Рішення

від 24.12.2021 по справі 902/717/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" грудня 2021 р. Cправа №902/717/21

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "УкрСиббанк", м.Київ

до Фізичної особи-підприємця Погребняка Юрія В`ячеславовича, м.Тульчин Вінницької області

до ОСОБА_1 , м.Тульчин Вінницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Городківська аптека", село Городківка Крижопільського району Вінницької області

про солідарне стягнення 65064,35 грн заборгованості за кредитним договором

Учасники процесу:

представник позивача: Савінський К.В., діє на підставі ордеру.

ВСТАНОВИВ :

12.07.2021 до суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Фізичної особи-підприємця Погребняка Юрія В`ячеславовича, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Городківська аптека" про солідарне стягнення 65064,35 грн заборгованості за Кредитним договором №11287747000 від 28.01.2008 та звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю аптеки, що знаходиться за адресою: вул.Леніна, буд.15, село Городківка Крижопільського району Вінницької області, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Городківська аптека".

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем 1 (Фізичною особою-підприємцем Погребняком Юрієм В`ячеславовичем) зобов`язань за Кредитним договором №11287747000 від 28.01.2008, який забезпечений Договором поруки №174520 від 28.01.2008, укладеним між позивачем та відповідачем 2 - ОСОБА_1 , та забезпечений Договором іпотеки №394 від 28.01.2008, укладеним між позивачем та відповідачем 3 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Городківська аптека".

Ухвалою суду від 02.08.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/717/21, вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

25.08.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача (ФОП Погребняка Ю.В.) зазначає, що оскільки позовні вимоги Позивача не підтвердженні належними та допустимими доказами, а саме первинними банківськими документами, а також враховуючи довідки - розрахунки про заборгованість станом на 15.11.2018 за кредитним договором №11287747000 від 28.01.2008, тому позовні вимоги в частині стягнення солідарної заборгованості з ФОП Погребняка Ю.В. та ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення в сумі 627,21 грн, вимоги ж щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягають до задоволення в зв`язку з не співмірністю розміру боргу і вартості предмета іпотеки.

26.10.2021 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому останній зазначає таке:

"Відповідач, вказуючи, що його заборгованість перед АТ "УКРСИББАНК" становить 627 грн свідомо та навмисне маніпулює обставинами справи та замовчує факт укладання Додаткової угоди № 1 від 15.04.2004 року, якою змінено розмір ліміту кредитної лінії та встановлено розмір 78 861,40 грн, що і відображено в довідках розрахунках, які є у матеріалах справи.

Отже, висновки Відповідача про відсутність заборгованості за кредитним договором № 11287747000 є надуманими та не відповідають обставинам справи.

Водночас висновок Відповідача про неможливість стягнення предмета іпотеки через неспівмірність розміру боргу і вартості предмета іпотеки не ґрунтується на нормах чинного законодавства та є надуманим.

Так, законодавством не передбачено такої підстави для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, як неспівмірність заборгованості за основним зобов`язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання.

Вказаний висновок відображений у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 року у справі № 6-340цс15, у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 344/428/16-ц, від 11.11.2020 року у справі № 635/8599/15-ц, від 12.08.2020 року у справі № 450/2216/15" .

За результатами підготовчого судового засідання, 03.11.2021, судом постановлено ухвалу (із занесенням її до протоколу судового засідання) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

За результатами судового засідання, 15.12.2021, судом постановлено ухвалу (із занесенням до протоколу судового засідання) про його відкладення на 24.12.2021.

На визначену судом дату (24.12.2021) з`явився представник позивача. Відповідачі явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча про місце, дату та час його проведення останні повідомлені належним чином, що підтверджується електронними повідомленнями та телефонограмами.

Зазначені види повідомлення узгоджуються з положеннями ч.6 ст.120 ГПК України відповідно до якого суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

При цьому суд враховує, що 22.12.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника відповідача (ФОП Погребняка Ю.В.) про розгляд справи за його відсутності. При цьому останній зазначає, що позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в їх задоволенні, враховуючи надані у справу докази та пояснення.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що учасники справи належним чином повідомлені про дане судове засідання. Неявка останніх є підставою до розгляду справи за їх відсутності, що передбачено п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України.

Під час судового засідання, 24.12.2021, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Таким чином, після судових дебатів суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по суті позовних вимог та орієнтовний час повернення.

Повернувшись з нарадчої кімнати суд долучив до матеріалів справи вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

28.01.2008 між Акціонерним товариством "УкрСиббанк" (далі по тексту також - Банк, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Погребняком Юрієм В`ячеславовичем (далі по тексту також - позичальник, відповідач 1) укладено Кредитний договір № 11287747000 (далі по тексту також - Договір).

Предметом Договору сторони узгодили, що Банк зобов`язується надавати Позичальнику, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 355 000,00 грн у порядку і на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1. Договору).

Підпунктом 1.2.2. Договору сторони узгодили, що Позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток №1 до Договору), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди Сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього Договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3., 5.3.,5.5.,5.6.,5.9.,5.10.,5.11.,7.4. Договору.

Позичальник зобов`язується повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов Договору на рахунок № НОМЕР_1 в АКІБ "УкрСиббанк".

Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на зазначений у цьому пункті рахунок Банку.

Відповідно до п.1.3.Договору плата за кредит (під терміном "плата за кредит" в цьому Договорі розуміються як проценти, так і комісії):

1.3.1. За користування кредитними коштами з 28 січня 2008 року по 26 квітня 2008 року процентна ставка встановлюється у розмірі 13,5% річних.

За користування кредитними коштами після 27 квітня 2008 року процентна ставка встановлюється у розмірі 15,5% річних якщо інша процентна ставка не буде встановлена у відповідності до умов цього Договору та/або додаткових угод до Договору.

1.3.2. За користування кредитними коштами понад встановлений Договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 27,0% річних, після 27 квітня 2008 року процентна ставка встановлюється у розмірі 31% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за Договором.

Нарахування та облік таких процентів Банк здійснює відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України, зокрема, нормативних актів НБУ.

1.3.3. За користування кредитними коштами За невикористаний ліміт кредитної лінії ліміт встановлюється ставка у розмірі 1,5% річних.

1.3.4. Сторони домовились, що за умовами цього Договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених підпунктом "а" та/або "б" п.9.2. Договору.

1.3.5. Нараховування процентів за цим Договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом "факт/360" відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України (далі - НБУ) та чинного законодавства України.

Період нарахування процентів згідно умов цього Договору починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо умовами пп. 1.3.2, 1.3.3, 9.2 Договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця, нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані Банком Позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність відповідно до умов Договору якщо інша база нарахування процентів не передбачена умовами п. 1.3.2. та/або пп.1.3.3.,9.2. Договору. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем.

1.3.6. Позичальник зобов`язується сплачувати проценти у строк - з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані Банком такі проценти за користування кредитом.

При цьому, остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту.

При цьому, якщо останній день строку сплати процентів або дата остаточного повного повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.

1.3.7. Позичальник сплачує Банку комісію за видачу кредитної лінії у розмірі в сумі 5 325 гривень.

Відповідно до п. 1.4. Договору цільове призначення (мета) кредиту: фінансування поточної діяльності.

Пунктом 1.5. Договору визначено, що Кредит надається шляхом зарахування Банком коштів на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_2 у Банку для подальшого використання за цільовим призначенням.

В пункті 1.6. Договору Сторони погодили наступну черговість погашення Позичальником своїх грошових зобов`язань за цим Договором:

1) прострочені комісії (а саме: комісії Банку, при сплаті яких Позичальник порушив терміни їх оплати згідно умов Договору), якщо буде мати місце прострочення;

2) строкові комісії (а саме: комісії Банку, при сплаті яких Позичальник не порушив терміни їх оплати згідно умов Договору);

3) прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення);

4) строкові проценти;

5) прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення);

6) строкова сума основного боргу;

7) штрафні санкції за Договором.

У випадку перерахування грошових коштів на погашення кредиту та/або процентів та/або комісій у порушення вищевказаної черговості з вини Позичальника, Банк вправі самостійно перерозподілити кошти Позичальника, що надійшли, відповідно до черговості, викладеної в цьому пункті Договору, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок.

Згідно п.2.1. Договору у забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за даним Договором Банком прийнято:

• застава нерухомості (основних фондів), а саме договору іпотеки застава нерухомості, а саме нежитлова будівля аптеки за адресою: Вінницька область, Крижопільський район, с.Городківка, 15, загальною площею 273,3 кв.м, яка належить ТОВ Городківська аптека .

• поручительство, а саме порука гр. ОСОБА_1 номер за ДРФО №2473610026 згідно договору поруки №174520 від 28.01.2008 року.

При цьому пунктом 2.2. Договору узгоджено, що Кредит, наданий-Банком, також забезпечується всім належним Позичальнику майном і коштами, на які може бути звернене стягнення в порядку, установленому законодавством України.

Строк дії даного Договору встановлюється з дати його укладання і до повного погашення суми кредиту, плати за кредит та пені, у разі її нарахування (п. 9.5. Договору).

Так, в додатку № 1 до кредитного договору сторони погодили графік погашення кредиту, відповідно до якого відповідач-1 зобов`язаний виплатити Банку суму кредиту, проводячи щомісячні платежі у розмірі 2690,00 грн, у період з 28.01.2008 по 10.01.2019. При цьому сторонами визначено, що сума останнього платежу становить 2610,00 грн та має бути сплачена до 25.01.2019.

07.05.2008 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, пунктом 1 якого останні домовилися у кредитному договорі №11287747000 від 28.01.2008 пункт 1.3.1 та пункт 1.3.2 викласти в такій редакції:

"1.3.1. За користування кредитними коштами з 07 травня 2008р. процентна ставка встановлюється у розмірі 13,5% річних, якщо інша процентна ставка не буде встановлена у відповідності до умов цього Договору та/або додаткових угод до Договору.

1.3.2. За користування кредитними коштами понад встановлений Договором строк з 07 травня 2008р. процентна ставка встановлюється у розмірі 27% річних, якщо інша процентна ставка не буде встановлена у відповідності до умов цього Договору та/або додаткових угод до Договору. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за Договором.

Нарахування та облік таких процентів Банк здійснює відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України, зокрема, нормативних актів НБУ".

21.07.2008 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору про наступне:

"1. Сторони домовились, що за використання кредитних коштів за траншами, в національній валюті України, які надаватимуться Позичальнику в порядку, передбаченому Договором, з 21 липня 2008 р. встановлюється процентна ставка в розмірі 20,9 %. Така процентна ставка застосовується до всієї строкової суми заборгованості за траншами, виданими починаючи з вказаної дати, якщо інша процентна ставка не буде встановлена згідно умов Договору. При цьому, процентна ставка по сумі строкової заборгованості за траншами, виданими до вказаної дати, залишається на рівні, встановленому Договором.

1.2. Сторони, також, домовились, що за користування понад встановлений Договором строк кредитними коштами в національній валюті України за траншами, які надаватимуться Позичальнику з 21 липня 2008р., процентна ставка встановлюється у розмірі 41,8 % річних. Така процентна ставка застосовується до всієї простроченої суми заборгованості за траншами, виданим починаючи з вказаної дати".

В подальшому, 15.04.2009 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 11287747000 від 28.01.2008 (щодо зменшення ліміту кредитної лінії та припинення стягнення комісії).

Так, відповідно до п. 1 додаткової угоди сторони домовилися з 15.04.2009 змінити ліміт кредитної лінії, зазначений у п.1.1. Договору, і встановити його у розмірі 78861,40 грн. Окрім того, сторони узгодили, що позичальник припиняє сплачувати за Договором наступну комісію: за невикористаний ліміт кредитної лінії у розмірі 1,5% річних.

Окрім того, слід зазначити, що 28.01.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі по тексту також-Банк, позивач) та громадянкою України ОСОБА_1 укладено Договір поруки №174520 (далі по тексту також - Договір поруки).

Відповідно до п.1.1.Договору поруки Поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати за невиконання ФОП Погребняк Юрієм Вячеславовичем, номер за ДРФО НОМЕР_3 (далі - Боржник) усіх його зобов`язань перед Кредитором, що виникли з кредитного договору №11287747000 від 28 січня 2008 р. (далі - Основний договір), укладеного між Кредитором та Боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Пунктом 1.2. Договору поруки визначено, що Поручителю добре відомі усі умови вищезазначеного Основного договору, зокрема:

- сума Основного договору - 355 000,00 гривень;

- термін виконання основного зобов`язання - 25 січня 2019 року, якщо згідно умов Основного договору не буде застосовано інші терміни виконання такого зобов`язання;

- інші умови Основного договору.

Згідно п.1.3. Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за Основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору

Відповідальність Поручителя і Боржника є солідарною. Причини невиконання Боржником своїх зобов`язань за Основним договором ніяким чином не можуть впливати на виконання Поручителем зобов`язань за Договором (п.п. 1.4., 1.5. Договору поруки).

Пунктом 2.2. Договору поруки передбачено, що в випадку невиконання Боржником своїх зобов`язань за Основним договором Кредитор має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя, які є обов`язковими до виконання Поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом).

Поручитель зобов`язаний виконати свої зобов`язання за Договором на користь Кредитора в термін, визначений п. 2.2. Договору, шляхом переказу/перерахування коштів у сумі заборгованості Боржника за Основним договором на рахунки, вказані Кредитором (п. 2.3. Договору поруки).

Судом встановлено, що позивачем зобов`язання щодо надання кредитних коштів позичальнику за Кредитним договором виконані у повному обсязі, що підтверджується відповідною банківською випискою (а.с. 32-33, том 2).

Поряд з тим, позивач стверджує, що всупереч умов Кредитного договору відповідач 1 не здійснив повернення кредиту в обсязі та в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, не повернув кредит у повному обсязі до 25.01.2019 та не сплатив у повному обсязі відсотки за користування кредитом.

Таким чином, на переконання позивача, станом на 24.06.2021 заборгованість за кредитним договором становить 65064,35 грн, з яких: 31143.62 грн - заборгованість за кредитом, 313,00 грн - проценти за користування кредитом (ст.1048 ЦК України), 33607,73 грн - проценти за користування грошовими коштами понад встановлений Договором термін (за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ГПК України).

Вказані обставини зумовили звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд виходить із наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Матеріали справи свідчать, що правовідносини між сторонами виникли з кредитного договору №11287747000 від 28.01.2008.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.2 ст.345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з приписами ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач направив відповідачам (ФОП Погребняк Ю.В. та ОСОБА_1.) вимоги №23-1-02/1286 від 27.09.2018, №23-1-02/1287 від 27.09.2018 про сплату наявної станом на 02.10.2018 заборгованості по поверненню кредитних коштів у розмірі 17 773,62 грн. При цьому АТ "УкрСиббанк" повідомило таке:

"У випадку не усунення порушень на п`ятнадцятий календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту АТ "УкрСиббанк", вимагає виконання Вами своїх зобов`язань за Кредитним договором №11287747000 від 28.01.2008, а саме: сплатити Публічному акціонерному товариству "УкрСиббанк" заборгованість по поверненню суми кредиту в повному обсязі, сплаті нарахованих процентів, що разом становить 32 021,80 грн" (а.с. 5-8, том 2).

Як слідує з матеріалів справи після отримання вказаної вимоги відповідачем (ФОП Погребняк Ю.В.) сплачено 1414,97 грн.

З викладеного слідує, що оскільки відповідачами не виконано умови вимог від 27.09.2018 у позивача виникло право на дострокове повернення кредитних коштів.

Таким чином, пред`явивши вимогу №23-1-02/1286 від 27.09.2018, позивач фактично змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені сторонами у кредитному договорі.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення 31143,62 грн заборгованості за кредитом та 313,00 грн процентів за користування кредитом (ст.1048ЦК України), які нараховані по 10.07.2019.

Враховуючи викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем кредиту відповідачу та відсутність повного та своєчасного повернення кредитних коштів зі сторони Позичальника у відповідності до умов Договору, суд приходить до переконливого висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом. Окрім того, суд також зазначає про правомірність здійснення позивачем нарахування відсотків за користування кредитом в мажах строку кредитування.

Водночас з огляду на здійснену відповідачем сплату коштів у сумі 1414,97 грн, частина з яких позивачем була спрямована в рахунок погашення нарахованих ним процентів за користування кредитом понад встановлений договором строк суд зазначає, що сума, яка підлягає стягненню з відповідача за вимогами про стягнення основної заборгованості та процентів за користування кредитом буде визначена після з`ясування судом питання правомірності вказаного нарахування, а саме в сумі 33607,73 грн.

Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Подібні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

Також у постановах від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

З наведених вище правових позицій Верховного Суду та встановлених судом обставин у даній справі слідує, що оскільки кредитор використав своє право вимагати дострокового повернення кредиту позичальником, то строк кредитування відповідача є таким, що закінчився, як і його право законно користуватися позиченими коштами. Відтак, несплата боргу кредитору підтверджує користування такими коштами позичальником в подальшому неправомірно.

Як вже зазначалось вище, позивачем нараховано до стягнення 33607,73 грн як проценти за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін. При цьому позивач посилається на положення ст.625 ЦК України та умови пунктів 1.2. додаткової угоди №1 від 21.07.2008 та п.1.3.2. додаткової угоди №1 від 07.05.2008.

Поряд з тим, на переконання суду, зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц). Тому під час оцінки заявлених вимог суд виходить з природи (характеру, змісту) обставин, яким він обґрунтовує такі вимоги.

Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2020 у справі №916/556/19).

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що в даному випадку визначені позивачем проценти у розмірі 33 607,73 грн є платою за кредит, що слідує із змісту самого Договору (пп. 1.3.2. п.1.3), який визначає розмір вказаного нарахування, як плату за кредит. При цьому в додаткових угодах відсотки річних визначені саме як процента ставка, що не відповідає змісту положення ч.2 ст.625 ЦК України. Суд припускає, що включення даної умови Договору було зумовлено невірним тлумаченням положення абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України, яке передбачає, що у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас як уже зазначалось вище, приписи ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Таким чином, оскільки після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача процентів за кредитним договором суд вважає позовну вимогу про стягнення 33 607,73 грн процентів за користування грошовими коштами необґрунтованими, у зв`язку із чим відмовляє в її задоволенні.

Враховуючи необґрунтованість вказаного нарахування, суд вважає за необхідне перерозподіли кошти, які були сплачені відповідачем після отримання претензії (1414,97 грн) та частина з яких, а саме 968,00 грн, була спрямовані позивачем в рахунок погашення визначеної ним заборгованості відносно процентів за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін.

З викладеного слідує, що враховуючи здійснені відповідачем платежі на суму 968,00 грн, позовна вимога про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 313,00 грн повністю погашається за рахунок вказаних коштів, що свідчить про необґрунтованість даної позовної вимоги. При цьому решта коштів, а саме 655,00 грн зараховується в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у зв`язку із чим, задоволенню підлягає дана позовна вимога частково, у сумі 30488,62 грн.

Водночас надаючи оцінку аргументам відповідача, що розмір його заборгованості за кредитним договором становить 620,00 грн, як встановлено Тульчинським районним судом Вінницької області під час розгляду справи №148/2202/18 слід зазначити таке.

Так, в провадженні Тульчинського районного суду Вінницької області перебувала справа № 148/2202/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Фізичної особи-підприємця Погребняка Юрія В`ячеславовича та до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За результатами розгляду вказаної справи, 20.10.2020, Тульчинським районним судом Вінницької області прийнято рішення, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 18.02.2021, про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому як слідує із змісту рішення, предметом судового розгляду було стягнення заборгованості за кредитним договором №11287747001. Зокрема судом у вказаній справі встановлено:

"Таким чином, в порушення ч.1 ст.81 ЦПК України представником позивача не доведено належними доказами, що 28.01.2008 між ФОП ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" було укладено кредитний договір,№11287747001, що містить відповідні умови кредитування, з яким погодився відповідач, і на підставі умов якого банком зроблено розрахунок заборгованості на загальну суму 36249,34 грн.. Тобто суд відмовив у задоволенні позову АТ "УКРСИББАНК" про стягнення заборгованості за саме кредитним номером №11287747001, посилаючись на недоведення останнім факту укладання цього кредитного договору".

Водночас суд констатує, що під час розгляду вказаної справи не встановлювався розмір заборгованості за кредитним договором №11287747000, а тому посилання Відповідача не відповідають дійсності.

Оскільки позов пред`явлено про солідарне стягнення заборгованості з боржника та поручителя, судом при прийнятті рішення враховано наступні норми матеріального права.

Згідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, у тому числі порукою.

Статтею 553 ЦК України унормовано, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За приписами ст.543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

З огляду на викладене слідує, що оскільки зобов`язання Позичальника - фізичної особи-підприємця Погребняка Юрія В`ячеславовича перед позивачем не виконані, отже поручитель - ОСОБА_1 як солідарний боржник відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу.

Судом також розглянуто вимогу позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю аптеки, що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Крижопільський р-н, с.Городківка, вул.Леніна, б.15, що на праві власності належить ТОВ Городківська аптека , встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України Про іпотеку .

Так, судом встановлено, що 28.01.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі по тексту також - Іпотекодержатель, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Городківська аптека" (далі по тексту також - Іпотекодавець, відповідач) укладено Договір іпотеки.

Відповідно до змісту п.1.1. Договору іпотеки Іпотекодержатель надає ФОП Погребняк Ю.В. кредит, в розмірі 355 000 грн терміном на 11-ть років, до 25 січня 2019 року, зі сплатою відсотків, передбачених п.п. 1.3.1.. 1.3.2. та 1.3.3. Кредитного договору №11287747000 від 28.01.2008, а Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю наступне нерухоме майно (далі - Предмет іпотеки): нежитлову будівлю аптеки, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Крижопільський район, с.Городківка, вул.Леніна, 15 та належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтва на право власності, виданого виконавчим комітетом Городківської сільської ради Крижопільського району Вінницької області на підставі рішення виконкому Городківської сільської ради від 31 жовтня 2001 року за №140 та зареєстровано в Реєстрі прав власності на об`єкти нерухомого майна за реєстраційним номером 877587 та записано в реєстраційну книгу за № ЮНІ, номер запису 11, і немає жодних договірних змін строків позовної давності, щодо правочинів на підставі яких Іпотекодавець отримав право власності на Предмет іпотеки.

Згідно витягу, виданого КІІ Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації №16552243 від 06.11.2007 року, предмет іпотеки складається: будівля аптеки (блок ракушняк), зазначена на плані літерами: А. а, а1, а3, а4, а6, а7 площею 226.3 кв.м, підвал (фундаментні блоки), позначений на плані літерою А/під площею 47,0 кв.м. Загальна площа Предмета іпотеки становить 273,3 кв.м.

Вартість Предмета іпотеки, у відповідності до Висновку про вартість об`єкта незалежної оцінки, зробленого 31.10.07 суб`єктом оціночної діяльності Витнославською О.В. (Тульчин, вул.Красіна, №8, Свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів України №670 від 22.10.2003), становить: 474 176,00 (чотириста сімдесят чотири тисячі сто сімдесят шість) гривень (п.1.2 Договору іпотеки).

Пунктом 1.3. Договору іпотеки узгоджено, що Іпотекодавець та Іпотекодержатель ознайомлені з усіма умовами договору, що обумовлюють основне зобов`язання, в тому числі стосовно можливості зміни розміру зобов`язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання, забезпеченою цим договором та/або договорам. Сторони досягли згоди відносно розміру, строку і порядку виконання зобов`язань, що забезпечуються іпотекою відповідно до цього Договору, розуміючи при цьому можливість зміни розміру зобов`язань у більшу та/або меншу сторону і строку і порядку його виконання у випадках, передбачених умовами договору, що обумовлюють основне зобов`язання. Сторони підтверджують, що іпотекою згідно цього Договору забезпечуються також і розмір зобов`язань, строк і порядок їх виконання, який може бути змінено відповідно до умов вищевказаних договору, що обумовлюють основне зобов`язання.

Відповідно до п.4.1. Договору іпотеки Іпотекодержатель має право звернення стягнення на Предмет іпотеки:

4.1.1. У разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим Договором;

4.1.2. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності Іпотекодавця або визнання його банкрутом;

4.1.3. У разі ліквідації юридичної особи - Іпотекодавця.

Пунктом 4.2. Договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення здійснюється на підставі:

4.2.1. Рішення суду;

4.2.2. Виконавчого напису нотаріуса;

4.2.3. Позасудового врегулювання у відповідності до умов цього Договору та Закону України ,,Про іпотеку":

4.2.4. З інших, передбачених законодавством України, підстав.

Право визначення підстави та способу звернення стягнення належить Іпотекодержателю (п.4.3. Договору іпотеки).

Згідно п.4.4. Договору іпотеки звернення стягнення на Предмет іпотеки за рішенням суду та/або виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Цей Договір підлягає нотаріальному посвідченню і діє з моменту такого посвідчення до повного виконання зобов`язань за договором(и), що обумовлюють основне зобов`язання (п.6.1. Договору іпотеки).

Враховуючи встановлені обставини суд зважає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" №898-IV від 5 червня 2003 року (надалі - Закону про іпотеку), іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч.5 ст.3 Закону "Про іпотеку").

Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (ст.. 17 Закону про іпотеку).

Відповідне регулювання наведено також у статті 593 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до статті 33 Закону про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вже вказано вище, судом встановлено, що зобов`язання Позичальника - фізичної особи-підприємця Погребняка Юрія В`ячеславовича перед позивачем не виконані, отже позивач набув право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому суд враховує, що відповідно до позицій Верховного Суду, що не вважається подвійним стягненням звернення стягнення на предмет забезпечення за наявності невиконаного рішення суду про стягнення основної суми заборгованості (навіть якщо був отриманий, але не звернений до виконання виконавчий лист). У постанові від 27.09.2018 у справі №910/23408/17 Верховний Суд зазначив, що задля уникнення подвійного стягнення боржник, який погасив заборгованість за основним зобов`язанням (за яким видано виконавчий лист), має право звернутися до суду із заявою в порядку, передбаченому ст.432 ЦПК України або ст.328 ГПК України - визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Додатково суд зважає, що з метою забезпечення однозначного розуміння ухваленого рішення у резолютивній частині слід зазначати, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне.

Вказаний висновок відображений у постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №361/7543/17.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки правомірною, у зв`язку із чим задовольняє її. Водночас оскільки судом задоволено позовні вимоги частково, звернення стягнення на предмет іпотеки направлено на погашення суми заборгованості в розмірі 30488,62 грн, яка визначена судом як обґрунтована.

При цьому слід зазначити, що аргумент Відповідача про неможливість стягнення предмета іпотеки через неспівмірність розміру боргу і вартості предмета іпотеки не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Так, законодавством не передбачено такої підстави для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, як неспівмірність заборгованості за основним зобов`язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання.

Вказаний висновок відображений у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 року у справі № 6-340цс15, у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 344/428/16-ц, від 11.11.2020 року у справі № 635/8599/15-ц, від 12.08.2020 року у справі № 450/2216/15.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачі під час розгляду справи не надали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у них обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України: витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідачів.

Як вже зазначалось вище, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі №361/7543/17 дійшла висновку, що в резолютивній частині судового рішення про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням та звернення стягнення на предмет іпотеки слід вказувати, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже, таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне.

Враховуючи розмір задоволеної заборгованості за кредитним договором у даній справі, стягненню з відповідачів підлягає 2270 грн судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Погребняка Юрія В`ячеславовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (вул.Андріївська, буд.2/12, м.Київ, 04070, код ЄДРПОУ 09807750) 30488,62 грн заборгованості за кредитом.

3. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (вул.Андріївська, буд.2/12, м.Київ, 04070, код ЄДРПОУ 09807750) 30488,62 грн заборгованості за кредитом.

4. Відмовити в позові в частині стягнення 655,00 грн заборгованості за кредитом, 313,00 грн процентів за користування кредитом та 33607,73 грн процентів за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Погребняка Юрія В`ячеславовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (вул.Андріївська, буд.2/12, м.Київ, 04070, код ЄДРПОУ 09807750) 756,67 грн відшкодування судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (вул.Андріївська, буд.2/12, м.Київ, 04070, код ЄДРПОУ 09807750) 756,67 грн відшкодування судового збору.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Городківська аптека" (вул.Леніна, буд.15, с.Городківка, Крижопільський район, Вінницька обл., 24615, код ЄДРПОУ 24895763) на користь Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (вул.Андріївська, буд.2/12, м.Київ, 04070, код ЄДРПОУ 09807750) 756,67 грн відшкодування судового збору.

8. Звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю аптеки, що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Крижопільський р-н, с.Городківка, вул.Леніна, б.15, що на праві власності належить ТОВ Городківська аптека з метою погашення на користь Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (МФО 351005; код 09807750; місцезнаходження 04070, м.Київ, вул.Андріївська, буд.2/12) заборгованості за кредитним договором №11287747000 від 28.01.2008 року у розмірі 30488,62 грн.

9. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

10. Копію рішення направити згідно переліку рекомендованими листами та на такі електронні адреси: представника позивача (НОМЕР_5), представника відповідача (ФОП Погребняка Ю.В.) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України).

Повне рішення складено 31 грудня 2021 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу 2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 );

3 - відповідачу 3 - ТОВ "Городківська аптека" (вул.Леніна, буд.15, с.Городківка, Крижопільський район, Вінницька область, 24615)