Рішення

від 12.01.2022 по справі 428/12124/21

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/12124/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Корнєвої Ю.П.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Пролигіна Є.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля про визнання протиправним наказу про відсторонення від роботи, його скасування та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

1. Позиції сторін, процесуальні дії

1.1. ОСОБА_3 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із вищевказаним позовом.

В обґрунтування позову вказано, що з 02.02.2017 позивач знаходиться у трудових відносинах з відповідачем та займає посаду фахівця відділу матеріально-технічного забезпечення. 12.10.2021 було видано наказ № 289/1 Про обов`язкову вакцинацію працівників університету та 27.10.2021 - наказ № 304/2 Попередження про відсторонення працівників від роботи у випадку відмови або ухилення від обов`язкового щеплення проти COVID-19 . Наказом № 321/1 від 08.11.2021 Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 , як такого, що відмовляється або ухиляється від щеплення проти COVID-19 , що виданий т.в.о. ректора Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (далі - СУНУ ім. В. Даля) Марченком Д., позивача було відсторонено від роботи (виконання робіт) без збереження заробітної плати як такого, що відмовляється або ухиляється від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19.

Позивач вважає наказ відповідача № 321/1 від 08.11.2021 протиправним. Перш за все, наказ МОЗ № 2153 не встановлює та не передбачає, що діяльність перелічених в ньому працівників може призвести до зараження працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, тому підстави для відсторонення, передбачені в ст. 12 ЗУ Про захист населення від інфекційних хвороб , відсутні. Щеплення від COVID-19, не передбачено Календарем профілактичних щеплень, який встановлює види обов`язкових щеплень в Україні. В порушення ст. 7 ЗУ Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення не було надано єдиним компетентним органом для встановлення факту ухилення - посадовою особою державної санітарно-епідеміологічної служби відповідного подання про усунення особи від роботи. На думку позивача, відповідач, приймаючи спірний наказ, обмежив його особисті немайнові права на труд та на медичну допомогу не у випадках та не у спосіб, які передбачені Конституцією України та Цивільним кодексом України. Позивач зазначає, що ні ст. 46 КЗпП, ні ст. 12 ЗУ Про захист населення від інфекційних хвороб не містить порядку для відсторонення працівників, які не щеплені проти COVID - 19. Конституція України не визначає серед випадків обмеження права на працю, обмеження пов`язане із щепленням. Крім того, відсторонення від роботи можна трактувати саме як зміни істотних умов праці, про які працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Будь-які докази, які б підтверджували, що позивач відмовляється або ухиляється від щеплення, у відповідача відсутні. Позивач звертає увагу на те, що в даному випадку роботодавець свідомо та умисно допустив дискримінацію виключно за ознакою стану здоров`я щодо наявності щеплення.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ т.в.о. ректора Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Марченка Д. Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 , як такого, що відмовляється або ухиляється від щеплення проти COVID-19 №321/1 від 08.11.2021;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 15.11.2021 - дати відсторонення від роботи і до дня ухвалення судового рішення у справі.

1.2. Представник відповідача подав до суду письмовий відзив, з якого вбачається, що позовні вимоги відповідач не визнає. У відзиві вказано, що рішення про обов`язковість щеплення певних категорій працівників прийнято компетентним органом на підставі відповідної норми закону. Позивач був належним чином повідомлений про необхідність щеплення. З 01.11.2021 по 12.11.2021 позивач знаходився у відпустці, а тому він був повідомлений у телефонному режимі про необхідність вакцинації або надання документів щодо наявності протипоказань до вакцинації. У задоволенні позову представник відповідача просить відмовити у повному обсязі.

1.3. У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на доводи, викладені у письмовому відзиві.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. Відповідно до копії трудової книжки, заповненої 19.11.2007 на ім`я ОСОБА_3 , останній 02.02.2017 на підставі наказу №22 К/Д від 01.02.2017 прийнятий на посаду спеціаліста відділу матеріального забезпечення та договірних відносин Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

З запису № 13 у вищевказаній трудовій книжці вбачається, що відповідно до наказу №154/80 від 25.10.2017 відділ матеріального забезпечення та договірних відносин перейменовано у відділ матеріально-технічного забезпечення.

На підставі наказу №160/80 від 01.11.2017 назву посади змінено на фахівець.

2.2. Згідно з копією наказу (розпорядження) ректора Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Поркуян О.В. №490-в/Д від 20.10.2021 ОСОБА_3 за період роботи з 02.02.2021 по 01.02.2022 надана частина щорічної основної відпустки з 01.11.2021 по 12.11.2021.

2.3. Відповідно до копії наказу ректора Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Поркуян О.В. № 289/1 від 12.10.2021 начальника відділу охорони праці та безпеки життєдіяльності Хорунжий Л.Т. зобов`язано: довести до керівників структурних підрозділів списки працівників, які не були вакциновані або не надали антиковідний документ, з метою уточнення, у строк до 22.10.2021; здійснювати постійний моніторинг зазначених списків, відстежувати зміни щодо вакцинування; передати до відділу кадрів уточнені списки працівників, які не були вакциновані, у строк до 03.11.2021. Керівникам структурних підрозділів доручено: попередити працівників підрозділів, що згідно ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт; надати до відділу ОПтаБЖД копії антиковідних документів відносно кожного підлеглого працівника у строк до 03.11.2021; довести цей наказ до всіх підлеглих працівників під розпис згідно аркуша ознайомлення (додаток 1) і надати до відділу кадрів у строк до 22.10.2021.

З аркушу ознайомлення вбачається, що з наказом №289/1 від 12.10.2021 ОСОБА_3 ознайомлений 15.11.2021.

Згідно з копією наказу ректора Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Поркуян О.В. №304/2 від 27.10.2021 вирішено попередити працівників університету, які не мають щеплення проти COVID-19: з 08.11.2021 у випадку відмови або ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 вони будуть відсторонені від роботи, до проходження щеплення. Виключенням є: особи з абсолютними протипоказаннями до щеплення проти COVID-19, які надали відповідний медичний висновок; особи, які перехворіли на COVID-19 протягом останніх 6 місяців, і надали відповідний медичний документ; особи, які надали негативний ПЛР-тест (дійсний протягом 72 годин). На час відсторонення від роботи оплату праці регулювати згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України. Начальнику відділу кадрів Літвіновій Л.М. доручено: підготувати на підставі наданих начальником відділу ОПтаБЖД списків невакцинованих працівників наказ про відсторонення працівників від роботи, починаючи з 08.11.2021, до проходження щеплення проти COVID-19 у строк до 05.11.2021; оформляти допуск працівників до роботи окремим наказом після надання документу (сертифікату) про щеплення. Керівникам структурних підрозділів доручено: довести до відома підлеглих працівників, які не мають щеплення, вимоги законодавчих актів щодо обов`язкового щеплення проти COVID-19; ознайомити з вимогами законодавчих актів щодо обов`язкового щеплення та цим наказом під розпис згідно аркушу ознайомлення (додаток 1 до наказу) та повернути до відділу кадрів у строк до 04.11.2021; забезпечити у разі незгоди з щепленням проти COVID-19 заповнення працівниками підрозділу письмових повідомлень (додаток 2 до наказу) та надати до відділу ОПтаБЖД у строк до 04.11.2021; не допускати до роботи з 08.11.2021 працівників, якщо вони не мають щеплення проти COVID-19 та/або не надали відповідний документ; відображати в табелях обліку робочого часу період відсторонення таких працівників символом І (інші причини неявок).

З аркушу ознайомлення вбачається, що з наказом №304/2 від 27.10.2021 ОСОБА_3 ознайомлений 15.11.2021.

Відповідно до копії наказу т.в.о. ректора Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Марченка Д. Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 , як такого, що відмовляється або ухиляється від щеплення проти COVID-19 №321/1 від 08.11.2021 на виконання постанови КМУ від 20.10.2021 №1096 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 , наказу МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням , відповідно до ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , ч. 1 ст. 42 КЗпП, ст. 46 КЗпП України, ч. 1 ст. 94 КЗпП, постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , наказів СНУ ім. В. Даля №289/1 від 12.10.2021 Про обов`язкову вакцинацію працівників університету та №304/2 від 27.10.2021 Попередження про відсторонення працівників від роботи у випадку відмови або ухилення від обов`язкового щеплення проти COVID-19 вирішено ОСОБА_3 , фахівця відділу матеріально-технічного забезпечення, відсторонити від роботи з 15 листопада 2021 року, після завершення щорічної відпустки, як такого, що відмовляється або ухиляється від обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Строк відсторонення - до усунення причин, що його зумовили. На час відсторонення за працівником зберігається його робоче місце (посада), але не зберігається заробітна плата і страховий стаж. Начальнику відділу матеріально-технічного забезпечення Черкашину О.М. доручено ознайомити з цим наказом ОСОБА_3 під розпис згідно аркушу ознайомлення (додаток 1) та повернути до відділу кадрів у строк до 15.11.2021; забезпечити недопущення до роботи ОСОБА_3 з 15.11.2021.

З аркушу ознайомлення вбачається, що з наказом №321/1 від 08.11.2021 ОСОБА_3 ознайомлений 15.11.2021.

2.4. Згідно з довідкою Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля № 129 від 16.11.2021 ОСОБА_3 працює у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля на посаді фахівець та середньомісячна заробітна плата за два останні календарні місяці роботи, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, становить 6013,56 грн. Середньоденна заробітна плата складає 286,36 грн. Середня кількість робочих днів у розрахунковому періоді становить 21 день.

3. Релевантні джерела права та акти їх застосування

3.1. Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Стаття 49 Конституції України встановлює, що держава, зокрема, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

3.2. Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні X і Y проти Нідерландів (X and Y v. the Netherlands), п. 22, Series A № 91, ЄСПЛ нагадав, що фізична недоторканність особи охоплюється поняттям приватного життя , яке захищається статтею 8 Конвенції.

У рішеннях Y.F. проти Туреччини (Y.F. v. Turkey), заява № 24209/94, п. 33, та Соломахін проти України (Solomakhin v. Ukraine), заява № 24429/03, п. 33, ЄСПЛ вказав, що тіло особи стосується найбільш особистісного аспекту приватного життя і обов`язкове медичне втручання, навіть якщо воно є мінімальним, становить втручання у це право. Таке втручання призводить до порушення статті 8 Конвенції, якщо не доведено, що воно здійснювалось згідно із законом , переслідувало одну або більше законних цілей, визначених пунктом 2, та їхнє досягнення було необхідним у демократичному суспільстві .

У рішенні Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165, ЄСПЛ вказав, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру . Стаття 8 Конвенції захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом . Поняття приватне життя в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на приватне життя .

Згідно з практикою ЄСПЛ вислів згідно із законом у пункті 2 статті 8 Конвенції вимагає серед інших речей, що захід, про який йдеться, повинен мати підґрунтя в національному законодавстві (рішення у справі Олександра Дмітрієва проти Росії (Aleksandra Dmitriyeva v. Russia), заява № 9390/05, п. 104).

3.3. Статтею 4 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно статті 46 КЗпП відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

3.4. Згідно статті 10 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я громадяни України зобов`язані: а) піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; в) вживати передбачених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги іншим особам, які знаходяться у невідкладному стані; г) виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Частинами 2, 3 статті 30 вищевказаного Закону визначено, що щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватися обов`язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України.

У разі загрози виникнення або поширення епідемічних захворювань Кабінетом Міністрів України у порядку, встановленому законом можуть запроваджуватися особливі умови і режими праці, навчання, пересування і перевезення на всій території України або в окремих її місцевостях, спрямовані на запобігання поширенню та ліквідацію цих захворювань.

3.5. Статтею 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб визначено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Особам, які не досягли п`ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об`єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Особам віком від п`ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації та за згодою об`єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

У статті 1 вищевказаного Закону встановлено, що календар профілактичних щеплень це нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення.

Карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Згідно частини 1 статті 13 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб для профілактичних щеплень застосовуються медичні імунобіологічні препарати вітчизняного та зарубіжного виробництва, зареєстровані в Україні в установленому законодавством порядку.

Стаття 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб визначає, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.

Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов`язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров`я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред`явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.

Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

3.6. Відповідно до статті 27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими.

Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Статтею 7 вищевказаного Закону визначено, що підприємства, установи і організації зобов`язані, зокрема, усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення Кабінет Міністрів України відповідно до закону встановлює карантинно-обмежувальні заходи на території виникнення і поширення інфекційних хвороб та уражень людей.

Пунктом й статті 40 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення визначено, що головний державний санітарний лікар України у разі введення в Україні чи в окремих її місцевостях режиму надзвичайного стану вносить центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, обґрунтоване подання для прийняття рішення щодо звернення до Кабінету Міністрів України з пропозицією про встановлення карантину. У поданні зазначаються: період і межі території встановлення карантину; перелік проведення необхідних профілактичних, протиепідемічних та інших заходів, які можуть бути проведені у зв`язку з введенням режиму надзвичайного стану і встановленням карантину, виконавці цих заходів; вичерпні тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб, додаткові обов`язки, що покладаються на них.

3.7. Згідно пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України Про правовий режим надзвичайного стану надзвичайний стан може бути введений в разі виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (зокрема, пандемій), що створюють загрозу життю і здоров`ю значних верств населення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 вищевказаного Закону у разі введення надзвичайного стану з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 4 цього Закону, крім заходів, передбачених статтею 16 цього Закону, можуть також здійснюватися такі заходи, зокрема: встановлення карантину та проведення інших обов`язкових санітарних та протиепідемічних заходів.

3.8. Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України Про лікарські засоби лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частинами 1, 6 статті 9-2 вищевказаного Закону визначено, що у зв`язку із поширенням пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) для забезпечення можливості екстреного медичного застосування окремих лікарських засобів, вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів на час дії надзвичайної ситуації та/або карантину у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, такий лікарський засіб, вакцина або інший медичний імунобіологічний препарат для лікування та/або специфічної профілактики коронавірусної хвороби (COVID-19) може підлягати прискореній державній реєстрації у разі прийняття центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, рішення про державну реєстрацію лікарського засобу, вакцини або іншого медичного імунобіологічного препарату для лікування та/або специфічної профілактики коронавірусної хвороби (COVID-19) з метою екстреного медичного застосування з урахуванням певних зобов`язань у разі, якщо заявник може довести, що у нього відсутні можливості для надання повних даних про ефективність та безпеку лікарського засобу, вакцини або іншого медичного імунобіологічного препарату для лікування та/або специфічної профілактики коронавірусної хвороби (COVID-19) за нормальних умов застосування з об`єктивних причин та якщо:

1) наявні дані про успішне проведення доклінічних випробувань/досліджень, окремих фаз клінічних випробувань/досліджень та отримані результати містять в сукупності науково обґрунтовані докази, у тому числі дані адекватних та добре контрольованих досліджень, які дають змогу вважати, що лікарські засоби, вакцини або інші медичні імунобіологічні препарати можуть бути ефективними для екстреного медичного застосування на час дії надзвичайної ситуації та/або карантину;

2) вакцина або інший медичний імунобіологічний препарат для специфічної профілактики коронавірусної хвороби (COVID-19) має дозвіл на екстрене застосування, наданий компетентним органом Сполучених Штатів Америки, Великої Британії, Швейцарської Конфедерації, Японії, Австралії, Канади, Ізраїлю, Китайської Народної Республіки або за централізованою процедурою компетентним органом Європейського Союзу відповідно до національного законодавства країни надання дозволу чи Європейського Союзу, або вакцина або інший медичний імунобіологічний препарат прекваліфікований Всесвітньою організацією охорони здоров`я; або

лікарський засіб для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19) має дозвіл на екстрене застосування, наданий компетентним органом Сполучених Штатів Америки, Великої Британії, Швейцарської Конфедерації, Японії, Австралії, Канади, Ізраїлю або за централізованою процедурою компетентним органом Європейського Союзу відповідно до національного законодавства країни надання дозволу чи Європейського Союзу, або лікарський засіб прекваліфікований Всесвітньою організацією охорони здоров`я; або

вакцина або інший медичний імунобіологічний препарат для специфічної профілактики коронавірусної хвороби (COVID-19) виробляється в Україні за повним циклом чи із продукції "in bulk";

3) такий лікарський засіб, вакцина або інший медичний імунобіологічний препарат для специфічної профілактики коронавірусної хвороби (COVID-19) не був розроблений у державі, визнаній в установленому порядку державою-агресором;

4) відома та потенційна користь лікарських засобів, вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів у разі їх використання для лікування та профілактики коронавірусної хвороби (COVID-19) переважає відомі та потенційні ризики використання таких лікарських засобів, вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів.

У разі настання будь-яких наслідків, спричинених застосуванням таких лікарських засобів, вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів для лікування та/або специфічної профілактики коронавірусної хвороби (COVID-19), державою забезпечується здійснення відповідних компенсаційних виплат у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3.9. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2021 № 95 затверджено Порядок державної реєстрації вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів для специфічної профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, під зобов`язання для екстреного медичного застосування.

Наказом МОЗ України від 22.02.2021 №308 відповідно до пункту 2 вищевказаного Порядку зареєстровано та внесено до Державного реєстру лікарських засобів України лікарські засоби (медичні імунобіологічні препарати): вакцину КОВІШЕЛД (COVISHIELD), виробництва Серум Інстітьют оф Індіа Лтд, (реєстраційне посвідчення №UA/18593/01/01) та вакцину КОМІРНАТІ/COMIRNATY™, виробництва Пфайзер Менюфекчуринг Бельгія НВ, Бельгія, БайоНТек Менюфекчуринг ГмбХ, Німеччина, (реєстраційне посвідчення №UA/18592/01/01).

Відповідно до наказу МОЗ України від 09.03.2021 №419 відповідно до пункту 2 вищевказаного Порядку зареєстровано та внесено до Державного реєстру лікарських засобів України лікарські засоби (медичні імунобіологічні препарати): вакцину CoronaVac виробництва Синовак Лайф Саєнсіз Ко., Лтд., Китай, (реєстраційне посвідчення №UA/18630/01/01).

Згідно наказу МОЗ України від 02.07.2021 № 1325 відповідно до пункту 2 вищевказаного Порядку зареєстровано та внесено до Державного реєстру лікарських засобів України лікарські засоби (медичні імунобіологічні препарати): КОВІД-19 ВАКЦИНА ЯНССЕН (COVID-19 VACCINE JANSSEN), виробництва Янссен Фармацевтика НВ, Бельгія (реєстраційне посвідчення № UA/18853/01/01).

3.10. Наказом Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ) від 16.09.2011 № 595 із змінами та доповненнями затверджено Календар профілактичних щеплень в Україні (додається), Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень (додається), Перелік медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень.

Пунктами 1, 2, 3 Календаря профілактичних щеплень в Україні визначено, що цей Календар є нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення.

Цей Календар включає обов`язкові профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз.

Інші обов`язкові щеплення встановлюються відповідно до цього Календаря для груп населення: за віком; щеплення дітей з порушенням цього Календаря; щеплення ВІЛ-інфікованих осіб; за станом здоров`я; щеплення дітей після алло/ауто-ТСГК (трансплантація стовбурових гемопоетичних клітин); щеплення на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями.

Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби.

Розділ IV вищевказаного Календарю визначає конкретний перелік захворювань та відповідних категорій осіб за віком чи видом роботи, які підлягають щепленням на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями. При цьому, цим розділом визначено, що ендемічна територія - територія, у межах якої протягом тривалого часу реєструються непоодинокі випадки захворювання населення певною інфекційною хворобою, а епідемічні показання - показання до проведення активної імунопрофілактики, що не передбачена вакцинацією за віком, у разі виникнення неблагополучної епідемічної ситуації або загрози її виникнення, а також при можливому ризику інфікування у випадку контакту особи з джерелом інфекції.

3.11. Наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (в редакції, яка набула чинності з 08.11.2021) визначено, що обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: 1. Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2. Місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3. Закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 № 2070).

Зазначений наказ МОЗ від 04.10.2021 №2153 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 за № 1306/36928, наказ набрав чинності 08.11.2021 - через один місяць з дня його офіційного опублікування 08.10.2021 в Офіційному віснику України.

3.12. Відповідно до п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу";

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Вищевказаний пункт 41-6 постанови Кабінету Міністрів України набрав чинності 08.11.2021, про що вказано у постанові від 20 жовтня 2021 р. № 1096.

4. Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. Суд зазначає, що відсторонення особи від роботи у зв`язку із відсутністю вакцинації проти певної хвороби за своєю суттю є терміновим запобіжним заходом у сфері трудових правовідносин, спрямованим на усунення від роботи тієї особи, перебування якої на роботі може становити небезпеку для її життя та здоров`я або для життя та здоров`я інших осіб. Тривале відсторонення від роботи у зв`язку із відсутністю вакцинації проти певної хвороби є суттєвим обмеженням права на працю, гарантованого статтею 43 Конституції України. З огляду на зміст статей 43, 49, 64 Конституції України, суд має оцінити відповідність відсторонення позивача від роботи національному законодавству в аспекті вказаних статей Конституції України у взаємозв`язку із нормами інших законів та підзаконних актів.

Крім того, тривале відсторонення від роботи у зв`язку із відсутністю вакцинації проти певної хвороби є обмеженням на доступ до професії, яке впливає на приватне життя особи в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв`язку із цим, суд має оцінити чи було таке відсторонення передбачено законом в розумінні статті 8 Конвенції.

4.2. Суд зазначає, що в даному випадку відсторонення позивача від роботи напряму пов`язане із введенням в Україні карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19. У Переліку, який є додатком до наказу МОЗ України від 04.10.2021 № 2153, обов`язковість щеплення проти COVID-19 пов`язана саме із періодом дії карантину.

Згідно ч. 3 ст. 30 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я , ст. 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , ч. 1 ст. 30 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення Кабінету Міністрів України надано повноваження запроваджувати карантин на певних територіях або на всій території України. Разом з тим, норми всіх цих трьох законів визначають, що таке повноваження має реалізовуватися Кабінетом Міністрів України відповідно до закону, тобто у порядку, встановленому законом.

Порядок встановлення карантину визначений статтею 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та пунктом й статті 40 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення . Ці норми чітко визначають, що питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. В свою чергу, головний державний санітарний лікар України наділений повноваженням вносити таке подання у разі введення в Україні чи в окремих її місцевостях режиму надзвичайного стану.

Зі змісту пункту 1 частини 2 статті 4, а також пункту 4 частини 1 статті 17 Закону України Про правовий режим надзвичайного стану також видно, що встановлення карантину пов`язується із запровадженням режиму надзвичайного стану.

Отже, встановлення карантину на всій території України та введення відповідних карантинних обмежень можливе лише тоді, коли в Україні чи в окремих її місцевостях введено режим надзвичайного стану. На думку суду, правильність цього висновку додатково підтверджується характером та ступенем деяких обмежень, можливість запровадження яких передбачена ч. 4, 5 ст. 29, ст. 30 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , а також характером та ступенем деяких обмежень, які були фактично запроваджені постановою КМУ від 9 грудня 2020 р. № 1236 щодо запровадження карантину (суттєві обмеження права вільного пересування, права на підприємницьку діяльність, права на працю тощо).

В даному випадку в Україні чи в окремих її місцевостях не вводився режим надзвичайного стану, проте Кабінет Міністрів України ввів карантин, у зв`язку із чим для деяких працівників були запроваджені такі суттєві обмеження права на працю, які згідно статті 64 Конституції України допустимі лише за умови введення режиму надзвичайного стану. За таких обставин, тривале обмеження права позивача на працю у вигляді відсторонення від роботи внаслідок відсутності щеплення проти COVID-19 не відповідає статтям 43 та 64 Конституції України.

4.3. Оцінюючи відповідність підстав та процедури відсторонення позивача від роботи іншим нормам національного законодавства України, суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб працівники відсторонюються від виконання певних видів робіт лише тоді, коли вони відмовляються чи ухиляються від проходження обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом . В даному випадку порядок проходження обов`язкових профілактичних щеплень встановлений Законом України Про захист населення від інфекційних хвороб .

Так, перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення визначаються відповідним календарем, що встановлено статтею 1 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб . Норми вказаного Календаря, який затверджений наказом МОЗ України, також визначають, що саме цей календар встановлює перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення. Розділ IV вищевказаного Календарю визначає конкретний перелік захворювань та відповідних категорій осіб за віком чи видом роботи, які підлягають щепленням на ендемічних територіях та за епідемічними показаннями.

Однак, захворювання COVID-19 та щеплення проти нього відсутні у будь-якому із розділів Календаря профілактичних щеплень. На думку суду, встановивши перелік певних професій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, МОЗ України повинен був внести вказане захворювання, а також строки щеплення проти нього до відповідного Календаря. Без внесення відповідного захворювання та строків щеплення проти нього до Календаря, щеплення проти такого захворювання не набуває статусу обов`язкового профілактичного згідно вимог Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб .

Наказ МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 лише затверджує Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Проте, у наказі не вказано, що таке щеплення має бути внесено до Календаря профілактичних щеплень як обов`язкове.

Отже, позивач не міг відмовитися чи ухилитися від проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, оскільки таке щеплення не набуло статусу обов`язкового профілактичного.

4.4. В підсумку, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. ректора Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Марченка Д. Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 , як такого, що відмовляється або ухиляється від щеплення проти COVID-19 №321/1 від 08.11.2021. Цей наказ було видано без достатніх правових підстав.

При цьому суд вважає за необхідне окремо відзначити, що в умовах пандемії, викликаної в Україні захворюванням COVID-19, щеплення проти цієї хвороби є раціональним заходом стримування розповсюдження хвороби і зменшення смертності від неї. Однак, запровадження вказаного щеплення в якості обов`язкового та наступне запровадження широкого обмеження прав осіб у зв`язку із відсутністю такого щеплення має відбуватися у порядку, встановленому Конституцією та законами України. В даному випадку такий порядок дотриманий не був.

4.5. Стосовно вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає, що згідно довідки № 129 від 16.11.2021 середньоденна заробітна плата позивача становить 286,36 грн.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд враховує, що позивач був відсторонений від роботи з 15.11.2021. Отже, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу має обчислюватися з 15.11.2021 по день ухвалення цього рішення - 12.01.2022 включно.

Загальна кількість робочих днів в період з 15.11.2021 по 12.01.2022 складає 40 днів. (12 р.д. у листопаді 2021 року + 22 р.д. у грудні 2021 року + 6 р.д. у січні 2022 року).

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 11454 грн. 40 коп. (визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів вимушеного прогулу, тобто 286,36 грн. х 40 днів = 11454,40 грн.) Вказана сума визначена без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

5. Розподіл судових витрат та вирішення інших процесуальних питань

5.1. Суд враховує, що позивачем відповідно до квитанції № 20 від 15.12.2021 сплачено судовий збір у розмірі 908 грн. Приймаючи до уваги вимоги ст. 141 ЦПК України, а також задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 908 грн. 00 коп.

5.2. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля про визнання протиправним наказу про відсторонення від роботи, його скасування та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. ректора Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Марченка Д. Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 , як такого, що відмовляється або ухиляється від щеплення проти COVID-19 №321/1 від 08.11.2021.

Стягнути з Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.11.2021 по 12.01.2022 в сумі 11454 (одинадцять тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн. 40 коп., визначений без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині виплати ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 12 січня 2022 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, код у ЄДРПОУ 02070714, місцезнаходження: Україна, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Центральний, буд. 59-А.

Суддя Д.Б. Баронін