Рішення

від 29.11.2021 по справі 495/1402/19

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/1402/19

№ провадження 2/495/535/2021

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

29 листопада 2021 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарі судового засідання: Охримчук А.В.

за участю:

-представника позивача: прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області - Рубанової Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 495/1402/19

за позовом: керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області

до: Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та ОСОБА_1

про визнання незаконними рішень селищної ради, недійсними свідоцтв про право власності,

В С Т А Н О В И В:

18.02.2019 року перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, правонаступник якої є Білгород-Дністровська окружна прокуратура (далі по тексту - позивач) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовною заявою до Затоківської селищної ради (далі по тексту - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідачка-2) визнання незаконним рішення селищної ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності (т.1 а.с.2-30).

Так, позивач просить суд:

- визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року № 2722 Про передачу громадянці ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0300 га (кадастровий номер 5110300000:02:005:0045) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32656623 від 26.01.2015 щодо земельної ділянки площею 0,0300 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0045);

- стягнути з відповідачів на користь прокуратури Одеської області сплачений судовий збір за розгляд позовної заяви.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.09.2019 року прийнято до провадження цивільну справу № 495/1402/19 за позовною заявою першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської СР та ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення селищної ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності. По справі призначено підготовче судове засідання (т.1 а.с.154-155).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.08.2020 року закрито підготовче провадження по справі № 495/1402/19 за позовною заявою першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської СР та ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення селищної ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності. Справу призначено до судового розгляду (т.1 а.с.238-239).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.05.2021 року заміннено у цивільній справі № 495/1402/20 за позовом першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 про визнання незаконними рішень селищної ради, недійсними свідоцтв про право власностіненалежного відповідача - Затоківську селищну раду Білгород-Дністровської міської ради Одеської області на належного відповідача - Кароліно-Бугазьку сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, 1, код ЄДРПОУ - 04527307) (т.2 а.с. 20-21)

Представник позивача Білгород-Дністровської окружної прокуратури - прокурор Рубанова Н.О., в судовому засідання позовну заяву підтримала в повному обсязі та просила суд її задовольнити.

Представник відповідача - Кароліно-Бугазької СР у судове засідання не з`явився, про день, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду невідомі.

Відповідачка - ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явилася, але її представник - адвокат Садовський В.Є. неодноразово подавав до суду письмові пояснення, відповідно до яких він вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Вказав, що законодавством встановлено, що за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури здійснюється лише зміна цільового призначення земельних ділянок, а віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень суб`єкта владних повноважень. Стверджує, що прокурором висловлено незгоду не із фактичною передачею спірної ділянки відповідачу, а із визначенням виду використання земельної ділянки, який змінився після поділу земельної ділянки. Просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі (т.2 а.с. 7-10).

Згідно із ч.3 ст.131 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.223 ЦПК України).

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази та вислухавши представника позивача, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом до Кароліно-Бугазької СР та ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення селищної ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, Білгород-Дністровською місцевою прокуратурою в межах наданих повноважень виявлено схему земельних оборудок на території смт. Затока м. Білгород-Дністровського, пов`язаної із виведенням земель комунальної власності територіальної громади Затоківської селищної ради на користь приватних осіб.

Так, встановлено, що між Затоківською селищною радою та ТОВ Кимстрой 12.11.2004 року укладено договір оренди щодо земельної ділянки, площею 2,3 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва оздоровчо-розважального комплексу, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 04.04.506.00006 від 23.11.2004 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.04.2013 року у справі № 916/439/13-г задоволено позов заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради до ТОВ Кимстрой , розірвано договір оренди та зобов`язано повернути до земель комунальної власності смт. Затока вказану земельну ділянку.

В подальшому на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, із земель наданих раніше у користування ТОВ Кимстрой , проведено державну реєстрацію земельних ділянок по АДРЕСА_2 , з кадастровими номерами:5110300000:02:005:0052;5110300000:02:005:0040; 110300000:02:005:0018; 5110300000:02:005:0019; 5110300000:02:005:0020; 5110300000:02:005:0021; 5110300000:02:005:0022; 5110300000:02:005:0023; 5110300000:02:005:0013; 5110300000:02:005:0051; 5110300000:02:005:0050; 5110300000:02:005:0049; 5110300000:02:005:0048; 5110300000:02:005:0042; 5110300000:02:005:0043; 5110300000:02:005:0045; 5110300000:02:005:0046; 5110300000:02:005:0047; 5110300000:02:005:0035; 5110300000:02:005:0034; 5110300000:02:005:0033; 5110300000:02:005:0032; 5110300000:02:005:0031; 5110300000:02:005:0026; 5110300000:02:005:0027; 5110300000:02:005:0028; 5110300000:02:005:0029; 5110300000:02:005:0012; 5110300000:02:005:0010; 5110300000:02:005:0009; 5110300000:02:005:0008 ; 5110300000:02:005:0007 .

Після державної реєстрації земельних ділянок Затоківською селищною радою 29 грудня 2014 року прийнято рішення про відведення вказаних земельних ділянок у власність на користь приватних осіб, у тому числі ОСОБА_1 , для індивідуального дачного будівництва. Підставою для державної реєстрації земельної ділянки стала технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки яка раніше перебувала у користуванні ТОВ Кимстрой згідно договору оренди, укладеного 12.11.2004 року. Цільове призначення земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ТОВ Кимстрой , значилось як будівництво та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, після поділу цієї земельної ділянки Затоківська селищна рада мала розпорядитись нею відповідно до цього ж цільового призначення.

Таким чином, у даному випадку має місце формування нової земельної ділянки (з іншими межами, конфігурацією, площею та цільовим призначенням), що в свою чергу вимагає виготовлення такого виду документації із землеустрою як проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, як зазначає позивач, відведення земельних ділянок у власність громадян з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва безпосередньо суперечить містобудівній документації, згідно з якою спірні земельні ділянки за Генеральним планом смт. Затока відносяться до земель рекреаційного призначення.

Таким чином порушення земельного законодавства полягає у недотриманні порядку передачі земельної ділянки у власність відповідачки ОСОБА_1 , земельна ділянка для індивідуального дачного будівництва повинна була передаватись у право власності на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Дані обставини і стали підставою для звернення Білгород-Дністровської окружної прокуратури із відповідною позовною заявою до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року № 2722, ОСОБА_1 було передано у власність земельну ділянку площею 0,0300 га (кадастровий номер 5110300000:02:005:0045) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , .

Державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 для оформлення права власності, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32656623 щодо земельної ділянки площею 0,0300 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстровано згідно рішення про державну реєстрацію прав їх обтяжень від 26.01.2015 року № 18840624.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок (п.2, ч.2). Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч.4). Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (ч.5). Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (ч.6).

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч.9). Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (ч.10).

Таким чином земельна ділянка, що була передана ОСОБА_1 в порядку безоплатної передачі (ст. 121 ЗК) для індивідуального дачного будівництва, була сформована шляхом поділу, за технічною документацією із землеустрою щодо поділу.

Разом з тим, вказана земельна ділянка АДРЕСА_1 до її формування входила до єдиного масиву (ділянки) площею 2,3 га, що перебував в оренді ТОВ Кимстрой до 2013 року.

В пункті 15 Договору оренди від 12.11.2004 року, укладеного між Затоківською селищною радою та ТОВ Кимстрой , зазначено, що цільовим призначенням земельної ділянки є будівництво оздоровчо-розважального комплексу.

Тобто, передаючи у власність ОСОБА_1 спірну ділянку, Затоківська селищна рада змінила її цільове призначення без проведення та дотримання встановленої процедури.

Як було вказано вище, поділ земельної ділянки можливий лише із збереженням її цільового призначення, проте в даному випадку поділ проведено зі зміною цільового призначення земельної ділянки (з будівництво оздоровчо-розважального комплексу на індивідуальне дачне будівництво ).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про землеустрій , цільове призначення земельної ділянки - це її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Більш того, стаття 121 ЗК України не встановлює можливість безоплатної передачі громадянам земельної ділянки для будівництва оздоровчо-розважального комплексу.

11 вересня 2018 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 712/10864/16-а в якій дійшла наступних висновків стосовно питання про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Так, статтею 122 ЗК у зазначеній редакції, серед іншого, передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У той же час, відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належать повноваження щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що зміна цільового призначення земель комунальної форми власності є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування, яка проводиться на підставі відповідних проектів устрою, що мають затверджуватись рішенням уповноваженої ради у встановленому законом порядку.

Виходячи з принципу ЗК щодо раціонального використання та охорони земель Велика Палата Верховного Суду вважає, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цього цільового призначення землі.

Земельне законодавство України передбачає зміну цільового призначення землі органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення природоохоронного та історико-культурного призначення.

Аналогічних висновків Верховний суд дійшов у постановах від 08.05.2018 у справі № 521/4789/17, від 30.05.2018 у справі № 308/7923/16-ц, від 27.06.2018 у справі № 362/3134/14-ц, від 04.07.2018 у справі № 826/8492/17, від 17.07.2018 у справі № 712/9000/16-а, від 21.02.2019 у справі № 813/6231/14, від 26.06.2019 у справі № 701/902/17-ц.

Згідно із ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно із ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, суд погоджується з ствердженнями позивача, що цільове призначення земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ТОВ Кимстрой , значилось як будівництво та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, то після поділу цієї земельної ділянки Затоківська селищна рада мала розпорядитись нею відповідно до цього ж цільового призначення, а не передавати земельну ділянку у власність фізичній особі для індивідуального дачного будівництва.

Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наведені позивачем аргументи свідчать про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

У відповідності до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та об`єктом права власності українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно із ст. 1 Закону України Про місцеве самоврядування , Затоківська селищна є представницьким виборним органом місцевого самоврядування, який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 80 ЗК України, суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Статтею 83 ЗК України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю.

Підставою для набуття територіальною громадою в особі Затоківської селищної ради права комунальної власності на землю є безоплатна передача їй землі державою. Оскільки право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів, кожне порушення закону щодо безпідставного заволодіння комунальною власністю є порушенням державних інтересів.

Порушення інтересів територіальної громади смт. Затока полягають у незаконному набутті ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку комунальної власності площею 0,0300 га, тобто у протиправному позбавлені територіальної громади смт. Затока права на вищезазначену земельну ділянку.

Прийняття незаконного рішення про передачу у власність земельної ділянки комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України), або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

05.02.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 910/7813/18 за позовом керівника Київської місцевої прокуратури № 9 в інтересах держави до Київської міської ради, ТОВ ФОК-Сігма про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсною угоди та відсутнім права користування земельною ділянкою. В даній постанові Верховний Суд доходить висновку, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме:

1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, тому Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгекадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.

Прокурором повністю обґрунтована необхідність звернення із позовом на захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин, дотримання конституційного принципу законності набуття й реалізації права власності на землю у поєднанні із додержаним засад правового порядку в Україні.

Оцінюючи можливість захисту права за ст.1 Першого протоколу, ЄСПЛ загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулось у зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справою стосовно позбавлення особи власності на майно, набуте незаконно.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/WestAllianceLimited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Враховуючи вказане, суд вважає співмірним позбавлення відповідача власності із метою (ціллю) для якої вказане здійснюється, а саме відновлення прав в частині володіння та користування землями, що належать до комунальної власності та перебувають у власності народу в цілому.

Вказаний висновок відповідає ряду правових позицій Верховного Суду України у постановах, що прийняті в порядку п.1 ч.1 ст. 355 ЦПК України та є обов`язковими до застосування, зокрема у справах: №6-1376цс16 від 29 червня 2016 року; № 6-2903цс15 від 11.05.2016 р.; № 6-427цс15 від 2 березня 2016 року; № 6 - 2510цс 15 від 16.12.2015р.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно із ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про законність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури до Кароліно-Бугазької СР та ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення селищної ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності, у зв`язку з чим такий позов підлягає задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню з Кароліно-Бугазької СР Білгород-Дністровського району Одеської області та ОСОБА_1 , сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 417 (три тисячі чотириста сімнадцять) гривень 21 (двадцять одну) копійку, а саме по 1 708 (одної тисячі сімсот вісім) гривень 60 (шістдесят) копійок з кожного.

Керуючись ст.ст. 13-14 , 19 Конституцією України , ст.ст. 1 , 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст. 1 , 15-16 , 21 , 328 Цивільного кодексу України , ст. ст. 79-1 , 118 , 121 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 12-13, 76-81, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської областідо Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та ОСОБА_1 про визнання незаконними рішень селищної ради, недійсними свідоцтв про право власності- задовольнити.

Визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року № 2722 Про передачу громадянці ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0300 га (кадастровий номер 5110300000:02:005:0045) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32656623 від 26.01.2015 щодо земельної ділянки площею 0,0300 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0045).

Стягнути в рівних частках з Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, 1, код ЄДРПОУ - 04527307) на користь прокуратури Одеської області (р/р 35213085000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552, юридична та поштова адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, тел. 731-98-00, неприбуткова організація) сплачений судовий збір у сумі 3 417 (три тисячі чотириста сімнадцять) гривень 21 (двадцять одну) копійку, а саме по 1 708 (одної тисячі сімсот вісім) гривень 60 (шістдесят) копійок з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Мишко