Постанова

від 29.08.2006 по справі 15/136-06-3859а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/136-06-3859А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"29" серпня 2006 р. Справа № 15/136-06-3859А

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:  Бєляновського В.В.,

                      Суддів:  Мирошниченко М.А., Шевченко В. В.,

при секретарі   -   Волощук О.О.,

за участю представників:

Від позивача: Барбул О.О.

Від  відповідача: не з'явився

Від ЗАТ „Українська інвестиційна група”: не з'явився

Від Сергіївської селищної ради: не з'явився

Від Білгород –Дністровського МБТІ: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі  

апеляційну скаргу Виконавчого комітету  Сергіївської селищної ради Білгород –Дністровської міськради Одеської області

на постанову господарського суду Одеської області від 23.05.2006 р.

у справі   № 15/136-06-3859А

за позовом  Закритого акціонерного товариства „Сергіївка –Південь Сервіс”

до Виконавчого комітету  Сергіївської селищної ради Білгород –Дністровської міськради Одеської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1)  Закритого акціонерного товариства „Українська інвестиційна група”;

2) Сергіївської селищної ради Білгород –Дністровського району Одеської області;

3) Білгород –Дністровського міжміського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості;

про зобов'язання вчинити певні дії   

    ВСТАНОВИЛА:

           У квітні 2006 року ЗАТ „Сергіївка –Південь Сервіс”(далі - товариство) звернулося до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом до виконавчого комітету Сергіївської селищної ради Білгород –Дністровської міськради Одеської області (далі - виконком), за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ЗАТ „Українська інвестиційна група” та Білгород –Дністровського міжміського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості, про зобов'язання належним чином оформити та видати позивачеві свідоцтво про право власності на нерухоме майно –будівлі розташовані за адресою: Одеська область, м. Білгород –Дністровський, смт. Сергіївка, вул. Гагаріна, 1-б, яке виготовлено Білгород –Дністровським міжміським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості від 31 травня 2005 року. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідач безпідставно відмовляється від видачі такого свідоцтва, чим порушує охоронювані законом інтереси позивача щодо здійснення ним права власності на майно.

          Виконком позов не визнав посилаючись на те, що причиною непогодження свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.05.2005року, оформленого Білгород –Дністровським БТІ, є те, що в графі „форма власності” повинно бути вказано „колективна”, а не „приватна”, що суперечить чинному законодавству України.

          Постановою господарського суду Одеської області від 23.05.2006 року у справі (суддя Петров В.С.) адміністративний позов задоволено повністю. Постанова суду мотивована тим, що позивач є власником будівель розташованих в смт. Сергіївка, вул. Гагаріна, 1-б, які були передані до статутного фонду підприємства відповідно до  рішення Сергіївської селищної ради № 235 від16.07.2004 р. та протоколу загальних зборів товариства № 1 від 12.03.2004 р., а дії відповідача щодо відмови у видачі свідоцтва про право власності на це нерухоме майно вчинені в порушення вимог чинного законодавства.

          Виконком у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначену постанову місцевого господарського суду скасувати, як прийняту з грубим порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову товариства відмовити в повному обсязі. При цьому скаржник посилається на те, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31.05.2005 р. оформлено Білгород –Дністровським БТІ неналежним чином, а саме: в графі „форма власності” вказано „приватна”, що суперечить чинному законодавству України. Відповідно до ч. 4 розділу 1 Класифікація форм власності, затвердженого та введеного в дію наказом Держстандарту України від 22.11.1994 року № 288, об'єктами класифікації в КФВ є форми власності, встановлені чинним законодавством України, і насамперед, Законом України „Про власність”. В п. 2.1 та п. 2.2 розділу 2 КФВ зазначено, що власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна,  державна. А тому в графі „форма власності” свідоцтва про право власності повинно бути вказано „колективна”, а не „приватна”.

          Товариство          заперечує проти задоволення апеляційної скарги вказуючи на те, що доводи відповідача є помилковими та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства і просить оскаржувану постанову місцевого господарського суду залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

          Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги всі учасники адміністративного процесу були повідомлені належним чином, проте відповідач та треті особи не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню  не підлягає з наступних підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 16.07.2004 року Сергіївською селищною радою було прийнято рішення № 325 про створення спільного підприємства „Закритого акціонерного товариства „Сергіївка –Південь Сервіс” між Сергіївською селищною радою та Українською інвестиційною групою; затвердження проектів статуту, установчого договору даного підприємства та проекту протоколу загальних зборів акціонерів товариства; надання згоди на включення в статутний фонд товариства пансіонату „Південний” розташованого в смт. Сергіївка, вул. Гагаріна, 1-б та доручило селищному голові від імені селищної ради підписати протокол загальних зборів акціонерів та установчий договір товариства.

12.09.2004 року загальними зборами акціонерів ЗАТ „Сергіївка –Південь Сервіс” були прийняті рішення про створення даного товариства та затвердження його статуту; про затвердження статутного капіталу товариства в розмірі 10 млн. грн., 50% якого належить Сергіївській селищній раді та формується за рахунок передачі у власність товариства будівлі пансіонату „Південний” розташованого в смт. Сергіївка, вул. Гагаріна, 1-б; про обирання директора товариства та реєстрацію його статуту, про що було складено протокол № 1.

02.09.2004 року комісією селищної ради за актом приймання - передачі було здійснено фактичну передачу в статутний фонд товариства цілісного майнового комплексу –пансіонату „Південний” на 400 місць розташованого в смт. Сергіївка, вул. Гагаріна, 1-б, вартістю 5 млн. грн.

07.10.2004 року виконавчим комітетом Білгород –Дністровської міської ради  було здійснено державну реєстрацію юридичної особи –ЗАТ „Сергіївка –Південь Сервіс”, про що видано відповідне свідоцтво серії А 00 № 238045.

31.05.2005 року за заявою позивача Білгород –Дністровське міжміське бюро технічної інвентаризації здійснило перевірку правовстановлювальних документів на зазначене нерухоме майно та виготовило свідоцтво про право власності на нього, що підтверджується наявною в справі копією цього свідоцтва, яке відповідач оформлювати відмовився, оскільки в його графі „форма власності” вказано „приватна”, що на думку останнього суперечить чинному законодавству.

25.01.2006 року інший учасник товариства – ЗАТ „Українська інвестиційна група” в інтересах позивача звернувся до відповідача з листом № 3, в якому просив письмово повідомити причини здійснення перешкод у діяльності створеного спільного підприємства та неоформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно. У зв'язку з неодержанням від відповідача відповіді на зазначений лист позивач за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів звернувся до господарського суду з цим адміністративним позовом.

          Відповідно до ст. 85 ГК України господарське товариство є власником: майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; доходів, одержаних від господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.

          Згідно з ч. 1 ст. 86 ГК України, вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

          Статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до  закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

          Захист права власності пов'язаний в законодавстві з презумпцією правомірності набуття такого права. Зокрема, у ст. 328 ЦК України стверджується, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

          Отже, вказану презумпцію суд не має можливості спростувати в межах вирішення даного спору. Таким чином, з моменту передачі спірного нерухомого майна в статутний фонд товариства останнє є належним власником цього майна.

          Пунктом 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, передбачено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна юридичним особам у разі внесення до статутного фонду об'єктів нерухомого майна їх засновниками,  провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

          Обов'язок щодо підготовки документів для видачі свідоцтв про право власності вищезгаданим Положенням покладено на комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації, які діють за дорученням органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади.

          Таким чином, саме на виконком покладено обов'язок остаточного оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно шляхом його підписання та видачі. При цьому колегія суддів відзначає, що позиція відповідача пов'язана з ухиленням від оформлення позивачеві свідоцтва про  право власності на нерухоме майно, є помилковою, оскільки не ґрунтується на чинному законодавстві України.

          Конституцією України, норми якої мають найвищу юридичну силу, встановлено три форми власності: приватна, державна та комунальна і не передбачено колективної форми власності (ст. ст. 41, 85 п. 36, 143).  Згідно з п. 1 Перехідних положень Конституції України, закони та інші нормативні акти, прийнятті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечать Конституції України.

          Положенням Конституції України відповідає Цивільний кодекс України, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, який передбачає лише три форми власності: приватну, державну та комунальну (ст. ст. 325, 326 327 ЦК України).

          Відповідно до розділу 1 Державного класифікатора України –класифікація форм власності ДК 001:2004, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 р. № 97, що набув чинності з 01.06.2004 року, об'єктами класифікації в КФВ є форми власності, встановлені чинним законодавством: Цивільним кодексом України та  Господарським кодексом України. Розділ 3 КФВ містить лише три форми власності: приватну, державну та комунальну.

          Частиною 1 ст. 325 ЦК України передбачено, що суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

          Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 115 ЦК України, господарське товариство є власником  майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу.

          Таким чином, нерухоме майно, розташоване в смт. Сергіївка по вул. Гагаріна, 1-б, що було  передано відповідачем як вклад до статутного капіталу товариства відповідно до рішення Сергіївської селищної ради № 325 від 16.07.2004 року та рішення загальних зборів акціонерів товариства, що оформлені протоколом № 1 від 12.09.2004 р., належить позивачеві на праві приватної власності.

          Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

          Статтею 386 ЦК України передбачено, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

          Завданням адміністративного судочинства в силу ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком  місцевого господарського суду  про те, що відмова відповідача в оформленні позивачеві свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке виготовлене Білгород –Дністровським БТІ від 31.05.2005 року, є незаконною та порушує права та  охоронювані законом інтереси товариства, які підлягають захисту судом.

          Викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків господарського суду та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення даного спору.

          На відміну від ст. 20 Закону України „Про власність” стаття 93 Господарського кодексу України, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, звужує коло підприємств –суб'єктів права колективної власності. Так, до них відносяться виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом. Це, зокрема, підприємства колективної  власності, створені шляхом передачі всього майна державного підприємства у власність його трудового колективу. Підприємства колективної власності засновані на власності їхніх трудових колективів і такі підприємства можуть створюватись тільки фізичними особами в результаті добровільного об'єднання їхнього майна та трудової участі в господарській діяльності підприємства на підставі членства або викупу державного чи комунального майна в результаті приватизації.

          Класифікація форм власності ДК 001-94, що була затверджена та введена в дію наказом Держстандарту України від 22.11.1994 р. № 288, на яку посилається відповідач на підтвердження своїх доводів, скасована з 01 червня 2004 року згідно з наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та  споживчої політики від 28.05.2004 р. № 97.

          З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова місцевого господарського суду  відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви скаржника, з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для її зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Керуючись  ст.ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254  КАС  України,

колегія суддів

УХВАЛИЛА:

          Постанову  господарського  суду  Одеської  області  від  23.05.2006  року

у справі № 15/136-06-3859А залишити без змін, а апеляційну скаргу Виконавчого комітету Сергіївської селищної ради Білгород –Дністровської міськради Одеської області –без задоволення.

          Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий  суддя:                                                Бєляновський В.В.          

 Судді:                                                                      Мирошниченко М.А.

                                                                                   Шевченко В. В.