Рішення

від 20.12.2021 по справі 596/1707/20

ГУСЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" грудня 2021 р. Справа № 596/1707/20

Провадження № 2/596/97/2021

Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого суду Митражик Е.М.

за участю: секретаря судового засідання Кузик М.Я.,

представника позивача адвоката Печінки П.В.

представника третьої особи адвоката Гнатів О.Б.

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Релігійної громади Парафія Успення Пресвятої Богородиці села Яблунів Гусятинського району Бучацької Єпархії Української Греко-Католицької Церкви , представник позивача - адвокат Печінка Павло Володимирович до виконавчого комітету Копичинецької міської ради Гусятинського району Тернопільської області, Гусятинського районного комунального бюро технічної інвентаризації, третя особа: ОСОБА_2 про визнання неправомірними рішень та їх скасування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до виконавчого комітету Копичинецької міської ради Гусятинського району Тернопільської області, Гусятинського районного комунального бюро технічної інвентаризації, третя особа: ОСОБА_2 та просить визнати неправомірним та скасувати рішення виконавчого комітету Яблунівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області від 09 березня 2011 року № 12 Про оформлення права власності на магазин, розташований по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 . Також, просить визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора Гусятинського комунального БТІ від 23 червня 2011 року про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером об`єкту майна № 33884545 (номер запису 401 в книзі 3) за ОСОБА_2 , а саме, на нежитлове приміщення площею 29,0 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що релігійна громада Парафія Успення Пресвятої Богородиці села Яблунів Гусятинського району на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.1998 року придбала в Копичинецького споживчого товариства Гусятинської районної споживчої спілки приміщення колишнього магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 , площею 29,1 кв.м. розташованого у АДРЕСА_1 та 07.07.1998 року одержала в Чортківському міжрайонному БТІ реєстраційне посвідчення на належний об`єкт нерухомого майна. Однак, із відповідді на звернення в 2019 році до правонаступника ліквідованої Яблунівської сільської ради - виконавчого комітету Копичинецької міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, стало відомо, що 07.06.2011 року гр. ОСОБА_2 подано у міськраду заяву із документами, які свідчать що магазин по АДРЕСА_1 належить їй на підставі свідоцтва про право власності, виданого відповідно до рішення виконавчого комітету Яблунівської сільської ради №12 від 09.03.2011 року. Із відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що підставою виникнення права власності у ОСОБА_2 на приміщення магазину, розташованому по АДРЕСА_1 стало свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 13.06.2011 року, що видано ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Яблунівської сільської ради №12 від 09.03.2011 року.

Позивач, будучи власником приміщення колишнього магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 ще із 1998 року, не здійснював відчуження даного об`єкту нерухомого майна, тому Яблунівська сільська рада, не являючись власником спірного приміщення магазину, не мала повноважень своїм рішенням оформляти право власності на нерухоме майно за іншою особою. На фіктивність рішення виконавчого комітету Яблунівської сільської ради №13 від 09 березня 2011 року вказує і його текст, де верхня частина збігається із протоколом засідання виконкому: Про виконання делегованих повноважень в галузі … , а в мотивувальній частині рішення вже зазначено, що виконком розглянув заяву ОСОБА_2 щодо її прав власності на нерухоме майно. В зв`язку з наведеним просить неправомірним та скасувати рішення виконавчого комітету Яблунівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області від 09 березня 2011 року № 12 про оформлення права власності на магазин, розташований по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Також зазначає, що Гусятинське районне комунальне бюро технічної інвентаризації, маючи у своєму розпорядженні всю документацію на об`єкт нерухомого майна, яка була передана йому Чортківським міжрайонним бюро технічної інвентаризації у порядку правонаступництва, не перевірив у належний спосіб наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно і здійснив незаконну державну реєстрацію права власності на приміщення магазину за ОСОБА_2 , в зв`язку з чим просить визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора Гусятинського комунального БТІ від 23 червня 2011 року про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером об`єкту майна № 33884545 (номер запису 401 в книзі 3) за ОСОБА_2 , а саме на нежитлове приміщення площею 29.0 кв. м. розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача - адвокат Печінка П.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просить задоволити.

Представники відповідача Копичинецької міської ради Гусятинського району Тернопільської області Барабаш В.О., Онофрійчук Д.М. в судове засідання не з`явилися. 17.05.2021 року до суду надійшли письмові заяви про розгляд справи в їх відсутності. Проти задоволення позовних вимог позивача не заперечують.

Представник відповідача Гусятинського районного комунального бюро технічної інвентаризації в судове засідання не з`явився, 27.05.2021 року подав до суду клопотання про розгляд справи у відсутності їхнього представника.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 - адвокат Гнатів О.Б. в судовому засіданні заперечує щодо позовних вимог повністю з підстав, наведених у письмових поясненнях та просить відмовити в його задоволенні. Доповнила, що окрім наведеного, позивачем пропущено строки позовної давності, що являється окремою підставою для відмови в позові.

В поданих до суду 25.02.2021 року письмових поясненнях адвокат Гнатів О.Б. просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необгрунтованість та безпідставність. Зазначає, що ОСОБА_2 являється власником магазину промислових та продовольчих товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно № 199608230 від 10.02.2020 року. Рішенням Копичинецької міської ради №1402 від 05.05.2020 року їй було відмовлено в наданні у користування земельної ділянки площею 300 кв.м., розташованої на території Копичинецької міської ради в АДРЕСА_1 для комерційної діяльності та рекомендовано звернутись із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки після вирішення майнового спору. На даний час в провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративний позов ОСОБА_2 до Копичинецької міської ради про визнання протиправним і скасування вищевказаного рішення сесії Копичинецької міської ради № 1402 від 05.05.2020 року та зобов`язання надати ОСОБА_2 у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на п`ять років земельну ділянку площею 300 кв.м., яка розташована на території Копичинецької міської ради в АДРЕСА_1 для комерційної діяльності. Із документів, наданих позивачем на підтвердження права власності на спірний магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 , договір купівлі-продажу на спірний магазин від 06.07.1998 року складений в простій письмовій формі, що суперечить нормам законодавства та одночасно являється нікчемним, так як договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Проста письмова форма не передбачена в Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб. Вказує на те, що реєстраційне посвідчення на об`єкт нерухомого майна від 07.07.1998 року, яке видане згідно договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна від 06.07.1998 року не відповідає закону, оскільки в договорі купівлі-продажу від 06.07.1998 року об`єктом нерухомого майна значиться магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_2 , а в реєстраційному посвідченні вже вказано в адресі номер- 44 . Працівник БТІ грубо порушив Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, чинні на момент даних правовідносин, не вивчив законність та повноту документів та на їх підставі зробив відповідний запис в реєстрову книгу, незаконно присвоїв адресу об`єкта, що реєстрував та записав у повуличний алфавітний журнал, видавши реєстраційне посвідчення. Також всупереч діючих на той час Правилам державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, згідно яких оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування юридичним особам на підставі документів, встановлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об`єкти нерухомого майна, таке свідоцтва про право власності на магазин позивачеві не видавалось.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, свідка, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог статей 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі - продажу від 06 липня 1998 року укладеного між Копичинецьким споживчим товариством в особі голови Ізвекова В.А.(Продавець) та греко-католицькою громадою села Яблунів в особі заступника голови Церковного комітету Ревуса С.І.(Покупець), Продавець продав, а покупець купив приміщення бувшого магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_2 , яке являло собою дерев`яну споруду площею 29,1 м 2 . У відповідності до п.6 Договору, Покупець набуває права власності на будинок з моменту укладення договору.

07 липня 1998 року Чортківським міжрайонним бюро технічної\ інвентаризації видано реєстраційне посвідчення на об`єкти нерухомого майна, що належать юридичним особам, а саме, магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 розташований по АДРЕСА_1 за Греко-католицькою громадою села Яблунів на праві колективної власності на підставі договору купівлі - продажу від 06.07.1998 року укладеного між Копичинецьким споживчим товариством в особі голови Ізвекова В.А.(Продавець) та греко-католицькою громадою села Яблунів, та записано в реєстрову книгу №1 за реєстровим №32.

Із відповідді на заяву Греко-католицькій громаді с.Яблунів №727 від 04.07.2019 року Копичинецької міської ради вбачається, що їх проінформовано про те, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на підставі рішення №12 виконкому Яблунівської сільської ради від 09.03.2011 року, право власності на нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1 зареєстровано і за ОСОБА_2 ..

Позивач оскаржує правомірність рішення виконавчого комітету Яблунівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області №12 від 09 березня 2011 року Про виконання делегованих повноважень в галузі житлово - комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку , яким вирішено оформити свідоцтво про право власності на магазин промислових та продовольчих товарів, який розташований по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 . Направити дане рішення в Гусятинське бюро технічної інвентаризації для оформлення права власності згідно з пунктом №1.

Як вбачається із свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Яблунівської сільської ради 13.06.2011 року ОСОБА_2 являється власником магазину промислових та продовольчих товарів, що розташований по АДРЕСА_1 загальною площею 29,0 кв.м. на підставі рішення виконкому Яблунівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області №12 від 09 березня 2011 року та згідно Витягу про державну реєстрацію прав №30399154, виданого Гусятинським районним комунальним бюро технічної інвентаризації 23.06.2011 року, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на магазин промислових та продовольчих товарів, що розташований по АДРЕСА_1 .

Із поданих третьою особою ОСОБА_2 документів випливає, що за вказаною адресою підприємець ОСОБА_2 здійснювала підприємницьку діяльність, зокрема, із копії висновку експертизи з питань охорони праці про відповідність проектної документації нормативно-правовим та нормативно-технічним документам В №016.04.61.74.30.0-Е, копії листа Тернопільської обласної служби Укрдержінвестекспертиза №632, копії актів державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 12.10.2004 року.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що оскільки являється парафіянкою церкви, їй відомо про те, що в липні 1998 року релігійна громада придбала в Рай СТ приміщення магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 та вважали його своїм. Однак при зверненні до Копичинецької міської ради вони дізнались, що є інший власник. Дійсно батько третьої особи ОСОБА_2 робив ремонт приміщення, їх сім`я здійснювала там торгівлю, деякий час в приміщенні знаходилась церковна атрибутика.

Третя особа ОСОБА_2 , заперечуючи щодо позовних вимог, посилається на те, що договір купівлі-продажу від 06.07.1998 року, укладений між Копичинецьким споживчим товариством та греко-католицькою громадою села Яблунів не відповідає вимогам закону, оскільки не посвідчений в нотаріальному порядку, а реєстраційне посвідчення на об`єкт нерухомого майна від 07.07.1998 року видане із порушенням Правил Державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб (чинних на той час).

Пунктом 4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України визначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Станом на дату укладення договору купівлі - продажу від 06 липня 1998 року чинним був Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 року із змінами і доповненнями.

Згідно з ч.1 ст.41, 42 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій

чи нотаріальній).

Відповідно до ст.47 ЦК УРСР 1963 р. нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається. Недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей(ст.48 ЦК УРСР 1963 р.)

Згідно ст. 128 ЦК УРСР від 18.07.1963 року №1540-VI передбачав, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 153 ЦК УРСР від 18.07.1963 року №1540-VI договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно п.1 ч.3 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:1) якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

На час укладання договору діяли затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 N 56 Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до Додатку №1 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, передбачено посвідчення згідно з чинним законодавством державними нотаріальними конторами, приватними нотаріусами договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.ст. 328, 334, 655, 657 ЦК України, діючого на час розгляду справи, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У наведеній нормі закріплена презумпція правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Презумпція може бути спростована у двох випадках: якщо правочини за своїм змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визнаються недійсними законом з моменту їх вчинення (нікчемні правочини) або недійсність яких встановлюється судом на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках (оспорювані правочини).

Згідно з частиною 2 статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки вищевказаний договір купівлі - продажу від 06.07.1998 року укладений між Копичинецьким споживчим товариством та греко-католицькою громадою села Яблунів, що став підставою для державної реєстрації прав не оспорюється в судовому порядку та не визнаний недійсним, а тому є належним підтвердженням перебування у власності Релігійної громади Парафія Успення Пресвятої Богородиці села Яблунів Гусятинського району Бучацької Єпархії Української Греко-Католицької Церкви спірного нерухомого майна.

Таким чином, аналізуючи докази у їх сукупності, Релігійна громади Парафія Успення Пресвятої Богородиці села Яблунів Гусятинського району Бучацької Єпархії Української Греко-Католицької Церкви є власником приміщення колишнього магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого у АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 06.07.1998 року.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси(ст.21 ЦК України)

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в частині визнання неправомірним та скасування рішення виконавчого комітету Яблунівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області від 09 березня 2011 року № 12 Про виконання делегованих повноважень в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку , яким вирішено оформити свідоцтво про право власності на магазин промислових та продовольчих товарів, який розташований по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , оскільки вказаним рішенням порушується право Релігійної громади Парафія Успення Пресвятої Богородиці села Яблунів Гусятинського району Бучацької Єпархії Української Греко-Католицької Церкви на належне їм нерухоме майно.

Звідси, враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд не приймає до уваги доводи третьої особи та її представника про те, що договір купівлі-продажу на спірний магазин від 06.07.1998 року, який складений в письмовій формі та реєстраційний напис від 07.07.1998 року суперечать нормам законодавства, оскільки підлягав нотаріальному посвідченню.

Заявлені вимоги представника третьої особи-адвоката Гнатів О.Б. про застосування наслідків спливу позовної давності суд до уваги не бере, оскільки статтею 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з положеннями ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, а ОСОБА_2 в даній справі має статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

В частині позовної вимоги, пред`явленої до Гусятинського районного комунального бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора Гусятинського комунального БТІ від 23 червня 2011 року про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером об`єкту майна № 33884545 (номер запису 401 в книзі 3) за ОСОБА_2 , а саме, на нежитлове приміщення площею 29,0 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , то суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано . У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). За приписами статті 51 ЦПК України суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача. У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України, статтею 51 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача. Обов`язок та право визначати відповідачів, до яких пред`являється позов, покладається на позивача. З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права з власної ініціативи проводити заміну неналежного відповідача належним та/чи залучити до участі у справі співвідповідача. Враховучи вищенаведене та те, що позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора Гусятинського районного комунального БТІ від 23 червня 2011 року про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером об`єкту майна № 33884545 (номер запису 401 в книзі 3) за ОСОБА_2 , пред`явлено до відповідача Гусятинського районного комунального бюро технічної інвентаризації; ОСОБА_2 , речове право на нерухоме майно якої зареєстровано, має статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; клопотань про заміну відповідача чи залучення співвідповідача сторона позивача не заявляла, тому, враховуючи наведені вимоги закону, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 80, 81, 258, 263-265, 268, 273, 355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Релігійної громади Парафія Успення Пресвятої Богородиці села Яблунів Гусятинського району Бучацької Єпархії Української Греко-Католицької Церкви (адреса: 48265, с. Яблунів, вул. Грушевського, 48, Чортківського району, Тернопільської області), представник позивача - адвокат Печінка Павло Володимирович (представник згідно ордеру серії ТР № 044638 на надання правової допомоги від 15.10.2020 року, адреса: АДРЕСА_3 ) до виконавчого комітету Копичинецької міської ради Гусятинського району Тернопільської області (адреса: 48260, м. Копичинці, вул. 22 Січня, 29, Чортківського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058380) , Гусятинського районного комунального бюро технічної інвентаризації (адреса: 48201, смт. Гусятин, проспект Незалежності, 19, Чортківського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 31104096), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 (жителька с. Яблунів, Чортківського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_2 ) представник третьої особи - Гнатів Оксана Богданівна (представник згідно ордеру серії ВО № 1013986 на надання правової допомоги від 15.02.2021 року, адреса: м. Тернопіль, вулиця Стадникової, 2 офіс 72 Тернопільської області ) про визнання неправомірними рішень та їх скасування- задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати рішення виконавчого комітету Яблунівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області від 09 березня 2011 року № 12 Про виконання делегованих повноважень в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку .

В задоволенні решти позовних вимог-відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги через Гусятинський районний суд Тернопільської області або безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 29 грудня 2021 року.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області Е.М.Митражик