Рішення

від 03.10.2022 по справі 380/13074/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/13074/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2022 року

Зал судових засідань №7,

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючої-судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Середа О-В.І.,

за участю сторін:

представника позивача Клонцака В.С.,

представника відповідача Галаз Ю.А.,

представника третьої особи Працьовитого А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у м.Львові, в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Релігійної організації «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКОКАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ХРАМУ «СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЬОГО», та на стороні позивача Релігійної організації «КУРІЯ ЛЬВІВСЬКОЇ АРХИЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКОКАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ» про скасування реєстрації релігійної організації, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: вул.Винниченка, 14, м.Львів, 79008; код ЄДРПОУ 38853488), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Релігійної організації «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКОКАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ХРАМУ «СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЬОГО» (місцезнаходження: вул.Винниченка, 30А, м.Львів, 79008; код ЄДРПОУ 22406576), та на стороні позивача Релігійної організації «КУРІЯ ЛЬВІВСЬКОЇ АРХИЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКОКАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ» (місцезнаходження: пл. Св. Юра, 5, м.Львів, 79007; код ЄДРПОУ 22392807), в якій просила:

- припинити діяльність та скасувати реєстрацію Релігійної організації «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ХРАМУ «СТРІТЕНЯ ГОСПОДНЬОГО».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 09 липня 2021 року громадянка ОСОБА_1 звернулася до Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації з заявою про припинення діяльності та скасування реєстрації Релігійної організації «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ХРАМУ «СТРІТЕНЯ ГОСПОДНЬОГО». У відповідь на вказану заяву 14.07.2021 відповідач листом № 23-1268/0/2-21 відмовив у задоволенні заяви, оскільки станом на дату розгляду звернення позивача, згадана вище релігійна організація не зверталася з заявою для державної реєстрації та жодних судових рішень щодо вказаної релігійної громади до департаменту не надходило.

Позивач не погоджується з такою відповіддю та зазначає, що Декретом Курії Львівської архиєпархії УГКЦ № ЛВ 19/141 від 30.01.2019 було скасовано парафію Української Греко-Католицької церкви храму «СТРІТЕНЯ ГОСПОДНЬОГО», що розташовувалася у храмі по вул. Винниченка, 30А у м. Львові. Проте, не зважаючи на скасування такої парафії, з моменту скасування та до сьогодні, релігійна громада продовжує свою діяльність, у вищевказаному храмі проводяться богослужіння священниками (кліриками), які не мають жодного відношення до УГКЦ, що підтверджується Декретом.

Таким чином, позивач зазначає, що пунктом 1 ч. 4. ст. 16 Закону № 987-XII визначено, що у судовому порядку діяльність релігійної організації припиняється у випадку вчинення релігійною організацією дій, недопустимість яких передбачена статтями 3, 5 і 17 цього Закону. Відтак, вважає, що факт вчинення дій, пов`язаних з посяганням на свободу совісті і віросповідання, які виражаються введенням в оману віруючих УГКЦ про належність громади саме до УГКЦ і її Канонів, є прямою підставою суду для припинення діяльності та скасування реєстрації Релігійної організації «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ХРАМУ «СТРІТЕНЯ ГОСПОДНЬОГО». Відтак, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10.08.2021 відмовлено у відкритті провадження в даній справі.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 року ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року про відмову у відкритті провадження по справі №380/13074/21 скасовано, а справу передано на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, вказану справу передано на розгляд головуючому у справі судді Брильовському Р.М.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

10.01.2021 суддя Брильовський Р.М. подав заяву про самовідвід.

10.01.2022 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду заяву судді Брильовського Романа Михайловича про самовідвід від розгляду адміністративної справи №38013074/21 задоволено. Матеріали адміністративної справи №380/13074/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації, треті особи Релігійна організація «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ХРАМУ «СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЬОГО», Релігійна організація «КУРІЯ ЛЬВІВСЬКОЇ АРХИЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ» про скасування реєстрації релігійної організації - передано до канцелярії Львівського окружного адміністративного суду для визначення судді для розгляду справи в порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Після автоматизованого розподілу для розгляду цієї справи визначено головуючу суддю Братичак У.В.

Ухвалою суду від 01.02.2022 прийнято до провадження адміністративну справу №380/13074/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації про скасування реєстрації релігійної організації. Справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Залучено до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Релігійну організацію «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ХРАМУ «СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЬОГО» (місцезнаходження: вул.Винниченка, 30А, м.Львів, 79008; код ЄДРПОУ: 22406576) та на стороні позивача Релігійну організацію «КУРІЯ ЛЬВІВСЬКОЇ АРХИЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ» (місцезнаходження: пл. Святого Юра, 5, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 22392807).

23.02.2022 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що Департаменту відомо про Декрет Курії Львівської архиєпархії УГКЦ від 30.01.2019 щодо скасування парафії Української Греко-Католицької церкви храму «Стрітення Господнього». Однак, даний Декрет не містить у собі жодних юридичних наслідків щодо скасування державної реєстрації релігійної організації, оскільки, статтею 35 Конституції України зазначено що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Також, відповідно до статті 16 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» діяльність релігійної організації може бути припинено у зв`язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією. Реорганізація або ліквідація релігійної організації здійснюється відповідно до її власних настанов. Реєстрація статутів (положень) новоутворених після реорганізації релігійних організацій здійснюється в порядку, встановленому статтею 14 Закону. У разі порушення релігійною організацією, що є юридичною особою, положень цього Закону та інших законодавчих актів України її діяльність може бути припинено також за рішенням суду. У судовому порядку діяльність релігійної організації припиняється лише у виключних випадках. При цьому, відповідач вказує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, вважає, що права позивача не є жодним чином порушені, та в позивача відсутні повноваження щодо вимоги скасування діяльності релігійної організації. Відтак, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

18.04.2022 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи - Релігійної організації «КУРІЯ ЛЬВІВСЬКОЇ АРХИЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКОКАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ» в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

«РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКОКАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ХРАМУ «СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЬОГО» зареєстрована 05.11.2012 Виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа (код ЄДРПОУ 22406576) та є релігійною організацією, що підтверджується реєстраційною справою №1_415_028386_56.

Як слідує зі статуту парафії Української ГрекоКатолицької Церкви міста Львова, вул. Винниченка, парафія є первинною структурою Української ГрекоКатолицької Церкви і утворюється з метою задоволення релігійних потреб громадян. Парафія підпорядковується управлінню Архиєпархії і його вказівки для неї є обов`язковими для виконання. Парафія (греко-католицька громада віруючих) створюється згідно з Статутом Української ГрекоКатолицької Церкви та Законом УРСР «Про свободу совісті і релігійні організації».

Декретом Курії Львівської архиєпархії УГКЦ № ЛВ 19/141 від 30.01.2019 скасовано парафію Української Греко-Католицької Церкви «СТРІТЕНЯ ГОСПОДНЬОГО» у Галицькому районі м. Львова (вул. Винниченка 30а) з настанням відповідних канонічно-правових наслідків, у зв`язку зі зміною пасторальних потреб вірних та доцільності існування парафії.

09.07.2021 громадянка ОСОБА_1 звернулася до Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації з заявою про припинення діяльності та скасування реєстрації Релігійної організації «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ХРАМУ «СТРІТЕНЯ ГОСПОДНЬОГО».

Листом від 14.07.2021 №23-1268/0/2-21 відповідач відмовив позивачу в припиненні діяльності та скасуванні реєстрації Релігійної організації «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ХРАМУ «СТРІТЕНЯ ГОСПОДНЬОГО», зазначивши при цьому, що станом на момент розгляду звернення згадана релігійна громада не зверталася з заявою для державної реєстрації припинення юридичної особи та жодних судових рішень щодо вказаної релігійної громади до департаменту не надходило.

У зв`язку з тим, що не заважаючи на скасування Декретом Курії Львівської архиєпархії УГКЦ парафії Української Греко-Католицької Церкви «СТРІТЕНЯ ГОСПОДНЬОГО» у Галицькому районі м. Львова (вул. Винниченка 30а), вищевказана релігійна громада продовжує свою діяльність, а у храмі «СТРІТЕНЯ ГОСПОДНЬОГО» проводяться богослужіння священниками, які на думку позивача, не мають жодного відношення до УГКЦ, вважаючи, що її назва вводить в оману віруючих УГКЦ та інших конфесій, позивач звернулася до суду з цим позовом, з метою припинення діяльності вказаної релігійної організації.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Тому судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Статтею 35 Конституції України гарантовано, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова.

Отже, в Україні діє принцип взаємного невтручання держави та церкви, який ґрунтується на конституційній нормі про відокремленість церкви від держави.

Спірні відносини, зокрема, врегульовані Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991 № 987-XII (далі Закон № 987-XII).

Так, згідно з ст. 2 Закону № 987-XII в Україні усі правовідносини, пов`язані із свободою совісті і діяльністю релігійних організацій, регулюються законодавством України. Законодавство України про свободу совісті та релігійні організації складається з цього Закону та інших законодавчих актів України, виданих відповідно до нього.

Відповідно до ст. 3 Закону № 987-XII кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Ніхто не може встановлювати обов`язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.

Батьки або особи, які їх замінюють, за взаємною згодою мають право виховувати своїх дітей відповідно до своїх власних переконань та ставлення до релігії.

Здійснення свободи сповідувати релігію або переконання підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки та порядку, життя, здоров`я і моралі, а також прав і свобод інших громадян, встановлені законом і відповідають міжнародним зобов`язанням України.

Ніхто не має права вимагати від священнослужителів відомостей, одержаних ними при сповіді віруючих.

У відповідності до ст. 7 Закону № 987-XII релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Згідно з ст. 8 Закону № 987-XII релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону.

Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

Відповідно до ст. 13 Закону № 987-XII релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Згідно з ст. 17 Закону № 987-XII релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.

Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

Культова будівля і майно, що є державною власністю, можуть передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою. За відсутності такої згоди державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору.

Культова будівля та інше майно, які становлять історичну, художню або іншу культурну цінність, передаються релігійним організаціям і використовуються ними з додержанням установлених правил охорони і використання пам`яток історії та культури.

Клопотання про передачу релігійним організаціям культових будівель і майна у власність чи безоплатне користування розглядається в місячний термін з письмовим повідомленням про це заявників.

Релігійні організації мають переважне право на передачу їм культових будівель із земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цих будівель.

Користування землею релігійні організації здійснюють у порядку, встановленому Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами України. Земельні ділянки, що надаються релігійним організаціям у постійне користування для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, забороняється використовувати для здійснення підприємницької діяльності.

Договори про надання в користування релігійним організаціям культових та інших будівель і майна можуть бути розірвані або припинені в порядку і на підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Самовільне захоплення культових будівель чи привласнення культового майна не допускається.

Рішення державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями і майном можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Суд звертає увагу, що відповідно до Положення про департамент з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації «Про затвердження Положення про департамент з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації» від 16.04.2020 № 258/0/5-20 департамент у сфері забезпечення прав громадян на свободу світогляду і віросповідання наділений такими повноваженнями:

-здійснює контроль за дотриманням законодавства щодо прав національних меншин, свободи світогляду і віросповідання та про релігійні організації, узагальнення практики його застосування;

-вивчає та аналізує на відповідній території релігійну ситуацію і процеси, що відбуваються у релігійному середовищі, готує та подає відповідні інформаційні матеріали на розгляд голови облдержадміністрації;

-здійснює погодження статутів (положень) релігійних громад, а також змін і доповнень до них, перевірку їх відповідності законодавству;

-веде облік (реєстр) релігійних організацій, що діють у регіоні, та культових будівель і приміщень, пристосованих під молитовні цілі, що належать релігійним організаціям та/або використовуються ними;

-вживає в межах своєї компетенції заходів щодо запобігання проявам розпалювання міжетнічної, расової та релігійної ворожнечі в регіоні; роз`яснює через засоби масової інформації зміст міжетнічних та міжконфесійних стосунків і мовної політики;

-узагальнює практику застосування законодавства щодо прав національних меншин, свободи світогляду та віросповідання і про релігійні організації;

-здійснює державну реєстрацію юридичних осіб - релігійних організацій, як орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, шляхом внесення їх до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

-здійснює формування реєстраційних справ у паперовій та електронній формах після внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію створення релігійної організації;

-здійснює зберігання реєстраційних справ релігійних організацій відповідно до Порядку формування та збереження реєстраційних справ, визначеного Міністерством юстиції України;

-надає організаційно-методичну допомогу установам, організаціям сфер міжнаціональних відносин та релігії;

-надає методичну допомогу райдержадміністраціям та органам місцевого самоврядування з питань застосування законодавства щодо забезпечення прав національних меншин, свободи світогляду і віросповідання та про релігійні організації;

-здійснює контроль за дотриманням законодавства щодо прав національних меншин, свободи світогляду і віросповідання та про релігійні організації, узагальнення практики його застосування.

-здійснює офіційне погодження можливості зайняття проповідницькою чи іншою канонічною діяльністю, виконання релігійних обрядів священнослужителями, релігійними проповідниками, наставниками, іншими представниками зарубіжних релігійних організацій, які є іноземними громадянами і тимчасово перебувають в Україні.

Таким чином, як слідує з вищенаведеного, відповідач не наділений повноваженнями щодо самостійного скасування реєстрації релігійної організації, а також вчинення будь-яких примусових дій пов`язаних з втручанням у діяльність релігійної організації.

Разом з тим, статтею 5 Закону № 987-XII передбачено, що церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії. Усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших не допускається.

Аналізуючи наведене, суд зазначає, що рішення, що прийняті статутними органами релігійного об`єднання у межах своїх повноважень, є виключно внутрішньою діяльністю релігійної організації. Втручання органів державної влади у здійснювану в межах закону діяльність релігійної організації чи релігійного об`єднання, не допускається. Отже, держава, у тому числі і судова влада, не має права втручатись у діяльність церкви, зокрема переглядати (ревізувати, скасовувати) рішення найвищого органу влади в галузях віровчення, церковного управління і церковного суду, тобто законодавчої, виконавчої, судової влади УГКЦ.

Законодавець надав релігійним організаціям в Україні право автономно здійснювати свою діяльність, визначати напрями цієї діяльності, утворювати в своєму складі необхідні органи, для провадження діяльності, і зокрема, вирішувати відповідні спори, у випадку їх виникнення, відокремлено від держави.

Такі висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, сформульованими у постанові колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 липня 2018 року у справі № 909/1012/17, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 761/25084/20-ц.

В свою чергу, у ст. 16 Закону № 987-XII передбачено підстави припинення діяльності релігійної організації.

Так, діяльність релігійної організації може бути припинено у зв`язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією.

Реорганізація або ліквідація релігійної організації здійснюється відповідно до її власних настанов.

У разі порушення релігійною організацією, що є юридичною особою, положень цього Закону та інших законодавчих актів України її діяльність може бути припинено також за рішенням суду.

У судовому порядку діяльність релігійної організації припиняється лише у випадках:

1) вчинення релігійною організацією дій, недопустимість яких передбачена статтями 3, 5 і 17цього Закону;

2) поєднання обрядової чи проповідницької діяльності релігійної організації з посяганнями на життя, здоров`я, свободу і гідність особи;

3) систематичного порушення релігійною організацією встановленого законодавством порядку проведення публічних релігійних заходів (богослужінь, обрядів, церемоній, походів тощо);

4) спонукання громадян до невиконання своїх конституційних обов`язків або дій, які супроводжуються грубими порушеннями громадського порядку чи посяганням на права і майно державних, громадських або релігійних організацій.

Суд розглядає справу про припинення діяльності релігійної організації порядком позовного провадження, передбаченого Цивільним процесуальним кодексом України, за заявою органу, уповноваженого здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації, або прокурора.

Таким чином, спеціальним Законом, яким в даному випадку є Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації», встановлено вичерпний перелік підстав для припинення релігійної організації, в тому числі і для винесення судового рішення про припинення такої організації, при цьому, з позовом про припинення такої організації до суду може звертатися лише орган, уповноважений здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації, або ж прокурор.

Так, в матеріалах справи відсутні докази того, що Релігійної організації «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ХРАМУ «СТРІТЕНЯ ГОСПОДНЬОГО» зверталася до відповідача з заявою щодо її реорганізації (поділу, злиття, приєднання) або ліквідації.

Як встановлено судом зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 просить припинити діяльність та скасувати реєстрацію Релігійної організації «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ХРАМУ «СТРІТЕНЯ ГОСПОДНЬОГО» з підстави, визначеної пунктом 1 ч. 4. ст. 16 Закону № 987-XII, а саме вчинення релігійною організацією дій, недопустимість яких передбачена статтями 3, 5 і 17 цього Закону.

Суд звертає увагу, що статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Водночас, як слідує з аналізу ч. 5 ст. 16 Закону № 987-XII, позивач не наділений повноваженнями звертатись до суду з позовною заявою про припинення юридичної особи релігійної організації з підстав, зазначених у позові.

Окрім цього, позивачем не надано жодних доказів порушення Релігійною організацією «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ХРАМУ «СТРІТЕНЯ ГОСПОДНЬОГО» статтей 3, 5 і 17 Закону № 987-XII, більше того, суд зазначає, що наведені позивачем обґрунтування не підпадають під жодну з підстав, визначених законодавцем в ч. 4 ст. 16 Закону № 987-XII для припинення діяльності релігійної організації у судовому порядку.

Відтак, враховуючи вищевказане, а також те, що в силу вимог Закону № 987-XII з позовом про припинення діяльності релігійної організації до суду може звертатись лише орган, уповноважений здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації, або ж прокурор, суд приходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а відтак, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 13.10.2022.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна