Рішення

від 23.11.2021 по справі 360/2539/21

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

23 листопада 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2539/21

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шембелян В.С.,

за участю секретаря судового засідання Пономарьової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом представника позивача адвоката Фастовця Віталія Миколайовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант АЗС до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування окремого пункту припису,

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Фастовця Віталія Миколайовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант АЗС (далі також - позивач) до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (далі також - відповідач), в якій заявлені такі вимоги: визнати протиправними та скасувати пункт 19 і пункт 20 припису Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці посадовим особам Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант АЗС про усунення виявлених порушень законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки від 22 квітня 2021 року №5.5/0088/7/2.

В подальшому позивач відмовився від позовних вимог в частині оскарження пункту 20 вказаного припису і така відмова була прийнята судом, тому суд розглядає справу лише в межах позовних вимог, які підтримує позивач, а саме:

- визнати протиправним та скасувати пункт 19 припису Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про усунення Товариством з обмеженою відповідальністю Гарант АЗС виявлених порушень законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки від 22 квітня 2021 року №5.5/0088/7/2.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточненого позову (т. 1 арк. спр. 142-149) та письмових пояснень (т. 1 арк. спр. 196-199), зазначено, що основною господарською діяльністю позивача є оптова та роздрібна торгівля паливом. 14-15 квітня 2021 року відповідачем здійснена перевірка додержання вимог законодавства у сферах охорони праці і промислової безпеки підприємства позивача. За результатами перевірки був складений акт від 15 квітня 2021 року №5.5/0088/7/2, а на підставі цього акту - припис про усунення виявлених порушень законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки від 22 квітня 2021 року №5.5/0088/7/2.

Відповідно до п.19 припису резервуар марки ЗВГ-10.Н.1-УХЛ1 зав.№2711 встановлений з порушенням до наземного резервуару №3 . Позивач зазначає, що в акті перевірки та Приписі відсутні будь-які конкретні данні та докази, які підтверджують існування зазначеного у п.19 акту перевірки та п.19 припису порушення.

На думку відповідача це порушує вимоги ст. 13 ЗУ №2694-ХІІ Про охорону праці , розділ IV, п. 4.3 НПАОП 0.00-1.76-15, Правила безпеки систем газопостачання , ДБН В2.5-20-2018. На підтвердження вказаного порушення перевіряючи послалися на вимоги таблиці 22 вказаного ДБН.

Однак, відповідно до п. 11.150 ДБН В2.5-20-2018 відстані від резервуарів та обладнання АГЗС (АГЗП) до об`єктів, розташованих поза територією АГЗС (АГЗП), приймають за таблицею 22; від резервуарів АГЗС (АГЗП) до будинків і споруд, розташованих на території АГЗС (АГЗП), - за таблицею 23. Відстані між технологічним обладнанням, розташованим на території АГЗС (АГЗП), - за таблицею 24.

Ні з опису порушення в акті перевірки, ні з Припису не вбачається, в чому саме виражається таке порушення щодо растошування резервуарів.

Якщо це порушення відстані, то яка саме відстань між резервуаром марки ЗВГ10.Н.1-УХЛ1 зав.№2711 та наземним резервуаром №3, встановлена під час перевірки, в самому акті чи приписі не зазначено, також не вказано, чи є така відстань меншою за відстань, передбачену таблицею 24.

Не зафіксована ця відстань і в розділі акту Додаткова інформація до заходу , куди повинні за необхідності заноситися згідно з поясненням до цього розділу результати інструментальних замірів та їх місця.

Тобто в акті перевірки та Приписі відсутні будь-які конкретні відомості та докази, які підтверджують існування зазначеного у п.19 акту перевірки та п.19 Припису порушення.

Стосовно п.4.3. розділу IV НПАОП 0.00-1.76-15 Правила безпеки систем газопостачання зазначаю, що згідно цього пункту До пуску газу на об`єкти систем газопостачання складається акт приймання в експлуатацію об`єктів систем газопостачання та акти згідно з вимогами ДБН В.2.5-20-2001 "Газопостачання", затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23 квітня 2001 року № 101 .

Наведена норма, на думку позивача, не має нічого спільного з описом порушення у п. 19 акту перевірки, і абсолютно не регулює питання відстані між обладнанням АЗС (АГЗП тощо).

Направлення на перевірку, на думку позивача, містить певні недоліки, які свідчать, що воно не було належним чином оформлено.

З урахуванням викладеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги повністю та скасувати оскаржений пункт припису як протиправний.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач на підставі експертного висновку, затвердженого 29.10.2021 переоформив дозвіл у відповідача на використання обладнання, в тому числі на спірний резервуар, що також, на його думку підтверджує факт відсутності порушень щодо способу розміщення спірного резервуара (том 2 арк. спр. 58-63).

Ухвалою суду від 19.05.2021 відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці позовних вимог не визнало, про що 10.06.2021 надало відзив на позовну заяву (т. 1 арк. спр. 98-100), та відзив на уточнену позовну заяву (т. 1 арк. спр. 183-185), в яких заперечувало проти позовних вимог з таких підстав.

На думку відповідача, направлення на перевірку від 13.04.2021 № 132/5.5 відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки видане на підставі доручення Прем`єр-міністра України від 11.03.2021 №10033/1/1- 21 та окремого доручення т.в.о. голови Державної служби України з питань праці від 12.03.2021 № Д - 124/1/5.3-21 згідно із статтями 4, 6 і 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-У і відповідно до наказу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 13.04.2021 № 543. В період часу з 14.04.2021 по 15.04.2021 головним державним інспектором відділу нагляду східного напрямку управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки ОСОБА_2 разом з заступником начальника відділу нагляду південно-західного напрямку управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки ОСОБА_1 була проведена позапланова перевірка стану охорони праці ТОВ ГАРАНТ АЗС (код ЄДРПОУ: 42891110, юридична адреса: 93600, Луганська область, Станично-Луганський р-н, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця Горького, будинок 66 А) на виробничому об`єкті автозаправної станції за адресою: 93600, Луганська область, Станично-Луганський р-н, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця Горького, будинок 66 А.

Предмет здійснення перевірки: дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки (згідно з наказом та направлення).

За результатами перевірки був складений акт перевірки від 15.04.2021 № 5.5/0088/7/2, у якому зафіксовано 21 порушення вимог законодавства та нормативно - правових актів з охорони праці. 22.04.2021 був складений Припис № 5.5/0088/7/2 щодо усунення вказаних порушень, який направлений позивачу.

У пункті 19 Акту зазначено, що резервуар марки ЗВГ-10.Н.1 -УХЛ1 зав. №2711 встановлено з порушенням вимог чинних нормативних актів відносно надземного резервуару №3, де ЗВГ-10.Н.1 -УХЛ1 це резервуар для зберігання і роздачі зріджених вуглеводневих газів пропан-бутану, а резервуар № 3 - резервуар для зберігання дизельного палива.

На момент проведення перевірки ТОВ ГАРАНТ АЗС на території автомобільної заправної станції (АЗС) знаходився надземний резервуар марки ЗВГ-10.Н.1 -УХЛ1 зав. №2711, дата виготовлення 06.2019 згідно з маркувальною табличкою, місткістю 9,83 м3.

Резервуар не мав огорожі, що визначає його територію, що мала бути встановлена відповідно до вимог пункту 11.144 ДБН В.2.5-20:2018 Газопостачання , затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.11.2018 № 305 (далі- ДБН В.2.5- 20:2018), де зазначено, що територія АГЗС (АГЗП) повинна бути огороджена провітрюваною огорожею з негорючих матеріалів, за винятком сторони під`їзду автомобілів, і в місцях проїзду автомобілів мати жорсткий дорожній одяг згідно з ДБН В 2.3-4. У пункті 2.2 ДБН В.2.5- 20:2018 позначення та скорочення вживаються у таких значеннях: АГЗП - автомобільний газозаправний пункт зрідженого вуглеводневого газу.

У позивача АГЗП знаходиться на території АЗС (автомобільна заправна станція), отже відповідно до ДБН В.2.5-20:2018 у наземного резервуару марки ЗВГ-10.Н.1 -УХЛ1 (що відноситься до АГЗП) повинна бути огорожа, яка вказувала би на територію АГЗП. За відсутності огорожі АГЗП у примітці пункту 11.44 ДБН В.2.5-20:2018 написано: Прилеглою до резервуара територією вважається територія на відстані 6 м від стінки резервуару .

Візуально відстань від резервуару АГЗП марки ЗВГ-10.Н.1 -УХЛ1 зав.№2711 до резервуару АЗС №3 з дизельним паливом складала приблизно 15 м, та була менше ніж зазначено у ДБН В.2.5-20:2018 (у пункті 11.150 Відстані від резервуарів та обладнання АГЗС (АГЗП) до об`єктів розташованих поза територією АГЗС (АГЗП), приймають за таблицею 22; від резервуарів АГЗС (АГЗП) до будинків і споруд, розташованих на території АГЗС (АГЗП), - за таблицею 23. Відстань між технологічним обладнанням, розташована на території АГЗС (АГЗП), - за таблицею 24 .

Отже, резервуар №3 з дизельним паливом (АЗС) знаходився поза територією АГЗП, тому мінімальна відстань до нього від резервуару АГЗП марки ЗВГ-10.Н.1 -УХЛ1 зав.№2711 за таблицею 22 повинна складати 40 метрів, а не 15 метрів.

Таким чином, посадовими особами територіального органу Держпраці були неухильно дотримані норми матеріального та процесуального права під час підготовки та проведення позапланової перевірки стану охорони праці ТОВ ГАРАНТ АЗС та прийняття рішення про винесення Припису. Всі дії та рішення посадових осіб територіального органу Держпраці відповідають вимогам чинного законодавства, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити за необгрунтованістю.

17.09.2021 від представника позивача надані письмові пояснення по справі (т.1 арк. спр. 196-199), у яких з приводу наведених у відзиві заперечень зазначено наступне.

В ст.13 Закону України Про охорону праці чітко вказано, що передбачені нею заходи діють з метою створення умов праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечення додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

ДБН згідно зі ст. 5 Закону України Про будівельні норми є нормативним, а не нормативно-правовим та не охоплюються поняттям законодавство . Тому положення ст.13 Закону України Про охорону праці не можуть передбачати заходи з метою створення умов праці та забезпечення додержання вимог будь-яких ДБН.

На думку представника позивача безпідставним є і посилання відповідача на ст.27 Закону України Про охорону праці , бо вона стосується питань нормативно-правових актів з охорони праці, а ДБН не є нормативно-правовими актами.

Позивач надає суду Акт комісійного приймання автомобільної заправної станції ТОВ Гарант АЗС , що знаходиться за адресою: смт. Станиця Луганська, вул. Горького, 66-А після аварійно-відновних робіт від 28.02.2020. З цього акту вбачається, що АЗС пройшла комплексне випробування та за своїм технічним станом придатна до вводу в експлуатацію. Такий акт складено та підписано і посадовими особами відповідача.

Згідно з п. 11.150 ДБН В2.5-20-2018 дані таблиці 22 застосовуються до об`єктів, розташованих поза територією АГЗП. Однак АГЗП позивача не є окремим об`єктом та не має власної території.

Так, з договору купівлі-продажу АЗС від 10.06.2019 та паспорту БТІ вбачається, що модуль для заправки авто зрідженим газом, який і є резервуаром ЗВГ - 10.Н.1-УХЛ1 зав.№2711, та наземний резервуар №3 для зберігання дизельного палива знаходяться на одній й тій самій території придбаної позивачем АЗС за однією й тією ж поштовою адресою. До складу АЗС входить тільки одне приміщення операторної.

У звіті від 16.03.2020 за результатами експертизи ДП Донецького експертно- технічного центру Держпраці №23182908.-04.-13.-0298.20 також зазначено, що Автомобільний газозаправний пункт цього автомобільного заправного комплексу складається з одного резервуару надземного розташування... марки ЗВГ-10.Н.1- УХЛ1, насосної установки..., газороздавальної колонки... Керування роботою газораздавальною колонки здійснюється ... з приміщення операторної .

Тобто згідно зі звітом АГЗП не є окремим об`єктом і теж входить до складу АЗС, керування роботою АГЗП здійснюється з одного робочого місця керування роботою іншим технологічним обладнанням АЗС. Тому таблиця 22 до п.11.150 застосуванню не підлягає.

Відповідачем також надані письмові пояснення щодо обґрунтування заперечень (т.1 арк. спр. 227), в якому зазначено, що під час складання дозволу обстеження об`єктв та устаткування не здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, дозвіл надається на підставі документів, що надаються суб`єктом господарювання органу Держпраці.

Таким чином, спірним для сторін є саме наявність підстав для застосування вимог таблиці 22 до п.11.150 ДБН В.2.5-20:2018, з урахуванням тих обставин, що резервуар ЗВГ - 10.Н.1-УХЛ1 зав.№2711 для зберігання газу та наземний резервуар №3 для зберігання дизельного палива знаходяться на спільній території АЗС.

У справі вчинено наступні процесуальні дії:

Ухвалою суду від 12.07.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання.

Ухвалою суду 26.08.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 14.09.2021 відкладено судове засідання, викликано у судове засідання в якості свідка інспектора відділу нагляду східного напрямку управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 21.09.2021 зупинено провадження по справі № 360/2539/21 до 19 жовтня 2021 року.

Ухвалою суду від 08.11.2021 продовжено строк зупинення провадження у справі № 360/2539/21 до 23 листопада 2021 року.

Ухвалою суду від 23.11.2021 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 23.11.2021 долучено до матеріалів справи як докази: висновок експертизи №23182908.-04.-13.-1384.21, затверджений 29.10.2021 дозвіл №0460.21.94 від 11.11.2021; прийнято відмову позивача від частини позовних вимог за заявою від 23.11.2021, а саме: про визнання протиправним та скасування пункту 20 припису Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про усунення виявлених порушень законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки від 22 квітня 2021 року №5.5/0088/7/2, в іншій частині позовних вимог продовжено розгляд справи.

В ході розгляду справи в судовому засіданні представники сторін надавали аналогічні пояснення тим, що викладені в письмових заявах по суті справи.

Свідок ОСОБА_2 як головний державний інспектор відділу нагляду східного напрямку управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки, який приймав участь в проведенні перевірки та складанні оскарженого припису пояснив, що відстань між наземним резервуаром марки ЗВГ-10.Н.1-УХЛ1 зав.№2711 та наземним резервуаром №3 встановлювалася ним візуально без використання вимірювальних приладів, вона складала приблизно 15м, що є значно меншим за передбачену ДБН мінімальну відстань 40 м.

Свідок ОСОБА_3 надав показання, відповідно до яких зазначив, що під час перевірки жодних замірів відстані між резервуарами представниками органу Держпраці проведено не було.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Гарант АЗС , ідентифікаційний код 42891110, місцезнаходження: 93600, Луганська обл., смт. Станиця Луганська, вул. Горького, б. 66-А, що підтверджено відомостями, наявними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з наказом Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 15.04.2021 № 543 про проведення позапланової перевірки ТОВ Гарант АЗС на підставі Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року по інспекцію праці у промисловості й торгівлі, що ратифікована Україною 08.09.2014, ч. 1 ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , доручення Прем`єр-міністра України від 11.03.2021 № 10033/1/1-21 та окремого доручення т.в.о. голови Державної служби України з питань праці від 12.03.2021 № Д-124/1/5.3-21 прийняте рішення про проведення з 14.04.2021 по 15.04.2021 управлінням нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки позапланової перевірки на дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промисловості безпеки на виробничому об`єкті АЗС ТОВ Гарант АЗС (т. 1 арк. спр. 107).

13.04.2021 заступником начальника Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці винесено направлення на проведення перевірки № 132/5.5 на виконання наказу від 13.04.2021 № 543 для проведення позапланової перевірки стану охорони праці ТОВ Гарант АЗС на виробничому об`єкті автозаправної станції за адресою: 93600, Луганська обл., смт. Станиця Луганська, вул. Горького, б. 66 А (т. 1 арк. спр. 17,108).

Зазначене направлення містить всі необхідні реквізити, визначені в частині третій статті 7 Закону №877-V, в тому числі посилання на наказ про проведення перевірки, на підставі якого його видано.

За результатами проведення перевірки відповідачем складено акт від 15.04.2021 № 5.5/0088/7/2, в якому зафіксовано 21 порушення вимог законодавства, зокрема в пункт 19 акту, порушення статті 13 Закону України № 2694-ХІІ розділ IV, п. 4.3 НПАОП 0.00-1.76-15 Правила безпеки систем газопостачання , ДБН В2.5-20-2018 - резервуар марки ЗВГ-10.Н.1-УХЛ1 зав.№2711 встановлений з порушенням до надземного резервуару № 3 (т. 1 арк. спр. 18-22, 109-113).

На підставі вказаного акту перевірки 22.04.2021 відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, яким зобов`язано уповноважених осіб ТОВ Гарант АЗС ОСОБА_4 та ОСОБА_5 усунути порушення законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, у тому числі й порушення, зазначене в пункті 19 припису: резервуар марки ЗВГ-10.Н.1-УХЛ1 зав.№2711 встановлений з порушенням до надземного резервуару № 3 , що є порушенням статті 13 Закону України № 2694-ХІІ розділ IV, п. 4.3 НПАОП 0.00-1.76-15 Правила безпеки систем газопостачання , ДБН В2.5-20-2018 (т. 1 арк. спр. 26-28, 117-119).

Дійсно, а ні в самому акті перевірки (в його розділі Опис виявлених порушень вимог законодавства ), а ні в оскарженому приписі не визначено зміст вказаного порушення, а саме: не вказано, в чому полягає невідповідність розташування вказаних резервуарів один до одного, не зафіксовано відстані між ними, не зазначено про порушення вимог певної норми ДБН (саме таблиці 22 до пункту 11.150 ДБН В2.5-20-2018 чи інших вимог вказаного нормативного акту).

Опис виявлених порушень вимог законодавства (обставин, встановлених під час перевірки з визначенням певних вимог законодавства, які порушені суб`єктом господарювання), а також Додаткова інформація до заходу (заповнюється факт надання чи відсутності журналу реєстрації перевірок, перелік об`єктів, видів робіт, що перевіряються, а також у разі необхідності результати інструментальних замірів та їх місця, дані про опитаних працівників тощо, внесення додаткової інформації) мають бути зафіксовані належним чином, а саме: в акті, складеному за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду, форма якого затверджена наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 27.10.2020 № 2161, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2020 року № 1280/35563.

Відсутність визначення певного правопорушення в описі акту перевірки, з урахуванням показань свідка ОСОБА_2 про те, що інспекторами праці під час перевірки позивача жодні заміри не здійснювалися, унеможливлює встановлення на підставі такого акту перевірки факту наявності вказаного правопорушення, а також унеможливлює виконання вимог відповідного положення припису позивачем щодо усунення такого порушення.

Таким чином, вказаний акт перевірки відповідно до вимог ст.73 КАС України є неналежним доказом того факту, що позивачем скоєно саме те правопорушення, зміст якого визначено відповідачем у відзивах та письмових поясненнях, які надані суду під час розгляду справи.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності № 877-V (далі Закон № 877-V).

Так, абзацем третім статті 1 Закону № 877-V визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону (частина шоста статті 2 Закону № 877-V).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №877 державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом (частина перша).

Для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки (частина перша статті 7 Закону №877-V).

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою (частина друга статті 7 Закону №877-V).

В частині третій статті 7 Закону №877-V зазначено, що у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються, у тому числі, форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо), а також підстави для здійснення заходу та предмет здійснення заходу.

Згідно з вимогами статті 10 Закону №877-V суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, в тому числі, вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства.

Закон України Про охорону праці від 14.10.1992 №2694-XII (далі - Закон №2694) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Частиною першою статті 38 Закону №2694 передбачено, що державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ядерної та радіаційної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом (пункт 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96).

Пунктом 1 Положення про Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці, затвердженого наказом Державної служби з питань праці від 29.10.2020 № 140 визначено, що Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Міжрегіональне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (підпункт 5 пункту 4 Положення).

Згідно з пунктом 4 Положення про Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці відповідно до покладених на нього завдань Міжрегіональне управління, зокрема:

1) здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства з охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань:

- забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту;

- монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;

- безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення;

- виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів;

- організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами та перевірки їх знань (підпункт 16 пункту 4);

2) здійснює державний нагляд (контроль) у сфері гірничих відносин на підприємствах вугільної, гірничорудної та нерудної та нафтогазовидобувної промисловості, під час проведення гірничих робіт, будівництва та експлуатації, ліквідації або консервації гірничих підприємств (підпункт 18 пункту 4).

За приписами пункту 1 та пункту 2 статті 12 Конвенції МОП №81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право, у тому числі: безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та: здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги.

Отже, як встановлено судом і наказ і направлення на проведення перевірки відповідають вимогам чинного законодавства.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Однак, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів факту дотримання ним вимог чинного законодавства в частині визначення в акті перевірки опису встановленого ним правопорушення, оскільки в пункті 19 Опису виявлених порушень акту не визначено вимір відстані між резервуарами чи інших параметрів розташування резервуарів, які складають певне правопорушення, а також не зазначено певної правової норми, певним вимогам якої не відповідають встановлені ним обставини. Таке визначення не містить і оскаржений позивачем, прийнятий на підставі зазначеного акту позапланової перевірки, припис (в пункті 19 припису не вказано, що позивачем порушено вимоги саме таблиці 22 до пункту 11.150 ДБН В2.5-20-2018 чи інші певні вимоги вказаного нормативного акту).

Таким чином, пункт 19 припису є протиправним та не відповідає вимогам принципу правової визначеності, на необхідності дотримання якого неодноразово наполягав ЄСПЛ, особливо щодо актів органів державної влади, невиконання яких передбачає накладення на особу адміністративних чи інших видів санкцій.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Отже пункт 19 припису Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про усунення Товариством з обмеженою відповідальністю Гарант АЗС виявлених порушень законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки від 22 квітня 2021 року №5.5/0088/7/2 є протиправним та має бути скасований судом, тому уточнені позовні вимоги суд задовольняє.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант АЗС слід стягну витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн (том 1 арк. спр. 6).

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант АЗС до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування окремого пункту припису - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 19 припису Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про усунення Товариством з обмеженою відповідальністю Гарант АЗС виявлених порушень законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки від 22 квітня 2021 року №5.5/0088/7/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант АЗС витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 03 грудня 2021 року.

Суддя В.С. Шембелян