Рішення

від 23.12.2021 по справі 904/6554/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2021м. ДніпроСправа № 904/6554/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Київхліб" про компенсацію понесених позивачем судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Київхліб", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Артанда", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 1 000 874 грн. 74 коп. за договором поставки від 14.12.2020 № 141220

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідач: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням господарського суду від 14.12.2021 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Артанда" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Київхліб" 929 148 грн. 01 коп. пені, 13 937 грн. 22 коп. витрат по сплаті судового збору; у решті позову відмовлено.

У судовому засіданні 14.12.2021 під час розгляду справи по суті, до закінчення судових дебатів, представником позивача заявлено про надання встановленого ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України п`ятиденного строку для подання доказів понесення судових витрат позивачем, у зв`язку із чим судом призначено розгляд заяви позивача у судовому засіданні на 23.12.2021.

20.12.2021 на електронну адресу суду надійшла заява позивача про компенсацію понесених позивачем судових витрат та ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої просив стягнути з відповідача на свою користь витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 10 750 грн. 00 коп. Надав докази на підтвердження заявлених витрат.

У судове засідання 23.12.2021 представники сторін не з`явилися. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заперечення на заяву позивача не подав.

На адресу суду повернувся конверт з копією рішення від 14.12.2021, що направлялася на місцем реєстрації відповідача, з відміткою відділення поштового зв`язку: "Повернуто. Адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику , за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Господарський суд зазначає, що ухвали суду направлялися відповідачу за адресою, яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, передбачені наслідки неявки в судове засідання учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, а також повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справи за відсутності такого учасника.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає за можливе розглянути заяву позивача без участі представників сторін, оскільки явка останніх у призначене засідання обов`язковою судом не визнавалася.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240, ч. 3 ст. 244 ГПК України, у зв`язку із неявкою сторін, додаткове рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

Так, у судовому засіданні 14.12.2021 під час розгляду справи по суті, до закінчення судових дебатів, представником позивача заявлено про надання встановленого ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України п`ятиденного строку для подання доказів понесення судових витрат позивачем.

Після ухвалення судом рішення у даній справі позивачем подано до суду відповідну заяву та докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 10 750 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, рішення у справі № 904/6554/21 ухвалено судом 14.12.2021, а заява позивача щодо розподілу витрат на правничу допомогу подана до суду 20.12.2021.

З огляду на викладене, позивачем в межах строків, визначених ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, подано документи в підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу.

За змістом ст. 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.

Зокрема, ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що 03.01.2021 між адвокатом Балан Світланою Михайлівною (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Київхліб" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № б/н (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу та представляти інтереси клієнта, зокрема, у всіх та будь-яких цивільних, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних справах, у будь-яких процедурах, стадіях та етапах (включаючи але не виключно: досудове (претензійне) врегулювання господарських спорів, досудове розслідування, судове провадження у першій інстанції, судові проводження з перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, наказне, окреме провадження, справи про оскарження рішень третейських судів, провадження у справах про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень будь-яких третейських судів, провадження про визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні, особливі порядки кримінального провадження та будь-які інші можливі стадії цивільного, кримінального та адміністративного провадження/судочинства, передбачені чинним законодавством України), виконавчих провадженнях, на етапі виконання вироків у кримінальних справах; з усіма правами захисника (адвоката) у цивільному, кримінальному, адміністративному процесі, справах про адміністративні правопорушення, та правами, наданими чинним законодавством України, міжнародним законодавством, згоду на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом 3.2. договору передбачений обов`язок клієнта здійснити або доручити здійснення оплати юридичних послуг адвоката згідно з цим договором, компенсувати адвокату усі платежі, здійснені адвокатом для належного виконання умов цього договору, включаючи (але не виключно): послуги експертів, спеціалістів, нотаріусів, перекладачів, судові, виконавчі збори, будь-які можливі збори, мита та податки.

Відповідно до п. 4.1. договору гонорар адвоката та умови його сплати викладаються у додатках до цієї угоди, які є невід`ємною і конфіденційною (тобто такою, що не підлягає розголошенню третім особам за жодних умов крім випадків, передбачених чинним законодавством України) її частиною.

За умовами п. 5.1. договору цей договір набирав чинності з моменту його підписання сторонами та діє до його припинення на підставі взаємної угоди адвоката та клієнта, про що складається відповідна додаткова угода до цього договору.

03.01.2021 сторони уклали додаток № 1 до договору, в якому погодили розцінки на послуги правової допомоги та визначили, що розмір гонорару адвоката встановлюється виходячи з обсягу фактично наданих послуг; вартість послуг за даним договором визначається згідно з розцінками на послуги, вказаними у цьому додатку, що є невід`ємною частиною цього договору, та встановлюється сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг; гонорар адвоката перераховується клієнтом на рахунок адвоката не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця наступного за звітним, після підписання акту приймання-передачі виконаних послуг.

15.12.2021 сторонами складений та підписаний акт наданих послуг № 01-1512/21, відповідно до якого сторони визначили зміст та обсяг фактично наданої правової допомоги та факт належного отримання клієнтом послуг відповідно до договору. Відповідно до вказаного акту вартість наданих послуг складає 10 750 грн. 00 коп.

Доказів оплати позивачем послуг, наданих йому адвокатом на суму 10 750 грн. 00 коп. на момент розгляду справи суду не надано. Втім, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). Такий правовий висновок викладено об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

За змістом положень ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та поданий заявником акт наданих послуг від 15.12.2021 № 01-1512/21, господарський суд зазначає, що детальний опис виконаних адвокатом робіт та наданих послуг відповідає умовам договору та обставинам розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74, ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За встановлених обставин щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення договору та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин та участь у судових засіданнях, зважаючи на відсутність заперечень відповідача стосовно розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума компенсації витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 750 грн. 00 коп. є справедливою та співрозмірною.

Таким чином, з огляду на часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Київхліб", відповідно до норм ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 10 750 грн. 00 коп. покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 221, 232, 233, 236-238, 240, 241, 244, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Артанда" (49000, м. Дніпро, вул. Байкова, буд. 61, код ЄДРПОУ 44150068) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Київхліб" (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 64, код ЄДРПОУ 41202432) 9 979 грн. 61 коп. (дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять грн. 61 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено - 13.01.2022.

Суддя І.А. Рудь