Постанова

від 12.01.2022 по справі 904/4459/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2022 року м.Дніпро Справа № 904/4459/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Чередка А.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Платінум" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 року (повний текст складено 06.09.2021 року) та додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2021 року у справі № 904/4459/20 (суддя Ліпинський О.В. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Платінум", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт Штанцл Україна", м. Дніпро

про стягнення коштів у розмірі 28 618,85 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 року у справі №904/4459/20 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Платінум" (49000, м. Дніпро, вул. Володі Дубініна, 14/44, код ЄДРПОУ 364441363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт Штанцл Україна" (49170, м. Дніпро, вул. Шинна, 35, код ЄДРПОУ 32192932) 23 535,36 грн. витрат на оплату судової експертизи.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач належними та допустимими доказами не підтвердив факт поставки відповідачу товару, оскільки висновком проведеної судом комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів від 18.06.2021 року підтверджено, що на видаткових накладних № UT-417 від 04.02.2020 року, № UT-418 від 04.02.2020 року, № UT-419 від 04.02.2020 року та на довіреностях № 17 від 04.02.2020 року, №15 від 04.02.2020 року та №16 від 04.02.2020 року підписи від імені ОСОБА_1 виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням його справжньому підпису.

Суд зазначив, що висновком експертизи в частині технічного дослідження документів встановлено черговість виконання елементів довіреностей. За визначеною послідовністю, відтиски печатки були нанесені першими, далі були виконані друковані тексти довіреностей, а потім підписи від імені ОСОБА_1 .

Вказані вище обставини, на думку суду, вказують на те, що відтиски печатки ТОВ "Екопласт Штанцл Україна" були нанесені на аркушах паперу, на яких у подальшому виконано текст довіреностей, який скріплено підписом невідомої особи, а отже, наявність печатки відповідача в зазначених довіреностях не свідчить про скріплення печаткою підпису та тексту документа, та відповідно не свідчить про схвалення відповідачем його змісту.

З урахуванням наведених вище обставин суд дійшов висновку, що надані позивачем документи не підтверджують факт отримання відповідачем товару, стягнення вартості якого є предметом заявлених вимог, що виключає підстави для їх задоволення, як в частині стягнення суми основного боргу, так і в частині додаткових вимог про стягнення пені та відсотків річних.

Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2021 року у даній справі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт Штанцл Україна" про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Платінум" (49000, м. Дніпро, вул. Володі Дубиніна, 14/44, код ЄДРПОУ 36441363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт Штанцл Україна" (49107, м. Дніпро, вул. Шинна, буд. 35, код ЄДРПОУ 32192932) 11 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду мотивовано положеннями ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Суд дійшов висновку, що витрати відповідача на професійну правову (правничу) допомогу підлягають покладенню на позивача в розмірі 11 000,00 грн., в тому числі 8 000,00 грн. витрат, визначених у попередньому розрахунку, які підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) №06/09-2021 від 06.09.2021 року (п. 1-4 акта), та 3 000,00 грн. витрат на оплату участі адвоката в судових засіданнях (п. 13 акта), які відповідач не міг передбачити на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив їх в апеляційному порядку.

Позивач вважає, що судом першої інстанції не було досліджено та з`ясовано обставини, що мають значення для справи; не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Скаржник зазначає, зокрема, що:

- під час передання скаржником 04.02.2020 року товару за видатковими накладними № UT-417, № UT-418, № UT-419, останній отримав від відповідача свої екземпляри видаткових накладних та довіреності на отримання товару, які мають підпис та відтиск печатки відповідача;

- скаржник 20.02.2020 року склав податкові накладні (№№ 407, 408, 409) та зареєстрував їх у Єдиному реєстрі податкових накладних, на зареєстрованих податкових накладних міститься штамп "Документ доставлено контрагенту";

- відповідач самостійно зобов`язаний здійснювати ведення бухгалтерського та податкового обліку, подання звітності, та несе особисту відповідальність за це;

- при складані податкової декларації з ПДВ за лютий 2020 року, відповідач самостійно обчислив суму податкового зобов`язання та включив суму податкового кредиту за здійсненими поставками від скаржника до податкової декларації за період 02.2020 року;

- посилання відповідача на те, що тільки через півтора - року шляхом детального аналізу було виявлено включення до податкового кредиту "доволі незначну суму" ПДВ у розмірі 4 375,20 грн., скаржник вважає введенням в оману;

- судом першої інстанції не було взято до уваги та взагалі досліджено питання щодо порядку включення відповідачем податкового кредиту у розмірі 4 375,20 грн. до своєї податкової звітності;

- скаржник, зі свого боку, вчинив всі юридично значимі та необхідні дії щодо виконання своїх господарських зобов`язань перед відповідачем щодо поставки товару, склав всі документи, здійснив постачання товару та отримав від відповідача документи з його підписом та печаткою; скаржник не знав, не міг знати, що відповідач вчинить підписання вищевказаних документів особою, яка використає наслідування справжнього підпису директора відповідача;

- відповідачем не заперечувалась справжність печатки, не надавались докази її загублення, викрадення або вибуття з його володіння в інший спосіб, використання іншою особою, а висновком експертизи підтверджено її справжність;

- наявність печатки відповідача на видаткових накладних, специфікаціях (підпис на яких відповідачем не оспорюється) та, виготовлених ним, довіреностях, які є в матеріалах справи, являють собою схвалення юридичною особою (відповідачем) договірних відносин між позивачем та відповідачем.

Апелянт просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 року та додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2021 року у справі № 904/4459/20 скасувати; витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти наведених апелянтом обставин, заперечує проти задоволення апеляційної скарги в цілому.

Вважає, що:

- з боку ТОВ "Компанія Платінум" мають місце спроби введення суду в оману шляхом перекручення певних обставин, наприклад, в частині визнання/невизнання судом першої інстанції реєстрації позивачем податкових накладних та використання відповідачем податкового кредиту з ПДВ;

- рішення суду першої інстанції в частині використання відбитків печатки відповідача на підтвердження поставки товарів за договором поставки №КД 3492 від 01.01.2020 року є обґрунтованим, законним та таким, що відповідає нормам процесуального та матеріального права;

- доводи та обґрунтування ТОВ "Компанія Платінум" щодо наявності підроблених документів про поставку товарів з боку позивача є безпідставними, такими що суперечать матеріалам справи та встановленим під час судового розгляду обставинам.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

18.11.2021 року позивач надав клопотання, в якому просив долучити до справи заяву свідка ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 1244 від 27.07.2020 року, РНОКПП НОМЕР_2 ), викликати його для допиту.

13.12.2021 року відповідач надав клопотання, в якому просить викликати на допит свідка ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 1244 від 27.07.2020 року, РНКОПП НОМЕР_2 ), представника відповідача адвоката Разбітнова К.В., свідка ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_3 виданий 25.08.1998 року).

Відповідно до ст. 88 Господарського процесуального кодексу України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Згідно ст.89 Господарського процесуального кодексу свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

На думку колегії суддів підстави для виклику свідків у судове засідання відсутні з урахуванням наступного:

Положенням ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2021 року було відкрито апеляційне провадження в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи викладене, дана справа розглядається судом за відсутності сторін на підставі тих доказів, які були предметом дослідження суду першої інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення та додаткове рішення слід скасувати та позовні вимоги задовольнити з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звернувшись до суду з позовом, просив стягнути з відповідача заборгованість за отриманий за договором поставки №КД 3492 від 01.01.2020 року товар в розмірі 26 251,22 грн., пеню в розмірі 1 389,51 грн. та десять відсотків річних в розмірі 978,12 грн.

Встановлено, що між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупцем) 01.01.2020 року було укладено договір поставки № КД 3492 (надалі - договір) (том 1 а.с. 7-9).

Умовами вказаного договору передбачено наступне:

Згідно п. 1.1. договору за цим договором постачальник зобов`язався передати у власність покупцеві товар в асортименті, кількості та за ціною, що вказані у рахунку-фактурі на підставі поданої заявки, а покупець зобов`язався прийняти цей товар і сплатити цей товар на умовах даного договору.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору загальна вартість договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма видатковими накладними до даного договору. Ціна на товар вказана у рахунку-фактурі, виставленого згідно цього договору.

Оплата здійснюється покупцем у вигляді 100% передоплати за кожну партію товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, або в порядку, узгодженому сторонами у відповідній специфікації (п.2.3. договору).

Податковий облік здійснюється по замовленням (рахункам). "Рахунки, акти, видаткові та податкові накладні за товари або послуги, отриманні за даним Договором, будуть надані в електронному вигляді за допомогою програмного забезпечення "M.E.Doc IS", складені згідно з чинним законодавством про електронні документи, електронний документообіг і електронний цифровий підпис, із заповненням усіх обов`язкових реквізитів і накладенням електронного цифрового підпису уповноваженої особи і печатки". (п.п. 2.4., 2.5. договору).

Згідно п. 3.1. договору товар постачається партіями. Партією товару вважається товар, відвантажений в асортименті та кількості, згідно з видатковою накладною. Постачальник здійснює постачання товару в терміни, обговорені сторонами усно або у відповідній специфікації.

Відповідно до п. 3.2. договору поставка здійснюється на умовах DDP (за адресою поставки, вказаної покупцем у заявці) або EXW склад постачальника м. Дніпро, відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "ІНКОТЕРМС-2010". Умови поставки узгоджуються покупцем у найбільш зручний спосіб (в телефонному режимі, факсом, e-mail), та здійснюються за винятком положень обговорених цим договором.

Постачання замовної продукції, яка у постачальника відсутня в наявності по факту замовлення покупця, сторони узгоджують у відповідній специфікації (п. 3.3. договору).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що якість і комплектація товару повинна відповідати державним стандартам, технічним вимогам, а також іншій документації, які відповідають вимогам за якістю і комплектації товару.

Постачальник одночасно з товаром, який поставляється, за цим договором зобов`язаний передати покупцеві всі необхідні документи, а саме: рахунок-фактуру; видаткову накладну, за вимогою покупця надаються також: сертифікат якості; сертифікат відповідності. Факт прийому товару підтверджує одержання вказаних документів. Тара і упаковка товару повинні відповідати встановленим правилам, державним стандартам, технічним вимогам і містить маркування з позначеним найменуванням товару (п. 4.2., 4.3. договору).

Специфікаціями №№ 1, 2, 3 до договору сторони погодили найменування товару його кількість, ціну, дату відвантаження, а також погодили умови оплати: протягом 60 календарних днів з дня поставки товару, на підставі видаткової накладної (том 1 а.с.10-12).

На підтвердження факту поставки товару на загальну суму 26 251,22 грн. позивач надав до матеріалів справи видаткові накладні № UT-417 від 04.04.2020 року, № UT-418 від 04.02.2020 року та № UT-419 від 04.02.2020 року, а також довіреності на отримання матеріальних цінностей № 15, № 16, № 17 від 04.02.2020 року (том 1 а.с. 189, 190, 192, 193, 195, 196).

Позивач стверджує, що відповідач не розрахувався за поставлений товар, заборгованість складає 26 251,22 грн.

Погодившись з запереченнями відповідача що надані позивачем видаткові накладні та довіреності мають ознаки підроблення та не можуть бути визнані належними, допустимими та достовірними доказами у справі, суд першої інстанції надав перевагу лише одному доказу - висновку проведеної судом комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів від 18.06.2021 року. Між тим, положення ст.104 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 1, ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995. Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Як встановлено судом вище, згідно з п.п. 3.3. договору сторонами на кожну партію товару складено специфікації, у якій вказується асортимент товару, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість партії товару. Специфікації погоджені і підписані сторонами спільно і є невід`ємними частинами даного договору. Загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за цим договором, складає сукупність кількості поставленого товару покупцю згідно із видатковими накладними.

Колегія суддів вважає в зв`язку з цим необґрунтованою правову позицію відповідача що заявок на адресу позивача відповідач не направляв і вважає договір поставки № КД 3492 від 01.01.2020 року неукладеним, а що він є угодою про наміри.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не заперечував як підписання вказаних вище специфікацій до договору, так і не спростовував справжність печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт Штанцл Україна" на специфікаціях №№1,2,3.

Висновком №201/202-21 від 18.06.2021 року за результатами проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи документів встановлено, що на довіреностях № 17 від 04.02.2020 року (т.1 а.с.190), № 15 від 04.02.2020 року (т.1 а.с.193), № 16 від 04.02.2020 року (т.1 а.с.196) відтиски печатки "Екопласт Штанцл Україна" нанесені кліше печатки "Екопласт Штанцл Україна", вільні та експериментальні зразки відтисків якого надані для порівняльного дослідження.

Колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апелянта про те, що відповідачем не заперечувалась справжність печатки, не надавались докази її загублення, викрадення або вибуття з його володіння в інший спосіб, використання іншою особою.

Наявність печатки відповідача на виготовлених ним довіреностях, являють собою схвалення юридичною особою (відповідачем) договірних відносин між позивачем та відповідачем та отримання відповідачем товару згідно наданих до справи довіреностей.

Слід звернути увагу, що спірні видаткові накладні та довіреності датовані 04.02.2020 року.

Так, видаткова накладна на суму 4 275,66 грн. містить посилання на довіреність на імя директора ТОВ "Екопласт Штанцл Україна" ОСОБА_1 №17 від 04.02.2020 року, і вказана довіреність скріплена печаткою відповідача, справжність якої не оспорюється ним і підтверджена висновком експертизи (том 1 а.с.13-14).

Аналогічно оформлені видаткова накладна на суму 2 626,38 грн. та довіреність №15 від 04.02.2020 року і видаткова накладна на суму 19 349,18 грн. і довереність №16 від 04.02.2020 року (том 1 а.с.16,17,19,20).

Наявність печатки у даному випадку спростовує доводи відповідача про підробку видаткових накладних та довіреностей. Позивач не мав обєктивної можливості розпоряджатися печаткою відповідача для такої підробки, не може нести відповідальність за неналежне оформлення документів, виданих та сформованих відповідачем. А в сукупності все викладене, в тому числі відповідність змісту довіреностей, видаткових накладних та специфікацій в частині найменування товару та його вартості свідчать про те, що такий товар відповідач отримав.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 926/2308/19 від 24.02.2021 року зазначено наступне:

"Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, тому, встановивши наявність відбитку печатки на цих документах, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах. Доказів її загублення, викрадення або в інший спосіб вибуття її з володіння позивача або використання її іншою особою Позивачем не надано".

У постанові Верховного Суду у справі № 904/2178/18 від 02.04.2019 року вказано Судом, що: "подальше схвалення правочину юридичної особи на умовах ст. 241 ЦК України, стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення цього правочину.

Водночас доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо)".

Доводи відповідача, викладені ним у письмових поясненнях суду першої інстанції щодо того, що надані товариством бухгалтерські документи (оборотно-сальдові відомості) додатково підтверджують відсутність факту отримання товару, вказаного позивачем, не приймаються колегією суддів. Відображення будь-якої господарської операції ТОВ "Екопласт Штанцл Україна" у бухгалтерському обліку є виключною відповідальністю відповідача і не є належним доказом у даному випадку, який би спростовував доводи позивача про поставку ним товару, передбаченого договором.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 8 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з абзацами 1, 3 частини 3, частиною 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Крім того, суд першої інстанції не надав належну оцінку діям відповідача щодо того, що ТОВ "Екопласт Штанцл Україна" скористався податковим кредитом за виданими позивачем податковими накладними.

Відповідно до п. 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів платник податку - продавець товарів зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені (абз. 14 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Скаржник 20.02.2020 року склав податкові накладні (№№ 407, 408, 409) та зареєстрував їх у Єдиному реєстрі податкових накладних. На зареєстрованих податкових накладних міститься штамп "Документ доставлено контрагенту".

Пунктом 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (п. 6 розділу 3 Наказу Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016 року).

Відповідач самостійно зобов`язаний здійснювати ведення бухгалтерського та податкового обліку, подання звітності та несе особисту відповідальність за це.

При складані податкової декларації з ПДВ за період лютий 2020 року, відповідач самостійно обчислив суму податкового зобов`язання та включив суму податкового кредиту за здійсненими поставками від позивача до податкової декларації за період 02.2020 року. Вказане підтверджується відповіддю ГУ ДПС у Дніпропетровській області на запит суду першої інстанції (том 1 а.с.210).

Судом першої інстанції не було взято до уваги та взагалі не було досліджено питання щодо порядку включення відповідачем податкового кредиту до його податкової звітності; на якій підставі такі дії були вчинені відповідачем за наявності заперечень отримання товару від позивача за спірними видатковими накладними.

Отже, сукупність доказів та дій сторін підтверджують факт поставки позивачем за спірними видатковими накладними товару на загальну суму 26 251,22 грн.

Відсутність доказів відповідача щодо оплати отриманого товару слід визнати порушенням ним умов договору та вимог норм права, вказаних вище.

Відповідно до п.5.2 договору за порушення термінів оплати покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання припиняється фактичним виконанням такого зобов`язання.

Позивач провів розрахунок пені за період з 05.04.2020 року по 14.08.2020 року (дата звернення до суду з позовом) на суму 1 389,51 грн.

Колегією суддів перевірено даний розрахунок та встановлено наступне:

Відповідно до умов договору перший день прострочення оплати - 04.05.2020 року, оскільки поставка товару відбулася 04.02.2020 року, товар мав бути сплачений протягом 60 календарних днів з дати отримання, останній день оплати відповідно до специфікацій №№1,2,3 - 03.04.2020 року.

Отже, визначений позивачем період нарахування пені не суперечить умовам договору.

Відповідно до п.5.3 договору якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються 10% річних відповідно до ст.536 ЦК України від дня, коли товар мав бути оплачений до дня його фактичної оплати.

За розрахунком позивача 10% річних, належні до стягнення, складають 978,12 грн.

Отже, на думку колегії суддів позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на те, що суд при вирішенні спору допустив порушення норм матеріального та процесуального права, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову витрати зі сплати судового збору та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Оскаржуваним позивачем додатковим рішенням суду від 23.09.2021 року стягнуто на користь відповідача витрати на правничу допомогу, оскільки суд відмовив в задоволенні позову.

Оскільки колегія суддів визнає таке рішення неправомірним, то відповідно, підстави для стягнення витрат відповідача на правничу допомогу, відсутні.

Додаткове рішення слід скасувати як прийняте з порушенням вимог ст.129 вказаного процесуального кодексу.

Апеляційну скаргу слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати за розгляд позову 2102,00 грн. та за розгляд апеляційної скарги 3 153,00 грн., всього 5 255,00 грн.

В апеляційній скарзі позивач просив стягнути на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

На підтвердження таких витрат в матеріали справи позивач надав договір про надання правничої допомоги №01/04-19 від 01.04.2019 року, додаткову угоду№2 до договір про надання правничої допомоги №01/04-19 від 01.04.2019 року від 31.03.2020 року, акт приймання-передачі наданих послуг №9 до договір про надання правничої допомоги №01/04-19 від 01.04.2019 року від 12.08.2020 року, платіжне доручення №2331 від 13.08.2020 року про сплату за послуги адвоката по договору про надання правничої допомоги №01/04-19 від 01.04.2019 року та акта приймання-передачі наданих послуг №9 до договору про надання правничої допомоги №01/04-19 від 01.04.2019 року від 12.08.2020 року 2000, 00 грн.

Отже, витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн є підтверджені і підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 року скасувати .

Додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2021 року у справі № 904/4459/20 скасувати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт Штанцл Україна" (49170, м. Дніпро, вул. Шинна, 35, код ЄДРПОУ 32192932) на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Платінум" (49000, м. Дніпро, вул. Володі Дубініна, 14/44, код ЄДРПОУ 36441363) основиний борг у розмірі 26 251,22 грн, пеню у розмірі 1 389,51 грн, 10% річних у розмірі 978,12 грн, судовий збір у розмірі 5 255,00 грн.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.М. Білецька

Суддя А.Є. Чередко