Рішення

від 10.01.2022 по справі 120/10990/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 січня 2022 р. Справа № 120/10990/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Шаповалової Т.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (далі-позивачі) звернулися до суду з адміністративним позовом до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (далі - відповідач), у якому просили:

визнати протиправними та скасувати пункти №73, 74, 75, 76, 77 рішення №449 від 06.08.2021 року 18 сесії 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області;

зобов`язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області затвердити розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянинам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , та передати у власність земельні ділянки, для ведення особистого селянського господарства на території Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області за межами населеного пункту;

встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.07.2021 року позивачі звернулися до відповідача з клопотаннями, в якому просили затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (кожному окремо) для ведення особистого селянського господарства на території Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Листами від 06.08.2021 відповідач повідомив позивачів, що оскільки на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомості, застосування принципу мовчазної згоди суперечить п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Рішенням Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області № 449 18-ї сесії 8 скликання "Про відмову у наданні дозволу та затвердженні документації із землеустрою " відмовлено громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, розташованих за межами м. Липовець Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області, у зв`язку з порушенням законодавства при застосуванні мовчазної згоди.

Вважаючи пункти №73, 74, 75, 76, 77 рішення №449 від 06.08.2021 року 18 сесії 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивачі звернулися з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 14.09.2021 року даний адміністративний позов залишено без руху та встановлен строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

У вказаний строк позивачі вимоги вказаної ухвали суду про залишення позовної заяви без руху виконали.

Ухвалою суду від 24.09.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву. Цією ж ухвалою суду витребувано у відповідача засвідчені документи, що пов`язані із розглядом клопотання позивачів; Регламенту Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області; протоколу засідання 18 сесії 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 06.08.2021 року з результатами поіменного голосування (у повному обсязі, з підписом посадової особи, яка виготувала протокол) частині розгляду клопотань позивачів.

26.10.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що рішенням 18 сесії Липовецької міської ради 8 скликання № 449 від 06.08.2021 року позивачам було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою.

Відповідач вказує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", що набув чинності 27.05.2021, п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України викладено у такій редакції: "У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Оскільки на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомості, застосування принципу мовчазної згоди суперечить п.7 ст. 118 Земельного кодексу України.

У зв`язку з порушенням законодавства при застосуванні мовчазної згоди, рішенням 18 сесії Липовецької міської ради 8 скликання від 06 серпня 2021 року №449 позивачам було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою.

Враховуючи наведене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши інші докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

7 травня 2021 року позивачі звернулися через Центр надання адміністративних послуг "Прозорий офіс" до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею по 2,00 га кожному на території Липовецької міської ради (за межами населеного пункту) Вінницького району Вінницької області. До клопотань були долучені документи передбачені ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, а саме графічні матеріали з зазначенням місця розташування земельних ділянок та паспортні дані позивачів.

Відповідно до опису прийнятих документів, клопотання з додатками зареєстровано 07.05.2021 та визначено термін виконання 07.06.2021.

Оскільки після спливу місячного строку, передбаченого ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області не прийнято рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у наданні такого дозволу, 29.06.2021 року позивачами було укладено договір №74-2021 на виконання землевпорядних робіт у відповідності до абзацу третього частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, а саме для розробки документації із землеустрою за принципом мовчазної згоди.

30.06.2021 року цінним листом з описом вкладення було направлено на адресу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомлення про застосування принципу "мовчазної згоди" та додано до повідомлення №74-2021 від 29.06.2021 року на виконання землевпорядних робіт.

Після виготовлення документації із землеустрою, відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами 0522210100:02:000:1619, 0522210100:02:000:1620, 0522210100:02:000:1621, 0522210100:02:000:1622, 0522210100:02:000:1623, 0522210100:02:000:1618 були внесені до Державного земельного кадастру.

З метою завершення процедури отримання у власність земельних ділянок, 14.07.2021 року позивачі надіслали на адресу Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Листами Липовецької міської ради № 910-914 від 06.08.2021 повідомлено позивачів, що оскільки на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомості, застосування принципу мовчазної згоди суперечить п.7 ст. 118 Земельного кодексу України.

06.08.2021 року на 18 сесії Липовецької міської ради 8 скликання прийнято рішення № 449 "Про відмову у наданні дозволу та затвердженні документації із землеустрою", зокрема:

ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,9395 га, для ведення особистого селянського господарства (01.03), кадастровий номер 0522210100:02:000:1620 (пункт рішення 73),

ОСОБА_4 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,9395 га, для ведення особистого селянського господарства (01.03), кадастровий номер 0522210100:02:000:1619 (пункт рішення 74),

ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,9395 га, для ведення особистого селянського господарства (01.03), кадастровий номер 0522210100:02:000:1622 (пункт рішення 75),

ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,9395 га, для ведення особистого селянського господарства (01.03), кадастровий номер 0522210100:02:000:1623 (пункт рішення 76),

ОСОБА_5 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,9395 га, для ведення особистого селянського господарства (01.03), кадастровий номер 0522210100:02:000:1621 (пункт рішення 77).

При поставленні на голосування проекту рішення "Про відмову у наданні дозволу та затвердженні документації із землеустрою", депутати проголосували "за" - 15 осіб, "проти" - 0 осіб, "утрималися" - 3 осіб. До суду також надано витяг з протоколу 18 сесії 8 скликання від 06.08.2021 року та копію результатів поіменного голосування.

Вважаючи пункти №73, 74, 75, 76, 77 рішення №449 від 06.08.2021 року 18 сесії 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивачі звернулися до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункт б частини 1 статті 121 ЗК України).

Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

В свою чергу, положеннями ч. 7 ст. 118 ЗК України (в редакції чинній станом на 07.05.2021 року), окрім іншого встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко- економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, абзацом 3 частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України в редакції чинній на момент звернення позивачів до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області врегульовано застосування принципу мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Так, у випадку бездіяльності суб`єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки.

В свою чергу, Законом України від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин , який набув чинності лише 27 травня 2021 року в статтю 118 ЗК України, зокрема її частину сьому, внесені суттєві зміни, які звузили права осіб на розроблення проекту землеустрою за відсутності відповідної згоди суб`єкта владних повноважень.

Так, вказаним законом абз. 4 ч. 7 ст. 118 ЗК України викладено в новій редакції, а саме:

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. .

Таким чином, наведеними змінами звужено коло осіб, яким надано право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу відповідним суб`єктом владних повноважень за принципом мовчазної згоди. Таке право надано лише особі, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на відповідній земельній ділянці.

Враховуючи наведене, оцінюючи підстави відмови в затвердженні проектів землеустрою позивачам суд керується наступним.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно- правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Згідно з рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Крім того, Конституційний суд України в рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

В контексті вищенаведеного слід зазначити, що правовідносини з приводу отримання земельних ділянок у власність та подальшого розроблення проекту землеустрою на підставі принципу мовчазної згоди виникли з 7 травня 2021 року, коли позивачами було направлено відповідні клопотання до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та продовжились 29 червня 2021 року, коли позивачі уклали договори на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Таким чином, процедура отримання позивачами земельних ділянок у власність розпочалась 7 травня 2021 року та передбачала можливість застосування принципу мовчазної згоди не тільки власникам нерухомості на земельній ділянці.

Враховуючи вищевказані фактичні обставини, суд погоджується з наведеною в позовній заяві позицією представника позивачів, що до правовідносин щодо розроблення проекту землеустрою необхідно застосовувати положення Земельного кодексу України, що були чинні на момент виникнення таких правовідносин.

Відповідні висновки суду також узгоджуються (підсилюються) з врахуванням внесеного Законом України від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин до розділу X Перехідні положення Земельного кодексу пункту 24.

Відповідно до абзацу 13 пункту 24 Розділу X Перехідні положення ЗК України надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Таким чином посилання відповідачів, при прийнятті рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою на п.7 ст.118 Земельного кодексу щодо неможливості в даному випадку застосування мовчазної згоди є помилковими, оскільки станом на день звернення з відповідними клопотаннями таке право позивачів було передбачено ЗК України.

Таким чином, суд вважає що оскаржувані пункти №73,74,75,76, 77 рішення №449 від 06.08.2021 є протиправними та підлягають скасуванню.

Визначаючись щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, суд виходить із наступного.

Згідно із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У багатьох рішеннях Європейський суд формував висновок, що захист, який пропонується в статті 13, має поширюватись на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (наприклад, рішення у справі "Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини").

В пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Крім того, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції, Суд вказує на те, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути:

- незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 6 вересня 2005 року у справі "Гурепка проти України", п. 59);

- спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі "Кудла проти Польщі", п. 158; рішення від 16 серпня 2013 року у справі "Гарнага проти України", п. 29).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Водночас винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній міжнародній нормі.

Як правило, суд обмежений у повноваженнях зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти чітке рішення у тому випадку, коли прийняття такого рішення пов`язане із реалізацією дискреційних публічно - владних управлінських функцій таким суб`єктом.

Такий висновок узгоджується із нормою ч. 4 ст. 245 КАС України.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Відповідно до ч. 9-11 ст.118 ЗК України, в редакції чинній на момент виготовлення проекту землеустрою та подання клопотань про його затвердження відповідачу, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до п.6 ч.3 ст.186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу;

Ч.8 ст.186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Отже, відповідно до ст. 186 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III в редакції Закону № 1423-IX, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення, органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки у власність, надано повноваження на затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. При цьому, підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

З аналізу ст. 186 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III в редакції Закону № 1423-IX слідує, що перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації здійснюється на етапі його затвердження.

Крім того, Законом № 1423-IX внесено зміни до ст. 50 Закону України "Про землеустрій", якою передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає: а) пояснювальну записку; б) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); в) розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); г) розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; д) кадастровий план земельної ділянки.

Тобто, Законом № 1423-IX виключено із ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III та Закону України "Про землеустрій" стадію погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Також Законом № 1423-IX із ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III були виключені всі норми, що стосуються проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації.

Узагальнюючи зміни внесені Законом № 1423-IX від 28.04.2021 у нормативному регулюванні правовідносин, що виникають при затвердженні проекту землеустрою та відведенні земельної ділянки у власність, суд звертає увагу на зміну із 27.05.2021 таких правил у регулюванні цих відносин.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України у редакції до внесення змін Законом № 1423-IX від 28.04.2021, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Після змін внесених Законом № 1423-IX від 28.04.2021, частина 9 ст. 118 ЗК України була викладена у наступній редакції: "Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність".

Тобто, у зміненій редакції ч. 9 ст. 118 ЗК України вже не йдеться про розгляд "погодженого проекту землеустрою", а вживається поняття "проект землеустрою".

Законом № 1423-IX від 28.04.2021 внесено зміни і до ст. 50 Закону України "Про землеустрій" якими виключено із структури (складу) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки такий документ як "матеріали погодження проекту землеустрою".

Пунктом 6 ч. 3 cт. 186 ЗК України (у редакції Закону № 1423-IX від 28.04.2021) передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність затверджуються відповідними органами, а не погоджуються перед їх затвердженням, як це унормовано у контексті інших видів проектів землеустрою передбачених нормами п.п. 1-5 ч. 3 ст. 186 ЗК України.

Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (ч. 8 ст. 186 ЗК України у редакції Закону № 1423-IX від 28.04.2021)

При цьому підстави для відмови у погодженні про які йдеться у ч. 8 ст. 186 ЗК України поширюються виключно на ті види документації із землеустрою, для яких іншими нормами цієї статті передбачена процедура погодження (зокрема проекти землеустрою вказані у п.п. 1-5 ч. 3 ст. 186 ЗК України), тоді як для проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, невідповідність положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації є підставою для відмови у їх затвердженні.

Крім цього, Законом № 1423-IX від 28.04.2021 виключено із Земельного кодексу України ст. 186-1 яка передбачала повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Таким чином основною новелою дерегуляції правовідносин пов`язаних із розробкою та затвердженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність стало виключення із цієї процедури стадії погодження вказаного проекту землеустрою.

Ці зміни набрали чинності 27.05.2021, а відтак діяли як на момент звернення позивача із клопотанням про затвердження проекту землеустрою (14.07.2021) так і на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення (06.08.2021).

Відповідачем не наведено у рішенні №449 інших підстав, крім порушення застосування принципу мовчазної згоди, які б відповідно до ч.8 ст.186 ЗК України могли б бути підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою

Судом досліджено матеріали проекту землеустрою та встановлено, що обмеження щодо використання бажаних позивачами земельних ділянок відсутні, розміри земельних ділянок відповідають встановленим законом обмеженням. Актом перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель засвідчено, що на бажаних земельних ділянках відсутні межі відповідних зон. Цільове призначення земельних ділянок 01.03 для ведення особистого селянського господарства.

Враховуючи наведене, обставини, які б свідчили про наявність підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою відповідачем не наведено та судом не встановлено в ході розгляду даної справи.

Враховуючи те, що судом встановлено виконання усіх умов, визначених законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, з огляду на відсутність передбачених законом підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою, суд вважає, що відповідача слід зобов`язати прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

На переконання суду, зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства забезпечить ефективний судовий захист порушених прав позивачів та призведе до реального їх відновлення.

В силу вимог п.п. 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії або обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (ч. 4 ст. 245 КАС України).

Тому, за встановлених у справі обставин, суд вважає, що всі умови для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою виконані, а відтак перешкод для покладення на відповідача чіткого обов`язку прийняти вказане рішення та передати позивачам у власність бажані для них земельні ділянки не встановлено.

Щодо клопотання позивача про встановлення на підставі ч. 1 ст. 382 КАС України судового контролю за виконанням судового рішення, то суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки при прийнятті рішення судом не встановлено обставин, які б ставили під сумнів добросовісність дій відповідача в процесі виконання цього рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У такому випадку, в силу ч. 1 ст. 139 КАС України, сплачений позивачами при зверненні до суду судовий збір підлягає стягненню в їх користь кожному по 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у цій справі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункти №73, 74, 75, 76, 77 рішення № 449 від 06.08.2021 року 18 сесії 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Зобов`язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області затвердити розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянинам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , та передати у власність земельні ділянки, для ведення особистого селянського господарства на території Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області за межами населеного пункту.

Стягнути на користь ОСОБА_2 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_3 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_5 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_4 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 10.01.2022.

позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , с. Березівка, Чернівецький район, Вінницька область, 24111)

позивач: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 )

позивач: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 )

позивач: ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_4 )

відповідач: Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області (код ЄДРПОУ 04325957, вул. В. Липківського, 30, м. Липовеь, Вінницька область, 22500)

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна