Ухвала

від 10.01.2022 по справі 380/13074/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№ 380/13074/21

У Х В А Л А

про задоволення заяви про самовідвід

10 січня 2022 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Брильовський Р.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про самовідвід в адміністративній справі 380/13074/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації, треті особи - Релігійна організація РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО - КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ХРАМУ СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЬОГО , Релігійна організація КУРІЯ ЛЬВІВСЬКОЇ АРХИЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО - КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ про скасування реєстрації релігійної організації, -

ВСТАНОВИВ:

До Львівського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації, треті особи - Релігійна організація РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО - КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ХРАМУ СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЬОГО , Релігійна організація КУРІЯ ЛЬВІВСЬКОЇ АРХИЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО - КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ , в якій просить:

Припинити діяльність та скасувати реєстрацію Релігійної організації РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ХРАМУ СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЬОГО

Ухвалою суду від 10.08.2021 судом відмовлено у відкритті провадження в даній справі.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 року ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року про відмову у відкритті провадження по справі №380/13074/21 скасовано, а справу передано на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, вказану справу передано на розгляд головуючому у справі судді Брильовському Р.М.

Ухвалою суду від 28.12.2021 року судом відкрито провадження в даній справі та розгляд такої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

10.01.2021 суддя Брильовський Р.М. подав заяву про самовідвід.

Заява про самовідвід мотивована тим, що при первинному розгляді даної справи суддею висловлено свою правову позицію щодо непідсудності даного спору Львівському окружному адміністративному суду. Також судом було роз`яснено позивачу, що дана справа підсудна суду загальної юрисдикції і повинна розглядатись на нормами ЦПК. З метою уникнення сумнівів з боку учасників справи у неупередженості та безсторонності судді щодо розгляду вказаної справи, а також враховуючи необхідність зміцнення довіри суспільства до судової влади, головуючий у справі відповідно до вимог ст. ст. 36, 39 КАС України заявив самовідвід.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне заяву про самовідвід задовольнити, виходячи з наступного.

Підстави для самовідводу судді визначені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Статтею 40 КАС України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Поряд з тим, відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ (черговим) з`їздом суддів України 22.02.2013, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

Згідно з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема її п.6 ст.1, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом. При цьому наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнівів у безсторонності судді та всього складу суду при розгляді даної заяви.

В той же час, у рішенні Делькур проти Бельгії від 17.01.1970 Європейський суд з прав людини вказав, що за наявності підстав сумніватись у безсторонності судді, він повинен взяти самовідвід.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості, а саме, проводить відмінність між: 1) суб`єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб`єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі; 2) об`єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви в цьому відношенні ( Кіпріану проти Кіпру , П`єрсак проти Бельгії , Грівз проти Сполученого Королівства ),

Разом з тим, чітка відмінність між цими поняттями відсутня, оскільки поведінка судді може не тільки об`єктивно викликати сумніви в його неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об`єктивний тест), але мова може також йти про його або її особисте переконання (суб`єктивний тест). У зв`язку з цим рішення про те. чи слід застосувати в певній ситуації той чи інший критерій, залежить від конкретних фактів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строк)' незалежним і безстороннім судом.

Як зазначається у пункті 11 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи, зовнішня незалежність судді не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом. Крім того, Консультативна рада європейських суддів у пункті 12 Висновку №1 (2001) наголошує: Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких прихильностей чи упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довір) до судової влади може бути підірвано . Отже є тісний зв`язок між незалежністю і об`єктивною неупередженістю. З цієї причини Європейський суд з прав людини зазвичай розглядає ці дві вимоги разом ( Фіндлі проти Сполученого Королівства ).

Важливою є довіра, яку суди в демократичному суспільстві повніші вселяти населенню ( Саінер проти Туреччини ), Сумніви в незалежності відсутні, коли, на думку Європейського суду з прав людини у об`єктивного спостерігача не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається ( Кларк проти Сполученого Королівства ). Визначаючи, чи є суд незалежним. Європейський суд з прав людини звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд Європейський суд з прав людини іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду ( Бєлілос проти Швейцарії , Очалан проти Туреччини ). Європейський суд з прав людини застерігає, що навіть самі лише сумніви розсудливого спостерігача в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд ( Ферантелі та Сантанджело проти Італії , Хаусчілдт проти Данії , Веттстейн проти Швейцарії ). Суддя, у відношенні якого є обґрунтовані побоювання недостатньої неупередженості, повинен негайно взяти відвід ( Веттстейн проти Швейцарії , Кастілло Альгар проти Іспанії . П`єрсак проти Бельгії ),

За наведеного, лише розгляд справи судом, об`єктивність і неупередженість якого перебуває поза всяким сумнівом, є гарантією того, що судове рішення буде сприйняте суспільством як справедливе, незалежне та безстороннє, і лише в такому випадку буде дотримано право сторін на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Наслідки самовідводу судді передбачені ст.41 КАС України. Зокрема, у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 31, 36, 38-41, 241-243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Заяву судді Брильовського Романа Михайловича про самовідвід від розгляду адміністративної справи №38013074/21 - задовольнити.

Матеріали адміністративної справи №380/13074/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації, треті особи - Релігійна організація РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО - КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ХРАМУ СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЬОГО , Релігійна організація КУРІЯ ЛЬВІВСЬКОЇ АРХИЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО - КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ про скасування реєстрації релігійної організації - передати до канцелярії Львівського окружного адміністративного суду для визначення судді для розгляду справи в порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Р.М. Брильовський