Тернопільстандартметрологія", копію експертного висновку №Э-18 від 03.04.2020, копію акта прийому - передачі майна до статутного копіталу ТОВ "Віннерс від 27.03.2012, копію договора передачі частки у статутному капіталі від 09.07.2015, копію протоколу загальних зборів засновників товариства від 10.07.2015, копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №40102010 від 04.07.2015, копію договору позички обладнання №1 від 10.01.2020, копію акта прийому - передачі обладнання від 20.01.2020, копію договору позички обладнання від 01.07.2014, копію акта прийому - передачі обладнання від 01.07.2014.

25.11.2020 року №33496/6/99-00-09-01-01-06 Державною податковою службою повідомлено, що 27.10.2020 позивачу видано ліцензію на виробництво алкогольних напоїв №990108202000112 за кодами продукції УКТ ЗЕД 2203 00 01 00, 2203 00 10 00, разом з тим, відповідачем не вирішено питання щодо надання Товариству ліцензії на виробництво алкогольних напоїв за кодами УКТ ЗЕД 2208 90 56 90, 2208 30 82 00.

Вважаючи, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо видачі ліцензії на виробництво алкогольних напоїв за кодами УКТ ЗЕД 2208 90 56 90, 2208 30 82 00, позивач звернувся до суду.

Рішенням Донецького окружний адміністративний суд від 27.04.2021 у справі 200/12305/20-а адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю ВІННЕРС задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо не розгляду заяви від 5 жовтня 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннерс" про одержання ліцензії на виробництво виски односолодовий, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2208 30 82 00 та виробництва напою горілчаного односолодового міцного, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2208905690.

Зобов`язано Державну податкову службу України розглянути заяву від 05.10.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннерс" про одержання ліцензії на виробництво виски односолодовий, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2208308200 та виробництва напою горілчаного односолодового міцного, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2208905690, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі 200/12305/20-а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ВІННЕРС та Державної податкової служби України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2021 - залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2021 у справі № 200/12305/20-а - залишено без змін. На виконання рішення Донецького окружний адміністративний суд від 27.04.2021 у справі 200/12305/20-а Державною податковою службою України було розглянуто заяву на одержання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв ТОВ Віннерс та прийнято розпорядження від 19.08.2021 № 403-р/л, яким відмовлено у видачі ліцензії та зобов`язано:

- відмовити у видачі ліцензії ТОВ Віннерс в частині виробництва віскі односолодового, що належить до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2208 30 82 00, та виробництва напою горілчаного односолодового міцного, що належить до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2208 90 56 90, з підстав недотримання здобувачем вимог частини першої статті 2 (щодо наявності у здобувача ліцензії на виробництво зернового дистиляту) та частини дев`ятої статті 2 (щодо наявності у здобувача місця зберігання зернового дистиляту, внесеного до Єдиного реєстру місць зберігання) Закону № 481;

- рекомендувати здобувачеві для отримання надалі ліцензії на виробництво віскі односолодового, що належить до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2208 30 82 00, та виробництво напою горілчаного односолодового міцного, що належить до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2208 90 56 90, усунути недоліки, які були підставою для відмови у видачі ліцензії, а саме: внести місця зберігання спиртів, які будуть використовуватися для виробництва віскі односолодового та напою горілчаного односолодового міцного, з урахуванням вимог статей 2 та 12 Закону № 481 до Єдиного реєстру місць зберігання; отримати ліцензію на виробництво зернового дистиляту відповідно до вимог статей 2 та 3 Закону № 481.

Позивач вважаючи таке розпорядження відповідача незаконним, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ліцензування видів господарської ліцензії" від 02.03.2015 року №222-VІІІ (далі - Закон №222-VІІІ) видача ліцензії - надання суб`єкту господарювання права на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, про що робиться запис у ліцензійному реєстрі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №222-VІІІ, орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності: отримує та розглядає заяву з документами, а також повідомлення, подання яких до органу ліцензування передбачено законом, і за результатом їх розгляду приймає рішення про: залишення заяви без розгляду; видачу ліцензії або відмову у видачі ліцензії; переоформлення ліцензії; зупинення дії ліцензії повністю або частково; відновлення дії ліцензії повністю або частково; анулювання ліцензії повністю або частково; розширення або звуження провадження виду господарської діяльності ліцензіатом; видачу інших документів, визначених законом, що стосуються повноважень органу ліцензування.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону №222-VІІІ, ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

За приписами ч. 2 ст. 13 Закону №222-VІІІ, у разі встановлення наявності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає обґрунтоване рішення про відмову у видачі ліцензії, що набирає чинності з дня його прийняття та підлягає обов`язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті органу ліцензування наступного робочого дня, після його прийняття.

За правилами ч. 3 ст. 13 Закону №222-VІІІ, підставою для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії за результатом розгляду заяви про отримання ліцензії є:

1) встановлення невідповідності здобувача ліцензії ліцензійним умовам;

2) виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих здобувачем ліцензії. Виявленням недостовірності даних у підтвердних документах, поданих суб`єктом господарювання до органу ліцензування, є встановлення наявності розбіжності між даними у підтвердних документах та фактичним станом цього суб`єкта господарювання на момент подання документів. Не вважаються недостовірними дані, підстава наведення яких суб`єктом господарювання не могла бути для нього завідомо неналежною;

3) наявність в органу ліцензування інформації про рішення суду щодо здобувача ліцензії, що забороняє йому провадити окремий вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та набрало законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства.

У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються:

1) реквізити заяви про отримання ліцензії;

2) вид господарської діяльності, зазначений здобувачем ліцензії у заяві про отримання ліцензії;

3) найменування та ідентифікаційний код юридичної особи згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або прізвище, ім`я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця (серія та номер паспорта для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомила про це відповідний контролюючий орган та має відмітку у паспорті);

4) перелік та опис підстав (обґрунтування) для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії;

5) пропозиції щодо усунення відповідних недоліків, які мають бути викладені в однозначній, зрозумілій та достатній для виконання здобувачем ліцензії формі.

Як встановлено статтею 3 Закону України "Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюних виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР ліцензія або рішення про відмову у її видачі видається заявнику органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, не пізніше 30 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови.

Суд зазначає, що Закону №481/95-ВР визначає особливості отримання ліцензії, що пов`язані з підакцизними товарами, при цьому порядок розгляду заяви про отримання ліцензії повинен здійснюватися відповідно до приписів Закону №222-VІІІ.

Як було встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, рішення про відмову у видачі ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2208 30 8200 та 2208 90 56 90, було обґрунтовано тим що, товариству необхідно дотриматись умов щодо наявності місць зберігання зернового дистиляту та наявності ліцензії на виробництво зернового дистиляту, на підставі частин 1 та 9 статті 2 Закону України №481/95-ВР.

Суд зауважує, що ТОВ Віннерс звернулось 01.10.2020 до Державної податкової служби із заявою на видачу ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, а відмова в видачі ліцензії ґрунтується на застосуванні норм Закону України №481/95-ВР стосовно виробництва спирту етилового, які на переконання суд не повинні застосовуватися по відношенню до видачі ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, Згідно Закону №481/95-ВР, оскільки стосуються безпосередньо виробництва спирту.

Суд не бере до уваги, посилання відповідача на листи Мінекономіки та Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів , оскільки на думку суду, під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд повинен надати оцінку тим обставинам, що стали підставою для його прийняття та були зазначені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були надані суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності свого рішення.

Суд зауважує, що у відповідача під час розгляду заяви ТОВ Віннерс на видачу ліцензії на виробництво алкогольних напоїв не виникло претензій до наданого товариством пакету документів на отримання ліцензії.

Як вже зазначалось, частиною 3 статті 13 Закону №222-VІІІ визначені підстави для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії за результатом розгляду заяви про отримання ліцензії, перелік таких підстав є вичерпним.

Відповідно до ч. 7 ст.13 Закону №222-VІІІ, у разі встановлення під час розгляду заяви про отримання ліцензії відсутності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії.

Враховуючи зазначені норми статті 13 Закону №481/95-ВР, суд дійшов висновку, що позивачем додержано вимог чинного законодавства України при подачі заяви на отримання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, оскільки позивачем на переконання суду було дотримано вимог Закону №222-VІІІ і Закону №481/95-ВР та надано до відповідного органу достатній пакет документів для видачі ліцензії на виробництво алкогольних напоїв.

Вказане, на переконання суду, свідчить, що позивачем вчинено належні дії для отримання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, а відповідачем необґрунтовано прийнято розпорядження про відмову у видачі відповідної ліцензії.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у видачі ліцензії є протиправними.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що розпорядження відповідача №403-р/л від 19.08.2021про відмову у видачі ліцензії, не відповідає встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості та розсудливості, що є підставою для визнання протиправним оскаржуваного розпорядження та його скасування. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання видати ліцензію на виробництво алкогольних напоїв за кодами УКТ ЗЕД 2208 90 5690, 2208 30 8200, суд зауважує наступне.

Згідно частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред`явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача в цій частині.

Стосовно вимог в частині стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст. 134 КАС України.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 9 цієї статті при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частинами 1 та 2 статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За приписами частини 3 цієї статті учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Аналіз наведених вище норм дозволяє дійти висновку про те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

На підтвердження понесених витрат до матеріалів справи було надано:

- договір про надання правової допомоги від 26.08.2021;

- квитанція № 8 від 30.08.2021 про оплату правової допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц.

Верховний Суд у постанові від 16.04.2020р. у справі №727/4597/19 зазначає, що, відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.

Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа".

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката та вона підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, а саме - Державної податкової служби України.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при пред`явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 2270,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах адміністративної справи квитанцією № 27195 від 03.09.2021.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВІННЕРС (Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лютнева, 86, ЄДРПОУ: 38081950) до Державної податкової служби України (м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ: 43005393) про визнання протиправним та скасування розпорядження № 403-р/л від 19.08.2021 про відмову у видачі ліцензії, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Державної податкової служби України № 403-р/л від 19.08.2021 про відмови у видачі Товариству з обмеженою відповідальністю ВІННЕРС ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, а саме виробництва вискі односолодовий, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2208 30 8200 та виробництва напою горілчаного односолодового міцного що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2208 90 56 90;

Зобов`язати Державну податкову службу України (ЄДРПОУ: 43005393) видати Товариству з обмеженою відповідальністю ВІННЕРС (ЄДРПОУ: 38081950) ліцензію на виробництво алкогольних напоїв, а саме виробництва вискі односолодовий, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2208 30 8200 та виробництва напою горілчаного односолодового міцного що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2208 90 56 90.

Стягнути з Державної податкової служби України (м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ: 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВІННЕРС (Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лютнева, 86, ЄДРПОУ: 38081950) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державної податкової служби України (м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ: 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВІННЕРС (Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лютнева, 86, ЄДРПОУ: 38081950) судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в сумі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 21 грудня 2021 року.

Повний текст рішення складено відповідно до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець