Ухвала

від 10.01.2022 по справі 380/2553/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про залишення касаційної скарги без руху

10 січня 2022 року

Київ

справа №380/2553/20

адміністративне провадження №К/9901/47552/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, про визнання протиправними і скасування відмов, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

До Верховного Суду 24 грудня 2021 року надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку про те, що касаційна скарга не відповідає вимогам статей 329, 330 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Спірні правовідносини в цій справі виникли у зв`язку з відмовою Головного управління Держгеокадастру у Львівській області надати позивачам дозвіл на розроблення проєкту відведення відповідних земельних ділянок, розташованих на території Домажирської сільради.

Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Системний аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказану підставу мотивує тим, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20 вересня 2021 року у справі № 160/11823/20, від 03 березня 2020 року у справі № 826/14572/18, від 19 лютого 2021 року у справі № 823/1970/16, від 23 лютого 2021 року у справі № 640/17/19, від 20 травня 2021 року у справі № 120/3569/19-а, від 26 січня 2021 року у справі № 826/23493/15, від 16 лютого 2021 року у справі № 1540/4731/18, від 25 лютого 2021 року у справі № 160/2727/19, від 30 червня 2021 року у справі № 465/79/18, від 17 травня 2018 року у справі № 904/5618/17, від 11 липня 2018 року у справі № 911/2635/17, від 16 квітня 2021 року у справі № 160/82626/19.

Зазначаючи постанови Верховного Суду, висновки яких, на думку скаржника, не було враховано судом апеляційної інстанції, скаржник не обґрунтовує, в якій частині висновки оскаржуваного судового рішення суперечать наведеній судовій практиці.

В той же час, скаржник жодним чином не обґрунтовує необхідність застосування висновків Верховного Суду, викладених у наведених вище постановах, зокрема, не зазначає, які порушення норм матеріального та процесуального права згідно із цією постановою були допущені судом апеляційної інстанції та/або, які норми матеріального права повинні були бути застосовані судом, з урахуванням висновків Верховного Суду. Також скаржник не зазначив змісту правовідносин, подібності обставин справи та однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

Посилання скаржника на загальні норми закону, зокрема, принципи адміністративного судочинства та обов`язки суду щодо вжиття передбачених законом заходів щодо офіційного з`ясування всіх обставин справи, принципу належного урядування поряд із цитуванням фактичних обставин справи та висновками суду апеляційної інстанції, які на думку скаржника, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження.

Відповідно до статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Касаційна скарга на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року направлена до Верховного Суду 23 грудня 2021 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

В касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що оскаржуване судове рішення не направлялося ані скаржнику, ані його представнику, з повним текстом судового рішення скаржник ознайомився в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Зазначені скаржником у касаційній скарзі обставини не свідчать про ненаправлення йому судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення, оскільки обов`язок такого направлення/вручення встановлено процесуальним законом (стаття 251 Кодексу адміністративного судочинства України), а скаржником не надано належних та достатніх доказів свого твердження, якими, на переконання касаційного суду можуть бути, зокрема, письмові відповіді (довідки) суду, у провадженні або на зберіганні в якого знаходиться справа, про наявність/відсутність в матеріалах справи супровідного листа про направлення відповідного судового рішення, повідомлення про доставлення судового рішення на офіційну електронну адресу особи, повідомлення про вручення/невручення поштового відправлення з таким рішенням, розписок про отримання судового рішення; копією опису документів, що містяться в матеріалах справи, тощо.

Відтак, суд критично оцінює доводи ОСОБА_1 про те, що строк на касаційне оскарження рішення пропущено з поважних причин.

Згідно з частиною третьою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням вищевикладеного, наведені скаржником доводи щодо причин пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, а тому йому слід подати нову заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та надати докази, які б підтверджували, що оскаржуване судове рішення йому не направлялось.

Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року у розмірі 2 102,00 грн.

Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 6 726,40 грн (200% від 840,80*4 (вимоги немайнового характеру).

Отже, скаржнику слід усунути вказаний недолік касаційної скарги, сплатити судовий збір та надати докази такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без руху та встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом зазначення обґрунтувань підстав касаційного оскарження, надання доказів сплати судового збору та доказів, які підтверджують, що оскаржуване судове рішення йому не направлялось.

Керуючись статтями 169, 329, 330 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року, викладені в касаційній скарзі ОСОБА_1 .

2. Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, про визнання протиправними і скасування відмов, зобов`язання вчинити дії.

3. Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали.

4. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя В.М. Шарапа