Рішення

від 11.01.2022 по справі 380/10892/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/10892/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2022 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Водно-будівельне підприємство до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Водно-будівельне підприємство (Позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною і скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20 квітня 2021 року № 214095;

- судові витрати покласти на відповідача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14 травня 2021 року засобами поштового зв`язку отримав копію постанови Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 214095 від 20 квітня 2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 грн. за порушення - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Зазначену постанову відповідача позивач уважає протиправною та такою, що її належить скасувати, оскільки до нього застосовано санкції за порушення вимог статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт , відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини 1 статті 60 цього Закону. Однак у абзаці 16 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт йдеться про відповідальність автомобільних перевізників за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, видача якого у спірному випадку при перевезенні подільного вантажу не передбачена діючим законодавством. Відтак, на переконання позивача, відповідальність згідно з абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт , не могла бути до нього застосована, оскільки перевезення ним подільного вантажу (кукурудза), навіть із перевищенням вагових норм, не передбачає отримання спеціального дозволу. А саме відсутність такого дозволу є визначальною підставою (об`єктом) того порушення, за вчинення якого може наступати відповідальність, передбачена вищезазначеною нормою Закону України Про автомобільний транспорт .

Позивач стверджує, що акт перевірки транспортного засобу водію не надавався, за результатами перевірки у присутності водія не складались та не надавались для ознайомлення жодні документи, що підтверджують обставини цієї справи. Такі документи позивач отримав лише після витребування їх у відповідача в травні 2021 року. А отже, документи складені без участі, без відома та належного інформування водія/суб`єкта господарювання.

Також позивач наголошує, що згідно товарно-транспортної накладної № 192522 від 25 лютого 2021 року він перевозив насипом кукурудзу вагою брутто 38,90 тонн. У вказаній товарно-транспортній накладній визначено також вагу тари, а саме вагу автомобіля, адже перевезення вантажу здійснювалось насипом, а тому тара - 15,01 тонн є вагою автомобіля, який перевозив вантаж. Враховуючи викладене, загальна маса автомобіля є значно меншою аніж визначена в акті перевірки від 25 лютого 2021 року.

Таким чином, на думку позивача, відповідач застосував до нього, як перевізника штраф за правопорушення, яке той не вчиняв (об`єктивна сторона - перевищення габаритно-вагових норм понад 20%), тому оскаржувана постанова є незаконною.

Крім того, позивач зазначає, що у березні 2021 року отримав повідомлення-запрошення для участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 30 березня 2021 року. У зв`язку з неможливістю забезпечити участь свого представника на вказану дату, позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи після 20 квітня 2021 року. Станом на 13 травня 2021 року жодних відомостей про наступну дату розгляду справи або ж рішення за результатами її розгляду позивач не отримав. З огляду на це, 13 травня 2021 року на адресу відповідача скеровано адвокатський запит, у відповідь на який відповідач повідомив, що справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт розглянута, а за результатами її розгляду прийнято оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу. З наведеного позивач висновує, що відповідач здійснив розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 20 квітня 2021 року без повідомлення позивача про час та місце її розгляду, через що він був позбавлений права надати пояснення щодо встановленого порушення, а відповідач мав би можливість встановити усі необхідні обставини для прийняття обґрунтованого рішення. Оскільки справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт була розглянута відповідачем без участі перевізника, за відсутності відомостей про вручення йому виклику, останній не мав можливості скористатися своїм правом на участь у прийнятті рішення, що стосується його інтересів, повідомити істотні обставини справи, що мають значення для кваліфікації його дій. За таких обставин, оскаржувана постанова не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені частиною другою статті 2 КАС України, позаяк прийнята необґрунтовано, всупереч норм діючого законодавства, без забезпечення особі реальної можливості взяти участь в прийнятті рішення щодо неї.

Враховуючи вищевикладене, просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Крім того, у позовній заяві позивач вказує, що орієнтовний попередній розрахунок судових витрат у цій справі становить: 1) 8000,00 грн. - витрати на правову (правничу) допомогу за складання процесуальних документів у справі, які позивач вже поніс; 2) 7000,00 грн. - витрати на правову (правничу) допомогу за безпосередню участь адвоката у судових засіданнях, які позивач очікує понести; 3) 2270,00 грн. - сплачений судовий збір.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що доводи позивача про врахування маси автомобіля як ваги тари у товарно-транспортній накладній № 192522 від 25 лютого 2021 року є безпідставними, оскільки законодавчо встановлено порядок визначення ваги брутто, згідно із яким вага транспортного обладнання, за обставинами цієї справи - це автомобіль, яким здійснювалося перевезення, не береться до уваги при визначенні маси брутто вантажу. Тому маса автомобіля при визначенні ваги брутто до уваги братись не повинна, позаяк не є упаковкою відповідного товару.

Щодо тверджень позивача про неможливість отримати дозвіл на рух, відповідач зазначає, що дозвіл на рух передбачений лише для перевезення неподільних вантажів. Логіка законодавця полягає у тому, що подільний вантаж можна перевезти за кілька перевезень, в той час, як неподільний вантаж у будь-якому випадку повинен бути перевезений за один раз. Саме тому законодавець свідомо не передбачає можливості отримання дозволу на рух у випадку здійснення перевезень подільних вантажів. А відповідно перевізники, які здійснюють перевезення подільних вантажів із перевищенням нормативних габаритно-вагових параметрів повинні підлягати відповідальності у порядку, передбаченому статтею 60 Закону України Про автомобільний транспорт , за відсутність дозволу на рух.

Щодо аргументу позивача про неповідомлення його про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач зазначає, що позивач був належним чином повідомлений про факт розгляду його справи на 30 березня 2021 року, а відтак з цього моменту мав можливість реалізувати своє право на захист, подати заперечення щодо акту № 226809 від 25 лютого 2021 року, проте таким правом не скористався.

Покликання позивача на ненадіслання йому копій матеріалів та про складення документів на підставі рейдової перевірки за відсутності водія позивача відповідач уважає безпідставними, оскільки жодним діючим нормативно-правовим актом не встановлено обов`язок для посадових осіб Укртрансбезпеки та для органу в цілому надсилати для ознайомлення суб`єктам господарювання матеріали рейдових перевірок. Із такими документами можна ознайомитись прибувши на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Крім того, в акті № 226809 від 25 лютого 2021 року міститься відмітка про ознайомлення водія зі змістом акту та про відмову водія від його підпису.

У зв`язку з викладеним, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 12 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 13 липня 2021 року в задоволенні заяви представника позивача від 09 липня 2021 року про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою судді від 19 липня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін. Зобов`язано відповідача подати до суду: належним чином засвідчені копії доказів здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу DAF BC 3952 HK з напівпричепом STAS НОМЕР_1 25 лютого 2021 року (чек, квитанція, талон тощо); інформацію та докази розгляду клопотання позивача про відкладення розгляду справи про порушення, яку було призначено на 30 березня 2021 року; належним чином засвідчені копії доказів повідомлення позивача про розгляд справи про порушення 20 квітня 2021 року.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

25 лютого 2021 року посадовими особами Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом марки STAS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Водно-будівельне підприємство , що підтверджується довідкою № 032568 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, у якій зазначено: повна маса транспортного засобу 48,90 тонн.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю посадовими особами Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено:

- акт № 047568 від 25 лютого 2021 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, у якому зафіксовано перевищення транспортним засобом марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом марки STAS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Водно-будівельне підприємство встановлених законодавством габаритно-вагових норм, а саме: нормативно допустима повна маса - 40,00 тонн., фактична - 48,90 тонн.

- розрахунок № 497/040 від 25 лютого 2021 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю Водно-будівельне підприємство повинне сплатити 54 євро.

25 лютого 2021 року посадові особи Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки склали Акт № 226809 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, у якому зафіксовано порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Водно-будівельне підприємство статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт , постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 20 жовтня 2021 року Про Правила дорожнього руху , відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу .

20 квітня 2021 року начальник Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Олександр Плашовецький, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 214095, якою постановив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Водно-будівельне підприємство адміністративно-господарський штраф у сумі 34000,00 гривень за порушення: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт .

Уважаючи постанову Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 214095 від 20 квітня 2021 року протиправною та такою, що її належить скасувати, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності постанови Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 214095 від 20 квітня 2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII Про дорожній рух (далі - Закон № 3353-ХІІ) до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

За приписами частини другої статті 29 Закону № 3353-ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги від 08 вересня 2005 року № 2862-IV передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Частиною четвертою статті 48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III Про автомобільний транспорт (далі - Закон № 2344-ІІІ) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності через центри надання адміністративних послуг.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до підпунктів 2 - 5 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879):

- вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;

- великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки;

- габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;

- дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75), після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до вимог абзацу 1 пункту 18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Пунктом 23 Порядку № 879 передбачено, що власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

За змістом пунктів 26, 27 Порядку № 879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України , справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Пунктом 31-1 Порядку № 879 передбачено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

За приписами абзацу 1 пункту 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

У свою чергу, згідно з абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведеної правової норми абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ дає підстави дійти висновку, що для настання відповідальності за вказаною нормою обов`язковим є встановлення факту перевезення вантажу без відповідного дозволу.

В той же час, приписи цитованих вище норм, що встановлюють правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними, а саме:

- перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі;

- перевезення подільного вантажу не допускається взагалі.

Вказане свідчить про те, що законодавець, з метою збереження автомобільних доріг заборонив перевезення подільного вантажу, оскільки останній можливо безперешкодно розділити по різних автомобілях, не перевищуючи навантаження на автомобільні дороги. Однак для неподільних вантажів така можливість відсутня, а тому законодавством допускається перевезення таких вантажів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, проте за умови отримання відповідного дозволу.

З матеріалів справи слідує, що позивач перевозив кукурудзу, тобто вантаж, який за своїм характером є подільним, а тому при завантаженні міг бути поділений на окремі частини без втрати або пошкодження його властивостей. Відтак перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху заборонено, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу для його перевезення з перевищенням вагових параметрів.

Резюмуючи викладене, суд зазначає, що заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу, унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

За таких умов, оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які здійснюють перевезення подільних вантажів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ за відсутність такого дозволу.

Згідно з пунктом 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 29 січня 2020 року № 814/1460/16 у випадку перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами до перевізника може бути застосована відповідальність лише у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.

Враховуючи в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України вищезазначений правовий висновок Верховного Суду щодо правильного застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах, суд вважає, що у цій справі до позивача має бути застосована відповідальність лише у вигляді нарахування плати за проїзд, що і було зроблено відповідачем.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання її протиправною та скасування повністю.

За таких обставин суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам позивача на підтримку заявлених позовних вимог, позаяк вони не впливають на викладений вище висновок суду та наявність безумовних підстав для задоволення адміністративного позову та скасування винесеної відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 214095 від 20 квітня 2021 року.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 214095 від 20 квітня 2021 року прийнята відповідачем з порушенням критеріїв правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, які визначені пунктами 1, 3, 5, 6 частини другої статті 2 КАС України, а тому наявні правові підстави для визнання її протиправною та скасування.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина 3 статті 132 КАС України).

За змістом абзацу першого частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2270,00 грн. Отже, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача належить 2270,00 грн. сплаченого судового збору.

Станом на дату прийняття рішення у даній справі позивачем не додано до матеріалів справи жодних доказів, які б підтверджували понесення витрат на професійну правничу допомогу, а тому підстави для їх розподілу у даній справі - відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Водно-будівельне підприємство (вул. Зарічна, 32, м. Золочів, Львівська область, 80700) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Б. Хмельницького, 144, с. Зубра, Пустомитівський район, Львівська область, 81135) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 214095 від 20 квітня 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Водно-будівельне підприємство (вул. Зарічна, 32, м. Золочів, Львівська область, 80700, код ЄДРПОУ 41337729) 2270,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII Перехідні положення та п. 3 Розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.

Повне рішення складено 11 січня 2022 року.

Суддя Клименко О.М.