Постанова
від 24.08.2022 по справі 380/10892/21
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/10892/21 пров. № А/857/3747/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Водно-будівельне підприємство» на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року, прийняте суддею Клименко О.М. у місті Львові, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Водно-будівельне підприємство» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Водно-будівельне підприємство» (далі ТзОВ «Водно-будівельне підприємство», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20 квітня 2021 року № 214095.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року позов задоволено.

17 січня 2022 року від представника позивачаадвоката Янчака Павла Олександровича через канцелярію суду надійшла заява від 17 січня 2022 року про ухвалення додаткового судового рішення у справі. Просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500,00 грн.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року заяву задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ТзОВ «Водно-будівельне підприємство» 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогувідмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ТзОВ «Водно-будівельне підприємство» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасуватидодаткове рішення суду та прийняти постанову, якою задовольнити заяву у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Покликається на висновки Верховного Суду з аналогічного процесуального питання.

Акцентує увагу на відсутності заперечень відповідача щодо співмірності заявлених до відшкодування судових витрат, відтак, відсутності доводів про невідповідність формування витрат на правову допомогу з посиланням на конкретні обставини, що зумовлюють необхідність їх зменшення, як і доказів в обґрунтування підстав для зменшення розміру на правничу допомогу в цій справі.

Оскільки відповідачем як суб`єктом владних повноважень клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до суду не заявлялося, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави із власної ініціативи зменшувати суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно по п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на межі апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення суду.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частин першої - четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значенням справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Приписами пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року в справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року в справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року в справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року в справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відтак, покликання апелянта на те, що суд не може з власної ініціативи зменшити розмір судових витрат не заслуговує на увагу.

Аналізуючи наведені правові норми, можна зробити висновок, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року в справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року в справі № 300/941/19 та від 31.03.2020 року в справі № 726/549/19.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката позивач надала суду такі докази:

1.Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1084944 від 05 липня 2021 року.

2. Договір про надання правової (правничої) допомоги № 78-МВ від 05 липня 2021 року, укладений між адвокатом Янчаком Павлом Олександровичем (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Водно-будівельне підприємство» (Клієнт) (даліДоговір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Адвокат зобов`язується надати правову допомогу щодо розробки концепції юридичного захисту прав та законних інтересів клієнта, проведення консультацій з клієнтами, отримання від них повної та достовірної інформації щодо обставин справи, аналіз та дослідження норм законодавства, судової практики у спорах, що виникають з таких правовідносин, встановлення необхідності забезпечення (витребування) доказів у справі шляхом подання адвокатських запитів, звернень, клопотань, тощо.

Гонорар адвоката оплачується відповідно до виконаних доручень Клієнта з розрахунку 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень за годину наданих послуг/виконаних доручень (пункт 4 Договору).

3. Акт № 1 виконаних робіт до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 78-МВ від 09 липня 2021 року згідно з яким Адвокат виконав наступні доручення Клієнта:

- підготовка та подання позовної заяви до Львівського окружного адміністративного суду про визнання протиправною і скасування постанови Західного міжрегіонального управління Укратрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20 квітня 2021 року № 214095,3,3 год.;

- 09 липня 2021 рокупідготовка та подання заяви про забезпечення позову до Львівського окружного адміністративного суду2 год.

Вартість виконаної роботи складає 8000,00 грн (1500,00 грн х 5,3 год).

4. Акт № 2 виконаних робіт до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 78-МВ від 11 січня 2022 року згідно з яким Адвокат виконав наступні доручення Клієнта:

- 27 серпня 2021 рокупідготовка та подання відповіді на відзив у справі № 380/10892/21, 2 год.;

- 11 жовтня 2021 рокунаправлення заяви у виконавчому провадженні АСВП № 65901060 до Золочівського ВДВС у Золочівському районі Львівської області ЗМУ МЮ про зняття арешту з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Водно-будівельне підприємство»; щодо зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 65901060,1 год.

Вартість виконаної роботи складає 4500,00 грн (чотири тисячі п`ятсот) гривень (1500,00 грн х 3 год).

5. Квитанцію № 0.0.2189791562.1 від 09 липня 2021 року про сплату позивачем 8000,00 грн витрат на правничу допомогу згідно Договору про надання правової (правничої) допомоги № 78-МВ від 05 липня 2021 року.

6. Платіжне доручення № 878 від 17 січня 2022 року про сплату позивачем 4500,00 грн витрат на правничу допомогу згідно Договору про надання правової (правничої) допомоги № 78-МВ від 05 липня 2021 року.

Отже, з вказаних документів встановлено, що позивачу надано послуги адвоката на суму 12500 грн, однак, такі, на думку суду першої інстанції, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та є явно завищеними, тому задоволено лише в частині - стягнуто 3000 грн з відповідача.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише епізод взаємопов`язаних спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що розгляд даної справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, без учасників справи, а відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні такої у повному обсязі.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу загальною тривалістю 8,3 години на суму 12500 грн є неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг позивачу та часом, об`єктивно необхідним адвокату для виконання відповідних робіт (послуг).

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності стягнення з відповідача на її користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив додаткове судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування додаткового рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Водно-будівельне підприємство» залишити без задоволення, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року у справі №380/10892/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 25.08.2022 року.

СудВосьмий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення24.08.2022
Оприлюднено29.08.2022
Номер документу105899445
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них транспорту та перевезення пасажирів

Судовий реєстр по справі —380/10892/21

Постанова від 24.08.2022

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Обрізко Ігор Михайлович

Ухвала від 14.03.2022

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Обрізко Ігор Михайлович

Ухвала від 14.03.2022

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Обрізко Ігор Михайлович

Ухвала від 20.02.2022

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Обрізко Ігор Михайлович

Рішення від 31.01.2022

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Клименко Оксана Миколаївна

Рішення від 11.01.2022

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Клименко Оксана Миколаївна

Ухвала від 19.07.2021

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Клименко Оксана Миколаївна

Ухвала від 13.07.2021

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Клименко Оксана Миколаївна

Ухвала від 12.07.2021

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Клименко Оксана Миколаївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні