Рішення

від 23.12.2021 по справі 540/5734/21

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/5734/21

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю.,

за участю позивачки - ОСОБА_1 ,

представників

відповідача - Дубаневича О.З.

представників третіх осіб - Берещенко К.Л., Мокіної І.В., Козачук Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачки Кваліфікаційно - дисциплінарна комісія адвокатури Херсонської області, Рада адвокатів Херсонської області, Недержавна некомерційна професійна організація "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

I. Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 ( далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (надалі - відповідач, НАЗК), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кваліфікаційно - дисциплінарна комісія адвокатури Херсонської області ( далі - третя особа-1), Рада адвокатів Херсонської області ( надалі - третя особа-2), Недержавна некомерційна професійна організація "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України ( надалі - третя особа -3), яким у редакції від 27.10.2021 року просить:

- визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо визначення ОСОБА_1 , як суб`єкта декларування, а саме особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування згідно повідомлень № 47-02/44337/21 від 15.06.2021 та № 47-02/51269/21 від 09.07.2021;

- зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції відкликати повідомлення №47-02/44337/21 від 15.06.2021 та № 47-02/51269/21 від 09.07.2021 про факт неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

II. Позиція позивача, заперечення відповідача та пояснення третіх осіб

Вказані вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона займається адвокатською діяльністю та 26.09.2017 року Конференцією адвокатів Херсонської області мене обрано членом дисциплінарної палати Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Херсонської області. Натомість, 13.07.2021 року на свою поштову адресу позивачка отримала за підписом в.о. керівника Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції Олександра Амплеєва два повідомлення № 47-02/44337/21 від 15.06.2021 та №47-02/51269/21 від 09.07.2021 ( далі - повідомлення НАЗК) про факт неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування з обов`язком , які за своїм змістом містять інформацію, що не поданням нею щорічної декларації за 2020 рік. Позивачка вважає, що дії НАЗК щодо визначення її, як суб`єкта декларування, а саме особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування , протиправними, оскільки не відносить себе до особи, яка відповідає визначенню суб`єкта декларування, а тому відповідно до ч. 1 ст. З Закону України Про запобігання корупції на неї не поширюється дія цього Закону. При цьому, позивачка вказує, що вказані повідомлення НАЗК не містять обґрунтування та посилання на норму Закону України Про запобігання корупції , за якою її можна було б віднести до категорії суб`єктів декларування. Також звертає увагу, що вказані повідомлення НАЗК адресовані їй, як фізичній особі, а не як суб`єкту декларування, що свідчить про те, що посадові особи НАЗК не ідентифікували її як особу, що має подавати декларацію. Позивачка посилається на роз`яснення Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції № 45-08/5374/20 від 17 лютого 2020 року, за підписом в.о. керівника Департаменту Олександра Амплеєва, адресоване Голові Національної асоціації адвокатів України Лідії Ізовітової щодо правової невизначеності підпункту в , пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України Про запобігання корупції , та вказує, що НАЗК визнало, що діяльність адвокатури не пов`язана з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, державні органи не можуть втручатись в її роботу, віднесення Голови, членів кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, до суб`єктів, визначених підпунктом в пункту 2 частини першої статті 3 Закону, може суперечити принципу правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права. Також звертає увагу, що у чинному Роз`ясненні НАЗК від 03.02.2021 №1 щодо застосування окремих положень Закону України Про запобігання корупції стосовно заходів фінансового контролю (подання декларацій та повідомлень про суттєві зміни в майновому стані), які надані НАЗК для забезпечення однакового застосування положень Закону в розділі другому роз`яснення НАЗК щодо суб`єктів декларування, позивачку, як адвоката члена дисциплінарної палати КДКА, не визначено як суб`єкта декларування. Наведене на думку позивачки, підтверджує той факт, що адвокати, що здійснюють адвокатську діяльність та на праві виборності входять до складу органів адвокатського самоврядування, що не є трудовими відносинами, не можуть бути суб`єктами декларування, оскільки це суперечить принципу правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права, з чим в своїх роз`ясненнях погодилося НАЗК. Отже, вказані повідомлення НАЗК з вимогою про подання позивачкою декларації за 2020 рік прямо суперечить ч. 1 ст. 1, п.п. в п. 2 ч. 1 ст. З, ч. 1 ст. 45 Закону України Про запобігання корупції , а також ч. І ст.5 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність . Позивачка також вважає, що підписант вказаних повідомлень НАЗК в особі Олександра Амплеєва діяв з перевищенням своїх повноважень, оскільки відповідно до положення ч. 1 ст. 13 Закону України Про запобігання корупції не має належних підстав вимагати від неї, як адвоката, виконання будь-яких дій. Позивачка стверджує, оскільки повідомлення НАЗК взагалі невмотивовані, їх висновки спростовуються Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та Законом України Про запобігання корупції , а також самим підписантом вказаних повідомлень НАЗК у раніше наданих ним роз`ясненнях, тому повідомлення НАЗК однозначно мають несприятливе для неї значення, про що свідчить обов`язковий характер щодо виконання певних дій, а саме, зобов`язує подати декларацію за 2020 рік, а також ідентифікує особу адвоката, члена органу адвокатського самоврядування, як суб`єкта декларування, покладаючи на неї додаткові непритаманні їй обов`язки. Таким чином, дії НАЗК на виконання положень Закону України Про запобігання корупції щодо визначення позивачки як суб`єкта декларування, а саме особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, повідомлення її про неподання декларації за 2020 рік та покладення на неї обов`язку подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в порядку визначеному частиною першою ст.45 Закону України Про запобігання корупції , є протиправними, задля визнання чого у встановленому законодавством порядку вона змушена звернутися до суду.

В судовому засіданні позивачка підтримала вказані позовні вимоги та просила суд їх задовольнити у повному обсязі.

24.11.2021 року відповідачем надано до суду відзив на позов, яким заперечує проти доводів позивачки, вважає їх необґрунтованими, безпідставними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Так, ОСОБА_1 , згідно відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі адвокатів України, здійснює адвокатську діяльність, є членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Херсонської області. Щодо тверджень позивачки про протиправність оскаржуваних дій НАЗК з огляду на те, що ОСОБА_1 , як адвокат, не являється суб`єктом декларування в розумінні вимог Закону, то відповідач не погоджується із вказаними доводами позивачки, оскільки у спірних правовідносинах Національне агентство діяло у межах та спосіб, передбачений Законом. При цьому, коло осіб, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, визначене законодавцем, а не Національним агентством. Також вказує, що поширення дії Закону на вказаних осіб настає з моменту включення (залучення, обрання, призначення) їх до складу конкурсної, дисциплінарної комісії і не ставиться Законом у залежність від їхнього перебування в трудових відносинах з відповідною комісією, отримання додаткової плати за членство в комісії, фактичної участі в її роботі, наділення представницькими функціями від імені комісії, мети і порядку утворення комісії тощо. Оскільки ОСОБА_1 , яка є членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Херсонської області не подала у визначений законом строк щорічну декларацію за 2020 рік, тому за фактом неподання декларації Національне агентство було змушене направити позивачці у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 51-2 Закону, повідомлення про факт неподання декларації за 2020 рік, в якому вказало, про необхідність її подання протягом десяти днів з моменту отримання повідомлення. Відтак, дії відповідача повністю узгоджуються з положеннями Закону. Щодо посилання позивачки на роз`яснення Національного агентства, що були надані Голові Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України листом від 17.02.2020 № 45-08/5374/20, не можуть слугувати підставою для задоволення позовних вимог, оскільки зміст вищезазначеного листа був зумовлений виключно тим, що під час подання щорічних декларацій за 2019 рік у законодавстві існувала правова невизначеність щодо обов`язку подання декларацій особами, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, та порядку зазначення відомостей в таких деклараціях. Це було пов`язано з тим, що діюча редакція п.п. в п. 2 ч. 1 ст. З Закону набрала чинності 18.10.2019 - в день набрання чинності Законом України від 02.10.2019 № 140-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективності інституційного механізму запобігання корупції . При цьому відповідно до п. 1-1 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02.10.2019 № 140-ІХ (в редакції Закону України від 04.03.2020 № 524-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України Про запобігання корупції ) особи, віднесені цим Законом до суб`єктів декларування у деклараціях за 2019 рік зазначають інформацію за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Наразі не існує жодної невизначеності, у тому числі й у питанні на кого з членів органів адвокатського самоврядування поширюються вимоги Закону. Також за позицією відповідача не заслуговують й на увагу посилання позивачки на те, що в роз`ясненні Національного агентства від 03.02.2021 № 1 чітко не визначено, що члени дисциплінарних палат кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури є суб`єктом декларування, оскільки воно має рекомендаційний характер, не містять в собі нових правових норм, тобто не можуть розширювати положення Закону, яким визначено коло суб`єктів декларування. Статус таких осіб визначається положеннями спеціальних законів та не підлягає конкретизації у наданому відповідачем роз`ясненні. Щодо доводів позивачки про порушення Національним агентством незалежності адвокатури, то відповідач вказує, що незалежність як основний принцип функціонування інституту адвокатури загалом та діяльність адвоката зокрема полягає у відсутності будь-якого впливу, тиску на адвоката, пов`язаного з виконанням ним його професійної діяльності, а також відсутності у нього приватного інтересу, розбіжного з інтересами клієнта. За таких умов поширення дії Закону (у тому числі, інституту фінансового контролю) на членів деяких органів адвокатського самоврядування (як осіб, які реалізують публічні функції, що можуть впливати на незалежність адвокатів) жодним чином не зачіпає незалежності ні адвокатури в цілому, ні окремих адвокатів зокрема, адже взагалі не стосується питань функціонування адвокатури/адвокатського самоврядування чи безпосередньої діяльності адвокатів - здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Відповідач вважає, що у даному випадку позивачка займається підміною понять, оскільки незалежність адвокатури має місце виключно під час реалізації адвокатами своїх повноважень, тобто надання правової допомоги клієнту, та відповідно немає жодного відношення до обов`язку подання членами кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури щорічних декларацій. Отже, у спірних правовідносинах Відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом, з метою запобігання вчиненню позивачкою правопорушення та притягнення її до відповідальності іншими державними органами, а відтак вказані дії безумовно не можна розцінювати, як втручання у незалежність адвокатури. При цьому, відповідач вказує, що у відносинах між Національним агентством та ОСОБА_1 не виникло обставин, що призвели до порушення її прав, які у свою чергу, підлягали б поновленню в судовому порядку. Щодо доводів позивачки про те, що повідомлення про факт неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування підписано неуповноваженою особою, то відповідач вказані твердження позивачки вважає безпідставними, оскільки вони вмотивовані виключно аналізом назви структурного підрозділу в.о. керівника Управління, яким було підписано повідомлення, залишивши поза увагою той факт, що основні завдання, функції та права структурних підрозділів безпосередньо відображаються у відповідних положеннях про той чи інший структурний підрозділ. Так, повідомлення, що було скеровано на адресу ОСОБА_1 та підписано в.о. керівника Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя. Відповідно до Положення про Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя в структуру Управління входять наступні відділи: відділ контролю за своєчасністю подання декларацій; відділ моніторингу способу життя; відділ проведення спеціальних перевірок. Основним завданням Управління, з-поміж іншого, є виконання повноважень Національного агентства щодо здійснення контролю за своєчасністю подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Управління у межах своїх компетенції здійснює контроль за своєчасністю подання декларацій, виявляє факти неподання та несвоєчасного подання декларацій суб`єктами декларування та здійснює підготовку письмових повідомлень суб`єктам декларування про факти неподання декларацій. Національне агентство зауважує, що у спірних правовідносинах відповідач своїми діями не покладав на позивачку жодного обов`язку, а лише поінформував про необхідність подання відповідної декларації, тому відповідно заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вказані заперечення та просили відмовити у задоволені позову.

01.12.2021 від Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Херсонської області ( третя особа - 1) надійшли до суду письмові пояснення, відповідно до яких вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатура як незалежний інститут громадянського суспільства є спеціально уповноваженим недержавним професійним правозахисним інститутом, однією з функцій якого є захист особи від обвинувачення та надання правової допомоги, зокрема, при вирішенні справ у судах чи інших державних органах. ОСОБА_1 не є працівником КДКА Херсонської області, не входить до її штату. Відповідно до частини 2 статті 50 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , Голова та члени кваліфікаійно - дисциплінарної комісії адвокатури обираються конференцією адвокатів регіону з числа адвокатів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п`яти років та адреса робочого місця яких знаходиться відповідно в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві, місті Севастополі і відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України, строком на п`ять років. Враховуючи викладене, діяльність адвокатури не пов`язана з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, і державні органи не можуть втручатися в її роботу, а тому на членів КДКА не поширюється дія Закону України Про запобігання корупції в частині можливості віднесення вказаних осіб до осіб, які прирівнюються до уповноважених осіб на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

В судовому засіданні представниця третьої особи-1 підтримала вказані пояснення та просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

10.11.2021 р. та 29.11.2021 року Радою адвокатів Херсонської області ( третя особа-2) надано письмові пояснення, відповідно до яких вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідно до профільного Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, а відтак обов`язок подання декларацій ( у випадку його наявності) мав бути закріплений у вказаному профільному законі. Натомість, у зв`язку з прийняттям ЗУ " Про запобігання корупції" та втратою чинності положень ЗУ " Про засади запобігання корупції" було внесено зміни стосовно вимог несумісності, проте до ст. 7 ЗУ " Про адвокатуру та адвокатську діяльність" жодних доповнень щодо обов`язку подання декларацій адвокатами - членами органів адвокатського самоврядування внесено не було. Крім того, положення п.п. "в" п. 2 ч. І ст. З ЗУ " Про запобіганні корупції", в редакції 02.10.2019 р., були чинним на момент внесення Законом № 524-ІХ від 04.03.2020 р. доповнення до ЗУ " Про адвокатуру та адвокатську діяльність" у зв`язку з ЗУ "Про запобігання корупції", що свідчить про те, що законодавець не встановив для адвокатів - членів органів адвокатського самоврядування обов`язку подання декларацій. Вказане за позицією третьої особи-2 підтверджує відсутність передбачених у законі підстав для віднесення відповідачем до суб`єктів декларування адвокатів - членів органів адвокатського самоврядування. Представниця третьої особи-2 зазначає, що: 1) КДКА не є такою юридичною особою; 2) члени дисциплінарної палати КДКА обираються більшістю голосів на Конференціях адвокатів регіону строком на 5 років з числа адвокатів регіону та не є штатними працівниками КДКА, не отримують заробітну платню, з ними не укладається трудовий договір. Натомість, відповідно до ч. 4 ст. 62 ЗУ " Про запобігання корупції", положення щодо обов`язковості дотримання антикорупційної програми включаються до трудових договорів, Правил внутрішнього розпорядку юридичної особи, а також можуть включатися до договорів, які укладаються юридичною особою. Таким чином, віднесення їх до суб`єктів декларування є протиправним та перебуває у невідповідності вимогам діючого законодавства. Окремо зазначає, що дисциплінарна палата КДКА не є "дисциплінарною комісією" у розумінні підпункту "в" пункту 2 частини 1 ст. З ЗУ " Про запобігання корупції", оскільки сама по собі не юридичною особою, має зовсім інший порядок утворення, ніж такі "дисциплінарні комісії", створені відповідно до ЗУ "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", тощо.

В судовому засіданні представниця третьої особи-2 підтримала вказані пояснення та просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

24.11.2021 р. Недержавною некомерційною професійною організацією "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України ( третя особа - 3) надано письмові пояснення, відповідно до яких вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки Національне агентство, здійснивши системний аналіз положень Конституції України, Закону України "Про запобігання корупції", Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", рішення Конституційного Суду України у справі №3-р/2019, надало роз`яснення № 45-08/5374/20 від 17.02.2020, яким серед іншого вказано про те, що діяльність адвокатури не пов`язана з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а державні органи не можуть втручатись в її роботу. При цьому, підтвердило, що віднесення Голови, членів кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Голови та членів ВКДКА до суб`єктів, визначених підпунктом "в" пункту 2 частини першої статті 3 Закону України, може суперечити принципу правової визначеності. Діяльність адвокатури в Україні регулюється Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (Закон № 5076-УІ), відповідними положеннями якого визначено, що адвокатура в Україні є незалежним самоврядним професійним правозахисним інститутом громадянського суспільства, тобто недержавним інститутом, діяльність якого не пов`язана з виконанням функції держави або місцевого самоврядування. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування не вправі втручатись в діяльність адвокатури та органів адвокатського самоврядування. КДКА є органом адвокатського самоврядування, створена з іншою метою, ніж органи державної влади, державного управління та органи місцевого самоврядування. КДКА та її дисциплінарна палата не уповноважені Законом № 5076-УІ на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Одним із завдань Національного агентства є здійснення фінансового контролю за особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (розділ VII Закону № 1700-VII). У пп. в п. 2 ч. 1 ст. З Закону №1700-VII, який діє в редакції Закону № 140-ІХ від 02.10.2019 в якості суб`єктів декларування зазначені представники громадських об`єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, утворених відповідно до Закону України Про державну службу , Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування , інших законів (крім іноземці в- нерезидентів, які входять до складу таких комісій), Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів , і при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1, підпункті а пункту 2 частини першої цієї статті. Відтак, Закон № 5076-УІ, який регулює діяльність адвокатури в Україні, не передбачає створення дисциплінарних комісій, представники яких вказані пп. в п. 2 ч. 1 ст. З Закону №1700-VII у якості суб`єктів декларування. КДКА відповідно до ст.ст. 46, 50 Закон № 5076-УІ є виборним органом адвокатського самоврядування, члени палат обираються на строк п`ять років з числа діючих адвокатів і не є співробітниками КДКА, тобто не перебувають у трудових відносинах з КДКА і не отримують заробітної плати. Члени дисциплінарної палати, яка є структурним підрозділом КДКА, згідно Закону №5076-УІ також не є представниками дисциплінарної палати або КДКА та не уповноважені цим Законом чи будь-яким іншим Законом на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що зазначалось вище. Формування дисциплінарних комісій, представники яких вказані в пп. в п. 2 ч. 1 ст. З Закону № 1700-VII, відбувається за іншими принципами, ніж обрання членів до дисциплінарної палати КДКА. Визначені у Законі України Про запобігання корупції словосполучення виписані в Законі інші особи, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій повинні трактуватися з точки зору лінгвістики як одна та друга комісія. Національне агентство в своєму роз`ясненні слово та трактує як чи , тобто як два окремі суб`єкти, а не одне ціле. Реалізація принципу незалежності адвокатури, а отже і органів адвокатського самоврядування, полягає насамперед у відособленості від держави та її законодавчої і виконавчої гілок влади, самостійному вирішенні питань діяльності адвокатури без зовнішнього втручання.

В судовому засіданні представниця третьої особи-3 підтримала вказані пояснення та просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 18.10.2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 01.11.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02.12.2021 р.

Ухвалою суду від 02.12.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.12.2021.

В судовому засіданні 23.12.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 є особою, яка має право здійснювати адвокатську діяльність, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 365, виданим головою Херсонської обласної кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури на підставі рішення № 3 від 30.03.2005 р. ( а.с. 8).

26.09.2017 Конференцією адвокатів Херсонської області ОСОБА_1 обрано членом дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Херсонської області ( а.с. 9).

Як зазначає позивачка, 13.07.2021 року на її поштову адресу надійшло два повідомлення про факт неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування два повідомлення №47-02/44337/21 від 15.06.2021 та №47-02/51269/21 від 09.07.2021 (далі - повідомлення НАЗК), за підписом в.о. керівника Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції Олександра Амплеєва.

У повідомленні міститься інформація, що відповідно до частини 2 статті 51-2 Закону України "Про запобігання корупції" за результатом контролю щодо своєчасності подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, встановлено, що позивачем не подано щорічну декларацію за 2020 рік.

Також звертається увага на те, що протягом десяти днів з дня отримання повідомлення, позивач повинен подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку визначеним частиною 1 статті 45 Закону України "Про запобігання корупції". ( а.с. 10, 12 )

Вважаючи дії НАЗК щодо визначення ОСОБА_1 , як суб`єкта декларування, а саме особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування згідно повідомлень № 47-02/44337/21 від 15.06.2021 та № 47-02/51269/21 від 09.07.2021 протиправними, позивачка звернулась до суду з вказаним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII), яким передбачено, зокрема

- у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

державний орган - орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб`єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю ( абзац 5 частини першої статті 1 Закону № 1700-VII).

суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону ( абзац 15 частини першої статті 1 Закону № 1700-VII).

правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність ( абзац 11 частини першої статті 1 Закону № 1700-VII);

- відносини, що виникають у сфері запобігання корупції, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, цим та іншими законами, а також прийнятими на їх виконання іншими нормативно-правовими актами ( ч. 1 ст. 2 Закону № 1700-VII).

- особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування представники громадських об`єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, утворених відповідно до Закону України "Про державну службу", Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законів (крім іноземців-нерезидентів, які входять до складу таких комісій), Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", і при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої цієї статті. ( підпункт "в" пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 1700-VII);

- Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. ( частина 1 статті 4 Закону № 1700-VII);

- організаційне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності Національного агентства здійснює його апарат. Положення про апарат Національного агентства і його структура, а також положення про самостійні структурні підрозділи апарату затверджуються Головою Національного агентства. Гранична чисельність працівників апарату Національного агентства затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Національного агентства. ( абзаци 1 -2 частини другої статті 8 Закону № 1700-VII);

- Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має такі права, у тому числі, отримувати заяви фізичних та юридичних осіб про порушення вимог цього Закону, проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог цього Закону ( пункт 5-1 частини 1 статті 12 Закону № 1700-VII)

- особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. (частина 1 статті 45 Закону № 1700-VII);

- Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль. (частина 1 статті 51-1 Закону № 1700-VII);

- державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов`язані перевіряти факт подання суб`єктами декларування, які в них працюють (працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності), відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку. (частина 1 статті 51-2 Закону № 1700-VII);

- якщо за результатами контролю встановлено, що суб`єкт декларування не подав декларацію, Національне агентство письмово повідомляє такого суб`єкта про факт неподання декларації, і суб`єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначеному частиною першою статті 45 цього Закону. Одночасно Національне агентство письмово повідомляє про факт неподання декларації спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права про факт неподання декларації відповідним суб`єктом декларування. (частина 2 статті 51-1 Закону № 1700-VII);

- за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку ( абзац перший частини 1 статі 65-1 Закону № 1700-VII)..

Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції № 117/20 від 26.03.2020 року затверджено Положення про Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя (далі - Положення № 117/20), яким передбачено, зокрема

- Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя ( далі- Управління) є самостійним структурним підрозділом апарату Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) ( пункт 1 розділу І " Загальні положення" Положення № 117/20);

- основним завданням Управління є виконання повноважень Національного агентства щодо контролю за своєчасністю подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), повідомлень про суттєві зміни в майновому стані та про відкриття валютних рахунків в установах банків-нерезидентів, проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується Національним агентством (далі - спеціальна перевірка) та моніторингу способу життя суб`єктів декларування. ( розділ ІІ " Основні завдання Управління" Положення № 117/20);

- Управління в межах своєї компетенції та відповідно до покладених на нього завдань:1) здійснює контроль за своєчасністю подання декларацій, повідомлень про суттєві зміни у майновому стані суб`єктів декларування та про відкриття валютних рахунків в установах банків-нерезидентів декларантами та членами їх сімей, крім окремих категорій осіб, зазначених у підпунктах "в", "г", "д", "е", "з", "и" пункту 1 частини першої статті 3 Закону, відповідно до вимог статті 52 і Закону та працівників Національного агентства; 2) виявляє факти неподання та несвоєчасного подання декларацій суб`єктами декларування, повідомлень про суттєві зміни у майновому стані та про відкриття валютних рахунків в установах банків-нерезидентів декларантами та членами їх сімей; 3) здійснює підготовку письмових повідомлень суб`єктам декларування про факти неподання декларацій ( підпункти 1-3 пункту 1 розділу ІІІ " Основні функції Управління" Положення № 117/20).

VI. Оцінка суду

Аналіз наведених положень Закону № 1700-VII та Положення № 117/20, які підлягають застосовуванню до даних спірних правовідносин, свідчить про те, що

по-перше, до осіб, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування прирівнюються, зокрема, " … інші особи, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, утворених відповідно до … інших законів (крім іноземців-нерезидентів, які входять до складу таких комісій)… і при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII ( далі - суб`єкти декларування);

по-друге, суб`єкти декларування зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством;

по-третє, НАЗК має право проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог Закону № 1700-VII, у тому числі, щодо своєчасності подання декларації.

по-четверте, за результатами контролю Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя НАЗК здійснює підготовку письмових повідомлень суб`єктам декларування про факти неподання декларацій.

по-п`яте, суб`єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначеному частиною першою статті 45 Закону № 1700-VII.

по-шосте, за не подання суб`єктом декларування декларації передбачена кримінальна, адміністративна, цивільно-правова та дисциплінарна відповідальність.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.( частина 1 ст. 2 КАС України)

Стаття 5 цього Кодексу передбачено право кожної особи, яка вважає, що її право порушене, звернутися до суду за його захистом.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України у публічно-правових спорах фізичної особи із суб`єктом владних повноважень такий спір виникає у зв`язку з виконанням або невиконанням суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій відносно цієї особи.

Як встановлено судом, підставою звернення до суду з вказаним позовом є непогодження позивачки з діями відповідача щодо віднесення її до осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1700-VII прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за фактом отримання від Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя НАЗК повідомлень про факт неподання нею щорічної декларації за 2020 рік.

Відтак, суть спору в межах даних спірних правовідносин полягає в тому, що на переконання позивачки вона не є суб`єктом декларування відповідно до Закону № 1700-VII.

Відповідач наполягає на зворотному, стверджуючи, що позивачка будучи членом дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Херсонської області прирівнюється до " інших осіб", уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які входять до складу дисциплінарних комісій, утворених відповідно Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що відповідає змісту підпункту " в " пункту 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII.

Вирішуючи дане спірне питання з урахуванням вказаних позицій сторін, суд враховує наступне.

Як зазначалось вище, ОСОБА_1 є адвокатом та 26.09.2017 конференцією адвокатів Херсонської області їїо було обрано членом дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Херсонської області.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (надалі Закон № 5076-VI), яким визначено, зокрема

- адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. (пункт 2 частини першої статті 1 Закону №5076-VI)

- адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. ( стаття 2 Закону № 5076-VI )

- адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб. Держава створює належні умови для діяльності адвокатури та забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності. ( стаття 5 Закону № 5076-VI )

З огляду на вказані положення Закону № 5076-VI адвокатура є недержавним самоврядним інститутом, а діяльність адвокатури не пов`язана з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а оскільки адвокатська діяльність є незалежною, державні органи не можуть втручатись в її роботу.

Щодо правового статуту члена дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури у розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", то відповідно до нижченаведених норм цього Закону, зокрема -

- адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов`язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката. Брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування та бути обраними до їх складу можуть лише адвокати України. ( стаття 43 Закону № 5076-VI)

- завданнями адвокатського самоврядування є: 1) забезпечення незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності; 2) підтримання високого професійного рівня адвокатів; 3) утворення та забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури тощо ( частина 1 статті 44 Закону № 5076-VI);

- адвокатське самоврядування здійснюється, серед іншого, через діяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ( частина 2 статті 46 Закону № 5076-VI);

- Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури підконтрольна та підзвітна конференції адвокатів регіону. ( частина 1 статті 50 Закону № 5076-VI);

- Голова та члени кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури обираються конференцією адвокатів регіону з числа адвокатів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п`яти років та адреса робочого місця яких знаходиться відповідно в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві, місті Севастополі і відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України, строком на п`ять років. Одна й та сама особа не може бути головою або членом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більше ніж два строки підряд. Голова кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури організовує і забезпечує ведення діловодства кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Голова, член кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути достроково відкликаний з посади за рішенням конференції адвокатів регіону, яка обрала його на посаду. ( частина 2 статті 50 Закону № 5076-VI);

- Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури діє у складі кваліфікаційної та дисциплінарної палат. Кваліфікаційна палата утворюється у складі не більше дев`яти членів, дисциплінарна - не більше одинадцяти членів палати. ( частина 3 статті 50 Закону № 5076-VI).

- до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать: 1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів; 2) прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту; 3) прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів; 5) вирішення інших питань, віднесених до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України. У передбачених цим Законом випадках повноваження кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури здійснює її кваліфікаційна або дисциплінарна палата. ( частина 5 статті 50 Закону № 5076-VI).

- рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. ( частина 8 статті 50 Закону № 5076-VI).

- Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є юридичною особою і діє відповідно до цього Закону, інших законів України та положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури. Установчим документом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури є положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, яке затверджується Радою адвокатів України. ( частини 10-11 статті 50 Закону № 5076-VI).

Аналіз вказаних положень Закону № 5076-VI свідчить про те, що по-перше, КДКА є органом адвокатського самоврядування, яка створена з іншою метою, ніж органи державної влади, державного управління та органи місцевого самоврядування, по-друге, КДКА та її дисциплінарна палата не уповноважені Законом №5076-VI на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, по-третє, члени дисциплінарної палати КДКА, як і весь склад КДКА, не призначаються, а обираються адвокатами з числа адвокатів, тобто з числа осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність відповідно до Закону №5076-VI.

Вказане на думку суду спростовує твердження відповідача, що позивачка, будучи обраною членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Херсонської області прирівнюється до " інших осіб", уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які входять до складу дисциплінарних комісій, утворених відповідно до вказаного Закону № 5076-VI.

При цьому суд погоджується з позицією представника НААУ, що системний аналіз норм Закону Про державну службу , Службу в органах місцевого самоврядування , Про Національну поліцію та інших нормативно-правих актів, які передбачають створення дисциплінарних комісій, свідчить про те, що

- дисциплінарні комісії відповідно до названих законів створюються з метою розгляду дисциплінарних справ стосовно посадових осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

- дисциплінарні комісії утворюється вказаними у відповідних Законах та інших нормативно-правових актах посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

- до складу дисциплінарних комісій згідно діючих нормативно- правових актів, як правило, входять особи, які знаходяться у підпорядкуванні у посадових осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Крім того, у порівняні з правовим статусом дисциплінарних комісій відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, дія якого не поширюється на адвокатів, то відповідно до статті 71 цього Закону порядок формування дисциплінарних комісій затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 7-10 Порядку здійснення дисциплінарних проваджень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039, дисциплінарні комісії стосовно державних службовців, в залежності від категорій посад державної служби, утворюються за рішенням Кабінету Міністрів України або суб`єкта призначення, або керівником державної служби у відповідному державному органі.

Отже, з урахуванням мети, порядку створення зазначених дисциплінарних комісій та їх складу, на законодавчому рівні закріплено обов`язок представників таких комісій подавати щорічні декларації відповідно до Закону №1700-VII.

Також суд зазначає, що окремі норми Закону України "Про запобігання корупції" були досліджені Конституційним Судом України, яким 06.06.2019 прийнято рішення № 3-р/2019 у справі № 1-231/2018(2980/18, 3728/18) за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та 65 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 5 частини першої статті 3, абзацу третього частини третьої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції", пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб" (надалі - рішення у справі № 3-р/2019).

У рішенні від 06.06.2019 р. № 3-р/2019 Конституційний Суд дійшов висновку, що покладення на особу, яка не уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, обов`язку декларування відповідно до вимог закону "може розглядатися як втручання у приватне (особисте) та сімейне життя цієї особи, а тому таке втручання має здійснюватися з дотриманням вимог Конституції, що має найвищу юридичну силу".

Конституційний Суд наголосив "на важливості вимог визначеності, ясності та не двозначності юридичної норми. Бо інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування в правозастосовній практиці й неминуче призводить до сваволі" (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5 мотивувальної частини Рішення від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005).

У рішенні від 06.06.2019 № 3-р/2019 Конституційний Суд також зазначив, що будь-які обмеження прав на свободу об`єднання, у тому числі покладання на громадян додаткових обов`язків у зв`язку з реалізацією цього конституційного права, повинні встановлюватись законом (доступним, передбачуваним і сформульованим з достатньою точністю); мати одну чи кілька легітимних цілей; бути потрібними в демократичному суспільстві, тобто зумовленими "нагальною суспільною потребою"; відповідати принципу пропорційності.

Крім того, Конституційний Суд у своєму рішенні від 06.06.2019 р. № 3-р/2019 зауважив, що юридичні конструкції норм права (дефініції, диспозиції), які не дають змоги їхнім адресатам - фізичним особам, що провадять діяльність, пов`язану із запобіганням, протидією корупції, чітко з`ясовувати свої обов`язки щодо подання декларації, повною мірою визначати свою поведінку та передбачати наслідки своїх дій, в окремих випадках можуть призвести до довільного тлумачення положень законів органами державної влади. А це вже може спричинити сваволю в притягненні фізичних осіб до юридичної відповідальності, зумовити настання для них інших негативних правових наслідків.

Відтак, на переконання суду, зміст підпункту "в" пункту 2 частини першої статті 3 та абзацу 2 частини третьої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" не відповідає принципу юридичної визначеності, оскільки не дає змогу невизначеним адресатам цих норм з достатньою точністю з`ясовувати свої обов`язки щодо подання декларації.

Вказане підтверджується листом в.о. керівника Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя О. Амплеєва від 19.02.2020 вих. № 620/0/1-20, адресованого голові НААУ, Ради адвокатів України Ізовітовій Л.П., яким в порядку надання роз`яснень повідомив, що діяльність адвокатури не пов`язана з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування і державні органи не можуть втручатися в її роботу. При цьому, зазначив, що для вирішення питання про віднесення до осіб, які для цілей Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передусім членів ВКДКА, слід звернути увагу на рішення Конституційного суду України від 06.06.2019 № З-р/2019, та враховуючи розширене тлумачення Закону, а саме: віднесення Голови, членів кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Голови та членів ВКДКА до суб`єктів, визначених підпунктом "в" пункту 2 частини першої статті 3 Закону, може суперечити принципу правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права.

Тобто, уповноважена особа НАЗК вказаним листом визнала, що на Голову, заступників Голови, членів ВКДКА та Голову, заступників Голови та членів КДКА не поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" в частині можливості віднесення вказаних осіб до осіб, які прирівнюються до уповноважених осіб на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Разом з тим, вказана уповноважена особа НАЗК О. Амплеєв у червні-липні 2021 року, тобто через майже через півтора року, всупереч наданому ним же особисто вищеописаному роз`ясненню, підписав письмові повідомлення ОСОБА_1 , як члену дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Херсонської області про факт не подання нею декларації за 2020 рік, як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

При цьому, суд зауважує, що у період з лютого 2020 року по червень 2021 року зміни до Закону України "Про запобігання корупції" щодо визначення кола суб`єктів, на яких поширюється дія Закону не вносились, як і не вносились зміни до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Так, Законом України від 02.10.2019 № 140-IX " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективності інституційного механізму запобігання корупції" ( далі - Закон № 140-IX) були внесені доповнення та зміни у Закон України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1700-VII, зокрема підпункт "в" пункту 2 ч. І ст. 3 викладено в такій редакції: "в) представники громадських об`єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, утворених відповідно до Закону України "Про державну службу", Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законів (крім іноземців-нерезидентів, які входять до складу таких комісій), Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", і при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої цієї статті".

При цьому, Законом України від 04.03.2020 № 524-IX " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про запобігання корупції" були внесені зміни у пункті 1 частини першої статті 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" слова та цифри "у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" замінити словами та цифрами "у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції".

Тобто, були внесені зміни виключно у статтю 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", яка регулює вимоги щодо несумісності з діяльністю адвоката.

Крім того, вказаним Законом України від 02.10.2019 № 140-IX " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективності інституційного механізму запобігання корупції" редакція Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1700-VII була доповнена статтею 13-1 " Уповноважені підрозділи (уповноважені особи) з питань запобігання та виявлення корупції", якою з метою організації та здійснення заходів із запобігання та виявлення корупції, передбачених цим Законом, утворюються (визначаються) уповноважені підрозділи (уповноважені особи) з питань запобігання та виявлення корупції. При цьому, частиною 3 вказаної статі передбачено, що керівник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа) підзвітний і підконтрольний керівнику відповідного державного органу або Органу місцевого самоврядування.

Разом з тим, до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не були внесені зміни щодо утворення (визначення) уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції.

Суд також звертає увагу на зміст статей 19 та 62 Закону України "Про запобігання корупції", які регулюють питання прийняття антикорупційних програм, у т.ч. юридичними особами. Так, відповідно до ст. 19 цього Закону серед переліку органів, у яких приймаються антикорупційні програми, відсутні вказані органи адвокатського самоврядування. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 62 вказаного Закону положення щодо обов`язковості дотримання антикорупційної програми включаються до трудових договорів, Правил внутрішнього розпорядку юридичної особи, а також можуть включатися до договорів, які укладаються юридичною особою.

Як зауважили представники третіх осіб формування дисциплінарних комісій, представники яких вказані в підпункті "в" пункту 2 частини першої статті 3 Закону №1700-VII, відбувається за іншими принципами ніж обрання членів до дисциплінарної палати КДКА. Члени дисциплінарної палати КДКА обираються більшістю голосів на Конференціях адвокатів регіону строком на 5 років з числа адвокатів регіону та не є штатними працівниками КДКА, не отримують заробітну платню, з ними не укладається трудовий договір.

Підсумовуючи викладене та беручи до уваги рішення Конституційного Суду України від 06.06.2019 № 3-р/2019, на переконання суду станом на момент розгляду цієї справи редакція підпункту "в" пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" прямо не визначає позивача, як суб`єкта Закону №1700-VII, що в свою чергу свідчить про протиправність дій відповідача щодо віднесення ОСОБА_1 , як члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Херсонської області до особи, яка для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування прирівнюються, тобто суб`єкта декларування, що відповідно зобов`язує її подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в порядку, визначеному частиною першою ст. 45 Закону України "Про запобігання корупції", як це чітко вбачається зі змісту повідомлень НАЗК № 47-02/44337/21 від 15.06.2021 та №47-02/51269/21 від 09.07.2021.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Пунктом 10 частини 2 ст. 245 КАС України передбачено, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача суд вважає за необхідне зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції відкликати повідомлення № 47-02/44337/21 від 15.06.2021 та № 47-02/51269/21 від 09.07.2021 про факт неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Разом з тим суд наголошує, що наявність чи відсутність тих чи інших обставин, які, на думку відповідача, свідчать про наявність корупційних ризиків, важливість здійснюваної органами адвокатського самоврядування діяльності, а також віднесення КДКА до суб`єктів владних повноважень, не дозволяють віднести позивача до суб`єктів декларування, оскільки виключно законом може бути віднесено позивача до таких суб`єктів.

При цьому, судова практика, на яку посилається представник відповідача у відзиві на позов, не є тотожною спірним правовідносинам у цій справі, а тому такі посилання відповідача на практику касаційного суду не можуть братись судом до уваги.

Стосовно інших посилань відзиву/позову, то суд зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

VII. Висновок суду

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2.статті 73 КАС України).

Приписами частини 2 статті 74 КАС України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про задоволення позову.

VIII. Розподіл судових витрат

За правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що за результатами розгляду даної справи позов задоволено сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судовий збір в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( місце проживання АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Національного агентство з питань запобігання корупції ( місцезнаходження 01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 28, код ЄДРПОУ 40381452 ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кваліфікаційно - дисциплінарну комісію адвокатури Херсонської області (місцезнаходження 73003, м. Херсон, вул. Суворова, буд. 30, код ЄДРПОУ 26033190), Раду адвокатів Херсонської області ( місцезнаходження 73003, м. Херсон, вул. Гагаріна буд. 4, кв.43, код ЄДРПОУ 38594047), Недержавну некомерційну професійну організацію Національна асоціація адвокатів України в особі Ради адвокатів України (місцезнаходження 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 3, 5-й поверх, код ЄДРПОУ 38488439) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо визначення ОСОБА_1 , як суб`єкта декларування, а саме особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування згідно повідомлень № 47-02/44337/21 від 15.06.2021 та №47-02/51269/21 від 09.07.2021.

Зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції відкликати повідомлення № 47-02/44337/21 від 15.06.2021 та № 47-02/51269/21 від 09.07.2021 про факт неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Стягнути з Національного агентства з питань запобігання корупції за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 гривень

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 31 грудня 2021 р.

Суддя В.А. Дубровна

кат. 104020000