Ухвала

від 23.11.2022 по справі 200/11440/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 200/11440/21

адміністративне провадження № К/990/30445/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року у справі №200/11440/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІННЕРС» до Державної податкової служби України про відмову у видачі ліцензії та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІННЕРС» звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасування розпорядження № 403-р/л від 19 серпня 2021 року про відмову у видачі ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, а саме виробництва віскі односолодовий, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2208 30 8200 та виробництва напою горілчаного односолодового міцного що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2208 90 56 90;

- зобов`язати видати ліцензію на виробництво алкогольних напоїв, а саме, виробництва віскі односолодовий, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2208 30 8200 та виробництва напою горілчаного односолодового міцного що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2208 90 56 90.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційний адміністративний суд від 12 жовтня 2022 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова служба України зверталося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Скаржником вказано на наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1, 3, 4 статті 328 КАС України, а саме:

- недослідження судами зібраних у справі доказів (пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України та пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України - судом не досліджено зібрані у справі докази із наявністю підстав для оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України - застосування судом апеляційної інстанції норм пункту 43.1 та 43.3 статті 43 Податкового кодексу України без урахування обставин, що унеможливлюють застосування до вказаних спірних правовідносин зазначених правових норм без врахування фактичних обставин справи;

- встановлення судами обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, пункт 4 частини 2 статті 353 КАС України);

- відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування висновку, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні докази наявності ємності для зберігання пального для потреб власного споживання у аналогічних спірних правовідносинах;

- судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, а саме статей 90 та 242 КАС України.

Державною податковою службою України зазначено, що підчас розгляду справи судами не повно з`ясовано усі обставини справи, не надано вірної оцінки обставинам справи та судові рішення винесені з порушенням норм матеріального права:

Верховний Суд зауважує, що доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, Закону України «Про ліцензування видів господарської ліцензії», наведення окремих цитат з постанови Верховного Суду, формального зазначення про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, висловлення незгоди з наданою судом правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, що не є належним викладенням заявленої підстави касаційного оскарження.

Державною податковою службою України не наведено постанову (постанови) Верховного Суду, в якій (яких) викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, не обґрунтовано, в чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, контролюючим органом не обґрунтовано, щодо якої саме норми права відсутній висновок та як відповідна норма має застосовуватись.

Скаржником не взято до уваги, що пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу, однак дану підставу касаційного оскарження податковим органом не обґрунтовано.

Зазначаючи про встановлення судами обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, контролюючим органом не вказано, чому, на його думку, останні є недопустимими.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року у справі №200/11440/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІННЕРС» до Державної податкової служби України про відмову у видачі ліцензії та зобов`язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Шишов