Постанова
від 16.03.2023 по справі 380/13074/21
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/13074/21 пров. № А/857/16154/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів : Обрізка І.М., Шевчук С.М.,

з участю секретаря судового засідання: Хабазні Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 Клонцака Володимира Степановича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року (ухвалене головуючою-суддею Братичак У.В., час ухвалення рішення 13 год 11 хв у м. Львові, дата складання повного тексту судового рішення 13 жовтня 2022 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань культури, національностей та релігії Львівської обласної державної адміністрації (за участі третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Релігійної організації «Курія Львівської Архиєпархії Української греко-католицької церкви, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Релігійної організації «Релігійна громада Української греко-католицької церкви Храму «Стрітення Господнього») про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Департаменту з питань культури, національностей та релігії Львівської обласної державної адміністрації (далі Департамент Львівської ОДА, відповідач) (за участі третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Релігійної організації «Курія Львівської Архиєпархії Української греко-католицької церкви (далі - УГКЦ)» (далі третя особа на стороні позивача), третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Релігійної організації «Релігійна громада УГКЦ Храму «Стрітення Господнього» (далі - третя особа на стороні відповідача)), в якому просила припинити діяльність та скасувати реєстрацію Релігійної організації «Релігійна громада УГКЦ Храму «Стрітення Господнього» (код ЄДРПОУ - 22406576).

Позов мотивований тим, що за результатами звернення до Департаменту Львівської ОДА із заявою про припинення діяльності та скасування реєстрації Релігійної організації «Релігійна громада УГКЦ Храму «Стрітення Господнього», отримала відмову. При цьому, з моменту скасування декретом Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ №ЛВ 19/141 від 30.01.2019 (далі - Декрет) парафії УГКЦ Храму «Стрітення Господнього», з моменту скасування і до сьогодні, всупереч вимогам Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» №987-XII від 23.04.1991 (далі Закон №987), Релігійна громада УГКЦ Храму «Стрітення Господнього» продовжує свою діяльність, а також проводяться богослужіння її священниками, які не мають жодного відношення до УГКЦ. Відтак, з урахуванням положень ст.3, ч.4 ст.16, 29 Закону №987, вважає, що усі передбачені чинним законодавством підстави для припинення діяльності та скасування реєстрації вказаної релігійної організації.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача Клонцак В.С. подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 відповідач відмовив у задоволенні викладених у ній вимог. При цьому, Департамент не провів жодних дій щодо перевірки наданої у цій заяві інформації і вказану обставину підтвердив в суді першої інстанції представник відповідача, вважаючи такі дії втручанням у права церкви. Означена позиція відповідача суперечить статті 29 Закону №987 та Положенню про Департамент Львівської ОДА. Вважає, що відповідач міг і повинен був перевірити дотримання Релігійною організацією «Релігійна громада УГКЦ Храму «Стрітення Господнього» вимог законодавства щодо свободи світогляду і віросповідання, в тому числі щодо наданої позивачкою інформації, на основі якої приймати рішення або про мотивовану відмову позивачці або про звернення до суду в порядку, визначеному статтею 16 цього Закону. Судом першої інстанції не було надано жодної правової оцінки спільному листу Митрополита Львівської римо-католицької церкви (далі - РКЦ) в Україні, Митрополита Львівського УГКЦ, Митрополита Львівського і Сокальського Православної церкви України (далі - ПЦУ), Митрополита Львівського ПЦУ, Митрополита Львівського і Галицького УПЦ. Духовного пастиря Кафедрального собору Пресвятої Богородиці у Львові Вірменської Апостольської церкви від 08.06.2022. На підтвердження підстав звернення позивачки до суду з даним позовом зазначає, що таке звернення зумовлене бездіяльністю відповідача, які полягають у невиконанні вимог щодо перевірки описаних в заяві фактів та не зверненні до суду з відповідною позовною заявою за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить врахувати його при прийнятті постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Клонцака В.С., який підтримав апеляційну скаргу, представника відповідача Гринів С.Я. та третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 09.07.2021 представник ОСОБА_1 адвокат Клонцак В.С. звернувся до Департаменту Львівської ОДА із заявою, в якій просив припинити діяльність та скасувати реєстрацію Релігійної організації «Релігійна громада УГКЦ Храму «Стрітення Господнього». У заяві вказував на те, що Декретом Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ №ЛВ 19/141 від 30.01.2019 було скасовано парафію УГКЦ Храму «Стрітення Господнього», що розташовувалась у храмі по вулиці Винниченка, 30-а у місті Львові. Проте, незважаючи на скасування такої парафії, з моменту скасування та до сьогодні, релігійна громада продовжує свою діяльність, у вищевказаному храмі проводяться богослужіння священниками (кліриками), які не мають жодного відношення до УКГЦ, що підтверджується Декретом. Ні вказана релігійна громада, ні парафія храму, не мають жодного відношення до УКГЦ. Вважає, що такий стан речей в свою чергу грубо суперечить інтересам саме віруючих УГКЦ та інших конфесій, а саме назва релігійної організації вводить в оману віруючих УГКЦ та інших конфесій, так як безпосередньо посилається на нібито причетність до УГКЦ.

Листом №23-1268/0/2-21 від 14.07.2021 Департамент Львівської ОДА, з посиланням на положення статей 16, 25 Закону №987, повідомив представника ОСОБА_1 адвоката Клонцака В.С. про те, що станом на день формування відповіді релігійна організація, припинити яку просив ініціатор звернення, не зверталася із заявою для державної реєстрації, а також вказав, що жодних судових рішень щодо вказаної у зверненні релігійної громади до Департаменту не надходило.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду вищевказаної заяви, адвокат Клонцак В.С. звернувся в інтересах ОСОБА_1 до адміністративного суду про припинення діяльності та скасування реєстрації Релігійної організації «Релігійна громада УГКЦ Храму «Стрітення Господнього» (код ЄДРПОУ - 22406576).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Положення про Департамент Львівської ОДА, затвердженого розпорядженням голови Львівської ОДА №285/0/5-20 від 16.04.2020 (далі Положення про Департамент) відповідач не наділений повноваженнями щодо самостійного скасування реєстрації релігійної організації, а також вчинення будь-яких примусових дій, пов`язаних з втручанням у діяльність релігійної організації. Також суд першої інстанції звернув увагу на відокремленість в Україні церкви (релігійних організацій) від держави, і рішення, прийняті статутними органами релігійного об`єднання у межах своїх повноважень, є виключною діяльністю релігійної організації. Крім того, статтею 16 Закону №987 визначено вичерпний перелік підстав припинення релігійної організації, в тому числі за рішенням суду, а також суб`єкта звернення до суду з позовною заявою та процесуальний порядок такого звернення. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази звернення Релігійної організації «Релігійна громада УГКЦ Храму «Стрітення Господнього» до Департаменту із заявою щодо її реєстрації (поділу, злиття, приєднання) або ліквідації. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не наділена повноваженнями звертатися до суду з позовною заявою про припинення юридичної особи релігійної організації з наведених у позові підстав.

Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, шо органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1. 2 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом : 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 9 цього Кодексу визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При вирішенні даного публічно-правового спору, колегія суддів враховує, що у даному випадку сама суть обґрунтування позовних вимог зводиться до бездіяльності відповідача, яка полягала у неналежному реагуванні на описані у зверненні представника позивачки фактів порушення Релігійною організацією «Релігійна громада УГКЦ Храму «Стрітення Господнього» вимог Закону №987, а викладення у прохальній частині позовної заяви вимоги про припинення її діяльності та скасування, не позбавляє суд можливості, з урахуванням наведених вище положень КАС України, реально та ефективно захистити порушені права позивачки у спосіб, який не буде суперечити закону, надаючи правову оцінку самому обґрунтуванню позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що Релігійна громада УГКЦ Храму «Стрітення Господнього» зареєстрована 05.11.2012 виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа (код ЄДРПОУ - 22406576) та є релігійною організацією, що підтверджується реєстраційною справою №1_415_028386_56.

Згідно статуту парафії УГКЦ міста Львова, яка знаходиться на вул. Винниченка, парафія є первинною структурою УГКЦ і утворюється з метою задоволення релігійних потреб громадян. Парафія підпорядковується управлінню Архиєпархії і його вказівки для неї є обов`язковими для виконання. Парафія (греко-католицька громада віруючих) створюється згідно з Статутом УГКЦ та Законом УРСР «Про свободу совісті і релігійні організації».

Декретом Курії Львівської архиєпархії УГКЦ № ЛВ 19/141 від 30.01.2019 скасовано парафію УГКЦ «СТРІТЕНЯ ГОСПОДНЬОГО» у Галицькому районі м. Львова (вул. Винниченка 30а) з настанням відповідних канонічно- правових наслідків, у зв`язку зі зміною пасторальних потреб вірних та доцільності існування парафії.

Представник позивачки 09.07.2021 звернувся із заявою Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської ОДА із заявою про припинення діяльності та скасування реєстрації Релігійної організації «Релігійна громада УГКЦ Храму «Стрітення Господнього».

Листом №23-1268/0/2-21 від 14.07.2021 відповідач відмовив позивачу про припиненні діяльності та скасуванні реєстрації вищевказаної Релігійної організації, зазначивши при цьому, що станом на момент розгляду звернення згадана релігійна громада не зверталася із заявою для державної реєстрації припинення юридичної особи та жодних судових рішень щодо вказаної релігійної громади до департаменту не надходило.

Згідно ч.1 ст.7 Закону №987, релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону №987, діяльність релігійної організації може бути припинено у зв`язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією.

Частиною четвертою статті 16 цього Закону передбачено, що у разі порушення релігійною організацією, що є юридичною особою, положень цього Закону та інших законодавчих актів України її діяльність може бути припинено також за рішенням суду.

Частиною четвертою вказаної статті визначено, що у судовому порядку діяльність релігійної організації припиняється лише у випадках вчинення релігійною організацією дій, недопустимість яких передбачена статтями 3, 5 і 17 цього Закону; поєднання обрядової чи проповідницької діяльності релігійної організації з посяганнями на життя, здоров`я, свободу і гідність особи; систематичного порушення релігійною організацією встановленого законодавством порядку проведення публічних релігійних заходів (богослужінь, обрядів, церемоній, походів тощо); спонукання громадян до невиконання своїх конституційних обов`язків або дій, які супроводжуються грубими порушеннями громадського порядку чи посяганням на права і майно державних, громадських або релігійних організацій; засудження її уповноважених осіб за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого статтею 111-1 Кримінального кодексу України.

Отже, відповідно до ч.4 ст.16 Закону №987, однією з підстав припинення релігійної організації є вчинення нею дій недопустимість яких передбачена статтями 3, 5 та 17 цього Закону.

Відповідно до п.4.3 Положення про Департамент Львівської ОДА, основними завданнями Департаменту є реалізація державної політики у сфері міжнаціональних відносин, забезпечення прав національних меншин, прав громадян на свободу світогляду та віросповідання.

Згідно п.7.6, п.7.9, п.7.10, 7.12 Положення, Департамент здійснює контроль за дотриманням законодавства щодо прав національних меншин, свободи світогляду і віросповідання та про релігійні організації, узагальнення практики його застосування; вивчає та аналізує на відповідній території релігійну ситуацію і процеси, що відбуваються у релігійному середовищі, готує та подає відповідні інформаційні матеріали на розгляд голови облдержадміністрації; здійснює погодження статутів (положень) релігійних громад, а також змін і доповнень до них, перевірку їх відповідності законодавству; Вживає в межах своєї компетенції заходів щодо запобігання проявам розпалювання міжетнічної, расової та релігійної ворожнечі в регіоні; роз`яснює через засоби масової інформації зміст міжетнічних та міжконфесійних стосунків і мовної політики.

Позивач вважає, що діяльність Релігійної організації «релігійна громада УГКЦ Храму «Стрітення Господнього» порушує її право, право інших вірян УГКЦ та інших конфесій на свободу совісті, визначене статтею 3 Закону №987, а тому така діяльність підлягає припиненню у судовому порядку.

Відтак, враховуючи наведені вище норми Закону №987 та Положення про Департамент Львівської ОДА, колегія суддів вважає, що відповідач повинен здійснити перевірку викладених у заяві представника позивачки доводів та надати їм відповідну оцінку.

При цьому слід врахувати, що діяльність вказаної релігійної організації, яка не має жодного юридичного чи релігійного відношення не тільки до УГКЦ, але і до будь-якої іншої християнської течії, прямо порушує право на свободу совісті позивачки, віруючих УГКЦ та інших конфесій.

Таким чином, встановивши вищевикладені обставини, враховуючи описані вище норми Закону №987 та Положення про Департамент Львівської ОДА, колегія суддів вважає, що порушені права позивачки слід задовольнити у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неналежного розгляду заяви її представника Клонцака В.С. від 09.07.2021, яка полягала невчиненні будь-яких дій щодо перевірки викладених у ній фактів та зобов`язання Департаменту повторно розглянути вказану заяву, врахувавши при цьому, що у разі встановлення викладених у ній фактів порушення вимог Закону, Департамент повинен реалізувати свої владні управлінські функції у спосіб, передбачений ч.5 ст.16 Закону №987.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 Неселевської Вікторії Вікторівни задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року по справі №380/13074/21 скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту з питань культури, національностей та релігії Львівської обласної державної адміністрації (за участі третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Релігійної організації «Курія Львівської Архиєпархії Української греко-католицької церкви, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Релігійної організації «Релігійна громада Української греко-католицької церкви Храму «Стрітення Господнього») про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту з питань культури, національностей та релігії Львівської обласної державної адміністрації щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 09 липня 2021 року, яка полягала невчиненні будь-яких дій щодо перевірки викладених у ній фактів.

Зобов`язати Департамент з питань культури, національностей та релігії Львівської обласної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 липня 2021 року, з урахуванням викладених у постанові висновків суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді І. М. Обрізко С. М. Шевчук У зв`язку із перебуванням судді Шевчук С.М. на лікарняному з 24.03.2023 по 05.04.2023 та судді Обрізка І.М. у відпустці з 28.03.2023 по 06.04.2023 повний текст постанови складено у строк встановлений ч. 3 ст. 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 07.04.2023.

СудВосьмий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення16.03.2023
Оприлюднено10.04.2023
Номер документу110093956
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо організації господарської діяльності, з них державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

Судовий реєстр по справі —380/13074/21

Постанова від 16.03.2023

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Кухтей Руслан Віталійович

Постанова від 16.03.2023

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Кухтей Руслан Віталійович

Ухвала від 13.12.2022

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Кухтей Руслан Віталійович

Ухвала від 13.12.2022

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Кухтей Руслан Віталійович

Ухвала від 02.12.2022

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Кухтей Руслан Віталійович

Ухвала від 16.11.2022

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Кухтей Руслан Віталійович

Рішення від 03.10.2022

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Братичак Уляна Володимирівна

Ухвала від 01.02.2022

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Братичак Уляна Володимирівна

Ухвала від 10.01.2022

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Брильовський Роман Михайлович

Ухвала від 05.01.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Рибачук А.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні