Постанова

від 16.03.2023 по справі 360/2539/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року справа №360/2539/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року (повне судове рішення складено 03 грудня у м. Сєвєродонецьку) у справі № 360/2539/21 (суддя в І інстанції Шембелян В.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант АЗС» до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування окремого пункту припису,

УСТАНОВИВ:

У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант АЗС» (далі ТОВ «Гарант АЗС») звернулось до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (далі Управління), в якому (з урахуванням уточнення позовних вимог) просило визнати протиправним та скасувати пункт 19 припису Управління про усунення ТОВ «Гарант АЗС» виявлених порушень законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки від 22 квітня 2021 року №5.5/0088/7/2.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточненого позову та письмових пояснень, зазначено, що основною господарською діяльністю позивача є оптова та роздрібна торгівля паливом. 14-15 квітня 2021 року відповідачем здійснена перевірка додержання вимог законодавства у сферах охорони праці і промислової безпеки підприємства позивача. За результатами перевірки був складений акт від 15 квітня 2021 року №5.5/0088/7/2, а на підставі цього акту - припис про усунення виявлених порушень законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки від 22 квітня 2021 року №5.5/0088/7/2.

Відповідно до п.19 припису «резервуар марки ЗВГ-10.Н.1-УХЛ1 зав.№2711 встановлений з порушенням до наземного резервуару №3». Позивач зазначає, що в акті перевірки та Приписі відсутні будь-які конкретні данні та докази, які підтверджують існування зазначеного у п.19 акту перевірки та п.19 припису порушення.

На думку відповідача, це порушує вимоги ст. 13 Закону України № 2694-ХІІ «Про охорону праці» (далі Закон № 2694-ХІІ), розділ IV, п. 4.3 НПАОП 0.00-1.76-15, «Правила безпеки систем газопостачання», ДБН В2.5-20-2018. На підтвердження вказаного порушення перевіряючи послалися на вимоги таблиці 22 вказаного ДБН.

Однак, відповідно до п. 11.150 ДБН В2.5-20-2018 відстані від резервуарів та обладнання АГЗС (АГЗП) до об`єктів, розташованих поза територією АГЗС (АГЗП), приймають за таблицею 22; від резервуарів АГЗС (АГЗП) до будинків і споруд, розташованих на території АГЗС (АГЗП), - за таблицею 23. Відстані між технологічним обладнанням, розташованим на території АГЗС (АГЗП), - за таблицею 24.

Ні з опису «порушення» в акті перевірки, ні з Припису не вбачається, в чому саме виражається таке порушення щодо розташування резервуарів.

Якщо це порушення відстані, то яка саме відстань між резервуаром марки ЗВГ10.Н.1-УХЛ1 зав.№2711 та наземним резервуаром №3, встановлена під час перевірки, в самому акті чи приписі не зазначено, також не вказано, чи є така відстань меншою за відстань, передбачену таблицею 24.

Не зафіксована ця відстань і в розділі акту «Додаткова інформація до заходу», куди повинні за необхідності заноситися згідно з поясненням до цього розділу результати інструментальних замірів та їх місця.

Тобто, в акті перевірки та Приписі відсутні будь-які конкретні відомості та докази, які підтверджують існування зазначеного у п.19 акту перевірки та п.19 Припису порушення.

Стосовно п.4.3 розділу IV НПАОП 0.00-1.76-15 «Правила безпеки систем газопостачання», згідно цього пункту «До пуску газу на об`єкти систем газопостачання складається акт приймання в експлуатацію об`єктів систем газопостачання та акти згідно з вимогами ДБН В.2.5-20-2001 "Газопостачання", затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23 квітня 2001 року № 101».

Наведена норма, на думку позивача, не має нічого спільного з описом порушення у п. 19 акту перевірки, і абсолютно не регулює питання відстані між обладнанням АЗС (АГЗП тощо).

Направлення на перевірку, на думку позивача, містить певні недоліки, які свідчать, що воно не було належним чином оформлено.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги повністю та скасувати оскаржений пункт припису як протиправний.

Також як убачається з оскарженого рішення, під час перебування справи на розгляді в суді першої інстанції позивач на підставі експертного висновку, затвердженого 29.10.2021, переоформив дозвіл у відповідача на використання обладнання, в тому числі на спірний резервуар, що також, на його думку підтверджує факт відсутності порушень щодо способу розміщення спірного резервуара.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд не надав належної правової оцінки фактичним обставинам справи в сукупності з нормами чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, у зв`язку із чим дійшов хибного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Апелянт зазначає, що суд неправомірно не взяв до уваги мотиви, з яких виходив відповідач, а саме, що резервуар №3 з дизельним паливом (АЗС) знаходився поза територією АГЗП, тому мінімальна відстань до нього від резервуару АГЗП марки ЗВГ-10.Н.1-УХЛ1 зав.№2711 за таблицею 22 повинна складати 40 метрів, а не 15 метрів.

Сторони до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, тому апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

ТОВ «Гарант АЗС», ідентифікаційний код 42891110, місцезнаходження: 93600, Луганська обл., смт. Станиця Луганська, вул. Горького, б. 66-А, що підтверджено відомостями, наявними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з наказом Управління від 15.04.2021 № 543 про проведення позапланової перевірки ТОВ «Гарант АЗС» на підставі Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року по інспекцію праці у промисловості й торгівлі, що ратифікована Україною 08.09.2014, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V (далі - Закон № 877-V), доручення Прем`єр-міністра України від 11.03.2021 № 10033/1/1-21 та окремого доручення т. в. о. голови Державної служби України з питань праці від 12.03.2021 № Д-124/1/5.3-21 прийняте рішення про проведення з 14.04.2021 по 15.04.2021 управлінням нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки позапланової перевірки на дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промисловості безпеки на виробничому об`єкті АЗС ТОВ «Гарант АЗС».

13.04.2021 заступником начальника Управління винесено направлення на проведення перевірки № 132/5.5 на виконання наказу від 13.04.2021 № 543 для проведення позапланової перевірки стану охорони праці ТОВ «Гарант АЗС» на виробничому об`єкті автозаправної станції за адресою: 93600, Луганська обл., смт. Станиця Луганська, вул. Горького, б. 66 А.

Зазначене направлення містить всі необхідні реквізити, визначені в частині третій статті 7 Закону № 877-V, в тому числі посилання на наказ про проведення перевірки, на підставі якого його видано.

За результатами проведення перевірки відповідачем складено акт від 15.04.2021 № 5.5/0088/7/2, в якому зафіксовано 21 порушення вимог законодавства, зокрема в пункт 19 акту, порушення статті 13 Закону № 2694-ХІІ розділ IV, п. 4.3 НПАОП 0.00-1.76-15 «Правила безпеки систем газопостачання», ДБН В2.5-20-2018 резервуар марки ЗВГ-10.Н.1-УХЛ1 зав.№2711 встановлений з порушенням до надземного резервуару № 3.

На підставі вказаного акту перевірки 22.04.2021 відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, яким зобов`язано уповноважених осіб ТОВ «Гарант АЗС» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усунути порушення законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, у тому числі й порушення, зазначене в пункті 19 припису: «резервуар марки ЗВГ-10.Н.1-УХЛ1 зав.№ 2711 встановлений з порушенням до надземного резервуару № 3», що є порушенням статті 13 Закону № 2694-ХІІ розділ IV, п. 4.3 НПАОП 0.00-1.76-15 «Правила безпеки систем газопостачання», ДБН В2.5-20-2018.

Дійсно, а ні в самому акті перевірки (в його розділі «Опис виявлених порушень вимог законодавства»), а ні в оскарженому приписі не визначено зміст вказаного порушення, а саме: не вказано, в чому полягає невідповідність розташування вказаних резервуарів один до одного, не зафіксовано відстані між ними, не зазначено про порушення вимог певної норми ДБН (саме таблиці 22 до пункту 11.150 ДБН В2.5-20-2018 чи інших вимог вказаного нормативного акту).

Опис виявлених порушень вимог законодавства (обставин, встановлених під час перевірки з визначенням певних вимог законодавства, які порушені суб`єктом господарювання), а також Додаткова інформація до заходу (заповнюється факт надання чи відсутності журналу реєстрації перевірок, перелік об`єктів, видів робіт, що перевіряються, а також у разі необхідності результати інструментальних замірів та їх місця, дані про опитаних працівників тощо, внесення додаткової інформації) мають бути зафіксовані належним чином, а саме: в акті, складеному за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду, форма якого затверджена наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 27.10.2020 № 2161, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2020 року № 1280/35563.

Відсутність визначення певного правопорушення в описі акту перевірки, з урахуванням показань свідка ОСОБА_3 про те, що інспекторами праці під час перевірки позивача жодні заміри не здійснювалися, унеможливлює встановлення на підставі такого акту перевірки факту наявності вказаного правопорушення, а також унеможливлює виконання вимог відповідного положення припису позивачем щодо усунення такого порушення.

Таким чином, вказаний акт перевірки відповідно до вимог ст. 73 КАС України є неналежним доказом того факту, що позивачем скоєно саме те правопорушення, зміст якого визначено відповідачем у відзивах та письмових поясненнях, які надані суду під час розгляду справи.

Також як убачається з оскарженого рішення, в ході розгляду справи в судовому засіданні представники сторін надавали аналогічні пояснення тим, що викладені в письмових заявах по суті справи.

Свідок ОСОБА_3 як головний державний інспектор відділу нагляду східного напрямку управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки, який приймав участь в проведенні перевірки та складанні оскарженого припису пояснив, що відстань між наземним резервуаром марки ЗВГ-10.Н.1-УХЛ1 зав.№2711 та наземним резервуаром №3 встановлювалася ним візуально без використання вимірювальних приладів, вона складала приблизно 15м, що є значно меншим за передбачену ДБН мінімальну відстань 40 м.

Свідок ОСОБА_4 надав показання, відповідно до яких зазначив, що під час перевірки жодних замірів відстані між резервуарами представниками органу Держпраці проведено не було.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом № 877-V.

Так, абзацем третім статті 1 Закону № 877-V визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону (частина шоста статті 2 Закону № 877-V).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом (частина перша).

Для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки (частина перша статті 7 Закону № 877-V).

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою (частина друга статті 7 Закону №877-V).

В частині третій статті 7 Закону № 877-V зазначено, що у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються, у тому числі, форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо), а також підстави для здійснення заходу та предмет здійснення заходу.

Згідно з вимогами статті 10 Закону № 877-V суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, в тому числі, вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства.

Закон № 2694-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Частиною першою статті 38 Закону № 2694-XII передбачено, що державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ядерної та радіаційної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом (пункт 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96).

Пунктом 1 Положення про Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці, затвердженого наказом Державної служби з питань праці від 29.10.2020 № 140 визначено, що Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Міжрегіональне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (підпункт 5 пункту 4 Положення).

Згідно з пунктом 4 Положення про Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці відповідно до покладених на нього завдань Міжрегіональне управління, зокрема:

1) здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства з охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань:

- забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту;

- монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;

- безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення;

- виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів;

- організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами та перевірки їх знань (підпункт 16 пункту 4);

2) здійснює державний нагляд (контроль) у сфері гірничих відносин на підприємствах вугільної, гірничорудної та нерудної та нафтогазовидобувної промисловості, під час проведення гірничих робіт, будівництва та експлуатації, ліквідації або консервації гірничих підприємств (підпункт 18 пункту 4).

За приписами пункту 1 та пункту 2 статті 12 Конвенції МОП №81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право, у тому числі: безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та: здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги.

Отже, як встановлено судами і наказ і направлення на проведення перевірки відповідають вимогам чинного законодавства.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Однак, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів факту дотримання ним вимог чинного законодавства в частині визначення в акті перевірки опису встановленого ним правопорушення, оскільки в пункті 19 Опису виявлених порушень акту не визначено вимір відстані між резервуарами чи інших параметрів розташування резервуарів, які складають певне правопорушення, а також не зазначено певної правової норми, певним вимогам якої не відповідають встановлені ним обставини. Таке визначення не містить і оскаржений позивачем, прийнятий на підставі зазначеного акту позапланової перевірки, припис (в пункті 19 припису не вказано, що позивачем порушено вимоги саме таблиці 22 до пункту 11.150 ДБН В2.5-20-2018 чи інші певні вимоги вказаного нормативного акту).

Таким чином, пункт 19 припису є протиправним та не відповідає вимогам принципу правової визначеності, на необхідності дотримання якого неодноразово наполягав ЄСПЛ, особливо щодо актів органів державної влади, невиконання яких передбачає накладення на особу адміністративних чи інших видів санкцій.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду, що пункт 19 припису Управління про усунення ТОВ «Гарант АЗС» виявлених порушень законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки від 22 квітня 2021 року №5.5/0088/7/2 є протиправним.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року у справі № 360/2539/21 залишити без змін.

Повне судове рішення 16 березня 2023 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддівІ. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук