Постанова

від 24.01.2023 по справі 380/2553/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року

м. Київ

справа №380/2553/20

адміністративне провадження № К/9901/47552/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, про визнання протиправними і скасування відмов, зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я, Кушнерика М.П., від 11.11.2021,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (далі також позивачі) звернулися з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі також ГУ Держгеокадастру, відповідач), у якому просили:

- визнати протиправною і скасувати відмову ГУ Держгеокадастру у Львівській області у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області (далі також Домажирська сільрада), орієнтовний розмір земельної ділянки 0,2000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, оформлену наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 12.03.2020 №13-3486/16-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою»;

- визнати протиправною і скасувати відмову відповідача у наданні ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,3500 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, оформлену наказом відповідача від 17.01.2020 №13-921/16-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою»;

- визнати протиправною і скасувати відмову ГУ Держгеокадастру у Львівській області у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,2000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, оформлену наказом ГУ Держгеокадастру від 17.01.2020 №13-928/16-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою»;

- визнати протиправною і скасувати відмову відповідача у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,1500 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, оформлену наказом відповідача від 16.01.2020 №13-767/16-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою»;

- зобов`язати відповідача розглянути клопотання ОСОБА_2 від 11.02.2020 (вх. №В-2000/0/36-20-СГ) та прийняти рішення про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,2000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 від 19.12.2019 (вх. №С-13265/0/36-19-СГ) та прийняти рішення про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,3500 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 19.12.2019 (вх. №Д-13270/0/36-19-СГ) та прийняти рішення про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,2000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24.12.2019 (вх. №К-13858/0/36-19-СГ) та прийняти рішення про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,1500 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

2. У позовній заяві висловлюється незгода із вищевказаними наказами відповідача (далі також спірні накази), оскільки такі, на думку позивачів, є необґрунтованими, а викладені у них підстави для відмови не передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

3. Крім того, позивачі зазначали, що вказані у наказах підстави суперечать вимогам законодавства, так як будь - які відомості щодо користування земельними ділянками відсутні в Державному земельному кадастрі та спростовуються наявними відповідними доказами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 позов задоволено повністю.

5. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно долучених представником позивача до матеріалів справи викопіювань із публічної кадастрової карти зазначені земельні ділянки є вільними та не перебувають у користуванні третіх осіб, що свідчить про відсутність обов`язку одержувати погодження землекористувача.

6. Суд першої інстанції відзначав, що представник відповідача жодних доказів, які б підтверджувати перебування спірних земельних ділянок у користуванні інших осіб, не надав. Факту відсутності в Державному земельному кадастрі інформації щодо реєстрації права користування спірними земельними ділянками не спростував.

7. У зв`язку з вищенаведеним суд першої інстанції констатував відсутність належних доказів, які б підтверджування перебування земельних ділянок, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо яких було предметом розгляду клопотань позивачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , у користуванні інших осіб, що зобов`язувало б позивачів отримувати погодження землекористувачів.

8. Крім того, суд першої інстанції визнав необґрунтованими посилання відповідача на невиконання позивачами при зверненні за дозволами вимог статті 79-1 та пункту 9 статті 118 Земельного кодексу України, оскільки такі норми взагалі не стосуються надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

9. Вказане, на думку суду першої інстанції, свідчить про необґрунтованість підстав для відмови позивачам ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , яка викладена в оскаржуваних наказах, виданих відповідачем стосовно цих осіб.

10. Щодо підстав для відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_2 суд першої інстанції встановив, що такі зумовлені невідповідністю бажаної земельної ділянки затвердженому генеральному плану села Кожичі.

11. Оцінюючи правомірність вищевказаних підстав, суд першої інстанції навів мотиви про те, що відповідно до листа Домажирської сільської ради від 28.02.2020 №94 бажана земельна ділянка не відповідає затвердженому генеральному плану села Кожичі.

12. Суд врахував, що відповідно до наявних у справі матеріалів, а саме - викопіювання з кадастрової карти, земельна ділянка площею 0,20 га розташована за межами села Кожичі на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області.

13. Крім того, суд першої інстанції взяв до уваги те, що з плану використання території (опорний план генплану) та даних Державного земельного кадастру вбачається, що така земельна ділянка та заплановані генеральним планом території є землями запасу сільськогосподарського призначення.

14. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що цільове призначення земельної ділянки відповідає призначенню, вказаному у відповідному зверненні позивача.

15. Таким чином, суд першої інстанції констатував, що підстава для відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_2 , викладена в оскаржуваному наказі №13-3486/16-20-СГ від 12.03.2020 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» спростовується наявними у справі доказами, а відповідач доказів протилежного суду не надав.

16. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 цього Кодексу.

17. Не погоджуючись із таким судовим рішенням, особа, яка не брала участі у справі - Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області (далі також апелянт), оскаржила його в апеляційному порядку.

18. В обґрунтуванні доводів про наявність у вищевказаного органу місцевого самоврядування права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, ухваленого у цій справі, наводились мотиви про те, що суд вирішив питання про її права та інтереси, а оскаржуване рішення, на думку апелянта, є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

19. Зокрема, у апеляційній скарзі вказувалось, що земельні ділянки, на які претендують позивачі, станом на час виникнення спірних правовідносин, перебували в користуванні та розпорядженні Домажирської сільради, правонаступником якої є апелянт.

20. Проаналізувавши додатково подані та наявні у справі докази, а також положення Закону України від 05.02.2015 №157-VIII «Про добровільне об`єднання територіальних громад», Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області». Відповідно до якого Домажирська сільська рада Яворівського району Львівської області (в тому числі і с. Кожичі) увійшла до складу Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області є фактичним правонаступником Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області.

21. У оскаржуваній постанові апеляційного суду також констатовано, що факт правонаступництва належним чином підтверджений наявними у справі документами і не спростований учасниками спору.

22. Апеляційний суд установив і те, що станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин, права на земельні ділянки, щодо яких позивачі виявили бажання отримати їх у власність, належали Домажирській сільраді й згодом ці землі були включені до земель об`єднаної територіальної громади, представницькі функції щодо якої перейшли до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвалене судом першої інстанції судове рішення стосується прав та інтересів апелянта, вирішило питання про його права та інтереси щодо спірних земельних ділянок. Отже, на переконання апеляційного суду, Івано-Франківська селищна рада, як правонаступник Домажирської сільради має право на апеляційне оскарження судового рішення.

23. Крім того, апеляційний суд врахував, що наданими апеляційному суду документами, які є містобудівною та землевпорядною документацією, підтверджується, що з вересня 2017 року Домажирською сільрадою приймалися рішення щодо території, на якій розташовані зокрема і спірні земельні ділянки, з метою включення їх до меж с. Кожичі (рішення про розробку землеустрою щодо змін меж села Кожичі, виготовлення проекту землеустрою, його погодження, , проведено державну експертизу землевпорядної документації).

24. Ці рішення Домажирської сільради є нескасованими, але вони не були, внаслідок незалучення апелянта до участі у справі, надані суду першої інстанції і позбавили суд належним чином встановити обставини справи, що призвело до порушення прав апелянта щодо спірних земельних ділянок.

25. Оцінюючи підстави для відмови у задоволенні клопотань ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , викладені в оскаржуваних наказах від 17.01.2020 №13-921/16-20-СГ, від 17.01.2020 №13-928/16-20-СГ та №13-767/16-20-СГ, апеляційний суд зазначав, що така відмова обумовлена перебуванням бажаних до отримання у власність ділянок у користуванні третіх осіб, а погодження землекористувача відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України до клопотань позивачів додані не були.

26. Апеляційним судом із матеріалів справи встановлено, що земельні ділянки, на які претендували ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , знаходились на землях сільськогосподарського призначення державної форми власності, які перебувають користуванні третіх осіб.

27. Такі дані були встановлені апеляційним судом на підставі відомостей, наявних у Державному земельному кадастрі, які за законом є офіційними, у зв`язку з чим суд визнав неналежними подані позивачами докази, що нібито підтверджують перебування у користуванні бажаних до отримання у воластість земельних ділянок саме за ними. На підтвердження цих обставин позивачі надали довідки Рясне-Руської сільради, однак суд надав перевагу саме відомостям, які містяться у Державному зомельному кадастрі та наявні у публічній кадастровій карті, оскільки такі відомості є офіційними, на відміну від інформації, яка міститься у довідках органу місцевого самоврядування, які такого статусу не мають.

28. Таким чином у оскаржуваній постанові апеляційного суду констатовано, що відповідач правомірно, посилаючись на частину шосту статті 118 Земельного кодексу України, у зв`язку з ненаданням погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки, тобто на передбачену законом підставу, відмовив вищевказаним позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

29. Надаючи оцінку підставам для відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_2 , викладеним у наказі від 12.03.2020 №13-3486/16-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», суд апеляційної інстанції установив, що бажана земельна ділянка не відповідає затвердженому генеральному плану села Кожичі.

30. З цього приводу апеляційний суд зазначив, що на запит відповідача Домажирська сільрада дала відповідь від 28.02.2020 №94, в якій зазначила, що розташування земельної ділянки із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, на яку ОСОБА_2 має намір оформити право власності, не відповідає затвердженому генеральному плану села Кожичі та іншій містобудівній документації, оскільки знаходиться на території зони виробничої забудови.

31. Окрім цього, наданими на вимогу суду апеляційної інстанції рішенням Домажирської сільської ради від 11.09.2017 «Про затвердження Проекту внесення змін до Генеральних планів с. Домажир, с. Кожичі, с. Жорниська та с. Зелів Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області» та доданим до нього проектом внесення змін, який був затверджений, підтверджується, що земельна ділянка, стосовно якої було подано заяву ОСОБА_2 , перебуває на території виробничої забудови. Ці документи не були витребувані та перевірені судом першої інстанції.

32. З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що враховуючи норму закону, яка прямо передбачає підстави для відмови у такому випадку, відповідач діяв правомірно.

33. Апеляційний суд визнав безпідставними доводи ОСОБА_2 про те, що фактично спірна земельна ділянка перебувала за межами с. Кожичі, а тому відповідач не міг відмовити ОСОБА_2 у його клопотанні.

34. Зокрема, у оскаржуваній постанові апеляційного суду вказано, що у розумінні пунктів 2, 7 статті 1 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» затверджений в належному порядку генеральний план населеного пункту є містобудівною та землевпорядною документацією, а в матеріалах справи відсутні відомості про скасування рішення про внесення змін до Генерального плану с. Кожичі.

35. До того ж, суд апеляційної інстанції на підставі наявних у справі документів установив, що рішенням Домажирської сільської ради від 11.09.2017 №1172 «Про розробку проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Кожичі Яворівського району Львівської області» вирішено розробити та погодити згідно норм чинного законодавства України проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Кожичі відповідно до проекту внесення змін до генеральних планів.

36. На виконання вказаного судового рішення у встановленому законом порядку було виготовлено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Кожичі Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області, який було погоджено рішенням Домажирської сільської ради від 21.12.2017 №1328 «Про погодження проекту землеустрою щодо зміни меж населеного пункту с. Кожичі Яворівського району Львівської області».

37. Вищевказаний проєкт землеустрою було погоджено й головою Яворівської районної державної адміністрації відповідно до розпорядження від 29.01.2018 №52/02-06 «Про погодження проекту землеустрою щодо зміни меж с. Кожичі Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області».

38. Цей же проєкт землеустрою отримав позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 12.02.2018 №122, яким його також погоджено.

39. Окрім цього, як встановлено судовим розглядом справи, проект землеустрою щодо встановлення (зміни) межі села Кожичі Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області було затверджено рішенням Яворівської районної ради від 14.05.2021 №76 та змінено межі с. Кожичі.

40. Відповідно до обставин справи, відображених у оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, за вищевказаною землевпорядною документацією та згідно з наведеними вище рішеннями органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, у межі с. Кожичі внесено, зокрема, земельну ділянку площею 65,3350 га кадастровий план якої розміщено на сторінці 89 Проекту. Спірний масив (включно із досліджуваними земельними ділянками) розміщений в межах опису угідь під номером 41 та відповідно включені у проектовані межі с. Кожичі.

41. З огляду на вищевикладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що починаючи з 11.09.2017 органом місцевого самоврядування вчинялися усі необхідні дії з метою збільшення меж населеного пункту на його території, набуття у комунальну власність земельних ділянок, зокрема, державної власності, які були включені у межі с. Кожичі.

42. Наведене, на переконання апеляційного суду, додатково переконує апеляційний суд у порушенні спірним судовим рішенням прав та інтересів апелянта, який безпідставно не був залучений до участі у справі та був позбавлений можливості надати суду необхідні докази на спростування доводів позивачів.

43. Отже, за висновками суду апеляційної інстанції, відповідач правомірно виніс оскаржуваний наказ №13-3486/16-20-СГ від 12.03.2020 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» щодо ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

44. Не погоджуючись із вищевказаною постановою, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачі зверталися до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із такими заявами:

ОСОБА_2 із клопотанням від 11.02.2019 (вх. №В-2000/0/36-20-СГ від 11.02.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,20 га для ведення особистого селянського господарства;

ОСОБА_4 із заявою від 12.02.2019 (вх. №С-13265/0/36-19-СГ від 19.12.2019) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,35 га для ведення особистого селянського господарства;

ОСОБА_3 із заявою від 12.12.2019 (вх. №Д-13270/0/36-19-СГ від 19.12.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,20 га для ведення особистого селянського господарства;

ОСОБА_1 із заявою від 23.12.2019 (вх. №К-13858/0/36-19-СГ від 24.12.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,15 га для ведення особистого селянського господарства.

46. Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 12.03.2020 №13-3486/16-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,2000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

47. Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 17.01.2020 №13-921/16-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» відмовлено ОСОБА_4 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,3500 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

48. Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 17.01.2020 №13-928/16-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» відмовлено ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,2000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

49. Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 16.01.2020 №13-767/16-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,1500 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

50. Вважаючи вказані накази протиправними і такими, що підлягають скасуванню, позивачі звернулися з позовом до суду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

51. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

52. Вказану підставу мотивує тим, що судом апеляційної інстанції у оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми матеріального права без урахування висновків, викладених у подібних правовідносинах у постановах Верховного Суду від 20.09.2021 у справі №160/11823/20, від 03.03.2020 у справі №826/14572/18, від 19.02.2021 у справі №823/1970/16, від 23.02.2021 у справі №640/17/19, від 20.05.2021 у справі №120/3569/19-а, від 26.01.2021 у справі №826/23493/15, від 16.02.2021 у справі №1540/4731/18, від 25.02.2021 у справі №160/2727/19, від 30.06.2021 у справі №465/79/18, від 17.05.2018 у справі №904/5618/17, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 16.04.2021 у справі №160/8626/19 в частині встановлення порушених прав, обов`язків або інтересів осіб, які не були учасниками справи. Скаржник вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про порушення законних інтересів селищної ради є помилковими.

53. На думку скаржника, Восьмий апеляційний адміністративний суд порушив норми пункту 3 частини першої статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки повинен був закрити апеляційне провадження у справі після його відкриття.

54. Також скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.09.2017 у справі №391/1055/14-ц, від 24.11.2020 у справі №809/563/15.

55. У відзиві на касаційну скаргу Івано-Франківська селищна рада наводить доводи про те, що саме собою дослідження правовідносин землекористування (які виникли між сільськими радами), надання правової оцінки цим правовідносинам, встановлення статусу землекористувачів та врахування долучених позивачами довідок безпосередньо стосується прав, обов`язків та законних інтересів Івано- Франківської селищної ради як правонаступника Домажирської сільської ради.

56. Згідно з наведеними у відзиві на касаційну скаргу аргументами зазначені спірні правовідносини щодо землекористування земельними ділянками, які позивачі бажали отримати у власність, тривають протягом тривалого часу, а статус землекористувачів, який підтверджується довідками, являється підставою для породження нових спорів, які розглядаються судами.

57. Враховуючи зазначене та розглядаючи висновки Верховного Суду, викладені у вказаних скаржником постановах, слід також розглянути правовідносини як такі, що стосуються Івано-Франківської селищної ради, а саме - щодо зміни меж с. Кожичі, внесення змін до генерального плану населеного пункту, розробленням, погодженням і затвердженням у зв`язку з цим відповідної землевпорядної документації.

58. Зазначене, на думку Івано-Франківської селищної ради, слід враховувати як ще один елемент досліджуваних судом першої інстанції правовідносин землекористування - законний інтерес Домажирської сільської ради, правонаступником якої є Івано-Франківська селищна рада, і яка набула повноваження щодо розпорядження земельними ділянками в межах територіальної громади до набрання законної сили рішенням суду першої інстанції.

59. Таким чином, на думку особи, яка подала відзив, встановлюючи зазначені обставини землекористування, посилаючись на них у мотивувальній частині рішення як на одну із підстав задоволення позовних вимог, враховуючи подані довідки при винесенні рішення, суд першої інстанції, враховуючи закріплений у процесуальному законі принцип офіційного з`ясування обставин справи і обов`язок суду повно і всебічно дослідувати обставини, які стосуються предмету спору, повинен був повністю дослідити такі довідки з урахуванням усіх обставин справи або ж не взяти до уваги долучені довідки як неналежний доказ у даній справі.

60. Враховуючи вищезазначене, Івано-Франківська селищна рада просить відмовити у задоволенні касаційної скарги у зв`язку із безпідставністю такої (враховуючи межі перегляду), а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі №380/2553/20 - залишити без змін.

61. Відповідно до наявних у справі повідомлень про вручення рекомендованого поштового відправлення, копія ухвали Верховного Суду про відкриття апеляційного провадження у справі, що розглядається, була завчасно надіслана усім учасникам справи разом з касаційною скаргою та додатками до неї. Обставин, які б перешкоджали поданню відзиву на касаційну скаргу в строки, встановлені в ухвали про відкриття касаційного провадження у справі, не встановлено і про таке право було роз`яснено Верховним Судом у вищевказаній ухвалі.

62. Проте, відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи не надійшло, що однак, відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, це не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

63. Так, у відповідності до частин першої - третьої, п`ятої статті 116 Земельного кодексу України (тут і далі у тексті у редакції, чинній станом на дату видання відповідачем спірних наказів) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

64. За приписами частин першої, другої, четвертої, шостої, сьомої, дев`ятої - одинадцятої статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

65. Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначає стаття 122 Земельного кодексу України, згідно з частиною четвертою якої центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

66. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

67. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

68. Беручи до уваги доводи та вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів констатує, що ключовими питаннями, які постають перед касаційним судом під час розгляду цієї справи у касаційному порядку, є питання про те, чи вирішено судом першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Івано-Франківської селищної ради і чи мав право цей орган місцевого самоврядування оскаржити таке судове рішення в апеляційному порядку. В залежності від відповіді на ці питання касаційному суду належить вирішити, чи здійснено судом апеляційної інстанції апеляційний перегляд справи, що розглядається, за скаргою належної особи і чи не виникло у цього суду передбачених процесуальним законом підстав для закриття у зв`язку з цим апеляційного провадження у справі.

69. У постановах Верховного Суду, на які здійснюється посилання у касаційній скарзі наведено висновки, зокрема, про те, що перевірка права особи на звернення до суду з апеляційною скаргою передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується (розгляду по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність підстав для апеляційного оскарження, а отже і права на звернення до суду з апеляційною скаргою, є перешкодою для розгляду скарги по суті.

70. При цьому, відповідно до положень статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України особа, набуваючи статусу апелянта у справі, до участі у якій не була залучена, повинна мати не просто певний обсяг прав, свобод та інтересів, що зачіпаються тим чи іншим способом при прийняті судового рішення, а питання про захист чи відмову у захисті прав, свобод чи інтересів саме цієї особи має бути вирішено судом безпосередньо. Судове рішення, що оскаржується особою, незалученою до участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи. Тобто, судом має бути' розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, але і їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися судом апеляційної інстанції до уваги.

71. Колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції вищенаведеним висновкам Верховного Суду не суперечить, виходячи з такого.

72. Відносини, що виникають у процесі добровільного об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, а також добровільного приєднання до об`єднаних територіальних громад врегульовані нормами Закону України від 05.02.2015 №157-VIII «Про добровільне об`єднання територіальних громад» (преамбула до цього Закону).

73. Основні умови добровільного об`єднання територіальних громад визначені у статті 4 вищевказаного Закону, за змістом частин першої, другої четвертої якої добровільне об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється з дотриманням таких умов, зокрема: у складі об`єднаної територіальної громади не може існувати іншої територіальної громади, яка має свій представницький орган місцевого самоврядування; територія об`єднаної територіальної громади має бути нерозривною, межі об`єднаної територіальної громади визначаються по зовнішніх межах юрисдикції рад територіальних громад, що об`єдналися.

Адміністративним центром об`єднаної територіальної громади визначається населений пункт (село, селище, місто), що має розвинену інфраструктуру і, як правило, розташований найближче до географічного центру території об`єднаної територіальної громади та в якому розміщується представницький орган місцевого самоврядування об`єднаної територіальної громади.

Найменування об`єднаної територіальної громади, як правило, є похідним від найменування населеного пункту (села, селища, міста), визначеного її адміністративним центром.

74. Порядок утворення об`єднаної територіальної громади та реорганізація органів місцевого самоврядування встановлений статтею 8 Закону України від 05.02.2015 №157-VIII «Про добровільне об`єднання територіальних громад», за змістом якої об`єднана територіальна громада вважається утвореною за цим Законом з дня набрання чинності рішеннями всіх рад, що прийняли рішення про добровільне об`єднання територіальних громад, або з моменту набрання чинності рішенням про підтримку добровільного об`єднання територіальних громад на місцевому референдумі та за умови відповідності таких рішень висновку, передбаченому частиною четвертою статті 7 цього Закону (частина перша).

75. Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

76. Згідно з підпунктом 1 пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України, припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади.

77. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» (тобто до ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору у справі, що розглядається) Домажирська сільська рада Яворівського району Львівської області (в тому числі і с. Кожичі) увійшла до складу Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області.

78. За наведеного, колегія суддів погоджується з викладеним у оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції висновком про те, що у спірних правовідносинах Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області є правонаступником Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області.

79. Суд апеляційної інстанції також установив, що рішенням Домажирської сільської ради від 11.09.2017 №1158 «Про затвердження Проекту внесення змін до Генеральних планів с. Домажир, с. Кожичі, с. Жорниська та с. Зелів Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області» затверджено містобудівну документацію «Проект внесення змін до Генеральних планів с. Домажир, с. Кожичі, с. Жорниська та с. Зелів Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області», розроблений ДІПМ «Містопроект» м. Львів з розрахунковим періодом до 2030 року.

80. Відповідно до вищевказаного рішення та доданого до нього проектом внесення змін, який був затверджений, земельна ділянка, щодо якої було подано заяву ОСОБА_2 , перебуває на території зони виробничої забудови.

81. 11.09.2017 рішенням Домажирської сільської ради №1172 «Про розробку проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Кожичі Яворівського району Львівської області» вирішено розробити та погодити згідно норм чинного законодавства України проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Кожичі відповідно до проекту внесення змін до генеральних планів.

82. На виконання вказаного рішення ФОП ОСОБА_5 було виготовлено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Кожичі Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області (надалі - Проект).

83. У проектовані межі с. Кожичі внесено, зокрема, земельну ділянку площею 65,3350 га кадастровий план якої розміщено на сторінці 89 Проекту. Спірний масив (включно із досліджуваними земельними ділянками) розміщений в межах опису угідь під номером 41 та відповідно включені у проектовані межі с. Кожичі.

84. 21.12.2017 рішенням Домажирської сільської ради №1328 «Про погодження проекту землеустрою щодо зміни меж населеного пункту с. Кожичі Яворівського району Львівської області» погоджено Проект.

85. 29.01.2018 розпорядженням Голови Яворівської районної державної адміністрації «Про погодження проекту землеустрою щодо зміни меж с. Кожичі Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області» №5 2/02-06 погоджено Проект.

86. 12.02.2018 відповідачем надано висновок державної експертизи землевпорядної документації від 12.02.2018 №122 Проекту, яким такий оцінено позитивно та погоджено.

87. 14.05.2021 рішенням Яворівської районної ради №76 «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) межі села Кожичі Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області» затверджено Проект та змінено межі с. Кожичі.

88. Колегія суддів відзначає, що згідно з пунктами 41, 42 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами; затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

89. Відповідно до частини другої статті 174 Земельного кодексу України рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад.

Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

90. А згідно з частиною першою статті 83 цього ж Кодексу землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

91. Землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки (частина четверта статті 173 Земельного кодексу України).

92. Аналіз вищевикладених норм законодавства дає колегії суддів підстави для висновку, що відповідна сільська рада, яка за своїх конституційно - правовим статусом є представницьким органом місцевого самоврядування і здійснює свої повноваження від імені та в інтересах територіальної громади, має право ініціювати процедуру встановлення (зміни) меж села за відповідним проектом землеустрою, розробленого з урахуванням генерального плану такого населеного пункту.

93. Включені в межі села землі та земельні ділянки державної власності переходять у власність територіальної громади і у встановленому законом порядку на такі земельні ділянки проводиться державна реєстрація права комунальної власності.

94. Встановлені у цій справі обставини засвідчують, що Домажирською сільською радою Яворівського району Львівської області ще у 2017 році було ініційовано процедуру зміни межі, зокрема, сіл Домажир та Кожичі шляхом збільшення їх площі, у тому числі й за рахунок земель державної власності, у межах яких розташовувалась земельна ділянка, стосовно якої ОСОБА_2 подавалось клопотання про отримання її у власність для ведення особистого селянського господарства.

95. З встановлених у цій справі обставин та доводів учасників справи також вбачається, що Домажирська сільська рада Яворівського району Львівської області мала намір після завершення процедури зміни межі, у тому числі, с. Кожичі і, відповідно, переходу їх у власність територіальної громади - оформити вищевказані землі у комунальну власність відповідно до закону, а також включила їх до генерального плану села як такі, що перебувають у зоні виробничої забудови.

96. Після утворення об`єднаної територіальної громади з адміністративним центром у селищі Івано - Франкове і включенням до її складу відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №718-р Домажирської територіальної громади, у тому числі й с. Кожичі, правонаступником всього майна, прав та обов`язків цієї громади в силу приписів частини третьої статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» стала об`єднана Івано - Франківська територіальна громада, від імені та в інтересах якої діє Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області як представницький орган місцевого самоврядування.

97. Отже, колегія суддів констатує, що:

земельна ділянка державної власності, яку бажав отримати у власність позивач - ОСОБА_2 і щодо якої відповідачем у цій справі було прийнято оскаржуваний ним наказ, охоплювалась генеральним планом села Кожичі, який станом на момент виникнення спірних правовідносин було затверджено у встановленому законом порядку і цей містобудівний документ був чинним і не скасований;

відповідно до генерального плану села ця земельна ділянка була включена у межі села Кожичі Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області;

станом на момент вирішення цього спору судом першої інстанції тривала процедура зміни меж села Кожичі, у якій Домажирською сільською радою Яворівського району Львівської області було замовлено розроблення, погоджено і отримано позитивні висновки державної землевпорядної експертизи, прийняті відповідні рішення з метою реалізації такого права сільської ради;

Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області є правонаступником такого права і бажана до тримання позивачем у власність земельна ділянка перебувала на території об`єднаної Івано - Франківської територіальної громади;

до набрання законної сили рішенням суду першої інстанції та станом на момент подання апеляційної скарги у цій справі було прийнято рішення відповідною районною радою про зміну меж, зокрема, села Кожичі, що перебуває на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області, тобто ця земля за законом перейшла у власність об`єднаної територіальної громади, від імені та в інтересах якої діє апелянт, і він заявляв про намір здійснити державну реєстрацію права комунальної власності на неї;

цей намір апелянта є реальним і заснований на рішеннях сільської ради, правонаступником якої він є, містобудівній та землевпорядній документації, яка є чинною, не скасована і підлягає врахуванню при розгляді питання та прийнятті рішення щодо передачі земельної ділянки у власність;

виконання рішення суду першої інстанції створює передумови для вибуття з власності об`єднаної територіальної громади вищевказаної земельної ділянки і неможливості у подальшому оформлення на неї права комунальної власності, що зачіпає права усіх членів цієї територіальної громади, які реалізуються від її імені апелянтом.

98. Колегія суддів також відзначає, що Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 визначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

99. Тому колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що станом на момент прийняття відповідачем оскаржуваного наказу охоплена цим адміністративним актом земельна ділянка перебувала у власності держави, а Домажирська сільська рада Яворівського району Львівської області та її правонаступник не були суб`єктом речових прав стосовно такого майна, оскільки Домажирська сільська рада Яворівського району Львівської області та Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області як її правонаступник мали право на включення цієї земельної ділянки до меж населеного пункту (села Кожичі) і та охоронюваний законом інтерес стосовно оформлення на неї права комунальної власності.

100. З цією метою, задовго до подання ОСОБА_2 клопотання про передачу вищевказаної земельної ділянки (починаючи з вересня 2017 року), органом місцевого самоврядування вчинялись реальні дії та приймались відповідні рішення, розроблялась, погоджувалась та затверджувалась у встановленому законом порядку відповідна землевпорядна та містобудівна документація тощо.

101. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ухвалене судом першої інстанції судове рішення зачіпає законний інтерес Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області й цей орган місцевого самоврядування, хоча і не брав участі у розгляді цієї справи, однак, в силу приписів частини першої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України, мав право на оскарження ухваленого судом першої інстанції рішення по суті спору.

102. Що ж стосується висновків суду апеляційної інстанції стосовно правомірності відмови відповідача у наданні дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,2000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, оформлену спірним наказом відповідача, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими, з огляду на таке.

103. Судом апеляційної інстанції установлено, що підставою для прийняття такого рішення відповідачем слугувало те, що бажана земельна ділянка не відповідає затвердженому генеральному плану села Кожичі, оскільки відповідно до рішення Домажирської сільської ради від 11.09.2017 «Про затвердження Проекту внесення змін до Генеральних планів с. Домажир, с. Кожичі, с. Жорниська та с. Зелів Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області» та доданим до нього проектом внесення змін, який був затверджений, підтверджується, що земельна ділянка, стосовно якої було подано заяву ОСОБА_2 , перебуває на території зони виробничої забудови.

104. Такі обставини підтверджуються наявними у справі та дослідженими у судових засіданнях суду апеляційної інстанції доказами, переоцінку яким касаційний суд, в силу наявних у нього повноважень, здійснювати не може.

105. Отже, у спірних правовідносинах мало місце невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, що прямо передбачено Земельним кодексом України як підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

106. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок суду апеляційної інстанції стосовно правомірності виданого за результатом розгляду клопотання ОСОБА_2 наказу відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального і дотриманні норм процесуального права, відповідає фактичним обставинам справи.

107. З вищевикладеного також констатується, що прийнята апеляційним судом постанова, яка оскаржується ОСОБА_2 у касаційному порядку, є законною та обґрунтованою, а визначені процесуальним законом підстави для скасування цього судового рішення у справі, що розглядається - відсутні.

108. Колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.09.2017 у справі №391/1055/14-ц та від 24.11.2020 у справі №809/563/15, оскільки предмет спору у вказаних судових провадженнях стосувався оскарження рішень відповідних органів місцевого самоврядування про встановлення межі населеного пункту, а не рішень уповноважених органів стосовно передачі у власність громадян земельних ділянок державної та комунальної власності.

109. У вказаних вище справах Верховний Суд не застосовував норми права, якими керувався відповідач у спірних правовідносинах, відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні поданого ним клопотання.

110. Таким чином, висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, на які наявні посилання у касаційній скарзі, є не релевантними до правовідносин у справі, що розглядається, стосуються процедури встановлення (зміни) меж населених пунктів, яка предметом цього спору не охоплюється.

111. Постанова ж суду апеляційної інстанції в частині висновків про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 цими особами як в апеляційному, так і у касаційному порядку не оскаржувалось й не охоплюється вимогами та доводами касаційної скарги ОСОБА_2 , що слугували підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, а тому в цій частині оскаржуване судове рішення не переглядається.

112. Ураховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги і вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального і не допустив порушення норм процесуального права, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, яке скасуванню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

113. За правилами частин першої, другої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

114. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявив неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, яке ухвалене відповідно до закону.

115. Керуючись статтями 340, 341, 343, 349, 350, 355, 356, Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

В.М. Шарапа