Постанова

від 12.01.2022 по справі 185/1059/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 січня 2022 року

м. Київ

справа № 185/1059/18

провадження № 61-14780св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: гаражне товариство Лиман , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2020 року у складі судді

Гаврилова В. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 04 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Городничої В. С.,

Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 04 серпня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позовну заяву мотивовано тим, що у період з 11 листопада 2005 року до

13 жовтня 2017 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого ними набуто у власність таке рухоме майно:

- автомобіль Renault Megane , 2008 року випуску;

- меблі: прихожу, вартістю 5 100,00 грн; кухню кутову МДФ з ольхи, вартістю 16 100,00 грн; шафу - горка, вартістю 6 000,00 грн; стіл обідній, вартістю 900,00 грн; тумбочку, вартістю 1 000,00 грн; диван м`який, вартістю 8 000,00 грн; диван м`який куточок, вартістю

9 000,00 грн; шафу - купе та комод, загальною вартістю 7 700,00 грн;

- побутову техніку: телевізор Samsung (діагональ 32 дюйми), вартістю 4 000,00 грн; телевізор Samsung (діагональ 40 дюйм); пральну машину Gorenje , вартістю 5 200,00 грн; кондиціонер Веко , вартістю 8 700,00 грн; газову плиту - панель Gorenje , вартістю 2 500,00 грн; духову шафу Gorenje , вартістю 3 500,00 грн; кондиціонер Samsung, вартістю 4 600,00 грн; морозильну камеру Атлант , вартістю

2 500,00 грн; витяжку, вартістю 1 000,00 грн; пилосос Samsung, вартістю 1 000,00 грн; дві електричні люстри на загальну суму

2 000,00 грн;

- кошти, які розміщені на депозитному рахунку у АТ КБ ПриватБанк у сумі 121 745,14 грн.

Оскільки згоди щодо поділу вказаного майна сторонами досягнуто не було, позивач просив виділити йому у власність: автомобіль Renault Megane ,

2008 року випуску; телевізор Samsung (діагональ 32 дюйми); пральну машину Gorenje ; кондиціонер Веко , а у власність відповідача вказані вище меблі, а також побутову техніку: газову плиту - панель Gorenje ; духову шафу Gorenje ; кондиціонер Samsung; телевізор Samsung (діагональ 40 дюйм); морозильну камеру Атлант ; витяжку; пилосос Samsung ; дві електричні люстри на загальну суму 2 000,00 грн, а також грошовий вклад у розмірі 121 745,14 грн.

Крім того, просив усунути йому перешкоди у користуванні належною йому квартирою АДРЕСА_1 , які чинить відповідача, та зобов`язати відповідача повернути йому оригінали документів і ключі від квартири та вселити його у цю квартиру.

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому зазначила, що крім вказаного рухомого майна, сторонами за період перебування у зареєстрованому шлюбі було набуто у власність також нерухоме майно, а саме квартиру

АДРЕСА_1 та гараж № НОМЕР_1 у боксі № НОМЕР_2 , розташований у с. Привовчанське Павлоградського району Дніпропетровської області, який відповідач переоформив на ОСОБА_3 , тобто здійснив відчуження гаражу без згоди її як дружини.

Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_2 просила:

визнати за нею та ОСОБА_1 право власності по Ѕ частині квартири; виділити та визнати за нею право власності на шафу - горка; диван м`який куточок; шафу - купе та комод; газову плиту - панель Gorenje ; духову шафу Gorenje ; кондиціонер Веко ; морозильну камеру Атлант ; витяжку; дві електричні люстри;

виділити та визнати за відповідачем право власності на автомобіль Renault Megane , 2008 року випуску; прихожу; кухню кутову МДФ; стіл обідній; тумбочку; диван м`який; пральну машину Gorenje ; кондиціонер Samsung ; телевізор Samsung (діагональ 32 дюйми); пилосос Samsung .

Також ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 грошову компенсацію за майно (автомобіль та гараж) у розмірі 129 735,05 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таке майно:

Автомобіль RENAULT MEGANE , 2008 року випуску, вартістю 161 645,00 грн; меблі на загальну суму 53 800,00 грн; побутову техніку на загальну суму

51 200,00 грн; грошові кошти у розмірі 121 745,14 грн та 69 175,00 грн.

Виділено в натурі позивачу ОСОБА_1 наступне майно:

- автомобіль RENAULT MEGANE , 2008 року випуску;

- телевізор Samsung (діагональ 32 дюйми), вартістю 4 000,00 грн;

- пральну машину Gorenje , вартістю 5 200,00 грн;

- кондиціонер Веко , вартістю 8 700,00 грн;

- грошові кошти у розмірі 69 175,00 грн,

а всього майна на загальну суму 248 720,00 грн.

Виділено в натурі відповідачці ОСОБА_2 наступне майно:

- прихожу, вартістю 5 100,00 грн; кухню кутову МДФ з ольхи, вартістю 16 100,00 грн; шафу - горка, вартістю 6 000,00 грн; стіл обідній, вартістю 900,00 грн; тумбочку, вартістю 1 000,00 грн; диван м`який, вартістю 8 000,00 грн; диван м`який куточок , вартістю 9 000,00 грн; шафу - купе та комод, загальною вартістю 7 700,00 грн, всього меблі на загальну суму 53 800,00 грн;

- газову плиту - панель Gorenje , вартістю 2 500,00 грн;

- духову шафу Gorenje , вартістю 3 500,00 грн;

- кондиціонер Samsung , вартістю 4 600,00 грн;

- морозильну камеру Атлант , вартістю 2 500,00 грн;

- витяжку, вартістю 1 000,00 грн;

- пилосос Samsung , вартістю 1 000,00 грн;

- дві електричні люстри на загальну суму 2 000,00 грн;

- гроші у розмірі 121 745,14 грн.

Всього на суму 192 545,14 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок рівності часток при поділі сумісного майна подружжя компенсацію у розмірі 28 087,48 грн.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перепон у користуванні належною йому на праві власності квартирою АДРЕСА_1 та повернути йому оригінали документів на квартиру і ключі від квартири та вселено ОСОБА_1 у цю квартиру. У задоволенні інших вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за час перебування у шлюбі сторони за спільні кошти придбали вищезазначене рухоме майно,

а тому воно підлягає поділу шляхом виділення кожному із них конкретного майна. Суд вважав за неможливе поділити спірну квартиру, оскільки

ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів придбання цього майна за спільні кошти подружжя.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2020 року скасовано в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог та ухвалено в цій частині нове рішення.

Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності за кожним на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 . В решті рішення суду залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанцій правильно здійснив поділ рухомого майна, однак відмовляючи у задоволенні позову про поділ спірної квартири не звернув уваги на те, що вона була придбана у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі,

отже у даному випадку діє презумпція спільності майна подружжя, яку ОСОБА_1 не спростував, а тому за сторонами слід визнати право власності по Ѕ частці цієї квартири.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити в повному, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що грошові кошти, які були розміщені на депозитному рахунку, відкритому на її ім`я у АТ КБ ПриватБанк , нею були зняті у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі та витрачені у інтересах сім`ї, а тому вони не можуть бути предметом поділу. Вказує, що суди несправедливо поділили рухоме майно. Зазначає, що судами неправильно визначена вартість автомобіля, оскільки суди взяли до уваги акт про оцінку транспортного засобу від 08 червня 2019 року, тоді як підлягав врахуванню висновок експерта-товарознавця від 06 березня 2019 року, який є належним та допустимим доказом. Крім того, посилається на те, що ОСОБА_1 не надав доказів здійснення нею перешкод у користуванні відповідачем спірною квартирою.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що квартира

АДРЕСА_1 хоча й набута у власність у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, однак придбана за його особисті кошти, а тому є його особистою приватною власністю.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 22 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 11 листопада 2005 року до 13 жовтня 2017 року ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі ними набуто у власність наступне майно:

- квартиру

АДРЕСА_1 (за договором купівлі-продажу від 08 листопада 2010 року);

- автомобіль Renault Megane , 2008 року випуску, вартістю 161 645 грн;

- меблі: прихожу, вартістю 5 100,00 грн; кухню кутову МДФ з ольхи, вартістю 16 100,00 грн; шафу - горка, вартістю 6 000,00 грн; стіл обідній, вартістю 900,00 грн; тумбочку, вартістю 1 000,00 грн; диван м`який, вартістю 8 000,00 грн; диван м`який куточок, вартістю

9 000,00 грн; шафу - купе та комод, загальною вартістю 7 700,00 грн;

- побутову техніку: телевізор Samsung (діагональ 32 дюйми), вартістю 4 000,00 грн; пральну машину Gorenje , вартістю 5 200,00 грн; кондиціонер Веко , вартістю 8 700,00 грн; газову плиту - панель Gorenje , вартістю 2 500,00 грн; духову шафу Gorenje , вартістю

3 500,00 грн; кондиціонер Samsung, вартістю 4 600,00 грн; морозильну камеру Атлант , вартістю 2 500,00 грн; витяжку, вартістю

1 000,00 грн; пилосос Samsung, вартістю 1 000,00 грн; дві електричні люстри на загальну суму 2 000,00 грн.

Крім того, у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, на ім`я ОСОБА_2 у АТ КБ ПриватБанк був відкритий депозитний рахунок на підставі договору вкладу № НОМЕР_3, на якому розміщено грошові кошти у розмірі 121 745,14 грн, які 11 липня 2017 року були зняті

ОСОБА_2 та закрито депозитний рахунок.

Позиція Верховного Суду

Касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України ).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України , згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України .

За загальним правилом, закріпленим у статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, частки співвласників є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або договором.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України ), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наданих сторонами доказів, встановивши, що спірне рухоме майно набуте сторонами у період шлюбу за спільні кошти, виходячи із принципу рівності часток подружжя у спільному майні, дійшов правильного висновку про те, що спірне рухоме майно є спільною сумісною власністю сторін і підлягає поділу між ними шляхом виділення у власність сторонам конкретного рухомого майна (автомобіля, меблів, техніки та грошових коштів), та правильно стягнувши з ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 в рахунок рівності часток при поділі сумісного майна подружжя компенсацію у розмірі 28 087,48 грн.

Суд апеляційної інстанцій також дійшов правильного висновку про те, що у період перебування у зареєстрованому шлюбі за договором купівлі-продажу сторонами набута квартира АДРЕСА_1 , тому в силу положень статті 60 СК України є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, презумпцію якої ОСОБА_1 не спростував.

Оскільки презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя ОСОБА_1 не спростовано, матеріали справи не містять належних доказів того, що спірне майно придбане за його особисті кошти, доводи касаційної інстанції про належність спірного майна на праві особистої приватної власності позивача безпідставні.

Оскільки ОСОБА_1 є співвласником цієї квартири, однак не має можливості реалізувати свої правомочності щодо користування нею, законними і обґрунтованими є судові рішення в частині усунення йому перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення та надання ключів від цього житла, а відповідні аргументи касаційної скарги ОСОБА_2 є безпідставними.

Доводи касаційної скаргиОСОБА_2 про те, що депозитні кошти були зняті та витрачені нею в інтересах сім`ї колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки таких доказів матеріали справи не містять.

Інші доводи касаційних скарг також не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявників з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судами.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Суди попередніх інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2020 року у нескасованій судом апеляційної інстанції частині та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта