Рішення

від 21.12.2021 по справі 910/20451/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2021Справа № 910/20451/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Троїца"

до Головного управління ДПС у м. Києві

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1.Державна казначейська служба України;

2.Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про стягнення 693 978, 85 грн

Суддя: Людмила ШКУРДОВА

секретар с/з Лисенко А.І.

Представники сторін:

від позивача - Ткаченко Т.М., за ордером.

від відповідача - Ясніцька Т.С., за статутом..

від третьої особи-1, 2 - Кендюх Т.В., за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Троїца" до Головного управління ДПС у м. Києві, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Державна казначейська служба України; Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення 693 978, 85 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2021 відкрито провадження у справі №910/20451/20 за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час розгляду адміністративних справ встановлено, що податковими органами неправомірно відмовлено у прийнятті податкових декларацій позивача, прийнято неправомірне рішення №510 про позбавлення позивача статусу платника ПДВ, що призвело до списання наявних у позивача на рахунку відкритому в Державному казначействі для сплати податків грошових коштів у сумі 560 683,00 грн та завдання позивачу збитків в розмірі 560 683,00 грн.

Позивачем заявлено про стягнення 3 % річних в розмірі 39 493,59 грн, інфляційних втрат в розмірі 93 802,26 грн, нарахованих на суму заявлених до стягнення збитків.

Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві подані пояснення на позовну заяву, в яких заперечували про нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму збитків, оскільки між сторонами справи грошового зобов`язання не існувало.

Головним управління ДПС у м. Києві подано відзив на позов, в якому заперечувало про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вони нараховані на суму збитків, існування грошового зобов`язання між сторонами у справі не існувало.

У судовому засіданні 21.12.2021 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Троїца (позивач), зареєстроване 11.09.2015 року.

Основним видом господарської діяльності товариства є оптова торгівля одягом і взуттям (КВЕД 46.42), інші види діяльності товариства - неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90) та роздрібна торгівля одягом, взуттям і тканинами в торгових палатках і на ринку (КВЕД 47.82).

ТОВ Троїца було зареєстроване як платник податку на додану вартість 01.06.2016 року.

В грудні 2017 року позивач уклав з органом Державної фіскальної служби України ДПІ у Святошинському районі Головного управлінням ДФС у м.Києві договір №2 від 07.12.2017 року про визнання електронних документів. Зазначена обставина підтверджується квитанцією №1 (документ: J1391004 Договір про визнання електронних документів 26570040005910J1391004100000000211220172657.ХМL доставлено до Державної фіскальної служби України 07.12.2017 в 10:07:30 документу призначено реєстраційний номер: 9258649934) та квитанцією №2 (документ: J1391004 Договір про визнання електронних документів 2650040005910J1391004100000000211220172657.ХМL реєстраційний номер документу: 258649934).

Предметом договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді, із застосуванням електронного цифрового підпису, до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку. Договір надає платнику податків можливість подавати до органу ДФС податкові документи у електронному вигляді, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний, на дату виникнення податкових зобов`язань, скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Тобто реєстрація податкової накладної виключно у електронному вигляді передбачено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2017 року позивач, відповідно до вимог ст.201 ПК України, склав та направив засобами телекомунікаційного зв`язку, податкову накладну на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (порядковий номер 1, дата складання 12.12.2017). Позивачем була отримана квитанція (результат обробки: документ доставлено до ДФС України, документ не прийнято, виявлені помилки: документ не може бути прийнятий, можливо припинено дію Договору про визнання електронних документів).

12.12.2017 позивач склав та направив засобами телекомунікаційного зв`язку податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2017 року. Позивачем була отримана квитанція №1 (результат обробки: документ доставлено до ДФС України, документ не прийнято, виявлені помилки: порушенні вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, можливо припинено дію Договору про визнання електронних документів).

15.11.2017 року Наказ ДПА України від 10.04.2008 №233 "Про подання електронної податкової звітності", яким затверджено "Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку" втратив чинність.

Відповідно до п.2 розділу І Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами (надалі Порядок), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №557 від 06.06.2017, договір про визнання електронних документів визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу та укладається шляхом приєднання автора до Договору в цілому шляхом надсилання заяви про приєднання до договору про визнання електронних документів.

Відповідно до п.1 розділу ІІІ Порядку, юридичні особи, самозайняті особи, податкові агенти, контролюючі органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування набувають статусу суб`єкта електронного документообігу з дати укладення договору, шляхом приєднання до нього на підставі Заяви про приєднання до договору у порядку, визначеному Розділом III Порядку.

Позивач 09.01.2018 року, створив Заяву про приєднання до Договору в електронному вигляді, наклав електронний цифровий підпис, надалі ЕЦП, (підписувачем Заяви про приєднання до Договору має бути особа, яка згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є керівником) та направив протягом операційного дня у визначеному форматі (стандарті) засобами телекомунікаційного зв`язку до контролюючого органу за основним місцем обліку позивача.

Відповідно до п.6 розділу III Порядку, після надходження Заяви про приєднання до Договору здійснюється її автоматизована перевірка у порядку, визначеному пунктами 9-11 розділу цього Порядку.

Згідно з п.9 розділу III Порядку, підставами для відмови у прийнятті Заяви про приєднання до Договору та відповідно у приєднанні до Договору є: відсутність автора на обліку у контролюючому органі; невідповідність реєстраційних даних автора, зазначених у Заяві про приєднання до Договору, даним Єдиного державного реєстру та Державного реєстру фізичних осіб - платниківподатків (далі - Державний реєстр); наявність у Єдиному державному реєстрі запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; наявність в Державному реєстрі інформації про закриття реєстраційного номера облікової картки платника податків підписувача Заяви про приєднання до Договору (керівника) у зв`язку зі смертю; наявність діючого Договору.

Позивач отримав квитанцію №1 (документ:J1392001 Заява про приєднання до договору про визнання електронних документів 26570040005910J1392001100000000110120182657.ХМL доставлено до Державної фіскальної служби України 09.01.2018 в 15:18:48, документ не прийнято. Інформація - діючий Договір присутній: від 07.12.2017 №2, файл 3557004000591011391004100000000211220172657.ХМL, інформація - сертифікат директора із діючого договору є чинним; помилка - договір не прийнято. Діє Договір про визнання електронних документів від 07.12.2017 №2).

09.01.2018 року позивач склав та направив засобами телекомунікаційного зв`язку податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2017 року. Позивачем була отримана квитанція (результат обробки: документ доставлено до ДФС України, документ не прийнято 09.01.2017, виявлені помилки: документ не може бути прийнятий, відсутній укладений з платником договір приєднання, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу. Надішліть заяву про приєднання до договору.)

Позивач 15.01.2018 року створив Заяву про приєднання до Договору в електронному вигляді, наклав ЕЦП, (підписувачем Заяви про приєднання до Договору має бути особа, яка згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є керівником) та направив протягом операційного дня у значеному форматі (стандарті) засобами телекомунікаційного зв`язку до контролюючого органу за основним місцем обліку позивача.

Позивач отримав квитанцію №1 (документ: J1392001 Заява про приєднання до договору про визнання електронних документів 2657004000591011392001100000000210120182657.ХМL доставлено до Державної фіскальної служби України 15.01.2018, документ не прийнято. Інформація - діючий Договір присутній: від 07.12.2017 №2, файл 2657004000591011391004100000000211220172657.ХМL, інформація - сертифікат директора із діючого договору є чинним. Помилка - договір не прийнято. Діє Договір про визнання електронних документів від 07.12.2017 №2).

Позивачем 15.01.2018 року до ДПІ у Святошинському районі до ГУ ДФС у м.Києві була подана заява №15/01-2018 про прийняття податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2017 року в письмовому вигляді та про з`ясування причин щодо неможливості подавати звіти згідно умов Договору про визнання електронних документів. Відповідь від органу ДФС не надходила.

Позивач 22.01.2018 року склав та направив засобами телекомунікаційного зв`язку податкову накладну на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (порядковий номер 1, дата складання 22.01.2018). Позивачем була отримана квитанція (результат обробки: документ доставлено до ДФС України, документ не прийнято, виявлені помилки: документ не може бути прийнятий, відсутній укладений з платником договір приєднання, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу. Надішліть заяву про приєднання до договору).

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПК України термін.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п.201.1 цієї статті та/або п.192.1 ст. 192 ПК України, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п.201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

За приписами п.201.10 ст.201 ПК України, Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що :стверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, визначено, що постачальник (продавець) складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення. Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця) у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки постачальника (продавця) (за наявності). За відсутності у постачальника (продавця) посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податку накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки постачальника (продавця) (за наявності).

Пунктом 6 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, закріплено, що після визначення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис" та "Про електронні документи та електронний документообіг". Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.

Відповідно до ч.1 ст.14, ч.1 ст.15 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2018 р. у справі №826/3806/18 адміністративний позов ТОВ Троїца до Державної фіскальної служби України, третя особа: Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії задоволено повністю. Зобов`язано Державну фіскальну службу України відновити реєстрацію податкової звітності ТОВ Троїца , податкових накладних та розрахунків-коригувань в електронному вигляді згідно умов Договору про визнання електронних документів. Встановлено для Державної фіскальної служби України строк у двадцять днів з дня набрання рішенням суду законної сили для подання звіту про виконання рішення.

Позивач вказує, що податковою службою щомісяця не приймались і не реєструвались податкові декларації, в зв`язку з чим ТОВ Троїца щомісячно оскаржувалась незаконна бездіяльність податкових органів до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовами до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідачів про відмову у прийнятті звітних податкових декларацій позивача з податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві 27.06.2018 року винесено рішення №510 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Троїца .

Як вбачається з рішення №510 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Троїца від 27.06.2018 року (Рішення №510) підставою для його прийняття стало подання податкових декларацій з податку на додану вартість, що свідчать про відсутність постачання/придбання товарів протягом дванадцяти послідовних податкових періодів та відповідно до п.п. г п.184.1. ст.184 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ.

В рішенні №510 було зазначено, що ТОВ Троїца протягом періоду з червня 2017 по травень 2018 року подавало податкові декларації з податку на додану вартість з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій нуль гривень.

Як встановлено судовими рішеннями податкові органи, всупереч вимогам рішень суду, не реєстрували податкові накладні позивача, а податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ Троїца містили показник 560 683,00 грн, що були внесені на бюджетний рахунок для сплати податків.

В податковій декларації за листопад 2017 року, складеній 14.12.2017 року, та податковій декларації за грудень 2017 року, складеній 12.01.2017 року, ТОВ Троїца зазначено про існування у підприємства податкового кредиту в сумі 560 683,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 31.07.2019 р. у справі №826/14879/18 позов ТОВ Троїца до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення №510 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Троїца від 27.06.2018 року. Дане рішення залишене в силі судами апеляційної та касаційної інстанції.

На момент прийняття рішення №510 на відкритому в Державному казначействі рахунку для сплати податків (ПДВ рахунок) знаходились кошти ТОВ Троїца у сумі 560 683,00 грн. Податкова служба, в момент позбавлення позивача статусу платника податку на додану вартість, закрила рахунок в казначействі, а належні позивачеві кошти у сумі 560 683,00 грн. списала на користь держави.

Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1 ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичний особі незаконними рушеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ч.1 ст.1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи стану державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

У відповідності до п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі умови як: неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Згідно з п.п.17.1.11 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України платник податків має право на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку.

Пунктом 21.2.1. ст.21 Податкового кодексу України за прийняття неправомірного рішення, яким визначаються податкові (грошові) зобов`язання платнику податків, посадова (службова) особа контролюючого органу, яка прийняла таке рішення, а також безпосередній керівник такої посадової особи несуть відповідальність згідно із законом.

Шкода, завдана платнику податків неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи контролюючого органу, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини цієї особи (п.21.3. Податкового кодексу України).

Відповідно до ст.ст.1173, 1174 ЦК України шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Статтею 1192 ЦК України встановлено два способи відшкодування шкоди: відшкодування шкоди в натурі та відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

Згідно зі ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1 ст.225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту порушеного права є відшкодування збитків.

У ч.1 та ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України передбачається, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. До збитків, серед іншого, відноситься упущена вигода, тобто доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Як встановлено судом, під час розгляду адміністративних справ встановлено, що податковими органами неправомірно відмовлено у прийнятті податкових декларацій позивача, прийнято неправомірне рішення №510 про позбавлення позивача статусу платника ПДВ, що призвело до списання наявних у позивача на рахунку відкритому в Державному казначействі для сплати податків грошових коштів у сумі 560 683,00 грн та завдання позивачу збитків в розмірі 560 683,00 грн.

Таким чином, в даному випадку матеріалами справи підтверджується факт прийняття неправомірних рішень податковими органами, завдання позивачу збитків в розмірі 560 683,00 грн та наявність причинного зв`язку між прийняттям податковими органами неправомірних рішень та завданням позивачу збитків в розмірі 560 683,00 грн, в зв`язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 560 683,00 грн суму збитків.

В частині вимог позивача про стягнення 3 % річних в розмірі 39 493,59 грн, інфляційних втрат в розмірі 93 802,26 грн, нарахованих на суму заявлених до стягнення збитків суд зазначає, що в даному випадку сума інфляційних втрат та 3 % річних нарахована позивачем на розмір збитків, факт завдання яких позивачем доводився під час розгляду даної справи, а відтак грошове зобов`язання щодо сплати відповідачем на користь позивача грошових в розмірі 560 683,00 грн виникає з моменту набрання даним рішенням суду законної сили. За таких підстав, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 39 493,59 грн та інфляційних втрат в розмірі 93 802,26 грн.

Керуючись ст.ст.129, 236 - 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Троїца" (03170, м.Київ, вул.Перемоги, 9, оф.6/1, код ЄДРПОУ 40005910) 560 683 (п`ятсот шістдесят тисяч шістсот вісімдесят три) грн 00 коп - суму боргу.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до суду апеляційної інстанції.

Суддя Людмила ШКУРДОВА

Дата складення тексту рішення: 10.01.22