Ухвала

від 05.01.2022 по справі 596/1752/20

ГУСЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"05" січня 2022 р. Справа № 596/1752/20

Провадження № 2-др/596/1/22

Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого суду Лисюк І.О.

за участю секретаря судового засідання Федорів О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гусятин за правилами загального позовного провадження клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Поляк М.В. про розподіл судових витрат в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Гусятинського районного суду від 09 грудня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Роз`яснено позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

24.12.2021 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Поляк М.В. надійшло клопотання про розподіл судових витрат в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним.

Сторона відповідача просить здійснити розподіл судових витрат між сторонами та стягнути із позивача позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_1 , понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 23 400 (двадцять три тисячі чотириста) грн. 00 коп.

В обгрунтування клопотання посилається на те, що ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 09 грудня 2021 року встановлено зловживання процесуальними правами, зокрема неявка в судове засідання, призначені на 12.07.2021 року, 18.11.2021 року,09.12.2021 року сторони позивача без поважних причин.

Залишення позовної заяви без розгляду, на думку представника відповідача, дає підстави для повторного звернення позивача до суду з тим самим позовом та до того самого відповідача, що у свою чергу може призвести до нових витрат на правничу допомогу.

Під час розгляду справи №596/1752/20 в Гусятинському районному суді Тернопільської області представником відповідача було підготовлено процесуальні документи, а саме відзив на позовну заяву про визнання правочину недійсним та заперечення на відповідь на відзив. Представником відповідача було взято участі у 7 судових засіданнях під час яких було досліджено та встановлено фактичні обставини справи, перевірено докази та допитано свідків. До того ж під час наступного судового засідання повинні були відбутись судові дебати.

У свою чергу, позивач та його представник в судове засідання призначені на 12.07.2021 року, 18.11.2021 року, 09.12.2021 року без поважних причин не з`являлись й відповідно жодних клопотання про проведення судового засідання без їх участі не заявляли. Вказане свідчить про зловживання процесуальними права зі сторони позивача та його представника.

Враховуючи викладене та необґрунтовані дії сторони позивача представник відповідача вважає за можливе заявити вимоги про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача у разі залишення позову без розгляду в порядку ч. 5 ст. 142 ЩІК України. (а.с.119-121, т.2).

Учасники справи та їх представники в судове засідання не зявились, про час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином. Неявка учасників справи не є перешкодою щодо розгляду заяви про розподіл судових витрат.

Від представника позивача ОСОБА_3 адвоката Пасічника А.З. 05.01.2022 року через електронну пошту надійшло заперечення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу, в обгрунтування яких сторона позивача посилається на те, що що зі сторони позивача та її представника не було зловживань правами, а мали місце об`єктивні обставини з огляду на які заявлялися клопотання про відкладення розгляду справи, що вказано у самих клопотаннях.

Вважає, що розмір витрат на надання правової допомоги може становити не більше 2000 гривень у цій справі з огляду на незначну кількість виконаних дій у справі, завершення розгляду справи у зв`язку з залишенням позову без розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи та заяви учасників справи, приходить до наступного.

Ухвалою Гусятинського районного суду від 09 грудня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Роз`яснено позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

На підтвердження понесених витрат відповідачем подано копію договору про надання юридичної (правничої) допомоги №65/21 від 24 березня 2021 року; звіт (акт) про надані послуги відповідачу у зв`язку із розглядом справи №596/1752/21 від 10.12.2021 року (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом), копія квитанції до прибуткового касового ордера №13/12/21 від 13 грудня 2021 року на суму 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп. копія квитанції до прибуткового касового ордера №17/12/21 від 17 грудня 2021 року на суму 3 400 (три тисячі чотириста) гривень 00 коп. копія квитанції до прибуткового касового ордера №20/12/21 від 20 грудня 2021 року на суму 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп. (а.с.122-130, т.2).

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частин 5, 6 статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 9 ст. 141 ЦПК України.

Частиною 9 статті 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до положень частини 1 статті 44 ЦПК України, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

Як вбачається з роз`яснень, що містяться в п. 38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах , у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому, саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишено без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Разом з тим, стороною відповідача не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив заздалегідь необґрунтований позов; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Посилання відповідача на те, що ухвалою суду від 09.12.2021 року встановлено зловживання процесуальними правами позивача є необґрунтованим, оскільки судом в ухвалі лише констатовано обов`язок добросовісно користуватись наданими законом процесуальними правами, виходячи із засад статті 6 Конвеції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судом не постановлено ухвали про визнання зловживанням стороною позивача процесуальними правами відповідно до ч.2 ст.44 ЦПК України.

Як слідує із змісту ухвали, з врахуванням того, що позивач та представник позивача були належним чином повідомлені судом про призначення судових засідань, у судове засідання не з`явились повторно, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подавали, суд дійшов висновку про можливість застосування визначеного частиною п`ятою статті 223 та пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України правового наслідку неявки позивачів та їх представника в судове засідання - залишення позову без розгляду.

Звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Крім того, залишення заяви без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача- це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.

Отже, саме по собі залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача

Таким чином, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Така правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 148/312/16-ц, від 14 січня 2021 року в справі №521/3011/18.

Згідно частини 3 статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно звернення за отриманням правової допомоги у справі є правом відповідача, а не обов`язком. Отже, проаналізувавши в сукупності діюче законодавство, встановлені вище обставини, суд прийшов до висновку, що у разі доведення особою, яка звернулася до суду з заявою про відшкодування понесених витрат, необґрунтованості дій позивача, у нього виникає право на відшкодування таких витрат.

Зважаючи на те, що залишення позову без розгляду не свідчить про його безпідставність і необґрунтованість, а доказів необґрунтованості дій позивача судом не встановлено, суд приходить до висновку про відсутність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4,13, 44, 133, 137, 139, 141, 142, 257, 260, 261 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Поляк М.В. про розподіл судових витрат в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, відмовити.

Відповідно до положень ч.1 та ч. 2 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 5 січня 2022 року.

Суддя: Ірина ЛИСЮК